CC BY
10Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 22 (61). № 2. 2009 г. С. 184-190.
УДК 347.44
ЩОДО ОКРЕМИХ ПИТАНЬ УКЛАДЕННЯ КОЛЕКТИВНИХ ДОГОВОР1В
Лосиця I. О.
Кримський юридичний ¡нститут НацональноУ юридичноУ академГУ УкраУни ¡м. Я. Мудрого, С/'мферополь, УкраУна
Статтю присвячено аналiзу правових засад укладення колективних договорiв. За результатами проведеного при тдготовщ статп дослвдження обгрунтовано низку пропозицш щодо вдосконалення чинного законодавства про працю Укра1ни з урахуванням накопиченого Мiжнародною оргашзащею працi та розвинених кра!н свiту досвiду правового регулювання вiдповiдних вiдносин.
Ключовi слова: колективний договiр, укладення колективного договору, правовi засади
З проголошенням Укра!ною самостшносп прийнято ряд закошв та шших нор-мативних актов, яю передбачають розширення демократичних починань в правовому регулюванш пращ. Закон вщ 01 липня 1993 р. «Про колективш договори та угоди» (дал1 - Закон) [1], а також сучасна редакщя глави II «Колективний догов1р» в Кодекс закошв про працю Укра!ни свщчать про визнання державою значущост цього шституту трудового права.
Такий шдхщ нашо! держави до регулювання вщповщного виду сустльних вщ-носин е лопчним кроком з огляду на втшення м1жнародного досвщу в укра!нське законодавство. Адже створення у 1919 р. М1жнародно! оргашзацп пращ (МОП) та !! цшеспрямоваш зусилля з1 сприяння впровадження в практику регулювання сощаль-но-трудових вщносин колективно-догов1рних форм свого часу вдаграли роль свое-рщного катал1затора розвитку системи сощального партнерства. МОП напрацювала близько двох десятюв конвенцш та рекомендацш, реал1защя яких дала змогу бага-тьом кра!нам вибудувати свш мехашзм колективно-догов1рного регулювання соща-льно-трудових вщносин.
Становленню ново! системи регулювання сощально-трудових вщносин у про-мислово розвинутих кра!нах сприяв також розвиток у тслявоенний перюд шститу-т1в громадянського сустльства, формування { розвиток демократичних процедур прийняття ршень як на р1вш сустльства загалом, так { на р1вш окремих пщпри-емств. Як свщчить досвщ цих кра!н, тшьки тод1, коли ддать розвинуп демократичш процедури прийняття ршень на р1вш сустльства, юнуе ефективний зв'язок м1ж ке-р1вництвом кра!ни та И населенням. У цьому випадку уряд реагуе на критичш ви-ступи трудящих, а трудящ1 можуть спод1ватися, що !хш виступи не будуть марни-ми. З другого боку, наявнють демократично! правово! держави е гарант1ею, що ро-ботодавщ, у випадку порушення зобов'язань, зафшсованих у колективних договорах з пращвниками, нестимуть повну вщповщальшсть за !х невиконання.
Будь-який колективний догов1р фшсуе домовлетсть сторш з питань розм1ру заробгтно! плати та шших грошових виплат; шдексацп заробгтно! плати { доход1в; грошових компенсацш за роботу в шчний час, святков1 дш; зайнятосп та переква-
184
лiфiкацil; тривалосп робочого дня, робочого тижня та оплачувано! вiдпустки; умов та охорони пращ; основних зобов'язань сторш; контролю за виконанням колектив-ного договору тощо. Змiст колективних договорiв на конкретному пiдприeмствi фо-рмують сторони.
Однак, якщо в розвинутих крашах колективний договiр - це документ, який дае змогу пращвникам досягти значного полiпшення свого соцiально-економiчного становища, то в Украш колективнi договори - це, на жаль, на практищ досить форма-льний документ, котрий мало що дае працiвникам. Це насамперед зумовлено тим, що нинi в Украш остаточно не сформувалися реальт суб'екти, що представляють i захищають iнтереси найманих працiвникiв, з одного боку, та власниюв i роботодав-цiв, з другого. Якщо ж додати до цього недосконалють законодавства Украши в ре-гулюваннi певних питань колективно-договiрних вiдносин, то стае зрозумшим, чо-му такий потужний шститут трудового права як колективний договiр не використо-вуе сво! потенцiйнi можливостi для створення системи сощального партнерства в суспiльствi.
