CC BY
41
УДК 9:331.106.24(4+7)
М. М. Мартиненко,
учений секретар, I. €. Татаршов,
науковий ствробтник ДУ НД1 соц1ально-трудових в1дносин, М1тстерства прац та сощальног пол1тики Украгни,
м. Луганськ
1СТОРИЧНИЙ ОГЛЯД В1ТЧИЗНЯНОГО ТА ЗАХ1ДНОГО ДОСВ1ДУ РОЗВИТКУ КОЛЕКТИВНО-ДОГОВ1РНИХ В1ДНОСИН НА НАЦИОНАЛЬНОМУ
ТА ВИРОБНИЧОМУ Р1ВНЯХ
Постановка проблеми та 11 актуальн1сть. Одним 1з базових критерпв, як характеризують р1вень розвитку суспщьно-полггично! формацп е стутнь зртосп та характер прояв1в сощально-трудових в1дно-син. Це поняття розкриваеться через конкретш умови пращ на тдприемствах, та в оргашзащях р1зних форм власносп, на корпоративному р1вш, у галузевих ви-робничих комплексах, на територ1альному й регюналь-ному р1внях та в сустльстга взагалг Щ умови, у першу чергу, стосуються охорони та безпеки пращ, дот-римання трудового законодавства, забезпечення соц-1альних гарантш у процеа трудово! д1яльност1, ефек-тивно! зайнятосп, пдно! заробггно! плати, достатньо! для задоволення основних потреб пращвнишв.
Свпова практика сввдчитъ про те, що регулювання сощально-трудових ввдносин розвиваеться за участ дер-жавних оргашв та колективно-догов1рних ввдносин. В1д 1991 р., у зв'язку з розбудовою економши Украши на ринкових засадах, особливого значення набувае колек-тивно-догов1рне регулювання сощально-трудових вщно-син. Саме воно виступае одним 1з ефективних мехашзм1в сощального партнерства, основною формою взаемода в трудових вщносинах у крашах 1з ринковою економ1юю. Однак, у зв'язку з певними особливостями юторичного розвитку, Украша не мае ефективного досв1ду такого регулювання, що зумовлюе особливу увагу до розгляду еволюцц юлекгивно-догов1рного регулювання сощально-трудових вщносин у крашах Свропи та Америки.
Анал1з останн1х публжацш та 1х актуальн1сть. Питання колективно-догов1рного регулювання сощаль-но-трудово! сфери широко досл1джуеться багатьма в1тчизняними й заруб1жними науковцями. Проте бтьшють робгг присвячено виключно окремим аспектам, а свгтовий досввд означеного регулювання практично не узагальнений. Незважаючи на це, видшимо пращ таких автор1в, як А. Арсеенко [1], В. Жуков [2], Е. Катульский [3], Д. Касале [4], А. Колот [5], I. Кисе-льов [6], А. Мацко [7], С. Мельник [8], Г. Осовий [9], В. Пилипенко [10] та шших, науковий доробок яких у сфер1 дослщження колективно-догов1рного регулювання сощально-трудових в1дносин в 1нших кра!нах доз-воляе виокремити найбтьш корисн засади для розбу-дови ефективно! модел1 сощального д1алогу в Укра!нт
Метою статт е анал1з заруб1жно! та вггчизняно! практики колективно-догов1рного регулювання соц-1ально-трудових вщносин 1з використанням норматив-но-правово! бази кра!н Свропи та Америки.
Викладення основного матер1алу. Становлення колективно-догов1рного регулювання трудових вщносин започатковано в кра!нах Захвдно! Свропи й в1дноситъся до друго! половини XVIII — початку XIX ст. Цей про-цес був захисною реакщею найманих пращвниюв на сощальш та полпичм наслвдки промислового перевороту, який зруйнував традицшш в1дносини м1ж роботодав-цями та пращвниками. Формування колективно-договь рно! системи розпочалося на початку XIX столптя в Англи — найбтьш промислово розвиненш на той час европейськш кра!нт Саме в цей перюд виникае рух так званих „шоп-стюард1в" — представниюв, яких обирали робгтники одного з цех1в термшом на один р1к. , Шоп-стюарди" р1зних цех1в створювали на щдприемсга компет цехових старост свое! профстлки. Зазвичай, щ представники спостер1гали за тим, як тдприемщ дотри-мувалися умов колективного договору, захищали еко-ном1чш й сощальш шгереси зайнятих [11].
У Росшськш 1мперп (до складу яко! входила бтьшють територи Украши) скасування кршацгва у 1861 р. сприяло швидкому зростанню промисловосп, що обумовило необхвднють регулювання трудових в1дно-син м1ж тдприемцями й пращвниками. У цьому ж рощ була створена урядова ком1с1я, яка стала безпосеред-ньо перейматися означеним питанням. Пюля тривало! та копико! роботи ця комю1я розробила Статут про про-мислову працю, який у червш 1886 р. був затвердже-ний як закон, що отримав назву „Правила взаемовщ-носин фабрикантов та робггниюв". Вш регламентував порядок найму та звтьнення пращвниюв, а також пе-редбачав, що оплата пращ повинна в1дбуватися не рвдше одного разу на мюяць. Кр1м цього, заборонялися: вип-лата заробгтно! п^ати купонами, натуральн1 форми оплати та вирахування борг1в. На фабрикантов поклада-лася в1дпов1дальн1сть за порушення правил, а в раз1 по-рушення умов договору за робггниками визнавалося право дострокового роз1рвання договору, однак п1дбу-рювання до страйюв каралося ув'язненням [12].
