CC BY
48Вопрос о том, насколько глубоко осведомлен был Янн в области точных наук, может быть задан только гипотетически. Скорее всего, здесь нет открытого заимствования идей, влияние идет подсознательно, на уровне интуиции. Можно предположить, что знакомство, скорее, было не с теорией относительности как научной теорией и тем более не с трудами Энштейна или Вернадского, а с философией Канта, высказавшего догадки о нерачлененности времени-пространства до открытий научных в работе «Критика чистого разума». Так или иначе, но понятия инверсии времени и, соответственно, относительности пространства являются важнейшими компонентами мировоззрения Х.Х.Янна, без учета которых невозможно понять как его драматургические произведения, так и роман «Река без берегов».
УДК: 82-312.1
Гольтер I. М.,
старший викладач кафедри перекладу, здобувач кафедри зарубiжноï лтератури Днтропетровського нацюнального университету
«ГОЛДЕН КОЛФ1ЛД ЯК ВАР1АНТ "INNOCENCE" В АМЕРИКАНСЬК1Й Л1ТЕРАТУР1 (ЗА РОМАНОМ ДЖ.Д.СЕЛ1НДЖЕРА «НАД ПР1РВОЮ У ЖИТ1»)
Як вщомо, вихщ у 1951 роц1 роману «Над пр1рвою у житЬ> Джерома Девща Селшджера мав у США, а потому i в усьому свт, вибуховий ефект. На довп десятирiччя книжка стала бестселером: для тiнейджерiв, як у головному героeвi вбачали себе, - улюбленим твором, а для дорослих предметом якнайсерйозшших роздумiв. I сьогодш, вже у XXI столггп, ми знаходимо все новi й новi ракурси, пiд якими можна подивитися на цей культурний та лiтературний феномен.
У данш статтi ми ставимо за мету розглянути Голдена Колфiлда як варiант "innocence" в американськiй лiтературi.
Актуальнють такого пiдходу обумовлюеться, насамперед, недостатшм дослiдженням згаданого аспекту вiдомого твору. При величезному розмаТтп наукових розвщок, присвячених Селiнджеру, як у зарубiжному, так i в росiйському та укра'нському л^ературо-знавствi, на цей час майже вщсуты спецiальнi роботи, як б торкалися цього питання.
Методолопчну й теоретичну основу роботи склали дослщження М.Бердяева, Дж. Дея, Дж. Сайзмор, О. Волково!', Х. 1хаба, Т. Денюово!', Р. Барта, О. Артемьево!' та iH. Цiкавi наробки спостер^аемо у аме-риканцiв Льююа («Американський Адам»), де розглядаються геро!' американсько!' лiтератури Х1Х столiття та 1хаба Хасана («Невиннють пiд тиском»), якi показують еволюцiю поняття «innocence».
Взагал^ тема невинностi й втрати невинносп була присутня в амери-канськiй лiтературi, починаючи з ïï зародження. Колонiсти-пуритане, якi прибули в Америку у 1630, вiрили, що у Новому Свт, який можна порiвняти з гарним садом, де ыщо не було зiпсоване грiхами Старого Свiту, Тхнi мри повинн були здiйснитися. Вже у перших добутках ми спостер^аемо, що автори буквально «чтляють-ся» за природу через ÏÏ порядок i чистоту [6]. Прикордонне життя (фронтир) забезпечило тло для багатьох вигаданих юторш про очищення людини, щоб з'една-ти його новим i чистим середовищем. Безневинн характери були показан в оточеннi гарно!' природи. У такий споаб боротьба за по-рятунок душi вiд зла заклала основи для л^ературного мистецтва.
У психологи поняття невинносп вживають для опису властивого дитин стану простодушносп, вiдкритостi, довiрливостi, що обумов-лено вщсутнютю досвiду розчарувань, невдач, вщкинутосп й т. iн. Переживання такого досвщу в ходi дорослiшання змушуе приховувати сво!' почуття й думки, бути обережним у спiлкуваннi з шшими людьми.
М. Бердяев, штерпретуючи невиннiсть як певний етап у духовному становленн людини й людства, спираеться на мiф про грiхо-падiння [3]. До спокушення Змiем Адам i Ева були невинними, як немовлята. Скуштоване яблуко розбудило людську свiдомiсть, вщкри-ло Тм, що таке добро й зло, але тим самим позбавило невинносп та спричинило Тх вигнання з первюного, досвiдомого натурального раю, який не знав ще волi духу. Тож шзнання добра i зла зруйнувало цн лiснiсть безтурботного iснування, поставило перед вибором i породило вщчуття сорому - незмшного супутника морально!' свiдомостi.
