CC BY
20УДК 821.111 (73) «19»-311.4.09
1.М. Гольтер,
старший викладач кафедри перекладу Днтродзержинського державного TexHi4Horo унiверситету
Роман Дж.Д. Селшджера «Над прiрвою у житi» та роман Дж.Д.Калiфорнiя «Пробираючись через жито: 60 ромв потому» - у пошуках спiльного знаменника
Роман Дж. Д. Селiнджера «Над прiрвою у житЬ>, як вiдомо, викликав настiльки потужний резонанс у США та бврот, що пiд його впливом у свтовш лiтературi з'явилися твори, як стали своeрiдною формою вщгуку на найзнаменнiший доробок автора, роман СелЫджера «через десятилiття пюля публкацп'...став найважливiшим добутком культури молодiжного протесту» [1, с. 24]. Проблеми, поставлен автором, близькi i зрозум^ читачевi, якому доводиться переживати подiбнi життевi ситуацп, вiдчувати те саме, що вщчувае головний герой твору. Проблема поколшня Голдена Колфiлда i його виживання у сучасному йому свт, що шдшмае автор у ромаш, вважаеться знайомою бiльшостi представниюв середнього класу Америки середини ХХ ст. Проблемне поле роману е насттьки широким i багатогранним, що ми можемо розглядати його не ттьки як миттевий знiмок зрiзу суспiльства, вдало помiчений i чудово зроблений автором за допомогою певних художшх засобiв. Цей унiкальний твiр з усiею повнотою i виразнютю вiдображае процес накопичення цiлоï низки художшх тенденцш, якi можна втзнати в американськiй лiтературi, починаючи з другоТ половини ХХ ст., i як складуть потiм ïï специфку i своерiднiсть.
У 2009 роц тридцятитрирiчний американсько-шведський письменник Фредерiк Колтшг (Fredrik Colting) опублiкував пiд псевдошмом Джон Девид Калiфорнiя (John David California) роман «60 Years Later: Coming through the Rye», який являе собою своерщне продовження роману Селшджера. Мабуть, жоден подiбний твiр не викликав тако!' бурi емоцш та шквалу критики, не пригортав до себе тако!' уваги читачiв. Виходу книги передував довгий судовий процес: юристи Селiнджера назвали ï'ï «плапатом», але адвокати Колтiнга заявили, що це пародiя на роман, а не його продовження. Критики ж назвали добуток «фан-л^ературою» i «нешкщливою дурницею». Книга «60 рокв потому: пробираючись крiзь жито» була опублкована у Швецiï й Великобритании однак юристи Селiнджера у липн 2009
року, за шють мюя^в до смерт письменника, домоглися у судi заборони на публкацш «продовження» у США, а його поширення в шших краТ'нах було припинено. Але через деякий час, за повщомленням журналiв Publishers' Weekly й The Bookseller, була, нарешт^ досягнута домовленiсть про публкацп книги. У результатi угоди, шдписано'Т у груднi 2010 року, Колтшг зобов'язався не видавати й не поширювати книгу в США й Канадi до виткання авторських прав на оригшал, але одержав право на 'ТТ' публiкацiю в iнших краТ'нах. Однак для нього було поставлено й ряд обмежень. Так, Колтшгу заборонено присвячувати книгу Селшджеру, згадувати в нш «Над прiрвою у житЬ (The Catcher in the Rye) i навпъ посилатися на попереднш судовий процес [5].
Предметом дослщження, що пропонуеться, е порiвняння роману «Над прiрвою у житi» Дж.Д. Селiнджера та його «рiмейка», створеного Фредерком Колтiнгом.
Мета роботи: дослщити вектори зв'язку мiж оригiналом та його «натупником».
Актуальнiсть теми полягае у тому, що н у в^чизнянш, нi у зарубiжнiй критиц немае фунтовних робiт, присвячених пошуку «спiльного знаменника» мiж романами, е ттьки певнi короткi коментарi, здебтьшого у засобах масово'Т iнформацiТ' та у читацьких блогах мережi 1нтернет [2; 4; 5].
