CC BY
17
УДК 316.3
В. Я. Зимогляд, кандидат фшософських наук, доцент
М1СЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ ЯК ОБ'еКТ НАУКИ УПРАВЛ1ННЯ
Проаналiзовано суттсть мкцевого самоврядування як об 'екта науки управлтня.
Розкрито основШ характеристики мiсцевого самоврядування, сnецифiку його функцШ на сучасному етат державотворення. Розглянуто основт шляхи i мехатзми становлення мiсцевого самоврядування у форматi теорп i технологи управлтня державою.
Ключовi слова: мiсцеве самоврядування, державне управлтня, управлтня.
Актуальтсть проблеми. Рiзкий перехщ вщ адшшстративно-командно! економжи до ринково!, непродумана приватизацiя державних тдприемств та !х подальше банкрутство, криза в соцiально-економiчнiй сферi i зубожшня населения привели до зниження авторитету влади i ослаблення централiзо-ваного управлiння районом, мiстом, шшими мунiципальними утвореннями. До початку нового тисячолптя в нашiй кра!ш не здшснювалося iстотних роз-робок щодо стратегiчного управлiння мунiципалiтетами i мюцевим самовря-дуванням. Органи управлiння в цен^ i на мiсцях часто працювали в авральному режим^ боролися за виживання, дiяли методом проб i помилок.
У той же час змша соцiально-економiчноl моделi держави, радикальш перетворення в умх сферах життедiяльностi настiйно вимагають створення новiтнiх принципiв i форм стратепчного управлiння, вдосконалення управ-лiнських стратегш i механiзмiв, пiдвищення !х впливу на розвиток мiсцевого самоврядування i мунiципальних утворень.
Аналгз наукових джерел г публгкацгй засвiдчуе, що дана проблематика стала предметом широкого спектру дослщжень вггчизняних учених як в окремих монографiях, так i у збiрниках статей та на шпальтах наукових ча-сописiв. Разом з тим в умовах сощальних реалш сьогодення, в шституцюна-лiзацil мюцевого самоврядування в Укршт й дом юнуе неефективна за сьо-годтштх потреб система державного управлiння, складовою яко! е мiсцеве самоврядування, що перебувае у сташ свого становлення. Недостатньо або зовмм не висвгтлено роль стратегiчного управлiння з таких напрямiв дiяль-ностi, як розвиток сощально! iнфраструктури, управлiння соцiокультурною динамжою, формування в сучасному мiсцевому сусшльстга таких соцiальних якостей, як саморозвиток, самодостатнють, самозахищенiсть. Усi цi питання актуалiзують потребу в розробленнi концепцп стратегiчного управлiния роз-витком системи мюцевого самоврядування, мунщипальним утворенням. © Зимогляд В. Я., 2010 131
Метою статт е науково-теоретичне обгрунтування дiалектичного взаемозв'язку завдань становления мюцевого самоврядування i проблем роз-роблення ефективно1 моделi управлiння державою.
Люди ощнюють полiтику держави i мюцевого самоврядування крiзь призму задоволення сво1х потреб та штересш, саме на мюцевому грунтi зароджу-еться почуття причетностi до справ державних. У рамках тако! штелектуаль-но! проблематики можна простежити трансформування полггично! ролi ш-ституту мюцево1 влади у системi новиньо! укра!нсько1 правово! державност та становленнi демократичного громадянського суспiльства. Саме у цьому контекст набувае ваги твердження про те, що мiсцеве самоврядування — одна з демократичних засад системи управлшня сустльством, найважливiший елемент облаштування влади.
Управлшня, як вщомо, мае мюце скрiзь, де е органiзацiя, политика i влада. Якщо нагальне завдання нишшньо! Укра1ни полягае у забезпеченш матерь ального, соцiального i духовного благополуччя 11 громадян, тодi, без сумшву, оптимальнiсть управлiння соцiумом, повнота включення у процес життедi-яльносп суспiльства усiх потенцiйних сил та баланс !х активност — головний спосiб досягнення мети кра!ни, основа 11 могутностi1.
В iдеалi политична влада — це функцiя политичное' доцiльностi, правиль-ностi, вiдповiдностi цшям суспiльства. Без влади немае впорядкування. У функцiональному аспектi владу слщ розумiти як умiння, спроможнiсть реалiзувати свою функцiю управлiння, як створення символiв у процесi вза-емодп людей, як вiдносини мiж суб'ектами (акторами).
