CC BY
8PHILOSOPHICAL SCIENCES
СЛОВО СЕКТА НА СУЧАСНОМУ ЕТАП1 ЗАСТОСУВАННЯ
Апшай В.Ф.
доцент кафедри мистецьких дисциплт, доктор фшософи Ужгородський iнститут культури i мистецтв,
SECTOR'S WORD AT THE CURRENT STAGE OF APPLICATION
Apshay V.
Associate Professor of the Department of Arts, Doctor of Philosophy
Uzhgorod Institute of Culture and Arts,
АНОТАЦ1Я
Автор доповщ, за допомогою юнуючих визначень секти, розглядае характерш риси секти, як чгтко B^pi3HaMTb И ввд шших форм релiгiйних об'еднань. Намагаеться провести чгтку межу мiж поняттями «тра-дицiйна релiriя» та «секта». Формулюе визначення секти, що сприяе розумшню читачем сутностi цього суспiльно-релiгiйного явища.
ABSTRACT
The author of the report, using existing definitions of the sect, examines the characteristics of the sect that clearly distinguish it from other forms of religious association. It seeks to draw a clear line between the concepts of "traditional religion" and " sect." Formulates the definition of a sect that contributes to the reader's understanding of the essence of this socio-religious phenomenon.
Ключовi слова: традицшна релшя, деномшащя, секта, релгпйт об'еднання, релтйний напрямок, релшезнавство, сектознавство.
Keywords: traditional religion, denomination, sect, religious associations, religious direction, religious studies, sectarian studies.
Б№ш як тисячолггая iсторiя релтй показуе, як люди шту!тивно користуються словом секта, на-зиваючи то тi, то iншi форми релiгiйного угрупу-вання сектою. Але в чому секрет такого легкого по-водження з цим словом, з огляду на той факт, що единого визначення для нього не юнуе? Осшльки кожне iз запропонованих визначень секти мае ряд недолЫв i виключае п чи iншi секти з числа сект.
Тому, об'ектом дослщження дано! доповщ е характернi риси секти, яш чiтко вiдрiзняють и вщ iнших форм релiгiйного об'еднання та проводять чiтку межу мiж поняттями «традицшна релпад» i «секта».
Мета дослщження: вивести чiткi критерii секти та подати !х у виглядi визначення термiну секта.
Досягнення ще! мети вимагае вирiшення таких завдань:
- виявити причини недосконалостi iснуючих визначень секти;
- проаналiзувати критерii, що подаються у цих визначеннях, та виявити !х обrрунтованiсть чи необгрунтовашсть;
- на основi об'ективних критерив сформу-лювати визначення секти.
Великий тлумачний словник сучасно! украгн-сько! мови надае нам два значення слова «секта». Зпдно з першим: секта - це «релтйна громада, що вiдокремилася ввд панiвноi церкви»[2, с. 1112]; майже те саме читаемо у словнику росшсько! мови Ожегова, - це «релшйне об'еднання, що вщокреми-лося ввд якого-небудь вiровчення i йому протисто-Гть»[12]; а у фшософському словнику подаеться визначення, яке претендуе на всеохоплююче вирь
шення дано! проблематики: секта - це «загальна на-зва рiзних течш та об'еднань вiруючих, якi скла-лися як опозицiя пануючому релшйному на-пряму»[3, с. 613]. По-перше, тодi цiлий ряд розгля-нутих сект у пiдручнику О.Л.Дворкiна не можна на-зивати сектою, про що вш i сам пише[6], тому що не всi секти вщокремлювалися вiд якого-небудь вь ровчення, хоча формувалися на його основг Подруге, iснують секти, яш не являють собою опози-цш пануючому релiгiйному напряму, наприклад, секти язичницьких релiгiй, сформованi без елемен-тiв християнського вiровчення.
Бiльш вiрне визначення секти ми можемо про-читати в Енциклопедичному словнику Брокгауза i Сфрона: «Сектою називаеться оргашзована група людей, що розмiрковують вщмшно вiд панiвноi церкви, але згiднi мiж собою у релшйному вщно-шеннi»[13, с. 534]. Незважаючи на свою вiрнiсть, це визначення настшьки узагальнене, що утруднюе проведения чигсо! класифiкацii.