На думку Р. Барта, стан невинно!' душi не пщдаеться класифiкацi!'. Стан безтурботносл, цiлiсностi й гармонiйностi, властивiй безневиннш людинi, схожий на блаженний стан дитини: вш природний i поза-моральний [1]. Невиннiсть передуе духовному подорослшанню люди-ни i з часом поступово втрачаеться. Збагнення добра й зла виключае для людини можливють повернення до «натурального раю», до дитинства. При цьому шлях до «нового раю», що виводить людину за межi морали виявляеться вже не поверненням у доморальний стан невинносп, а сходженням на бтьш високий щабель засобами свн домосл й духовно! волк Шлях до парадiзу - це шлях любовк Саме
у любовi вщновлюеться цiлiснiсть i повнота людсько''' особистосп, пережитi i усвщомлеш як блаженство.
Лiтературознавець Ольга Артемьева визначае невиннiсть як характеристику людини, яка не знае зла. 1стотна особливiсrь невинного полягае в тому, що для нього не юнуе цшнюних розходжень, норм, вш не усвiдомлюе ïx i шяк не визначае себе стосовно них, не робить вибору. У цьому сена невиннють не е ан чеснотою, анi пороком.
Як вказуе Дж. Дей, поняття невинностi часто ототожнюють iз поняттями цнотливостi [6]. Таке ототожнення властиве не ттьки повсякденнш свiдомостi, воно зустрiчаеться i у сучаснш лiтературi. Проте, на вщмшу вiд невинностi, цнотливiсть являе собою моральну характеристику людини, що обер^ае гармоншний стан морально!' чистоти за допомогою свщомо' вiдмови вщ переживання всього того, що може зруйнувати цей стан.
Слово «невиннють» мае ще одне значення: воно виявляеться метафорою морально' чистоти.
Якщо ми спробуемо екстраполювати ц вищезгадаш нами особливост значення поняття «innocence» на Голдена Колфтда, то побачимо, що наш герой цтком потрапляе пщ цю категорiю. Адже вш досить iнфантильний i на'вний, не зтсований хлопчина, який мае ще багато дитячого у xарактерi, i водночас вш е Особистiстю, яка починае дорослшати i пiзнавати св^, а отже, замислюватись i шзнавати категорп Добра i Зла та розум^и всю нещирiсть i двое-душнiсть суспiльства, вiд чого i страждае. Вiн ще незайманий цнот-ливий юнак, який не спроможний через свою сором'язливiсть запро-понувати «справжш» стосунки дiвчатам, хоча вщчайдушно нама-гаеться це зробити. Вш морально чистий i порядний, тому i сприймае бруд, який його оточуе, насттьки гостро. Нарештi, переживши тяжкий нервовий зрив i опинившись у псиxiатричнiй клiнiцi, юнак зумiв подолати кризу i пiднятися на новий «щабель» дуxовностi, вiднай-шовши свiй сенс просвiтлення.
Отже, ми маемо ва пiдстави стверджувати, що Голден Колфтд втiлюе собою один з варiантiв поняття «innocence» в американськш лiтературi. I звiдси випливае загальна проблема - порiвняти цей образ з ^ими героями американсько!' лiтератури, знайти той «спiльний зна-менник», що еднае таких персонажiв, i тим самим новi, шдивщуальы риси, якими надiлив свого героя Селшджер, помiтивши особливостi формування молодо'' людини епохи становлення масово'' культури.
Як вщзначае Андрiй Краснящих, «важко визначити точно, коли й у чи'х текстах американська лiтература вперше вiдчула, що мотив дитячостi й образ дитини е ïï нацюнальним брендом - таким самим,
як образи ^ан^в i ковбоУв, опис прерш i фронтира, «золото' лихоманки», як щеТ' «свп"ово''' демократ'» i «цивтьно''' непокори». Брендом, що устшно презентуе Америку в очах бвропи, яка з легкiстю усмоктуе й кристалiзуе такi важливi для ^е'Т презентаци нацiональнi поняття, як «американська мрiя» i «американський щеал» [6].
Одним з перших, хто показав таких героТ'в, був Марк Твен з його Геком Фшном та Томом Сойером. Саме шсля його ромаыв «не тiльки американська л^ература усвiдомлюе себе через мотив дитинства й образ дитини, але й незабаром европейська - стара - лп"ература по-чинае сприймати американську за допомогою цього мотиву й цього образу» [6]. Недарма Франц Кафка свш перший незакшчений роман назвав «американським» i зробив Америку мюцем дм свого добутку, а головним героем - шiстнадцятирiчного Карла Росмена, невинного, на'вного й щирого.