Будучи частиною теори управлшня взагал^ парадигма полiтичного управлшня у «формап» демократичного мiсцевого самоврядування зумовлена конкретною роллю мюцево1 влади у визначенш обсягу i форми залежносп громадянського суспiльства вщ держави, виробленш механiзмiв забезпечення 1х оптимального сшввщношення з обов'язковим зворотнiм впливом сустль-ства на державну владу та 11 полiтику, а також необхщшстю усунення проблем i конфлжпв на локальному (мiсцевому) рiвнi. Отже, управлiння — обов'язковий елемент, який виконуе функцiю збереження структури стльноти, пщтриму-вання оптимального режиму 11 дiяльностi, здiйснення цiлей та програм. З огляду на це слщ зважати на чинники, як! забезпечують вiдносини мiж центральним рiвнем державно1 оргашзацп та управлiння i локальними р!вня-
1 Без перебiльшення можна сказати: у такому контекст! головну мету Укра1ни як держави сформульовано в усх державних документах, документах усх урядш i по-лпичних партiй, що дшли на политичному пол! Украши за роки незалежност (див., напр.: Концепцiя основ державно1 политики i нащонально1 безпеки Укра1ни, Закон Укра1ни «Про основи нацюнально1 безпеки Укра1ни», Програма кандидата на пост Президента Украши В. А. Ющенка, План дй В. Ющенка «Десять крокш назустрiч людям», Послання В. Януковича украшському народу (червень 2010 р.). 132
ми, що структуруються за допомогою политичного, щеолопчного, функцю-нального та оргашзацшного вимiрiв, кожен з яких мае власну систему цш-ностей i специфiку iнтересiв. Вiдповiдно до цього формуються i певнi управ-лiнськi прийоми, навички, процедури, як перетворюються на технологи политичного управлiния в локальних самоорганiзацiях сощуму, що об'ективно пiдвищуе рiвень управлшия в суспiльствi, а отже, i престиж влади1.
1нтелектуально ситуацiя не е новою. Теза про актуальшсть управлiнськоl проблематики зараз не викликае сумнiвiв нi у нас, ш за кордоном. Управлiния в середовищi людей пов'язане прямо й безпосередньо з еволюцшними про-цесами та процесами революцшними, коли вiдбуваеться замша старих меха-нiзмiв успадкувания на шновацшш, що зачiпають бiльшiсть життево важливих ознак i породжують новi принципи та регулятивнi механiзми. 1накше й бути не може аж до тих шр, доки потяг до тзнання суспiльства i методiв управлш-ия ним залишатиметься беззаперечною цшшстю.
Аналiз публiкацiй з проблем управлшня показуе , що картина уявлень про його сутшсть е доволi предметна i рiзнобарвна. У лiтературi природа управ-лiння постае як «доцшьна свiдома дiяльшсть» [4, с. 47], «цшеспрямований вплив» [5, с. 17], «упорядкування» [6, с. 25], «врегулювання» [7, с. 56], «опти-мiзащя» [8, с. 42].
У контексп наших дослiдницьких намiрiв сутнiсть управлiния сусшль-ством доцшьно визначити як зусилля людей з оргашзацп свое1 дiяльностi, втшено1 у сощальних зв'язках i вiдносинах, шститущях ( у тому числi пол^ тичних) i спрямовано1 на яюсну змiну соцiуму. Таке тлумачения цшком вщ-повiдае тезi про те, що сощальним пщгрунтям народовладдя, його рушшною засадою е творчiсть народу — самостшна, iнiцiативна, енергiйна.
У змiстовному i методологiчному планах важливим, навiть базовим, ви-даеться питания про сшввщношення державного управлiння, политичного управлiния та мiсцевого самоврядування як найважливших iнститутiв дер-жавно1 будови краши.
Як зазначено у ст. 7 Конституцп Укра1ни, у нас гарантуеться мiсцеве самоврядування. Тому мюцеве самоврядування — це частина державное' системи
1 Управлiиия сустльством i корпоративие управлiиия - це два рiзиi поияття. Корпоративие управлшня (наприклад, банком чи його ф^ями) здгйсиюеться авто-ритарио. Для управлшня суспшьством иеобх1дно зиати специфгку громадських зв'язк1в, особливо в умовах демократичного транзиту. У той же час политика i управлiиия при капiталiзмi, 1х сутиiсть, цiлi та форми зумовлеиi складними цiлями фуикцiоиуваиия катталу [1, с. 342; 2; 3].
