CC BY
27
Науковий вкник НЛТУ УкраТни Scientific Bulletin of UNFU http://nv.nltu.edu.ua https://doi.org/10.15421/40280219
Article received 21.03.2018 р. Article accepted 29.03.2018 р.
УДК 351.862:338.48(477.8):339.99
ISSN 1994-7836 (print) ISSN 2519-2477 (online)
Ж
©
1 Kl Correspondence author Yu. I. Hrytsiuk [email protected]
М. Ю. Грицюк1, Ю. I. Грицюк2
1 Нащональний лiсотехнiчний утверситет Украши, м. Львiв, Украша 2Нащональнийутверситет "Львiвська полтехтка", м. Львiв, Украша
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА СТ1ЙКИЙ РОЗВИТОК ТУРИЗМУ
В КАРПАТСЬКОМУ РЕГ1ОН1 УКРА1НИ
Розглянуто основш проблеми природокористування та стшкого розвитку туризму в Карпатському регюш Украши, що дало змогу встановити баланс мiж задоволенням сучасних потреб мiсцевого населення i захистом iнгересiв майбутнiх поко-лшь з врахуванням безпечного стану довкшля. Видiлено основнi прiоритети охорони та еколопчно безпечного використан-ня природних ресурсiв Укра1нських Карпат в економiчнiй i туристичнiй дiяльностi регюну, сформульовано основнi принци-пи стiйкого розвитку туризму в регюш, що дасть змогу органам державно! влади виршити економiчнi проблеми мiсцевих громад i пiдвищить туристичну привабливiсть регiону. Внаслщок проведеного аналiзу наявних планiв заходiв з реалiзацil стратегiй розвитку областей, прилеглих до Карпатського регiону, на перюд до 2020 року з'ясовано нагальш проблеми стiйкого розвитку туризму в регюш, дiяльнiсть якого мае Грунтуватися на принципах збалансованого розвитку особи, сустльства й держави в поеднанш з охороною навколишнього середовища, яке !х оточуе.
Встановлено, що стшкий розвиток туризму в регюш Укра!нських Карпат мае задовольняти тепершш потреби туристiв, вiдпочивальникiв i мюцевого населення загалом, а також рацюнально використовувати наявнi природнi ресурси й примно-жувати туристичний потенцiал регюну як тепер, так i в майбутньому. З'ясовано, що органам мюцево! влади потрiбно так здiйснювати управлшня усiма туристичними об'ектами i курортно-рекреацшними комплексами, щоб не тiльки задовольняти економiчнi, соцiальнi та естетичнi потреби туриста i мiсцевих громад, а й зберггати !хню культурну цЫсшсть, важливi еко-лого-економiчнi процеси, бюлопчну рiзноманiтнiсть i системи життезабезпечення. Виявлено, що продукцiя стiйкого розвитку туризму, насамперед наданi туристичнi послуги, мае бути узгоджена з мiсцевим природним середовищем, суспiльством i державою, !хньою культурою i звичаями в такий спосiб, щоб це приносило уам користь, а не збиток туристичнiй дiяльностi та гальмувало подальший розвиток туризму.
Ключовi слова: принципи стiйкого розвитку; стратегiчне управлшня; органи державно! влади; екологiчна безпека довкшля; природш ресурси; економiчна дяльшсть; туристичнi об'екти; курортно-рекреацiйнi комплекси; культурна спадщина.
Вступ. Сучасний стан еколопчно! системи i навколишнього середовища Карпатського регюну Украши заставляе органи мюцево! влади змiнюваги сво! погляди на його подальший економiчний i гехнiчний прог-рес, в т.ч. i туристичний розвиток (Borushchak, 2006; Voroshylova, 2010; Svyda, 2009). Мсцева влада змуше-на ощнюваш цей стан з урахуванням еколого-еконо-мiчних прiоригегiв (Zhuk, 2012) i наявних ризик1в (Grytsiuk, Maksymiv, 2011; Grytsiuk, & Н^М:, 2017а; Gryciuk, & Grytsiuk, 2016), а також стану еколопчно! безпеки (Adamenko, Adamenko, Arkhypova, 2013, 2014; Andrusevych, Andrusevych, & Kozak, 2009; Kravtsiv, 2013). Для цього органам влади необхвдно переглянути наявний стан природокористування et al.,
2014; Makarova, Шг^е^ & Mykhalchuk, 2007; Safra-nov, 2009; Tsarenko, & Zlobin, 1999), проаналiзуваги та перебудувати гурисгично-господарську дiяльнiсть i ку-роргно-рекреацiйний комплекс з урахуванням засад стшкого розвитку (Arkhypova, 2013; Arkhypova, 2014Ь; Holubets, 2007; Zinko, et al., 2009; Тте^Ь^^, 2002;
Shevchuk, 2006). Ц засади грунтуються на досягненш компромюу м1ж соц1ально-економ1чними потребами населення та можливостями навколишнього середовища (Dorohontsov, et al., 2011; Rehionalni dopovidi, 2017; Topornytska, 2012), задоволення яких мае вщбуватися без загрози нормальному функцюнуванню еколопчно! системи (Hryniv, 2001; Melnyk, 2003; Safranov, 2009).
Загалом, природокористування - це використання властивостей навколишнього природного середовища для задоволення економ1чних, еколопчних, оздоровчих, лшувальних, культурних, естетичних та шших потреб людини. Тому потр1бно виробити i впроваджувати в життя таку стратегiю i тактику природокористування в Карпатському регюш (Kravtsiv, et al., 2014; Kravtsiv, 2013; Milashovska, 2008), як1 б забезпечили штегральне управлiння економiчною та еколопчною системами (Grytsiuk, Grytsiuk, & Gryciuk, 2017a; Grytsiuk, & Hrytsiuk, 2017a; Shmandii, & Soloshych, 2004), оргашзували !х рацiональне туристичне навантаження (Blanke, & Chi-esa, 2011; Arkhypova, 2014b; Kravtsiv, et al., 2014; Tkac-
1нформащя про автора:
Грицюк Мар'яна Юрпвна, acnipaHT кафедри еколопчноТ економiки, MaricTp. Email: [email protected] Грицюк Юрм 1ванович, д-р техн. наук, професор кафедри програмного забезпечення. Email: [email protected];
ORCID: http://orcid.org/0000-0001-8183-3466, ResearcherlD: V-3995-2017 Цитування за ДСТУ: Грицюк М. Ю., Грицюк Ю. I. Природокористування та стШкий розвиток туризму в Карпатському регюш
УкраТни. Науковий вкник НЛТУ УкраТни. 2018, т. 28, № 2. С. 99-110. Citation APA: Grytsyuk, M. Yu., & Hrytsiuk, Yu. I. (2018). Nature and Sustainable Development of Tourism in the Carpathian Region Ukraine. Scientific Bulletin of UNFU, 28(2), 99-110. https://doi.org/10.15421/40280219
henko, 2009), унеможливили HaAMipHe виснаження та забруднення довшлля, а також здшснювали постiйний контроль за змiнaми природних i антропогенних проце-ciB (Diachenko, 2007; Kravtsiv, 2013). Проте, ощнювання пpоeктiв стiйкого розвитку туризму в Карпатському ре-гiонi, в т.ч. й мiжнapодних (Press Release, 2018; Andru-sevych, Andrusevych, & Kozak, 2009; Arkhypova, 2013; Voroshylova, 2010; Malska, Antoniuk, & Hanych, 2008), ще й на сьогоднi компетентш органи виконують без достатнього врахування eкологiчних чинник1в. Також при вибоpi вapiaнтiв туристичного освоения peгiону органи мюцево! влади aнaлiзують й враховують альтерна-тиви недостатньо для того, щоб компенсувати витрати на ввдгворення навколишнього природного середовища та покращення його еколопчного стану.
Анaлiз останшх дослщжень i публiкацiй. Початок 90-х рошв ознаменувався iнтeнсифiкaцiею наукових дослвджень щодо виpiшeння проблеми збалансованого природокористування та стшкого розвитку суспiльствa. Свого часу за участю багатьох вчених (Borushchak, 2006; Holubets, 2007; Korobko, 2007; Trehobchuk, 2002; Shevchuk, 2006) була розроблена Концeпцiя сталого розвитку Укра!ни, яку згодом схвалила Верховна Рада Укра!ни. Про aктуaльнiсть дано! проблеми свщчить той факт, що ще в 1998 р. при Кабшеп Мiнiстpiв Укра!ни вiдповiдною постановою була створена Нацюнальна комiсiя сталого розвитку Укра!ни, а до !! складу увшшли вiдомi вчeнi. А Указом Президента Укра!ни вiд 12 ачня 2015 р., № 5/2015 була схвалена "Стратепя сталого розвитку "Укра!на - 2020". Нaуковi основи нащ-онально! стратеги переходу Укра!ни на принципи стiйкого розвитку грунтуються на властивих дepжaвi гeополiтичних, гeогpaфiчних, дeмогpaфiчних, сощаль-но-eкономiчних i еколопчних особливостях.
Проблеми стiйкого розвитку Карпатського репону Укра!ни та вдосконалення наявно! державно! полiтики щодо упpaвлiння туристичною галуззю не е новими, проте потребують постшних наукових розробок з вра-хуванням зapубiжного досвiду господарювання (Shupik, 2009; Havrylyshyn, 1994). Це знайшло ввдображення в дослвдженнях таких науковщв, як Л. М. Архипово! (Arkhypova, 2014a), О. О. Любщево! (Liubitseva, 2006; Liubitseva, Pankova, & Stafiichuk, 2007), М. I. Борущак (Borushchak, 2006), О. О. Бейдика (Beidyk, 2001), В. Киф'яка, О. В. 1лыно1 (Ilina, 2004), А. Олександрово!, В. Квартального, I. Колесниковой I. Зоpiнa, М. Мальсько! (Malska, Antoniuk, & Hanych, 2008), Д. I. Басюк (Basiuk, 2005), I. П. Гаврилишина (Havrylyshyn, 1994) та ш. Розвиток iнвeстицiйних ироцеав у мгжнародному туpизмi розглянуто у робой Г. О. Ворошилова (Voroshylova, 2010).
Проблеми регионально! туристично! политики на те-риторп Укра1нських Карпат достатньо детально розглянуто в роботах Л. М. Архипово! (Arkhypova, 2013; 2014a, 2014b), особливосп формування та функщону-вання ринку надання туристичних послуг детально вик-ладено у працях О. О. Любiцeво! (Liubitseva, 2006). Дослвдження потeнцiaлу туpистично-peкpeaцiйних ре-сурав Карпатського peгiону висвiтлeно у численних публжащях О. О. Бейдика (Beidyk, 2001). Багато авто-piв дослвджують зaхiднi туpистичнi peгiони (облaстi) Укра!ни: М. М. Блага, В. I. Гетьман, В. С. Грицевич, О. П. Дудкша, В. I. Мацола (Matsola, 1997), М. П. Мальська (Malska, Antoniuk, & Hanych, 2008), О. А. Марченко, С. П. Кузик й iншi. Проте проблеми форму-
вання стратеги стшкого розвитку туристично! галузi Карпатського репону Укра!ни розкрип недостатньо i потребують подальшого опрацювання, що i визначило актуальнiсть цie! роботи.