Роман зустрти неоднозначно. Наведемо лише кiлька прикладiв. «Що за запаморочлива iдея, яка викликае жах. I яке ставлення до Селшджера. Бути значною культурною ф^рою i зумiти створити такого впливово героя, який викликае почуття нав^ь через 60 роюв шсля публкацп...це дiйсно вражаюче. Селiнджер мае погодитися, що Колтшг ттьки використав його яскравють i iм'я для продажу книжки...,але я вважаю, що вш повинен оцiнити честь, йому надану», - таку оцiнку дала твору Джешфер Блевiнс, оглядач «Гардiан» [2].
Марта Вудменсi, професор англшсько'Т та права Кейз Вестерн Резерв Юниверст (Case Western Reserve University) вважае, що «60 рош потому.» - це «метакоментар,...який представляе критичну рефлешю з приводу Дж. Д. Селшджера i його шедевра «Над прiрвою у житi» на кшталт того, як це робиться у л^ературних розвiдки, що публiкуються у наукових журналах, але дае свш коментар в шновацшнш, «постмодерновiй» формi [ цитуеться 5].
Роберт Спу, професор ушверситета Талси, вважае, що «60 рош потому - «тривалий коментар i критика «Над прiрвою у житi», який переглядае i аналiзуе юнацькi позицп i припущення Голдена
Колфтда. У цому вщношенш « 60 poKiв потому.» подiбний до л^ературноТ' критики [ цитуеться по 5 ].
Як пише «Уолл стрит джорнал» (The Wall Street Journal), сам автор, Фредерк Колтшг, наголошуе на тому, що це л^ературний коментар до роману «Над прiрвою у житЬ i до стосунш мiж Голденом i Селшджером [5].
У своерiдному продовженнi легендарного роману мютер К. (прототипом якого, зрозумто, е Голден Колфiлд) з'являеться у будинку для престарiлих у Bi^ 76 рокiв. Сам письменник, якому книга присвячена як «найжахлившому брехуну, якого будь-коли ви бачили у житп» (the most terrific liar you ever saw in your life), - також герой книги, який бореться i3 собою через те, що не знае, що робити з пятком, який зумiв заволодп"и увагою мтьйоыв чт^в буквально з перших слiв роману «Над прiрвою у житi» i продовжуе це робити протягом багатьох десятилпь. Селiнджер як герой роману «60 ромв потому.» замислюеться над тим, що його Голден Колфтд «як аркуш паперу, на якому ви одного разу почали писати оповщання, а потiм вiдклали у скриню i поховали глибоко у землк Тепер, 60 рокiв потому, ви вщкопали цю саму скриню i продовжуете оповiдь з того, чим закшчилося останне речення». (like a piece of paper upon which you have once started a story, and then locked in a box and buried deep in the ground. Now, 60 years later, you dig that same box up and continue the story from where the last sentence ended).
Отже, на початку книги Селшджер ( у роман вш спткуеться з читачами за допомогою курсиву), виршуе, що вш хоче повернути до життя свого найвщомшого героя. План Селшджера, як ми невдовзi розумiемо, - вбити мютера К., який мучить себе вс ц роки питаннями «про те й про се» («questions about this and that»), але герой бiжить вщ нього. У буквальному сена. Мютер К. залишае притулок i сщае на автобус до Нью-Йорка. Протягом всього роману вш подорожуе мегаполюом. Як i Голден, мiстер К. йде вщ одшеТ випадковоТ зустрiчi до шшоТ', спiлкуючись та розлучаючись зi старими знайомими, доки не знаходить духовного заспокоення при зустрiчi з Фiбi. Як i герой Селiнджера, мiстер К. часто бувае у Центральному парку, МузеТ природноТ юторп, як i Голден, мае певн сексуальнi бажання, але вщступае, злякавшись, в останнiй момент.
Чому Колтшг зробив свого героя старим чоловком? Нам здаеться, це було авторським бажанням показати, чого досягло i що втратило поколшня «тихих» бунтарiв, дорослшання якого так яскраво описав Селшджер, те саме поколшня, протягом молодост якого щеали масовоТ культури розповсюдилися по всьому св^у, i
сьогодш, вже у ХХ1 столiттi, стали невщ'емною важливою складовою культурного життя людства. Тому ця подорож Нью-Йорком е, скорiше, подорожжю по глибинах душi героя, подорож-повернення до минулого. Герой Колтшга все ще Голден Колфтд, i у нього свш оригiнальний погляд на життя. Вш, мабуть, втратив iнтерес до всього i заблукав у цьому проклятому свт. Мiстер К. старiший i мудрiший з одного боку, але з шшого - у нього немае вщповщей на все. Так оцшюе характер мiстера К., змальований Колтшгом, журналiстка вщомоТ' американськоТ газети «Гардiан» Елiсон Флад у статл «Продовження «Над прiрвою у жил опублковане, але не Селiнджером» [4].
