CC BY
55УДК 821.111 (73) «19»
Гольтер I. М.,
здобувач кафедри зарубiжноT лггератури Днтродзержинського державного TexHi4Horo унiверситету
Голден Колфилд як культурний герой
(за романом Дж. Д. Селшджера «Над прiрвою у житi»)
В ютори лiтератури кожноТ краТни е книги, як стають символами свого часу, вбираючи в себе свiтобачення цтот епохи. Таким художнiм узагальненням життя повоенноТ Америки е роман Дж.Д. Селiнджера „Над прiрвою у житГ.
Наша мета - розглянути роман у культуролопчному аспектi, подивитися на головного героя пщ iншим кутом зору: це людина, яка переживае злам епох, що супроводжуеться драматизмом, неоднорщнютю ситуаци, складнiстю орiентування, i тому дуже важко зробити свш вибiр.
Актуальнiсть даного дослiдження зумовлена, насамперед, недостатньою вивченiстю цього аспекту вщомого твору. При величезнiй кшькосп робiт, присвячених роману „Над прiрвою у житГ взагалi i його головному герою зокрема, як в американському, так i в росшському та украТнському лiтературознавствi, на сьогодн немае спецiальних праць, присвячених вищезазначеному аспекту твору.
Особливост нового пщходу до вивчення лiтературного твору як явища культури, що склали методолопчну й теоретичну основу нашого дослщження, знайшли свое вiдбиття в роботах РФ. Юсуфова, О.Ю. БогдановоТ, В.Г. Маранцмана, багато способiв входження в культуру й прийоми культуролопчного тлумачення художнього тексту розкритi М.В. Черкезовою, е.М. Колокольцевим, А.В. Дановським, Н.М. Свiрiною, не можна не згадати i про роботи украТнських культуролопв та лiтературознавцiв Я. Полiщук, Я. Мельник, О. Забужко, О. Самусенко, А. Нямцу, як розглядали рiзнi аспекти юнування твору у полi культури.
Як пiдкреслюе М.В. Бикова, «у надрах будь-якоТ епохи визрiвае свiй стереотип мислення, своТ щеали, свiй «культурний герой», i вс цi фактори так чи шакше впливають на тип особистостi даного часу, знаходять свое вщдзеркалення у лггературк..Культурний герой епохи i його прототипи, тобто сама лггература впливае на тип особистосп епохи» [3, с. 229-230].
Поняття «культурний герой» досить складне i неоднозначне. Пщ ним розумiють персонаж, що створюе для людей рiзнi предмети
культури, навчае Тх мистецтвам, вводить певну соцiальну органiзацiю тощо. Це герой-просв^итель - тип мiфологiчного героя, великий творець i дослiдник i цивiлiзатор [9, с. 25-27, 6].
Герой роману Селшджера не намагаеться подарувати людям жодних земних благ або докоршно змшити свiт. Але вш хоче повернути людям головне - доброту, небайдужють, чуйнiсть, коротше кажучи, - «справжнють», визволити Тх з тенет „липи" й „показухи". Сам роман е своерщним авторським мiфом, одним з провiдних мiфомотивiв якого е мотив У^аци. Iнiцiацiя стае, таким чином, одним з варiантiв культурноТ само щентифшацп героя, адже не слiд забувати, що мова йде про перше поколшня - породження масовоТ культури. Поколiння, яке, незважаючи нi на що, шукало у загальнш схожостi риси вщмшносп, свою власну особистiсть, свою дорогу, вщстоювало право на „iншiсть". I якщо подивитися на Голдена Колфтда саме пщ цим кутом зору, його можна вважати культурним героем нового часу, нового типу культури, яка с^мко почала розвиватися у США наприкшц сорокових рош ХХ столггтя.
