CC BY
31
2. ЕКОЛОГШ ДОВК1ЛЛЯ
УДК 341.123 *504.32+339.9 Доц. I.A. ДубовЫ, канд. географ. наук -
НЛТУ Украти, м. Rbeie
ЗНАЧЕНИЯ ОРГАНВАЦН ОБ'СДНАНИХ НАЦ1Й У ФОРМУВАНН1 М1ЖНАРОДНО1 ЕКОЛОГ1ЧНО1 ПОЛ1ТИКИ
Розглянуто актуальнiсть i важливiсть активно! й ефективно1 мiжнародноi еко-лого-пол^ично1 спiвпрацi. Акцентовано увагу на поняттi та сутност мiжнародноi еколопчно1 полiтики. Подано iнформацiю про утворення ООН та ii роль у формуван-нi мiжнародноi еколопчно1 полiтики. Звернено увагу на мiжнароднi конференцп, приcвяченi проблемам взаeмовiдноcин людства та довкiлля, якi вiдбyлиcя пщ егiдою ООН.
Ключов1 слова: мiжнародна еколопчна полiтика, мiжнародна еколого-поль тична ствпраця, глобальне довкiлля, глобальнi екологiчнi проблеми, Оргашзащя Об'еднаних Нацiй.
Assoc. prof. I.A. Dubovych - NUFWT of Ukraine, L 'viv
The role of the United Nations in international environmental
policy development
The actuality and importance of effective activities towards international cooperation in the field of environmental policy considered. The attention is stressed on the definition and essence of international environmental policy. The role of the UN in international environmental policy formulation is discussed. In particular the international conferences devoted to the interrelation of human kind and environment under the umbrella of the UN analyzed in the paper.
Keywords: international environmental policy, international ecological economic cooperation, global environment, global environmental problems, UN.
1з розвитком цившзаци, бурхливим зростанням чисельност населения на Земл1 (6,8 млрд у 2008 р.), обсяпв виробництва та його вщход1в проблеми взаемин суспшьства i природи дедаш актуашзуються.
Науков1 дослщження переконують, що негативш тенденци до забруд-нення довкшля дедаш посилюються. Щороку близько 6 млн га сшьськогоспо-дарських упдь перетворюються на пустель Збщнюеться бюр1зномашття рос-линного i тваринного свггу, що послаблюе стшюсть екосистем. За даними Всесв1тнього фонду охорони живо! природи, на Земл1 щогодини зникае один вид тварин. Щодоби на планер зникае близько 40 тис. га люу, тобто впро-довж року - близько 14,6 млн га [2]. Це набагато бшьше, тж загальна площа лшв Украши - 10,8 млн га [5, c. 67].
Зважаючи на те, що кшьюсть жител1в на нашш планер щороку збшь-шуеться на близько 100 млн оЫб [3, с. 785-786], то виникае питання, що чекае майбутш поколшня? Тривожш наслщки для свггово' спшьноти мае авар1я, яка сталася 26 кв1тня 1986 р. на Чорнобильськш АЕС. Ii цшком обгрунтовано називають катастрофою: близько 50 тис. км територи Украши, де проживало понад 3,5 млн оЫб, зазнало впливу радюактивного забруднення. Приблизно так ж плошд забруднення на територп Роси та БшоруЫ. За масштабами вики-
дiв радюактивних речовин у довкiлля немае аналопв у свiтi. Внаслiдок ще! катастрофи значно побшьшало онкологiчних захворювань, хвороб ендокрин-но! системи, органiв дихання тощо.
Виходячи з глобальних еколопчних проблем, науковцi (бiльш, нiж 1500 з 68 держав) виступили з Декларащею-попередженням людству, в якiй наголошено, що залишилось не бiльше одного або кшькох десятилiть до того, коли змогу запоб^ти загрозам, як постають перед людством, буде втрачено та воно опиниться на межi виживання [6].
