CC BY
134
Лiтература
1. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономика: Принципы, проблемы и политика. В 2 т.: Пер. с англ. 11 изд, т.1. - М.: Республика, 1992. - 399 с.
2. Мишкш Ф. Економша грошей, банювсько!' справи та фшансових ринюв./ Пер. з англ. С. Панчишин, Г. Стеблiй, А Стасишин. - К.: Основи, 1998. - С. 519.
3. Петрик О., Воронова Л. Монетарний розвиток в УкраЫ// Вюник НБУ. - 1998, № 6. - С. 4.
4. Самуельсон Пол А., Нордгауз Вшьям Д. Макроекономша: Пер. з англ. - К.: Основи, 1995. - С. 84.
УДК330. 477 Доц. €.М. Борщук, канд. фiз.-мат. наук -RbeiecbKa КА
РОЛЬ ООН У ФОРМУВАНН1 КОНЦЕПЦП СТШКОГО РОЗВИТКУ
Виконано аналiз ролi ООН у становленш концепцп стшкого розвитку.
Ключов1 слова: стiйкий розвиток, цившзащя, ООН.
Doc. Ye.M. Borshuk - Commercial Academy of Lviv
Activity of UN in the context of becoming conceptions of sustainable
development
The analysis of role of UN in becoming of conception of steady development is executed.
Keywords: sustainable development civilization, UN.
Ниш загальновизнаним вважаеться те, що сучасна цившзащя в межах пануючих концепцш вичерпала можливост свого стшкого розвитку i не спро-можна забезпечити в нових умовах нормальне функцюнування сощуму. Гло-бальними наслiдками такого становища може стати еколопчна катастрофа, со-цiальна нестабiльнiсть як в окремих державах, так i в глобальних масштабах.
У 1992 р. на Конференци ООН з навколишнього середовища i розвитку, що вщбулась у Рiо-де-Жанейро, отримала визнання концепщя стiйкого розвитку людства, основш положення яко1 були викладенi у документ пiд назвою "Порядок денний на XXI столггтя". У Рю-де-Жанейро вперше на найвищому рiвнi було поставлено глобальне завдання трансформацiï госпо-дарсько1 дiяльностi з врахуванням штереЫв майбутнiх поколiнь - збереження природних ресурЫв i умов на Земль При цьому передбачалося, що матерiаль-не благополуччя нинiшнього поколiння повинно прискорено зростати, щоб покiнчити з голодом i бщшстю [1].
Впродовж п'ятнадцяти рокiв з моменту появи матерiалiв конференцiï в Рiо-де-Жанейро тривають дискусiï щодо сутi концепцiï стшкого розвитку. До-сить часто це зводиться до уточнення перекладу на украшську мову вщповщ-ного англомовного терм^ "sustainable development". Пропонуються (досить обгрунтовано) рiзнi варiанти - сталий, гармонiйний, екологiчно збалансований тощо. Вщдаючи належне важливостi розробки вiдповiдноï термшологи, не варто забувати, що вщносно термiнiв можна домовитися, а головне в цьому плат - усвщомити, що криеться за тим, чи шшим термшом. Для з'ясування су-тi концепцiï стiйкого розвитку необхщно насамперед прослiдкувати джерела, що спричинили появу цiеï концепци. Важливе значення в тому планi вiдiграе дiяльнiсть ООН, яка зрештою i стоггь бiля джерел концепцiï' стiйкого розвитку.
Складшсть розвитку сучасно! цившзаци полягае в тому, що на дано-му етат вiдбуваеться революцiйна перебудова св^огляду у сферi природоко-ристування. Таких великих перетворень в ютори людства було, принаймнi, три. Перше отримало назву неолтично1 революци i було пов'язано з переходом, приблизно 10 тис. роюв тому, багатьох народiв вiд кочового до осшого способу життя, з початком ршьництва. Друге (iндустрiалъна револющя) по-чалося в ХУП-ХУШ ст. у Захщнш Gвропi через великi науковi вщкриття, збiльшення масштабiв використання природних ресурЫв. Впродовж Х1Х-ХХ ст. вiдбулась ще масштабнiша науково-технiчна революця, що кардинально змшила спосiб життя i свгтогляд людей. Це спричинило зростання матерiаль-ного благополуччя, полiпшення побутових умов i збiльшення тривалостi життя. Саме в цей час набули широкого поширення проекти про шдкорення природи, проникнення в глибини океану i про переселення на iншi планети.