Ведучи мову про Голдена Колфтда як культурного героя, ми не можемо залишити поза увагою i його лiтературний родовiд. Вш бере початок вiд фольклорних героТв-блазыв, адже Голден володiе даром вщстороненого неупередженого зору, завдяки якому гостро вщчувае лицемiрство i фальш багатьох со^альних ритуалiв. „У цьому план герой роману близький середньовiчним блазням i юродивим, якi своТм поводженням i вчинками пiдривали поведiнковi i моральнi стереотипи суспiльства (надягнута задом наперед червона мисливська шапка Голдена Колфилда - парафраз блазшвського ковпака)" [2, с. 27].
У крити^ зус^чаеться багато порiвнянь Голдена Колфтда з рiзними лiтературними героями. Про близькють з шекспiрiвськими Гамлетом та Ромео вже говорилося в попередньому роздл Частим е порiвняння героя селшджерового роману з Геком Фшном - героем роману Марка Твена „Пригоди Гекльберрi Фiнна" [12, с. 233]. Деяк дослiдники, американського роману зокрема, Т. Денюова i О.Алякринський, вбачають продовження традицiТ Твена у тому, що герой переживае свого роду „одюсею", подiбну до ГековоТ. I справдi, не можна не звернути увагу на те, що Селшджер використовуе, якщо так можна висловитись, образ дороги. Це не випадково. Дорога дае можливють свободу неспинного руху зi свободою спостереження. I саме це спостереження стае одшею з головних життевих справ, школою морального виховання. Але головне, що рiзнить Тх, -ставлення до навколишнього св^у. Гек Фшн, хоча й двома роками
молодший за Голдена, але не боТться „дорослого" CBiTy, бо мае до нього повагу. А Голден не довiряе шкому i нiчому. Отже, рiзниця мiж героями Твена i Селiнджера таки icнуе, i досить значна. Пояснюеться вона умовами сусптьного життя, якi з часiв Гека Фшна значно змiнилися, i як саме й надiлили героТв Селшджера ущербнiстю та хворобливicтю. Проходячи, як i Фiнн, через piзнi випробування, Голден, з волi автора, звичайно, не мае жодноТ щасливоТ хвилини. Вш - самотня дитина ХХ столггтя.
Голден - пiдлiток , людина на меж1 дитинства i дорослостi, тому до його лп"ературних попередникiв можна зарахувати й Мерi Поппiнс, Карлсона („мужчину у розквт сил") та Пiтера Пена, котрi з власноТ волi назавжди залишилися у свiтi дитинства, й Алюу та Пiноккiо, що в казц дитинства пiзнали цiнностi й справжне обличчя свiту дорослих, й героТв Голдшга („Володар мух"), котрi так точно вттили в дитячих взаеминах шкчемш чи страшнi мiфи „здорового глузду" дорослого суспiльного життя".
Вс цi героТ - позитивнi персонажi свiтовоТ лiтератури. Чому? Спробуемо дати вщповщь. А. Нямцу вважае, що „св^ова загальнокультурна традицiя характеризуеться складною системою динамiчно стiйких взаемодiй i взаемовпливiв, якi визначаються пошуками схожого, подiбного в iнонацiональних культурах. ...1ншими словами мова йде про „метатекст", який закономiрно об'еднуе найрiзноманiтнiшi моделi людського буття" [10, с. 52].
В традицп захiдноТ культури з давнини починаючи й до середини ХХ ст. головний герой повсякчас людина наТвна, вщкрита, щира , i не мудра. Згадаймо бальзаювського Растiньяка (який чим досвiдченiшим стае, тим „пршае" в очах автора i читача), простака Вольтера, шекспiрiвського „простака" Отелло та „хитрого" Яго, класичну пару Зiгфрiда (могутнього, щирого, та не надто передбачливого) i „хитромудрого" Хагена iз Тронье (головного негщника з „Пiснi про ыбелунпв") та iн. Якщо опуститися глибше в традицiйну европейську культуру, то побачимо архетишчну пару - виток вище наведеноТ лшп: могутнiй Ахтл та хитромудрий Одiссей Гомера - двоякий символ можливого вибору, який постае перед кожною людиною на межi дитинства й дорослостi. (принаймш, такоТ думки дотримуеться лiтературознавцi Н. Марченко та Р. Савчук [8, с. 52-53].