Розвиток колективно-догов1рних в1дносин поши-
рився й у США, у яких тод бурхливо розвивалася про-мисловють. Так, у 1886 р. виробник сигар С. Гомперс утворив Американсъку федерацю прац (АФП), куди ввшшли профстлки ремюниюв. II гаслом став вираз — „справедлива оплата пращ за справедливо вщпраць-ований день". Найбiлъш важливим завданням профсгплки було ведення переговор1в щодо укладення колективних договор1в, у той час, як на тогочасну поттичну ситуацию профсшлки дивилися переважно через призму и впливу щодо захисту штереав найманих пращвниюв. АФП тдтримувала окремих кандидатов в1д полгтичних партш або протиставляла 1м шших, залежно в1д характеру 1хнъого голосування за питаниями трудового законо-давства. Американськ профсшлки зосереджували ува-гу на проведенш догсшрних переговор1в з роботодавця-ми та представнищта штереав пращвниюв у випадку конфткпв 1з кер1вництвом шдприемств. Зазначимо, що профсшлкам АФП вдалося домогтися збтьшення заро-бпно1 плати на тл1 скорочення робочого часу та покра-щення умов прац [13]. Загалом, юнець XIX — початок XX ст. був перюдом активного формування сощальних штереав найманих пращвниюв на ринку пращ. Уряд та роботодавщ не визнавали профстлки, протидаяли 1х утворенню та проведенню колективних переговор1в на законодавчому р1вш.
На початку XX ст. у деяких европейських кра1нах колективно-догов1рна система набула офщшного статусу та стала ключовим елементом трудових в1дносин. Це стало можливим завдяки включенню до законодавства низки европейсъких держав положень щодо колективних договор1в та угод. Зокрема, цей процес був започат-кований Датським Цившьним кодексом (1907 р.) та Швейцарським Кодексом Обов'язюв (1911 р.). У по-далъшому, законодавче регулювання колективно-дого-в1рних вщносин вщбулося в Норвеги (1915 р.), Шмеч-чиш (1918 р.), Франци (1919 р.) та Нщерландах (1927 р.) [14]. В Укра!ш колективш договори як правова форма регулювання умов пращ з'явилися в перюд революцш-них подш 1905 — 1907 рр. Так, перший догов1р було укладено на Xаркiвсъкому паровозобудавному завод (1 лютого 1905 р.) [15]. Зазначимо, що чинне на той час законодавство Росшсько! 1мперп не передбачало захисту обов'язюв за колективними договорами, через що суди вщмовляли в захисп прав трудящих на умовах, зафшсованих в угодах 1 договорах. Однак у реальност колективш договори мали певне значення. На тдприем-ствах, де укладалися договори, пращвники отримували заробггау плату 1 працювали за нормами робочого часу, зафшсованими у договора Дотримання росшськими шдприемцями умов договору не вважалося неправомь рним. Ут1м 1 невиконання ними колдоговору не тягло за собою жодних правових насл1дюв.
Уперше правова регламентация колективних дого-вор1в розпочалася з Декрету РНК РРФСР вщ 2 лютого 1918 р. „Про порядок затвердження колективних дого-вор1в (тариф1в), який встановлював ставку заробгтно! плати
та умови пращ". Юридично, дя цього документа поши-рювалася й на територто Украши, яка пот^м увшшла до складу майбутнього СРСР. Означений декрет окреслю-вав коло питань, яю повинш були регулюватися колективними договорами. Зокрема, питання прийняттята зв^нення з роботи робпниюв 1 службовщв, нормування робочого часу, оплати пращ правила користування квартирами, 1дальнями, спецодягом тощо. У документ визначався та-кож порядок укладення колективного договору. Перед-бачалося, що розроблений проект договору надсилався Союзом робпниюв вщповщному Союзу шдприемщв, яю протягом семи дшв повинш були повщомити про згоду чи незгоду та про свш намр розпочати переговори. Пюля отримання позитивного ршення проект колективного договору передавався до Наркомату прац або його мюце-вих оргашв на реестращю. Документ набував чинносп з дня утвердження вщповщними органами [16]. На держав-них шдприемствах колдоговори (як передбачалося зако-нодавством), у першу чергу, були формою регулювання трудових ввдносин пращвниюв з адмшютращею, залучен-ня трудящих до управлшня виробництвом та забезпечен-ня 1х матер1альних та культурних потреб.