Згiдно з другим значенням, приведеним у великому тлумачному словнику, секта - це «вщокре-млена група осiб, що замкнулась у сво!х вузьких групових iнтересах»[2, с. 1112]; знову ж таки, те саме ми читаемо у словнику Ожегова, - це «група осiб, що замкнулася в сво!х дрiбних, вузьких ште-ресах»[12]. Багато хто пов'язуе замкнутють релшй-но! оргаиiзацii з поняттям секта, в тому числi секто-знавець А.Л.Дворкiн. Вiн визначае секту як «за-криту релiгiйну групу, що протиставляе себе осно-внш культурологiчнiй релiгiйнiй громадi (чи основним громадам) кра!ни або регiону»[6]. Це означае, що як пльки ввдкрипсть будь-яко! секти стае очевидною, !! перестають називати сектою. Так
сталося з багатьма протестантськими сектами, так сталося з самим Християнством, адже колись його називали iудейською сектою. Замкиупсть i закри-тiсть нi в якому разi не може бути хорошим крите-рieм для визначення секти. Не тшьки тому, що деяк1 секти вщ ще1 властивостi з часом ввдмовляються, а й тому, що навиъ традицiйнi християнськ1 конфесп можуть пiдпадати пiд це визначення з огляду на недопущения iновiрцiв до сво1х ташств. Певна закри-тiстъ i замкиутiстъ, i водночас переконання у виня-тковому шзнанш iстини, е властивостями самого Християнства, на ввдмшу ввд вiдкритостi язичниць-ких релiгiй. Звичайно ж, вс християнсъкi деномша-ци, i навиъ псевдохристиянсък1, успадковуютъ цi властивостi.
1нший проввдний фах1вецъ сектознавства Р.М.Конъ тшов бiлъш безпечним шляхом i не став пропонувати свiй варiаит визначення секти, давши тшьки опис юнуючо! ситуаци. Ситуацiя в даному випадку виявилася невтiшною, тому що дшсно не iснуе загальноприйнятого визначення секти. Автор навчального поабника описуе шдходи до визначення секти в католицизм^ протестаитизмi, правос-лав'1, радянському i росiйсъкому релiгiезнавствi [10, с. 43-45, 70-72, 86-94, 122-132, 148-152, 255264]; вс щ пiдходи виявляються рiзними. Але все ж таки, чiткого обрису секти, що вiдрiзняе 11 вiд ереа, розколу, або ж вiд основоположное' релт1, так i не видно. В результата чого професор 1.М.Яблоков у своему подручнику з релшезнавства приходить до висновку, що деяш секти поступово перетворю-ються на iншi типи релiгiйних об'еднань[15, с. 267], тобто, перестають бути сектами. Цю думку висло-вив першим американський протестаитський теолог Р.Шбур. Сектантська закритiсть змiнюеться за-крипстю помiрною, тобто, церковною; секти перестають в^^знятися ввд церкви у своему ставленш до навколишнього свггу, хоча у рядi iнших ввдносин вони все ж таки не пвдходять пвд поняття «церква», тому №бур намагаеться називати 1х деномшаць ями[9, с. 41].
У своему тдручнику С.М.Бурлак та В.1.Лубсь-кий дають досить розширене визначення секти, - це «замкнута група, що ввдокремилася ввд основно! течи релт1 в данiй крашц також вiросповiдания, якого дотримуеться, порiвияно з основним напря-мом, незначна шльшсть вiруючих. Породжена сус-пiльними протирiччями, секта може виступати в рол1 оргашзаци, яка е виразником протесту сощаль-них груп, незадоволених сво1м становищем. Для секти характерне претендування на вииятковiсть свое1 рол^ доктрини, вдейних принципiв, цiнностей та настанов»[1]. Але це визначення, у свою чергу, також непозбавлене вах недолшв вище наведених визначень секти.