Безперечно, не йдеться про яксь прямi паралел^ але невпинн намагання Голдена пробити отвip у загальнiй фальшi життя, щоб хоч на мить дихнути свiжим пов^рям, нагадують нам i безкорисливу доброту Мишкна, i героТчну, хоч i марну боротьбу за своТ iдеали Рицаря Сумного Образу, i всепрощення Христа. Можна, на нашу
думку, знайти „сптьний знаменник" ще з одним вщомим лiтературним героем - персонажем однойменного твору американського письменника Вашшгтона 1рвшга Рiпом Ван Вшклем: Опинившись в новому, невiдомому для нього свт, де всi його забули i де нiкому немае до нього справи, той болюно шукае свое мiсце в житт
Можливi й iншi культурологiчнi паралел^ що дають змогу глибше осягнути текст роману. Насамперед йдеться про вщому легенду про пошуки Грааля, чашi 1стини, яку вiднайшов один лише юний чистий лицар-пiдлiток Галахад, та вiдомi слова Христа, що треба бути „як д^и" аби увшти до Царства Божого.
Як за Схщною, так i за Захщною езотеричною традицiею людина мудршае, вилюднюеться, коли прозрiвае символи вищого буття в буденному, в шшому. Аби це вщбулося, необхiдно, щоб свп" горiшнiй, символiчний „зiйшов", опредметнився в середньому людському свiтi. За таких умов усе оточуюче набувае шшого значення, глибшого. Та щоб таке трапилося, слщ зламати рамки й шаблони буденного нормального свггу, потрiбно перестати дiяти „за порядком". Так, герой середньовiчного роману виТжджав зi свого буденного (як хатина Дон Юхота в Ламажi) замку в Йоркширi й потрапляв до краТни фей, драконiв, чарiвникiв, гномiв. Й, можливо, нiколи вже не повертався, знайшовши свiй Грааль... Для подiбноТ подорожi („Quest"), що згодом стала чи не найпопуляршшим композицшним ходом в свiтовiй лiтературi, необхщно насамперед, вiдмовитись вiд звичних шляхiв буденностi й пiти свiт за оч^ шукаючи вiтру в полк Як результат, герой знаходить випробування, а долаючи Тх - себе й свое мюце у Всесвт. Саме це й робить Голден, кидаючись iз гуртожитку в шч невiдомостi, проходячи спокусами Нью-Йорка та знаходячи врешт вiрний шлях до себе самого.
Не можна не помп"ити й близькють Голдена Колфтда до героТв Дiккенса - Девща Коперфiлда, Олiвера Твiста, Нiколаса Нклбк Вони подiбнi характерами - вщкрил, чеснi, завзятi, готовi завжди вщстоювати свою думку, люблячi та чеснк Всi вони самотнi, всi вони зштовхуються з жорстоким свiтом дорослих, ва вони, б переживають серйозш переломнi моменти у життi, шукають кращоТ долi, намагаються зрозумiти людей i жити «по совютЬ. Проте, якщо героТв Дккенса чекае щасливий фшал (одна з особливостей ромаыв виховання Х1Х ст.) то фшал „Над прiрвою у житГ залишаеться вщкритим.
Моральним пафосом захисту особистост вiд ототожнення Т'Т з „клавшею" й „штифтиком" Селшджеру близький Ф. Достоевський [1, с. 58]. Але не ттьки загально свпюгпядне, на погляд Шткшо'Т, зближуе двох видатних письменнимв, а й „сам принцип бачення й
вщображення людини як внутрiшньо незавершеного й непередбачуваного близьке американському митцю" [4, с. 145].
