CC BY
32
УДК 352.075
В. Я. Зимогляд, кандидат фшософських наук, доцент
УМОВИ Й РУШ1ЙН1 СИЛИ ФОРМУВАННЯ МУН1ЦИПАЛЬНО1 Й РЕГ1ОНАЛЬНО1 ПОЛ1ТИКИ У ЛОКАЛЬНОМУ ПОЛ1ТИЧНОМУ ПРОЦЕС11
У статт1 анал1зуються особливост1 становления 7 розвитку м1сцевого само-врядування, умови йрушлйт сили формування мунщипально-реггональногполгтики в сучасному пол1тичному процес Украгни, розглядаються взаемозв'язки локально! самооргамзацИ' населення з його ресурсним забезпеченням.
Ключовi слова: м1сцеве самоврядування, ресурсний потенциал, ¡нновацтний потенц1ал, ¡нновацтний розвиток, кластерна пол1тика, технопарки, кадрова по-лгтика.
Актуальтсть проблема. Сучасш масштабы сощально-пол^ичш пере-творення повшстю змшили природу украшсько! державносп, пол^ичну систему сустльства, iнтенсифiкували пол^ичний процес, динамiку та ево-лющю полiтичних явищ. Новий життевий досвщ, цiнностi, позицп, потреби та очшування громадян змiнюють життевi установки шдиввдв, визначають порядок i надають значущост полiтичному процесу. В аспектi розвитку по-лiтичного процесу самоврядування набувае вагомо'1' цiнностi тiльки в конкретному пол^ичному проектi. 1нститут мюцевого самоврядування для населення е безперечною цiннiстю, бо вiн — первинний рiвень народовлад-дя, який вщображае локальнi полiтичнi процеси, якi, у свою чергу, обумов-люють ращональш способи розвитку мiсцевого самоврядування та його пол^ику. Мiсцеве самоврядування е формою самооргашзацп населення заради виршення необхiдних питань його безпосередньо'1' життедiяльностi, що здiйснюеться пiд впливом об'ективних i суб'ективних умов i факторiв.
Стан наукового розроблення проблеми. Мюцеве самоврядування як невiд'емне, природне право територiальних громад самостiйно вирiшувати питання мiсцевого значення в межах закошв, власно'1' фiнансово-економiчноi бази, згiдно зi сво'1'ми iнтересами i незалежно вщ державних структур, стало об'ектом дослщження представникiв рiзних галузей наукового знання, в яких розкрито загальнотеоретичш, пол^олопчш, iсторико-правовi, управ-лiнськi та iншi аспекти мiсцевого самоврядування. Зокрема, становлення та
1 Продовження. Початок див. [1]. © Зимогляд В. Я., 2016
розвиток мюцевого самоврядування вивчають Б. Андресюк, В. Бабаев, М. Баймуратов, О. Батанов, П. Бшенчук, Ю. Битяк, О. Бобровська, В. Ваку-ленко, I. Дегтярьова, I. Дробот, О. 1гнатенко, В. Заблоцький, В. Кампо, В. Ковальчук, I. Козюра, В. Кравченко, В. Куйбща, О. Лазор, В. Наконечний, М. Орлатий, В. Пархоменко, В. Погоршко, Р. Плющ, С. Саханенко, С. Се-рьогша, О. Сушинський, В. Толкованов, В. Шарш, В. Удовиченко та ш. На сьогодш мюцеве самоврядування виокремилось у вщносно самостшну га-лузь знань у структурi науки управлiння з п характерними ознаками.
Мiждисциплiнарний тдхщ у рамках науки мiсцевого самоврядування обумовлено насамперед сощально-пол^ичною та юридичною вагою мюце-вого самоврядування для розвитку демократично!, правово'1 держави, нацюнального громадянського суспiльства. Водночас проблематика регионального самоврядування — нарiжного каменя децентралiзованоi держави — не отримала належного наукового опрацювання. Переважно не враховано но-вiтнi свiтовi тенденцп мунщипально'1 дiяльностi й в^чизняш суспiльнi трансформаций вiдсутне цiлiсне вивчення модершзацшного та штеграцш-ного контексту розвитку мюцевого i регiонального самоврядування, регю-нального самоуправлiння в структурi регюнально'1 полiтики.
Метою статт1 е виявлення сутшсних характеристик розвитку сощаль-но-територiальноi самооргашзацп населення в контекст децентралiзацii i формування ефективно'1 мунщипально-регюнально'1 полiтики в локальному пол^ичному процесi.
Виклад основного матерiалу. Для будь-якого регюну чи мунiципалiтету в Укршш першорядною завжди залишатиметься проблема визначення су-купностi певних факторiв, здатних забезпечити вихiд економiки локальних громад на траектор^ збалансованого стану й тим самим створити базу для поступу. Багатомаштшсть i багаторiвневiсть процесiв, якi вiдбуваються на територп регiонiв i мунiципалiтетiв, визначають i розма'1'ття регулятивних впливiв з огляду на дда загальних i специфiчних факторiв формування по-лiтики мунщипал^етв i регiонiв у локальному сощально-пол^ичному про-цесi й локальному сощальному просторi.