З цих та шших прикладiв можна дшти висновку, що екологiчнi проб-леми мають глобальний характер i становлять загрозу подальшому юнуван-ню життя на Землi. Хижацьке ставлення людини до природи та 11 багатств може призвести до спустошення нашо! планети, до перетворення 11 на без-людну пустелю. Оскiльки природний комплекс кожно! кра!ни нерозривно пов'язаний з природним комплексом iнших кра!н, зокрема сусiднiх, то вирь шення основних екологiчних проблем неможливе без активно! й ефективно! мiжнародно! еколого-полггично! спiвпрацi.
Отже, актуальнiсть мiжнародно! еколого-пол^ично! спiвпрацi поля-гае, насамперед, у тому, що держави перебувають в еколопчнш залежностi одна вiд одно!'. Викиди в атмосферне пов^я, забруднення вод, грунлв тощо не можуть бути обмежеш державними кордонами, тому довкшля варто приймати як едине глобальне цiле.
Для того, щоб краще зрозумiти потребу мiжнародно! еколого-полггич-но1' спiвпрацi, треба визначити, насамперед, поняття i сутнiсть мiжнародно! еколопчно! полiтики. Поняття мiжнародно! еколопчно! полггики можемо вживати в рiзних значеннях: як систему мiждержавних еколого-полiтичних заходiв i як науку.
М1.жнародна еколог1чна полтика як система мiждержавних еколого-полiтичних заходiв - це сукупшсть еколого-економiчно1, еколого-правово!, еколого-виховно! та шших форм мiжнародно! дiяльностi, спрямовано! на за-безпечення якостi довкiлля, ращонального використання i вiдтворення при-родних ресурЫв, створення сприятливих умов для життя населення, тварин-ного та рослинного свггу, а також гарантування еколопчно! безпеки й умов сталого розвитку суспiльства.
М1.жнародна еколог1чна полтика як наука - це самостшний еколого-економiчний науковий напрям, який комплексно дослщжуе мiжнародну орга-тзацшну дiяльнiсть, мiжнародне екологiчне право й еколопчне виховання населення кра!н св^у, спрямованi на охорону й оздоровлення глобального довкшля, гарантування еколопчно! безпеки, ращональне використання i вщ-творення природних ресурЫв, а також забезпечення яюсного стану природного життевого середовища й умов сталого розвитку суспшьства.
Становлення мiжнародно! еколопчно! пол^ики як системно! сукуп-ностi заходiв i дiй, спрямованих на досягнення глобальних еколопчних зав-дань, розпочалося лише наприкшщ шiстдесятих рокiв ХХ ст. Саме тод^ пiд впливом чисельних наукових доказiв руйнiвного впливу людсько! дiяльностi, почалося стiйке зростання громадсько! занепокоеностi станом глобального навколишнього природного середовища. Вiдбулися iстотнi еколого-полггичш зрушення у свiтосприйняттi активно! частини людства, а саме: Вид-во "Дов-
кшля" стало прийматися як едине глобальне цше. Еколого-полiтичнi рухи пе-рейшли у стадда формування полiтичних партiй, а 1хнш вплив став помiтним на прийняття рiшень на всiх рiвнях (локальних, нацiональних, мiжнародних) управлiння. Тодi вже iснували такi потужнi мiжнароднi органiзацiï, як Орга-нiзацiя Об'еднаних Нацiй (ООН), Рада Свропи, Оргашзащя африканськоï едностi та iншi, створеш з метою координацiï зусиль держав i неурядових ор-ганiзацiй, спрямованих на виршення рiзноманiтних глобальних i регюналь-них проблем. Саме через таю оргашзацп було започатковано систематичну роботу з розвитку мiжнародноï екологiчноï полiтики, екологiчного права, екологiчного виховання тощо.
Провщною мiжнародною органiзацiею у виршенш глобальних проблем охорони довкшля, гарантування еколопчно1' безпеки та ращонального використання i вiдтворення природних ресурЫв, е ООН.
