CC BY
13
ва багатопланова й складна. У нш зосереджено уявлення про сукупшсть наявних у суспшьсга соцiаль-них сил, взаемодiя яких обумовлюе якюну визначенiсть у проявi та д^ саме рушiйних сил розвитку суспшьства, акцентуеться увага на природних i со-цiальних потребах у дiяльностi людей, якi об'ективно визначають необхщ-нiсть займатися виробничою, трудовою та шшими видами дiяльностi.
Проблема суперечностей - центральна в дiалектицi розвитку суспшьства. Це джерело, iмпульс, споаб саморуху i саморозвитку суспiльства через дь яльнiсть людей, народних мас. У той же час рушшш сили суспшьного розвитку - це не тшьки загальнофшософське, а й конкретно-юторичне поняття. Iдея юторично! конкретностi рушiйних сил суспiльного розвитку, природно, шдводить до розумiння складносл процесiв 1х постiйноi змiни, розвитку й актуалiзуе завдання щодо вщображення суспiльноi реальностi та П розвитку на основi дiяльностi iсторично сформованих рiзноманiтних об'еднань людей, у кожного з яких своя природа i причини виникнення, функцюнування й розвитку, сво! iнтереси. Однi об'еднання людей виявляються юторично не-
постшними (наприклад, трудовi колективи), iншi - iсторично змiнними (держави, класи). Одш з них (наприклад, спшьноти) складалися об'ективно, незалежно вiд свщомосп людей, iншi - усвiдомлено (скажiмо, полiтичнi партп). 1накше кажучи, у конкретно-юторичному процесi дiяльнiсть народ-них мас проявляеться не лише безпосередньо, але переважним чином опо-середковано, через об'еднання людей. Власне, реальш конкретно-юторичш сощальш рушiйнi сили суспшьного розвитку - це дiяльнiсть суспшьних класiв, соцiальних верств i груп людей, народностей i нацiй, яка здшсню-еться через державнi, партшш, територiальнi, мiсцевi та iншi оргашзацп, через трудовi та iншi колективи й первинш соцiальнi осередки, що мають рiзний соцiальний статус у складнш моделi суспiльства.
Сьогоднi найважлившою передумовою адекватного розумiння сошаль-них процеав у нашiй крш'ш стае аналiз тако! специфiчноi сфери, як мюцевий соцiальний iнтерес, що вщображае мiсце регiону в системi суспшьних вщ-носин, його вiдносну самостшшсть та iндивiдуальнiсть. Роль мiсцевого штересу в пiзнаннi дiалектики суспiльного розвитку та функщонуванш соцiальних регiональних систем як частин цшого соцiального оргашзму -надзвичайно велика. Повне i достовiрне врахування специфiки регiональних штереав, тенденцiй та динамiки 1'х розвитку сприяе становленню шфра-структури мюцевого самоврядування i розвитку громадянського суспшьства. Суспiльство, напрям розвитку якого визначаеться його членами, виходячи з власних штереав, яке впорядковуе само себе зсередини, називаеться сус-тльством, що самооргашзуеться. Самоорганiзацiя - це здатшсть велико! групи людей, нацii, держави перетворюватися на единий оргашзм, що мае свою волю, свш розум, свш ритм. Самоорганiзацiя е головним принципом юторичних ритмiв, що набувають певного ступеня свободи й оргашзацп [6, с. 95-96].
У фшософськш лiтературi категорш «iнтерес» тлумачать як реальну причину сощальних дiй або звершень, яка сто'1'ть за безпосередшми спо-нуками (мотивами, намiрами, щеями тощо) учасникiв цих дiй (шдиввдв, соцiальних груп, класiв). 1нтерес, як вщомо, - це еднiсть об'ективного i суб'ективного: за змiстом вiн об'ективний, а за формою юнування - суб'ек-тивний. Об'ективною стороною, його тдгрунтям i змiстом постае потреба. Усвщомлення потреби, розумiння i ставлення до не! та умов п задоволення, свiдоме визначення напряму дiяльностi, прагнення до певно! мети - суб'ек-тивний бiк. 1нтерес - це усвiдомлена потреба. Безпосередньо включеш у практичне життя штереси з усiеi розма'1'тно'1' дiйсностi виокремлюють об'екти тзнання та дiй.