Одним з важливих аспектiв при розглядi роману е те, що Колтшг iмiтуе селiнджерiвський стиль. Знайомi Голденiвськi штонацп зустрiчаються вже на початку роману: « I open my eyes and, just like that, I am awake/ I suppose it's pretty damn early, but it must still be the middle of the night/ It's so dark I can hardly see me goddamned hand in front of my face. «Я вщкрив очi i я прокинувся. Я сподiвався, що наступив вже чорлв ранок, але була все ще глупа шч. Було так темно, що я ледь бачив свою трекляту руку перед обличчям».
Автор сквелу змушуе 76^чного чоловка говорити як Голдена-пщлпжа: обидва полюбляють вживати фрази «and all» («Not with the doctor's family watching and all»), мова обох рясше словами «helluva» та «goddamn». Якщо в оригiналi Голден цкавиться, куди взимку подтися качки з Центрального парку, мютер К. хоче знати, чи вщл^ають на твдень горобц (if sparrows fly south). Обидва героя хвилюються через «липу» (phony): мютер К. говорить: «Sometimes it seems that walking has been the only thing I've really been good at». «I know it sounds phony as hell, but sometimes I really wish it would have been something else».)
У роман включаються навпъ окремi речення та фрази з твору Селшджера. Так, мютер К. вживае л ж слова, що й Голден: pretty damn, goddamned hand, own room and all, crummy bed, such a phoney thing i т.ш.
Порiвняемо (переклад мй - /.Г):
«Над прiрвою ужит'1»: «Я не збираюся розповщати вам свою автобюграфш i всяку таку муру, просто розповiм вам ту божевтьну юторш, яка трапилася перед Рiздвом» [6, c.3].
«60рокв потому...»: «Я зачинив очi i подумав про всю цю божевтьну юторш, що трапилася минулого Рiздва, перед тим, як я потрапив до цього мюця вщпочинку» [3, c.24]
«Над прiрвою ужитi»: Ще бтьш сумним це здавалося вщ того, що на старому CneHcepi був жалюгщний, потертий старий халат, мабуть, вж носив його вiд самого народження, слово чесп» [3, с.10].
«60 poKie потому...»: «Навпъ тепер, коли я став таким старим як мютер Спенсер, я школи не ходитиму без цього жалюгщного халату, показуючи всьому чортовому свiтовi моТ зморшкуватi груди» [6, с.29].
«Над пpipвoю у жит'1»: «Мене цiкавило, куди вiдлiтають качки, коли ставок вкриваеться льодом i зовам замерзае. Цiкаво, може приТжджае вантажiвка i увозить Тх куди-небудь до зоопарку? А може, вони просто вщл^ають?» [3, c.15]
«60 poKie потому...» «Я миттево вщчув, як у мен зароджуеться смуток, i я сконцентрувався на розповд Йшлося про качок, що були вражен несподiваним холодом взимку i всi замерзли в озерi адже вода перетворилася на кригу» [6, с.252].
