CC BY
36
УДК 504*33+34 Доц. 1.А. Дубовiч, канд. геогр. наук - НЛТУ Украши, м. Львт
СУЧАСН1 ЕКОЛОГО-ЕКОНОМ1ЧН1 ТА ПРАВОВ1 ПРОБЛЕМИ РЕАЛ1ЗАЦП КОНЦЕПЦП СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Звернено увагу на глобальнi еколопчш проблеми. Описано основнi еколого-економiчнi та правовi проблеми реалiзацil концепци сталого розвитку. Розглянуто екологiзацiю економжи як основний чинник формування сталого розвитку. ОбГрун-товано актуальнiсть i важливiсть активного й ефективного мiжнародного еколого-економiко-правового спiвробiтництва. Проаналiзовано мiжнароднi конференци, якi проводились пiд егщою ООН, присвяченi умовам реалiзацil концепци сталого розвитку. Розглянуто важливють й актуальшсть теоретико-методолопчно1 розробки i прийняття Еколопчно1 Конституци Землi.
Ключовг слова: сталий розвиток, екологiчна економжа, екологiчне право, еко-логiзацiя економжи, екологiчнi проблеми, Органiзацiя Об'еднаних Нацш, Екологiчна Конституцiя Землi.
Постановка проблеми та и актуальн1сть. Найбшьш актуальними проблемами людства е прогресуюча деградащя навколишнього природного середовища, виснаження природних ресуршв та еколопчна небезпека. Науко-в1 дослщження переконують, що неефективний розвиток економжи, неращ-ональне природокористування, негативш тенденцп щодо забруднення довкш-ля дедал1 посилюються. У зв'язку з цим охорона довкшля, еколопчна безпе-ка, радикальне полшшення еколопчно! ("зелено!") економжи та еколого-пра-вово! ситуацп стали для людства першочерговим завданням.
Внаслщок юнуючих проблем взаемозв'язюв м1ж суспшьством 1 природою, виникае потреба в удосконаленш теоретико-методолопчно1 основи еко-лопчно1 економжи й еколопчного права, спрямованих на реал1защю концепци сталого розвитку.
Анал1з останн1х досл1джень, у яких започатковано виршення проблем. Деяю теоретико-методолопчш аспекти еколого-економ1чного та правового мехашзму, спрямованого на реал1защю концепци сталого розвитку, вис-вгтлено в наукових працях украшських (Ю.Ю. Тунищ, Б.В. Буркинського, Л.Г. Мельника та ш.) та заруб1жних (Роберта Костанзи, Германа Дейл1, Джоша Фарлея та ш.) вчених. Проте дош немае розробленого наукового теорети-ко-методолопчного тдходу до еколого-економ1чного та еколого-правового мехашзму реал1заци сталого розвитку на р1зних р1внях (глобальний, нащ-ональний, регюнальний та ш.), вщсутш чпта програми дш, спрямоваш на ре-ал1защю концепци сталого розвитку, належш природоохоронш мехашзми для забезпечення еколопчних 1 економ1чних прав та обов'язюв громадян та ш.
Метою щеТ роботи е анал1з основних еколого-економ1чних та право-вих тенденцш, спрямованих на реал1защю концепци сталого розвитку.
Виклад основного матер1алу. Упродовж останшх десятир1ч св1това спшьнота дедал1 виразшше усвщомлюе вщповщальшсть людини за прогре-суючу деградащю природного довкшля, виснаження природних ресуршв та еколопчну небезпеку. Про це свщчить проведення тд епдою Оргашзаци Об'еднаних Нацш (ООН) низки важливих м1жнародних конференцш та тд-писання ряду м1ждержавних угод у сфер1 охорони довкшля, забезпечення еколопчно1 безпеки 1 рацюнального використання та вщтворення природних
ресуршв, внаслщок чого були визначенi новi цш та завдання еколопчно! еко-номжи, мiжнародноl еколопчно! полiтики й еколопчного права.