Колективш договори на приватних шдприемствах закршлювали умови шдвищення заробпно1 плати, вста-новлення робочого контролю над прибутками шдприемщв, прийняття та звтьнення з роботи, виплати компенсаций тощо. Незважаючи на певш вщмшдасп, то-гочасш колективш договори в цлому носили унверсаль-ний характер. Держава лише декларувала основш прин-ципи й положення у сфер1 пращ не займаючись и регу-люванням. Так, стат першого Кодексу закошв про пра-цю 1918 р. мютили основш норми трудового права, як1 були вироблен1 колективно-догов1рною практикою. Проте перш1 колдоговори д1яли лише до весни 1919 р., тобто до початку проведення пол1тики „в1йськового комун1з-му" Централ1зоване нормування, натурал1зац1я оплати пращ трудова повинн1сть унеможливлювали 1х укладення. 1з переходом держави до НЕПу починаеться другий етап розвитку колективно-догов1рно1 системи на тере-нах Укра1ни. Наприк1нц1 1921 р. розгорнулася кампан1я щодо укладення колдоговор1в у державних, приватних 1 кооперативних органзагцях та п1дприемствах. РНК УРСР 17 ачня 1922 р. прийняла постанову „Про колективш договори та регулювання умов пращ на приватних 1 гро-мадських п1дприемствах, в оргашзащях та установах". Документом передбачалося, що на вах п1дприемствах (у тому числ1, орендованих, концес1йних тощо), в орган-1зац1ях, установах УРСР, де використовуеться наймана праця роб1тник1в чисельшстю не менше 15 ос1б без ме-хан1чних двигун1в та не менше 10 оаб 1з механчними двигунами, умови прац1 сл1д обов'язково регламентува-ти колективними (тарифними) договорами, яю уклада-ють в1дпов1дн1 профспшки за згодою кер1вниптва й влас-ник1в п1дприемств, орган1зац1й та установ, 1 яю реестру-ються в губернських в1дд1лах прац1 (пункт 1). Колдоговори дозволялося укладати також 1 на п1дприемствах з
меншою юльюстю пращвниюв, однак обов'язковосп !х укладення не було встановлено. Колдоговори не могли мютити положень, як попршували б умови зайнятосп в пор1внянш ¿з законодавством [17]. У цьому ж рощ був прийнятий Кодекс закошв про працю УРСР. Положення кодексу та шших нормативних акпв мютили мшмум правових гарантш захисту штереав трудящих у сфер1 трудових ввдносин. Додавати та розвивати законодавч1 норми щодо конкретних тдприемств [ установ та тдви-щення р1вня правових гарантий передбачалося колектив-но-догов1рним шляхом. Кодекс 1922 р. визначав колдо-гов1р як угоду, яка укладаеться профспткою як пред-ставником трудящих, 1з одного боку, [ наймачем, 1з шшо-го, та встановлювала умови пращ й найму для окремих тдприемств [ установ [18].
Кодекс визначав централ1зовану систему колектив-но-догов1рного регулювання трудових в1дносин, яка мютила генеральш угоди вах галузей виробництва (управлшня), та мюцев1 угоди. Уже на юнещ> 1922 р. близько 70,0 — 75,0% уах трудящих було охоплено кол-договорами. Однак наприюнщ 1920-х рр. !хне значення та змют стали суттево трансформуватися тд гаслом „ Дрофсшлки — обличчям до тдприемства!" Так завер-шився другий та розпочався третш етап правового регулювання колективно-догов1рних ввдносин у СРСР. На цьому етат посилюеться господарчо-оргашзацшна фун-кщя колдоговор1в, яка знайшла свое вщображення у включенн до угод положень щодо зобов'язань трудових колектив1в ввдносно виконання планових завдань. Це обумовило формал1защю колективних договор1в. У 1933 р. сталося останне переукладення колективних до-говор1в [ угод, адже ва трудов1 ввдносини регулювалися та формувалися централ1зовано через диктат державних оргашв, а сама практика укладення колективних дого-вор1в вщновилася лише в 1947 р. [19].
На тл1 таких подш у 1930-1 рр у СРСР суттевого розвиткку набула колективно-догов1рна система в США. У першу чергу, це ввдбилося в прийнятп Закону На-цюнальних Трудових В1дносин 1935 р. (законодавчий акт Вагнера) за час1в президентства Ф. Д. Рузвельта. У закон зазначалося, що пращвники мають право на оргашзащю та укладання колдоговор1в 1з роботодав-цями. Уперше в юторп свггового трудового законо-давства одним 1з найважливших об'екпв регулювання в рамках закону стала „нечесна трудова практика" тдприемщв (втручання у внутршш справи проф-стлок, створення штучних „псевдо-роб1тничих" оргашзащй, застосування дискримшащйних заход1в стосовно робггниюв тощо). Регламентувалася процедура сертифшацп профстлок. Якщо бтьшють голо-сувала за профстлку, уряд видавав !й ввдповвдне по-сввдчення, наказуючи роботодавцю провести переговори щодо укладення колективного договору [20].