Доречно припустити, що прюритетними показниками полiтики регю-нально'1 та мунщипально'1 влади стають три галузi дiяльностi: науково-тех-нiчна, iнновацiйна, осв^ня.
Iнновацiйний розвиток — один iз базових елементiв економiчного поступу локальних територш [2; 3 с. 140-147]. Це пов'язано з тим, що сучасний етап св^огосподарського розвитку позначений прискореними темпами науко-во-техшчного прогресу й дедалi зростаючою iнтелектуалiзацiею основних факторiв виробництва. При цьому iнтелектуальнi ресурси разом iз нов^шми технологiями не лише визначають перспективи регiонально-мунiципального
розвитку, а й служать показниками рiвня економiчноi незалежносп та добро-буту мунщипального утворення, регiону й кра"ни, "" нацiонального статусу.
Альтернативи шновацшному розвитку Укра"на не мае. 1нновацшна еко-номiка вае" краши та "" регiонально-мунiципальних утворень повинна стати не тiльки самостшним сектором економiки, але й передумовою тдви-щення конкурентоздатностi iнших галузей. Державна пол^ика Укра"ни мае стимулювати перехiд до шновацшно" моделi розвитку i надати нового культурного та геоекономiчного сенсу регiональним i мушципальним проектам чи iнiцiативам. Першорядне "" завдання — забезпечити концентруван-ня ресурсiв на прiоритетних напрямах i створити умови для мiжрегiональноi кооперацп та стратегiчного партнерства влади, бiзнесу i громадських шсти-туцш у рамках шновацшно" моделi розвитку.
1нновацшний потенцiал — це не просто можливють створення чогось нового, запровадження шновацш, а насамперед готовшсть сприйняти ново-введення для подальшого ефективного використання на рiвнi, який вщпо-вiдав би свiтовому1. Величина шновацшного потенцiалу е параметром, який дозволяе регюну, мунiципалiтету зважити сво" можливостi шновацшно" дiяльностi й визначити стратепю iнновацiйного розвитку.
Iнновацiйний потенщал будь-яко" локально" територп складаеться iз сис-теми потенцiалiв: виробничо-технологiчного, кадрового, шформацшного, фiнансового, науково-технiчного, органiзацiйного, управлшського потенцiалу, iнновацiйноi культури, споживчого сегмента шновацшного потенщалу.
Виробничо-технологiчний, кадровий, шформацшний та фiнансовий по-тенцiали необхщно вiднести до блоку ресурсiв шновацшного потенщалу. Кшькють i якiсть сегмеш^в цього блоку обумовлюе функцiонування систе-ми iнновацiйного потенцiалу. Науково-технiчний потенщал, спираючись на ресурсний блок, забезпечуе науково-техшчний розвиток кра"ни i "" регiонiв з урахуванням якiсно нових процеав iнтеграцii наукових знань в шновацш-ну, дослiдницьку та виробничу дiяльнiсть.
Управлiнська та органiзацiйна ланка е центральною в шновацшному потенщал^ Люди та ще" мають перебувати в цеш^ фiлософii управлiння. Саме вщ правильних i своечасних дш управлiнцiв залежить, чи будуть ре-алiзованi можливостi регiону зi створення конкурентоспроможно" продукцii. Тому в структурi iнновацiйного потенцiалу мiститься i споживчий сегмент, за яким ощнюеться та чи шша новацiя, необхiдна споживачев^ та можли-востi "" поширення й тривалого використання.
1 Як ввдомо, поняття «потенц1ал» позначае джерела, можливосп, засоби, запаси, як1 можуть бути використан1 ф1зичними та юридичними особами, у тому числ1 тдприемствами, орган1зац1ями, ад-м1н1стративно-територ1альними утвореннями, державою, для виршення завдань, досягнення цшей у иевнгй галуз1. Сукуин1сть фактор1в рег1онального розвитку складае иотенц1ал регионального розвитку (див.: [4, с. 243]).
Одним iз базових елеменпв шновацшно'1 моделi розвитку е кластерний тдхщ як технолопя управлшня регiональним розвитком [5]. Кластер — це територiальне об'еднання взаемопов'язаних тдприемств i установ у межах певного промислового регюну1.
Попри те, що термшом «кластер» дедалi часпше послуговуються в еко-номiко-полiтичнiй лiтературi вiтчизняних i зарубiжних авторiв, однозначно'1 дефшщп ще не вироблено. Iснуючi пiдходи до виокремлення кластерiв значно вар^ють i мають емпiричний характер. Однак кластерна пол^ика у провщних крашах свiту е ключовою для вироблення стратегш сощально-економiчного розвитку регюшв на перспективу (15-20 роюв) i пiдвищення 1'х конкурентоспроможностi.