Як i Родюн Раскольнiков, Голден Колфiлд вирiшуe для себе складне питання: „тварь ли я дрожащая, или право имею?" Як i Родюн Раскольшков, Голден Колфтд живе напруженим внутршым життям. Але, на вiдмiну вiд героя Достоевського, Голден не здатен, та й не хоче переступити межу, за якою провалля у царство Абсолютного Зла. Навпаки, i про це так багато сказано, вщ цього жаху вш хоче рятувати шших, нагадуючи бтьше героя «1дюта» - князя Мишкiна. Н.Л. 1ткша вважае, що вплив Достоевського позначаеться не тiльки на зображеннi людини, а й у словГ, формi розповiдi. „Проза Селiнджера лiрична, з лiричним героем, який багато в чому близький автору, з яскраво вираженим „я", помГщеному у центрi свГтобудови. I вiдношення цього „я" зi свiтом не монологiчнi. Прозi Селiнджера притаманна внутрiшня полiфонiя" [4, с. 192].
Голден веде свою розповщь, так би мовити, „задым числом", через рк пiсля того, як вщбулися згаданi подГГ. Врешт решт, переживши важку хворобу, опинившись у приватнiй клГнГцГ, вГн помгтно заспокоюеться i може дивитися на поди' „на вщстанГ'. I тут, як на наш погляд, найважливше з'ясувати - це „одужання", чи „просвГтлення"? Як не провести тут паралель з героем твору К.ЮзГ „Полгт над гнГздом зозулГ", котрий, не витримавши „тиску суспГльства", потрапляе у лГкарню для душевнохворих i там усвщомлюе: хворГ - не ттьки в лГкарнГ, хворГ - i зовш.
ЛГтературознавець Уоррен Френч недаремно пщкреслив потрГйний надлом-кризу, який переживае пГдлГток: моральний, фГзичний i психГчний [13, с. 35]. Саме ця криза й спонукае Голдена шукати тимчасове сховище вщ ворожого для нього свгту. Але Голден далекий вщ iдеалу. Biн бувае лшивий, неправдивий, непослiдовний, егоютичний. Та вщвертють його тону (роман побудовано у формi сповiдi Голдена Колфтда), прагнення розповiсти про все без приховування компенсуе недолги пiдлiтка. „Колфтд живе у своему свт. Вт - „бiла ворона". Так з'являеться у твоpi мотив „дивакГв". Про себе вш говорить: „ненормальний", несхвальними еттетами „непристосований", „дивак" нагороджують його й шшГ [5, с. 47]. Про цей мотив говорить також 1.Красуцька. „Дивацтво, вiдщепництво для Голдена, втГм, як i для Бранда 1бсена, Файнхальса та Ганса Шшра Бьолля, Мерсо Камю, „чудaкiв" Шукшина, - форма непогодження, протесту, яка йому доступна, проти вад сусптьства, бездуховностГ [7, с. 25]. Тут, вважаемо, доречно згадати про ключовий для американськоТ лГтератури образ невинност - „innocent", ключовий для американсько!' лГтератури, витоки змГсту якого - в пуританськш
щеологп, поширенш в Сполучених Штатах [11, с. 131]. У роман Дж. Селiнджера „Над прiрвою у житГ ця тема одержуе нове звучання. Так, ми стикаемося з характерним для поняття «innocent» процесом У^ацп, тобто випробовування юного героя, в основу яко'|' покладено знов-таки традицшний для свтово'|' лiтератури топос дороги. Але дороги юнака середини ХХ столбя. Автор проводить Голдена через абсолютно неприроды для «нормального» благополучного тшейджера ситуацп: нiчний готель, богемний Нью-Йорк, дансинги, бари, кафе. У цш урбанютичнш дiйсностi все протиприродно. I герой починае бунтувати. Дитяче бунтарство Голдена досить дивне i нагадуе руху людини в снк судорожн спроби бiгти, ударити - i повна неможливють щось зробити, вщчуття гiркоти i безсилля. Дшсно, Голден певною мiрою чудакуватий. Але диваки бувають рiзнi. Поводження Дон Юхота теж сприймалося як дивацтво. Славнозвюний Лицар Сумного Образу наносив дшсш удари, хоча й боровся з в^ряними млинами i бурдюками з вином. Його кволий американський нащадок ненавидить реальне зло, але по-справжньому не те що вдарити, навпъ замахнутися не може, рука скована, ноги стають ватяними, лють iде в пiсок.