Ефективнш розбудов1 колдогов1рного регулювання трудових ввдносин сприяла даяльнють Мгжнародно! оргашзацл пращ (МОП). Узагальнюючи досввд функц-
юнування ринков пращ в крашах 1з розвиненою ринко-вою економшою, Конвенци та Рекомендаци МОП дають уявлення про р1вень сощального захисту найманих пращвниюв, встановлюють права й обов 'язки роботодавщв. Загального визнання колективно-догов1рна система зазнала з прийняттям МОП Конвенци № 98 „ Дро застосування принцитв права на оргашзащю й на ведення ко -лективних переговор1в" (1949 р.) { Рекомендаци № 91 „Про колективш договори" (1951 р.). Рекомендащя МОП № 91 визначае низку щнних принцитв колектив-но-догов1рно! системи регулювання трудових в1дносин. Зокрема, наголошуеться на взаемообов'язках сторш щодо дотримання умов трудових договор1в, визнання недшсними умов трудових договор1в, яю суперечать колективнш угод1, поширення умов колективно! угоди на вс кате гори працюючих на охоплених нею тдприе-мствах та ш. Означена Рекомендащя передбачае поширення всх (або окремих) положень колдоговору на вах тдприемщв, як входять за виробничою або територь альною ознакою до сфери до договору При цьому, кол-догов1р мае охоплювати достатню юльюсть тдприемщв I трудящих, а вимоги щодо його поширення мають ви-суватися хоча б одшею з1 сторш [21].
У СРСР у 1947 р. була вщновлена практика укладання колективних договор1в. Це сталося июля прийнят-тя 4 лютого постанови Ради Мшютр1в СРСР (дал—РМ) „Про укладення колективних договор1в на тдприем-ствах". Зпдно з нею, колективш договори укладалися з метою виконання виробничих плашв, тдвищення продуктивности пращ тощо. Анал1з колдоговор1в середини ХХ ст. сввдчить про те, що вони наповнювалися оргаш-зацшно -техшчними та морально-полпичними обов'язка-ми адм1н1страцИ, трудящих та профкому У 1960-1 рр. тд час економ1чних реформ у СРСР було прийнято постанову РМ СРСР та ВЦРПС в1д 6 березня 1966 р. „Про укладання колективних договор1в та угод на тдприемствах 1 в оргашзащях", яка суттево збтьшила права адмшютраци та профкому щодо забезпечення належ-них умов прац1. П1двищення рол1 колективного договору сприяло розширенню прав п1дприемств, особливо у сфер1 зароб1тно! плати й пращ. Однак основний зм1ст колдоговор1в складали положения, норми й правила, встановлеш вищими органами. За таких умов вони вже не могли достатньо впливати на трудов1 ввдносини й перетворювалися на формальн1 документ
У США протягом 1960 — 1970 рр. серед служ-бовщв федеральних, штатних 1 м1ських оргашв самовря-дування значними темпами створюються профсп1лки. Це призвело до прийняття законодавства, яке дозволяе укладення колективних договор1в м1ж найманими пра-щвниками та з роботодавцями держсектору. Таким чином, пращвники цього сектору отримали так1 ж сам1 права, яю отримали у 1935 р. !хш колеги з приватного сектору. На 1990 р. у 32 штатах були прийнят1 в1дпов1дш закони, як1 дозволяли укладення колективних договор1в у держсектор1, пюля чого в профстлки об'едналося
близько 48,0% зайнятих в економщ. До того ж у США колективш договори державних службовщв шдлягають обов'язковш реестрацИ [22]. Основне завдання амери-канських профсп!лок полягае в проведенш переговор!в щодо укладення колдоговор!в з роботодавцями з обу-мовленням розм1р1в заробпно! плати, робочого часу та умов пращ, шльг для робиниюв, а також !хн!х прав [ обов'язюв на гпдприемстт. Проведенням переговор!в проф-сп!лкам вдалося домогтися справедливо! оплати прац1, медичних виплат [ компенсаци, пенсш, вщпусток за хворобою, оплати пращ у вих!дн! та святков! дш тощо. Пра-щвники здобули також право протестувати проти несправедливого ставлення з боку кер1вництва.
Кризов! явища в економщ захвдних кра1н у другш половин! 1970-х рр. змусили профсшлки зайняти обо-ронн! позици та змютити основш акценти в колективно-догов!рному регулюванн! в бш забезпечення гарантий зайнятосп, збереження досягнутого р1вня заробпно! плати, розширення участ профсп!лок в управлшш ви-робництвом. Xарактерною особливютю колективно-догов!рно! практики в США у 1980-1 рр. стала децент-рал1зац1я системи !х укладення. Вщбулася замша галу-зевих угод численними угодами на р1вш окремих п1дприемств, а термши !х до скорочувалися з 2 — 3 рок!в до 1 року. У Канад1 та бтьшосп кра!н Зах1дно! Свропи значна юльюсть галузевих договор1в та угод на р1вш п1дприемств укладаються на р1к, а угоди, як1 тдписуються на нац1ональному р1вн1 — на 2 роки [23]. У Швеци основною функщею колдоговору вважаеться збереження трудового миру. У випадку його вщсут-ност1 дозволяються страйки 1 локаути. 1нша важлива функц1я—регулювання заробпно! плати та умов пращ без втручання держави. Однак у зв'язку з опосередко-ваним впливом державно! пол1тики на трудов1 в1дноси-ни через систему оподаткування та низку сощально-економ1чних заход1в, на практиц1 профсп1лки та орган-¿зацИ роботодавщв досить часто консультуються з урядом щодо колдогов1рного регулювання трудових вщно-син. Одним !з ключових шведських закон!в, що захи-щають права трудящих, е Закон „Про трудов! спори" (1974 р.) ! Закон „Про захист працГ (1982 р.) [24].