Справд^ галузева логiка управлiння соцiально-економiчним розвитком застарша. Галузь як така у ринковш економiцi перетворюеться на поняття вiртуальне — немае нi об'екта, ш суб'екта розвитку. Але бшьшють регю-нальних стратегiй i програм соцiально-економiчноi сфери працюють за старою лопкою, у термiнах керiвництва нею в так званий «ручний» споаб. Кластерний пiдхiд мае на мет непрямий вплив на промисловий розвиток шляхом створення умов для розвитку швестицш та бiзнесу [7; 8]. На думку одного з основоположник кластерного тдходу М. Портера, який досль джував вщмшносп в економiчному розвитку регiонiв США i ФРН за рiзни-ми показниками, саме спецiалiзацiя в кластерах, а не в галузях мае вести до бшьш високо'1 ефективностi [9; 10, с. 258-337]. Устшний економiчний стан регюшв вш пояснюе можливiстю проведення самостшно'1 економiчноi по-лiтики владою регюнального рiвня.
За Портером, кластер — це група географiчно сконцентрованих взаемопов'язаних компанш (постачальники, виробники, провайдери) та пов'язаних з ними оргашзацш (осв^ш заклади, органи державного управлшня, шфра-структурнi компанп), яю дiють у певнiй сферi i взаемодоповнюють одне одного. Регiони, вважае вш, повиннi зосереджуватись на тдвищенш про-дуктивностi всiх кластерiв, у яких вони мають значущу позищю, бiльшою мiрою, нiж намагатися м^рувати до «бажанiших кластерiв» [9, с. 115-125].
Кластерна форма оргашзацп виробництва веде до створення шновацш-ного продукту, адже штегращя взаемодоповнюючих компанш формуе систему поширення нових знань i технологiй, що трансформуються в шновацп,
1 Поняття «кластер» взято з математики, воно означае групу об'екпв з близькими якостями. В Аиглп иаприкшщ XIX ст. вщомий екоиомгст Альфред Маршалл здшснив оцшку важливост текстильного кластера в райош Манчестера i кластера металообробки у Шеффшдг У XX ст. в 1талп досл1диики i практики зробили виесок у розроблення мережевих систем у вигляд1 «шдустр1альних окрупв». Ниш процеси траисформуваиия свггово! екоиомжи иадзвичайио тдвищили й актуатзували штерес до такоi форми оргашзацп виробництва, як кластер. Однак доа не гснуе едино! методологii для вдентифжацп
i картографуваиия (див.: [6, с. 3-4]).
а шновацп — у конкретш переваги на ochobï мiцних взаемозв'язюв мiж уама учасниками кластера. Тому найважлившою вiдмiтною рисою сучас-ного кластера е його iнновaцiйнa зорiентовaшсть. Успiшнi кластери форму-ються там, де створюеться iнновaцiйний продукт i впроваджуються шнова-цiйнi технологи, що забезпечують вихiд на новi ринковi сегменти й нiшi.
Для устшно'1 реaлiзaцiï репонально! полiтики i стратеги окремих клас-терiв необхiдно ïx узгодити й забезпечити необхiдний консенсус мiж дшо-вими та адмшютративними елiтaми регiонy в питаннях розвитку клaстерiв i загалом регiонy При цьому важливо розум^и, що кластери, як будь-яка шша модна чи приваблива методика, можуть принести очшуваш результати лише в тому раз^ якщо вони вписaнi в ширший контекст стратеги регюналь-но-державного розвитку. У цьому сена слщ наголосити, що кластер, який передбачае горизонтальну структуру, не повинен суперечити завданням розвитку вертикально штегрованого бiзнесy 1накше кажучи, регюнальш адмшютраци повиннi грамотно використовувати штереси кожно'1 iз бiзнес-груп, сприяти утворенню клaстерiв навколо основних регюнальних бiзнес-структур i компaнiй. Таким чином, кластеры системи на основi застосуван-ня теорп кластерного мехашзму дозволяють у ринкових меxaнiзмax виршувати широкий спектр завдань з полшшення швестищйно'1 привабли-востi локальних територш, забезпечувати високий рiвень зaйнятостi населення i стабшьшсть податкових надходжень до бюджету.
Однак потенщал регюну навряд чи працюватиме без високо'1 шновацшно! культури, яку слщ розyмiти як yмiння, знання й досвщ щлеспрямовано'1 пiдготовки, комплексне впровадження i всебiчне освоення новaцiй у рiзниx сферах життедiяльностi локального сощуму, його готовнiсть сприймати новаци, перетворювати 1'х на нововведення, робити висновки з прорахунюв, навчатись адаптуватися до змш Iнновaцiйнa культура пронизуе вс компо-ненти iнновaцiйного потенцiaлy1.