1з розвитком людсько1 цивЫзацп, бурхливим зростанням кiлькостi населення на Землi (бiльше 7 млрд у 2012 р.), обсяпв виробництва та його вiдходiв взаемозв'язки мiж суспшьством i природою дедалi загострюються. Ц явища набули особливого значення наприкшщ XX - на початку XXI ст. i характеризуються цiлим спектром криз (еколопчних, економiчних, природ-но-ресурсних та ш.). Проблеми, спричиненi людиною сво1м безвщповщаль-ним ставленням до природи i безмежним бажанням збагачення у будь-який спошб, призвели у багатьох репонах свiту до великомасштабних бiологiчних катастроф, погiршення якостi життя та здоров'я населення. За даними медич-них дослщжень, кожного тижня у свт з'являеться 5 нових хвороб. У наш час нараховують понад 5 тис. рщюсних, невщомих хвороб [6]. Бiльша частина цих хвороб пов'язана з попршенням природних умов (яюсть прюно! води, атмосферного повиря, земельних ресурсiв тощо) проживання населення. Така ситуацiя поставила людство перед необхiднiстю формування нового соцю-еколого-економiчного свiтогляду, нових морально-етичних прюритетних цiн-ностей, нового природоохоронного регулювання тощо.
Оскiльки природний комплекс кожно! кра1ни нерозривно пов'язаний з природним комплексом шших кра!н, зокрема сусщшх, то вирiшення основ-них проблем взаемозв'язюв мiж суспiльством i природою неможливе без активного й ефективного мiжнародного еколого-економiко-правового ствро-бiтництва, яке б вiдповiдало умовам сталого розвитку. Це пояснюеться тим, що в наш час найбшьш науково обгрунтованою теоретико-методологiчною основою людського розвитку в найближчому майбутньому е концепщя сталого розвитку. Багато теоретиюв вважають, що стадий розвиток е найбшьш перспективною щеолопею XXI ст. i навiть усього третього тисячолтя. Формування ще! сталого розвитку мае довгу iсторiю становлення. Починаючи вщ наукових праць В.1. Вернадського про ноосферу (початок минулого сторiч-чя), декларацп Першо! мiжнародноl конференцп ООН з навколишнього сере-довища (Стокгольм, 1972) - де було зазначено зв'язок соцiально-економiчно-го розвитку з проблем навколишнього середовища, наукових доповщей Римського клуба (1972) - в яких сформульоваш ще! переходу цивтзацп до стану "глобально! динамiчноl рiвноваги", до звпу Всесвгтньо! комiсil ООН з навколишнього середовища i розвитку в 1987 р., конференцп ООН з проблем навколишнього середовища i розвитку в Рю-де-Жанейро (1992), Всесвiтнього самiту з питань сталого розвитку в Йоганнесбурзi (2002) i сьогодення.
Теорiя сталого розвитку е альтернативою парадигмi економiчного зростання, яка iгноруе екологiчну небезпеку вiд розвитку за екстенсивною моделлю [7]. Основною метою сталого розвитку е забезпечення динамiчного соцiадьно-економiчного зростання, збереження якост довкiлля i ращональне використання природних ресурсiв, задоволення потреб сучасних i майбутнiх поколiнь через побудову високоефективно! еколопчно! економiки та еколопчного права. Критерiем сталого розвитку мае бути не прирют обсяпв виробництва, а потенщал його зростання в умовах збереження та покращення яюс-них показниюв навколишнього природного середовища. Отже, сталий розви-
214
Збiрник науково-технiчних праць
ток мае перед собою стратепчш завдання у сферi еколопчно збалансованого розвитку економжи, забезпечення сощально! справедливостi, рацiонадьного використання природно-ресурсного потенщалу тощо.
Взаемозадежнiсть еколопчних та економiчних чинникiв - це гостро поставлен питання про системну еколого-економiчну ефективнiсть використання природних ресуршв, охорону довкiлля та еколопчну безпеку людства. Як вiдомо, щ питання посiдають найважливiше мiсце в концепцп сталого розвитку. Формування сталого розвитку грунтуеться на притаманних кон-кретнiй державi еколого-економiчних принципах, еколого-правових нормах, соцiадьно-економiчному розвитку та шших особливостях. Забезпечення сталого розвитку в будь-яюй державi чи регюш неможливе без еколопзацп еко-номжи, тобто без перетворення економiки, спрямовано! на зменшення штег-рального еколого-деструктивного впливу процеив виробництва, послуг i спо-живання товарiв у розрахунку на одиницю структурного суспiльного продукту [7]. Еколопзащя економiки здшснюеться через систему органiзацiйних за-ходiв, iнновацiйних процесiв, реструктуризацiю сфери виробництва i спо-живчого попиту, рацюнального природокористування тощо. Оскiльки еколо-пзащя економiки стосуеться не лише окремих держав, а е глобальною проблемою, то необхвдно розробити належну стратепю й прийняти вiдповiднi заходи, яю б у сукупност створили свiтову екологiзацiю економiки.
