CC BY
49
4. Okoc W. (1985), Elementy dydaktyki szkoiy wyiszej, Warszawa.
5. Pochanke H. (red.) (1985), Dydaktyka techniki, Warszawa.
УДК 37.035.3
Я. МАЙОВСК1
РОЛЬ ВЧИТЕЛЯ У МОТИВАЦИ УЧНЯ ДО ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ
Показано, що в керуванн процесами навчання в школi найважливше завдання виконуе вчитель. Творчий вчитель прагне до вдосконалення своеi дидактичноi роботи з учнями так, щоб найкраще виконувати покладеш на нього функцн, одтею з яких е функщя мотивацтна. Звернено увагу на роль вчителя у дидактичному процеЫ, що оргатзовуеться i свiдомо керуеться педагогом, а також на суть мотивацiйноi функци в керуваню процесами шкыьного навчання дтей.
Ключовi слова: вчитель, трудове навчання, мотивацтна функщя.
Я. МАЙОВСКИ
РОЛЬ УЧИТЕЛЯ В МОТИВАЦИИ УЧЕНИКА К ТРУДОВОМУ ОБУЧЕНИЮ
Показано, что в управлении процессами обучения в школе главное задание выполняет учитель. Творческий учитель стремится к усовершенствованию своей дидактической работы с учениками так, чтобы наилучшим образом выполнять возложенные на него функции, одной из которых является функция мотивационная. Обращено внимание на роль учителя в дидактическом процессе, что организовывается и сознательно управляется педагогом, а также на сущность мотивационной функции в управлении процессами школьного образования детей.
Ключевые слова: учитель, трудовое обучение, мотивационная функция.
J. MAJOVSKY
THE TEACHER'S ROLE IN MOTIVATING STUDENTS TO LEARNING
It has been shown in the article that the main task in management of learning processes in school is played by the teacher. Creative teacher strives for development of his didactic activity with pupils so as to best perform his functions, one of which is motivational function. The author's attention is paid to the role of a teacher in the didactic process, which is organized and managed by a pedagogue, as well as to the essence of motivational function in schooling management process.
Keywords: a teacher, labor education, motivational function.
Проблемою якост навчання практично Bcix шкшьних предмелв, зокрема ефективного ix навчання в початкових i середшх школах Польщi займаеться багато освггшх закладiв. В останнш час простежуеться загальне зменшення защкавленосл шкшьним вивченням бшьшосл предмелв, в тому чи^ трудового навчання. Грунтуючись на шкшьнш практищ, можна навести чимало прикладiв, коли д^и лише «ходять» до школи, але з цього не випливае, що вони навчаються. Причин цього явища може бути багато. Одна - це те, що сучасна школа не встигае за змшами, як ввдбуваються у навколишньому свт; шшою е факт, що складно визначити штереси учшв, особливо в сферi предмета трудового навчання. Необхвдно також взяти до уваги той факт, що «кожен учень е шшим, для багатьох з них засвоення знань i вмшь, ям е складовими програми трудового навчання (та шших шкшьних предмепв), легко вдаеться, а для шших вивчення окремих предмелв спричиняе труднощi.
Вчитель-практик схильний до рефлексп i ставить перед собою багато питань, зокрема: що зробити, щоб учш розумши потребу вивчення окремих шкшьних предметiв? Як 1х спонукати, мобiлiзувати або прямо примусити до навчання?
Зауважимо, що вчитель е одним з найважливших суб'екпв, як1 беруть участь в освиньому процесi, саме вiн управляе процесами навчання учня в урочний i позаурочний час. З точки зору дидактики кожного предмета, в тому чи^ трудового навчання, вш е
ввдповвдальною особою за ввдповвдну оргашзащю дидактичного процесу. З ним також пов'язано забезпечення вiдповiдного ктмату i настрою в класi серед учшв, що може пробудити в них штерес до пiзнання.
Профеия вчителя - особлива, вона суттево вiдрiзняeться вiд iнших, оскiльки виконуе ключову роль в процесi навчання молодо! людини. «Знания вчителя про природу, суспшьство i культуру, багатство його характеру i любов до краси е лише необхвдними умовами педагопчного впливу, джерелом, з якого черпае вчитель, але вони не говорять про результат цього впливу. Цей результат залежить ввд ефективносп зусиль вчителя над перетворенням учшв. Цей вплив найбiльш бажаний, якщо вчитель в щоденному спiлкуваннi з учнями поводиться справедливо i водночас ставиться до них терпляче i з розумiнням, одночасно ставить !м конкретнi вимоги» [3]. Вчитель завжди повинен проявляти вмiння будувати добрi вiдносини з людьми, як з диьми, так i з дорослими. «Пред'являти повагу iншим - це ютотне моральне розпорядження, без якого немае мови про проектування освггшх ситуацiй, що зумовлюють добре навчання», - зауважуе С. Фрейман [4].