Вважаемо, що удосконалення правового регулювання питань укладення колек-тивного договору дозволило би без зайвих ускладнень застосовувати правовi норми до конкретних правовщносин. Але регулювання питань укладення колективного договору включае достатньо багато аспекпв.
По-перше, треба визначитись, кого представляють профспiлковi чи iншi упов-новажет на представництво органи або уповноважеш представники - трудовий ко-лектив тдприемства (як це закрiплено в ст.3 Закону) чи найманих пращвниюв (як зазначено в ст. 12 КЗпП Украши). I чи несуть таю розбiжностi в формулюваннях рiзницю по сутi. Якщо нi, то треба привести два названих закони до «спшьного зна-менника» з цього питання. Але у будь-якому разi (чи буде йтися про представництво штереив трудового колективу, чи про представництво штереив найманих пра-щвниюв) залишиться питання: чи вс працiвники на пiдприемствах недержавно! фо-рми власностi мають право надавати повноваження вщповщним органам або особам для представництва !х штереив при укладеннi колективного договору. Мова йде про те, що на тдприемствах недержавно! форми власносп може бути значна кшь-кiсть пращвниюв, якi е водночас i власниками корпоративних прав або майна тих тдприемств, на яких вони працюють. Сво! ж здiбностi до пращ вони реалiзували шляхом працевлаштування на те саме тдприемство, де мають вщношення до влас-ностi; тобто у трудових правовщносинах вони виступають у якосп найманих пра-щвниюв, як i тi працiвники, яю жодного вiдношення до власностi на шдприемсга не мають. Категорiя працюючих власниюв поеднуе в собi особливосп iнтересiв як власникiв, так i працiвникiв, тобто несе особливостi з'еднання майнових i трудових вiдносин, оскшьки однi не можуть не вщбитися на других. В той же час на тдприемствах працюють особи, яю мають рiзне вщношення до власностi на майно даного тдприемства, ^ як наслiдок, неоднаковi можливостi управляти як самим майном, так i процесом працi з використанням цього майна. Тому можливють «на рiвних з iншими» надавати повноваження органам або особам на загальних зборах найманих пращвниюв або належтсть працiвника до трудового колективу, вщ iменi якого як
185
сторона колективного договору виступатиме вщповщний суб'ект, - повинна визна-чатися ступенем входження працюючого у вщносини власностi. Вважаю, що на тд-ставi обгрунтованих економiчних розрахунюв треба визначити та в законодавчому порядку закршити рiвень частки власносп в майнових правах на пщприемсга, в межах яко! володiлець прирiвнювався б до найманого працiвника.
Тодi до складу трудового колективу, штереси якого при укладеннi колдоговору представляе певний суб'ект, мали б входити пращвники, якi не беруть учасп у вщ-носинах власностi на даному пщприемсга, а також ri, що мають частку власностi в майнових правах на пщприемсга у межах максимуму, що мае бути зафшсований в закош.
Таким чином, рiзний ступiнь включення працiвникiв у вщносини власносп повинен стати пщставою вiднесення 1х до рiзних сторiн колективного договору. При цьому необхщно забезпечити змогу «працюючим власникам», якi згiдно з вказани-ми критерiями виступатимуть з боку власника, брати участь у робой профспшки або шшого уповноваженого суб'екта по укладенню колективного договору з правом давати поради. Такий мехашзм покликаний сприяти запобтанню антагонiзмiв у вь дносинах сторiн колективного договору, привести до взаемного впливу сторш договору з метою досягнення цш - його укладення. О^м вказаного, категорiя «пра-цюючих власникiв» достатньо стабшьна i саме вона е основою сощального миру на пщприемсга, якщо ш надати можливостi вщобразити та захистити сво! iнтереси шляхом включення 1х до змiсту колективного договору.
Виникають питання при застосуванш положення ч. 2 ст. 2 Закону, яке зазначае: «Колективний договiр може укладатися в структурних шдроздшах тдприемства в межах компетенци цих шдроздшв». Але ж керiвник структурного шдроздшу пщп-риемства не е стороною в колективному договора Тому беручи до уваги необхщ-нють чiткого визначення поняття «сторони колективного договору», вважаю за до-цшьне ч. 2 ст. 2 Закону доповнити словами «при наявносп у керiвника структурного пiдроздiлу спецiальних повноважень, що надаш власником на укладення колективного договору». Без наявносп таких повноважень лептимнють укладеного в структурному шдроздш колективного договору може бути поставлена тд сумшв.