Водночас, у багатьох дослвдженнях недостатньо вивченими залишаються питання щодо комплексного ощнювання конкурентоспроможносп туристичних i ку-рортно-рекреацшних комплексiв Карпатського регiону, виявлення та визначення дi! рiзних за природою i супе-речливих за характером впливу чиннишв на допусти-мий рiвень природокористування, на стан еколопчно! ситуацi! в регiонi, а також формування дieвих мехашз-мiв ввдновлення довк1лля.
Отже, видаеться доцiльним проведення дослвдження щодо узгодження проблем природокористування в Кар-патському регiонi Укра!ни з проблемами стшкого розвитку туризму, виршення яких передбачало б ращ-ональне туристичне навантаження на еколопчну систему регiону, а також унеможливило б надмiрне виснаження та забруднення, передуам, курортно-рекре-ацшних об'ектiв.
Об'ект до^дження - природокористування та стш-кий розвиток туризму.
Предмет до^дження - методи та засоби забезпе-чення рацiонального природокористування та стiйкого розвитку туризму в Карпатському регюш Укра!ни
Мета дослiдження полягае у видшенш основних прiоритетiв охорони та еколопчно безпечного викорис-тання природних ресурав Карпатського регiону в ту-ристичнш дiяльностi, формулювання принципiв стшко-го розвитку туризму, що забезпечать виршення еконо-мiчних проблем мiсцевих громад i пiдвищать рiвень екологiчно! безпеки довк1лля.
Для реалiзацi! зазначено! мети потрiбно виконати так1 основнi завдання:
1) проанал1зувати проблеми збалансовано! д1яльност1 гос-подарських об'еклв [ стшкий розвиток Карпатського репону, що дасть змогу встановити баланс м1ж задово-ленням сучасних потреб м1сцевого населення [ захис-том штеремв майбутшх поколшь з врахуванням безпечного стану довкшля;
2) з'ясувати проблеми стшкого розвитку туризму в регюш Укра!нських Карпат, д1яльшсть якого мае Грунтуватися на принципах збалансованого розвитку особи, сустль-ства й держави в поеднанш з охороною навколишнього середовища, яке !х оточуе;
3) виявити зв'язок м1ж туристичною д1яльшстю та еколо-пчною безпекою Карпатського репону, що дасть змогу встановити основш прюритети охорони та безпечного використання природних об'еклв, а також запропону-вати заходи еколопчно! безпеки на принципах сталого розвитку;
4) зробити вщповщш висновки та надати рекомендаци щодо ефективного природокористування та стшкого розвитку туризму в Карпатському регюш Украши.
1. Збалансована д1яльн1сть господарських об'eктiв i ст1йкий розвиток Карпатського регiону
Поняття збалансованого, тобто стшкого розвитку особи, суспшьства й держави е давно вщомим i вже до-сить усталеним. Вперше воно згадувалося ще в роботах Томаса Мальтуса1, який зазначав, "... що протягом бшъ-шо1 частини iснування людства зростання його юлъ-костi на кожен встановлений момент часу був обме-жений можливостями несно'1 здатностi Землi, зумов-
лено'1 ргвнем розвитку життезабезпечувалъних техно-логш, що спостер1галися на певний момент часу".
1 Томас Роберт Мальтус (англ. Thomas Robert Malthus, 1766-1834 рр.) - англшський священик i учений, демограф i економют, автор теорп, згiдно з якою неконтрольо-ване зростання народонаселення повинне призвести до голоду на Земл.
У свош працi "Дослщ щодо закону народонаселення" (1798 р.) Мальтус вказав на те, що зростання населенна без жодних стримулювальних чиннишв мае вщ-буватися експоненцiйно (1—2—-4—-8), водночас як збшь-шення харчових ресурсiв можливе тiльки в арифметич-нiй прогресп ( 1 —^2—>3 —>4). Наслщком такого розвитку подш Мальтус бачив вимушене повернення кiлькостi населення до рiвня, на якому оселя (Земля) здатна тд-тримувати людську популяцiю як результат голоду, хвороб i воен за обмежеш ресурси. Цей сценарш розвитку суспiльства отримав назву "мальтузiанськоï ка-тастрофи" (Dolan, 2000). Для уникнення такого сценарш Мальтус пропагував потребу просування iншого виду стримувальних чинник1в - превентивних (упереджу-вальних), таких як регулювання народжуваностi, а також заперечував занадто активне втручання держави у про-цес розгортання описаних вище природних чиннишв.
Термши "стiйкий розвиток" нерозривно пов'язаний з еволюцiею людства. Адже не секрет, що у давш часи люди хоча i займалися сшьським господарством i про-мисловим виробництвом (Hryniv, 2001; Korobko, 2007), однак були псно пов'язанi з природою, тобто збалансо-вано використовували надаш ïм ресурси. Протягом ос-таннього столтня промисловий розвиток багатьох кра-1н призвiв до надмiрного виснаження та забруднення довк1лля (Dorohontsov, et al., 2011), внаслвдок чого зму-сило наукову спiльноту визнати той факт, що економiч-ний розвиток будь-я^ краïни мае певнi обмеження, пов'язанi, насамперед, з екологiчним станом не тшьки конкретно'' територiï чи репону, але й планети загалом (Shmandii, & Soloshych, 2004). Проблема стану навко-лишнього середовища була розглянута вперше в 1972 рощ в Стокгольмi на Конференцiï ООН, яка стала початком дiяльностi прогресивноï спiльноти щодо захисту довшлля в планетарному масштабi.
Становлення концепцп стiйкого розвитку пройшло три основних етапи:
1) В 1992 рощ в Рю-де-Жанейро за участю глав 179 держав вщбулася перша мiжнародна Конференцiя ООН з питань навколишнього середовища та розвитку UN-CED (англ. United Nations Conference on Environment and Development). "Порядок денний на XXI столптя" -головний документ (Agenda 21, 1992), в якому було рекомендовано концепщю стшкого розвитку як основу для подальшого кнування св^ового ствтовариства. У текста тдкреслювалось: "... не можнарозглядати нав-колишне природне середовище й соцгалъно-економгчний розвиток як гзолъованг областг. Висока яюстъ навколишнього природного середовища й здорова економжа для всгх народ1в свту - двг мети, яю маютъ розгляда-тися в едностг".
2) 4 вересня 2002 у Йоганнесбурзi (ПАР) вщбулася друга Всесвгшя Конференщя ООН зi стшкого розвитку тд назвою "Сами ЗемлГ', що зiбрала делегатав з 189 краш. Основними завданнями цiеï конференцiï були ощнка глобальних змiн, якi вiдбулися тсля "Рiо-92", i узго-дження "Плану зi стiйкого розвитку Землi до 2015 року".
3) 20-22 червня 2012 року в Pio-де-Жанейро (Бразилiя) вiдбувся третiй Мiжнародний Форум ООН з питань стшкого розвитку тд назвою "Майбутне, якого ми ба-жаемо", який отримав назву "Рю-2012" або "Рiо+20", де учасники з 188 краш проголосили "... nepexid eid неспричинення шкоди до створення позитивного сощ-ального впливу".
На сьогодш вщома велика шльшсть визначень тер-мшу "стшкий розвиток". Кожний автор, залежно вщ власно! сфери знань (техшка й технолопя, економша й еколопя та ш), дае свое визначення або його версш. Наприклад, практично ва науковщ Укра!ни у сво!х пра-цях заметь термшу "стшкий розвиток" чомусь вико-ристовують термш "сталий розвиток", який у практиков асоцшеться з застоем, що спостертався у 1980-х роках, коли не було жодно! динамши руху. Однак, як зазначае М. Р. Редктфт, "... невизначенiсть поняття "стшкий розвиток" е одтею з причин тдвищено'1 уваги до нього" (Redclift, 1997).
Найбшьш вдале визначення термшу "стшкий розвиток" було сформульовано в доповвд "Наше стльне майбутне", зробленш в 1987 рощ Световою комгаею з питань навколишнього середовища та розвитку (WECD): "стшкий розвиток - це розвиток, що задовольняе потреби сьогодення та гарантуе таку ж можливiсть майбутнiм поколiнням". Тод1 вважалося (Arkhypova, 2013; Shevchuk, 2006), що таке визначення зосереджуе увагу оргашв державно! влади на: концепцп виршення нагальних проблем, особливо потреб бщного населення держави, яким варто надати найвищий прюритет; концепцп обмежених можливостей навколишнього природного середовища у задоволенш тепер1шн1х i майбут-тх потреб людства.
Також з цього визначення видно, що коли йдеться про стiйкий розвиток певно! мiсцевостi, регiону чи держави, то не варто зосереджувати увагу тшьки на еколо-пчних питаннях. Стiйкий розвиток потрiбно сприймати як збалансовану дiяльнiсть господарських об'екпв, що гармонiйно поеднуе використання наявних природних ресурсiв, напрями швестищйно! полетики (Voroshylova, 2010; Kalchenko, 2009; Kontseptsiia, 2007; Zhuk, 2012), особливостi науково-техшчного прогресу та шститу-цiйнi змши з потребами теперiшнього й прийдешшх по-колiнь. Тому природокористування важлива складова проблеми взаемодп природи та суспшьства (Kravtsiv, et al., 2014; Makarova, Harmider, & Mykhalchuk, 2007; Saf-ranov, 2009; Tsarenko, & Zlobin, 1999). Характер природокористування змшюеться з розвитком суспiльних формацш i перебувае в тiсному взаемозв'язку з рiвнем науки та техшки. В умовах науково-технiчного прогресу взаемодiя мiж природою та суспшьством значно ус-кладнилася у зв'язку зi зростанням потреб суспiльства у природних ресурсах, штенсившстю i характером впливу людини на природне середовище (Melnyk, 2003). Це призводить до ускладнення еколопчно! ситуацй' у окре-мих регiонах кра!ни, в т.ч. i Карпатському репош зок-рема (Hryniv, 2001).