Коротка шформащя про ООН. Мiжнародну Оргашзацш Об'еднаних Нацш започаткували держави Антигiтлерiвськоï коалщи (1942-1945 рр.): США, Велика Бриташя, СРСР. Термiн "Об'еднанi Нацiï" належить тодшньо-му президентовi США Франклшу Делано Рузвельту. Його вперше вжито 1 Ычня 1942 р. у "Деклараци Об'еднаних Нацiй".
ООН утворено 24 жовтня 1945 р. на Конференцп Об'еднаних Нацш у Сан-Франциско (США). Членами-засновниками стали 51 держава, що тдпи-сали i ратифжували Статут ООН. З-помiж членiв-засновникiв була й Украша (у той час - УРСР). Нинi членами ООН е практично вс держави свггу. Не е членом ООН Ватикан. Основна мета ООН - тдтримка i змщнення мiжнарод-ного миру та безпеки, мiждержавне спiвробiтництво в полггичнш, еколопч-нiй, економiчнiй, сощальнш, культурнiй та iнших сферах.
У Статуй ООН мiстяться основнi принципи мiжнародних вiдносин: суверенна рiвнiсть держав-члешв, добросовiсне виконання зобов'язань; вирь шення суперечностей мирним шляхом; недопустимють силових дш або пог-роз застосування сили; непорушшсть кордонiв i дотримання територiальноï цiлiсностi держав; непорушнiсть суверенитету кожно!" держави тощо.
Головнi органи (зпдно зi Статутом ООН): Рада Безпеки - найважливь ший орган ООН, утворений 15 членами-державами, з яких п'ять - постшш члени (США, Велика Бриташя, Китай, Франщя, Росшська Федеращя) i 10 -тимчасовi (х обирае на два роки Генеральна Асамблея); Генеральна Асам-блея, в якiй засщають представники всiх держав-членiв, держав i рухiв, що мають статус спостерiгачiв; Економiчна та Соцiальна Рада, що вщповщае за реалiзацiю програм ООН щодо свiтового господарства, суспiльного i культурного розвитку, у справах шдвищення життевого рiвня, безробiття, прав людини. Займаеться координацiею дiяльностi з допомiжними (обсервацiйнi мiсiï ООН, збройш сили ООН) i спецiалiзованими оргашзащями (ЮНЕСКО, ЮСТАД, ФАО). Iншi оргашзацп ООН: Рада з ошки - один iз головних орга-шв ООН, що займаеться адмiнiструванням шдлеглих територiй; Мiжнарод-ний Трибунал зi штаб-квартирою в Гаазi (Нiдерланди) - головний судовий орган ООН, у компетенци якого виршення спорiв, як добровiльно переда-ють йому сторони на пiдставi мiжнародного права; Секретарiат на чолi з Ге-неральним секретарем (з 2007 р. - Пан ri Мун з Республжи Корея), якого обирае Генеральна Асамблея i який е головним адмшютратором ООН. Зпдно
зi Статутом ООН, його обов'язок - представляти в Раду Безпеки будь-яке пи-тання, яке загрожуе мировi та безпещ. Вiн пiдзвiтний також Генеральнш Асамбле1. Штаб-квартира розташована у Нью-Йорку (США) [3, с. 637-638].
Головну вщповщальшсть за шдтримку мiжнародного миру та безпеки несе Рада Безпеки, яка уповноважена приймати як рекомендацшш, так i пра-вовi ршення, якi зобов,язанi виконувати всi держави-члени ООН. Сьогодш ООН залишаеться дiевою всесвiтньою органiзацiею суверенних держав iз га-рантування мiжнародноl безпеки та всебiчноl мiжнародноl спiвпрацi. ООН сприяе не лише переговорам мiж вЫма суб'ектами св^ово1 полiтики, але й активно дiе у виршенш глобальних проблем - вiд питання змщнення мiжна-родного миру та роззброення до питань сталого розвитку та гарантування еколопчно! безпеки.
