CC BY
19
УДК 352.075
В. Я. Зимогляд, кандидат фшософських наук, доцент
М1СЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ ЯК ОБ'бКТ ПОЛ1ТИЧНО1 НАУКИ
Проaнaлiзовaно питання становлення i розвитку демократичного мiсцевого самоврядування, його природа, цiнностi, завдання, що виршуються, i основоположна роль у розвитку укратськоI державностi.
Ключовi слова: демократiя, мкцеве самоврядування, конституцiоналiзм, влада, полтика, яюсть життя.
Актуальтсть проблеми зумовлена перш за все недостатшм вивченням наслщшв докоршних перетворень политично! системи Укра!ни, ввдсутшстю чiткого i узгодженого розмежування повноважень i вiдповiдальностi на вах рiвнях влади — центрально!, репонально! та мiсцево!, що вщбулися за роки становлення Укра!нсько! держави i в умовах соцiально-економiчних пере-творень.
Аналгз джерел / публгкацш показуе, що дана проблематика е об'ектом дослвджень, як1 проводяться представниками рiзних галузей наукового знання, зокрема соцюлогами, полiтологами, юристами, економiстами, iсториками. Проблеми мюцевого самоврядування перебувають у цен^ уваги значно! частини вчених i практикiв. Такий широкий iнтерес викликано насамперед соцiально-полiтичною та юридичною значущютю мiсцевого самоврядування для розвитку демократично!, правово! держави в цiлому та демократичного громадянського суспiльства зокрема.
Проте, незважаючи на свою актуальнiсть, полггичш аспекти розвитку мс-цевого самоврядування в контексп сучасних проблем демократизаци суспшь-ного життя, розвитку полггачних ввдносин Укра!ни або соцiально-полiтично!' системи ще не стали предметом широкого дослщження i глибокого аналiзу. Тому метою стат е аналiз специфши розв'язання полiтичних проблем засо-бами мюцевого самоврядування, яке у системi самод1яльних органiзацiй на-селення е, безумовно, найважливiшим компонентом громадянського суспшь-ства, основою будь-якого демократичного ладу [4, с. 170]. Щд мюцевим само-врядуванням слад розумiти право i реальну здатнiсть органiв мюцево! влади регламентувати значну частину державних справ i управляти ними, дшчи у межах закону, ввдповвдно до свое! компетенци i в штересах мiсцевого насе-лення [4, с. 171]. Це форма управлшня з боку мюцево!' (терш^ально!) грома-ди локальною господарською, полiтичною, соцiальною та шшою дiяльнiстю з певною господарською, полпичною, соцiальною та iншою автономiею.
Соцiальний капiтал, нагромаджений у процеа участi громадян у мюце-вому самоврядуваннi, стае вирiшальним чинником формування i розвитку 154 © Зимогляд В. Я., 2010
демократично! политично! культури — основи стаб№носп демократ. 1нте-рiальна (внутршня) специфiка мiсцевого самоврядування полягае в тому, що в його оргашзащях i структурах у громадян формуються навички сшвробгт-ництва, солiдарностi та колективiзму, артикулюються i агрегуються сощальш iнтереси, необхiднi для ефективного демократичного управлшня краною. Усе це разом природним чином розвивае полiтичну систему суспшьства, актуаль зуе проблематику перспектив розбудови демократ та нацiонального грома-дянського суспiльства, зокрема чинник1в, елеменпв, сегменпв i структур його самооргашзацп та саморозвитку.
Головна мета i прiоритетний напрям стратегiчного розвитку самооргашзацп та самодiяльностi мюцево! громади — облаштувати свою тери-торш, забезпечити сприятливi умови життя для себе i наступних поколiнь, шдвищити якiсть життя, тобто матерiальний статок, рiвень громадсько! безпеки та ш. [7; 5, с. 351]. У межах такого суто штелектуального i прагматичного завдання украшська проблема якосл життя е абсолютно новою, своечасною i актуальною з огляду на стратегiчнi напрями соцiального розвитку краши.
