CC BY
889
Керик Леся IropiBHa,
кандидат юридичних наук, старший науковий сniвробiтник Науково-досл'дний шститут вивчення проблем злочинност'1 iменi академка В. В. Сташиса Нацюнально'1академ'И правових наук Украти, Украна, м. Харш e-mail: lesya_kerik@ukr.net ORCID 0000-0002-4976-8040
УДК 343.98
ОСОБА ЗЛОЧИНЦЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ КРИМ1НАЛ1СТИЧНО1 ХАРАКТЕРИСТИКИ ДОВЕДЕННЯ ДО САМОГУБСТВА
У cmammi проанал1зовано кримталктично значущ1 ознаки, притамант особ1 злочинця в cmpyKmypi кримталктичног характеристики доведення до самогубства. Визначено mmoei ознаки особи злочинця, що вгдображають споаб доведення жертви до самогубства, iii соцшль-но-психологiчний портрет: 1) демографгчт; 2) професшно-освтт; 3) сфера зайнятостг; 4) зв'язки з жертвою; 5) схильнкть до вчинення злочиню; 6) фгзичний, психологтиний стани.
Ключовi слова: кримшалктична характеристика, доведення до самогубства, особиспсть злочинця, агрешя, афект.
Керик Л. И., кандидат юридических наук, старший научный сотрудник, Научно-исследовательский институт изучения проблем преступности имени академика В. В. Сташиса Национальной академии правовых наук Украины, Украина, г. Харьков.
e-mail: lesya_kerik@ukr.net ; ORCID 0000-0002-4976-8040
Личность преступника как элемент криминалистической характеристики доведения до самоубийства
В статье анализируются криминалистически значимые признаки, присущие личности преступника, в структуре криминалистической характеристики доведения до самоубийства. Определены типичные признаки личности преступника, отображающие способ доведения жертвы до самоубийства, её социально-психологический портрет: 1) демографические; 2) профессионально-образовательные; 3) сфера занятости; 4) связи с жертвой; 5) наклонность к совершению преступлений; 6) физическое, психологическое состояние.
Ключевые слова: криминалистическая характеристика, доведение до самоубийства, личность преступника, агрессия, аффект.
Постановка проблемы. Структурним елементом кримшалктично! характеристики доведення до самогубства е особа злочинця. Характеризу-ючи особу злочинця, який вчиняе, у форм1 умислу чи необережност1, такий злочин, як доведення до самогубства, необхвдно враховувати, що суб'ек-
том злочину е людина, щодо яко! потершлий перебував у матерiальнiй чи iншiй залежностi. Цей злочин е насильницьким злочином, умисним (чи з необережноси) посяганням на життя особи, що суперечить моральним принципам людського сшвкнування. Переважна бшьшкть цих злочинiв вчиняеться винними стосовно сво!х родичiв або подружжя унаслщок три-валих неприязних стосункiв. У багатьох випадках потерпШ знаходяться ввд злочинця в матерiальнiй залежностi [8, с. 21].
Аналiз остантх дослiджень i публтацт. Дослщження вчених-кри-мшалюив спрямованi на визначення концептуальних основ встановлення особи злочинця у кримшалютищ, на вивчення особи злочинця та тактику слвдчих дш. Зазначеними питаннями займалися науковщ як кримшаль-ного права, кримшологп, кримiнального процесу, юридично! психологи, так i кримiналiстики, зокрема, Р. Л. Ахмедшин, В. А. Жбанков, В. О. Коновалова, Г. I. Поврезнюк, 6. 6. Центров, В. Ю. Шештько [Див.: 2; 911; 13; 17]. М. Т. Ведершков зазначае, що особа злочинця - це конкретна особа, для яко! характерш прояви !! почутив i в основних сферах дiяльностi будь-яко! людини, i в специфiчнiй правовiй сферi при реалiзацi! спецiального правового статусу i виконання правово! соцiально! ролi [4, с. 45-49]. Поняття особи злочинця вщображае сутнiсть особи, яка вчинила злочин, тому може йтися про типовi ознаки особи, схильно! до вчинення того чи шшого виду злочину. Даш про типовi мотиви злочину дозволяють окреслити в загаль-ному потреби злочинця, що наштовхнули злочинця на вчинення злочину, i як наслiдок встановити основнi напрямки розслщування [18, с. 258].
Результати узагальнення кримшальних справ у справах про доведення до самогубства, проведеного нами, свщчать, що у 77 % випадюв злочинщ були у сiмейних чи подружнiх стосунках з потершлими, у 23 % вони були знайо-мими, тому мотивами вчинення злочину у 16 % були ревношд, у 9% хулиансьы дп i в 6 % випадкiв - неприязнi вiдносини з батьками.