Вщповщно до Статуту ООН, всi держави-члени мають право голосу пiд час прийняття рiшень з найважливiших глобальних проблем (полпичних, екологiчних, економiчних та ш.). Разом з тим ООН не е св^овим урядом, ос-кiльки це мiжнародна органiзацiя суверенних держав. Виходячи зi змiсту Статуту, ООН не мае права на втручання у справи, як за своею сутшстю вхо-дять до внутршньо! компетенцп будь-яко! держави.
Аналiзуючи дiяльнiсть ООН у сферi мiжнародноl еколого-полгтично1 спiвпрацi, варто зазначити, що основш принципи мiжнародноl еколопчно1 полггики вперше було узагальнено в Деклараци Стокгольмсько1 конференцп ООН (1972). У деклараци конференцп ООН, яка вщбулася у 1992 р. в Рю-де-Жанейро (Бразилiя), цi принципи було подано у виглядi таких щей:
• кожна людина мае право на здорове 1 плвдне життя у гармони з природою;
• розвиток на благо нитшнього поколшня не повинен завдавати шкоди штере-сам розвитку майбуттх покол1нь 1 навколишньому середовищу;
• держави мають суверенне право розробляти сво! власт ресурси, але не зав-даючи шкоди навколишньому природному середовищу за межами 1хтх кор-дотв;
• викоршення бщносп та нер1вност1 умов життя в р1зних частинах св1ту необ-хвдне для забезпечення сталого розвитку та задоволення потреб бшьшосп на-селення;
• держави ствпрацюють з метою збереження, захисту та вщновлення цшс-ност екосистем Землц
• держави повинт забезпечити доступ громадян до еколопчно1 шформацп;
• держави приймають ефективт нацюнальт закони з охорони довкшля;
• еколопчна полгтика не повинна використовуватись для невиправданого об-меження м1жнародно1 торпвлц
• хто забруднюе довкшля, повинен нести фшансову вщповвдальтсть за це забруднення;
• держави поввдомляють одна одну про стихшт лиха або д1яльтсть, що може мати шкщлив1 транскордонт наслвдки;
• вшна неминуче справляе руйтвну дш на процес сталого розвитку. Мир, розвиток та охорона довкшля взаемозалежт та неподшьт.
ООН мае чисельнi структурш пiдроздiли, якi займаються проблемами охорони довкшля, еколопчно1 безпеки тощо. З-помiж них:
ООН з питань осв^и, науки i культури (ЮНЕСКО), у межах якого розроблено й усшшно здшснюють цiлу низку важливих наукових природо-охоронних програм: Програму наукових дослщжень "Людина i бiосферам -
дiе з 1970 р., ïï метою е докладне вивчення структури та функщонування бь осфери, систематичне спостереження за змшами бiосфери внаслiдок впливу людини, прогнозування цих змiн; "Програму ООН з питань охорони довкшля" (ЮНЕП) - присвячено найнагальшшим еколопчним проблемам сучас-ностi, здiйснюють з 1972 р; "Мiжнародну гiдрологiчну програму", "Програму вивчення Св^ового океану" тощо. Мюце знаходження Секретарiату ЮНЕСКО - Париж (Франщя).
Всесвiтня оргашзащя охорони здоров'я (ВООЗ) - створена в 1945 р., займаеться охороною здоров'я населення на Земл^ охороною довкшля тощо. В ïï Статуй передбачено вжиття заходiв i шдтримання належноï якостi середовища проживання людини. М1сце розташування Секретарiату ВООЗ - Женева (Швейцарiя). Продовольча i сшьськогосподарська органiзацiя (ФАО) -утворена в 1945 р., до ïï завдань входить полшшення харчування i шдняття життевого рiвня народiв засобами пiдвищення продуктивностi сiльського господарства. ФАО - активно сприяе мiжнародним i нащональним заходам у сферi збереження природних ресурсiв. Вони стосуються охорони та ращ-онального використання грунпв, лiсiв, водойм, тварин тощо. Штаб-квартира ФАО - Рим (Тгатя).