Водночас, почалось усвiдомлення того, що дедалi зростаючi потреби людства не зютавт з обмеженими можливостями планети для !х задоволен-ня. Настання ново! епохи в розвитку людства рашше вiд iнших зумiв науково передбачити В.1. Вернадський [2]. Вш назвав майбутню глобальну перебудо-ву господарських норм життя переходом бюсфери до стану "ноосфери". Тшь-ки через декшька десятилiть пiсля його смерт його бiосферний пiдхiд до виз-начення магiстрального шляху розвитку людства став актуальним, як фундаментальна основа концепци стiйкого розвитку.
Становлення концепщя стiйкого розвитку вщбуваеться на неоднозначному шляху трансформаци уявлень людства про свое майбутне i правила функцiонування свгтово! спшьноти в межах едино! соцiоприродно! системи. Шсля завершення Друго! свiтово! вшни виникло декiлька мiжнародних орга-шзацш, що згодом вiдiграли важливу роль у становленш "бiосферного" мис-лення. Серед них чшьне мiсце посщае Органiзацiя Об'еднаних Нацiй, яка ви-явилася набагато ефективнiшою за свою попередницю - Л^у Нацiй. Ниш вже важко собi уявити без участ ООН серйозну консолiдацiю свгтово! спшь-ноти, вироблення методiв i iнструментiв ухвалення узгоджених рiшень, вирь шення глобальних i регiональних конфлж^в, визначення перспектив розвит-ку людства.
Аналiз дiяльностi ООН показуе, що вже першi !! кроки були спрямова-ш на забезпечення стабiльностi функцiонування людсько! спiльноти. У 1945 р. при ООН була створена Продовольча i сшьськогосподарська оргат-зацiя для вивчення продовольчих ресурЫв i розробки програми забезпечення продовольством (ФАО). Завдяки !! дiяльностi свiт дiзнався про реальш мас-штаби нестачi продовольства - приблизно третина людства хрошчно недо!да-ла i голодувала. Дефiцит продовольчих ресуршв став однiею з перших глобальних ознак можливих проблем, пов'язаних з високими темпами зростання чисельност народонаселення Землi. Завдяки оргатзацшним зусиллям ФАО вже у п'ятдесят роки ХХ ст. була розгорнена безпрецедентна кампатя нав-чання населення мало розвинених кра!н сучасним агротехшчним прийомам, яка незабаром отримала назву "зелено! революци". Вона певною мiрою спри-яла пом'якшенню наслiдкiв нестачi продовольства.
У 1946 р. було створено ЮНЕСКО - Оргашзащю ООН з питань освь ти, науки i культури з штаб-квартирою у Парижь Через два роки (1948 р.) за шщативою ЮНЕСКО виник М1жнародний союз охорони природи (МСОП) -мiжурядова науково-консультативна оргашзащя для збереження природних багатств Землi i !х рацiонального використання. ООН була шщатором прове-дення Першо! (1949 р.) i Друго! (1955 р.) мiжнародних науково-технiчних конференцш з охорони природи. Основними тдсумками конференцiй стало визнання необхiдностi координаци зусиль мiжнародних органiзацiй для охорони природи. У 1958 р. в Женевi вщбулася Перша конференщя ООН з морського права, на якш були прийнятi чотири конвенци, пiдготовленi Комь Ыею мiжнародного права: Конвенщя про територiальне море i прилеглу зону; Конвенцiя про вщкрите море; Конвенцiя про рибальство i охорону живих ре-сурсiв вщкритого моря; Конвенцiя про континентальний шельф. На прикладi Свiтового океану з "шчийною" акваторiею, що не належить державам i не знаходиться тд !х захистом, зародилася важлива практика використання мiжнародного законодавства, спiвробiтництва для виршення спiльних цивь лiзацiйних проблем.