В аспект дослщжувано! проблеми мiсцевий сощальний iнтерес виникае як вiдображення прагнень i цiлей населення регiонiв, регюнальних громад
до полшшення умов життедiяльностi. За формою мюцевий (регюнальний) штерес е проявом локальних зв'язюв та вщносин; за змютом - вщображен-ням суспiльних умов, яю iснують у мiсцях постшного (локального) про-живання людей, в останньому випадку вш - рiзновид групового iнтересу, громадянського за своею суспiльно-економiчною природою. Вiн виступае складовою частиною системи штереав, якi панують у суспшьста вщповщ-но до його сощально! структури.
Вiдособлене юнування мiсцевих (регiональних) iнтересiв обумовлюеть-ся низкою причин, серед яких визначальну роль ввдграють природно-кль матичнi умови, юторичш й нацiональнi традицп, рiвнi економiчного та соцiально-культурного розвитку регюшв, квалiфiкованiсть i статево-вiкова, демографiчна структура соцiально-територiальних громад. Вiдтак неповний або затзнший аналiз соцiальних iнтересiв, вщхщ вiд законiв суспiльного розвитку, зволшання у вирiшеннi протирiч тягнуть за собою небезпеку по-яви сощального напруження, що, безумовно, уповiльнюе процеси розвитку демократичного громадянського суспшьства в Укршш. Мюцеве самовря-дування в цьому контекст е, безумовно, визначною рушшною силою, фактором суспшьного розвитку й основою демократичного ладу. I зовам не-безпiдстaвно вважаеться, що найважлив^им аспектом самоорганiзацii нашого суспiльствa е становлення й розвиток громадянського суспшьства, стрижнем (основою) якого безперечно виступае демократичне мюцеве само-врядування. Громадянське суспшьство формуеться як згори - тд впливом держави, так i знизу - через сaмодiяльнiсть населення з опором на нащо-нальну трaдицiю, специфiку й культуру. В Укра'1'ш громадська сaмодiяль-нiсть i здобуття людьми громадянських прав та свобод вторично здшсню-вались на бaзi мiсцевого самоврядування [7, с. 101-124; 8, с. 48-79].
Головною метою стратепчного розвитку сaмодiяльностi й самооргань зaцii мюцево! громади е облаштування свое! територп, забезпечення спри-ятливих умов життя для себе, наступних поколшь, тдвищення рiвня й якостi життя населення, його розвитку i процвiтaння, забезпечення громад-сько! безпеки, реaлiзaцiя конституцшних прав громадян на участь в управ-лiннi справами держави шляхом саморегуляцп.
У такому формaтi мюцеве самоврядування е, безумовно, визначною рушшною силою, чинником суспшьного розвитку, основою демократичного ладу, формою управлшня мюцевою громадою локальною господарською, пол^ичною, сощальною та iншою дiяльнiстю з необхщною господарською, полiтичною, соцiaльною та шшою aвтономiею для забезпечення прюритету мiсцевих iнтересiв. При такому пiдходi мiсцеве самоврядування необхiдно квaлiфiкувaти як пол^ичне керiвництво.
У сучасному цившзованому свт неможливо уявити будь-яке суспшь-ство без демократичного мюцевого самоврядування, яке виршуе мiсцевi проблеми життедiяльностi громадян, оптимiзуе управлiнськi процеси, уста-новлюе принципи народовладдя. У крашах, що проголосили автономш мiсцевого самоврядування, мiсцева влада найбшьш незалежна вiд центру. У розвинених крашах фактично самостшшсть мюцевих органiв самоврядування (мiсцевих владних структур) завжди бшьша, нiж у тих, що розвива-ються. Якщо в европейських крашах мюцеве самоврядування стало нормою, то в Укршш воно визнано як право територiальних громад, яке фактично не реалiзуеться, а юнуе лише як модний полличний концепт, у контекстi якого школи виникають дискусп з його проблематики. Цей факт украй негативно вщбиваеться на якосп державного управлшня й значно гальмуе процеси трансформацп та поллично! модершзацп украшського суспiльства. Тому головним стратегiчним завданням для УкраХни й суспiльства зараз е створення ефективно! системи оргашв мiсцевого самоврядування, якi вщ-повщали б, з одного боку, сучасним проблемам i завданням побудови укра-шсько! демократично! та правово! держави, а з другого - принципам Свро-пейсько! хартп мiсцевого самоврядування.