Але справа в тому, що це наслщування, взагалi «нове життя» вiдродженого/воскреслого персонажа у ромаш, скорiше, - тема похiдна, пщлегла. Коли читаеш твiр, з'являеться вщчуття деякоТ' штучностi i водночас певноТ «бiдностi» у змалюваннi Колтiнгом нового юнування старого героя. Наприклад, зус^ч мiстера К. з його колишшм однокашником, персонажем «Над прiрвою у жил» Стредлейтером, теж, природно, старим, здаеться недостатньою, млявою, начебто у письменника уяви не вистачило. А iнодi автор «60 рош потому» i взагалi вiдверто дозволяе ^6i бути вульгарним. Так, для того, щоб пщкреслити, що селiнджерiвський тшейджер тепер стара людина, Калiфорнiя розповщае про урологiчну проблему мiстера К., котрому не завжди вдаеться впоратися зi своТм переповненим сечовим мiхуром. Не бажаючи, проте, показати героя зовам немiчним дiдугaном, повнiстю позбавленим чоловiчоТ сили, автор втягуе його у скандальний сексуальний зв'язок з молодою хтивою жшкою: «I roll harder and faster and I feel my erection roll with me, but still the animal is there, pushing into my mouth» (я рухався все важче i швидше, i я вщчував, як моя ерек^я рухаеться зi мною, але звiр все ще був тут, штовхаючись у мш рот), - говорить К. Вражаюча витривалють для старого, у якого нетримання сечк
Як вщзначае вщома американська журнaлiсткa Джулiя Лaпiдос, яка у статп, присвяченiй роману «60 рош потому.» пише: «АллюзiТ Дж.Д.КaлiфорнiТ мiстять певну привaбливiсть, але його орипнальний мaтерiaл гiрший» [5].
З цим, однак, не можна повнютю погодитися. На нашу думку, aвторовi цiкaвiше iнше. Йдеться про «самоправство» героя, котрий
виходить з-пщ авторського контролю, свавтьно повертаеться i починае жити немов би сво'Гм власним життям i не належить бтьше своему Батьковi й Творцевк Пiдзаголовок роману: «Несанкцюнован вигадаш спостереження за вiдносинами мiж Дж.Д. Селiнджером i його найвiдомiшим героем. У роман два головних геро''': цей самий знаменитий К. (Колфилд) i «автор» Селiнджер. А основний сюжет -i драма в романi - будуеться на постшнш боротьбi Автора з воскреслим без його дозволу героем, на своерщнш любов^ненависл автора до героя (причому спочатку домшуе ненависть, що поступово витюняеться змiшаним почуттям провини й любов^ i на спробах або покшчити з героем, або звтьнитися вiд нього. Це прагнення приймае форму спроб вбити мютера К. - невдалих, незавершених.
У роман непом^но входить стилiзацiя пiд варiативнiсть чернетки. Непомiтно, тому що жодних шших натякiв на чернетку немае. Читач раптом i не одразу звертае увагу на дивно повторюваний ешзод: герой i вантажiвка, яка несеться на нього але проноситься повз. I все знов повторюеться. Схоже на комп'ютерну систему, яка «зависла». Щораз чи те герой вислизае, чи то рука автора опускаеться. Спроби, усе бтьше безпомiчнi, повторюються: то на героя зверху щось упаде, то вш кидаеться в рку, а його знову витягають. Одержимють самогубством - спритно придуманий автором трюк, але й вш не спрацьовуе. Невдачi з убивством героя приводять Автора (тобто Селшджера) то в лють, то в розпач, то надихають на фтософствування. Його видтеш курсивом монологи, звернен до себе, але як би й не без бажання, щоб герой почув, -найзворушлив^ сторшки у книзк Але герой не чуе свого творця. Зате його постшно переслщуе й тривожить стумт у головi -друкарська машинка, на якш Автор (Селшджер) створюе героевi нове життя - наприклад, його минуле, що займае промiжок мiж закiнченням роману Селшджера i початком роману Колтiнга. Виникае парадоксальна ситуа^я: щоб убити героя, його треба повнютю втiлити, дати йому справжне життя, що ттьки й кшчаеться смертю; безтiлесний герой безсмертний, адже якщо немае минулого, те немае й майбутнього - у тому чи^ смертк Цей стумт у головi для героя непояснений - i лякае його. I от шше - психолопчне, зсередини героя - пояснення прагнення до самогубства. Звтьнитися вщ цього чужого в собк Герой постшно вщчувае в собi присутнiсть шшоТ сили - Автора, але не знае, що це (або хто). Шизофрешя, роздвоення -на той, хто дiе, i того, ким дшть, кудись ведуть, хтось. Задум роману Колтшга виходить за межi пародГ', стилiзацil або сiквелу. Вщносини Творця з Творiнням, якими б вони не були, завжди трохи
«шизофреычн» Причому «шизофреыя» тут взаемна: автор наспльки ж одержимий героем, як i герой ним. Автор - той, хто створюе, i той, хто залежить вщ свавiлля персонажа. Вони обидва не можуть звтьнитися один вщ одного, обидва страждають. I один одного створюють. Автор з'являеться з появою героя. Автор створюе персонажевi нове життя, але й сам здобувае усе бтьше конкретно iндивiдуалiзованi форми: на початку лише незрима, безттесна, абстрактна сила (Голос) ближче до фшалу роману вттюеться у конкретнi речi (зовшшнють, тiло, мова, iнтер'ер); майже вщ Старого Завiту до Нового. Автор i Герой, Батько й Син зус^чаються.