Нинi людина i сустльство мають повне право на ту яшсть життя, яка 1м ви-даеться найбiльш комфортною i вщповщною до кшх життевих потреб. Йдеться про як1сть життедiяльностi укранського сощуму i людини. Власне, проблема полягае у створенш нацiонального демократичного громадянського сусшльства як дуже яшсно! оргашзацп життедiяльностi людей iз високими стандартами життя кожного громадянина. Таке спрямування пол1тики мае всi шанси стати програмою та iдеологiею вiдродження краши, загальнонацiональною iдеею. У цьому аспекп соцiально-економiчноl пол1тики завдання щодо вдосконалення системи мiсцевого самоврядування перетворюеться ниш на реальний механiзм п1двищення якосп життя населения Укра1ни, його розвитку i процвiтання.
1дея реалiзацil мюцевого самоврядування полягае насамперед у прита-манних йому першорядних цiлях — це забезпечення прюритету мiсцевих штереав, а також реалiзацiя конституцiйних прав громадян на участь в управ-лшш справами держави шляхом саморегуляци. Суспiльна природа органiзо-ваного самодiяльного населення полягае в тому, що вщ моменту свого ви-никнення самодiяльнi та самокерованi органiзацil юнують i як «соцiоеконо-мiчнi», i як «полiтичнi» одиницi, що практикують пошуки альтернатив та 1х оптимальний вибiр.
1з цими пошуками пов'язують унiкальну можливiсть мiсцевих самокеро-ваних оргашзацш концентруватися на розв'язаннi мюцевих проблем, знахо-дити консенсус i усувати локальнi конфлiкти за умов юнувапня протиборчих груп, як1 мають сво! специфiчнi установки, цiнностi, орiентири та iнтереси. При такому пiдходi мiсцеве самоврядування можна охарактеризувати i квалi-фiкувати як полiтичне керiвництво.
Поза всяким сумшвом, суспшьству взагалi притаманне управлшня, що розумiеться як складний тип сввдомого конструюванпя дшсносп, яке здш-снюеться особливим прошарком людей — управлiнцями. Самоврядування здшснюеться тодi, коли функц1я управлiння не закршлена за певними особами, а реал1зуеться самою людською спшьнотою у сво!х власних iнтересах. Отже, мюцеве самоврядування виникае там i тодi, де i коли з'являеться мож-ливiсть для будь-яко! адмшютративно! одиницi самостiйно i незалежно вщ центру розв'язувати сво! внутрiшнi проблеми [1, с. 120].
Достатнш сощальний досввд розвинених демократiй переконливо сввдчить про те, що сучасна полгтична система у теперiшньому И виглядi не могла скластися без впливу iнституту мiсцевого самоврядування. При цьому питан-ня iснуваиия i розвитку системи мюцевого самоврядування е дiалектичним перетворенням уае! системи владних ввдносин у краíнi, а його локальна гос-подарська (економiчна), полiтична та шша локальна i автономна дiяльнiсть служить потужним джерелом змiн у цих сферах. За такого шдходу мюцеве самоврядування слiд характеризувати як владу. Але це влада особливого виду — влада народу, яка мае ва необхщш можливостi для власно! самоор-гaиiзaцií на локальнш територií, без тиску жорстких нормaтивiв, здатна до реaлiзaцil свое! функцп упрaвлiнпя.
Попри дискутивнiсть, неоднознaчнiсть конкретних пiдходiв до концепту-aлiзaцií мюцевого самоврядування дослiдники переважно розум1ють його як оргашзацш i дiяльнiсть мюцевих оргaнiв, що безпосередньо формуються локальним населенням на виборчих засадах, а мшцеве управлшня — як оргашзацш i дiяльнiсть мiсцевих оргaнiв, призначених центральною владою [3, с. 409-410; 9].
Проблема мюцевого самоврядування — це значною мiрою його сшвввд-ношення iз центральною владою i керiвництвом. Водночас в оргaнiзaцií мюцевого самоврядування нaйбiльш яскраво вiдобрaжуеться щея наближен-ня влади до народу. «Народ е джерелом влади у суспшьств^ — писав А. де Токвшь, — однак бiльш безпосередньо, н1ж у громaдi, вiн нвде не здiйснюе свою владу» [10, с. 66].