Всесвгтня метеорологiчна органiзацiя (ВМО) - засновано в 1951 р., в ïï структурi вiдображено спецiальнi функци в галузi охорони навколишнього середовища. До складу Виконавчого комитету ВМО входять групи експертiв з питань забруднення довкшля, iз клiматичних змш, з питань змiни погоди. G спещальний пiдроздiл, який займаеться питаннями забруднення атмосфери. У 1979 р. на Восьмому конгрес ВМО було затверджено "Всесв^ню кшма-тичну програму", завданням якоï е вивчення i поширення даних про змши кшмату тощо. Мiсце перебування ВМО - Женева.
Мiжнародна морська органiзацiя (1МО) - створена у 1959 р., одтею з функцiй дiяльностi цiеï органiзацiï е розроблення високих стандар^в еколо-гiчноï безпеки судноплавства. До компетенци 1МО належить боротьба iз заб-рудненням Свiтового океану нафтою. З щею метою створено Комгтет iз безпеки на морь Мiсце розташування ММО - Лондон (Велика Бриташя).
М1жнародна органiзацiя цивiльноï авiацiï (1КАО) - заснована (вщповщ-но до Конвенцiï Чикаго про цившьну авiацiю) у 1944 р., багато уваги придшяе питанням вивчення впливу цивiльноï авiацiï на навколишне середовище та можливостей його запоб^ання. М1сцезнаходження 1КАО - Монреаль (Канада). Мiжнародне агентство з атомноï енергiï (МАГАТЕ) - засноване у 1957 р., одне з найголовшших своïх завдань е сприяння запобшанню несприятливих наслiдкiв мирного використання атомноï енергiï, забезпечуючи цим самим шдтримання здоров'я i благополуччя людей. При МАГАТЕ дiе вщдш ядерноï безпеки й охорона навколишнього середовища; Штаб-квартира МАГАТЕ -Вщень (Австрiя) [4].
Пщ егiдою ООН було шдписано багато угод у сферi охорони довкiл-ля, органiзовано та здшснено низку важливих мiжнародних конференцш, якi визначили новi мету та завдання свiтовоï екологiчноï полiтики, мiжнародного екологiчного права та мiжнародноï еколого-економiчноï спiвпрацi.
2. Екологiя довкiлля
45
Важливим кроком у розвитку еколопчно1 полiтики було прийняття Генеральною Асамблеею ООН у 1962 р. резолюци 1831 (XVII) "Економiчний розвиток i охорона природи", де було зазначено, що природоохоронш заходи повинш проводитися завчасно або хоча б одночасно з економiчним розвит-ком на пiдставi нацюнального законодавства держав та мiжнародного еколо-гiчного права. Положення цiеï резолюци значною мiрою вiдповiдають основам сучасно1 концепцiï сталого економiчного розвитку. Важливим е не лише визнання свiтовою спiльнотою потреби поеднання охорони навколишнього середовища i сталого економiчного розвитку держав, але й прийняття еколо-гiчно значущих рiшень [4].
Перша мiжнародна конференцiя експер^в iз наукових основ ращ-онального використання i збереження природних ресурЫв бiосфери, тдго-товлена ЮНЕСКО вщбулася в Парижi, 4-13 вересня 1968 р. [1, с. 190]. З 1968 р. шд епдою ООН розпочалась пiдготовка до першоï в ютори всес-вiтньоï конференцiï, присвяченоï проблемам взаемовiдносин людства та довкшля. Конференщя вiдбулася у червш 1972 р. у Стокгольмi (Швещя). Одним iз головних результатiв конференцп стало прийняття Деклараци про навко-лишне природне середовище, де визначено основш напрями розвитку глобально:' еколопчно1" полiтики на наступнi два десятирiччя.
У першому принципi (з 26) Деклараци зазначено фундаментальне право на свободу, рiвнiсть i належшсть умов проживання в навколишньому природному середовишд, якiсть якого забезпечуе ïï гiдне життя i добробут. У принципах 18-20 наголошено на потребi розвитку належного iнструментарiю для здiйснення екологiчноï политики як на нацiональному, так i на глобальному рiвнях.