Сьогодш Украша тiльки починае формування ново'1 моделi розвитку. На цьому шляху ш доведеться долати чимало трyднощiв становлення. Це на-самперед висока регюнальна конкyренцiя в зaлyченнi прямих шоземних iнвестицiй, недостатньо розвинута шфраструктура, малопотужна швести-цiйнa база науково-дослщних i дослiдно-констрyкторськиx робiт (НДДКР), суперечливють законодавства, вiдсyтнiсть стимyлiв до науково'1 дiяльностi, слaбкi зв'язки мiж ланками шноващйно!' системи, нерозвиненiсть ринку комерцiaлiзaцiï резyльтaтiв дослiдження та iн.
1 Сучасш словники визначають шновацшну культуру як вторично сформовану, стшку систему норм, правил i способ1в здшснення нововведень у р1зних сферах життя суспшьства, характерну для певноï соцiокyльтyрноï спiльноти. 1нновацшна культура вщграе роль соцюкультурного мехашзму ре-гулювання iнновaцiйноï поведшки сощальних суб'екпв [11].
Узагальнюючи викладене, слщ сказати, що для прискорення руху шляхом модершзаци та створення шновацшного обличчя украшсько'1' економiки та ïï регiонiв принципового значення набувае реалiзацiя таких завдань:
1. Актуальною проблемою е посилення регулюючо'1' ролi держави в га-рантуваннi сприятливих умов для тдприемницько'1' дiяльностi, використан-ня з шею метою iнтеграцiйних можливостей. 1нновацшна система мае бути вщповщною до суспiльно-економiчних вiдносин i рiвня розвитку продук-тивних сил регюну, в якому вона функцюнуе.
Досвщ рiзних краш засвiдчуе, що не юнуе единого для всiх, оптимального балансу у функцюнальному полi шновацшно'1' культури. Типи шнова-цшно'1' поведiнки мають поеднувати в собi глибочiнь нацюнально'1' культури i «нацюнального запозичення» в iнновацiйних поведiнкових моделях1.
2. Пщ час переходу до ново'1' iнновацiйно орiентованоï моделi розвитку вкрай важливим для Украши е формування шновацшного потенщалу, здат-ного як адаптувати отримуваш зарубiжнi технологи, так i вести власш на-уково-технiчнi розробки. Реальними заходами щодо цього мають стати: збiльшення витрат на НДДКР iз поступовим розширенням частки фшансу-вання приватним сектором; формування науково-техшчного потенцiалу регiонiв та краши. Для цього треба забезпечити тдвищення якостi освiти, створити умови для бшьшо'1' привабливостi працi наукових ствроб^ниюв i залучення до не'1 молодi; розроблення програм залучення спiввiтчизникiв, якi живуть за кордоном распори), до вирiшення нацiональних завдань i розвитку шновацшно'1' дiяльностi; пiдвищення ролi iнноватики — науки про те, якими мають бути технологи створення нових речей та яю т соць альнi, технiчнi, економiчнi, психолопчш та iншi передумови, що забезпечу-ватимуть зростання ефективностi iнновацiйних технологш. Мета шновати-ки як науки полягае у визначенш й розширенш iнновацiйних контурiв розвитку краши i ïï регюшв.
3. Перспективним напрямом активiзацiï шновацшно'1' дiяльностi та розвитку високотехнолопчних компанiй в Укра'1'ш мае стати робота з формування спещально'1' шновацшно'1 iнфраструктури, яка стимулюватиме розвиток конкуренци мiж науково-дослщними iнститутами (НД1) та вИтчиз-няними тдприемствами, формуватиме зони високих технологш i техно-паркiв, сприятиме появi великих холдингiв у високотехнологiчних галузях
1 Так, модель розвитку шновацшного потенщалу в Чит Грунтуеться на двох аспектах трансферту технологш: по-перше, це вдентифжащя, адаптащя i розвиток технологш; по-друге, доступшсть цих технологш завдяки створенню шновацшних компанш та розвиток власних проекпв i пшотних компанш, використання ïх як трансферт технологш. У Кореï розвитку регионального шновацшного потенщалу посприяло створення стратепчних сокшв м1ж великими компашями й невеликими, яю спираються на нов1 технологiï, — венчурними тдприемствами.
в^чизняно" промисловосп, спецiалiзованих фондiв фшансування техноло-гiчних процесiв.
4. Дуже плщним обiцяе бути розширення штеграцшно" взаемодп Укра-"ни в науково-техшчнш та iнновацiйнiй сферi з шшими кра"нами, входжен-ня у процеси кооперування та ствроб^ництва в науково-техшчному полi, що посприяе прискоренню так званого «наздоганяючого розвитку» i дозволить скоротити розрив мiж Укра"ною й розвинутими кра"нами Свропи та шшого свiту.
Допоки наука залишаеться для суспiльства беззаперечною цiннiстю, шшого шляху не юнуе. Зрештою, йдеться про змшу установки, конструю-вання парадигми, здатно" забезпечити гiдний рiвень розвитку суспiльства, посилити його конкурентоспроможшсть i престиж на мiжнароднiй ареш. Саме з огляду на це слщ усвiдомлювати, що сучасна постшдус^альна ци-вiлiзацiя будуеться на докоршному поворотi в системi «людина — вироб-ництво», а саме: сучасна економша дедалi бiльше набувае шновацшного характеру.