У «твшчних» циклах оповщань Дж. Лондона геро'' - як дп"и, так i дорослi мають ювенальнi риси: вони мiнливi, прямодушн романтики-максималiсти, вiдкритi Життю i усiм, хто 'х оточуе. Такий самим, наприк-лад, е i Нiк Адамс зi збiрки оповiдань «У наш час» (1925) Е. Хемингуея.
«Дорослих дiтей» i «дитячий свiт» можна спостерiгати у романах Дж.Дос Пассоса, С.Лью'са i Ф.С.Фщджеральда. Проте у романах Ф^жеральда, як й у романах Хемшгуея, «дитячють» усе бiльше й бiльше змшюеться. Безпосереднiсть перетворюеться в ексцентрич-нють, максималiзм - у бунтарство проти свггу взагалi, а життерадю-нють - в агресивнiсть. Але якщо для геро'в Хемiнгуея та Фвджеральда усе це ще не головы якосп, то для персонажiв, скаж1мо, У. Фолкнера вони стають визначальнiими: у 'хньому характерi вiдчуваеться агре-сивнють дорослих, якi так i не стали дорослими. Це глибоко скривд-жен i ображенi на свгг дiти, у яких агресивнiсть переростае у машю, неконтрольовану жагу насильства полке бажання помститися всьому свiтовi (Джо Кристмас iз «Свiтла у серпш»), а ексцентричнiсть - у психопатолопю (Бенджи Компсон, «Шум i лють»).
Таким чином, у Фолкнера, Фщджеральда, Хемiнгуея ми бачимо <^чних дiтей», яким, внаслiдок iсторичних катастроф та шших бурхли-вих i негативних процесiв у розвитку суспiльства, не дали можливостi нормально природно подорослшати i, вичерпавши природний шлях руху вiд дитини до чоловка, стати повноцiнними дорослими людьми -вщповщальними за сво' вчинки, й адекватно, реалютично сприймати навколишню дшснють.
У романi Дж.Селiнджера «Над прiрвою у житi» ця тема одер-жуе нове звучання. Голден Колфтд у сво' шiстнадцять панiчно бо'ться й не хоче дорослiшати, тобто ставати брехливим, лукавим
пристосованцем, як yci дорослк Та якщо героТ Фолкнера е шфантиль-ними людьми, як не усвiдомлюють цього, i несуть тягар iнфiнтилiзму як певний первородний грiх цивiлiзацiТ у певних юторичних умовах, то для Голдена Колфтда недорослiшання е його власним вибором: вш проповiдуе нонкомформiзм, iдею цивтьноТ' непокори.
Як виявляеться i3 зiзнань героя роману та з подробиць розказаноТ ним юторп, Голден не за вiком шфантильний. Згадаемо випадок i3 повiею, та лiфтером . Сексуальний досвiд - це неодмшний чинник людських уявлень про змужншня. I Голден ловить облизня, так i за-лишаеться дитиною. Вiн символiзуе чистоту i щирiсть природнього свiту, «св^у дитинства». Happy end'а, традицiйного для казки про благородного принца, перемоги добра над злом не вщбуваеться, так само як не вщбуваеться повного вщродження Голдена або його примирення з дорослим життям.
Небажання героя походити на дорослих спочатку бтьше емоцй не, аыж усвщомлене. Вт готовий будь за що з'ясувати стосунки зi своТми кривдниками, серед яких далеко не ва заслуговують суворого вироку. Однак зрозумiлий i максималiзм Голдена, його ненаситна жага справедливост й вiдкритостi у людських взаеминах. Вш вщ-чувае безвихщь, приреченiсть усiх його спроб улаштувати свое життя у цьому свт. Вдивляючись у майбутне, вiн не бачить ычого, крiм ™Т ароТ' буденностi, що вже стала долею переважноТ бiльшостi амери-канцiв. Ця його юнацька нетерпимiсть i притягуе серця чт^в. Але нiчого дшсно позитивного Голден уявити не може. Звщси наТвна мрiя про нескладну механiчну роботу, що дае можливють вести тихе життя iз глухоымою дружиною. При цьому Холден i сам хотiв би прикинутися глухоымим, щоб, наскiльки це можливо, порвати ва зв'язки з миром, у якому живеться так незатишно. Вш i сам розумiе нереальнiсть такого плану. НаТвним та вiдiрваним вщ життя, хоча й шляхетним,е його прагнення рятувати дп"ей вiд падшня у прiрву на житньому полк
Роман написано в суто американсьш лiтературнiй традицiТ, яка, як ми зазначили, починаеться вщ М. Твена: герой мандруе, щоб шзнати себе i навколишню дiйснiсть. Водночас твiр демонструе суттеву розбiжнiсть iз твеывською концепцiею. I це не дивно: з плином часу у моральному ^ма^ краТни вiдбулися суттевi змши. НаТвнi i чистi персонажi Твена, як i належить пiдлiткам, проявляють себе у вчинках, у постшнш дiТ, а не просто перебувають у станi мандрiв. Голден виявляеться не здатним на вчинок. Максимально, на що вш спроможний - активне - нонконформiзм.