Побудова еколопзацп економiки i вирiшення наявних еколого-еконо-мiко-правових проблем, спрямованих на реалiзацiю концепцп сталого розвитку, можливе тiльки в умовах широкого й активного мiжнародного еколо-го-економiчного, еколого-полiтичного та еколого-правового спiвробiтництва вшх держав. Враховуючи той факт, що планета Земля е единою взаемозв'яза-ною i залежною глобальною еколого-економiчною системою, принципи сталого розвитку мають запанувати у цiлому свт. На мiжнародному рiвнi (з участю всiх держав свiту) мають здшснюватись практичнi заходи щодо формування спшьно! еколопчно! економiки, еколопчно! политики та еколопчно-го права [3].
Рiзнi чинники, такi як еколопчна, економiчна та полiтична криза, змь ни нормативно-правово! бази, ситуацiя ринково! кон'юнктури тощо мають безпосереднш вплив на розроблення i прийняття концепцп сталого розвитку на рiзних рiвнях (глобальний, мiжнародний, нацiонадьний, регiональний тощо). Дуже складно реалiзувати принципи сталого розвитку в сучасних умовах, коли в рiзних регюнах свиу ускладнюються економiчнi, екологiчнi та ге-ополiтичнi iнтереси. У наш час ще! сталого розвитку певною мiрою реалiзо-вуються лише в окремих кра!нах (Данiя, Нiмеччина, Швещя та iн.).
На думку деяких спещалюпв, концепцiя сталого розвитку е прогре-сивною, але не бездоганною. В умовах конкуренцп практично неможливо створити стшю структури виробництва i споживання, особливо у кра!нах слаборозвинених та з перехщною економiкою. Непросто переконати слабо-розвиненi кра!ни в необхщносп захисту майбутнiх поколiнь у той час, коли !м доводиться боротися за виживання, збереження тепершнього поколшня. Отже, концепцiя сталого розвитку не враховуе рiвень соцiадьно-економiчно-го розвитку кра!ни. Вона розрахована, головним чином, на високорозвинеш
краïни. З огляду на це, концепцiя сталого розвитку може стати дieвою теоре-тико-методологiчною основою лише тод^ коли буде практично реалiзовува-тись, комплексно вирiшувати еколопчш, економiчнi та сощальш проблеми Bcix краïн свiту.
Перехщ до сталого розвитку мае вщбуватися в умовах рацiонального поеднання ефективного функцюнування ринковоï системи та державного ре-гулювання економжи, шляхом координаци дiй у всiх сферах людськоï дiяль-носп, переорiентацiï суспiльно-полiтичних вщносин, еколопчних, економiч-них та правових шститупв. Досягнення мети сталого розвитку можливе лише тод^ коли виконання його програми буде усвiдомлене громадсьюстю кожноï краши, кожним громадянином нашоï планети.
Оскiльки в Украïнi за 19 роюв пiсля Конференцiï ООН в Рю-де-Жа-нейро нема схвалених Верховною Радою концепци, стратегiï i державноï програми сталого розвитку, то це свщчить про недостатне розумшня цiеï над-звичайноï й актуальноï глобальноï проблеми. У наш час охорона довкшля, ра-цiональне використання природних ресуршв, забезпечення екологiчноï безпе-ки життедiяльностi людини е невщ'емною умовою сталого розвитку. У зв'яз-ку з цим ООН та ïï спецiалiзованi установи докладають чималi зусилля у ви-рiшеннi еколого-економiчних та еколого-правових проблем, спрямованих на реалiзацiю концепцiï сталого розвитку на вшх рiвнях.
Важливим кроком у розвитку концепци сталого розвитку, екологiчноï економжи, еколого-полiтичних та еколого-правових мiжнародних вiдносин було прийняття Генеральною Асамблеею ООН у 1962 р. резолюци 1831 (XVII) "Економiчний розвиток i охорона природи", де було зазначено, що природоохороннi заходи повиннi проводитися завчасно або хоча б одночасно з економiчним розвитком на пiдставi нацюнального законодавства держав i мiжнародного права.