Зазначений вище пiдхiд однозначно буде доцшьним за умови збереження на законодавчому рiвнi права на укладення колективного договору в структурних шдроздшах тдприемства. Однак, аналiз сучасно! практики укладення колективного договору в Украш свщчить, що навггь в щлому на пiдприемствах часто колективш договори не укладаються, а в структурних шдроздшах шдприемств - тим паче. Крiм того, майно структурного шдроздшу тдприемства е часткою майна самого тдприемства (юридично! особи). Тобто право укладення колективного договору в структурному шдроздш контролюеться керiвництвом юридично! особи, оскшьки при прийнятп зобов'язань керiвник структурного шдроздшу не може вийти за межi ко-шторису, визначеного юридичною особою. Ця обставина не може не вщбитися на змiстi колективного договору, який може укладатися в структурному шдроздш тд-приемства.
186
З огляду на вищевикладене, можливо, е сенс законодавцю змшити шдхщ до регулювання можливосп укладення колективного договору в структурних шдроздшах тдприемства I зосередитися на удосконаленш процедури укладення колдоговору, але лише одного для всього тдприемства. Тод1 це мае бути такий колективний до-гов1р, що влаштовуе вс1х пращвниюв даного тдприемства. Пщгрунтям для тако! пропозицп сьогодш е невелик! можливосп навггь у потужних тдприемств надати сво!м пращвникам бшьше гарантш, шж встановлено на законодавчому р!вш (у окремих структурних шдроздшв тдприемств таких можливостей, як правило, ще менше). Запропонований шдхщ мае сприяти об'еднанню пращвниюв, виявленню !х спшьних штереив, забезпечити реальну р!вшсть вс1х працюючих на тдприемств!. Але в той же час правило щодо укладення на тдприемств! лише одного колективного договору для вс!х пращвниюв цього тдприемства повинно мати передумовою наявтсть у представниюв пращвниюв достатньо серйозного й зваженого тдходу до розробки проекту колективного договору, оскшьки в ньому мають бути максимально враховаш штереси вс!х прац!вник!в незалежно в!д !х статусу на тдприемств! з урахуванням особливостей виробництва й шшо! специф!ки д!яльносп п!дприемства. Сдиний колективний догов!р також мае врахувати р!вною м!рою штереси пращвни-к!в, як! не е членами профспшок, в яких немае представницького органа, або тих, чи! штереси виражають не профспшков! представники.
При застосуванш передбачено! Законом процедури укладення колективних до-говор!в також виникають проблемш питання. Вони стосуються р!зних стор!н процедури ведення колективних переговор!в. При цьому деяю проблеми сторони не ви-ршують в силу в!дсутност! досв!ду ведення переговор!в, а деяк! - через недоскона-л!сть законодавства. В!дом! випадки, коли колективш переговори щодо укладення такого договору на крупних тдприемствах тривали понад шють мюящв.
Сторонам переговор!в в!дпов!дно до Закону надаш широк! повноваження по встановленню процедури !х ведення. Зг!дно з Рекомендащею МОП № 91 «Про колективш договори» [2] (1951) процедура розробки, укладання, перегляду, понов-лення колективних договор!в встановлюеться угодою м!ж сторонами, що прийма-ють участь, або законодавством. В Укра!ш основними елементами процедури е: права й обов'язки сторш, строки, стад!! переговор!в. При цьому сторонам надаш права по визначенню порядку ведення переговор!в, складу робочо! та примирно! комюш, вибору посередниюв для врегулювання розб!жностей. Вони самост!йно встановлюють круг питань, що тдлягае обговоренню. Вс! щ повноваження спец!а-льно зазначен! в Закон!, тут же мютяться поб!чш вказ!вки на можлив!сть врегулювання тих чи шших елемент!в процедури переговор!в !х учасниками. Так, ст. 14 Закону передбачае, що змши та доповнення до колективного договору протягом строку його дп можуть вноситися тшьки за взаемною згодою сторш в порядку, визначе-ному колективним договором.
Тобто процедура внесення змш в колективний догов!р також може визначатися учасниками переговор!в. Аналопчним же чином регулюються питання щодо об'ему шформацп, необхщно! для ведення переговор!в, а також порядку !! надання. Вва-
187
жаю, сторони можуть визначати будь-яю правила ведення переговорiв, що не поп-ршують становище сторш в порiвняннi з встановленим законодавством.
Узагальнення практики укладення колективних договорiв дозволяе сформулю-вати деякi пропозици щодо скорочення строкiв переговорiв та досягнення мети -укладення названого договору.