У 1962 р. Генеральна Асамблея ООН ухвалила спецiальну резолюцiю "Економiчний розвиток i охорона природи". Важливим кроком стало прий-няття XII сеЫею Генерально! конференци ЮНЕСКО у 1970 р. програми "Лю-дина i бiосфера". У червнi 1972 р. у Стокгольмi вiдбулася Конференщя ООН з навколишнього середовища, ршення яко! стали iсторичними для всього людства. На нш вперше було заявлено про включення до програми дш на урядовому рiвнi заходiв для вирiшення проблем охорони навколишнього природного середовища, були прийнят програмна заява учасниюв (деклара-цiя з 26 принцишв), план дiй, який включав 109 пунк^в i рекомендаци для Генерально! Асамбле! ООН про охоплював Програми ООН з навколишнього середовища. Було створено добровшьний Фонд навколишнього середовища i встановлено Всесвгтнш день навколишнього середовища - 5 червня. Сток-гольмська декларацiя з навколишнього середовища i принципи, що мютяться в нiй, вперше сформулювали "м,якi закони" (необов,язковi до виконання) мiжнародноl природоохоронно! дiяльностi. Суть цих закошв полягала в необ-хщносл гарантування права людей жити в навколишньому середовишд тако! якостi, яка забезпечуе достойне i благополучне життя.
На виконання ршень Стокгольмсько! конференци Генеральною Асам-блеею ООН було створено спецiалiзовану органiзацiю пiд назвою "Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП)", яка стала головним координатором мiжнародних зусиль у галузi охорони природного середовища.
У доповщ Мiжнародного союзу охорони природи i природних ресур-сiв "Всесвiтня стратепя охорони природи" (1980 рiк) розвиток людства виз-начаеться як процес перетворення бюсфери i використання природного i людського капiталу для задоволення потреб людей. Для того, щоб розвиток мав довготривалий характер, вщзначалося у доповад, варто враховувати не тшьки економiчнi, але й сощальш, екологiчнi i культурологiчнi чинники (тут вперше з'явився термiн "sustainable development"). Друга редакщя ВСОП от-
римала назву "Турбота про планету Земля - стратепя стiйкого життя" опубль ковано в жовтнi 1991 р. У нш пiдкреслювалось, що розвиток повинен базува-тися на збереженш живо1 природи, необхiдностi захищати структуру, функци i рiзноманiтнiсть природних систем Земл^ вiд яких залежить юнування бюло-гiчних видiв, в тому чи^ i людини. Для цього необхщно зберiгати системи життезабезпечення, бiорiзноманiтнiсть, забезпечити стiйке (невиснажливе) використовування вщновлюваних ресурсiв.
Надалi iдею стiйкого розвитку було використано в робот Мiжнарод-но1 комiсiï з навколишнього середовища i розвитку (1984-1987 рр.), створенш з участю ООН (комiсiя Брунтдлант). В ïï доповiдi "Наше сшльне майбутне" пiдкреслювалася необхiднiсть переходу до стшкого розвитку. Шд "стшким" у доповщ визначався такий розвиток, який задовольняе потреби тепершнього часу, не шдриваючи спроможнiсть майбутнiх поколiнь задовольняти своï потреби. Комiсiя поставила проблему про розробку концепци переходу до новоï моделi суспiльного розвитку. Необхщшсть такоï концепцiï зумовлена тим, що на межi ХХ-ХХ1 ст. стало очевидним, що збереження традицшних напрямюв розвитку людсько1' цивiлiзацiï не забезпечуе стабшьного функщ-онування цивiлiзацiï i вже незабаром може поставити шд загрозу рiвновагу природних екосистем.
Доповiдь Комiсiï Брундтланд стала фундаментом, на якому у 1992 рощ в Рю-де-Жанейро вiдбулась Конференцiя ООН з навколишнього середовища i розвитку. У конференци взяли участь представники майже 180 краш, у тому чи^ 114 глав держав i урядiв. Марнотратне витрачання енерги i шших природних ресурсiв; вбогiсть "третього свгту" i споживацькi апетити еконо-мiчно розвинених краш; зростаючий тиск людсько1' дiяльностi на природу i прогресуюче опустелювання - цi та багато шших аспеклв глобально:' кризи, вперше стали об'ектом обговорення на такому високому рiвнi.