На жаль, сьогодшшня Укра"на е, власне, ринком збуту чужо" шновацшно" продукцп та чужих технологiй i тим фiнансуе чужу науку, розвивае чужу економшу, створюе новi робочi мiсця в iнших кра"нах. Переломити таку си-туацiю здатнi технопарки [12]. Досвщ функцiонування технопаркiв, наукових паркiв i технополiсiв як одше" з найвдалiших форм штеграцп науки й ви-робництва може зрушити економiку з мертво" точки, запустити виробництво, створити умови для ефективного шновацшного процесу. Специфша технопарку — науков^ конструкторсью й технолопчш розробки, пов'язанi з ви-сокими технолопями. Технопарки породжують нову якють у сферi взаемодii науки, техшки i виробництва, керуються такими ж принципами, що й само-стшна комерцiйна фiрма: економiчною ефективнiстю i доцiльнiстю1.
Технопарки як важливий елемент сучасно" економiки можна розглядати в рiзних аспектах "х функцiонування. Передуам — як особливий вид вшьно" економiчноi зони, на територii яко" посилено розвиваеться розроблення на-укоемно" продукцii, формуються новi кадри, упроваджувальш зони. Вини-кають такi технопарки в регюнах, якi мають необхщний рiвень наукового потенцiалу. Наука дае стимули розвитку бiзнесу (головне — малого бiзнесу), що дозволяе говорити про технопарки як про форму тдтримання малого тдприемницького бiзнесу, який допомагае вийти на якiсно новий рiвень
1 Розвиток будь-яко" крагни св1ту напряму залежить в1д тсця, яке вона пос1дае на ринку технологи та 1нновац1й. Темпи [ як1сть економ1чного зростання у новому столгт залежать в1д полггики й обрано" стратег1" розвитку штелектуального потенц1алу держави. Ця тема дослвджувалась у статтях С. Азарова, В. Гаташа («Зеркало недели»), А. Гончара, В. Княжанського («Дшовий в1сник»), у журналах «Актуальш проблеми економжи», «Економ1ка Укра"ни» та 1н. До ще" теми звертались О. Паламар-чук, Г. Паламарчук, В. Грозна, В. Клочко, О. Швиденко та шт фах1вц1.
сустльного виробництва. При цьому зрозумшо, що саме в технопарках наука здобувае фшансовИ та шшИ додатковi можливосп для ведення фундамен-тальних i прикладних розвщок, а отже, отримуе бшьшу незалежшсть вИд держави. Усе це робить технопарки перспективною формою тдтримання вИтчизняно'1 науки. Отже, на сьогодш в УкрашИ технопарки перетворюються на единий мехашзм реалИзаци шновацшно1 полИтики держави.
Увесь комплекс робИт зИ створення i розвитку технопаркИв мае бути «укла-дений» в одну шституцшну форму. Ця форма вимагае розгорнуто'1 структу-ри з вертикальними, горизонтальними i дИагональними зв'язками, на якш вибудовуеться кооперащя шституцш: центральних, регюнальних i мунщи-пальних — з одного боку, та державних, тдприемницьких i громадських — з другого. На рИвн регионального i муниципального розвитку шституцшна модель шновацшного забезпечення складаеться з трьох рИзних технологий: штелектуально!' технологи, що вщповщальна за розробку шюстрацш май-бутнього, формування проблем i пошук найбшьш ефективних рИшень; управлшсько1 технологи, покликано1 забезпечувати реалИзащю конкретних цшей регионального шновацшного розвитку з урахуванням наявних ресур-сИв; полИтично1 технологи, яка необхщна для врахування рИзних чинникИв регионального розвитку, узгодження штереав, цшей, прюритепв i встанов-лення «правил гри».
ФшософИя шновацшно1 дИяльносп Украши мае бути зведена, по-перше, до стратеги нарощування, у рамках яко"1 необхщно ращонально використо-вувати власний науково-техшчний i виробничо-технолопчний потенщал. Використання результапв фундаментально1 i прикладно1 науки в регюнах i мунИципалИтетах для нарощування виробничого потенщалу, на основИ яко-го реалИзовуеться випуск ново", конкурентоспроможно1 продукци, вИдпра-цьовуються високИ технологи, якИ знаходять застосування у виробницта та сощальнш сферИ. Другий шлях — стратепя запозичення, в якш активИзуеть-ся шновацшний потенщал Украши, освоюеться випуск наукоемно1 продукци, що виробляеться в розвинених крашах. На цш основИ, нарощуючи вИт-чизняний науково-виробничий потенщал i використовуючи зарубИжний досвИд, можна створити можливосп для проведення роботи по усьому циклу, вИд створення до реалИзаци шновацшно1 продукци.