Проте ключова проблема вщносин центрально! влади та автономного самоврядування полягае у тому, щоб зрозумгга причини i по можливосп зна-йти шляхи подолання традицшно! моделi безвiдповiдaльностi влади усiх рiвнiв за прийнятi рiшення. Бiдa украшсько! полiтики сьогоднi в тому, що сучасний полиичний клас не вщмовляеться вiд трaдицiйноí можливостi утвердити свое право на безвщповщальшсть. Ця вада притаманна нинi всiм гiлкaм влади — И «вертикали» i «горизонтали), усiм владним iнституцiям Укрaíни, включаючи, вочевидь, i мiсцевi органи самоврядування.
Приватизувавши ключовi ролi i статуси в системi державно! влади, номенклатурно-бюрократичний клас нашо! кра!ни спiльнi штереси полiтич-
ного класу пришс у жертву приватним i груповим, клановим штересам, що аж нiяк не сприяе його консолiдацii' як полiтичного класу. Тому сьогодш дуже важливим для позитивних шституцшних змiн, сучасного лiберального демократичного дизайну, нормативно-прикладно! установки i лiберального кон -ституцiоналiзму стае питання про плiдну роботу механiзмiв представництва громадянських iнтересiв у полггако-владних структурах i посилення контролю за дiяльнiстю управлiнцiв, що дозволить визначити й оцшити можливостi реалiзацii' рiзних альтернатив, зняти високий рiвень суперечностей мiж прав-лячим класом i бiльшiстю населения.
Жити за законом — головне завдаиия системного реформування Укра!ни. Але нашому нацюнальному полiтикуму навiть не спадае на думку, що владою треба дшитися — i не ильки по горизонтал (у трикутнику: президент — парламент —уряд), а також по вертикалi (держава—область—район — громада). Весь цившзований свгт розглядае мюцеве самоврядування як такий рiвень влади, який за обсягом повноважень жда навiть переважае державу [2].
Хитромудра практика конституцiйного розвитку незалежно! Укра!ни демонструе надто легковажне ставлення центрально! влади до публiчно! влади, мюцевого самоврядування. Конституцiоналiзм у теорi!' i на практицi iснуе там, де е глибоке поважання зв'язку держави i суспiльства правом, законом; де тдтримуеться високий авторитет особистосп, поважаиия !! пднос-тi; де гарантуються реальна участь безпосередньо народу у здшснент владних функцiй, демократичний порядок !х формування i шдпорядковашсть !хньо! дiяльностi iнтересам народу; де вироблено мехашзми захисту прав i свобод громадян, дiяльностi оргаиiв державно! влади i органiв мiсцевого самоврядування. Конституцiоналiзм — це суспшьна свiдомiсть, що грунтуеться на пере-конаннi стосовно корисностi i необхщносл iнститутiв центрально! влади та влади оргашзацш локальних спiльнот мiсцевого самоврядування, яш забез-печують розвиток сощуму i локально! громади, задоволення !хшх iнтересiв та потреб, рiвня та якосп життедiяльностi.
Недивно, що означеш цiнностi демократичного конституцiоналiзму аку-мулюють в собi теорiя i практика демократичного мюцевого самоврядування. Отже, доречно припустити, що, виступаючи як самостшний вид публiчно! влади, демократичне мюцеве самоврядування е доволi ефективним чинником у формуваинi i розвитку теорп та практики демократичного конституцюна-лiзму в демократичнiй, правовiй державi. Адже воно покликане допомагати громадянам усвщомити те, що демократiя — це не тшьки формальне запро-вадження необхiдного набору виборчих технiк i технологiй електорального процесу, а й сощальне партнерство, особиста участь кожного у справах со-цiуму, частиною якого вш е. «Громадськ1 шститути, — писав А. де Токвшь, — вiдiграють для встановлення незалежносп ту саму роль, що й початковi школи для науки: вони ввдкривають народовi шлях до свободи i вчать його користуватися щею свободою» [10, с. 65].
У демократичнш державi народ здшснюе владу безпосередньо як через органи державно! влади, так i через органи мюцевого самоврядування. Це е конституцшна норма демократичних краш. Однак залишаеться сумнiв: чи будуть доповнен конституцiйнi норми практикою самоврядування? «Сучас-ний лiбералiзм, — зазначае оксфордський професор-полiтолог Ларi Зщен-топ, — був побудований на внутрiшньому моральному переконанш, що зре-штою самоконтроль, самоповага i самоврядування мають ira плiч-о-плiч. У цьому й полягають... принципи «рiвноï свободи»» [8, с. XLII].