За матерiалами конференци вперше у свгтовш iсторiï на основi глибо-кого наукового аналiзу були прийнятi "Декларацiя Рiо" i "Порядок денний на ХХ1 столгття". У цих документах вiдзначалося, що якщо людство не знайде вщповщних механiзмiв оптимiзацiï взаемовiдносин з природою, то воно вже невдовзi приречене на загибель. Тому необхщна змша парадигми соцiального розвитку, в основу я^ повинен бути покладений принцип sustainable development - розвиток, узгоджений з характером еволюци природних екосистем.
Безпосередшм результатом Конференци в Рю-де-Жанейро стала утворе-на в грудш 1992 року в рамках Економiчноï i Соцiальноï Ради ООН Комiсiя стойкого розвитку ООН. Вона складаеться з 53 членiв, що обираються на три-рiчний термш. Починаючи з червня 1993 року, Комiсiя збираеться щорiчно на час вщ двох до трьох тижшв. Головним завданням комiсiï е допомагати мiжна-родному товариству у досягненш цiлей стiйкого розвитку i проведення мошто-рингу процесiв переходу до принцишв стойкого розвитку. Iнтеграцiя економiч-но1, екологiчноï i соцiальноï пол^ики е головним завданням дiяльностi комiсiï. Загалом завдання Комiсiï полягае в наступному: • визначення результатов виконання зобов'язань i рекомендаций, викладених у документах конференци в Рю-де-Жанейро;
• здшснення керiвництва з розробки полiтики i вибору подальших дiй при пе-реходi до стойкого розвитку;
• тдтримка дiалогу i формування партнерства для досягнення спйкого розвитку мiж урядами держав, мiжнародним товариством, а також iншими групами, вказаними в текстi "Порядку денного на XXI ст.", що вщграють головну роль пiд час переходу людства до спйкого розвитку
Шсля Рю-де-Жанейро тд епдою ООН було проведено ряд проблем-но-тематичних м1жнародних конференцш з питань свгтового розвитку, охоп-люючи Всесвгтню конференцш з прав людини (Вщень, 1993 р.), М1жнародну конференцш 1з сощального розвитку (Копенгаген, 1993 р.), М1жнародну конференцш 1з народонаселення i розвитку (Ка!р, 1994 р.), Конференцш ООН 1з р1вноправност1 жшок, розвитку i миру (Пекш, 1995), М1жнародну конференцш 1з фшансування розвитку (Доха, 2000 р.), Конференцш мш1стр1в з питань м1жнародно! торпвль Важливою в1хою в цьому ряд1 були заходи ООН, присвячеш новому тисячол1ттю, включаючи ухвалення Деклараци Нового тисячол1ття.
Через п'ять роюв шсля Конференци ООН у Рю-де-Жанейро м1жнарод-не товариство з1бралося на новому самт в Нью-Йорку, що одержав назву "Рю+5", де було вщзначено, що реал1защя "Порядку денного на XXI ст." вщ-буваеться дуже повшьними темпами. Загальний висновок Конференци поля-гав у тому, що, незважаючи на певний прогрес на шляху до досягнення стшкого розвитку, багато з поставлених у Рю-де-Жанейро завдань дос ще далек вщ виконання.
На Самт тисячолтя ООН (Нью-Йорк, 2000 рж), очолюваному Гене-ральним секретарем ООН, проблемам охорони навколишнього середовища було придшено значну увагу. Було вщзначено, що, незважаючи на всесвгтне визнання важливост проблем навколишнього середовища, реального зру-шення у данш галуз1 досягти не вдалося. Генеральний секретар виступив з р1зкими коментарями, що стосуються еколопчного менеджменту, вщзначив-ши, що м1жнародне товариство не змогло забезпечити майбутш поколшня можливютю вшьно задовольняти сво! потреби. Натомють людство розкрадае ресурси наших дгтей, щоб розплатитися за практику нестшкого природоко-ристування у сьогоденш.