Однак слiд иаголосити иа тому, що полиична екоиом1я перiоду первюного иагро-маджеиия капiталу передбачае облаштування класовоl, клаиовоl та iдеологiчиоl спо-рiдиеиостi полiтико-екоиомiчиоl елiти. Так зват державиi (або, ще гiрше, - нацюнальт) гнтереси стають прикриттям приватних екоиомiчних iнтересiв, що ускладнюе пошуки i вииайдеиия приицип1в соцiальиого управлшня сустльством. У такому суспшьсты домшують блискучий популiзм i демагог1я та ввдсутня еднальиа иацiоиальиа iдея.
Украши, функцюнування яко1 безпосередньо залежить вщ ефективност i рацiональностi взаемоди цих iнститутiв [9, с. 6]. Роздшення державного управлiння (полiтичного правлшня) i мiсцевого самоврядування — це бшь-шою мiрою iдеологiчний rnMip, н1ж iнституцiйна данiсть.
Однак, попри таку нiбито однозначнiсть, наведене положения — не роз-дiляти державне управлшня i мюцеве самоврядування — висвплюе два подходи у державознавчш науцi: один з них подае мюцеве самоврядування як вщмежований вiд державно! влади iнститут, а шший вважае прямим продо-вженням ïï на мiсцевому, локальному рiвнi, бо головна його функцiя полягае у забезпеченш мюцевого iнтересу1.
Безумовно, юнують також й iншi погляди на цю проблематику, в основу яких покладено викристалiзованi часом пщходи i теорiï [12, с. 5-16; 13, с. 115-117; 14, с. 9-14, 54-70; 15, с. 12-21]. Управлшня i самоуправлшня у складнш дiалектицi сусшльного розвитку щiльно взаемопов'язаш, але не iдентичнi. Переваги мiсцевоï влади у механiзмi взаемодiï полтшчних шсти-тутiв i соцiальноï практики розкриваються лише тодi, коли громадянське сусшльство стимулюеться досвщом самостiйного управлшня на вмх рiвнях держави (локальному, регюнальному чи нацiональному), поеднаному з гро-мадянською свободою. При такому пiдходi мiсцеве самоврядування постае як один з найважливших елементiв оргашзацп публiчноï влади, специфiка якого полягае в його дiевiй суспiльно-полiтичнiй природа В шституцюналь-ному аспектi органи мюцевого самоврядування штегровано в единий держав-ний механiзм управлшня крашою, але у функцiональному планi вони е не що шше, як вагомий елемент функцюнування громадянського сусшльства, форма политично! самоорганiзацiï локальних стльнот, як застосовують на прак-тицi серед iнших i мехашзми прямоï демократiï. У цьому — сутнють принципу едностi управлшня сощумом [16, с. 11].
Зрозумшо й те, що з плином часу мюцеве самоврядування не замшить державних форм i механiзмiв управлшня. Воно юнуватиме в них, разом iз ними, переплттаючись i поглиблюючи демократизм политично! системи.
Не менш iстотним е й те, що реалiзацiя функцiï управлiння та владних повноважень на рiзних територiях краши неоднакова. Це пов'язано iз поед-нанням загальних вимог щодо управлшня сустльством, зокрема й стосовно самоврядування, та особливостей 1х виявлення на конкретнiй територiï. Ме-тодологiчним ключем для розумiння i дослiдження даного процесу е концеп-цiя дiалектики загального, особливого та окремого (одиничного).
Для категорiйного аналiзу управлiння i самоврядування це буде така схема пщпорядкованосп понять:
1 Про тдходи, теорiï та фiлософiï мюцевого управлiння див.[10, с. 3-12; 11, с. 82-90]. 134
- на рiвнi управлшня сустльством: центральне управлшня (столичний центр) — загальне; регюнальне управлшня (центральне мюто регюну) — особливе; мiсцеве управлшня (провшцшне тобто все те, що не увшшло до складу наведеного, — райони, мiста регiонального тдпорядкувания, села) — одиничне;
- на рiвнi самоврядування: громадянське суспiльство — загальне; регюнальне самоврядування — особливе; мюцеве самоврядування — одиничне.