Одним з важливших завдань вчителя, як рашше наголошувалося, е оргашзащя дидактичного процесу. Однак для цього вчителевi потрiбно володiти вiдповiдними знаниями та мати педагопчну i предметну пiдготовку. «Дуже важливим буде особисте залучення, ставления до учня, лвдерсьш та органiзаторськi здiбностi, творче ставлення до власно! роботи» [5]. Варто пам'ятати, що вчитель у клаа мае справу з «"двома видами ставлення до учшв: з шдиввдом i з групою - окремим колективом. Отже, бажаними тут е видатш здiбностi, що надають змогу правильно спшкуватися iз цими суб'ектами» [6].
Дуже багато педагопв правильно мiркуе над тим, чи можна бути хорошим вчителем, якщо не любити пращ з диьми, «не ввдчувати !!», i навт бiльше - якщо робота не надае йому достатньо важливих вражень i позитивних емоцiй. Це необхвдний фактор в реалiзацi! себе, в т. ч. реалiзацi! очiкувань щодо виконувано! професи. Це серйозна проблема польсько! школи, особливо останнiм часом, коли спостер^аються випадки приходу в осв^ш заклади молодих педагогiв, для яких школа дуже часто стае мюцем роботи, тобто мiсцем, де заробляються грош^ а !х педагопчна дiяльнiсть розпочинаеться i завершуеться звуком дзвшка на урок або перерву. При цьому помiтно, що робота з дтми не доставляе 1м приемностi, далека вiд здiйснения !х потреб, розвитку зацiкавлень i захоплення.
Вчитель виконуе дуже важливу керiвну функцiю щодо управлiния процесами навчання його вихованщв. Стосуеться це не лише учшв, але також !хшх батьшв.
Мотивувания учшв до виконання шк1льних обов'язк1в мае iстотне значення для дидактичного процесу. Основне джерело мотивацп в цьому процесi - вчитель, оскшьки що «мотивувания учшв до виконання шшльних обов'язк1в е одним з його основних функцш» [11]. Вш може як мобшзувати учнiв до роботи - навчання, як i в заохочувати !х до виконання !хшх обов'язк1в. Вчителi не завжди звертають достатню увагу на значення мотивацп учня до навчання, хоча це е одним з основних !х обов'язшв, який виникае з мотивацшно! функци вчителя.
«Мотивувати - означае спонукати мотиви, викликати 1х. Причини мотив1в можуть знаходитися в зовшшшх чинниках чи мати джерела в особистих потребах i переконаннях. Мотивацiя може бути або внутршньою, або зовнiшньою. Проте мотивування е зовнiшнiм процесом щодо мотивацп учня..., воно е певною мiрою дiяльнiстю, що полягае у спонуканш учнiв до зусилля, формування 1х вiдповiдного ставлення до шкiльних обов'язкш, спонукання бажання прямувати до визначено! 1м мети» [12].
Починаючи з першого класу початково! школи, коли дитина мае свш перший контакт зi школою, на перший план висуваеться пов'язана з особою вчителя його керiвна функщя, а також мотивацшна функцiя, що з не! виникае. В цей час школа повинна забезпечити дитиш незабутш позитивш враження i переживання, як1 вже на встуш збудять бажанi мотиви в майбутшх учнях. На перших уроках «з метою оволодiния компетенцп в сферi усiх складових освии вчитель пристосовуе спосiб передання ввдповвдних знань, формування вмiния i ставлення учшв до натурально! в цьому вщ активносп дiтей, дозволяючи !м пiзнати свiт трудового навчания. Вчителi збуджують пiзнавальний iнтерес дiтей та мотивацш для подальшо! освiти» [13].
Й. Поплюч звертае увагу на те, що дидактично-виховний «процес е великою мiрою процесом, що керуеться вчителем, в якому вш застосовуе вiдповiднi мотивуючi ди, завдяки яким вчитель вмiе викликати в учнях зацiкавленiсть предметом, спонукати !х до ди» [14].
Мотивацiйна функ^ е однiею з багатьох функцш, як1 виникають з так звано! керiвно! ролi вчителя в процеа школьно! освiти. Безсумнiвно «вона полягае у формуванш в учня внутршньо! мотивацп до здобування знань, яко! джерелом е, зокрема, звичайний тзнавальний iнтерес дитини» [15]. Значения мотивацп в процесi школьно! освiти ввдзначае багато психологiв i педагогiв, однак дос немае бiльш точного визначення мотивуючо! функцп вчителя.