Отже, природокористування (англ. Natural Resource Management) - сфера виробничо! та науково! дiяльнос-тi, вся сукупнiсть засобiв, як застосовуе суспiльство задля комплексного вивчення, освоення, використання, ввдновлення, полiпшення й охорони навколишнього природного середовища та природних ресурав для роз-витку продуктивних сил, забезпечення сприятливих
умов життeдiяльностi людини (Dorohontsov, et al., 2011). Це сукупшсть ycix впливiв людей на природу, як1 м^ять заходи з !! освоения, перетворення та охоро-ни (Andreitsev, 2010; Orlov, 2001). Природокористуван-ня е теорiею та практикою рацiонального використання людиною природних ресyрсiв у середовищi суспшьно-виробничо! дiяльностi, спрямовано! на задоволення потреб людства цими ресурсами, а також збереження рiзномаиiтностi та якостi навколишнього середовища (Makarova, Harmider, & Mykhalchuk, 2007). Тому приро-докористування i сталий розвиток тiсно пов'язаиi мiж собою, позаяк спрямоваиi на оргашзоване й рацюналь-не використання наявних ресурав, забезпечення охоро-ни навколишнього природного середовища, еколопчно! безпеки певно! територп чи регiонy тощо.
Три мiжнароднi оргашзацп IUCN1, UNEP2 та WWF3 у 1991 рощ запропонували дещо iнше визначення стiйкого розвитку: "... шляхрозвитку, щ cnpaedi покра-щуе яюсть життя людей i, водночас, збер^ае природ-не рiзноманiття планети... Стшкий розвиток означае жити гармоншно з тшими людьми та з природою". У цьому визначенш наголос зроблено на покращенш якосп життя людей та важливосп !хнього гармоншного сшвюнування з природою.
1 Мiжнародний союз охорони природи (МСОП; англ. International Union for Conservation of Nature, IUCN) -мiжнародна оргашзащя, метою яко! е збереження природних ресyрсiв.
2 Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП; англ. United Nations Environment Programme, UNEP) - мь журядова програма, створена з шщштиви Стокгольмсько! конференцп ООН з иавколишиього середовища (1972) i ршення Генерально! Асамбле! ООН (1973 р.).
3 Всесвгтнш фонд дико! природи (англ. World Wide Fund for Nature) - з 1986 року мае назву WWF (англ. World Wildlife Fund) - мiжнародиа неурядова оргашзащя, що займаеться збереженням природи, доолдженнями та вщновленням природного середовища. Мгая WWF - запобь гання иаростаючiй деградаци природного середовища планети i досягиениi гармони людини i природи. Головна мета
- збереження бюлопчно! рiзиомаиiтностi Землi. Символ Всесвiтиього фонду дико! природи - пгантська панда.
Для виршення таких комплексних проблем людства потрiбно навчитися iнтегрально управляти економiч-ною та екологiчною системами як единим цшим, тобто потрiбно збалансувати дiяльнiсть господарських об'ектiв з еколопчною безпекою довк1лля. Тому в Лансароте (острiв у складi Канарських островiв) в 1995 р. на Свь товiй конференцп' зi стшкого туризму було прийнято ввдповвдну Хартш, в як1й зазначено: "стшкий розвиток - це процес управлiння глобальними ресурсами, результатом якого мае бути ix збереження, що, водночас, мае привести до збереження природного та культурного багатства". Таке визначення змушуе органи державно! влади збертати рекреацшш територп та куль-тyрно-iсторичнy спадщину, i, водночас, придаляти пильну увагу рацiональномy використанню природних ресyрсiв.
У 1987 рощ Комгая ООН пiд керiвництвом Гру Гарлем Брундтланд4 у сво!й доповiдi сформулювала таке визначення стшкого розвитку: "... розвиток, який задо-вольняе потреби нинiшнix поколiнь i не ставить пiд загрозу можливостi наступних поколiнь задовольняти сво'1' власнi потреби" (Butlin, 1989).
4 Гру Гарлем Брунтланд (норв. Gro Harlem Brundtland)
- жiнка-полiтик, голова найбшьшо! партп в Норвегп, пре-
м'ер-мшстр, вiдомий мiжнapодний дшч. I! часто назива-ють найяскравшим полiгичним дячем сучасно! Норвеги.
Отже, стшкий розвиток (англ. Sustainable Development) - загальна концепщя стосовно потреби встанов-лення балансу мiж задоволенням сучасних потреб людства i захистом штереав мaйбутнiх поколiнь з враху-ванням !х потреб в безпечному i здоровому довкiллi (Arkhypova, 2014a; Borushchak, 2006; Holubets, 2007). Це процес eкономiчних i соцiaльних змiн, за яких експлуатащя природних peсуpсiв, напрям iнвeстицiй, оpiентaцiя нaуково-тeхнiчного прогресу, розвиток осо-бистостi й iнституцiонaльнi змши погоджeнi один з одним i змiциюють тeпepiшнiй i майбутнш потeнцiaл для задоволення людських потреб i спрямувань (Shevchuk, 2006).
Тepмiн "стiйкий розвиток" е офщшним укра!нським ввдповвдником англшського тepмiну "Sustainable Development", до^вний переклад якого з урахуванням контексту може бути "життездатний розвиток" чи "зpiвно-важений розвиток", а за сенсом - "самотдтримуваний розвиток". Школи цей тepмiн тлумачать як "всeбiчно збалансований розвиток" чи просто "збалансований розвиток" особи, суспiльствa, держави. За визначенням Комiсi! ООН зi стiйкого розвитку, його мета - задовольняти потреби сучасного суспшьства, не ставлячи тд загрозу здатшсть мaйбутнiх поколiнь задовольняти сво! потреби. Тeоpiя стiйкого розвитку е альтернативою па-paдигмi eкономiчного зростання, яка пноруе eкологiчну небезпеку вiд розвитку за екстенсивною моделлю (Ko-robko, 2007).
Стшкий розвиток мае чотири вимipи (Arkhypova, 2013; Shevchuk, 2006), як1 тюно пов'язaиi мiж собою:
• социальный - показуе взаемозв'язок людей, насамперед piв-иiсгь та повагу до прав як сво!х, так i шших;
• економ(чный - тасно пов'язаний iз системами, що забезпечу-ють виживання людини (навчання, робота, кушвля, охорона здоров'я, вiдпочииок тощо);
• екологгчный (природный) - зосереджуе увагу на системах, що тдтримують життя планети (бюсфери, атмосфери, пд-росфери, лiгосфepи, космосфери, видового складу флори i фауни та in);
• полтычный (¡нстытуцштй) - вказуе на демократичне уп-paвлiния та прийняття ршень з питань рационального використання природних ресурсш, а також уиикиeния надарно-го забруднення та деградаци довкшля.
Стiйкий розвиток мае деяш характеристики, що вщ-piзияють його вiд таких форм розвитку, як класычна модель i модель необмеженого розвытку, яш з'явились протягом остaннiх дeсятилiть (Shevchuk, 2006). Класич-ну модель стшкого розвитку можна розглядати як систему взаемопов'язаних моделей, кожна з яких ввдобра-жае повeдiнку одного з чотирьох вимipiв: соцiaльного, eкономiчного, eкологiчного i полiтичного (Borushchak, 2006). Серед моделей необмеженого, так званого експо-ненщального зростання нaйбiльш ввдомий закон Мура, який базуеться на припущенш вщсутносп будь-яких обмежень розвитку як такого загалом (Trehobchuk, 2002). Водночас, якщо ресурсне забезпечення варш-еться довiльно або розглядають дек1лька eтaпiв житте-вого циклу, то бшьш адекватною е S-подiбнa логiстич-на модель розвитку (Diachenko, 2007).
Отже, головними характеристиками стшкого розвитку Карпатському регюш (Arkhypova, 2014b; Zinko, et al., 2009) мають бути:
1) Прямий зв'язок з навколиштм середовищем, тобто да-яльшсть мiсцевих громад та використання природних ресурив не можуть перевищувати очиснi та вдаворю-вальнi можливостi екологiчноï системи. Перевищення щеТ здатностi призводить до надшрного забруднення та деградацiï довкшля, що значно зменшуе туристичну привабливiсть репону.
2) Передбачення майбутшх потреб, тобто люди повинш мати моральний обов'язок зберегти для майбуттх по-колшь можливiсть забезпечити ïхнi потреби з ресурив навколишнього середовища, якими володiе сучасне по-колiння. Адже надшрне вирубування лiсiв призведе до попршення як екологiчноï, так i економiчноï ситуацiï в регiонi та, як наслвдок, значно зниження його турис-тичноï привабливостi.
3) Збереження та покращення якостi життя, основу якого становить не тшьки матерiальна складова, але й сощальна, моральна та духовна особливоста.
4) Piem можливостi, тобто вм адмiнiстративнi територп та соцiальнi групи населення репону мають мати одна-ковi права, рiвнi можливостi та конкретнi обов'язки. Першочергова увага повинна придiлятися бщним вер-ствам населення та людям з особливими потребами, якi мають мати можливкть як працювати, навчатися, так i вщпочивати чи мандрувати.
5) Принцип обережностi, зпдно з яким, якщо iснуе сум-тв з приводу негативного впливу деякоТ господарськоï дiяльностi чи проектiв iз розвитку на стан екологiчноï системи, то вибiр варiанту рiшення мае бути, переду-мм, на користь захисту довкшля. Наприклад, вибiр мiж промисловим i туристичним об'ектом мае Грунтуватися не тiльки на ïх економiчнiй доцiльностi, але й на потен-цiйно заподiянiй шкодi довкшлю.
6) Потреба спiввiдносити eci проекти чи програми розвитку з впливом на довюлля, зпдно з яким виршення серйозноï проблеми навколишнього природного середовища вимагае брати до уваги вм вимiри стшкого розвитку: сощального, економiчного, еколопчного i полi-тичного.
Кожна з наведених вище характеристик мае здшсню-вати свш внесок у вирiшення рiзних проблем стiйкого розвитку Карпатського репону i це треба робити доти, доки в мюцевого населення, туриспв i вщпочивальни-к1в не появиться так звана "культура" стшкого розвитку, яка забезпечить збалансовану дiяльнiсть як госпо-дарських об'ектiв, так i стшкий розвиток туризму зага-лом. Адже досягнення стiйкостi розвитку особи, сус-пiльства й держави - це складний процес, що мютить кооперацiю на рiзних рiвнях - нацiональному й реп-ональному, науковому й практичному, а також на рiвнi ЗМ1 та ш.
2. Проблеми стiйкого розвитку туризму в perioHi Украшських Карпат
У 1960-х роках негативний вплив розвитку масового туризму (Tkachenko, 2009) призвiв до загально! критики та дискусп щодо розвитку так званого зеленого туризму (Svyda, 2009). Водночас, термш "стшкий туризм" впер-ше був використаний в 1980-х, коли дослщники й фа-хiвцi туристично! галузi працювали над доповщдю Гру Гарлем Брунтланд. Сталося це в Лада (Англiя) в 1990 роцi на конференцп пiд назвою "Тiнi зеленого кольору", яка пiзнiше отримала назву "стшкий туризм". Тому з початку 1990-х термш "стшкий туризм" почав викорис-товуватись частше як загальновизнане поняття збалан-совано! туристично! дiяльностi. Понад це, i "Конвенцiя
з питань бюлопчного рiзноманiття", i "План дш 21" (Agenda 21, 1992), прийняп в Рiо-де-Жанейро в 1992 рощ на Конференцп ООН з питань довкшля та розвитку, наголосили на потребi додати туризм як складову до мiжнародноï полетики захисту довк1лля.