Звивистий шлях героя, мимо будинку, де пройшла його юнють, по вулицях, по яких вш ходив у селiнджерiвскому романi, з вщвщуванням цвинтаря, де лежать його рщш i дружина Моллi, веде до будинку Письменника. Але герой не знае про це, а Письменник чекае. У роман входить стилiзацiя пщ детективне розслщування -нарочито на'Твне, безглузде, фарсове. Герой знаходить блокнот письменника й шукае його власника. Але даних занадто мало для лопчних висновш. Героя ведуть не докази i лопка, а доля й випадок - до його Батька. I от вш у нього, не здогадуючись, хто це. Як i у Селшджера, виникае асоцiацiя з релтйним святом. Не з Рiздвом -зi Стретiнням - явищем Ря^вника. Тому що порятунок спереду. Для обох. Остання спроба Творця вбити героя бронзовим собакою зi стола. I остаточна Його з. Автор-Творець-Батько вщступае i дае героевi волю. З будинку Батька той виходить уже один.
I ттьки тодi вщбуваеться - звичайно, невипадково, - оргаычне явище ще одного селiнджерiвського персонажа: молодшо'Т сестри Фiбi. До цього селiнджерiвськi персонажi або з'являлися як парафрази, або нагадували тш^ як Стредлейтер. А тут повноцшна й дуже зворушлива, повна любовi iстота. Чарiвна i вiддана братовi Фiбi - нинi бабуся, що впала у дитинство й слабоумство. Герой викрадае 'ТТ' з будинку старих. Вони Т'дуть у Нью-Йорк, приходять на iгровий майданчик, майже такий же, що й той, на якому закшчувався роман Селшджера - конячки-каруселк А полм, шсля невеликого серцевого нападу героя i його видшь (дiти, жито, прiрва), чи то знову опиняеться у санатори для старих (постарiлих геро'Тв), чи то герой нарештi вмирае й повертаеться до тих, кого любить. Санаторш? Цвинтар? !нобуття? Це виршувати читачевi. Сюди до нього при'Тжджае i його син. На мюце одержимостi й шизофренп повертаються любов i воля. Коло замикаеться.
Таким чином, ми дшсно можемо стверджувати, що роман «Пробираючись крiзь жито: 60 рокiв потому» е сiквелом-алюзiею на
роман Дж. Д.Селшжера, якщо мати на yBa3i визначення алюзп як «свщомого авторського натяку на загальновiдомий л^ературний...факт, а також вiдомий художнiй TBip, що завжди ширше конкретно! фрази, цитати, того вузького контексту, у який вона укладена, i, як правило, змушуе сшввщнести той твiр, що цитують i той твiр, в якому цитують, виявити !хню загальну спрямованiсть або полемiчнiсть» [4].
«Перегук» вiдбуваeться i на рiвнi головного героя, i на рiвнi сюжету, i на рiвнi мовному. Проте, не зважаючи на таку схожють, роман Селiнджера докорiнно в^зняеться вiд свого «продовження». Насамперед, своею сутнютю, тим, що i зробило його культовим романом ХХ столггтя i дозволило увiйти, за вераею журналу «Таймс», до сотнi кращих творiв, написаних протягом 1925-2005 рокв. Якщо «Над прiрвою у житЬ - це болiсний крик душi самотнього пiдлiтка, схвильована розповiдь про молоде поколшня на зламi епох i культур, котре шукае свого мюця у свiтi дорослих, единий в юторп лiтератури твiр, що сприяв розвитку бпшицтва, спричинив появу ново! молодiжноí субкультури «хiпi», то «60 роюв потому» - це не власне «продовження», не пародiя, а своерщне дослiдження взаемин мiж Голденом i Селiнджером. Скорiше, Колтшг переглядае i розвивае по-своему укоршену думку, що Голден е втьним i незалежним героем. Це мiркування зiставляеться з iдеею, що Селшджер - автор, ув'язнений письменницьким безсиллям i почуттям провалу (недаремно ж вш мовчав протягом пiвстолiття, до само! смерл). На користь нашо! думки говорить i те, що сам Колтшг пояснив: написати книгу його надихнуло, насамперед, те, що вш завжди мрiяв дiзнатися, що сталося з Колфтдом, вiн заслуговуе шше життя, анiж лише 16^чного пiдлiтка [2].