Боротися з огидним йому свтом Голден не може. Вш тендiтний i слабкий. I вш сам - частина того св^у, що заперечуе, ненавидить. Його руки зв'язан не ттьки причетнiстю до нього, не ттьки особистою слабiстю, але i розумшням чи, скорiше, вiдчуттям, що перед ним -не окремi негаразди, а море нещасть... «Будь у людини хоч мтьйон рокв у розпорядженш, усе рiвно йому не стерти все паскудство з уах стiн на свiтi. Неможлива справа» [14, с. 92 ]
Голден вщчайдушно шукае порятунку, шукае острiвцi „нормальностГ, незiпсованостi у свiтi дитинства. Ттьки iз сестрою Фiбi i з шшими малятами вiн почувае себе добре. Провалля у Селшджера - це ще i невщоме, дивне, iррацiональне. Провалля людсько'1 душк
Як виявляеться iз зiзнань героя роману та з подробиць розказано'Г ним юторп, Голден не за вком iнфантильний. Згадаемо випадок iз повiею, та лiфтером . Сексуальний досвщ - це неодмiнний чинник людських уявлень про змужншня. I Голден ловить облизня, так i залишаеться дитиною. Вш символiзуе чистоту i щирють природного свiту, „св^у дитинства". Happy end'а, традицiйного для казки про благородного принца, перемоги добра над злом не вщбуваеться, так само як не вщбуваеться повного вщродження Голдена або його примирення з дорослим життям.
,^чних д^ей", яким, внаслщок iсторичних катастроф та шших бурхливих i негативних процеав у розвитку суспiльства, не дали можливост нормально природно подорослшати i, вичерпавши
природний шлях руху вщ дитини до чоловка, стати повноцшними дорослими людьми - вщповщальними за сво''' вчинки, й адекватно, реалютично сприймати навколишню дiйснiсть, ми бачимо i у Фолкнера, Фаджеральда, Хемiнгуея. Та якщо '''х геро''' е iнфантильними людьми, якi здебiльшого не усвiдомлюють цього, i несуть тягар iнфiнтилiзму як певний первородний грiх цив^зацп у певних юторичних умовах, то для Голдена Колфтда недорослiшання е його власним вибором: вш проповiдуе нонкомформiзм, iдею цивтьно''' непокори. Небажання героя походити на дорослих спочатку бтьше емоцiйне, анiж усвiдомлене. Вiн готовий будь за що з'ясувати стосунки зi сво'ми кривдниками, серед яких далеко не вс заслуговують суворого вироку. Однак зрозумтий i максималiзм Голдена, його ненаситна жага справедливост й вiдкритостi у людських взаеминах. Вш вiдчувае безвихiдь, приреченiсть уах його спроб улаштувати свое життя у цьому свт. Вдивляючись у майбутне, вiн не бачить шчого, крiм ароТ буденностi, що вже стала долею переважно' бтьшосл американцiв. Ця його юнацька нетерпимють i притягуе серця читачiв. Але ычого дiйсно позитивного Голден уявити не може. Звщси на'вна мрiя про нескладну механiчну роботу, що дае можливють вести тихе життя iз глухонiмою дружиною. При цьому Голден i сам хотiв би прикинутися глухонiмим, щоб, наскiльки це можливо, порвати всi зв'язки з миром, у якому живеться так незатишно. Вш i сам розумiе нереальнiсть такого плану. На'вним та в^рваним вiд життя, хоча й шляхетним, е його прагнення рятувати дггей вiд падiння у прiрву на житньому полi.