Важливе значення Стокгольмськоï конференцп полягае в:
• розроблент плану дш щодо взаемодп людини та довшлля, який мштить 109 резолюцш;
• рекомендацл щодо створення спещал1зовано1 установи, яка б вщповщала за розроблення та запровадження еколопчно1 полгтики на глобальному р1вт. Для виконання ujeï рекомендаци було засновано (1972 р.) Програму ООН з навколишнього природного середовища (UNEP);
• створент потужного катал1затора розвитку мiжнародноï еколопчно1 полгти-ки тощо.
Пiсля Стокгольмськоï конференцiï було розроблено i прийнято значну кшьюсть нацюнальних законодавчих актiв i тдписано низку мiжнародних угод у сферi охорони довкiлля, гарантування екологiчноï безпеки та ращ-онального використання i вщтворення природних ресурсiв. Цi закони й угоди спрямовано переважно на виршення прюритетних нацiональних i глобальних еколопчних проблем.
Другий етап розвитку мiжнародного еколого-полiтичного й еколого-правового регулювання, а також мiжнародноï еколого-економiчноï спiвпрацi, розпочався з 80-х роюв XX ст. Основним напрямом цього етапу було розроблення i запровадження механiзмiв еколопчного права та контролю за пору-шення токсичних та екологiчно небезпечних речовин i продукпв у навколишньому природному середовищд. Це означае, що настала потреба глобаль-
ного контролю i мониторингу потенцшно небезпечних для довкшля речовин, систематичне розроблення заходiв щодо попередження i мiнiмiзацiï наслщюв еколопчних аварш та катастроф.
Третьому етапу, який розпочався з 1985 р., характерна мiжнародна ствпраця у сферi основних глобальних екологiчних проблем: захист озонового шару, змши клiмату та бiологiчного рiзноманiття. У 1985 р. було шдпи-сано Вщенську конвенцiю про охорону озонового шару, а в 1987 р. - Монре-альський протокол про речовини, що руйнують озоновий шар. У цей перюд розпочали шдготовку конвенцiï ООН про змiни кшмату та бiологiчне рГзно-манiття. З-помiж основних документiв, розроблених пiсля Стокгольмсько1' конференцiï особливе мiсце посiдае "Всесвгтня хартГя природи", яку прийня-ла Генеральна асамблея ООН 28 жовтня 1986 р. У цьому документ вперше на мГжнародному рГвш сформульовано концепци щодо вiдповiдальностi люд-ства за стан природи.
На основГ наукових дослщжень щодо руйнацiï глобального довкшля та позицш багатьох урядГв i громадських органiзацiй розвинених краш i тих, що розвиваються, почала формуватись нова глобальна концепщя суспшьного розвитку, яка отримала назву "стшкий розвиток". Це такий спосГб розвитку, за якого сощальш й економiчнi потреби людей задовольняють так, щоб врахува-ти потреби (природш, сощальш, економiчнi тощо) наступних поколшь. Це по-ложення вперше було сформульовано у 1987 р. у доповщ Всесвгтньо1' комши ООН з навколишнього природного середовища та розвитку "Наше спшьне майбутне". У цш доповщ було звернено увагу на потребу проведення мГжна-родно1' зустрГчГ на найвищому рГвш, присвячено1' проблемам поеднання прь оритетГв розвитку з прюритетами збереження глобального довкшля.
Генеральна асамблея ООН, що схвалила доповГдь, прийняла ршення, щоб таку зустрГч оргашзувати в 1992 р., а для належно1' пГдготовки було створено комГтет з представникГв кра1'н ООН, який упродовж 1990-1992 рр. орга-шзував три пГдготовчГ зустрГчГ. Таким чином, через 20 роюв шсля Сток-гольмсько1' конференцГ1', вГдбулася (3-14 червня 1992 р.) в Рю-де-Жанейро Конференщя ООН з навколишнього середовища i розвитку. У цш конферен-цП' взяли участь представники 172 держав (Гз 176 - члешв ООН на той час), близько 10 тис. делегатГв, з них 116 - урядовщ найвищого рГвня. Були при-сутнГ також i представники близько 1400 неурядових оргашзацш.