Концепцiя стiйкого розвитку туризму з'явилась у вщповщь на двi проблеми: з одного боку - потреби роз-вивати прибутковий туризм, а з iншого - враховувати обмеження щодо використання наявних природних ре-сурав i, що найважливше, 1'х збереження для прийдеш-шх поколiнь. Тому в 1996 рощ Всесветньою Туристич-ною Органiзацiею (ВТО) було зроблене таке визначення стшкого туризму: "... процес, який задовольняе потреби сучасних туристгв i мкцевостей, як ïx прийма-ють, i, водночас, зберггае та розвивае можливостг для майбутнього" (UNWTO, 2010). За цим визначенням стшкий розвиток туризму мае задовольняти сьогоденш потреби мюцевого населення та 1'х майбутшх поколшь, а також тепершш й майбутш потреби туристiв i сторш, що 1х приймають. О^м цього, стiйкий розвиток туризму мае слугувати iнтересам людей в сферi соцiуму, еко-номiки та екологп.
Отже, стшкий туризм (англ. Sustainable Tourism) -сучасна концепщя розвитку туризму, що грунтуеться на принципах збалансованоï туристичноï дiяльностi особи, суспшьства й держави в поеднанш з охороною навколишнього середовища, яке 1'х оточуе (Tkachenko, 2009). Це туризм, що мае задовольняти ва нaявнi потреби учасник1в туристичноï дiяльностi, уникаючи при цьому надшрного навантаження на природнi об'екти й довкш-ля, але повинен розвиватися так, щоб забезпечити ана-логiчними можливостями мaйбутнi поколшня.
Анaлогiчне визначення стiйкого розвитку туризму можна спостерiгaти й у "Карпатськш конвенцiï" (Ram-kova konventsiia, 2004), створенш 22 травня 2003 року (Кшв), яка набула чинностi 4 сiчня 2006 року. Згiдно з цим визначенням, стшкий туризм - це "... туристична дiяльнiсть, за яко'1 управлтня всша ресурсами проходить в такий споЫб, що ïï економiчнi, соцiальнi, есте-тичнi потреби повнiстю задовольняються та зберi-гаеться культурна складова, екологiчнi процеси, бюло-гiчне рiзноманiття та системи тдтримки життя". О^м цього, у "Карпатськш Конвенцй" виокремлено переваги туризму, яш мають отримувати мюцеве населення вщ його розвитку, а саме: "... Сторони вживати-муть заxодiв для стшкого розвитку туризму в Карпатах, що надасть мiсцевим жителям переваги, виходячи 1з особливостей природи, ландшафтiв i культурно'1 спадщини, i, як на^док, покращить спiвробiтництво задля досягнення мети".
Попри створення додаткових можливостей для зайнятосп мюцево1' громади, стшкий туризм мае допо-могти ш зменшити негативний вплив на природне середовище та культурну спадщину, а також сприяти вико-ристанню мюцево1' продукцп, в т.ч. й туристично1'. Як було написано в Хартп зi стшкого розвитку туризму (1995 р.): "... Стшкий туризм Грунтуеться на критерИ' ^rn^^i, тобто вт мае бути екологiчно нешюдливим у довготривалш перспективi, економiчно доцшьним та соцiально рiвним для мкцевих громад".
В Йогaннесбурзi (ПАР) у 2002 рощ на Световому са-мт з питань стшкого розвитку (Самет Земл^ було зроблено висновок про важливють впровадження прин-цитв спйкосп в розвиток туризму, позаяк туризм став
одним i3 найбшьш енергом^ких ceKTopiB економши. Це змусило ВТО в 2004 рощ переглянути власне визна-чення цього термiну вiд 1996 р., внаслщок чого було от-римано таке його трактування: "Правила та принципи стшкого розвитку туризму можна застосовувати до ycix форм туризму та типгв мгсць гхнъого розмщення, в т.ч. масовий туризм та iншi туристичнi продукти. Принципи ^rnm^i стосуються екологiчних, еконо-мiчних i соцюкулътурних особливостей розвитку туризму. Потрiбно збалансувати ц три особливостi для досягнення довготривалог ^iü^^i".
Рiзниця мiж обома визначеннями, зробленими в 1996 i 2004 роках, полягае у видшенш потреби збалан-сованосп трьох вимiрiв туризму: еколопчного, сощаль-ного та економiчного. Про полiтичний вимiр ще в той час чомусь не йшлося. Понад це, доповнене визначення 2004 р. виокремлюе потребу запровадити принципи стiйкостi в уах формах туризму, не зважаючи на мюце перебування туриста чи вид туристично! дiяльностi. Згiдно з цим визначенням, навiть масовий туризм мае право юнувати та розвиватись за умови виконання ним принципiв стшкосп (Tkachenko, 2009).
Багато науковцiв (Beidyk, 2001; Borushchak, 2006; Grytsiuk, Grytsiuk, & Gryciuk, 2017b; Grytsiuk, & Hrytsi-uk, 2017b; Voroshylova, 2010; Liubitseva, Pankova, & Sta-fiichuk, 2007; Malska, Antoniuk, & Hanych, 2008; Svyda, 2009) протягом останшх дек1лькох десятилiть працюва-ли над створенням основних принципiв для щентифша-цп концепцп стiйкого туризму та над способами !х впровадження. Туристичною Радою та Всесвiтнiм фондом дико! природи (WWF) було запропоновано десять принципiв стiйкого розвитку туризму, а саме:
1) Стгйке використання природних, сощальних i культур-них ресурсiв, контроль за !хшм збереженням i регуляр-ним вiдтворенням.
2) Скорочення надмгрного споживання та шюдливих ви-кидгв - попереджае витрату значних коштав на локаль защю та лiквiдацiю шкоди, нанесену довкшлю, та тд-вищуе ефективнiсть туристично! дiяльностi.
3) Збереження природного, соцгалъного та культурного розмагття, що е важливим для привабливост регiону та збалансованого розвитку туризму, оскшьки створюе базу для туристично! дiяльностi мюцевого населення.
4) Урахування туризму в нацюналъному та регюналъному плануваннг, об'ективне ощнювання наслщюв його впливу на екологiю довкiлля значно тдвищуе шанси туристичного бiзнесу на виживання.
5) Шдтримка мгсцевог економжи, зважання на екологiчну ситуацiю, вiдсутнiсть шкоди довкшлю сприяе ефектив-ностi туристичного бiзнесу та загального успiху учас-никiв туристично! дiяльностi.
6) Залучення мгсцевих громад до туристично! дiяльностi не тшьки позитивно впливае на економжу регiону та стан довкшля, а й покращуе якiсть надання туристич-них послуг, !хньо! автентичност та колориту.
7) Консулътування зацгкавлених сторт i мгсцевог громади щодо проблем туристично! дiяльностi, результати яко-го сприяють попередженню та виршенню потенцiйно можливих конфлiктiв i !хшх взаемних iнтересiв.
8) Шдготовка мгсцевого персоналу на вих етапах туристично! дiяльностi покращуе якiсть туристичного продукту та квалiфiкацiю людей, здатних до працi, позаяк набувають певш навики й отримують вдаовщш знання.
9) Маркетинг туризму надае повну iнформацiю потен-цiйним ктентам про туристичну дiяльнiсть, пiдвищуе
1хню повагу до природного, сощального та культурного середовища м1сцевост1, де !х приймають, та позитивно впливають на р1вень !хнього задоволення.
10) Проведения маркетингових досл1дженъ, постшний мониторинг туристично! д1яльност1 та стану довкшля важлив1 для виршення наявних проблем i покращення ситуацп на м1сцевост1, що откуе ктенпв - в1дпочи-вальниюв, туристав i мандр1вниюв. Деяк1 науковцi (Adamenko, Adamenko, Arkhypova, 2013; Borushchak, 2006; Hryniv, 2001) термш "стшкий туризм" використовують для того, щоб звернути увагу органiв мiсцево! влади на те, що для досягнення збалансованого розвитку Карпатського регюну потрiбно, щоб туризм був штегрованим в усi сфери економiчно! дiяль-ностi i що деяк1 вимiри туризму не обов'язково мають бути стшкими. Наявнiсть iнших понять (рис. 1), що часто використовують заметь термшу "стшкий туризм", дещо ускладнюе порозумiння як мiж науковцями, так i усiма iншими учасниками туристично! дiяльностi.
Рис. 1. Стввдаошення мiж термшом "стiйкий розвиток" та ш-шими його поняттями
У багатьох документах (Andrusevych, Andrusevych, & ^ак, 2009; Matsola, 1997; Smolii, Fedorchenko, & Tsybukh, 2006; Shupik, 2009) можна знайти стввщно-шення мiж термiном "стiйкий розвиток" та шшими його поняттями. Однак, ввдповвдальний туризм, м'який туризм, рекреацшний та оздоровчий туризм, природно-орiентований туризм i альтернативний туризм - уа цi термiни мають схожий сенс з поняттям стiйкого туризму, тому i об'еднанi в термш "стшкий туризм". I хоча ва вони в деякий споаб пов'язанi мiж собою, жодне з них не е синошмом. Для защкавлених сторiн туристично! дiяльностi важливо, щоб iснували чiткi меж1 мiж ци-ми термiнами, тобто рiзниця мiж ними мае бути однозначно зрозумшою. Наприклад, термши "м'який туризм", "туризм мшмального впливу", "вiдповiдальний туризм", "екологiчно сввдомий туризм" означають, що вплив туристично! дiяльностi на мiсцеву громаду та довшлля не е шк1дливим (ВоЛеИЛ, & Bocheliuk, 2006). Отже, тут немае суперечностей, адже всi термши опи-сують концепцiю стiйкостi туризму, проте кожен з них мае сво! особливостi (Ilina, 2004).
Однак, поняття "альтернативний туризм" та "стшкий туризм" часто використовують як синошми (Zastavnyi, 2006). Зазвичай, альтернативним називають туризм, що пов'язаний iз сощальними, екологiчними та культурними цiнностями, тобто дае змогу гостям i господарям отримувати позитивнi емоцi! вщ спiлкування та набуття нового досввду. Часто альтернативний туризм протиставляють масовому та його негативним наслiдкам, яш були зафiксованi багатьма дослiдниками (Babarytska, & Malynovska, 2004; КЪо^е^ & ТеПог, 2007). Поряд з альтернативним часто використовують ввдиоввдальний i м'який туризм, яш прийнято вважати
зеленим туризмом (Bocheliuk, & Bocheliuk, 2006; Ilina, 2004; Smolii, Fedorchenko, & Tsybukh, 2006), що перебу-вае у тюному зв'язку i3 фiзичним i соцiальним оточен-ням, тобто тяж1е до збереження стiйкостi як тако!.
