CC BY
51
В. Я. Зимогляд, кандидат фшософських наук, доцент
РОЗВИТОК ПОЛ1ТИЧНО1 I ПРАВОВО1 КУЛЬТУРИ ЯК УМОВА МОДЕРШЗАЦП УКРАШСЬКОГО СУСП1ЛЬСТВА
Становлення демократично! пол^ично! i правово! культури в Укра!ш е важливою складовою частиною загально! проблеми формування демократично! пол^ично! системи укра!нського суспiльства, його трансформаций демократизацп i модершзаци. Полiтична i правова культура входить до числа основних елементсв, що визначають духовний i сощальний потенцiал усiх членiв суспiльства, рiвень його цивiлiзованостi.
У сучасному свт тема модершзаци вийшла на арену не лише академiч-ного, але i полiтико-правового життя. Абсолютно очевидно, що економiчна модернiзацiя не може вщбутися без модершзаци в пол^ичнш, правовiй i ду-ховно-культурнiй сферах. У сучасних умовах головна мета модершзаци ба-читься, передусiм, у досягненш Укра!ною конкурентоспроможного стану, знаходження свого мюця у глобальному свт, у свободi людини.
Можна припустити, що доки йдеться про намiри модернiзувати сучасну Укра!ну, !! суспшьно-пол^ичний i економiчний устрiй. В аспект цих намiрiв виникае питання, в якому варiантi i яким чином може бути здшснена модер-шзащя. Вiдповiдь можна знайти в категорiях «пол^ична культура», «правова культура» i !х взаемовiдношеннi.
У науковiй лiтературi поняття «пол^ична культура» використовуеться в широкому i вузькому значеннi слова. У першому значеннi полiтична культура - це частина духовно! культури суспшьства, яка характеризуеться спе-цифшою i вiдносною самостiйнiстю, вщбивае полiтичнi цiнностi, iдеали, полiтичнi стосунки i дiяльнiсть, властивi суспiльству в цiломy Кожному суспiльству в конкретний перюд вiдповiдае своерiдна модель пол^ично! культури. Полiтична культура у вузькому сена - це система знань, переконань, засобiв i способiв пол^ично! поведiнки iндивiдiв i !х об'еднань. 1накше ка-жучи, полiтична поведшка громадян, iнших учасникiв полiтичного життя е концентрованим вираженням вщповщно! пол^ично! культури.
Для самовизначення особи в сощальнш, полiтичнiй i правовiй сферах велике значення (якщо не визначальне) мае навколишня правова культура. Своерщшсть цього виду культури визначаеться особливостями дп сфери права i накопичених правових цiнностей, юридично! технiки i практики, якi належать до духовно! культури, до правового прогресу. Надзвичайно важли-
ва характеристика правово' культури - п нацiонально-iсторичнi особливостi, традицп, коренi. Вони е частиною того, що Монтеск'е свого часу називав за-гальним духом народу.
Стввщношення пол^ично' i правово'1 культури полягае у такому. По-перше, пол^ика i право - це двi необхiднi i тiсно взаемодiючi тдсистеми сощально-пол^ично' оргашзацп суспiльства. По-друге, структурно пол^ич-на культура е едшстю полiтичних знань, переконань, свiдомостi, а також по-лiтичних дiй. Правова культура також включае правовi знання i дп у сферi правового регулювання. Вiдмiнностi виявляються в тому, що ключовий пункт правово' культури - п безпосереднiй вплив на законодавство, юридичну практику, реалiзацiю суб'ектами наданих прав i свобод тощо. Полiтична культура -необхщний елемент пол^ично' системи суспiльства, оскшьки вона визначае полiтичну органiзацiю суб'екпв полiтичного життя, формуе 1'х вщношення до полiтичних цiнностей, норм i iдеалiв, а також до пол^ики держави i по-лiтичних партш.
Логiка взаемодп пол^ично' i правово'1 культури як елементу загально'1 культури полягае в тому, що, по-перше, пол^ична система укра'нського сус-пшьства функцiонуе на основi полiтичних, правових, моральних i iнших со-щальних норм. Отже, ефективнiсть реалiзацii таких норм залежить вщ рiвня пол^ично! i правово' свiдомостi, культури суб'екпв полiтичного життя. Подруге, взаемодiя даних видiв культури визначаеться тим, що основш позитив-нi цш полiтики i права досягаються за допомогою правомiрних дiй iндивiдiв i органiзацiй, 1'х умiння використовувати сво' права в цих областях стосунюв. Тому i полiтична, i правова культура суб'екпв полiтичного життя в цшому визначае 1'х життездатнiсть, актившсть у полiтичнiй i правовiй сферах житте-дiяльностi, функцiонуваннi пол^ично' системи Укра'ни.
Сучасна вiтчизняна полiтична i правова культура знаходяться в сташ глибоко' кризи. Ця криза в першу чергу пов'язана з девальващею засадничих полiтичних i правових щнностей у свiдомостi суспiльства. Проте цившза-цiйний досвiд показав прямий зв'язок мiж рiвнем розвитку права i науки про нього з прогресом в цшому. Сустльство, в якому право не вiдрiзняеть-ся вщ свавiлля, пiдмiняеться ним, не мае перспектив i тим бiльше модернь зацiйних амбiцiй. У той же час укра'нська теорiя права i полiтична наука за останнiй час оновилися такими засадничими щеями, як свобода людини, права людини, правова i соцiальна держава, громадянське сустльство, де-мократiя i т. п.