Як демократичний iнститут мюцеве самоврядування мае засадничi озна-ки i якостi. По-перше, це функ^ перерозподiлу державноï влади, ïï децен-тралiзацiï та мiнiмiзацiï' ролi держави у розв'язаннi мiсцевих проблем. Як один iз видiв публiчноï влади, мюцеве самоврядування мае служити щонайповш-шому розкриттю, самовираженню особистостей, яш складають таку функць ональну оргашзацш. По-друге, виражаючи весь спектр штересш рiзноманiт-них соцiальних груп, рухiв та громадських органiзацiй, органи мюцевого самоврядування здатнi гнучко реагувати на сощальт напруження, керувати ними, запобтати конфлiктам i конструктивно ïx врегульовувати. По-трете, маючи значнi ресурси, мюцеве самоврядування набувае необхвдну можливiсть розвивати економiчну, соцiальну, полiтичну, духовну шфраструктури, забез-печувати високий рiвень политично!' участi громадян, створювати меxанiзми дiевого контролю, з урахуванням мiсцевиx особливостей умшо й гнучко про-водити полггаку соцiальниx i нацiональниx компромгав i в такий спосiб уособлювати самоврядування i демократiю.
Викладене переконливо пвдтверджуе, що iснування мiсцевого самоврядування оргашчно пов'язане з проблемами влади, ïï становленням i розвитком. Найважливiшими ознаками такого виду влади слад вважати те, що вона, по-перше, е влада публiчна; по-друге, вiдрiзняеться вщ публiчноï державноï влади своïми демократичними якостями; по-трете, народ здшснюе свою владу безпосередньо, а також через органи державноï влади i органи мюцевого самоврядування (мунiципальноï, мiсцевоï влади), яш е первинною ланкою народовладдя [6]; по-четверте, виступае мунiципальною владою i упрамнням [9, с. 3]; по-п'яте мюцева (мунiципальна) влада, що не входить до системи оргашв державноï влади, самостiйно з урахуванням загальнонацюнальних iнтересiв виробляе, обговорюе та ухвалюе рiшення з питань мiсцевого зна-чення, а також контролюе втшення цих рiшень у життя.
Мюцеве самоврядування i державна влада надшеш суверештетом, але про-ввдна роль правомiрно належить державi, яка визначае политику у сферi мюце-вого самоврядування, створюе умови для ефективноï' дiяльностi цього шститу-ту. Мехашзми ввдносин державноï' та мiсцевоï' влади слад розглядати за спрямо-ванютю до: «згори донизу» i навпаки. Полiтика, як ведомо, присутня с^зь, де е влада, органiзацiя та управлшня. На рiвнi окремоï' оргашзаци мiсцевого самоврядування полiтика виявляеться щонайменше у п'яти аспектах: 158
1) як стратепя локально! спшьноти, яку вибудовують органи мiсцевого самоврядування з урахуванням мiсцевих iнтересiв i прiоритетiв та суспiльних перетворень;
2) як ухвалення легiтимними i компетентними органами самоврядування локально! спшьноти обов'язкових для виконання ршень, як1 мають щнтсний характер i ввдображують цiлi, штереси та потреби мiсцевоï громади;
3) як дiяльнiсть з реалiзацiï цшей локальноï спiльноти i подолання рiзно-манiтних конфлiктних ситуацiй та протидш;
4) як дискурс — аргументоване обговорення важливих для громадян проблем прюритепв розвитку, забезпечення 1х всебiчного розумiння, варiантiв досягнення консенсусу та угод;
5) як политика соцiалiзацiï, що здiйснюeться у в№ному ввд оргашзацш-ного регламентування просторi.
Вичленування локальноï полiтики 3i свiту полiтичного елементу дозволяе докладшше вивчити сутнiснi характеристики локальноï спшьноти, ïï Астату -ти, цiнностi та вщношення, структури та цiлi, напрями розвитку, чинники життездатностi та функцюнування. Поставленi цiлi дають можливiсть локаль-нiй спiльнотi набувати духовностi, а ïï дiяльнiсть стае узгодженою i солщар-ною. Люди оцiнюють полиику держави i мiсцевого самоврядування ^зь призму задоволення своïх потреб та штересш, саме на мiсцевому грунл за-роджуеться почуття причетностi до справ державних. У рамках тако)! штелек-туальноï проблематики можна простежити трансформування полiтичноï' ролi iнституту мiсцевоï влади у системi новiтньоï украшсько].' правовоï державнос-тi та становленш демократичного громадянського суспiльства. Саме у цьому контекстi набувае ваги твердження про те, що мiсцеве самоврядування — одна з демократичних засад системи управлшня суспiльством, найважливiший елемент облаштування влади.