Загалом yсi форми туризму можуть бути стiйкими (навiть масовий) за умови, що повага до культури та звича!в мiсцевого населення, а також природних об'ек-пв i довк1лля будуть ïx невш'емною складовою (Tkac-henko, 2009). Проте, деяк види туризму прийнято вва-жати бiльш стiйкими вiдносно шших, наприклад: еко-туризм, туризм на допомогу бшним, вiдвiдyвання яр-маршв, культових заxодiв i сiльський туризм. Багато на-yковцiв вважають (Bocheliuk, & Bocheliuk, 2006; Doan, 2010; Vovk, 1995; Voronina, 2010; Rutynskyi, & To-pornytska, 2011; Skurativskyi, 1995; Trehobchuk, 2002), що ва види тyристичноï дiяльностi, в т.ч. оргашзащя свят, фестин i фестивалiв, дiловi подороже, конференцiï, семiнари та конгреси, ярмарки i виïзна торпвля, сана-торний вiдпочинок, екстремальний туризм, також мають бути стшкими за умови дотримання вщповвдних принцитв.
Згiдно з уточненим визначенням (ВТО, 2004 р.), стшкий туризм мае:
1) оптимально використовувати наявш природш об'екти й пам'ятки старовини, як е ключовими для розвитку туризму, тдтримуючи при цьому основш екологiчнi про-цеси та допомагаючи органам м^цево! влади зберегти юторичну спадщину й природне бiорозмаïття;
2) поважати сощально-полггичну автентичнiсть мiсцевиx громад, що приймають гостей, зберiгати ïx набуту культурну спадщину i мiсцевi звича1 та традицiï;
3) забезпечити довготривалi економiчнi процеси i явища, що надають вим зацiкавленим сторонам сощально-економiчнi переваги, наприклад, стабшьне працевлаш-тування, можливiсть для заробпжу, придбання р!знома-нiтноï продyкцiï, отримання соцiальниx послуг, а також подолання бiдностi.
Отже, стiйкий туризм мае зосереджувати увагу не тшьки на заxистi довк1лля та повазi до наявно1 еколо-гiчноï системи, але й мае враxовyвати економiчнi, соць альнi та кyльтyрнi особливосп кожно1 мiсцевостi та ïï громади. При цьому активна участь мюцевого населення життево необxiдна для впровадження принципiв стiйкого розвитку туризму незалежно вiд виду турис-raH^ï дiяльностi. Це спонукае до того, що певш види туризму (екотуризм, сшьський туризм) не завжди вва-жатимуться бiльш стiйкими, нiж iншi види туризму, наприклад, масовий.
3. Туристична д1яльн1сть та екологiчна безпека Карпатського perioHy
Проведений нами комплексний аналiз варiантiв стратегiчного розвитку туризму в Карпатському регiонi (Gryciuk, & Grytsiuk, 2016, 2016с; Grytsiuk, Grytsiuk, & Gryciuk, 2017a; Grytsiuk, & Gryciuk, 2013a, 2013b; Grytsiuk, & Hrytsiuk, 2017a) свщчить про те, що органам мiсцевоï влади потрiбно здiйснювати глибоке еколого-економiчне дослiдження всix форм природокористуван-ня та наявний стан екологiчноï безпеки довк1лля. Ре-зультати такого дослвдження даватимуть змогу повшс-тю враxовyвати шкоду, яку буде завдано довкшлю в процесi тyристичноï дiяльностi. При цьому особливу увагу потрiбно звернути на планування стратеги розвитку курортно-рекреац^н^ комплексiв регюну, яш
варто будувати тiльки тсля ïx грунтовного аналiзy та оптимiзацiï впливу на довк1лля (Grytsiuk, Grytsiuk, & Gryciuk, 2017b; Grytsiuk, & Gryciuk, 2014; Grytsiuk, & Hrytsiuk, 2017b; Gryciuk, & Grytsiuk, 2017).
Загалом екологiчна безпека (англ. Ecological Safety) - це такий стан навколишнього природного середовища та умови його перебпу, при якому органи державноï влади забезпечують еколопчну рiвновагy та гарантують заxист довк1лля: бюсфери, атмосфери, гiдросфери, лi-тосфери, космосфери, видового складу флори i фауни, природниx ресурав, збереження здоров'я i життед!яль-носп людей (Smolii, Fedorchenko, & Tsybukh, 2006). Часто еколопчну безпеку визначають за вщношенням до краïни, ïï регюшв чи певноï територiï, адмшстратив-ниx областей i районiв, населен^ пyнктiв (мiст i сiл) або до господар^к^ об'ектiв - нафто- i газопроводiв, промисловиx вyзлiв, заводiв, фабрик i iншиx госпо-дарськм i тyристичниx об'ектiв, транспорту, енергети-ки, xiмiï, гiрництва, зв'язку тощо (Tkachenko, 2009).
Багато наyковцiв вважають (Adamenko, Adamenko, Arkhypova, 2014, 2013; Holubets, 2007; Kravtsiv, 2013; Tsarenko, & Zlobin, 1999), що еколопчна безпека Карпатського регiонy мае грунтуватися на:
• yсвiдомленнi того, що мiсцеве населення - невщ'емна скла-дова природниx i тyристичниx об'ектпв, повнiсгю залежне вiд стану навколишнього середовища;
• визнант обмеженосп й скiнченностi природниx ресурс1в i можливосп вiдновлення довкшля, постiйноï потреби ïx якiсноï та кiлькiсноï швентаризаци;
• неможливостi штучного розширення природно-ресурсного (екологiчного) потенциалу регiонy понад природш та системы обмеження, затверджет в нормативниx докyментаx чи встановлет принципами стшкого розвитку;
• визначент допустимого максимуму використання природ-ню ресyрсiв i змши наявноï екосистеми як для повнощнно-го середовища проживання;
• потреби вироблення превентивниx екологiчниx заборон за-довго до економ1чного виснаження природам ресурс1в ре-гiонy або ïx забруднення чи опосередковане руйнування та знищення;
• обов'язковост створення сощально-еконотчного меxаmз-му гомеостазу в систем! "людина - природа" типу "природа - товар - грош! - природа" (аналопчно меxаmзмy "товар -грош! - товар");
• нагальноï й обов'язковоï потреби регулювання кшькоста ту-риств i вiдпочивальникiв, ïx навантаження на природне се-редовище на м1сцевому, регiональномy та навiть державному рiвняx;
• прийнятноста впровадження тшьки "екологосyмiсниx" теx-нологш i теxнiки в yсix сфераx господарювання, наприклад, на стадiï скидання вiдпрацьованиx рщин у водш об'екти потр!бно дотримуватись вимоги повного вилучення всix шк^дливт компонент, а також повторного використання станм вод;
• переxодi до застосування ресyрсоощадниx теxнологiй i зни-ження матерiаломiсткостi промисловиx вироб1в, у т.ч. й ту-ристичноï продyкцiï, до використання безпечниx для природа i м1сцевого населення прийом1в ведення господарськоï д1яльносп;
• визнант закону оптимальност використання, а в господа-рюваннi - принципу розyмноï достатностi при отриманнi життевиx благ в просторовиx i часовю конкретниx межаx, тобто враxyвання обмежень за вим1рами екологiчного, соць ального i економчного ризику;
• розумшш того, що без адекватного середовища проживан-ня (пшсноста екосистеми) неможливо зберегти р!зш жив! оргатзми, в т.ч. людей, флору i фауну, а також природш системи бшьш низького р!вня iерарxiï.
Отже, еколопчна безпека Карпатського репону - це такий стан навколишнього середовища, коли органи мкцево!' влади мають гарантувати запобтання попр-шення стану еколопчно!' ситуацп та здоров'я людей (Adamenko, Adamenko, Arkhypova, 2014; Arkhypova, 2013; Zinko, et al., 2009; Rehionalni dopovidi, 2017; Safra-nov, 2009). Це сукупшсть !'хшх дiй, сташв i процесiв, що прямо або опосередковано не призводять до життево важливих втрат (або можливосгi таких втрат), що можна нанести природному середовищу, окремим людям i мiсцевому населенню загалом. Це такий стан природних i туристичних об'екгiв, а також курортно-рекреацшних комплексiв, який забезпечуе екологiчний баланс в регюш чи на будь-якш його територп на тому рiвнi, до якого фiзично, соцiально-економiчно, техноло-гiчно й полiгично готове (може адаптуватися без серйозних втрат) мюцеве населення, насамперед, пiд час отримання магерiальних i суспiльних вигод.
Приоритетом для сгiйкого розвитку туризму в Кар-патському регiонi можна вважати задоволення найваж-ливiших для проживания потреб i прагнень мiсцевого населення шляхом реалiзацil функцiй туризму як специ-фiчного виду дiяльностi. При цьому управлiння всiма видами ресурав потрiбно здiйснювати так, щоб сощ-альнi, естетичнi та економiчнi потреби мюцевого населення були задоволеш в штеграцп з шдфимкою !х культурних i екологiчних цiнностей, враховуючи згуб-ний вплив на мюцеве бiологiчне розмаття та системи його життезабезпечення.
Рис. 2. Вплив складових на екологiчну безпеку Карпатського репону
Основш прiоритети охорони та безпечного викорис-тання природних об'ектiв Карпатського репону в турис-тичнiй дiяльностi, а також реалiзацiя заходiв еколопчно! безпеки мають грунтуватись на таких основних принципах (damenko, Adamenko, Arkhypova, 2013, 2014; Arkhypova, 20Ш, 2014Ь; Rehionalni dopovidi, 2017):
1. Забезпечення можливостi досягнення рацiонального природокористування та збереження природно! екосис-теми, що вимагае вщ органiв мкцево! влади замiни га-лузевого тдходу до планування використання природних ресурмв системним пiдходом, запроваджуючи при цьому штегральне управлiння екосистемою, забезпечу-ючи дотримання екологiчно обгрунтованих норм !х використання. Необхiдно також скоротити обсяги ски-дання забруднених стiчних вод, об'емiв викидiв шюд-ливих речовин у атмосферу за рахунок удосконалення технологiчних процесiв у готельно-рестораннш, сана-торно-курортнiй та шших сферах, на яких Грунтуеться туристична дiяльнiсть регiону.
2. Недопущення необгрунтованого та незаконного використання природних об'еклв не за призначенням, пору-шення чинного законодавства щодо природокористування при обгрунтуванш моделей туристично-рекре-
ацiйного розвитку територiй, особливо тд час прокла-дання транспортних шляхiв.