Як наголошуе Т. Денiсова, «Селiнджер умiло використовуе американський мiф про невинного Адама, що будуватиме Мюто на
ropi, який слугував основою утворення Нового CBiTy батьками-птГгримами» [4]. Але «Над прiрвою у житЬ репрезентуе хворобливе сучасне такого мiфу. Замють омрiяного дивного мiста вразливий чистий пщл^ок опиняеться у ворожому i непривiтному Нью-Йорку з його сутенерами, проститутками, Шахраями. У цому «позадзеркаль-ному» свiтi невинному мiсця немае.
Перед нами хлопчик iз вищих прошарш середнього класу, герой iз чутливою душею, розвиненою уявою. Три ды, якi вiн провiв «на за-двiрках» - для нього час випробувань, за яким (згщно з авторським за-думом) мають вiдбутися змiни у моралi пщлтка: вiн мае подорослiшати.
У роман йдеться про час формування свГтогляду героя, про початок пошукiв ним власноТ позици'. Не вписуючись у свГт дорослих, вiдсторонений вГд нього через свш юний вГк, тшейджер прискГпливо придивляеться до нього збоку. Але вш водночас е i часткою цього суспiльства. Тому i ставлення до навколишнього йому свГту виявляеться емоцiйним i упередженим.
Син процвГтаючого нью-йоркського адвоката, Голден, як ми розумГемо з його розповд вирГс в атмосферi iнтелектуальнiй, духовнш, насиченiй мистецтвом, творчГстю. ВГн прекрасно знае лГтературу, единий предмет з якого вш встигае блискуче - це англшська мова, його розповГд про вГдвГдини нью-йоркських вистав, кшотетрГв, концертГв свГдчать про те, що вш прекрасно орГентуеться у театральному свт, а також у кшомистецтвГ i сучаснГй музицГ. Але саме це i е його слабким мюцем : «книжна» людина, вихована на великих лГтературних творах, вш, хоча й намагаеться бути «при-земленим», вдаючи з себе цишка та всезнайку, насправдГ не може подолати цГеТ «книжковостГ». НеспроможнГсть упоратися з ситуацГею зумовлюе пГдвищену нервознють Голдена, його гГперемоцГйнГсть на меж1 ютерп.
Отже, в АмерицГ середини ХХ столГття ГолденовГ незатишно, дискомфортно. ДоброчеснГсть, поряднГсть, рГвнГсть - все, що проголо-шуеться в сусптьствГ як чесноти, на якГ воно спираеться, виявляеться лицемГрством та брехнею. Взяти хоча б школу: директор запобГгае перед багатими батьками, весь побут розрахований на окозамилюван-ня, в дортуарах пануе фГзично сильний. Хлопець, зГ своТм юнацьким максималГзмом, змиритися з цим i знайти сптьну мову з однолГтками не може й не хоче.
Ми стикаемося з характерним для поняття «innocence» процесом шщГацп, тобто випробовування юного героя, в основу якоТ покладено знов-таки традицГйний для американськоТ лГтератури топос дороги. Так, прибувши у Нью-Йорк, Голден не шукае притулку в рГдному
дом^ а поринае у вiльне доросле життя i виявляеться не готовим до нього, зазнае поразки. Автор проводить Голдена через абсолютно неприродн для «нормального» благополучного тшейджера ситуацп: нiчний готель, богемний Нью-Йорк, дансинги, бари, кафе. У цм урбаню-тичнiй дiйсностi все протиприродно.
Голдену незатишно в свт phony, i для нього подвiйна мораль е ознакою не певного конкретного сусшльного устрою, а «св^у дорос-лих». Постае проблема збереження дитячо''' чистоти i щиростi. «Саме про це мрiе Холден, саме на цьому акцентовано лейтмотив книги, ви-несений у заголовок: вiршi з дитячо''' пiсеньки про невиннiсть серед природи, яку треба зберегти вiд падшня в прiрву дорослостi. Невипад-ково хлопчик знову буде змушений вирушити до чергово''' школи» [4].