М. I. бшкеев зазначае, що особа злочинця - це сукупшсть типолопч-них якостей шдиввда, якi обумовили вчинене ним злочинне дiяння [6, с. 47]. Особа злочинця, як i будь-яко! шшо! людини, характеризуеться рiзноманiттям ознак: демографiчних (статтю, вiком, станом здоров'я), моральних (св^огля-дом, iнтересами, спрямованiстю), сощальних (трудових, сiмейно-побутових) та психологiчних (емощями, темпераментом, вольовими якостями тощо). Щ ознаки вiдбиваються у iндивiдуальних властивостях особи злочинця, його ввдносинах з потершлим. У психологи iснуе визначення психолопчно! струк-тури особи, що складаеться з чотирьох шдструктур: 1 - спрямовашсть особи (потяги, бажання, штереси, iдеали, свiтогляд, переконання), що формуеться у процес виховання; 2 - досввд (знання, вмiння, навички i звички, набутi осо-бистим досввдом, навчанням, але вже з помггним впливом бiологiчних якостей особи); 3 - охоплюе iндивiдуальнi особливост окремих психiчних процесiв як форм ввдображення, це - емоци, ввдчуття, мислення, сприйняття, увага, почуття, воля, пам'ять; 4 - бюлопчно обумовлена, що поеднуе темперамент особи, !! статевi i вiковi якостi, а також патолопчш змiни [10, с. 128-129].
Виклад основного Mamepiany. Особа злочинця характеризуемся низкою кримшалктично значущих ознак, специфiчних для доведення до самогубства, що ввдображають спосiб доведення жертви до самогубства, особливост характеру злочинця, його темпераменту, навичок у житт та робота Такими кримшалктично значущими ознаками е: жорстоке поводження з жертвою, приниження ïï людсько'1 гiдностi, шантаж, використання матерiальноï та iншоï залежностi жертви вщ злочинця, розповсюдження чуток про шбито намiри жертви вчинити самогубство, шсценування самогубства чи нещасного випадку, може сввдчити про хитрiсть злочинця, його штелектуальний рiвень. 6. О. Центров зазначае, що при вчиненш злочину, особливо при шдготовщ до нього, злочинець оцшюе не тшьки обстановку, в якiй вiн буде дiяти, але й особу жертви (ïï стать, вiк, фiзичну силу, штелектуальш можливостi, ïï морально-психологiчнi та iншi особистi особливостi) [17, с. 58].
Поведшка злочинця при вчиненш злочинних дш пов'язана з його пси-хологiчними, моральними, соцiальними властивостями та проявами. Злочинець моделюе свою поведшку, щоб спровокувати жертву до замаху на самогубство. Особа вчиняе злочин через використання матерiальноï (чи шшо'1) залежност жертви ввд нього, доводить ïï до стану фрустрацп, афекту та аутоагресп (самогубства). Через результат дш злочинця (самогубство жертви) можна визначити мету, мотив та спо^б вчинення злочину, адже Грунтуючись на ньому, ми можемо отримати уявлення про основш елементи дiяльностi злочинця, його сощальш та психолопчш якостi.
Питання врахування емоцшного стану злочинця е обов'язковою ознакою складу злочину [20]. Насильницькi мотиви вчинення злочину характеризують поведiнку злочинця: жорстоке поводження, шантаж, примус до протиправних дш, систематичне приниження людсько'1 пдность Результати проведеного нами узагальнення кримшальних справ про доведення до самогубства свщчать, що у злочинщв було встановлено: у 61 % випадюв зловживання алкогольними напоями, у 3 % - дисощальний розлад особистосп, 3 % - шизотиповий розлад.
Насильство злочинця у рiзних формах впливае на потершлого, мае сво'1 прояви, характеристики, воно може виконувати функщю не тiльки примусу, а й безпосереднього придушення або знищення об'екта насильства. Злочинець, як правило, усввдомлюе, що його дп призведуть до самогубства потерпiлого.