У площиш виконання "Порядку денного на ХХ1 ст." Генеральний секретар ООН запропонував наступш кроки:
1. Бiднiстъ: до 2015 року скоротити вдв1ч1 кшьюсть людей, доходи яких не перевищують 1 дол. у день.
2. Вода: до 2015 року скоротити вдв1ч1 кшьюсть людей, що не мають доступу до еколопчно чистих ресурЫв питно! води.
3. Освта: до 2005 року зменшити розрив м1ж юльюстю хлопчиюв i д1в-чаток, що отримують початкову i середню освгту; до 2015 року гаран-тувати, що всi дгти зможуть дiстати початкову освiту.
4. Змша KniMamy: прийняти i ратифжувати Кютський протокол, щоб вiн мш набути чинностi до 2002 року, i гарантувати виконання його цшей, що послужить кроком на шляху скорочення емiсiй парникових газiв.
5. "Зелений облт": розглянути впровадження системи "зеленого облжу" ("green accounting") ООН у нащональш програми з метою штеграцп еколопчних проблем в економiчну полiтику.
6. Оцшка екосистем: забезпечити фшансову пiдтримку i активну участь у програмi "Оцiнка екосистем на рубежi тисячолiть", яка е основним мiжнародним напрямом спiвпрацi у сферi дослiдження стану навколишнього природного середовища планети.
7. Самт Земл1+10: шдготувати базу для ухвалення свГтовими лiдерами конкретного i значущого плану дш до десятоï рiчницi ВсесвГтнього са-мiту в Рiо-де-Жанейро.
Шдсумки першого десятирiччя виконання "Порядку денного на ХХ1 ст." були тдбитГ на "Самiтi Землi" ("Рiо+10", який вщбувся пiд егiдою ООН у 2002 рощ в Йоганнесбурзi [3]. Десять роюв вiд Рiо-де-Жанейро до Йоганнес-бурга показали, що глобальна програма змш, започаткованих у Рю-де-Жа-нейро, адекватно не вiдобразилась в нащональних програмах розвитку i, тим паче, практично не втшилась в життя. Розвинеш держави i держави, що роз-виваються, продовжують жити за шерщею iсторично успадкованих поглядiв i звичок. Вони розглядають свое майбутне значною мiрою як продовження сьогодення i пропонують тшьки деяк додатковi заходи для боротьби iз заб-рудненням та пов,язанi з ресурсозбереженням.
У доповщ Генерального секретаря ООН "Здшснення Порядку денного на XXI столгття" [3] зазначаеться, що одним iз чинниюв, який зумовив не-достатнiй прогрес у сферi сталого розвитку, був брак ресурЫв, i спроби за минуле десятилГття сприяти йому i зупинити деградащю навколишнього середовища в цшому не були ефективними. СвГтове навколишне середовище, як i рашше, залишаеться надто нестiйким i вразливим, а ГснуючГ заходи з його збереження дуже неефективш.
Надто мiзернi ресурси, вщсутшсть полiтичноï волГ, розрГзнений i нес-координований пГдхГд та неращональш структури виробництва i споживання тдривають зусилля щодо здГйснення сталого розвитку, тобто розвитку зба-лансованого мГж економГчними i соцГальними потребами людей i здатшстю природних ресурЫв та екосистем задовольняти нинГшнГ й майбутш потреби.
Глави держав i урядГв, представники мГжнародних i неурядових орга-нГзацГй, бГзнесових кГл визнали, що довгострокова стратегГя стГйкого розвитку залишаеться життедайною основою подальших дГй. Незважаючи на те, що через 10 роюв пГсля Рю досягнутий прогрес е незадовГльним, вочевидь прос-тежуеться загальне бажання i широкий консенсус надати нового Гмпульсу в реалГзаци "Порядку денного на XXI столгття".
СамГт у ЙоганнесбурзГ уже вкотре привернув увагу всього людства до проблем, що вимагають термшового вирГшення. По-перше, полГтики i уряди повинш визнати останнГ науковГ данГ про реальнГ екологГчнГ небезпеки, яю загрожують самому Гснуванню людства. По-друге, уряди вЫх кра1н свГту по-виннГ цГлеспрямовано збГльшити обсяги швестицш на науковГ дослГдження i розробку нових технологш, здатних усунути юнуючГ загрози. По-трете, сфера мiжнародноï полГтики повинна скоординувати i посилити свою дГяльшсть в напрямГ захисту всього людства вГд глобальних екологГчних загроз.