Роман створюе уявний св^, де Селiнджер вiдроджуе свого героя до життя, хоча, може вбити його i звтьнитися, нарешл, вiд того вантажу, яким е для автора слава його героя. Селшджер та його протагонют зус^чаються обличчям до обличчя, i письменник остаточно розумiе, що не може вбити того, хто став його плоттю та кров'ю, i дозволяе своему «л^ературному синовi» вiльно шти. Недаремно, пiдкреслюючи у романi, що герой - народжене у муках «дга» Селшжера, Колтiнг використовуе не чоловiчу, що, здавалося, цiлком природно у цьому випадку, а жшочу символку, вкладаючи в уста автора «Над прiрвою у житi» наступний ви^в про К.: «Every day since I created him, every day since I pushed him through the uterus of my mind, I have thought of him». Щодня з тих шр я створив його,
щодня вiдтодi я проштовхував його Kpi3b матку мого мозку, я думав про нього)
I, це, мабуть, головне, з того, що показав Колтшг. I Селшджер, i його найвдомший герой Голден Колфiлд назавжди залишаться поеднаними у нашiй свдомосп. А роман викликатиме цiкавiсть i бажання перечитувати його i намагатися зрозумiти секрет його привабливостi ще протягом тривалого часу.
Тож роман Д. Колтшга не е, на нашу думку, бажанням просто продовжити «Над первою у жил». Це скорше аквел «духовний» - бажання зрозумiти взаемини Селiнджера зi сво'Гм героем, зрозумiти, чому культовий письменник ХХ стол^тя став письменником найзагадковшим i наймовчазнiшим. I спробувати вщпов^и на питання - а чи не став Сел^жер жертвою свого героя? Адже створити потiм ще один персонаж такого рiвня занадто важко, якщо можливо взагалi. Правда, вщповщь на це питання молодий письменник так i не дае.
Щодо подальших перспектив дослiдження, вони можуть бути продовженi у напрямку як подальшого порiвняльного аналiзу текслв даних романiв з точки зору поетики, сюжету, мови тощо, так i загального аналiзу впливу всесв^ньо вiдомого твору на сучасних авторiв, включаючи укра'нських.
Лiтература
1. Мешков А. В. Роман Дж Сэлинджера «Над пропастью во ржи» / А. В. Мешков // Зарубежная литература ХХ в. Практикум. М. : Наука., 1999. - С. 11-29.
2. Blevins Jennifer Holden Gets Old, Salinger Gets Mad [Електронний ресурс] / Jennifer Blevins //litdrift.com.-. 2009. - 22 червня. - Режим доступу : http://www.litdrift.com/2009/06/ 22/holden-gets-old-salinger-gets-mad/
3. California J. D. 60 Years Later : Coming through the Rye / J. D. California. -London : Windupbird Publishing Ltd. - 2009. - 277 c.
4. Flood A. Catcher in the Rye Sequel Published, but not by Salinger [Електронний ресурс] / Alison Flood // The Guardian. - 2009 - 14 травня. -Режим доступу : http://www.guardian. co.uk/ books/ 2009/may/14/catcher-in -the-rye-sequel
5. Lapidos J. What a Phony I Read the Banned Catcher in the Rye «Sequel» So you don't Have to [Електронний ресурс] / Juliet Lapidos // The Wall Street Journal. - 2009. -24 июля. - Режим доступу : http : //www. slate.com/articles/ arts/culturebox/ 009/07/what_a_phony.html
6. Salinger J. D. The Catcher in the Rye / J. D. Salinger. - Moscow : Jupiter-
Inter, 2005. - 232 с.