Науковцi серед агресивних реакцiй злочинця видшяють: фiзичну агресiю (напад) - це використання фiзичноï сили до шшо'1 особи; непряму агресiю -це може бути агре^я, спрямована опосередковано на шшу особу (злостивi пл^ки, жарти), i спрямована нi на кого (крики, биття кулаком по столу i т. п.); драивливкть - це готовшсть до вияву негативних почутив за наймен-шого збудження (грубiсть, рiзкiсть); негативiзм - опозицшна манера пове-дiнки ввд пасивного опору до активно'1 боротьби проти встановлених звича'1в i закошв; образу - ненависть до оточуючих за дiйснi i вигаданi сввдчення; пiдозрiлiсть - всi люди завдають або планують завдати шкоду; вербальну агресш - висловлення негативних емоцш як через крики, сварку, так i через словесш вiдповiдi (прокльони, погрози) [7, с. 100-106; 16].
Агре^я е часто передумовою фрустрацй, остання може бути пов'язана i з шшими можливими передумовами агресп. 1снують чинники, якi впли-вають на перехiд фрустрацй до агресп, це: рiвень фрустрацй, що ввдчувае потенцiйний агресор; наявнiсть посилок до агресп; ступшь, в якiй фрустратор непередбачений або несподiваний; емоцiйнi та когштивш процеси фрустра-цiйного агресора [3, с. 126- 135].
Психологи, дослвджуючи агресш, видiлили в нiй поняття кримшально'1 агресп - форми поведшки злочинця, що реалiзуе будь-який намiр або спо-нукання стосовно потершлого i пов'язана з цим намiром певним змiстовним вiдношенням, об'ективно спрямована на завдання шкоди життю та здоров'ю жертви. Свiй намiр злочинець може i не довести до кшця з причин, яы не залежать ввд нього [15, с. 92] (наприклад, потершлий вчиняе замах на само-губство i залишаеться живим).
Стану афекту потерпiлого передуе гостроконфлштна ситуацiя з винною особою, що спонукае до негайного реагування. Ознаками тако'1 ситуацп, що може бути причиною афекту, е: обставини, що загрожують життю людини i вчинки оточуючих; ïx висловлювання, сощальш оцiнки, що глибоко зачiпають або травмують ÏT [12, с. 144-145].
Так, гр. Ш., перебуваючи у сташ алкогольного сп'янiння, прийшов до кафе, де працюе потершла г-ка Н., з якою вiн перебував у фактичних шлюб-них ввдносинах, влаштував з нею сварку, погрожував 1и, ображав ïï. Пiсля того, як гр-ка Н. вийшла з кафе, вш накинувся на не'1, нанiс декiлька уда-рiв рукою по головi. Через три дш, у станi алкогольного сп'янiння, гр. Ш., перебуваючи у квартирi потершло'1 гр-ки Н., знову ображав ïï, знущався. Бив впродовж години, звинувачував у зрадництв^ наголошував, щоб вона сама скоша самогубство. Будучи доведеною до розпачу внаслвдок такого пово-дження з нею, гр-ка Н. намагалась покшчити життя шляхом повшення, але шнур перервався i вона залишилась жива [1].
Н. О. Сафонова зазначае, що причетшсть злочинця до наслщыв пiд час доведення до самогубства в бшьшост випадкiв виражаеться у формi опосе-редкованого умислу (78 % дослщжених справ). При доведенш до самогубства з непрямим умислом винний усвщомлюе, що його дп (бездiяльнiсть) е жорсто-кими або такими, що принижують гiднiсть потершлого, тобто вони е сусшльно небезпечними; вш передбачае, що його поведшка по вiдношенню до потерпiлого може призвести до самогубства або замаху на самогубство, але винний не бажае смерп потерпiлого, ставиться до не'1 байдуже та свщомо допускае. При злочин-нiй самовпевненостi винний усвiдомлюе, що вчинюваш ним дй" (бездiяльнiсть) здатш довести людину до самогубства, але в даному конкретному випадку, на його думку, цього не повинно статися, оскшьки е обставини, що здатш запо-бпти сущиду. Недбалють при доведеннi до самогубства передбачае, що винний не передбачав можливосп самогубства в результат вчинення ним протиправних або аморальних дш (бездiяльностi), але перебував на мiсцi i мп це передбачати [14, с. 20]. Кримшолопчна характеристика особи злочинця шд час доведення
до самогубства розкриваеться через особистюш характеристики: ненависть (характер), агресш (тип особистоси), руйшвшсть (потяг) [5, с. 74-77].
Психологи у особi злочинця вирiзняють таю дефекти: шдивщуальну пра-восвiдомiсть, патологiю потреб сфери особистост та психiчного розвитку. До найбшьш загальних рис насильницьких злочинщв вiдносять его1зм, нех-тування iнтересiв i думки членiв сусшльства, вiдсутнiсть здатностi й бажання поставити себе на мюце потерпiлого, жорстоысть, афективний характер пове-дiнки [11, с. 88-92, 96].