Не варто виключати також принцип, за яким реально використовувати зарубИжн досягнення шляхом закутвлИ лщензи на високоефективш новИтт технологи для освоення продукци нового поколшня, що мае попит за кордоном. Це сприяе розвитку вИтчизняного науково-техшчного i виробничого потенщалу, забезпечуе створення замкненого циклу — вщ фундаментальних дослщжень до виробництва та реалИзаци конкурентоспроможно1 продукци на вИтчизняних i зарубИжних ринках [15].
В штелектуальному контекст iнновaцiйноï економши регiонiв особливу роль вiдiгрaють людсью ресурси, ïx якiсть i кшькють, а також компетент-нiсть. Концептуальний пщхщ формування кадрового потенцiaлy регюшв мае три зaсaдничi склaдовi: концепщя формування пiдсистеми освiти; концепщя пiдсистеми вiдновлення кадрового потенцiaлy регюну; концепцiя розвитку мyнiципaльноï кадрово'1 пол^ики.
Стрaтегiя розвитку державно'1 регiонaльноï та мунщипально'1 кадрово'1 полiтики мае бути спрямована на формування кадрового потенщалу Украши як найважлившого iнтелектyaльного i професшного ресурсу украшського сyспiльствa, який забезпечуе ефективний соцiaльно-економiчний розвиток краши i високу конкурентоспроможшсть у св^овш соцiaльно-економiчнiй системi в конкретнiй юторичнш перспективi. Кадрова полiтикa на рiвнi ре-гiонy i мyнiципaлiтетy спрямована на формування кадрового потенщалу в економщ та управлшш на цш територп або в конкретнiй структура
Отже, кадрова полiтикa — це один iз чинникiв, який визначае конкурентоспроможшсть регюну та його мушципал^етв, здатшсть регiонiв реаль зовувати наявний економiчний потенцiaл (фiнaнсовий, виробничий, трудо-вий, iнновaцiйний, iнвестицiйний, ресурсно-сировинний), гарантуе високий рiвень життя населення. Створення свого ушкального кадрового потенща-лу — незаперечний закон виживання населення в непередбачуваному, хаотичному i багато в чому агресивному ринковому розвитковь Виживання залежить вщ мобiльного, зорiентовaного на прогрес кадрового корпусу, який оцшюеться рiвнем освiти, фiзичним i псиxологiчним потенщалом, соцiaль-ною зрiлiстю населення. Сощальна зрiлiсть населення залежить вiд соць ально! полiтики держави та регюну, спрямовано! на вироблення й реaлiзaцiю зaxодiв щодо задоволення потреб та штереав населення регiонy; вiд стану i розвитку макро- та мшросередовища, шдивщуальних здiбностей та упо-добань. Формування i оптимальне використання сощального катталу вiд-буваеться в сощальному середовищi, тобто у множинi об'ективних чинникiв впливу на становлення та поведшку особистостi.
Безсyмнiвно, що одним iз першорядних завдань державного масштабу е забезпечення краши оптимально збалансованими щодо кшькосп та якосп висококвaлiфiковaними кадрами, формування в Укрaïнi iнтелектyaльноï елiти, здатно" до вирiшення проблем, що постають у суспшьствь Вщтак необxiднi влaснi зусилля держави, спрямоваш на створення передумов ге-нерування знань i практичного втшення результа^в iнтелектyaльноï дiяль-ностi, на формування iнтелектyaльноï елiти, яка вiдiгрaе визначальну роль у зростанш добробуту i процв^анш нaцiï та держави [16].
Мушципальне утворення покликане розв'язувати мiсцевi проблеми сво-хми силами, засобами i за власнох вiдповiдaльностi. Тож його слщ розгляда-
ти як шкорпоращю людей, яка реалiзовуe сво! шкорпоративш штереси, маючи певш права та обов'язки. Надшення мюцево'1' громади певними пов-новаженнями вимагае створення сощально-пол^ичних та економiчних умов для ix реалiзащi. Органи мiсцевого самоврядування повинш самi володiти власнiстю i мюцевими фiнансами та управляти ними. Тшьки на таких засадах мунщипал^ет здатен пiдпорядкувати свою дiяльнiсть виршенню першорядних завдань мюцево'1' громади — тдвищенню якостi життя сво!х людей та !х соцiальному захисту. Звщси випливають корпоративнi iнтереси, якi формують своерiдну iнновацiйну культуру i щлеспрямовану оргашза-цiйну поведiнку. Така прагматична конструкщя являе собою поеднання щнностей, вiдносин, ритуалiв, характерних для конкретного мунщипально-го утворення, визначае характер масово! свiдомостi й охоплюе економiчну, полiтичну, моральну та екологiчну поведшку. У мунiципальному утвореннi засобами сощально! оргашзацп виступають суто людськi стосунки, норми морал^ спiлкування, добросусiдства. Тут формуеться своя сощальна структура, тдсистема взаемодiй соцiальниx груп, статуав, соцiальниx ролей. Таке соцiокультурне середовище iснування i самовираження, самореалiзацii людсько'1' сутностi зберiгае i вiдновлюе життездатшсть особистостi, визначае специфiку способу життя населення локально'1 територп, що й дае тдгрун-тя для тдвищення долученостi населення до вирiшення мюцевих проблем.