На цш конференцiï було ухвалено п'ять документГв: "Рамкову конвен-щю ООН про змГни клГмату"; "Конвенщю про бГологГчне рГзноманГття"; "За-яву щодо принцитв глобального консенсусу у менеджмент та стГйкому роз-витковГ всГх типГв лГсГв"; "ДекларацГю по довкшлю i розвитку" (ïï ще назива-ють "ДекларацГя РГо-де-Жанейро") i "Порядок денний на XXI ст.", що вмщуе план мГжнародних дш з охорони довкГлля на межГ XX i XXI столГть.
Конференщя в Рю-де-Жанейро започаткувала нову еру глобальноï екологiчноï полГтики. Через 10 роюв шсля неï в мютГ Йоганесбург (ПАР) вГд-бувся МГжнародний конгрес зГ сталого розвитку (у рГзних лГтературних дже-релах натрапляемо i як СамГт ООН "Рю+10"), основним висновком якого стало шдтвердження безальтернативностГ моделГ сталого розвитку.
Варто зазначити, що тсля конференцп, яка вщбулася у 1992 р. в Рю-де-Жанейро, кожних 5 роюв проводяться конференцiï пiд назвами "Рю+5", "Рю+10", "Рю+15", на яких пiдсумовуеться виконання "Порядку денного на XXI ст."
Але, як свiдчить свiтовий досвщ, вирiшити iснуючi глобальнi еколо-пчш проблеми шляхом пiдписання тих чи шших мiжнародних договорiв, угод тощо неможливо. Цi мiжнароднi документи мають бшьш теоретичний, формальний характер. Тому для практичноï реалiзацiï мiжнародноï еколопч-ноï полiтики потрiбно розробити чпташу теоретико-методологiчну мiжнарод-ну екологiчну политику, яка була б основою для глобальноï екологiзацiï еко-номiки й еколопзацп суспiльства загалом. Таке розроблення мiжнародноï екологiчноï полiтики могло б слугувати практичнш реалiзацiï концепцiï, яку запропонував академж Ю.Ю. Туниця - Еколопчна Конститущя Землi (ЕКЗ) [7]. Функцюнування ЕКЗ означае створення рiвних екологiчних прав та обов,язкiв для населення вшх держав свiту в галузi охорони довкiлля, гаран-тування екологiчноï безпеки й рацiонального використання i вщтворення природних ресурсiв.
1з викладеного вище можна зробити таю висновки. Виршення глобальних еколопчних проблем, неможливе без активноï й ефективноï мiжна-родноï еколого-полiтичноï сшвпращ. Для цього вирiшення потрiбне профе-сiйне розроблення теоретико-методологiчноï мiжнародноï екологiчноï поль тики. На основнi сучасних принцитв мiжнароднi екологiчноï полiтики зусил-ля ООН маемо спрямувати на: дослщження основних причин, якi впливають на глобальну екологiчну кризу; оцшку глобального екологiчного ризику; створення вщповщних умов для боротьби з глобальною еколопчною кризою; фiнансове забезпечення у сферi охорони глобального довкiлля, екологiчноï безпеки тощо; належне забезпечення мiжнародноï еколого-правовоï бази щодо виконання мiждержавних зобов'язань вiдповiдно до мiжнародних догово-рiв, угод тощо; створення вщповщного механiзму, який би сприяв практичнш реалiзацiï рекомендацiй всесвiтнiх самтв зi сталого розвитку в Рю-де-Жа-нейро та Йоганнесбурзi; запобiгання глобальним змiнам клiмату; створення належних умов у сферi дiяльностi мiжнародних оргашзацш, якi пов,язанi з контролем за антропогенним навантаженням на довкшля; активна й ефектив-на мiждержавна транскордонна спiвпраця у сферi охорони довкшля, ращ-онального використання та вщтворення природних ресурсiв, гарантування екологiчноï безпеки тощо.
