CC BY
21
УДК 343. 6:[ 343. 226](100)
Л. А. Наконечна
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального унiверситету '^bBiBCb^ полггехшка", асист. кафедри кримiнального права i процесу
РОЛЬ НАСИЛЬСТВА У СТАТТЯХ ЗАГАЛЬНО1 ЧАСТИНИ КРИМ1НАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРА1НИ
© Наконечна Л. А., 2015
Дослщжуеться роль насильства у статтях ЗагальноТ частини Кримiнального кодексу Укратни; встановлюеться його мiсце серед обставин, що виключають злочиннiсть д1яння.
Ключовi слова: насильство, обставини, що виключають злочиннiсть д1яння, фiзичний примус, психiчний примус, психiчний вплив.
Л. А. Наконечная
РОЛЬ НАСИЛИЯ В СТАТЬЯХ ОБЩЕЙ ЧАСТИ УГОЛОВНОГО КОДЕКСА УКРАИНЫ
Исследуется роль насилия в статьях Общей части Уголовного кодекса Украины; устанавливается его место среди обстоятельств, исключающих преступность деяния.
Ключевые слова: насилие, обстоятельства, исключающие преступность деяния, физическое принуждение, психическое принуждение, психическое воздействие.
L. A. Nakonechna
THE ROLE OF VIOLENCE IN SECTIONS OF THE CRIMINAL
CODE OF UKRAINE
The paper examines the role of violence in sections of the Criminal Code of Ukraine; established its place among the circumstances precluding criminality.
Key words: violence, the circumstances precluding criminality, physical abuse, mental abuse, mental effects.
Постановка проблеми. Нагальнють з'ясування ролi насильства у статтях Загально! частини КК Укра!ни продиктована широким спектром його застосування та зарахуванням до категорп ощнних понять, тобто таких, законодавче визначення яких вщсутне. Однак дослщити змют таких понять у певному складi злочину можливо за допомогою встановлення !х мюця серед шших ознак вщповщних складiв злочишв. Але це доцшьно здшснювати комплексно, тд кутом зору того, як вони використовуються у рiзних статтях, i наскiльки дотримано законодавчо! вимоги eдностi термшологп.
Мета роботи - з'ясувати роль насильства у статтях Загально! частини Кримшального кодексу Укра!ни, встановити його мюце серед обставин, що виключають злочиннють дiяння.
Стан дослiдження. Сьогоднi вщсутш будь-якi фундаментальнi дослiдження, в яких комплексно розглядалося б питання ролi насильства у статтях Загально! частини Кримшального кодексу Укра!ни. Лише фрагментарно це питання шдшмалося у роботах В. М. Бурдша [1], С. М. Таганцева [10] та Н. М. Ярмиш [12], а також стосовно поодиноких складiв злочишв.
Виклад основних положень. Систематизуючи норми Загально! частини КК Укра!ни, потрiбно вказати, що насильство серед вiдповiдного спектра дослщжуваних статей вiдiграe неоднозначну роль:
1) його застосування е тдставою для "безмежно!" необхщно! оборони у разi насильницького вторгнення у житло (ч. 5 ст. 36 КК Укра!ни);
2) може виступати тдставою для застосування крайньо! необхщносп (ст. 39 КК Укра!ни) та заподiяння шкоди злочинцю пiд час його затримання (ст. 38 КК Укра!ни);
3) його застосування до особи, що примусило останню виконати передбачене Кримшальним кодексом дiяння, може бути обставиною для визнання його поведшки не злочинною (ст. 40 КК Укра!ни).
4) виключае звiльнення вщ кримшально! вiдповiдальностi у разi його застосування до потертлого пiд час виконання спещального завдання з попередження чи розкриття дiяльностi оргатзовано! групи чи злочинно! оргатзацп (ч. 2 ст. 43 КК Укра!ни).
Необхщно пiдкреслити, що у статтях Загально! частини КК Укра!ни вiдсутня пряма вказiвка на те, що насильство може бути тдставою для застосування крайньо! необхщносп, заподiяння шкоди злочинцю тд час його затримання. Однак правозастосовна практика свщчить, про те, що бшьшють випадкiв вчинення вщповщних дiянь своею передумовою мають насильство.