У цьому розумiннi значення шновацшно'1 культури як головного фактора самодiяльностi населення мунiципального утворення дуже велике. Люди та ще'1 мають перебувати у цешр фшософп управлшня шновацшними про-цесами, локальною громадою i суспiльством узагалi. У широкому фшософ-сько-соцiологiчному тлумаченнi культуру слщ розглядати як необxiдну пе-редумову будь-якого розвитку, як чинник репонально-мунщипально'1 пол^ики в локальному вимiрi. Суспшьство, яке втрачае традицп, свою ю-торичну пам'ять, припиняе свiй розвиток, деградуе, маргiналiзуеться. Вод-ночас воно не може юнувати без змш та оновлення.
Оновлення е для нас значущим словом. А оновлення неможливе без фактора культури. Культура формуеться як важливий мехашзм взаемодп, що допомагае людям жити у своему середовищ^ збер^ати едшсть i цiлiснiсть суспiльства, виховувати громадянина — автономного i свiдомого члена спшьноти, який володiе комплексом певних прав i свобод, а також вщповь дальний перед суспiльством за сво! дп [11; 17; 18].
Надзвичайно важливим для формування громадянина е засвоення щнностей демократичного суспшьства. Становлення громадянина, а отже, й демократичного громадянського суспiльства, можливе тiльки на rрунтi розвинено'1 правосвщомосп й пол^ично'1' культури, взаемного адаптування цивiлiзацiйниx
щнностей, демократа та в^чизняно" культури врахування регiональних особ-ливостей i традицiй народного самоврядування. Набути власного образу громадянське суспiльство i кожен його член зокрема спроможуться лише тсда, коли у повсякденнш реальносп iснуватиме запит на громадянську поведшку i вмiння користуватися демократичними процедурами, коли пробудиться й розпочнеться процес формування якостей, яю становлять суть громадянства.
Цшком зрозумiло: громадянське суспшьство як цiлiснiсть складаеться з локальних (мюцевих) громад, а тому завдання i функцп, притаманнi гро-мадянському суспшьству загалом, стають завданнями й функщями локальних громад з певною i необхiдною поправкою на "хню специфiку. Взаемо-вiдносини громадянського сустльства та його складових будуються на обм^ соцiальними зв'язками, сощальною iнформацiею, дiяльнiстю суб'ектiв, що входять до складу локальних громад i засво"ли досягнення в^чизняно" та св^ово" культури.
Отже, локальна громада — центр зосередження i проявiв сощально" активностi iндивiдiв. Це мiкросоцiум, у межах якого проходить економiчне, сощальне, полiтичне, культурне, етнонацiональне й духовне життя громадян. Мистецтво регюнально" пол^ики i мунщипально" дiяльностi полягае в тому, щоб, умiло поеднуючи означеш вище фактори, надати регiону й мунщипа-лiтету iнструменти для виршення нагальних регiональних i мунiципальних проблем. Ц фактори виступають як передумови та шдикатори успiшного соцiально-економiчного розвитку територш. Вони були й залишатимуться актуальними напрямами у здiйсненнi регюнально" i мунщипально" сощаль-но-економiчноi пол^ики, факторами розвитку економiчного потенцiалу на регюнальному й мунiципальному рiвнi, запорукою зростання рiвня, якостi та способу життя локальних громад.
ЛИТЕРАТУРА
1. Зимогляд В. Я. Фактори формування мунщипально" й регюнально" полггики у локальному пол1тичному процес1 / В. Я. Зимогляд // Вюн. Нац. ун-ту «Юрид. акад. Укра"ни ¡м. Ярослава Мудрого». Сер1я: Ф1лософ1я, пол1толопя, соц1олог1я / редкол.: А. П. Гетьман та ш. - Х. : Право, 2015. - № 2 (25). - С. 193-206.
2. Захарченко В. И. Инновационное развитие в Украине: теория, технология, практика : монография / В. И. Захарченко, Н. Н. Меркулов, Л. В. Ширяева. - Одесса : Печатный дом «Фаворит», 2011. - 589 с.
3. Рудь Н. Т. 1нновацшний потенщал регюну: нов1 шдходи до ощнки / Н. Т. Рудь // Регюн. економка. - 2011. - № 4. - С. 140-150.
4. Алаев Э. Б. Социально-экономическая география: Понятийно-терминологический словарь / Э. Б. Алаев. - М. : Мысль, 1983. - 350 с.
5. Кластер [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki.
6. Марков Л. С. Кластеры: формализация взаимосвязей в неформализованных производственных структурах / Л. С. Марков, М. А. Ягольницер. - Новосибирск : ИЭОПП СО РАН, 2006. - 195 с.