3. Прiоритет еколопчно! безпеки довкшля регiону над потребою використання його природних ресурмв для забезпечення життедiяльностi мкцевого населення чи розбудови господарських i туристичних об'ектiв. Дотримання в умх сферах економiчноl дiяльностi природо-охоронних вимог i основних принцитв стiйкого розвитку: системности безперервностi, не виснажливостi, вiдтворення, збереження, запоб^ання та охорони.
4. Нормування та обмеження антропогенного навантажен-ня на природнi об'екти вимагае вщ органiв мкцево! влади змiни наявно! структури туристичного сектора економiки, хаотично створеного в минулому. Наприк-лад, у мережi сiльського туризму Карпатського репону помгша недостатня потужнiсть i ефективнiсть споруд для очищення комунально-побутових стiчних вод, або вони взагалi вiдсутнi. При цьому внаслiдок тривало! експлуатацп (понад 60-90 рокiв) значна частина водоп-ровiдних мереж вимагають нагально! змiни, як i анало-гiчне енергомiстке обладнання - давно амортизоване й морально застарше.
5. Захист природних i туристичних об'еклв вiд шюдливо-го впливу природних i антропогенних чинникiв, заб-руднення побутово-промисловими вiдходами, хiмiчни-ми, бюлопчними та радiоактивними ксенобiотиками. Охорона курортно-рекреацшних комплексiв як цiнного туристичних ресурсу мае забезпечити !х тривалу кон-курентоспроможнiсть, а також стати невщ'емною скла-довою економiки регiону.
6. Вщшкодування збиткiв, заподiяних через порушення природоохоронного законодавства Укра!ни, що приз-водить до погiршення екологiчного стану довкшля на-вiть в умовах значного спаду промислового виробниц-тва. Наприклад, внаслiдок щорiчноl динамiки туристичного потоку в Карпатському регюш кнуе позитивна тенденщя щодо забруднення навколишнього середо-вища твердими побутовими вiдходами i стiчними водами.
7. Поеднання заходiв економiчного стимулювання та юридично! вiдповiдальностi в галузi охорони природних i туристичних об'еклв, а також культурно-кторич-но! спадщини унеможливлюе !хне навмисне руйнуван-ня як мiсцевим населенням, так i туристами й вiдпочи-вальниками, а також сприяе належному збереженню, постшному догляду за !хшм станом i регулярному вщ-новленню.
8. Постшне удосконалення системи монiторингу та контролю за станом еколопчно! безпеки Карпатського репону вимагае вщ оргашв мкцево! влади достатнього фшансування, позаяк технiчно-застарiлi засоби вимь рювально! техшки та !хня мала кшьюсть у вщповдаих лаборатор1ях не сприяють належному виконанню заз-начених дш. Понад це, сьогоднi на державному рiвнi вiдбуваеться скорочення мережi проеклв й програм щодо спостережень за станом довкшля та його еколо-пчного монiторингу, а вiдсутнiсть автоматизовано! системи збору шформацп про стан природних i туристичних об'еклв призводить до прийняття невчасних й не зовмм обгрунтованих управлiнських ршень.
9. Стiйка тенденцiя щодо необгрунтованого збшьшення обсягiв споживання природних ресурмв вимагае вщ органiв мкцево! влади розроблення вiдповiдних техно-логiчних норм !х використання на туристичних об'ектах, запровадження заходiв енергозбереження та енергоефективних технологiй життезабезпечення на цих об'ектах.
10. Впровадження постайн^ природооxоронниx заxодiв у Карпатському регюш, недопущення забудови вшьнж територш туристичними об'ектами без враxyвання ймов!рност ïx затоплення, наявност зсувонебезпечнж дшянок, селевиx потоюв, карсту тощо. Наприклад, при влаштуванш тyристичниx об'еклв потр!бно домогтися унеможливлення значного (> 20%) зменшення л!сис-тост територп, зниження верxньоï меж! г!рсько1 люис-тоста, порушення в!ково1 структури i спрощення видового складу люовж насаджень. Внаслвдок туристичного освоення гiрськиx територш потр!бно уникати руйнування бюгеоценотичного покриву i функцюналь-ну цЫсшсть природно1 екосистеми, а також запоб!гати порушенню оптимально1 структури ландшафтам компонент, що ïx формують.
11. Впровадження постайн^ водооxоронниx заxодiв у прибережниx смyгаx водниx об'еклв i природооxорон-ниx зонаx, а саме: закр!плення ïx меж вщповщними бар'ерами, створення заxисниx л!сонасаджень та травостою, здшснення постшного контролю за дотриман-ням режиму ïx використання, регламентованого чин-ним законодавством. Видшення цього прюритету пов'язано з тим, що бшьше, шж 75 % всiеï тyристичноï д!яльност розгортаеться в межаx прибережниx територш воднж об'еклв регюну Украïнськиx Карпат.
12. Впровадження системи управлшня навколишшм при-родним середовищем зпдно з вимогами стандарту ISO-14000 (ДСТУ-14000-97).
Отже, в сyчасниx yмоваx господарськоï дгяльносп тд час проектування, буд!вництва й експлуатацп ту-ристично-рекреацiйниx комплекйв еколопчну безпеку Карпатського регюну потр!бно забезпечувати шляxом застосування найбшьш рацiональниx ресурсоощаднт теxнологiй та енергом!сткого обладнання. На стадп використання та споживання природниx ресурйв прюри-тет потр!бно вщдавати запобпанню змш ïx якосп, пе-редбаченню можливосп втрат щннт природниx об'ек-пв, застосуванню новiтнix, бшьш досконалиx систем очищения алчн^ вод та перероблення твердиx побуто-виx вiдxодiв, запровадження заxодiв щодо вщновлення порyшеноï р!вноваги у навколишньому середовищг
Загалом, еколопчна безпека територп Украш^к^ Карпат буде вщповвдати вимогам стшкого розвитку туризму за умови збереження позитивного шльшсного й яшсного потенщалу туристичного б!знесу, при враxy-ванш гранично допустимого навантаження на природш об'екти та екосистему, при дотриманш вимоги збалан-сованого планування й проектування з враxyванням можливиx ризик1в, а також ефективноï експлyатацiï на-явниx тyристичниx об'екпв i кyрортно-рекреацiйниx комплекйв.
Висновки
Видшено основш прюритети оxорони та еколопчно безпечного використання природниx ресурйв Украшсь-киx Карпат в економ!чнш i туристичнш дгяльносп реп-ону, сформульовано основш принципи стшкого розвитку туризму в регюш, що дасть змогу виршити еконо-м!чш проблеми мiсцевиx громад i тдвищить р!вень екологiчноï безпеки довк1лля. За результатами виконан-ня дослщження можна зробити так основш висновки:
1) проанал!зовано основш проблеми збалансованоï д!яль-ност господарськиx об'еклв i стшкий розвиток Карпатського регюну, що дало змогу встановити баланс м!ж задоволенням сучаснж потреб м!сцевого населен-
ня i захистом iнтepeсiв мaйбутнiх поколшь з врахуван-ням безпечного стану довкшля;
2) з'ясовано нагальш проблеми стшкого розвитку туризму в регюш Укра!нських Карпат, д1яльшсть якого мае грунтуватися на принципах збалансованого розвитку особи, суспшьства й держави в поеднанш з охороною навколишнього середовища, яке !х оточуе;
3) виявлено зв'язок мiж туристичною дiяльнiстю та еколо-гiчною безпекою Карпатського регюну, що дало змогу встановити основш прюритети охорони та безпечного використання природних об'ектiв, а також запропоно-вано заходи еколопчно! безпеки регюну на принципах сталого розвитку.
Встановлено, що стшкий розвиток туризму в регюш Украшських Карпат мае задовольняти тeпepiшнi потреби туриспв, ввдпочивальнишв i мiсцeвого населення загалом, а також рацюнально використовувати наявш пpиpоднi ресурси й примножувати туристичний потен-цiaл peгiону як тепер, так i в майбутньому.
З'ясовано, що органам мюцево! влади потpiбно так здiйснювaти упpaвлiния усiмa туристичними об'ектами i куpоpтно-peкpeaцiйними комплексами, щоб задовольняти eкономiчнi, соцiaльнi та естетичш потреби турис-тiв i мiсцeвих громад, а також зберпати !хню культурну цiлiснiсть, вaжливi eколого-eкономiчнi процеси, бюло-гiчну piзномaиiтнiсть i системи життезaбeзпeчeния.
Виявлено, що надаш туpистичнi послуги мають бути узгоджеш насамперед з можливостями мюцевого природного середовища, з eкономiчними потребами i можливостями суспiльствa i держави, !хньою культурою i звичаями. Це потpiбно робити в такий спосiб, щоб туристична дiяльнiсть приносила уйм користь, а не збиток туристичному бiзнeсу.
Перелiк використаних джерел
Adamenko, O. M., Adamenko, Ya. O. (Eds.), Arkhypova, L. M., et al. (2014). Ekolohichna bezpeka terytorii: kolektyvna monohrafiia; IFNTUNH. Ivano-Frankivsk: Suprun V. P. 444 p. [in Ukrainian]. Adamenko, O. M., Adamenko, Ya. O. (Eds.), Arkhypova, L. M., et al. (2013). Ekolohichna bezpeka zbalansovanoho resursokorystuvan-nia v Karpatskomu rehioni: naukova monohrafiia. Ivano-Frankivsk: Symfoniia forte. 368 p. [in Ukrainian]. Agenda 21. (1992). United Nations Conference on Environment & Development. Rio de Janerio, Brazil, 3 to 14 June 1992. 351 p. Retrieved from: https://sustainabledevelopment.un.org/content/docu-ments/Agenda21 .pdf Andreitsev, V. I. (Ed.) (2010). Ekolohichne pravo. Osoblyva chastyna: pidruchnyk dlia stud. yuryd. VUZiv i fakultetiv. Kyiv: Istyna. 260 p. [in Ukrainian]. Andrusevych, A., Andrusevych, N., & Kozak, Z. (2009). Dovidnyk chynnykh mizhnarodnykh dohovoriv Ukrainy u sferi okhorony dov-killia. Lviv: Resursno-analitychnyi tsentr "Suspilstvo i dovkillia". 203 p. [in Ukrainian]. Arkhypova, L. M. (2013). Stalyi rozvytok terytorii - osnova mizhna-rodnoho turyzmu v Ukrainskykh Karpatakh. Ekonomika. Upravlin-nia. Innovatsii. Seriia: Ekonomichni nauky, 2(10). 16 p. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eui_2013_2_4. [in Ukrainian]. Arkhypova, L. M. (2014a). Hranychna mistkist ta stalyi rozvytok rek-reatsiinoi zony "Bukovel". Ekolohichna bezpeka ta zbalansovane resursokorystuvannia: naukovo-tekhnichnyi zhurnal, 2(10), 93100. Ivano-Frankivsk: Symfoniia forte. [in Ukrainian]. Arkhypova, L. M. (2014b). Stratehiia staloho rozvytku turyzmu Kar-patskoho rehionu. Ekonomika. Upravlinnia. Innovatsii. Seriia: Ekonomichni nauky, 2(12). 8 p. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eui_2014_2_4. [in Ukrainian]. Babarytska, V. K., & Malynovska, O. Yu. (2004). Menedzhment turyzmu. Turopereitynh. Poniatiino-terminolohichni osnovy, servis-
ne zabezpechennia turproduktu: navch. posibn. Kyiv: Alterpres. 288 p. [in Ukrainian].