Зазначимо, що з 1968 р. розпочалась (тд егiдою ООН) тдготовка до першоï в ютори всесвiтньоï конференцiï, присвяченоï проблемам взаемовщ-носин людства i довкiлля. Конференщя вiдбулася у червнi 1972 р. у Сток-гольмi (Швецiя). У 1987 р. було опублжовано доповщь Мiжнародноï комiсiï з навколишнього середовища й розвитку (тд головуванням Гру Харлем Брундтланд) "Наше спiльне майбутне", у якiй утвердився термiн "сталий розвиток" (англ. sustainable development). Основною метою сталого розвитку е забезпечення динамiчного соцiально-економiчного зростання, збереження якост довкiлля i рацiональне використання природних ресуршв, задоволення потреб сучасних i майбутшх поколiнь через побудову високоефективноï еко-лого-економiчноï системи тощо.
Пiсля Стокгольмськоï конференцiï було розроблено i прийнято значну кiлькiсть нащональних законодавчих актiв та пiдписано низку мiжнародних угод у сферi охорони довкшля, забезпечення екологiчноï безпеки i рацюнального використання та вщтворення природних ресурив. Цi закони й угоди спрямоваш переважно на виршення прюритетних нацiональних i глобальних еколого-економiчних проблем.
Через 20 рокiв тсля Стокгольмськоï конференцiï вiдбулася (3-14 чер-вня 1992 р.) в Рю-де-Жанейро (Бразилiя) Конференцiя ООН з навколишнього середовища i розвитку. У цш конференци взяли участь представники
216
Збiрник науково-техшчних праць
178 кра!н, близько 10 тис. делегапв, з них 116 - урядовщ найвищого рiвня. Були присутнi також i представники близько 1400 неурядових оргашзацш.
На цiй конференцп було ухвалено п'ять документiв: "Рамкову конвен-щю ООН про змiни кшмату"; "Конвенщю про бiологiчне рiзноманiття"; "За-яву щодо принцишв глобального консенсусу у менеджмент та стшкому роз-витковi всiх типiв лiсiв"; "Декдарацiю по довюллю i розвитку" (!! ще назива-ють "Декларацiя Рiо-де-Жанейро") i "Порядок денний на XXI столптя", що вмiщуе план мiжнародних дш з охорони довюлля на межi XX i XXI столiть.
Конференщя в Рiо-де-Жанейро започаткувала нову еру еколопчно! економiки, глобально! еколопчно! политики та екологiчного права. Через 10 роюв пiсля не! в мюп Йоганесбург (ПАР) вiдбувся Мiжнародний конгрес зi сталого розвитку (в рiзних лiтературних джерелах зустрiчаемо i як Сами ООН "Рiо+10"), основним висновком якого стало тдтвердження безальтер-нативносп моделi сталого розвитку.
Пiсля конференцп, яка вiдбулася у 1992 р. в Рю-де-Жанейро, кожних 5 роюв проводяться конференцп пiд назвами "Рю+5", "Рiо+10", "Рiо+15", на яких тдсумовуеться виконання "Порядку денного на XXI столптя" [5, с. 184191]. Велик! оч^вання пов'язанi з конференщею ООН зi сталого розвитку "Рю+20", яка проходитиме в Бразилп (м. Рю-де-Жанейро) 4-6 червня 2012 р. на найвищому мiжнародному еколого-полiтичному рiвнi i мае за мету досяг-нення згоди щодо нових правових зобов'язань у сферi сталого розвитку на ос-новi оцiнки досягнутого прогресу в цiй сферi, а також окреслення шляхiв вирь шення юнуючих i запобiгання потенцiйним глобальним екологiчним загрозам.
Аналiзуючи дiяльнiсть ООН у мiжнародних еколого-економiчних, еколого-полiтичних та еколого-правових вщносинах, простежуються чимадi зусилля ще! свiтовоl органiзацil у виршенш глобальних екологiчних проблем. Але, на жаль, як свщчить досвщ, пiдписанi мiжнароднi документи в еко-логiчнiй сферi, дуже мало реалiзовуються, вони мають бiльш теоретичний, рекомендацшний характер. Це пояснюеться тим, що вщсутнш юридичний механiзм практично! реадiзацil пiдписаних мiжнародних договорiв. Можна навести приклад: США, яю посiдають перше мюце серед держав свiту за час-ткою (36 %) викидiв парникових газiв [1, с. 37], не тдписали Кiотський протокол. На нашу думку, таю мiжнароднi еколого-полггачш i правовi вiдносини е малоефективними. Тому запропонована академжом НАН Укра!ни Ю.Ю. Туницею для розробки i вiдповiдного застосування на практищ Еколо-гiчна Конституцiя Землi (ЕКЗ) [5] е вчасною i необхщною. Функцiонування ЕКЗ означае створення рiвних екологiчних прав та обов'язкiв для населення вшх держав свiту в галузi охорони довкiлля, забезпечення еколопчно! безпе-ки й рацiонадьного використання та вщтворення природних ресурсiв.