У межах ще! функцп вчитель взаемодiе з учнями, починаючи вiд оргашзацп !х роботи i керування нею, полегшування виконання i оволодiвания шк1льними завданнями i допомоги у виконаннi обов'язшв учнiв. Вiн вибирае цiлi i змiст, методи i дидактично-виховнi засоби та методи i форми контролю результапв навчання. «Школа вже не е единою навчальною шститущею, а вчитель - головним джерелом шформацп, особою, що домiнуе в процес навчання, вiн - суб'ект, що е посередником в и формуваннi i переданнi. Учень стае !! одержувачем, котрий, як шукач, прагне виявити i вирiшити проблеми. Тому так ютотним е пiдбiр ввдповвдних методiв навчання, як1 б активiзували учня до навчання» [16]. Вчитель стимулюе процес шкiльного навчання i водночас ним керуе, щоб «змют навчання та методи його переданням, з одного боку, вiдповiдали перцепцшним можливостям учнiв, а з другого -сприяли всебiчному розвитку молодо1 людини» [17]. Це дуже важливо, оск1льки «мотиви навчання генетично пов'язаш з мiсцем роботи учня та змютом навчання» [18].
Вiдповiдне формування мiсця роботи учня - це чергове завдання, що виникае з мотивацшно! функцп вчителя. Як мюце роботи треба розумiти середовище, в якому ввдбуваеться дидактичний процес - дидактичне середовище. «Це надзвичайно ютотна дiя, тому що добре запланований методичний заклад, який ведеться у вiдповiдно пiдготовленому дидактичному середовищi, привабливому для учня, мае величезний вплив на його активнiсть i рiвень реалiзованих на уроцi завдань» [19].
Ще одним завдання, яке виникае з мотивацшно! функцп вчителя е систематичне дбання про прогрес учшв та його контроль. Школьна оцшка для бiльшостi учнiв - це важливий мотив, який спонукае !х до навчання.
Оцiнка власно! дидактично! роботи, е наступним завдання, що виникае з мотивацшно! функцп вчителя. Вона повинна бути «стотною причиною до авторефлексп, провокувати до постшного пошуку, ставлення питань, вдосконалення майстерносп, роботи вчителя» [20]. Оцiнка роботи вчителя мае ввдбуватися систематично, а в !! межах вчитель повинен визначити мщш i слабкi сторони свое! педагопчно! роботи, оцiнити !! на^дки - успiхи i ризики для школьного дидактичного процесу, оцшити власнi дидактичнi дi!, в т. ч. мотивуюч^ визначити !х ефектившсть, що е iстотною умовою дидактичного устху учня i вчителя.
Мотиващя учня до виконання шкiльних обов'язюв, зокрема шляхом вiдповiдного управлiния мотивацшно! даяльносп, е необхiдним елементом ефективного навчання. Це дуже складне завдання, що вимагае вщ вчителя володшня певними педагогiчними схильностями.
З особою вчителя пов'язано багато ютотних для дидактичного процесу функцш, а !х вщповвдна реалiзацiя може вiдбуватися лише шляхом ввдповвдно органiзовано! педагогично! дiяльностi кожного вчителя. У такому виглядi це може сприяти досягненню устху педагопчними заходами, що приймаються школою. Основою буде стимулювання мотивiв до виконання шк1льних обов'язшв, а цьому мае служити мотивацiйний вплив усього шильного середовища, передуем професiйно оргашзована дiяльнiсть вчителя.
Це дуже складне завдання, що виникае з мотивацшно! функцп педагога i не кожен вчитель може подолати його ввдповщнш реалiзацi!. Лише вчитель з доброю науково-методичною тдготовкою, для якого навчання дiтей е насамперед пристрастю, викликом i певною мiрою реалiзацiею сво!х зацiкавлень i захоплень, здатний з ним справитися, а участь його учшв в добре тдготовленому i правильно проведеному дидактичному процеа завершиться успiхом згiдно з можливостями кожного з них.
Л1ТЕРАТУРА
1. БеЩе^^ка В., Ма]ош8к1 I, "Муксжу81ате кошри1ега ш ак1уш1/ошап1и ие/п16ш (!о паик ш edukacji
о§61по1есЬп1с7пе] па etapie 8/ко1у pods1awowej, ш: Kajdasz-Aouil М., Michalski А., Podolska-
Filipowicz E. (red.): Edukacja techniczna i informatyczna: Kreowanie nowoczesnego modelu ksztalcenia, Wydawnictwo Uniwersytetu Kazimierza Wielkiego Bydgoszcz 2005.