7. Развитие кластеров: сущность, актуальные подходы, зарубежный опыт / авт.-сост. С. Ф. Пятинкин, Т. П. Быкова. - Минск : Тесей, 2008. - 72 с.
8. Павлюк А. Н. Кластерна модель репонально! економши: теоретико-методолопчш засади / А. Н. Павлюк // Продукт. сили Украши. - 2009. - М1 (005). - С. 105-113.
9. Портер М. Е. Экономическое развитие регионов / М. Е. Портер // Пространственное развитие экономики. - 2006. - № 4. - С. 115-139.
10. Портер М. Конкуренция : пер с англ. / М. Портер ; под ред. Я. В. Заблоцкого и др. - М. : Изд. дом «Вильямс», 2005. - 608 с.
11. Инновационная культура. Социология. Энциклопедия [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://sociology_encyclopedy.academic.ru/.
12. Технопарк [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki.
13. Украина инновационная [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://stra.teg.ru/ lenta/innovation/1124.
14. Локтев В. Державний паркшсошзм / В. Локтев // Дзеркало тижня. Украша. -2014. - 7 листоп. (№ 41); Рябченко С. Сдиний шлях для Украши - шновацшний розвиток з опертям на власну науку [Електронний ресурс] / С. Рябченко // Дзеркало тижня. Украша. - 2014. - 7 листоп. (№ 41). - Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/ science/derzhavniy-parkinsonizm-_.html.
15. Мазур А. А. Технолопчш парки Украши: цифри, факти, проблеми / А. А. Мазур, С. В. Пустовойт // Наука та шновацп : наук.-практ. журн. НАН Украши. - 2013. -Т. 9, № 3. - С. 59-72.
16. Про стратепю державно! кадрово! политики на 2012-2020 роки [Електронний ресурс] : Указ Президента Украши вщ 01.02.2012 № 45/2012. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/45/2012.
17. Стратепя шновацшного розвитку Украши на 2010-2020 роки в умовах глобал> зацшних виклиюв / авт.-упоряд.: Г. О. Андрощук, I. Б. Жиляев, Б. Г. Чижевський, М. М. Шевченко. - К. : Парлам. вид-во, 2009. - 632 с.
18. Культура [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki.
УСЛОВИЯ И ДВИЖУЩИЕ СИЛЫ ФОРМИРОВАНИЯ МУНИЦИПАЛЬНОЙ И РЕГИОНАЛЬНОЙ ПОЛИТИКИ В ЛОКАЛЬНОМ ПОЛИТИЧЕСКОМ ПРОЦЕССЕ
Зимогляд В. Я.
В статье анализируются особенности становления и развития местного самоуправления, условия и движущие силы формирования муниципально-региональной
политики в современном политическим процессе Украины, рассматриваются взаимосвязи локальной самоорганизации населения и его ресурсного обеспечения.
Ключевые слова: местное самоуправление, ресурсный потенциал, инновационное развитие, инновационный потенциал, кластерная политика, технопарки, кадровая политика.
TERMS AND DRIVING FORCES OF FORMATION OF MUNICIPAL AND REGIONAL POLICY IN LOCAL POLITICAL PROCESS
Zimoglyad V. Ya.
The paper analyzes the features of formation and development of local government, conditions and driving forces of formation of municipal and regional policy in the modern political process in Ukraine, examined the relationship of local community organizations and resource support.
The author concludes that in the context of the political process the task of creating the institutions of local government (local, regional) is of particular value and relevance only in a specific political project. With this approach to create an effective system of territorial self-government (territorial organization ofpower) in order to decentralize the principles of subsidiarity, deconcentration of power and resources, is an essential component of future constitutional reform in Ukraine. The article shows that an inherent ontological property policy is its spaciousness, which characterizes the spatial politics as a sphere within which political activity is localized to certain areas of the country. In this context, the problem takes on a special meaning relations within the country micropolitics, mezopolitiki and macroeconomic policy. The article substantiates the idea that at each level of your course ofpolitical processes form the specific institutions, relationships, mechanisms and technology policy development, determinants ofits formation at a particular level ofself-management and self-organization, which have a certain autonomy. This view of the problem suggests that the country is influenced by interrelatedphenomena: the territorial self-organization of population and territory government agency. At the same time, the self-organization of population is the interaction of people with each other and with their lands. In this sense, the territorial self-organization of population is the formation of regional preferences under the influence of resource dependence and emotional attachment of people to a specific territory. It is shown that resource dependence is a major step in the territorial self society. It was found that the self-organization ofsociety in the territory occurs if there are resources in the number, variety and quality sufficient to meet the basic necessities of life, capable of supporting the required minimum acceptable standard of living. Only under this condition occurs consolidation of the population in the territory, and the processes of self-organization and its territorial development of the resource base. The paper analyzes the economic and resource potential of the territory, the overall assessment of indicators of economic potential, factors the existence of socio-territorial systems and the formation of a regional municipal policy in Ukraine.
Key words: local self-government, resource potential, innovative development, innovative capacity, cluster policy, parks, human resources policy.