Варто також вказати, що самi акти обставин, яю виключають злочинтсть дiяння, можуть полягати у спричинент фiзично! шкоди, однак такi дп не е насильницькими, адже при цьому вщсутня така ознака насильства, як протиправтсть. Тому вiдповiднi ди можна оцiнювати як насильницькi лише тод^ коли порушенi умови правомiрностi необхiдно! оборони, затримання особи, що вчинила злочин та крайньо! необхщносп [7, с. 13]. У лiтературi з цього приводу слушно вказуеться, що кримшально-правовш квалiфiкацi! як злочину тдлягають лише насильницькi дi! ошб, якi викликали вiдповiдну протидiю. При цьому жодного кримшально-правового значення не мае те, що !м самим правомiрно завдана фiзична шкода внаслщок дiй у ходi обставин, що виключають !хню злочиннiсть. Дi! ж, як полягають у заподiяннi шкоди нападнику, посягання якого вщбиваеться, чи злочинцю, що його затримують, особ^ якш протидiють у зв'язку з крайньою необхщтстю, розцiнюються як правомiрнi, якщо при цьому були дотримат умови та межi, встановленi Кримшальним кодексом [7, с. 13].
Говорячи про дослщження насильства у контекст обставин, що виключають злочинтсть дiяння, проаналiзуемо його значення у ходi поведiнки особи, яка вчинила певне дiяння внаслiдок вiдповiдного впливу, якому не можна протистояти. Це, наприклад, дiя особи, яку штовхнули на потертлого, внаслщок чого була заподiяна шкода його здоров'ю. Вказана ситуащя змодельована у ч. 1 ст. 40 КК Укра!ни, а вщповщне дiяння винного у теорi! кримшального права прийнято називати непереборним фiзичним примусом.
Пiд останнiм визнаеться такий вплив на тшесну недоторканiсть та свободу особи, коли вона позбавляеться можливосп дiяти за сво!м розсудом, примушуеться до вчинення суспiльно небезпечного дiяння, яке завдае шкоди правоохоронюваним штересам або створюе небезпеку заподiяння тако! шкоди, шляхом застосування до не! фiзичного впливу [6, с. 255].
Однак юнуе й позищя, згiдно з якою у вказанш ситуацi! iснуе застосування насильства, а не примусу. Прихильники ще! позицп обгрунтовують !! тим, що про примус може йтися тшьки у тих випадках, коли людина виконуе те, що вщ не! вимагають, тобто проявляе свою волю. А тд впливом т. зв. непереборного фiзичного примусу людина взагалi не проявляе себе, як особиспсть. Особу, яку штовхнули на потертлого, наслщком чого була заподiяна шкода його здоров'ю, не можна вважати, що !! змусили ско!ти зазначене [12, с. 24]. У такому випадку особа, що заподiяла шкоду правоохоронним штересам, е простим знаряддям вчинення злочину, коли, усвщомлюючи злочиннiсть вчиненного, вона тим самим не мала можливосп виконати вимоги закону чи запобкти його порушенню [10, с. 72].
Видаеться, що зазначет доводи е достатньо обгрунтованими, адже i семантичне, i граматичне значення слова "примус" зводиться до того, що це "зумовлена кимось або чимось необхщнють дiяти в певний спошб незалежно вiд бажання", а це означае, що примушувана особа збертае свщомо-вольовий контроль над своею поведшкою. Тому, розмежовуючи поняття "примус" та "насильство", можна стверджувати, що за примусу вплив здшснюеться лише проти волi особи, а
при насильсга, як вщомо, як проти, так i поза волею чи за вщсутносп волi. За результатами впливу на свободу вол^ примус приводить до обмеження свободи вол^ а насильство - обмеження або вилучення свободи вол^ 1накше кажучи, пiд час примусу, особа, яку змушують, зберiгаe можливiсть обрати той чи шший варiант свое! поведшки, а у ходi застосування насильства - може, як збертати, так i не мати змоги дiяти на власний розсуд (як, наприклад, у ч. 1 ст. 40 КК Украши, коли "особа не може керувати сво!ми вчинками").
Отже, визначивши роль насильства у контекст ч. 1 ст. 40 КК Украши, потрiбно зазначити, що застосування насильства, яке особа за цих обставин фiзично не може подолати, виступае тдставою для визнання ïï поведшки такою, яка не мае кримшально-правового значення. Тобто у зазначенш ситуацп iснуе юридична фiкцiя, тобто коли кримшальну вiдповiдальнiсть за дiяння, виконанi внаслiдок вiдповiдного насильства, буде нести той, хто його застосував. 1накше кажучи, суб'ектом злочину визнаеться особа, яка використала шшу, як знаряддя злочину. У цьому зв'язку очевидною е необхщшсть законодавчих змш у ч. 1 ст. 40 КК Украши, зокрема термш '^зичний примус" замшити термшом "насильство".