Релiгiезнавець £.1.Аршш взагалi називае секти релiгiйними групами [4, с. 16-17], стираючи, таким чином, ва вiдмiнностi. Вiн також пише, що як в бо-гослов'1, так i в релтезнавсга iснуе безлiч спроб чь тко розмежувати поияття «церкви» i «секти», але до цього часу все це не вдаеться привести до якоьне-будь едносл та узгодженосп [4, с. 39]. У своему ре-
лшезнавст В.1.Гараджа словом «секта» користу-еться досить мало, - в основному поняттями: «рель гiйнi течи», «об'еднання» та «напрямок»[5, с. 310327]. 1нший релiгieзнавець А.О.£ришев при описi пе! чи шшо1 рели1йно1 течи словом «секта» взагалi не користуеться, при цьому написавши про похо-дження самого слова та iсторiю його як термша [9, с. 40-41]. Мабуть тому, що п релшйш течи, якi, на його думку, е сектами, у своему релшезнавста вш не згадуе.
Ми бачимо, що легшсть штупивного викорис-тання слова «секта» протягом вае1 юторп релiгiй незрiвнянна 3i складнiстю його використання в на-уковiй лiтературi з причини вiдсутностi единого визначення. Таке визначення не може бути сформова-ним без ясного бачення ввдмшних рис секти, яш чь тко вiдрiзняли б ll вiд iнших релiгiйних утворень, а побачити ввдмшш риси сект можна тiльки спогля-даючи iсторiю релшйних формувань, проаналiзу-вати все, що коли-небудь називалося сектою, та ви-значити, що м1ж ними було спiльного. За б№ш нiж тисячолiтню iсторiю релiгiй ввдмшш риси, без яких секта не е сектою, чпко проглядаються, а найголо-внiше, що це риси незмшш на противагу такiй ввд-мiнностi, наприклад, як закритiсть секти.
Таким чином, визначення, побудоване на ос-новi таких незмiнних властивостей секти може ви-глядати так:
Секта - це релтйне об'еднання, яке сформува-лося на основi декшькох або одного релiгiйного вь ровчення, але вiд нього вiдрiзняеться та ввдокрем-люеться, а iнодi навиъ протисто1ть, при цьому основною рисою секти, яка вiдрiзняе ll ввд iнших ре-лiгiйних формувань, е ввдсутшсть, у релiгiйних лiдерiв, iсторичного та спадкоемного зв'язку з най-вищим, для них, релшйним авторитетом та заснов-ником вiровчення, на основi якого сформувалася секта.
У даному визначеннi iснують три основш еле-менти:
• Секта - це релтйне об'еднання, яке сфор-мувалося на основi дек1лькох або одного релшй-ного вiровчення, тому що не кожна секта утворю-еться вiддiленням вiд пашвно1 релт1, деяк1 з них виникають окремо, використовуючи пльки основу вiровчення пануючих, традицiйних релiгiй.
• Обов'язковою рисою будь-яко1 секти е и ю-тотна вiдмiннiсть та вiдокремлення ввд традицшно1 релт1, на основi яко1 вона створена або навiть рель гiй. Не обов'язковим, але допустимим фактором може бути протистояння загальноприйнятому вiро-вченню, основа якого лежить у пiдгрунтi сектантсь-кого вчення.
• Найважлившим чинником, який чiтко ввд-рiзняе секту вiд iнших релiгiйних формувань, е ввд-сутнiсть, у релтйних лiдерiв, iсторичного та спадкоемного зв'язку з найвищим, для них, релшйним авторитетом та засновником вiровчення, на основi якого сформувалася секта. Наприклад, найвищим авторитетом християнських деномшацш, що вини-кли пiсля реформацп, е 1сус Христос, але юторич-ного, спадкоемного зв'язку з Ним у жодного лвдера цих деномшацш немае. Мусульманство, у даному
випадку, хоч i було сформоване на основi традицш-них релшй, але маючи свого найвищого авторитета в лицi пророка Мухаммеда може вважатися справ-жньою релшею. Що ж стосуеться Християнства в цшому, то воно певний час вважалось iудейською сектою, бо було сформоване на основi iудаlзму, але маючи свого найвищого авторитета - 1суса Христа, завжди мало форму ретги.
В юторп £вропи деяш секти, на певний час, до-магалися того, щоб 1х називали церквою, або вiро-вченням. Уникаючи, таким чином, негативного слова «секта». В рiзний час одна i та ж секта, могла називатися i церквою, i вiровченням, i сектою, в за-лежностi ввд ввдношення офщшно1 влади до не!.