Мюцеве самоврядування - одна з демократичних засад системи керуван-ня суспшьством, важливий структурний елемент облаштування влади; це одна з форм реалiзацii народом влади, що йому належить; це децентралiзо-вана форма управлшня суспшьством, мюцевою громадою; це основополож-ний iнститут громадянського суспшьства, сфера якого пронизуе всi важливi галузi життедiяльностi суспiльства - економiчну, полiтико-правову, соцiаль-ну, духовно-культурну, еколопчну, а також його iнститути, щеолопю, етно-нацiональнi та конфесiйнi вщносини. У такому контекстi слiд тдкреслити: чим бiльш розвиненою буде ця сфера, тим ефектившшою стане захищешсть iндивiда, його можливостi для самореалiзацii як члена суспiльства. З шшого боку, iснування вiльного i незалежного шдивща е необхiдною передумовою розвитку демократл i суспiльства. «Сучасний лiбералiзм, - зазначае оксфорд-ський професор Ларрi Зидентоп, - був побудований на внутршньому моральному переконанш, що зрештою самоконтроль, самоповага i самоврядування мають iти пшч-опшч. У цьому й полягае^ принцип '^вно! свободи"» [9, с. ХLII]. Iснування в суспiльствi мiсцевого самоврядування тдвищуе здатнiсть лiберальних демократiй сприяти ефективносп, активностi громадян та плюралiзму в межах свое! локально! територп i кряХни.
Самоорганiзована локальна громада через систему оргашв мюцевого самоврядування (представницьм й виконавчi органи) виконуе необхщш завдання й велику множину функцш.
До основних завдань мюцевого самоврядування необхщно вщнести: змщнення засад конституцшного ладу Укра!ни; забезпечення реалiзацii конституцiйних прав людини i громадянина; створення умов для забезпечення життево важливих потреб i законних штереав населення; розвиток мюцево! демократп.
Вiдповiдно до завдань законами Украши визначаються i функцп мюце-вого самоврядування, пiд якими розумшть напрями дiяльностi органiв мюцевого самоврядування. У найбiльш загальному виглядi вони формулю-ються в Конституцп.
Аналiз законодавства про мiсцеве самоврядування, де закршлено повно-важення оргашв мюцевого самоврядування (а повноваження - це правове вираження функцп), дозволяе видшити таю основш функцп i розподiлити !х умовно на три групи.
До першо! групи функцш вiднесенi питання мiсцевого значення i забезпечення участi населення в !х вирiшеннi. Вони належать до виключно! юрисдикцп мушципально! дiяльностi. Цю групу функцш, у свою чергу, варто рознести на три блоки.
Перший блок - соцiально-економiчнi функцп: вироблення й реалiзацiя програм комплексного соцiально-економiчного розвитку локально! терито-рп (мунiципального утворення); територiальне визначення мушципального утворення; управлiння мунiципальною власнiстю, фшансовими коштами мiсцевоi спiльноти; регулювання, планування i забудова мунiципального утворення; забезпечення потреб населення у сошально-культурних, кому-нально-побутових та iнших життево важливих послугах; участь населення у виршенш питань мюцевого значення й оргашзацп спiльноi життедiяль-ностi тощо.
Другий блок - функцп з гарантування безпеки i правопорядку: охорона громадського порядку; захист штереав i прав мюцевого самоврядування, гарантованих Конституцiею; запоб^ання надзвичайним ситуацiям та 1х лшвщашя; реалiзацiя адмiнiстративноi вiдповiдальностi i т. д.
Третш блок - оргашзацшш функцii: мунiципальнi вибори; ухвалення та змши статуту мунiципального утворення; мунщипальна iнформацiйна служба; утримання й оргашзашя роботи мунiципальних архiвiв тощо.
До друго! групи функцiй слiд вщнести функцii спiльного вiдання з органами державно! влади. Актуальшсть ше'! групи пов'язана з тим, що бага-то складних сфер суспшьного життя не можна однозначно вщнести виключ-но до компетенцii або оргашв м^цевого самоврядування, або оргашв державно! влади.
Цей факт обумовлюе наявшсть так званих предмелв спшьного вiдання, повноваження щодо яких регулюються i розмежовуються вiдповiдними договорами.