Лопку розвитку пол^ично' i правово' культури необхiдно пов'язати з трак-туванням такого фундаментального феномену пол^ико-правово' культури, як загальне благо. В аспект захщно:1, греко-римсько' правово' традицп, загальне
благо - це е умова рiвно справедливо! реалiзацii блага кожного. Без станов-лення шститущональних i нормативних (тобто пол^ико-правових) форм свободи i реалiзацii концепту блага кожного, що е необхщною умовою роз-крiпачення творчо! активностi людей, нiяка модернiзацiя неможлива.
Перспективи евроштеграцп принесли розумiння того, що демократична держава може виршувати основш завдання тiльки за наявност розвинено! системи самоврядування, що становить основу конституцшного ладу, форму-вання i розвитку громадянського суспiльства. 1дея становлення мiсцевого самоврядування у локальних сощумах сприймалася як невiд'емна частина загального процесу модершзаци кра!ни i розбудови у нiй демократичного громадянського суспшьства. Мiсцеве самоврядування - найважливший еле-мент оргашзацп публiчноi влади, альтернатива державно! влади i управлшня, специфiчний рiвень виконавчо! i представницько! влади, найважливiший елемент конституцiйного ладу демократичних кра!н, пол^ично! i правово! культури народу.
У сучасному цившзованому свiтi неможливо уявити будь-яке суспшьство без демократичного мiсцевого самоврядування, яке забезпечуе громадянам безпосередню участь у виршенш проблем життя й дiяльностi в межах свое! громади, оптимiзуе управлiнськi процеси, утверджуе принципи народовладдя. У цьому розумшш мiсцеве самоврядування е найважлившою формою само-дiяльностi громадян, фактором розвитку громадянського суспшьства, способом поеднання суспшьства i культури, !х взаемопроникнення. Соцiокультур-ний аналiз створюе передумови для функцюнування моделi громадянського суспiльства i демократичного сошуму, що дiе в единому соцюкультурному просторi.
Культурно-полiтична складова мюцевого самоврядування вимагае сьогод-нi розгляду цього феномену як чинника ефективно! оргашзацп життя й дi-яльносп у локальних спiльнотах на певних територiях, як реальний спосiб ефективно! оргашзацп держави (а такою ми сприймаемо систему вщносин публiчного права, публiчноi полiтики та управлiння). Саме в такш ролi мiс-цеве самоврядування служить показником зршосп, цившзованосп (культур-ностi) держави. Тому становлення i розвиток мiсцевого самоврядування в сучаснш Украiнi перетворюеться на питання про розбудову цившзовано! державностi, а отже, й цившзованого суспiльства, з високим рiвнем грома-дянсько! культури i свiдомостi.
Природа iнституту мiсцевого самоврядування вимагае надзвичайно сер-йозного пвдходу до формування якiсного кадрового складу його оргашв, до забезпечення соцiальноi, економiчноi i полiтичноi ефективносп управлiнськоi дiяльностi, професiйноi культури мунщипальних чиновникiв та керiвникiв.
В Укрш'ш проблема культури влади ycix pïbhïb постала у зв'язку з процесами демократизаций коли на перший план вийшли не силовi методи розв'язання проблем, а правова Культура управлiння Bcix рiвнiв перетворюеться на важ-ливий фактор впливу, що обумовлюе якiсть функщонування полiтичноï' системи, а вщтак i становлення та розвиток громадянського суспшьства.
Професiйна культура мунiципальних службовщв стае важливим страте-гiчним ресурсом мюцевого самоврядування. Великого практичного значення цей ресурс набувае зараз, в умовах реформування meï системи, коли юнуе необхiднiсть у пiдготовцi та реалiзацiï програми масштабних перетворень. Саме тепер наповнюеться особливим змiстом формат публiчноï владноï со-щально-управлшсь^' дiяльностi украшського мунiципального службовця. Його реальна управлшська практика обумовлюеться тiею обставиною, що мiсцеве управлiння переживае мляву стад^ формування системи управлш-ських стосункiв, механiзмiв прийняття i виконання управлшських рiшень.
Свропейський досвiд переконливо показуе, що шлях вщ традицшносп до модерну лежить у площиш полiтико-правовоï лiбералiзацiï пiд гаслами правових щей свободи i рiвностi, за умови якюного розвитку полiтичноï i правовоï культури i створення на цiй основi соцiальноï шфраструктури i новiтньоï по-лiтико-правовоï доктрини, що вiдповiдатиме напрямам модернiзацiйного ривку.
1.1. Коваленко, кандидат фшософських наук, доцент
ПРО ДЕЯК1 ОСОБЛИВОСТ1 eВРОПЕЙСЬКОÏ СИСТЕМИ ПРАВОВОГО ВИХОВАННЯ
Правова осв^а та виховання громадянських якостей особистосп вiдiграють провiдну роль у процес формування й розвитку суспшьства, в якому права i свободи людини визнаються вищими цiнностями. Ефективнють же правови-ховноï дiяльностi залежить не тшьки вiд використання традицшних методик, а й вiд доцшьного вiдбору та впровадження кращого закордонного досвщу.
Захiдна правова цивiлiзацiя, що юнуе в двох основних формах (романо-гер-манськш та англо-американськш), мае глибоке релтйне, етичне та фшософське корiння. Це передусiм: 1) християнська концепцiя свiту, юторп та людини. Бог розумiеться не тiльки як творець, учитель та вихователь людства, а й як верхов-ний Суддя - суворий, проте справедливий. Вся iсторiя розумiеться як процес виховання людини, яка не лише дотримуеться вищих законiв, а й порушуе ïx, проте, на вщмну вiд тварин, мае унiкальну перевагу - право на вшьне само-визначення та самоствердження; 2) багата фшософська спадщина давнix греюв,