2. Faliszewska J., Misiorowska E., Kacperska J., Wqjcik T., Program zintegrowanej edukacji w klasach I-III, nr DKW-4014-129/99, Moja Szkola, Kielce 1999.
3. Frejman S. D, Zainteresowanie mlodziezy gimnazjalnej zawodami rzemieslniczymi, [w:] Pietrulewicz B. (red.) Praca Zawod, Rynek Pracy, Zaklad Poligraficzny FILIP, Zielona Góra 2003.
4. Frejman St. D., Nauczyciele gimnazjum о motywowaniu uczniów na lekcjach techniki [w:] Furmanek W., Walat. W. (red.), TECHNIKA-INFORMATYKA-EDUKACJA, Rzeszów 2004
5. Frejman St. D., Majowski J., Teachers and students on motivating the learner in technology class w: Modernizace vysokoskolske vyuky technickych predmetu. Hradec Kralove, Czechy, 2011. - Hradec Kralove : Gaudeamus, 2011 [CD-ROM]
6. Klimowicz A., Dobry nauczyciel, «Edukacja i Dialog» 2007, nr. б.
7. Korporowicz L., Ewaluacja - zaproszenie do rozwoju, „Edukacja i Dialog", 2007, nr. б.
S. Kreutz M., Osobowosc nauczyciela - wychowawcy, [w.:] A. Szumski, Osobowosc nauczyciela, PZWS, Warszawa 1959.
9. Gerstmann S., Motywy uczenia siç, «Zycie Szkoly» 19б2, nr б.
10. Majowski J., Metoda projektów w nauczaniu techniki w szkole podstawowej, w: W. Furmanek, W. Walat (red.) XVII Didmattech 2004, Technika - Informatyka -Edukacja, Wyd. Fosze, Rzeszów 2004.
11. Majowski J., Motywacyjna funkcja podrçcznika w nauczaniu techniki, [ w:] W. Furmanek, A. Piecuch, W. Walat (red.): Teoretyczne i praktyczne problemy edukacji technicznej, Wyd. Fosze, Rzeszów 2005.
12. Майовський Я., Мкце мотивацш в дидактичнш системш загальнотехнiчноi освiти Польщi, / // [в:] наyковi записки, n 5/200S, серiя: педагогiка, тернопiль 200S.
13. Maslakowski Z., Co to jest «Talent pedagogiczny», [w:] A. Szumski (red.) Osobowosc nauczyciela, PZWS, Warszawa 1959.
14. Okon W., Problemy osobowosci nauczyciela, [w:] Osobowosc nauczyciela (red.) A. Szumski, Osobowosc nauczyciela, Panstwowe Zaklady Wydawnictw Szkolnych, Warszawa 1959.
15. Okon W., Zarys dydaktyki ogólnej, PZWS, Warszawa 19б7.
16. Poplucz J., Motywowanie uczniów w toku lekcji szkolnych, «Nauczyciel i Wychowanie» 19S1, nr 4/5.
17. Poplucz J., Nauczyciele o motywowaniu uczniów na lekcjach, «Ruch Pedagogiczny» 1093, nr 5, s. б3-73.
18. Super D. E., Psychologia zainteresowan, PWN, Warszawa 1972.
УДК 37 (438)
П. ОЛЬХУВКА
М1СЦЕ I РОЛЬ Г1МНАЗ1Й У СИСТЕМ1 ОСВ1ТИ ТА ПРОФОРШНТАЦИ В
ПОЛЬЩ1
Охарактеризовано особлuвостi функ^онування гiмназiй Польщi як важлuвоï ланки у цШснш сuстемi освти та тдготовки учтвськт молодi до профестного самовизначення. Окреслено роль шкыьного профестного консультанта у наданш учням i 1х батькам професiйноï допомоги у планувант майбутнього шляху здобуття освти i професй.
Ключовi слова: система освти в Польщi, гiмназiя, професшний консультант, професшна орieнтацiя.
П. ОЛЬХУВКА
МЕСТО И РОЛЬ ГИМНАЗИЙ В СИСТЕМЕ ОБРАЗОВАНИЯ И ПРОФОРИЕНТАЦИИ В ПОЛЬШЕ
Охарактеризованы особенности функционирования гимназий Польши как важного звена в целостной системе образования и подготовки учащейся молодежи к профессиональному самоопределению. Определена роль школьного профессионального консультанта в предоставлении учащимся и их родителям профессиональной помощи в планировании будущего пути получения образования и профессии.
Ключевые слова: система образования в Польше, гимназия, профессиональный консультант, профессиональная ориентация.