У кра!нах Зах!дно! Свропи до 1980-х рр. спочатку укладалися угоди на нащональному р!вн!, пот1м — на галузевому ! лише п1сля цього — на р1вш п!дприемства. Пюля заюнчення переговор!в на нацiоналъному р1вш сто-рони домовлялися про рекомендаций як1 давалися орган-iзацiям-членам для укладання колективних договорiв на певних умовах. Галузевi союзи роботодавцiв та профстлки детально розробляли умови сво!х угод. На щдприемствах до колективних договорiв вносилися спе-цифiчнi питання. 1з початку 1980-х рр. цеитралiзованi переговори м!ж роботодавцями та профсшлками в бага-тьох европейських кра!нах стали проводитися нечасто, а галузевi стали основною ланкою колективно-догов!рно-го процесу. Поруч iз короткотермшовими угодами на 1 — 2 роки дють i довгостроковi, яю стосуються страте-
гiчних питань. В Австри зпдно Закону „Про колективш трудовi договори" (вiд 1 липня 1974 р.) виробнича рада укладала з п!дприемцем угоду на шдприемств^ у як1й регламентувалося широке коло виробничих, економ!ч-них i сощальних питань. Угодою визначалися заходи щодо усунення або пом'якшення наслiдкiв для найманих пращвниюв змш, яю сталися в процесi виробничо! д^яль-ност! Крiм цього, угода передбачала заходи щодо попе-редження нещасних випадюв, профес!йних захворювань, створення належних умов працi, використання в!дпуст-ки, порядку тимчасового зменшення або збтьшення три-валост робочого часу, виплат, а також надання виплат, порядок участ в розпод!л! прибутку, виплати пенсiй !з фонду п!дприемств; регулювала правовий статус найманих пращвниюв у випадку хвороби та нещасних випадюв i термши звтьнення та шдстави для дострокового розiрвання трудових в!дносин [25].
У французькому Трудовому кодексi м!ститься окремий роздал „Колективш угоди". Вш визначае правила, за допомогою яких реалiзуеться право робиниюв на колективнi переговори щодо умов найму i пращ та !хш соцiалънi гарант взагал! Укладати колективний догов!р мають право профстлки, визнан! представнидькими з одного боку, та профсшлки роботодавщв або шш угру-повання роботодавцiв, а також один чи деклька окремих роботодавщв. Колдогов!р може мютити кращ1 по-ложення, н1ж т!, що передбачен! чинним законодавством. Колективн! трудов! договори рееструються одн!ею з! стор!н у М!н!стерств! пращ Визначено, що орган!зац!!, охоплен! галузевою угодою або професшними договорами, зустр!чаються не р!дше одного разу на рш для обговорення питань заробпно! плати. Кр1м цього, перед-бачен! зустр!ч! (не р!дше, н!ж один раз на п'ять роюв) для обговорення необх!дност! перегляду категор!й персоналу, охоплених тими чи шшими тарифними нормами. На шдприемствах, де юнуе одна або деклька шших профсшлкових представнипъких органiзадiй, роботода-вещ зобов'язаний щороку проводит переговори про реальну заробпну плату, даяльшсть ! оргатзац1ю роб!т, як! мають проводитися на р!вн! тдприемства, а робото-давепъ може скористатися правом вести !х у шдроздалах або групах тдроздшв лише в тому випадку, коли одна з представнильких профсшлкових оргашзащй у шдроздалах або груш, де мають проходити переговори, не запе-речуе проти цього. Для вс!х шдприемств !з загальною к!льк!стю понад 50 пращвниюв Закон вводить обов'яз-ков! щор!чн! колективн! переговори з трьох питань: заро-бина плата, зайнятють ! тривал!сть робочого дня [26].