Перш за все, сторонам переговорiв доцшьно на одному з перших засщань роз-робити регламент проведення переговорiв з чггким визначенням строкiв кожного етапу. До тексту регламенту слад включити положення про можливють або немож-ливiсть внесення виправлень в узгоджеш пункти колективного договору та обмежи-ти цю можливiсть певною кшьюстю виправлень.
Крiм того, з метою врегулювання розбiжностей сторiн без використання мето-дiв силового впливу в регламент можна передбачити запрошення посередника (мо-жливо, i на весь перюд переговорiв по узгодженню положень, внесених до протоколу розбiжностей) та обов'язковють використання його рекомендацш.
У сучасному свiтi багато краш, в тому числi Украша, перебувають у сташ еко-номiчноï кризи. На процесах укладення колективних договорiв це також вщбиваеть-ся. Учасники переговорiв по укладенню колективного договору на пiдставi Закону користуються певними правами i несуть певш обов'язки, передбачеш Законом. На-приклад, учасники переговорiв мають право на одержання вгд сторiн iнформацiï, необхiдноï для колективних переговорiв, а сторони колективних переговорiв зобо-в'язанi надавати таку шформащю вiдповiдно до ст. 10 Закону. Але у деяких випад-ках процес укладення колективного договору ускладнюеться вщсутнютю необхiдноï iнформацiï з питань дiяльностi пiдприемства (адже навггь у некризовий перiод таку шформащю роботодавщ не завжди надавали за першою вимогою, а в перюд кризи економiчнi показники роботи тдприемств надаються ще повiльнiше). Тому для удосконалення процедури укладення колективних договорГв на пiдприемствах дощ-льно було б прийняття тдзаконного нормативного акта з питань, що стосуються забезпечення учасниюв переговорГв шформащею для укладення договорГв, в якому визначити обсяг ще1' шформацп, порядок i строки ïï надання, умови ознайомлення з ведомостями, що являють собою державну або комерцшну таемницю, а на перюд вщсутносп такого акта зазначеш питання доцГльно вГдобразити в самому договора
Такий пГдхГд являв би собою практичне втшення в украшське законодавство i правозастосовчу практику Рекомендаци МОП № 163 «Про сприяння колективним переговорам» [3] (1981), яка передбачае необхщнють надання шформацп про соща-льно-економГчне становище виробничого шдроздшу, в рамках якого ведуться переговори, i тдприемства в цшому.
Незважаючи на те, що сьогодш досить чгтко виявляеться протилежнють ште-ресГв найманих працГвникГв i роботодавщв, вони часто мають схожГ позицп щодо вимог до влади на рГзних рГвнях. Посилаючись на скрутне матерГальне становище працГвникГв, роботодавцГ таким чином намагаються виршувати питання компенса-цГй, додаткового фГнансування, встановлення пшьг для досягнення власних цГлей тощо. Проте така ситуащя гальмуе впровадження ГнтересГв власне працГвникГв, стримуе процес формування системи сощального партнерства.
188
За сучасних умов найманим пращвникам важко (практично неможливо) домов-лятися з роботодавцями, бо останшм колективш договори стають просто не roTpi6-ними. Пращвники через страх втратити роботу остертаються вщкрито висувати сво! вимоги. Але навiть якщо вони й зважаться на такий крок, то навряд чи дочека-ються вiд роботодавцiв якихось поступок. За постшно1 загрози безробiття бажаючих працювати на будь-яких умовах, аби отримати хоч якусь заробгтну плату, бшьше шж досить. Тому нинi ш про яку реальну рiвновагу сил найманих пращвниюв i ро-ботодавщв в Украïнi не йдеться, як не йдеться й про сощальне партнерство у тому його вигляд^ в якому воно юнуе в розвинутих крашах.
Проте, у бшьшосп з цих краïн розумiють, що для виходу з кризового стану со-щальш питання економiчноï политики мають вирiшуватися через дiалог, консульта-цiï та переговори пiдприемцiв, оргашв виконавчоï влади, профспiлок. Зауважимо, що усвщомлешсть реального значення колективних договорiв на сучасному етапi обов'язково приводить до висновку про защкавлешсть в 1'хньому укладеннi не тшь-ки найманих пращвниюв, а й власниюв. Адже колективнi договори виступають не тшьки як зашб захисту соцiально-економiчних iнтересiв трудящих, а й як гальмо протистоянню, тобто боротьби мiж працею i капiталом, обмежуючи ïï або, навiть, пiдкоряючи ïï штересам пiдприемцiв. Останнi одержують певнi вигоди вщ укладення колективних договорiв. Стабiлiзуеться виробничий процес, збiльшуються прибу-тки. Тому укладення договору можна розглядати як досягнення сощального пере-мир'я на певний строк в боротьб^ що продовжуеться [4].