До недолтв ч. 1 ст. 40 КК Украши видаеться необхщним також зарахувати i те, що не лише застосування насильства може виключити можливють особи керувати своею поведшкою, а людина здатна вчинити злочин i тд впливом психiчного впливу, який призведе до втрати нею свщомо-вольового контролю над своïми дiяннями. Так, не складно змоделювати ситуащю, коли лiкар пiд впливом гшнозу не надасть допомоги хворому i в такий спошб вчинить суспшьно небезпечне дiяння шляхом бездiяльностi чи, наприклад, загшнотизувавши особу, можна заблокувати у неï спогади про певш подiï i тим самим зумовити дачу такою особою неправдивих показiв.
Варто вiдзначити, що науковцi здебшьшого стверджують про неможливiсть загiпнотизувати особу на вчинення злочину, оскшьки переконаш у тому, що пiд впливом гшнозу особа школи не вчинить дiяння, яке суперечить ïï внутршшм установкам [9, с. 177]. Однак грунтовних аргументiв стосовно своеï позици так i не наводять, зазначаючи, що адекватного визначення феномена гшнозу в наущ ще не зроблено [4, с. 356]. А деяю стверджують, що поведшку особи, вчинену тд впливом гiпнозу, не потрiбно вважати дiянням у кримiнально-правовому розумшш цього термiна [3, с. 223].
Мабуть, не треба говорити про вщсутшсть адекватного визначення поняття гшнозу, не шдкршлюючи такi мiркування жодними доводами, не навiвши i не тддавши критицi, зокрема, роз'яснення цього поняття, що юнують у спещальнш лiтературi. Так, зокрема, у багатьох тлумачних психолопчних словниках вказуеться на таю наявш визначення поняття гшнозу:
1) техшка впливу на шдивща шляхом фоналiзацiï (концентрацiï) його уваги з метою звузити поле свщомосп та тдпорядкувати його впливу, контролю зовшшнього агента - гiпнотизера, навдавання якого виконуватиме гiпнотизований [11, с. 75];
2) особлива резервна форма психiчного стану та реагування, потенцшна готовнють до максимальноï мобiлiзацiï психши, коли змiнена функцiя свiдомостi та самосвщомосп отримуе широкi можливостi управлшня центральною та периферичною нервовими системами, включаючи окремi елементи несвiдомого, а якоюсь мiрою i органiзм загалом [8, с. 107].
Дослщжуючи вплив на людину, що здшснюе гшноз, вченi з'ясували, що в основi останнього е процес гальмування у корi великих пiвкуль головного мозку, при цьому певна дшянка його кори перебувае у сташ збудження, через яку вщбуваеться контакт гшнотизера з людиною, на яку вш впливае [2, с. 232]. Тобто процеси, що вщбуваються у корi головного мозку пiд впливом гшнозу, схожi з тими, що е тд час сну.
Iншi доктринальт тлумачення поняття гiпнозу зводяться до розумшня його, як повного або часткового стирання з пам'яп певних епiзодiв або осiб, нав'язування певних галюцинацш, формування необхiдних реакцiй i поведшки людини, викликаш певними емощями (гнiвом, ревнощами, станом сп'янiння тощо) [5, с. 117]. У кримшально-правовш лiтературi наводяться приклади з практики, коли тд впливом гiпнозу колишт вiйськовослужбовцi переживали сильний страх, агресда, вiдчували бiль вiд поранення, захищали себе вщ куль та штиюв, хотiли скористатися захищенiшим мiсцем [1, с. 165]. О^м того, мабуть, ушм вiдомi ситуацiï, коли тд впливом т. зв. "циганського гшнозу", особа вщдавала циганам своï коштовносп, а через певний час вона
фрагментарно згадувала про скоене. Також численними е кримшальт провадження проти "священиюв" рiзних сект, зокрема, секти Догнала, що знаходиться у м. Львову яю гiпнотизували сво!х "прихожан", внаслщок чого остант дарували свое майно секи.