Загалом, юнуе дв! основн! модел! процедури укладення колективного договору: швшчно — американсь-ка та европейська Специф!ка твтчноамерикансько! модел! полягае в тому, що попередньою умовою прове-дення колективних переговор!в визнаеться формування колективно-догов!рно! одиниц! (колективу робпниюв ! службовц!в, як! вступають у переговори за участю сво!х представниюв). Правила утворення тако! одиниц! вста-
нoвлюютьcя Нaцioнaльним yпpaвлiнням з питань тpyдo-виx вiднocин (НУТВ) США, яке пpoвoдить вибopи пред-ставник вiдпoвiднoï oдиницi. Пpoфcпiлкa, на яку бтьшють poбiтникiв i cлyжбoвцiв цieï oдиницi даклада-ють пoвнoвaжeння веети кDлeктивнi переговдри, визнaeтъ-cя eдиним пpeдcтaвникoм i oтpимye cepтифiкaт НУТВ на cтpoк дiï кoлeктивнoгo дoгoвopy aбo дo пpoвeдeння да-виx вибopiв пpeдcтaвникa. Нoвi вибopи не мoжнa npo-вoдити пpoтягoм 12 мicяцiв пicля пoпepeднix чи в пepioд дiï кoлeктивнoгo дoгoвopy У eвpoпeйcькиx кpaïнax piзнi пpoфcпiлки пooдинцi чи в paмкax oб'eднaнoгo opгaнy пpoвoдять пpямi юлективш пepeгoвopи з пiдпpиeмцями щoдo укладення кoлдoгoвopy, а найбтьш пpeдcтaвницъкi пpoфcпiлки мають переваги y кoлeктивнo-дoгoвipнoмy npo^ci [2У]. Ц пpoцeдypи та дарми визнaчaютьcя зaкo -нoдaвчo aбo внacлiдoк ycтaлeнoï практики. Зaкoн Украь ни „Пpo кoлeктивнi дoгoвopи i угоди ' бaзyeтьcя на eвpo-пежьюй мoдeлi ведення кoлeктивниx пepeгoвopiв, вра-xoвyючи нopми Кoнвeнцiй i Реюмендацш МОП.
Вкaжeмo ще oдин важливий напрям cyчacнoгo регулювання тру^в^ вiднocин—мiжнapoднi кDлeктивнi дoгoвopи. Вoни oxoплюють нaймaниx пpaцiвникiв, зай-няти^ гoлoвним чинoм, на mдпpиeмcтвax тpaнcнaцio-нaльниx кoмпaнiй (ТНК) i фiкеyють в yнiфiкoвaнoмy виг-ляд yмoви пpaцi фiлiaлiв та гoлoвнoгo пiдпpиeмcтвa мiжнapoднoï кopпopaцiï, а таюж пoлoжeння, як cnocy-ютьcя poзпoдiлy iнвecтицiй i виpoбнищ•вa. Зaгaлoм, укладення мiжнapoдниx кoлeктивниx дoгoвopiв вигiднe для пращвниюв i мoжe певним чидам ycклaднити чи взaгaлi не дати мoжливocтi кepiвниuтвy ТНК викopиcтo-вувати y cвoïx imepecax диференщащю зapoбiтнoï плати, yмoв пращ, юнкуренщю мгж пpaцiвникaми iншиx кра1'н. Однак укладення мiжнapoдниx кoлeктивниx дoгoвopiв викликae неабияю трудна. Вcтaнoвити в ниx загальн yмoви пpaцi та зaйнятocтi для батал^ краш iнкoли не-мoжливo, ocкiльки в кoжнiй кpaïнi icnye piзний piвeнь укладання кoлeктивниx дoгoвopiв, нeoднaкoвий ïx змicт, a iœw—нaвiтъ пpoтилeжнi нaцioнaльнi дарми тpyдoвo-гo зaкoнoдaвcтвa. Toбтo тpyднoщi виникають через вiдмiннocтi тexнiчниx, eюнoмiчниx, coцiaльниx, кулыур-ниx та iншиx фaктopiв, як впливають на вартють poбoчoï cm^ пpoдyктивнicтъ та iнтeнcивнicть пращ в piзниx краь rnx. На даний мoмeнт мeтoдикa укладення мiжнapoднo-ш кoлдoгoвopy ще не poзpoблeнa, нeдocтaтньo вщпра-цьoвaнa пpaвoвa cилa дoгoвopy Нaйбiльшi тpyднoщi тлягають в opгaнiзaцiï кDлeктивниx пepeгoвopiв у мтжна-poднoмy мacштaбi, кoли o№a cтоpoнa — пiдпpиeмцi — виступають у виглядi вiднocнo цeнтpaлiзoвaнoï opгaнi-заци, а iншa cтopoнa — пpoфcпiлки — e poзpiзнeними aбo oб'eднaними на гaлyзeвoмy aбo цexoвoмy piвнi пе-peвaжнo в мeжax oкpeмиx кра1н. Дo тогo ж, мгж краша-ми icнyють вiдмiннocтi у cтpyктypi пpoфcпiлoк, у взae-мoвiднocинax м1ж oкpeмими пpoфcпiлкaми [28]. Деяю науювщ, пocилaючиcь на згадаш вище трудте^, ствер-джують щю нeмoжливicть мiжнapoдниx кoлдoгoвopiв. Однак, на думку вiдoмoгo вчeнoгo I. Киceльoвa, „не
мoжнa iгнopyвaти тенденщю дo yнiфiкaцiï yмoв виюри-cтaння у мiжнapoднoмy мacштaбi poбoчoï cили, дo imep-нaцioнaлiзaцiï ïï вapтocтi, дo нiвeлювaння yмoв пpaцi та юрм тpyдoвoгo права, ocoбливo мГж poзвинeними кра"-нами i пepeдyciм у мeжax oкpeмиx peгioнiв та груп краш. Вiдбyвaeтьcя peaлiзaцiя принципу „^вна oплaтa за рГвну працю" [29]. Отже, мiжнapoднi кoлдoгoвopи пoкликaнi зр1вняти зapoбiтнy плату й yмoви пращ пращвниюв ТНК, яю викoнyють р1вну за кiлькicтю i якютю poбoтy, й cтaти на пepeшкDдi диcкpимiнaцiï пращвниюв фшй ТНК у краъ rnx, щo poзвивaютьcя. Ця г^блема яcкpaвo cвiдчить пpo нeoбxiднicть cтвopeння мiжнapoдниx пpoфcпiлкDвиx opгaнiзaцiй для закату iнтepeciв нaймaниx пращвниюв. Виникae таюж нeoбxiднicть пoшyкy найбтьш прийнят-нж шляxiв poзвиткy i peфopмyвaння кoлeктивнo-дoгo-вipнoï cиcтeми з урадуванням юторичдаш дocвiдy й над-бань у cфepi coцiaльнo-тpyдoвиx вiднocин.