Лггература
1. Джигирей В.С. Еколопя та охорона навколишнього природного середовища. - 5-те вид., виправ. i доп.]. - К. : Т-во "Знання", КОО, 2007. - 422 с.
2. Дубов1ч I.A. Еколопзащя транскордонних в1дносин: теор1я i практика // Науковий вюник НЛТУ Украши : Еколопзащя економши та осв1ти як чинник сталого розвитку суспшь-ства. - Льв1в : РВВ НЛТУ Украши. - 2005. - Вип. 15.6. - С. 169-174.
3. Дубов1ч I.A. Крашознавчий словник-довщник. - 5-те вид. [перероб. i доп.]. - К. : Вид-во "Знання", 2008. - С. 839.
4. Дубов1ч I.A. Еколопчне право Украши : курс лекцш. - Льв1в : РВВ НЛТУ Украши, 2007. - С. 120-127.
5. Олшник Я.Б. Регiональна eKOHOMiKa / Олшник Я.Б., Запотоцький С.П., Кононен-ко О.Ю., Мельничук А.Л., Пасько В.Ф. - К. : Вид-во КНТ, 2008. - 444 с.
6. Паламарчук В.О. Економша природокористування / В.О. Паламарчук, П.1. Коренюк. - ЗапорГжжя : Вид-во "Дике Поле", 2003. - С. 3-17.
7. Туниця Ю.Ю. Еколопчна Конституцiя ЗемлГ. 1дея. Концепцiя. Проблеми. - Львiв : Вид. центр ЛНУ ím. 1вана Франка, 2002. - 298 с._
УДК 332.142.6 Асист У.П. Новак - НЛТУ Украти, м. Львiв;
студ. 1.В. Скальська; студ. О. С. Юпин - Львiвський Д1НТУ
теш В'ячеслава Чорновола
СУЧАСНИЙ СТАН I ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЕКОНОМ1ЧНОГО МЕХАНВМУ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ЛЬВ1ВЩИНИ
Проaнaлiзовaно фшансування природоохоронних зaходiв Львiвщини. ВисвГтле-но сучасний стан економiчного мехaнiзму природокористування облaстi. Наведено можливi шляхи його удосконалення.
Ключов1 слова: економiчний мехaнiзм природокористування, природоохорон-ш заходи, навколишне середовище.
Assist. U.P. Novak - NUFWT of Ukraine, L'viv; stud. I.V. Skal'ska; stud. O.S. Yupyn - Lviv state institute of modern technologies and management
named after V. Chornovil
The modern state and ways of improvement the Lviv nature management
The financing of nature protection west's of Lviv region is analyzed. The modern state of nature management in this region is reflected. The possible ways of it improvement are resulted.
Keywords: nature management, nature protection measures, environment.
У рекомендащях парламентських слухань щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в Украшу схвалених Постановою Верховно! Ради Украши вщ 20 лютого 2003 р. №656-IV, зазначено, що "еколопчна ситуащя залишаться вкрай складною, навантаження на навколишне природне середовище зростае. Забруднення i виснаження природних ресурЫв продов-жуе загрожувати здоров'ю населення, еколопчнш безпещ та економiчнiй ста-бшьност держави". Тому еколопчна стратепя Украши потребуе ново! концепци нацюнально! економiчноï полггики, тобто впровадження нових шдхо-дiв щодо збереження та ращонального використання природних ресурЫв.
Основною метою нaцiонaльноï екологiчноï полггики Украши е забез-печення конституцшного права громадян на безпечне навколишне природне середовище. Тому штегращя екологiчноï полггаки в уЫ напрями дГяльност стае обов'язковою умовою переходу до еколопчно збалансованого розвитку держави, коли розвиток краши та регюшв, структура економiчного зростан-ня, мaтерiaльного виробництва та споживання, а також шших видГв дГяльнос-тГ суспшьства функщонують у межах здaтностi природних екосистем вщнов-люватися, поглинати забруднення та шдтримувати жигтедiяльнiсть тепе-ршнього i мaйбутнiх поколшь [9].