До третьо! групи функцш належать окремi держaвнi повноваження, пе-редаш органами мiсцевого самоврядування i закршлеш чи то в галузевому законодавсга, чи то в спецiaльних законах про передачу окремих державних повноважень у конкретнш сферi суспiльних вщносин [8, с. 306-322; 10, с. 237-239].
Функцп нерозривно пов'язaнi одна з одною, при здшсненш одше! вод-ночас реaлiзуються й шшь Виконання мiсцевим самоврядуванням сво!х функцш - це реaлiзaцiя послiдовного процесу розвитку самокерованого сощуму та оргашзащя його широко! дiяльностi.
Нaйвaгомiшою функщею мiсцевого самоврядування е упрaвлiння еко-номiкою, забезпечення комплексного економiчного розвитку локально! територп. Для того щоб мiсцеве самоврядування могло ефективно викону-вати сво! повноваження в цш сферi, необхiдно створити i розвивати вщпо-вiдну фiнaнсово-економiчну базу.
Головна мета i прiоритетний напрям стратепчного розвитку самоорга-шзацп та сaмодiяльностi мюцево! громади - облаштувати свою територш, забезпечити сприятливi умови життя для себе i наступних поколшь, тдви-щити рiвень i яюсть життя, тобто мaтерiaльний достаток, рiвень громадсько! безпеки i т. ш.
Життездaтнiсть будь-яко! держави пiдтримуеться постшним розвитком сощально! структури суспiльствa, його пол^ично! оргашзацп, полiтичноi свiдомостi, пол^ичних вiдносин, що складае фундамент пол^ики. Невiд'ем-ною онтологiчною якiстю пол^ики вважаеться 11 просторовiсть (топологiч-шсть), що характеризуе полiтику як просторову сферу, у межах яко! поль тична дiяльнiсть локaлiзовaнa певними дшянками територii кра!ни. Цей фактор дозволяе визначати пол^ичну дiяльнiсть як сукупш дii, здiйснювa-нi в конкретних мюцях, локальних точках полiтичного простору, спрямо-вaнi на досягання й використання державно! влади сощально-пол^ичних потенцш мiсцевих (локальних) спiльнот i !'хшх оргaнiв самоврядування для вирiшення мюцевих завдань i проблем та формування власно! точки зору щодо дiяльностi як центрально!, так i мюцево! влади.
З огляду на це постае проблема стввщношення всерединi окремо! кра-!ни мiкрополiтики, мезополiтики i мaкрополiтики. На кожному iз цих рiвнiв перебiг полiтичних процесiв формуе специфiчнi iнституцii, вiдносини, ме-хашзми й технологii розвитку полiтики, а також використовуе фактори !'!' формування й розвитку на регюнальному та мушципальному рiвнях само-оргaнiзaцii. Причому кожен рiвень мае певну самостшшсть.
Зазначене вище дозволяе стверджувати, що кра!на формуеться пiд впли-вом взаемозалежних явищ - територiaльноi самооргашзацп населення i державно! оргашзацп територii. Результатом тако! взaемодii е кра!на як терито-
р1я, що перебувае тд юрисдиктею держави. Водночас самооргатзатя населення е результатом взаемодп людей один з одним i з територ1ею свого постшного проживання. Самооргашзащю можна схарактеризувати як формування сощально-територiальноï (локально") спiльноти в результат здш-снення природокористування як каналу взаемодп сощальних i природних систем. 1накше кажучи, територiальна самоорганiзацiя населення - це формування територiальних уподобань тд впливом ресурсноï залежност й емоцiйного тяжiння до певноï територп, яка в цьому процес набувае статусу батькiвщини.
Ресурсна залежшсть е найпершим ступенем територiальноï самооргань зацп соцiуму. Така самооргашзащя на територп виникае в раз^ якщо на-явними е ресурси в кшькосп, рiзноманiттi та якосп, достатнiх для задово-лення основних життевих потреб. Головне, щоб m ресурси забезпечували необхiдний, мiнiмально прийнятний життевий рiвень. Лише за та^ умови може вiдбутися закрiплення населення на територп i розпочнуться процеси його територiальноï самооргашзацп, формування емоцшного тяжiння до територп, освоення ïï ресурсно'' бази, становлення й розвитку населенням власних територiальних (локальних) штереав (бiльш детально див.: [11, с. 193-206; 12, с. 173-185]).