Висновки. Таким чидам, як cвiдчить cвiтoвa практика, ефективний coцiaльнo-eкoнoмiчний poзви-ток бyдь-якoï краши не в ocтaнню чергу залежить вед взaeмoпpийнятнoгo yзгoджeння штереав i пoтpeб ycix yчacникiв тpyдoвиx вiднocин. Саме укладання юлек-тивдаго дoгoвopy чи yгoди на ваддаваддаму рГвш мГж cyб'eктaми тpyдoвиx в^да^н e найкращим otoco-бoм виявлення iнтepeciв i пoтpeб cтopiн та виpoблeння piшeнь. У cвoю чергу, давний i змютовний юлектив-ний дoгoвip e мiцнoю пpaвoвoю бaзoю для cтвopeння нaлeжниx yмoв пращ, у тому чи^ й oплaти пpaцi з ypaxyвaнням кoнкpeтниx ocoбливocтeй дiяльнocтi пiдпpиeмcтв. А вивчення та узагальнення зapyбiжнo-гo дocвiдy poзв'язaння oзнaчeниx питань e, на наш дагляд, зaпopyкoю ycпiшнoгo виpiшeння низки co^ iaльнo-eкoнoмiчниx пpoблeм в еюдамщг
Щo cтocyeтьcя дocвiдy кoлeктивнo-дoгoвipниx вiднocин в Укpaïнi, те в радяшью чacи у нac дiялa па-тepнaлicтcькa cиcтeмa coцiaльнo-тpyдoвиx вiднocин, щo oбyмoвлювaлo тдлеглий xapaктep кoлeктивнo-дoгoвi-pнoï cиcтeми перед цeнтpaлiзoвaним yпpaвлiнням ею -нoмiкoю та регулюванням coцiaльнo-тpyдoвиx вiднocин дepжaвoю. Вед 1991 poкy в Укpaïнi ще й дoci ввдбу-вaeтьcя бoлючий та poзтягнyтий у чaci пpoцec трада-фopмaцiï coцiaльнo-тpyдoвиx вiднocин на pинкoвиx за-caдax. Пepeдбaчaeтьcя, щo бaгaтopiвнeвa cиcтeмa кo -лeктивнo-дoгoвipнoгo регулювання coцiaльнo-тpyдoвиx вiднocин дoзвoлить на ocнoвi cmвpoбiтнищБa та юмп-poмiciв yзгoдити imepeOT гoлoвниx cyб'eктiв — po6o-тодавщв та нaймaниx пpaцiвникiв (пpoфcпiлoк) за да-cepeдництвoм держави. Це, як пoкaзye дocвiд poзвит-ку юлективда — дoгoвipниx вiднocин у poзвинeниx краша^ дoзвoлить дocятти знaчнoï coцiaльнo-eкoнoмi-чнoï eфeктивнocтi й гapмoнiзyвaти в ц^му кoнфлiктнi coцiaльнo-тpyдoвi вiднocини шляxoм кoлeктивнo — дoгoвipнoгo регулювання coцiaльнo-тpyдoвиx вiднocин.
Лiтeрaтурa 1. Aрсeeнко А. Г. Сoциaльнo-экoнoмичecкий ме-
ханизм регулирования трудовых отношений: На примере США, Канады, Великобритании / А. Г. Арсеенко.
— НАН Украины, Ин-т социологии. — К.: Наук. думка, 1995. — 184 с. 2. Жуков В. I. Сощальне партнерство в Укра!ш: Навч. пос1б. / В. I. Жуков, В. А. Скура-■пвський. — К. : Вид-во УАДУ, 2001. — 200 с. 3. Катульский Е. Д. Коллективно-договорное регулирование социально -трудовых отношений в России: эволюция, критерии оценки / Е. Д. Катульский, О. И. Меньшикова // Электрон. журнал „Знание. Понимание. Умение". — 2008. — №8. — Экономика и право. 4. Касале Д. Пос1бник до мгжнародних трудових стандартов з питань сощально -трудових вщносин / Д. Касале. — Будапешт: Бюро МБП для кра!н Центрально! та Сх1дно! Свропи, 1998. — 35 с. 5. Колот А. М. Со-щально-трудов1 ввдносини: теория i практика регулювання / А. М. Колот. — К. : КНЕУ, 2008. — 230 с. 6. Киселев И. Я. Трудовое право России. Историко -правовое исследование : Учебное пособие. — М. : Норма, 2001. — 384 с. 7. Мацко А. С. Порiвняльне трудове право : Навч. поаб. [Б. С. Беззуб, Л. В. Го -ляк, О. М. Киселевич та im]. За заг. ред. А. С. Мацка.