Боротися з огидним св^ом Голден не може. Надто вш тендiтний i слабкий. I сам це розумiе. «Будь у людини хоча б мтьйон рокiв у розпорядженнi, однаково йому не стерти все паскудство iз усiх стiн на свт. Неможлива ця справа...»
Юнак не знаходить виходу й навiть не намагаеться це зробити. Вщповщь на запитання, чому так вщбуваеться, на наш погляд, однозначна: юнак ще не став парубком. Погано це чи добре? Як вважае С. Белов, «у Голдена Колфилда все попереду, i вш як жива ютота (а не як символ (борця, бунтаря i т. ш.) не заслуговуе н бурхли-вих оплесш, н грiзних епiтетiв. Стан шдлпжа, що заплутався в житп, переданий Селинджером дуже точно i об'ективно. Автор не пропускае нагоди iронiчно знизити «героТчний пафос» Голдена, пщ-креслюючи у той же час розбiжнiсть у тому, який вш е на словах i насправдi. На словах, в област фантазп, вiн i дiйсно герой, але в реальност все виявляеться навпаки. Та й попроси Холдена в реаль-ност «стерегти хлопав над прiрвою в житi» - адже, чого доброго, утече, вилаявши й тих, хто його поставив чергувати, i гучних малят -утече до нових фантазш» [2, 62 ].
Голден - бунтар. Але його «бунтарство дитяче, на'вне, воно «... нагадуе рухи людини увi сш: судорожн спроби б^и, ударити й повна неможливiсть щось зробити, вщчуття гiркоти й безсилля»). [ 5, 293].
I все ж таки Голден не безнадшний. «Повтьне звiльнення героя вiд занадто поверхневого вiдношення до життя. На змшу роздрату-ванню з будь-якого приводу, посшшним судженням починае - ттьки лише починае - приходити спокiй, прагнення придивитися, що до чого навколо й не квапитися з оцшками». [2, 64].
Кожний хронолопчний в^^зок у життi сусптьства являе собою культурний зрiз даного перюду, адже вiн вiддзеркалюе, передае свтосприйняття людей певного часу, 'х ставлення до тих чи шших
понять, подш, факпв. Тож i «невиннють» Голдена - це «невиннють» хлопця початку атомноТ доби, попкультури та гпобалiзацiТ CBiTy.
Лiтература
1. Барт Р. Фрагменты речи влюбленного. М.: Ad Marginem, 1999. -430 с.
2. Белов С. Парадоксы Дж. Сэлинджера.// Литературног обозрение, № 2, 1985.
3. Бердяев Н. А. О назначении человека. М.: Республика, 1993.// ел.ресурс: http:// www. gumer.info/ bogoslov_books/pulos/Berd_/ Nazu_Index/php.
4. Денисова Т.Н. американськоТ лiтератури ХХ стол^тя. -К.: Довiра, 2002. - с. 138-143. - Ел. ресурс: http://salinger.narod.ru/ Texts/_Denisova-Salinger.htm.
5. lсторiя американськоТ л^ератури. Частина 2. - т М.: 1971.
6. Краснящих А. Инфантилизм как национальный бренд. // ел. ресурс: http:// www.resheto.ru/speaking/articles/news4474.php
7. Deigh J. Innocence // Becker L.C., ed., Becker Ch.B., ass. ed. Encyclopedia of Ethics. Chicago and London: St. James Press. V. 1, 1992.
УДК 821. 112.2.09
Даценко Ю. В.,
аспирант кафедры русской и зарубежной литературы
ТНУ им. В. И. Вернадского
РЕЦЕПТИВНАЯ ЭСТЕТИКА В ИНТЕРПРЕТАЦИИ ХУДОЖЕСТВЕННОГО ОБРАЗА (НА МАТЕРИАЛЕ НОВЕЛЛЫ Т. МАННА «ТОНИО КРЕГЕР»)
Любой акт художественного восприятия зависит от нашего «горизонта понимания». Читатель, интерпретирующий произведение искусства, тем самым творит его. По мысли одного из основоположников герменевтики, немецкого философа и филолога Ф. Шлейер-махера (1768-1834) интенцией обладает сам художественный текст. Отсюда любое художественное восприятие должно считаться с внутренними законами, которые хранит в себе литературное произведение. Об этом сказал в свое время В. Набоков: «главный шедевр