У деклараци Йоганнесбургсько! зустрiчi вiдзначено, що Генеральна Асамблея ООН мае перетворити стшкий розвиток на один з ключових еле-ментiв всеосяжних рамок дiяльностi ООН, особливо з метою досягнення уз-годжених на мiжнародному рiвнi цiлей розвитку, включаючи цiлi, що мю-тяться у Декларацi! Тисячол^я, i взяти на себе загальне полiтичне керiвниц-тво здiйсненням i перегляду " Порядку денного на ХХ1 столiття".
Необхiдно вiдзначити, що бшьшють прийнятих ООН документiв щодо проблем стiйкого розвитку носять рекомендацшний характер, не мають статусу докуменлв обов'язково! юридично! сили. Тому надзвичайно важливою постае iдея прийняття Екологiчно! Конституцi! Землi, як основного правового закону еколопчно! безпеки, стшкого розвитку i виживання цивiлiзацi! в еди-нiй екосистемi Землi. Як вщзначено в роботi [4] для необхщних змiн i покра-щення еколого-економiчно! ситуацi! як на глобальному, так i нацiональному рiвнях, потрiбнi передусiм радикальнi змiни економiчно! поведшки людей, !х ментальностi i психологи, змши економiчного способу мислення, притаман-ного ХХ столiттю. Цього не можна досягнути без прийняття Еколопчно! Кон-ституци Землi.
Таким чином, аналiз дiяльностi ООН свiдчить, що !! дiяльнiсть завжди була спрямована на забезпечення стабшьного розвитку св^ово! спiльноти. Не вiдкидаючи великого значення наукових розробок щодо принцитв стшкого розвитку, необхщно вiдзначити, що саме ООН здшснювала практичнi кроки iз втiлення в життя принципiв стшкого розвитку. Глобальний характер зав дань переходу до стшкого розвитку вимагае подальшого посилення ролi ООН у вирь шеннi проблеми переходу св^ово! цивiлiзацi! до принципiв стiйкого розвитку.
Лггература
1. Программа действий. Повестка дня на 21 век и другие документы конференции в Рио-де-Жанейро в популярном изложении. - Женева: центр "За наше общее будущее", 1993. - 70 с.
2. Вернадський В.И. Несколько слов о ноосфере// Успехи современной биологии, 1944, т.18, № 2. - С. 113 -120.
3. Рю-де-Жанейро - Йоганнесбург: паростки ноосферогенезу 1 вщповщальнють за майбутне/ В.Я. Шевчук, Г.О. Б1лявський, Ю.М. Саталкш 1 ш. - К.: Геопринт, 2002. - 118 с.
4. Тумиця Ю.Ю. Еколопчна Конститущя Земл1. 1дея. Концепщя. Проблеми. Льв1в: Вид. центр Льв1вського НУ 1м. 1вана Франка, 2002. - 298 с.
УДК339.542.22 Ж 85 Acnip. А.М. Жук1 -ЛНУ iM. 1вана Франка
1НТЕГРАЦ1Я УКРА1НИ В СОТ: ПЕРЕВАГИ, ПРОБЛЕМИ
ТА ПЕРСПЕКТИВИ
Практика ведення державами зовшшньоторговельно! пол1тики свщчить, що краша в довгостроков1й перспектив1 однозначно виграе вщ вступу до Св1тово! орга-нiзацii торг1вл1 внасл1док двох основних причин. Економ1чно'!, коли вщкриття нац1-ональних ринк1в для м1жнародно! конкуренцИ пришвидшуе процеси 1нвестування та впровадження нових технологш, що стимулюе розвиток п1дприемництва в держав1, та зовшшньопол^ично!, коли держава отримуе вигоди вщ рiвноправноi гри на м1ж-народному ринку товар1в i послуг.
1 Науковий кер1вник - доц. Н.1. Гнатюк, канд. екон. наук - ЛНУ 1м. 1ванаФранка