Перед нами хлопчик iз вищих прошаркiв середнього класу, герой iз чутливою душею, розвиненою уявою. Три днi, як вiн провiв „на задвiрках" - для нього час випробувань, за яким (згщно з авторським задумом) мають вщбутися змiни у моралi пiдлiтка: вiн мае подорослiшати. В Америк середини ХХ столiття Пэлденовi незатишно, дискомфортно. Доброчеснiсть, поряднiсть, рiвнiсть - все, що проголошуеться в суспшьсга як чесноти, на як воно спираеться, виявляеться лицемiрством та брехнею. I примиритися з цим для Голдена означае втратити себе.
Отже, у своему роман Селшджер зумiв показати не ттьки св^ пiдлiтка, котрий не бажае дорослшати, а й змалював iншi типи особистосп, що формуються у пюлявоенну добу, епоху становлення масово' культури, тобто у перехщну епоху. I показав, як саме ця епоха впливае на ще не розвинен дитячi душк когось вбивае, а хтось, пристосовуючись, втрачае щирють i людянiсть.
Таким чином ми бачимо: культурний чинник епохи i особистють взаемопов'язанi, i на перехiдних етапах цей зв'язок стае ще тюжшим.
I Голден Колфтд е культурним героем середини ХХ столггтя, яке саме тодi переживало докорiннi - вщ „епохи джазу" до „епохи маскульту".
Лiтература
1. Бахтин М. М. Проблемы поэтики Достоевского / М.М. Бахтин. -М. : Художественная литература, 1972. - 196 с.
2. Борецький М. I. Свтова л^ература ХХ столптя : естетичн шукання, художн вщкриття / М. I. Борецький // Зарубiжна лiтература ХХ столiття. - Львiв : Свiт, 2000. - 160 с.
3. Быкова М. В. У истоков модернистской концепции личности в русской литературе (культурный герой и тип личности ХХ в.) / М. В. Быкова // Язык и культура. III Международная конференция. Доклады. Ч.1. Киев, 1994, - С. 224 - 230.
4. Иткина Н. Л. Поэтика Сэлинджера / Н. Л. Иткина // Эстетические проблемы американской литературы Х1Х-ХХ векав. - М.: Изд-во РГГУ, 2002 . - C. 39-74.
5. Конева Т. Безодня, в яку ти летиш / Т. Конева // Зарубiжна л^ература в навчальних закладах. - 1998. - № 5. - C. 47-48.
6. Кравченко А. И. Культурология: Словарь / А. И. Кравченко -М. : Академ. проект, 2000. - 672 с.
7. Красуцька I. Крутий обрив дорослост : Урок за романом Дж.Д. Селшджера „Над прiрвою у житГ / I. Красуцька // Вкно в св^ . -1999. - № 6. - С. 163-167.
8. Марченко Н., Савчук Р. Сенс просвптення. Постмодерновi роздуми про роман Дж.Д. Селшджера / Н. Марченко, Р. Савчук // Всесв^ня л^ература та культура в навчальних закладах УкраТ'ни. -2001. - № 5. - С.52-53.
9. Мифы народов мира : Энциклопедический словарь в 2-х тт. Т.1. М. : Сов. энциклопедия, 1990. - С.25-27
10. Нямцу А. Е. Трансформация легендарно-мифологической традиции в литературе ХХ века / А. Е. Нямцу // Матерiали МiжнародноТ' конференцп „Функцюнування л^ератури у культурному контекст епохи".- Днтропетровськ : ДНУ, 2003. - С. 52-73.
11. Спэнкерен К. ван. Краткая история американской литературы / К. Спэнкерен. - [Б. м.] : Информ. агенство США, 2001. - 135 с.
12. Bran^ Е. Mark Twain and J. D. Salinger. A а study in literary continue / E. Branch. - N. Y. : Mouton de Gruyter, 1963. - 315 c.
13. French W. J. D. Salinger / W. French. -N. Y. : Twayne, 1965. - 358 c.
14. Salinger J. D. The Catcher in the Rye / J. D. Salinger. - Moscow : Progress, 1968. - 246 c.