Basiuk, D. I. (2005). Osnovy turyzmolohii: navch. posibn. Kamianets-Podilskyi: Aksioma. 202 p. [in Ukrainian].
Beidyk, O. O. (2001). Rekreatsiino-turystski resursy Ukrainy: meto-dolohiia ta metodyka analizu, terminolohiia, raionuvannia: monoh-rafiia. Kyiv: VPTs "Kyiv. un-t". 295 p. [in Ukrainian].
Blanke, J. & Chiesa, Th. (Eds.) (2011). The Travel & Tourism Competitiveness Report 2011. Beyond the Downturn. World Economic Forum. Geneva, Switzerland. 531 p.
Bocheliuk, V. Yo., & Bocheliuk, V. V. (2006). Dozvillieznavstvo: navch. posibn. Kyiv: TsUL. 208 p. [in Ukrainian].
Borushchak, M. (2006). Problemy formuvannia stratehii rozvytku turystychnykh rehioniv: monohrafiia. Lviv: IRD NAN Ukrainy. 288 p. [in Ukrainian].
Butlin, John. (1989). Our common future. By World commission on environment and development. (London, Oxford University Press, 1987, pp. 383, £5.95). Journal of International Development (en), 1(2). 284-287. https://doi.org/10.1002/iid.3380010208
Diachenko, L. P. (2007). Ekonomika turystychnoi haluzi. Kyiv: Tsentr navch. lit-ry. 224 p. [in Ukrainian].
Doan, P. V. (2010). Svitovi perspektyvy festyvalnoho turyzmu Ukrainy. Heohrafiia ta turyzm: naukova zbirka, 3, 31-37. Kyiv: Al-terpres. [in Ukrainian].
Dolan, Brian (2000). Malthus, Medicine, & Morality: Malthusianism' After 1798. Rodopi. 232 p.
Dorohontsov, S. I., Khvesyk, M. A., Horbach, L. M., & Pastushenko, P. P. (2011). Pryrodne seredovyshche u suchasnomu vymiri. Pryro-dokorystuvannia v Ukraini, 4, 142-148. Kyiv. [in Ukrainian].
Gryciuk, Yu. I., & Grytsiuk, M. Yu. (2016c). Modeling of the strategies of behavior of competitive firms in the market of providing tourist services. Bulletin of the National University "Lviv Polytechnic". Series: Information systems and networks, 854, 5062. Lviv: Vyd-vo NU "Lvivska politekhnika". [in Ukrainian].
Gryciuk, Yu. I., & Grytsiuk, M. Yu. (2017). Formalization of the strategic planning process for the development of regional tourism in Ukraine. Bulletin of the National University "Lviv Polytechnic". Series: Computer Science and Information Technology, 864, 24-36. Lviv: Vyd-vo NU "Lvivska politekhnika". [in Ukrainian].
Gryciuk, Yurij, & Grytsiuk, Mariana. (2016). Models strategies of behavior competitive agencies on the market of providing tourist services. Computer Science and Information Technologies: Proceedings of XIh International Scientific and Technical Conference (CSIT2016), (pp. 67-69), 06-10 September, Lviv, Ukraine. Lviv: Lviv Polytechnic National University.
Grytsiuk, M. Yu., & Gryciuk, Yu. I. (2013a). Mathematical support of decision support system for choosing the tourism development trajectory in the Ukrainian Carpathians region. Intellectual systems of making decision and problem of calculable intellect (ISDMCI2013): mater. Mizhnar. nauk. konf., zb. nauk. prats, (s. 352-355), 20-24 travnia 2013 r., m. Yevpatoriia. Kherson: Vyd-vo KhNTU. [in Ukrainian].
Grytsiuk, M. Yu., & Maksymiv, L. I. (2011). Metodyka vyznachennia kompleksnoho pokaznyka ryzyku stanu hospodarskoi diyalnosti turystychnoho obiekta. Scientific Bulletin of UNFU, 21(1), 300307. Lviv: RVV NLTU Ukrainy. [in Ukrainian].
Grytsiuk, M. Yu., & Gryciuk, Yu. I. (2013b). Methods of complex evaluation of options for strategic tourism development. Bulletin of the National University "Lviv Polytechnic". Series: Computer Science and Information Technology, 672, 110-119. Lviv: Vyd-vo NU "Lvivska politekhnika". [in Ukrainian].
Grytsiuk, M. Yu., & Gryciuk, Yu. I. (2014). Optimization of the strategic tourism development project in the Ukrainian Carpathians region. Bulletin of the National University "Lviv Polytechnic". Series: Computer Science and Information Technology, 826, 13-21. Lviv: Vyd-vo NU "Lvivska politekhnika". [in Ukrainian].
Grytsiuk, M. Yu., & Hrytsiuk, Yu. I. (2017a). The risks analysis in projects management of sustainable tourism development in the carpathian region of ukraine. Scientific Bulletin of UNFU, 27(5), 164-174. https://doi.org/10.15421/40270532. [in Ukrainian].
Grytsiuk, M. Yu., & Hrytsiuk, Yu. I. (2017b). Building a sustainable tourism development strategy in the Carpathian region of Ukraine. Scientific Bulletin of UNFU. Economical series, 27(2), 130-136. Lviv: RVV NLTU Ukrainy. https://doi.org/10.15421/40270228. [in Ukrainian].
Grytsiuk, M. Yu., Grytsiuk, P. Yu., & Gryciuk, Yu. I. (2017a). The risks analysis in projects management of sustainable tourism development in the Carpathian region of Ukraine. In L. Karczewski, H. A. Kretek (red.). Kulturowe, spoleczne, prawne i etyczne aspekty zarzadzania gospodarka i biznesem. Chapter: Multidisciplinary determinants of business and management, (pp. 215-229). Raciborz: Wydawnictwo Panstwowej Wyzszej Szkoly Zawodowej w Reci-borzu. 318 p.
Grytsiuk, M., Grytsiuk, P., & Gryciuk, Yu. (2017b). Building a sustainable tourism development strategy in the Carpathian region of Ukraine. Zeszyty Naukowe Politechniki Slqskiej. Seria Organizacja i Zarzqdzanie [Scientific Papers of Silesian University of Technology. Organization and Management Series], czwartek, 21 wrzesnia 2017, (Zeszyt 104, pp. 35-50). Gliwice, Poland: Politechnika Slqska. https://doi.org/10.29119/1641-3466.2017.104.3
Havrylyshyn, I. P. (1994). Turyzm Ukrainy: problemy i perspektyvy: monohrafiia. Kyiv. 178 p. [in Ukrainian].
Holubets, M. A. (Ed.). (2007). Kontseptualni zasady staloho rozvytku hirskoho rehionu: monohrafiia. Lviv: Polli. 288 p. [in Ukrainian].
Hryniv, L. S. (2001). Ekolohichno zbalansovana ekonomika: problemy teorii: monohrafiia. Lviv: LNU im. Ivana Franka. 240 p. [in Ukrainian].
Ilina, O. V. (2004). Turyzm. Rekreatsiina heohrafiia. Poniattia i ter-miny: dovidnyk. Lutsk: Teren. 104 p. [in Ukrainian].
Kalchenko, O. M. (2009). Problemy formuvannia investytsiinoi po-lityky v turystychnii haluzi. Visnyk Chernihivskoho derzhavnoho tekhnolohichnoho universytetu. Seriia: Ekonomichni nauky, (pp. 23-31). Chernihiv: ChNTU 238 p. [in Ukrainian].
Khollovei, Dzh. K., & Teilor, N. (2007). Turisticheskii biznes. (7en ed. Trans. from English). Kiev: Znannia. 798 p. [in Russian].
Kontseptsiia. (2007). Kontseptsiia natsionalnoi ekolohichnoi polityky Ukrainy na period do 2020 roku, skhvalena rozporiadzhenniam Ka-binetu Ministriv Ukrainy vid 17 zhovtnia 2007 r., № 880-r. Oftsiin-yi visnyk Ukrainy, 79. St. 2961. [in Ukrainian].
Korobko, B. (2007). Enerhetyka ta stalyi rozvytok. Informatsiinyi po-sibnyk dlia ukrainskykh ZMI Kyiv: Vyd-vo VEHO "Mama-86". 44 p. [in Ukrainian].
Kravtsiv, V. S. (Ed.) (2013). Karpatskyi rehion: aktualni problemy ta perspektyvy rozvytku: monohrafiia (In 8 vol.). Vol. 1. Ekolohichna bezpeka ta pryrodno-resursnyi potentsial. Lviv: IRD NAN Ukrainy. 336 p. [in Ukrainian].
Kravtsiv, V. S. (Ed.), Zhuk, P. V., Hulych, O. I., et al. (2014). Stale pryrodokorystuvannia u Karpatskomu rehioni Ukrainy: otsinka, problemy, perspektyvy (naukova dopovid). Lviv: IRD NAN Ukra-iny. 120 p. [in Ukrainian].
Liubitseva, O. O. (2006). Rynok nadannia turystychnykh posluh. Kyiv: Alterpres. 436 p. [in Ukrainian].
Liubitseva, O. O., Pankova, Ye. V., & Stafiichuk, V. I. (2007). Turystychni resursy Ukrainy. Kyiv: Alterpres. 369 p. [in Ukrainian].
Makarova, N. S., Harmider, L. D., & Mykhalchuk, L. V. (2007). Ekonomika pryrodokorystuvannia: navch. posibn. Kyiv: Tsentr navch. lit-ry. 322 p. [in Ukrainian].
Malska, M. P., Antoniuk, N. V., & Hanych, M. M. (2008). Mizhna-rodnyi turyzm i sferaposluh. Kyiv: Znannia. 661 p. [in Ukrainian].
Matsola, V. I. (1997). Rekreatsiino-turystychnyi kompleks Ukrainy: monohrafiia. Lviv: IRD NAN Ukrainy. 259 p. [in Ukrainian].