— К. : МАУП, 2005. 8. Мельник С. В. Зарубiжний та тжнародний досввд регулювання сощально-трудових ввдносин / С. В. Мельник. — Луганськ, 2005. — 179 с. 9. Осовий Г. В. Колективш договори та угоди — основна форма захисту соцiально-економiчних iнтересiв пращвниюв / Г. В. Осовий. — К. : Академия пращ та сощальних вщносин Федеращ! Профсшлок Укра!ни, 2002. — 50 с. 10. Пилипенко В. Социальный диалог. Социальное партнерство. Социальное государство / Н. Балабанова, Н. Пилипенко. — К. : Академия труда и социальных отношений ФПУ, 2002. — 189 с. 11. Зайцев В. П. На переднем крае борьбы с капиталом. Движение шоп-стюардов в Англии: история и современности / В. П. Зайцев. — М. : Мысль, 1988.
— 205 с. 12. Катульский Е. Д. Вказ. праця. 13. Зубок Л. И. Очерк истории США. 1877 — 1918. / Л. И. Зубок. — М. : Госполитиздат, 1956. — С. 90 — 93. 14. Толбухина Н. А. Коллективный трудовой договор / Н. А. Толбухина // Трудовые споры. — 2004.
— №10 (октябрь). 15. Катульский Е. Д. Вказ. праця. 16. Кодекс Законов о труде 1918 года. Приложение // Киселев И. Я. Трудовое право России. Историко -правовое исследование : Учебное пособие. — М. : Норма, 2001. — 384 с. 17. Там само. 18. Кодекс Законов о труде 1922 года. Приложение. // Киселев И. Я. Трудовое право России. Историко -правовое исследование : Учебное пособие. — М. : Норма, 2001. — 384 с. 19. Осовий Г. В. Вказ. праця. 20. Закон Вагнера 1935 года. — [Електрон. ресурс]. — Режим доступу : http:/ /mirslovarei.com/content_eco/ZAKON-VAGNERA-46459.html; 21. Рекомендащя МОП №91 „Щодо колективних договорiв" / Конвенщ! та рекомендаций ух-валеш Мiжнародною оргашзащею пращ [у 3 т.]. — Т. 1. — 1919 — 1964. — Женева — Ки!в : Мiжнарод-
не бюро пращ, 1999. — 776 с. — С. 545. 22. Мацко А. С. Вказ. праця. 23. Там само. 24. Волков А. М. Швеция: Социально-экономическая модель / А. М. Волков. — М. : Мысль, 1991. — 188 с. 25. Австрийская республика. Конституция и законодательные акты. [Сост. Туманов В. А. (пер. с нем.)]. — М. : Прогресс, 1985. — 429 с. 26. Шония Г. В. Общая характеристика трудового права Франции: Автореф. дисс. на соиск. учен. ст. кандидата юр. наук. : спец. : 12.00.05 / Г. В. Шония. — М., 2009. — 30 с. 27. Мацко А. С. Вказ. праця. 28. Там само. 29. Киселев И. Я. Вказ. праця.
Мартиненко М. М., Татаршов I. С. 1сторич-ний огляд в^чизняного та захвдного досвщу роз-витку колективно-договiрних ввдносин на нащо-нальному та виробничому рiвнях
У статт висвплено юторичний досвщ зарубiжноi та вiтчизняноi практики колективно-догсгарного регулювання сощально-трудових вщносин. Проаналiзовано ко-лективно-договiрну практику деяких краш Свропи та Америки, наголошено на прюритетних засадах законо-давчого регулювання сощально-трудових вщносин.
Ключовi слова: колективний договiр, законодав-ство, сощально-трудовi вщносини, колективно-дого-вiрне регулювання.
Мартыненко Н. Н., Татаринов И. Е. Исторический обзор отечественного и западного опыта развития коллективно-договорных отношений на национальном и производственном уровнях
В статье освещен исторический опыт зарубежной и отечественной практики коллективно-договорного регулирования социально-трудовых отношений. Проанализирована коллективно-договорная практика некоторых стран Европы и Америки, подчеркнуты приоритетные принципы законодательного регулирования социально-трудовых отношений.
Ключевые слова: коллективный договор, законодательство, социально-трудовые отношения, коллективно-договорное регулирование.
Martinenko N. N, Tatarinov I. E. Historical review of home and western experience of development of collectively-contractual relations is on national and productive levels
In the article is reflected the foreign practice of the collective-contractual adjusting of social-labour relations. Normative-legal base of countries of Europe and America is analyzed and it is marked on the priority bases of the legislative adjusting of social-labour relations.
Key words: collective agreement, legislation, social-labour relations, collective-contractual adjusting.
Стаття надiйшла до редакци 29.10.2010
Прийнято до друку 15.03.2011