Еколопчна Конституцiя Землi - це Основний Закон, що регулюе на загальноприйнятих еколого-правових принципах та нормах еколопчш права та обов'язки суб'ектiв конституцшних правовiдносин всiеl планети Земля [5, с. 184-191 ].
Висновки. Основш проблеми вдосконалення еколого-економiчних та еколого-правових аспектiв реадiзацil концепцп сталого розвитку такi: вiдсут-шсть у рiзних кра!нах свiту умов (соцiально-економiчного розвитку) та iнте-
Нацюнальний лiсотexнiчний yнiвepситeт УкраУни
ресiв (еколого-економiчних, еколого-правових тощо); вiдсyтнiсть у населен-ня вiдповiдного морального погляду у вщносинах з природою, а також по-чуття вiдповiдaльностi перед майбутшми поколшнями; вiдсyтнiсть належних мехaнiзмiв для забезпечення еколого-економiчних прав та обов'язюв грома-дян; вiдсyтнiсть чiтких програм дiй (мiжнaродних, нaцiонaльних, обласних та ш.), спрямованих на реaлiзaцiю концепци сталого розвитку тощо.
Лiтepaтypa
1. Галушкша Т.П. Eкономiкa природокористування / Т.П. Галушкша. - Харгав i Bид-во "Бурун книга", 2009. - 480 с.
2. Гришв Л.С. Eкологiчнa економжа i навч. поабн. / Л.С. Гришв. - Льв1в i Bид-во "Маг-нол1я 2006", 2010. - 358 с.
3. Дубов1ч I.A. Особливост та перспективи розвитку мiжнaродноï екологiзaцiï економ> ки // Ecological economics and sustainable forest managementi developing a transdisciplinary approach for the Carpathian Mountains / Edited by I.P. Soloviy, W.S. Keeton. - Lviv i Ucrainian National Forestry University Press. Liga-Pres. 2009. - P. 96-105.
4. Дубов1ч I.A. Eкологiчне право Украши i курс лекцш / I.A. Дубов1ч. - Льв1в i Bto-во НЛТУ Укрaïни, 2007. - 147 с.
5. Eкологiчнa Конститущя Земл1. Методолопчш засади / за ред. акад. НAН Укрaïни, д-ра екон. наук, проф. Ю.Ю. Тунищ. - Льв1в i PBB НЛТУ Украши, 2011. - 440 с.
6. Подробности. [Электронный ресурс]. - Доступный з http://www.podrobnosti.ua/vi-deoarchive / 2012/01/14/2668.html.
7. Туниця Ю.Ю. E^tom^a i ринок: подолання суперечностей / Ю.Ю. Туниця. - К. i Bид-во "Знання", 2006. - 314 с.
Дубович И А. Современные эколого-экономические и правовые проблемы реализации концепции устойчивого развития
Обращено внимание на глобальные экологические проблемы. Описаны основные эколого-экономические и правовые проблемы реализации концепции устойчивого развития. Рассмотрена экологизация экономики как основополагающий фактор формирования устойчивого развития. Обоснованы актуальность и важность активного и эффективного эколого-экономико-правового сотрудничества. Проанализированы международные конференции, которые проводились под эгидой ООН, посвященные условиям реализации концепции устойчивого развития. Рассмотрены важность и актуальность теоретико-методологической разработки Экологической Конституции Земли.
Ключевые слова: устойчивое развитие, экологическая экономика, экологическое право, экологические проблемы, Организация Объединенных Наций, Экологическая Конституция Земли.
Dubovych I.A. Modern ecological, economic and legal challenges of the sustainable development conception implementation
The attention is concentrated on the global environmental problems. Main environmental, economic and legal problems which are directed towards sustainable development conception implementation are considered. The greening of economy is treated as main factor of achieving the goals of sustainable development. The importance and urgency of active building and efficient international collaboration in environmental, economic and legislative fields are stressed. The international conferences on sustainable development which were organized by the UN analyzed. The importance and actual developments of theoretical and methodological aspects towards adoption of the World Environmental Constitution are considered.
Keywords: sustainable development, ecological economics, environmental law, greening of economy, ecological problems, UN, World Environmental Constitution.