Оскiльки, наведена характеристика штелектуально-вольово! дiяльностi особи пiд впливом гшнозу дае змогу стверджувати, що внаслщок навдавання з боку гiпнотизера певного типу поведшки, загшнотизована особа втрачае свщомо-вольовий контроль над своею поведшкою i може вчинити певне суспшьно небезпечне дiяння, зокрема здiйснити посягання на життя чи здоров'я шших людей. Тако! само! думки дотримуються й iншi науковцi [1, с. 168]
Отже, вищезазначене стосовно ч. 1 ст. 40 КК Украши свщчить про необхщнють законодавчих змш у цiй частинi, зокрема, ст. 40 необхщно викласти у такш редакцп:
Ст. 40. Насильство, фiзичний або психiчний примус:
1. Не е злочином дiя або бездiяльнiсть особи, яка заподiяла шкоду правоохоронюваним iнтересам, вчинена внаслiдок застосування до не! насильства або психiчного впливу, через яю особа не могла керуватися сво!ми дiяннями чи (i) усвщомлювати !х.
2. Питання про кримшальну вiдповiдальнiсть особи за заподiяння шкоди правоохоронюваним iнтересам, якщо ця особа зазнала фiзичного примусу, внаслщок якого вона збертала можливiсть керувати сво!ми дiями, а також психiчного примусу, вирiшуеться вiдповiдно до положень ст. 39 цього Кодексу.
Висновки. Загалом, дослщивши роль насильства у статтях Загально! частини Кримшального кодексу Украши, можна констатувати, що аналiзоване поняття юнуе серед обставин, що виключають злочинтсть дiяння (роздiл VIII), i вщграе неоднозначну роль у вщповщних статтях, зокрема: його застосування е тдставою для "безмежно!" необхщно! оборони у разi насильницького вторгнення у житло (ч. 5 ст. 36 КК Украши); може виступати тдставою для застосування крайньо! необхщносп (ст. 39 КК Украши) та заподiяння шкоди злочинцю тд час його затримання (ст. 38 КК Украши); його застосування до особи, що змусило останню виконати передбачене Кримшальним кодексом Украши дiяння, може бути обставиною для визнання його поведшки не злочинною (ст. 40 КК Украши); виключае звшьнення вщ кримшально! вщповщальносп у разi його застосування до потертлого тд час виконання спещального завдання з попередження чи розкриття дiяльностi оргатзовано! групи чи злочинно! оргатзацп (ч. 2 ст. 43 КК Украши).
1. Бурд1н В. М. Крим1нально-правове значення ф1зичного примусу. - [Електронний ресурс] / В. М. Бурд1н // Науковий в1сник Льв1вського державного утверситету внутрштх справ. - Режим доступу http://www.nbuv.gov.ua/portal/ Soc_Gum/Nvlduvs/2008_2/08bvmzfp.pdf. 2. Гримак Л. М. Моделювання людини у стан г1пнозу / Л. М. Гримак. - М. : Наука, 1978. - 272 с. 3. Грищук В. К. Крим1нальне право Украгни. Загальна частина: навч. поаб. - К. : Вид-во "1н-Юре ", 2006. - 569 с. 4. Енциклопед1я крим1нального права. - Т. 7: Обставини, що виключають злочинтсть д1яння / за заг. ред. А. Ю. МалМна. - М., 2007. - 702 с. 5. Кандыба В. М. Что такое криминальный гипноз и преступность /В. М. Кандыба. - Лань, 2001. - 448 с. 6. Крим1нальний кодекс Украгни: наук.-практ. коментар : у 2 т. /за заг. ред. В. Я. Тац1я, В. П. Пшонки, В. I. Борисова, В. I. Тютюг1на. - 5-те вид., доп. - Х. : Право, 2013. - 532 с. 7. Навроцький В. О. Поняття насильства та його врахування при кримтально-правовт квал1ф1кацИ' / В. О. Навроцький // Роль ОВС у сфер1 запоб1гання та протидИ' насильству. - Льв1в, 2000. - 185 с. 8. Райков В. Л. Гипнотическое состояние сознания как форма психического отражения / В. Л. Райков // Психологический журнал. - 1982. - №4. - 201 с.
9. Рахманов А. А. Познать себя / А. А. Рахманов. - М.: Молодая гвардия, 1983. - 2-8 с.
10. Таганцев Н. С. Русское уголовное право: Лекции. - Часть общая : в 2 т. /Н. С. Таганцев ; сост. и отв. ред. Н. И. Загородников. - М. : Наука, 1994. -182 с. 11. Шапар В. Б. Сучасний тлумачний психолог1чний словник / В. Б. Шапар. - Х. : Прапор, 2005. - 640 с.12. Ярмиш Н. М. Теоретичт проблеми причинно-насл1дкового зв 'язку в крим1нальному прав1 (фшософсько-правовий анал1з) : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : спец. 12.00.08 "Кримтальне право та криминология; крим1нально-виконавче право" /Н. М. Ярмиш. -Харюв, 2003. - 40 с.