Процедура самооргашзацп вщбуваеться пiд впливом держави, створено'' соцiально-територiальною системою в напрямi розвитку економшо-соць альних i пол^ико-духовних потенцiалiв як усiеï держави, так i окремих ïï територш. До ресурсних потенцiалiв територiй необхiдно вщнести: сукуп-ний економiчний потенцiал територп; природно-ресурсний потентал; де-мографiчний i трудовий потенцiали; науково-технiчний та шновацшний; виробничий потенцiал; iнвестицiйний потенцiал економши; зовшшньоеко-номiчний потенцiал; екологiчний потентал.
Одна з найбшьш актуальних проблем функщонування мiсцевого самоврядування полягае у виршенш завдань розвитку громад^^ участi - осно-ви концепцп демократп. 1дея широ^ громад^^ участ означае насамперед долучення керованих мас до керування суспшьними справами, а подекуди й державними. Зрештою, мова мае вестися не стшьки про сам факт громад-ськоï учасп, адже його пiдтримують усi, а про реальш полiтичнi й правовi механiзми участi громадян у керуванш суспiльними справами. Суть проб-леми полягае в тому, що управлшня й самоуправлшня - це передуам про-фесiйна дiяльнiсть, яка вимагае спещальних знань, досвiду, умiнь i навичок. З огляду на це треба говорити не стшьки про управлшня суспшьством уза-гал^ скшьки про залучення громадян до обговорення й вироблення пол^ич-них, соцiально-економiчних i культурних програм чи проектв, про вплив громадянського суспiльства на ухвалення ршень, про ефективний контроль
за !х виконанням, про створення дшового мехашзму самоврядування на регюнальному i мiсцевому (мунiципальному) рiвнях.
Наразi в укра!нському суспiльствi окреслились таю форми учасп, в яких реалiзовуються насамперед життевi iнтереси людей. Громадсью оргашзацп, асощацп та рухи створюються задля виршення суспiльних проблем. Таю рухи виникають завдяки неформальнш колективнш iнiцiативi та неформаль-ним зв'язкам. Проте, здобувши необхiдний досвiд дiяльностi й визначивши свою органiзацiйну структуру, вони набувають формального характеру, що створюе передумови для подальшого розвитку суспшьства. Мереж громад-ських оргашзацш, асоцiацiй та iнтересiв формують у громадян навички ствроблництва, солiдарностi, колективiзму, сприяють артикуляцп та аг-регацп соцiальних iнтересiв, роблять вагомий внесок у розвиток ствробгг-ництва в суспшьсга. Асоцiативна активнiсть сприяе закршленню у взаемо-вiдносинах норм взаемно! пiдтримки i створюе пiдrрунтя для загально! довiри.
Отже, зробимо висновки. Сучасна людина i суспiльство мають повне право на ту яюсть життя, яка !м видаеться найбшьш комфортною i вщпо-вiдною до !хшх життевих потреб. Iдеться про яюсть життедiяльностi укра-!нського сощуму i людини. Спрямування полiтики з високими стандартами життедiяльностi людей актуалiзуе створення ефективно! та досконало! системи мюцевого самоврядування як реального мехашзму тдвищення рiвня i якостi життя укра!нського народу, його розвитку i процвiтання.
Л1ТЕРАТУРА
1. Конститущя Укра!ни. - Х. : ПП «ШГВТШ», 2007. - 64 с.
2. Про мюцеве самоврядування в Украш [Електронний ресурс] : Закон Укра!ни в1д 21.05.1997 № 280/97-ВР (ред. станом на 05.01.2013). - Режим доступу: http://www.Zakon rada.gov.ua.>go/280/97 - вр.
3. Соцюлопя : п1дручннк / М. П. Требш, В. Д. Водшк, Г. П. Кл1мова та ш. ; за ред. М. П. Требша. - Х. : Право, 2010. - 224 с.
4. Чинакова Л. И. Социальный детерминизм: проблема движущих сил развития общества / Л. И. Чинакова. - М. : Политиздат, 1985. - 159 с.
5. Мир философии : книга для чтения. Ч. 2 : Человек. Общество. Культура. - М. : Политиздат, 1991. - 624 с.