Висновки. Политика — одна з найбшьш гострих тем буденноï сучасноï масово].' i науковоï' свiдомостi. Особливо зростають роль i значення полiтики в критичш епохи. У перех1дних швидко змiнюваних i суперечливих процесах сучасного укранського суспiльного життя рiзко зростае потреба у розв'язанш полiтичних проблем як на центральному, так i на мюцевому (локальному) рiвнi. Допомогти у вирiшеннi цих питань покликана полиична наука, яка охоплюе рiзноманiття виявiв полiтичних явищ. Об'ектом политично].' науки виступае все полiтичне життя людей, 1х органiзацiй, партiй та iнших шститу-тiв. У архггектошщ процесiв демократичного транзиту в Украш особливе мiсце посвдае полiтика розвитку мюцевого самоврядування, активного фор-мування територiальних пiдвалин державностi у контексл проблем становлення нацiонального демократичного громадянського суспшьства. Реалiзацiя мiсцевого самоврядування як iдеалiзованого образу мiсцевоï' демократ, як рiвня влади народу, як форми самооргашзаци населення, як чинника станов-
лення демократичного громадянського суспшьства прямо пов'язана з проблемою репонального (локального) рiвня перебiгу суспiльно-полiтичних
процеав i способiв !х вивчення засобами полгтично! науки.
Л1ТЕРАТУРА
1. Абрамов В. Ф. Местное самоуправление: идея и опыт / В. Ф. Абрамов // Социс. — 1997. — № 1.
2. Ганущак Ю. Местним властям — шанс для признания / Ю. Ганущак // Зеркало недели. — 2007. — № 16. — 28 апр. — 11 мая.
3. Государственное право буржуазных и освободившихся стран : учебник. — 2-е изд., перераб. и доп. / отв. ред. И. П. Ильинский и Л. М. Энтин. — М., 1988. — 480 с.
4. Европейская Хартия местного самоуправления и ее значение // Полис. — 1998. — № 4.
5. Про основи нацюнально! безпеки Украши: Закон Укра!ни // Ввдом. Верхов. Ради Украши. — 2003. — № 39.
6. Конституцш Украши. — Х. : ПП «1ГВ1Н1», 2007. — 64 с.
7. Концепцш основ державно! полижи нацюнально! безпеки Укра!ни // Зеркало недели. — 1997. — № 2. — 18-24 янв.
8. Лари Зидентоп. Демократия в Европе : пер. с англ. / Зидентоп Лари ; под ред. В. Л. Иноземцева. — М. : Логос, 2001. — 360 с.
9. Мунщипальне право Укра!ни : тдручник / Ф. В. Погоршо, О. Ф. Фрицький, М. О. Баймуратов та ш. — К. : Юршком 1нтер, 2001. — 352 с.
10. Токвиль А. де. Демократия в Америке : пер. с франц. / А. де Токвиль ; пред. Гарольда Дж. Ласки. — М., 1992. — 554 с.
МЕСТНОЕ САМОУПРАВЛЕНИЕ КАК ОБЪЕКТ ПОЛИТИЧЕСКОЙ НАУКИ
Зимогляд В. Я.
Проанализированы вопросы становления и развития демократического местного самоуправления, его природа, ценности, решаемые задачи и основополагаюшая роль в развитии украинской государственности.
Ключевые слова: демократия, местное самоуправление, конституционализм, власть, политика, качество жизни.
LOCAL SELF-GOVERNMENT AS OBJECT of POLITICAL SCIENCES
Zimoglyad V. Ya.
In the article the questions of becoming and development of democratic local self-government, his nature, values, solvable tasks and fundamental role, are analysed in development of the Ukrainian state system.
Key words: democracy, local self-government, constitutionalism, power, policy, quality of life.