Такий щдхщ дае змогу глибше пiзнати сутнiсть влади, управлiння та самоврядування в едност складових частин, вивчити усi сторони, зв'язки, якiснi характеристики та шляхи практичного вдосконалення, виявити специфiчнi особливостi !х взаемозв'язку на даному етапi розвитку суспiльства.
У пiзнаннi дiалектичних процемв суспiльного розвитку аналiз механiзмiв обумовленосп дiяльностi людей посiдае значне мюце. Основними поияттями, що вщображують ланки цих механiзмiв, е категори потреб, штеремв та цiлей. З того факту, що сощальне (полiтичне) управлшня — специфiчний вид люд-сько! дiяльностi, спрямовано1 на координувания, регулювання та узгоджения сшльно1 дiяльностi, випливае методолоочний висновок про iснування об'ективного зв'язку мiж управлiниям та штересами1.
Управлiння, як i будь-яка шша людська дiяльнiсть, детермiноване потребами, штересами та щлями. 1накше кажучи, управлiния е так само сощально обумовленим, як i iншi види дiяльностi, i визначаеться iнтересами суб'екпв управлiння. Цi суб'екти у процес ухваления управлiнських рiшень та !х ре-алiзацil змушенi брати до уваги штереси всiх керованих, передумм iнтереси панiвного у суспiльствi класу2. Вiдповiдно до цього формуються певт при-йоми, навички та процедури, що утворюють технологи управлiния в загально-нацiональних, регiональних та локальних самооргашзащях соцiуму. Чим тiснiшею е едшсть iнтересiв у суспiльствi, тим вищими будуть рiвень дiй умх його членiв, якiсть полiтико-соцiального управлшня, мiра злиття суб'ектiв i об'екпв управлiния та ступiнь демократ у вгтчизняному управлiннi.
Висновки. Мiсцеве самоврядування як нормативно-теоретична парадигма i прикладна тематика розвитку суспiльства зумовлюе у змiстовому та ме-тодолопчному планах зростання наукового iнтересу до його проблематики.
1 Пвд управлшням як iнституцiйиим феноменом можиа розумии сукупиiсть людей - суб'екпв i об'ект1в управлiиия, систему конкретних дiй та закоиiв, иеобхiдиих управлшських ргшеиь i д1й, спрямоваиих иа задоволення потреб, iнтересiв та досяг-иеиия цiлей у процесах життедшльносп соцiуму. У цьому тлумачеииi управлшня е невщ'емною складовою соцiальиих шституцш.
2 1з початком реформ Украша опииилася в умовах первiсиого нагромадження капiталу, а це озиачае, що сощальне управлшня мае здшснюватися вщповщно до 1нте-ресiв нового пашвного класу - буржуазil. Тому в повсякденнш практицi управлiиия иабувають сили i домгнують iдеологiя, психологiя та лопка виживаиия як суб'ект1в, так г об'екпв управлiиия.
Реальний змют мюцевого самоврядування визначаеться насамперед людьми, залежить вщ людини як суб'екта i об'екта влади. нин! в Укршш твориться нова фшософ!я управлiння та самоуправлiння, i значне мiсце у нш помдають ще1 культурних аспектiв та фшософського осмислення проблеми людського вим!ру в розвитку самоврядування. Для виходу кра1ни !з системно1 кризи по-трiбен комплекс невiдкладниx заxодiв, серед яких — розроблення програми ефективного державного управлшня умма сферами життя сусшльства i реа-лiзацiя його принцитв на р!зних р!внях, в галузях i сферах. Важливим складником системи управлiння е шститут мюцевого самоврядування, який не вщповщае сучаснш парадигмi управлiння i тим завданням, як! постають сьо-годш перед Украшою. Становлення системи управлiння i самоврядування — одна з необхщних умов стабшзацп Укра1ни i одержання нею зд!6ност до розвитку.
Л1ТЕРАТУРА
1. Маркс, К. [Текст] / К. Маркс, Ф. Снгельс. Соч. 2-е узд. — Т. 23.
2. Киллен, К. Вопросы управления [Текст] : сокр. пер. с англ. / К. Киллен // под ред. И. М. Верещагина. — М. : Экономика, 1981.