Melnyk, L. H. (2003). Ekolohichna ekonomika: pidruchnyk. Sumy: VTD "Universytetska knyha". 348 p. [in Ukrainian].
Milashovska, O. (2008). Rehionalna polityka sotsialno-ekonomichno-ho rozvytku prykordonnykh rehioniv: monohrafiia. Uzhhorod: Kar-paty. 512 p. [in Ukrainian].
Orlov, M. (2001). Pravove zabezpechennia realizatsii ekolohichnykh interesiv - osnova nalezhnoi okhorony dovkillia i rozvytku ekono-miky Ukrainy. Pravo Ukrainy, 1, 68-71 p. [in Ukrainian].
Press Release. (2018, January). 2017 International Tourism Results: the highest in seven years. Specialized agency of the United Nati-
ons. World Tourism Organization UNWTO. Retrieved from: http://media.unwto.org/press-release/2018-01-15/2017-internati-onal-tourism-results-highest-seven-years
Ramkova konventsiia. (2004). Ramkova konventsiia pro okhoronu ta stalyi rozvytok Karpat (Karpatska konventsiia). Vidomosti Verkhov-noiRady, 32. St. 383. [in Ukrainian].
Redclift, M. R. (1997). Environmentalism: Sustainable development; Environmental policy; Social ecology; Human ecology; Social aspects. Edward Elgar. 485 p.
Rehionalni dopovidi (2017). Rehionalni dopovidi pro stan nav-kolyshnoho seredovyshcha u oblastiakh Ukrainy stanom na 1 zhovtnia 2017. Ministerstvo ekolohii ta pryrodnykh resursiv Ukrainy. Retrieved from: https://menr.gov.ua/news/31778.html. [in Ukrainian].
Rutynskyi, M. Yo., & Topornytska, M. Ya. (2011). Etnofestyvalnyi turyzm: teoretychni zasady y etnoheohrafichni aspekty orhanizatsii. Heohrafiia ta turyzm: nauk. zb., (pp. 82-93). Kyiv: Alterpres. [in Ukrainian].
Safranov, T. A. (2009). Ekolohichni osnovy pryrodokorystuvannia: navch. posibn. dlia stud. VNZ. Lviv: Vyd-vo "Novyi Svit-2000". 248 p. [in Ukrainian].
Shevchuk, V. ya. (2006). Makroekonomichni problemy staloho rozvytku. Kyiv: Heo-prynt. 200 p. [in Ukrainian].
Shmandii, V. M., & Soloshych, I. O. (2004). Upravlinnia pryrodook-horonnoiu diyalnistiu: navch. posibn. Kyiv: Tsentr navch. lit-ry. 296 p. [in Ukrainian].
Shupik, B. V. (2009). Zarubizhnyi dosvid u rehuliuvanni turyzmu. Derzhava ta rehiony, 1, 200-207. [in Ukrainian].
Skurativskyi, V. T. (1995). Didukh: sviata ukrainskoho narodu. Kyiv: Osvita. 272 p. [in Ukrainian].
Smolii, V. A., Fedorchenko, V. K. (Ed.), & Tsybukh, V. I. (2006). Entsyklopedychnyi slovnyk-dovidnyk z turyzmu. Kyiv: Vyd. dim "Slovo". 372 p. [in Ukrainian].
Svyda, I. V. (2009). Suchasnyi stan, aktualni problemy ta perspektyvy rozvytku vitchyznianoho rynku nadannia turystychnykh posluh.
Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho universytetu, 28(3), 64-69. [in Ukrainian].
Tkachenko, T. I. (2009). Stalyi rozvytok turyzmu: teoriia, metodolo-hiia, realii biznesu: monohrafiia. (2nd ed.). Kyiv: Vyd-vo KNTEU. 463 p. [in Ukrainian].
Topornytska, M. Ya. (2012). Etnofestyvalnyi turyzm yak perspektyvna forma sotsialno-ekonomichnoho rozvytku rehioniv Ukrainy. Sotsialno-ekonomichni problemy Ukrainy v hlobalnomu prostori: mater Mizhnar. nauk.-prakt. konf, (pp. 385-388), 26-27 kvitnia 2012, m. Chernivtsi. Chernivtsi. [in Ukrainian].
Trehobchuk, V. (2002). Kontseptsiia staloho rozvytku dlia Ukrainy. Visnyk NAN Ukrainy, 2, 31-40. [in Ukrainian].
Tsarenko, O. M., & Zlobin, yu. A. (1999). Navkolyshnie sere-dovyshche ta ekonomika pryrodokorystuvannia: navch. posibn. Kyiv: Vyshcha shk. 176 p. [in Ukrainian].
UNWTO. (2010). World Tourism Organization. Tourism Market Trends UNWTO, 9(1), January 2010. Retrieved from: http://www.UNWTO.org/facts/eng/barometer.htm
Voronina, H. B. (2010). Festyvalnyi turyzm yak novyi napriam svito-voho turyzmu. Heohrafiia ta turyzm: nauk. zb., 10, 31-34. Kyiv: Alterpres. [in Ukrainian].
Voroshylova, H. O. (2010). Rozvytok investytsiinykh protsesiv u mizhnarodnomu turyzmi. Problemy rozvytku zovnishnoekono-michnykh zviazkiv i zaluchennia inozemnykh investytsii: rehionalnyi aspekt. Donetsk: Donetsk. NU. 1050 p. [in Ukrainian].
Vovk, Kh. (1995). Studii z ukrainskoi etnohrafii ta antropolohii. Kyiv: Lybid. 330 p. [in Ukrainian].
Zastavnyi, F. D. (2006). Problemy depresyvnosti v Ukraini (sotsialno-ekonomichnoi, ekolohichnoi, demohrafichnoi): monohrafiia. Lviv: VTs LNU im. I. Franka. 348 p. [in Ukrainian].
Zhuk, P. V. (2012). Terytorii priorytetnoho rozvytku yak forma aktyvizatsii investytsiinoi diialnosti v hirskykh zonakh Ukrainy. Re-hionalna ekonomika, 3, 75-85. [in Ukrainian].
Zinko, Yu. V., Rutynskyi, M. Y., Kudla, N. Ye., et al. (2009). Zberez-hennia ta stalyi rozvytok Karpat: navch. posibn. Kyiv. 60 p. [in Ukrainian].
М. Ю. Грицюк1, Ю. И. Грыцюк2
1 Национальный лесотехнический университет Украины, г. Львов, Украина 2Национальный университет "Львовская политехника", г. Львов, Украина
ПРИРОДОПОЛЬЗОВАНИЕ И УСТОЙЧИВОЕ РАЗВИТИЕ ТУРИЗМА
В КАРПАТСКОМ РЕГИОНЕ УКРАИНЫ
Рассмотрены основные проблемы природопользования и устойчивого развития туризма в Карпатском регионе Украины, что дало возможность установить баланс между удовлетворением современных потребностей местного населения и защитой интересов будущих поколений с учетом безопасного состояния окружающей среды. Выделены основные приоритеты охраны и экологически безопасного использования природных ресурсов Украинских Карпат в экономической и туристической деятельности региона, сформулированы основные принципы устойчивого развития туризма в регионе, которые дадут возможность органам государственной власти решить экономические проблемы местных общин и повысит туристическую привлекательность региона. В результате проведенного анализа имеющихся планов мероприятий по реализации стратегии развития областей, принадлежащих к Карпатскому региону, на период до 2020 года выяснены неотложные проблемы устойчивого развития туризма в регионе, деятельность которого должна основываться на принципах сбалансированного развития личности, общества и государства в сочетании с охраной окружающей среды. Выявлена связь между туристической деятельностью и экологической безопасностью Карпатского региона, что дало возможность установить основные приоритеты охраны и безопасного использования естественных объектов, а также предложены меры экологической безопасности региона на принципах устойчивого развития.
Установлено, что устойчивое развитие туризма в регионе Украинских Карпат должно удовлетворять нынешние потребности как туристов и отдыхающих, так и местного населения в целом, а также рационально использовать имеющиеся природные ресурсы и приумножать имеющийся туристический потенциал региона. Выяснено, что органам местной власти нужно так осуществлять управление всеми туристическими объектами и курортно-рекреационными комплексами, чтобы не только удовлетворять экономические, социальные и эстетические потребности туристов и местных общин, но и охранять их культурную целостность, важные эколого-экономические процессы, биологическое разнообразие и системы жизнеобеспечения. Выявлено, что продукция устойчивого развития туризма, в первую очередь оказанные туристические услуги, должна быть согласована с местной естественной средой, обществом и государством, их культурой и обычаями так, чтобы это приносило всем пользу, а не убыток туристической деятельности и тормозило дальнейшее развитие туризма.
Ключевые слова: принципы устойчивого развития; стратегическое управление; органы государственной власти; экологическая безопасность окружающей среды; природные ресурсы; экономическая деятельность; туристические объекты; ку-рортно-рекреационные комплексы; культурное наследие.
M. Yu. Grytsyuk1, Yu. I. Hrytsiuk2
1 Ukrainian National Forestry University, Lviv, Ukraine 2 Lviv Polytechnic National University, Lviv, Ukraine
NATURAL RESOURCE MANAGEMENT AND SUSTAINABLE DEVELOPMENT OF TOURISM IN THE CARPATHIAN REGION OF UKRAINE
The main problems of natural resource management using and sustainable development of tourism in the Carpathian region of Ukraine are considered. This has made it possible to establish a balance between the satisfactions the current needs of the local population and protecting the interests of future generations, taking into account the safe state of the environment. The main priorities of the protection and ecologically safe uses of natural resources of the Ukrainian Carpathians in the economical and touristic activity of the region are allocated. The basic principles of the sustainable development of tourism in the region are formulated that will enable the state authorities to solve the economic problems of local communities and increase the tourist attractiveness of the region. The urgent problems of sustainable tourism development in the region of the Ukrainian Carpathians, the activity of which must be based on the principles of balanced development of the person, society and the state in conjunction with the environmental protection surrounding them, are analysed. It is established that sustainable tourism development in the Ukrainian Carpathians region should satisfy the current needs of tourists, holidaymakers and the local population as a whole. It is also necessary to use the available natural resources rationally and to increase the tourist potential of the region both now and in the future. It is revealed that local authorities should manage all tourist objects, resort and recreational complexes in order to satisfy the economic, social and aesthetical needs of tourists and local communities, and to preserve their cultural integrity, important ecological and economical processes, biological diversity and life support systems. It is revealed that the provided tourist services should be agreed first of all with the possibilities of the local natural environment, with the economic needs and opportunities of society and the state, their culture and customs. This should be done in such a way that tourist activity brings benefits to all, and not the damage to the tourism business.
Keywords: principles of sustainable development; strategic management; state authorities; ecological safety of the environment; natural resources; economic activities; tourist objects; resort and recreational complexes; cultural heritage.