Переговорний процес не може не бути неконфлштним. I навгть коли сторонам вдаеться домовитися, така домовленють мае компромюний характер. Досягти ж компромюу можна лише за умови вiдносноï рiвностi сторiн. Саме по собi ведення переговорiв i укладання колективного договору не зшмае суперечностей мiж ште-ресами власникiв катталу i найманих працiвникiв. Разом з тим сощальне партнерство, виражене в тому чи^ й в укладеному на тдприемств колективному договора е умовою полiтичноï стабiльностi i сощального примирення в суспшьствг
Бща в тому, що за змютом процеси, якi розвиваються сьогоднi в Украш пiд га-слом сощального партнерства, ютотно вiдрiзняються вiд тих, що декларуються. По сутi це лише зовшшня сторона соцiального партнерства. Для того щоб договiрна практика регулювання сощально-трудових вiдносин мiж найманими пращвниками та власниками пiдприемств справдi розвивалася в Украïнi, недостатньо одних намь рiв профспiлок, наявностi вiдповiдноï правовоï бази та зацiкавленостi держави. Сощальне партнерство як особливий мехашзм регулювання сощально-трудових вщносин передбачае наявшсть рiвних за вагомютю сторiн у сенсi можливостей протисто-яти iншiй сторонi у випадку виникнення конфлiкту чи узгодження штереив. А це вже проблеми становлення та функщонування громадянського суспiльства.
Перелж лiтератури
1. Антонова Л. И. Локальное правовое регулирование / Л. И. Антонова. - Л. : Изд-во ЛГУ, 1985. -
150 с.
2. Бару М. И. Коллективный договор / М. И. Бару. - Х. : Вища школа, 1973. - 27 с.
189
3. Вайпан В. А. Функции коллективного договора сквозь призму перестройки / В. А. Вайпан // Советское государство и право. - 1988. - № 5. - С. 65-70.
4. Гоц В. Я. Договорное регулирование русловий труда в условиях рыночной экономики / В. Я. Гоц // Концепция законодательства Украины. - К. : Вища школа 1996. 325 с.
5. Прокопенко В. I. Трудове право: [курс лекцш] / В. I. Прокопенко. - К. : Вентури, 1996. - 346 с.
6. Конвенцп та рекомендацп, прийти М1жнародною Конфедеращею пращ. - Женева: Млжнаро-дне бюро пращ, 1991. -
Т. I (1919-1956). - 1042 с.
7. Конвенцп та рекомендацп, прийти М1жнародною Конфедеращею пращ. - Женева: Млжнаро-дне бюро пращ, 1991. -
Т. II (1957-1990). - 1640 с.
8. Кодекс закошв про працю Украши ввд 10.12.1971// Ведомости Верховного Совета УССР, 1971, Приложение к № 50. - Ст. 375.
9. Про колективш договори та угоди: Закон Украши ввд 01.07.1993 р.// Ввдомосл Верховна Ради. - 1993. - № 36. - Ст. 361.
Лосица И. А. Об отдельных вопросах заключения коллективных договоров / И. А. Лосица //
Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. - 2009. - Т. 22 (61), № 2. - С. 184-190.
Статья посвящена анализу правовых основ заключения коллективных договоров. В результате проведенного при подготовке статьи исследования обоснован ряд предложений по совершенствованию действующего законодательства о труде Украины с учетом накопленного Международной организацией труда и развитых стран мира опыта правового регулирования соответствующих отношений. Ключевые слова: коллективный договор, заключение коллективного договора, правовые основы.
Losistya 1 About individual questions of the conclusion of collective agreements // I. Losistya //
Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series: Juridical sciences. - 2009. - Vol. Т. 22 (61), № 2. - Р. 184-190.
The article is devoted to analysis of the legal methods of the signing of the collective contracts. The author requires to the row of the propositions of the perfection of the active Ukrainian legislation about work with taking into account the experience of the legal regulation which was agglomerated by international organization of work and devoted to countries of the world.
Keywords: collective contracts, signing of the collective contracts, legal methods.
Над1йшла доредакцИ' 07.10.2009р.
190