3. Ансоф, И. Стратегическое управление [Текст] : сокр. пер. с англ. / И. Ансоф // науч. ред. и авт. предисл. Л. И. Ивенко. — М. : Экономика, 1989.
4. Суворов, Л. Н. Социальное управление. Опыт философского анализа. [Текст] / Л. Н. Суворов. — М. : Мысль, 1984.
5. Гришанин, Д. М. Организация и управление [Текст] / Д. М. Гришанин. — М. : Наука, 1972.
6. Афанасьев, В. Г. Мир живого: системность, эволюция и управление [Текст] / В. Г. Афанасьев. — М. : Политиздат, 1986.
7. Попов, Г. Х. Проблемы теории управления [Текст] / Г. Х. Попов. — М. : Экономика, 1974.
8. Делокаров, К. Х. Организация как концептуальная система [Текст] / К. Х. Делока-ров, М. А. Кузнецов // Методол. проблемы социал. управления. — М., 1995.
9. Конститущя Укра1ни [Текст]. — Х. : ПП «ШГВ1Ш», 2007.
10. Тимофеев, Н. С. Местное самоуправление — кризис развития или кризис идеи? [Текст] / Н. С. Тимофеев // Вестн. Моск. ун-та. — Сер. Право — 2002. — № 6.
11. Бажинов, М. А. Гражданское общество и местное самоуправление: опыт концептуального анализа [Текст] / М. А. Бажинов // Вестн. Москов. ун-та. — Сер. 12. Политические науки. — 2002. — № 4.
12. Мюцеве самоврядування в Укра1ш в умовах становлення правово1 держави [Текст] : монографш / за ред. Ю. М. Тодики i В. А. Шумшкша. — Х : ТОВ «Оди-сей», 2004.
13. Игнатов, В. Г. Местное самоуправление: российская практика и зарубежный опыт [Текст] : учеб. пособие, изд. перераб. и доп. / В. Г. Игнатов, В. М. Бутов. — М. : Март, 2005.
14. Мунщшальне право Укра1ни [Текст] : тдручник / В. Ф. Погоршко, О. О. Фрицький, М. О. Баймуратов та ш. ; за ред. Ф. В. Погоршка. — К. : Юршком Питер, 2001.
15. Чапала, Г. В. громадянське сустльство засади взаемодп [Текст] / Г. В. Чапала //
Держ. буд-во та м^ц. самовряд. : зб. наук. пр. — Х. : «Право», 2005. —
Вип. 10.
16. Тимофеев, Н. С. Местное самоуправление — кризис развития или кризис идеи?
[Текст] / Н. С. Тимофеев // Вестн. Моск. ун-та. — Сер. 11. Право. — 2002. — № 6.
МЕСТНОЕ САМОУПРАВЛЕНИЕ КАК ОБЪЕКТ НАУКИ УПРАВЛЕНИЯ
Зимогляд В. Я.
Проанализирована сущность местного самоуправления как объекта науки управления. Раскрыты основные характеристики местного самоуправления, специфика его функций на современном этапе государственного строительства. Рассмотрены основные пути и механизмы становления местного самоуправления в формате теории и технологии управления государством.
Ключевые слова: местное самоуправление, государственное управление, управление.
LOCAL SELF-GOVERNMENT AS OBJECT OF MANAGEMENT SCIENCE
Zimoglyad V. Ya.
Essence of local self-government is analysed as the object of management science. Basic descriptions of local self-government are exposed, specific of his functions on the modern stage of state building. Basic ways and mechanisms of becoming of local self-government are considered in the format of theory and technology of government.
Key words: local self-government, state administration, management.
УДК 323:005
О. М. Максимова, кандидат полггачних наук, доцент
СИСТЕМНИЙ АНАЛ1З ЧИННИК1В СТАБ1ЛЬНО СТ1 ПОЛ1ТИЧНО1 СИСТЕМИ
Проаналiзовано чинники стабiльностi полШичног системи з позицШ системного аналiзу. Проведено структурно-функцюнальний та морфолог1чний аналiз полтичног системи, яка вiдповiдае критерiям стабiльностi. Визначено показники ефективностi полтичног системи.
Ключовi слова: полтична система, структура i функцИ полтичног системи, стабтьтсть полтичног системи, ефективтсть полтичног системи.
© Максимова О. М., 2010 137