6. Кваша Г. С. Принципы истории / Г. С. Кваша. - М. : Астрель : Аст, 2001. - 352 с.
7. Куйбща В. С. Принципи { методи д1яльност1 оргашв мюцевого самоврядування : монограф1я / В. С. Куйбща. - К. : МАУП, 2004. - 432 с.
8. Мюцеве самоврядування в Укра!ш в умовах становлення правово! держави : монограф1я / за ред. Ю. М. Тодики 1 В. А. Шумшкша. - Х. : ТОВ «Одюсей», 2004. - 392 с.
9. Зидентоп Л. Демократия в Европе / Ларри Зидентоп ; пер. с англ. под ред. В. Л. Иноземцева. - М. : Логос, 2001. - 360 с.
10. Громадянське сустльство: полпичш та соцiально-правовi проблеми розвитку : монографiя / Г. Ю. Васильев, В. Д. Водшк, О. В. Волянська та ш. ; за ред. М. П. Требша. - Х. : Право, 2013. - 536 с.
11. Зимогляд В. Я. Фактори формування мунщипально! й репонально! полпики у локальному полпичному процес / В. Я. Зимогляд // Вюн. Нац. ун-ту «Юрид. акад. Украши iм. Ярослава Мудрого». Серiя: Фiлософiя, фiлософiя права, пол> тологiя, соцiологiя / редкол.: А. П. Гетьман та ш. - Х. : Право, 2015. - Вип. 2 (25). - С. 193-206.
12. Зимогляд В. Я. Умови й рушшш сили формування мунщипально! й репонально! полпики у локальному полпичному процес / В. Я. Зимогляд // Вюн. Нац. ун-ту «Юрид. акад. Укра!ни iм. Ярослава Мудрого». Серiя: Фiлософiя / редкол.: А. П. Гетьман та ш. - Х. : Право, 2016. - № 1 (28). - С. 173-185.
МЕСТНОЕ САМОУПРАВЛЕНИЕ КАК ФАКТОР РАЗВИТИЯ УКРАИНСКОГО ОБЩЕСТВА
Зимогляд В. Я.
В статье рассмотрены актуальные проблемы формирования и развития действенного местного самоуправления в Украине, факторы развития локально-территориального социума, его самодеятельности и самоорганизации. Обосновывается, что местное самоуправление имеет непреходящую ценность, поскольку оно является организационной формой объединения местного сообщества, важнейшим фактором самоорганизации народа, первичным уровнем народовластия, отражающего локальные политические процессы, которые обусловливают рациональные способы развития местного самоуправления и его политику. Исследуется диалектическая связь местного самоуправления с проблемой движущих сил развития общества, подчеркнуто значение местного социального интереса как важнейшей предпосылки развития социальных процессов в обществе.
Ключевые слова: движущие силы развития, местное самоуправление, самоорганизация, социальный местный интерес, ресурсный потенциал территории, общественное участие.
LOCAL SELF-GOVERNMENT AS FACTOR OF DEVELOPMENT OF UKRAINIAN SOCIETY
Zimoglyad V. Ya.
The article deals with actual problems of formation and development of effective local self-government in Ukraine, factors of development of locally-territorial society, his initiative and self-organization. It stressed that among the rights andfreedoms of the
local government has intrinsic value because it is the organizational form of the association of the local community, the most important factor of self-organization of the people, the primary level ofdemocracy, reflecting local political processes that determine the rational ways of development of local self-government and its policies. We study the dialectical relationship of local government with the problem of the driving forces behind the development of society, stressed the importance of local social interest, as the most important preconditions for the development of social processes in society, a place in the region in the system of social relations, its relative independence, individuality and autonomy. It substantiates the idea that the local social interest arises as a reflection of the aspirations and objectives of the local society and improve their quality of life, to provide favorable conditions of life for themselves and future generations, raise the level ofpublic safety. Analyzed aspects depending on the development of social and local community on the number, diversity and quality of the necessary resources to meet the vital needs of the local community. Noting the importance of the resource potential to secure the local community on the territory and formation on this basis of their own interests and the territorial organization of local government, the creation of real political and legal mechanisms for citizen participation in the management of municipal affairs.
Key words: driving forces of development, local self-government, self-organization, social, local interest, the resource potential of the territory, public participation.