Радикально пориваючи з традицiйною рель гiею, цi громадськi об'еднання, шакше - секти, до-сить часто мають розбiжностi з першою не тшьки у своему вiровченнi, але й у моральному поглядi на поведшку у соцiумi. На питаниях моралi грунту-ються, як традицшш ретги, так i держави. Маючи розбiжностi в питаннях моралi з традицшними ре-лiгiями, державою та сощумом, секта не приносить корисп, а зовсiм навiть навпаки. Помiрно налашто-ванi секти обмежуються тим, що ухиляючись ввд громадських обов'язшв, без нарiкаиь приймають адмiнiстративнi покарання. Радикально налашто-ванi ж секти намагаються втiлити соцiальну реформу всього людства зпдно сво!х iдеалiв.
Пориваючи з традицiйною релiгiею, li вiро-вченням, ll мораллю, не вс секти охоче поривають з ll переданням, називаючи себе справжшми наща-дками релiгiйних надбань людства. Називають себе iстинними виконавцями та продовжувачами старо-давнiх традицiй, забутих i спотворених традицш-ною релшею. Вносячи тим самим плутанину не тшьки для неосвiчених людей, але й для науковщв, що називають ту чи шшу секту: то релшйною орга-нiзацiею, то деномшащею, то вiровчениям, то церквою, iнодi - сектою.
З огляду на це, застосовуючи наведене автором визначення секти при класифжацп релшйних на-прямк1в, ми виключаемо можливють для секти при-пинення iменуватися такою та перейти в поло-ження церкви. Згiдно з визначенням, якщо рель гiйне угрупування було визнано сектою, воно зали-шиться таким до к1нця свого юнування, адже якщо яка-небудь секта втратить другу або третю вiдмiнну рису, вона дшсно перестане бути сектою.
Лггература
1. Бурлак С.М., Лубський В.1., Релшезнавс-тво: Шдручник. Короткий релiгieзнавчий словник / С.М. Бурлак, В.1. Лубський [Електронний ресурс]: Электронная библиотека онлайн ELLIB. - Режим доступу:
http://ellib.org.ua/books/files/religion/relignowing2/p3 0.html. - Назва з екрану.
2. Великий тлумачний словник сучасно! ук-рашсько! мови. - К. 2003. - 1426 с.
3. Фшософський словник. - К. 1986. - 796 с.
4. Аринин Е.И. Религиоведение. Академический курс лекций в двух частях, часть 1 / Е.И. Аринин. - Владимир, 2005. - 115 с.
5. Гараджа В.И. Религиоведение / В.И. Гара-джа. - М. 1994. - 348 с.
6. Дворкин А.Л. Сектоведение. Тоталитарные секты. Опыт систематического исследования. Постановка проблемы и определение терминов / А.Л. Дворкин [Электронный ресурс]: Православие и современность. Информационно-аналитический портал Саратовской епархии Русской Православной Церкви. - Режим доступа: http://www.lib.eparhia-saratov.ru/books/05d/dvorkin/sects/13.html. - Заглавие с экрана.
7. Дворкин А.Л. Сектоведение. Тоталитарные секты. Опыт систематического исследования / А.Л. Дворкин. - Нижний Новгород, 2000. - 693 с.
8. Дворкин А.Л. Сектоведение. Тоталитарные секты. Опыт систематического исследования / А.Л. Дворкин [Издание 3-е, переработанное и дополненное]. - Нижний Новгород, 2003. - 813с.
9. Ерышев А.А. Религиоведение / А.А. Еры-шев. - К., 2003. - 275с.
10. Конь Р.М. Введение в сектоведение / Р.М. Конь. - Нижний Новгород: Нижегородская Духовная семинария, 2008. — 496 с.
11. Огицкий Д.П., Козлов М., Православие и западное христианство / Д.П. Огицкий, священник Максим Козлов. - М., 1999. - 175 с.
12. Толковый словарь Ожегова [Электронный ресурс]: Ожегов.Ру. - Режим доступа: http://www.ozhegov.ru/slovo/47585.html. - Заглавие с экрана.
13. Христианство, энциклопедический словарь в 3-х томах, Т. 2. - М.: 1995. - 670 с.
14. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. - М.: Мультимедиа-издательство «Адепт», 2002.
15. Яблоков И.Н., Религиоведение / И.Н. Ябло-ков. - М., 2000. - 288с.