Сущидологи зазначають, що злочинець повинен мати певш якостi, необ-хiднi для того, щоб потерпiлий був вiд нього в матерiальнiй чи iншiй залеж-ностi. Цi якостi можуть мати особи з життевим досввдом. На вщмшу вiд вбивства, суб'ектом даного злочину може бути тшьки обмежене коло о^б: матерiальна залежнiсть (ввд особи, у яко1 потерпiлий на утриманш, вiд яко1 вiн знаходиться в матерiальнiй залежностi); iнша залежшсть - службовi вiдносини (вiд начальника, вчителя), ^мейш вiдносини (вiд голови ^м']"). Метою доведення до самогубства е бажання заподiяти потерпiлому фiзичний бiль, морально травмувати його, добитися розiрвання шлюбу, повне шдко-рення потершлого злочинцю i тощо [11, с. 50].
Л. М. Шестопалова надае таку кримшолопчну характеристику особи злочинця - це чоловш 30-38 роыв, сiльський житель, який мае середню осв^у, розлучений (але мае неповнол^шх дiтей), проживае разом iз колишньою дружиною, фiзичних i психiчних вiдхилень не мае, шде не працюе i не був рашше засудженим. Вiн вчинив злочин способом жорстокого морального та фiзичного поводження з потершлим пiд впливом алкоголю та неприязного ставлення до потершлого; йому притаманш драивливкть, неконтрольова-нiсть емоцiй, нестриманiсть, високий ступшь конфлiктностi, яка е його зви-чайною формою поведiнки в побуи [19].
Висновки. Грунтуючись на дослвдженнях кримiналiстiв [17, с. 59-60], у зв'язку «злочинець-жертва» в процесi доведення до самогубства залежно вщ характеру сощальних контактiв можна розрiзнити таы типи потерпiлих вiд цього злочину: потершлий перебував у родинних чи ^мейних вiдносинах зi злочинцем; потершлий, це знайомий злочинця - за мкцем проживання або мкцем народження; по робот^ навчанню, службi в армп, спiльному вiдпо-чинку; випадковим зустрiчам на вулицях; участi у злочиннш дiяльностi; iншi знайомi; потершлий е незнайомим злочинцю, вони зустршися безпосередньо перед вчиненням злочину. За часом виникнення зв'язок можна подшити на той, що виник до вчинення злочину, та той, що виник у проце^ злочинного посягання. За характером взаемодп потершлого i злочинця (наявшстю чи вщсутшстю) зв'язок може бути безпосереднш i опосередкований. За обстави-нами створення зв'язок можна подшити на: той, що розвиваеться у результат певних взаемоввдносин, що юнували мiж злочинцем та жертвою до вчинення злочину; на той, що утворився у результат гостро1 конфлжтно1 ситуацй' безпосередньо до чи в момент вчинення злочину.
За результатами проведеного нами узагальнення кримшальних справ, порушених за ст. 120 КК Укра!ни, визначено ознаки особи злочинця, що ввдо-бражають спос1б доведення жертви до самогубства та !! сощально-психоло-пчний портрет. До найбшьш типових ознак особи злочинця можна вщнести: 1) демограф1чш; 2) професшно-осв1тш; 3) сфера зайнятостц 4) зв'язки з жертвою; 5) схильшсть до вчинення злочишв (наявшсть судимостей); 6) ф1зичний, психолопчний стани. Сощально-психолопчний портрет злочинця: а) у пере-важнш бшьшост випадыв доведення до самогубства вчиняють чоловжи (94 %), б) вжом вщ 20-52 роюв, в) мають середню освггу (69 %), г) не працю-ють (74 %), Г) перебувають у с1мейних чи подружшх ввдносинах (77 %), д) не судим1 (84 %), е) яю перебували у сташ алкогольного сп'яшння (61 %).
Таким чином, особою злочинця в процес доведення до самогубства е особа, вщ яко! потершлий перебував у матер1альнш чи шшш залежност i яка застосу-вала до не! фiзичний вплив (фiзичне насильство) та/або психолопчний вплив (психiчне насильство), певний комплекс фiзичного та психiчного насильства, що призвели до самогубства або до замаху на самогубство.
Список лггератури:
1. Арх1в Личаювського районного суду м. Львова, справа № 182-0524.
2. Ахмедшин Р. Л. Криминалистическая характеристика личности преступника : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.09 / Р. Л. Ахмедшин. - Томск, 2006. - 48 с.
3. Бэрон Р. Агрессия / Р. Бэрон, Д. Ричардсон ; пер. с англ. С. Меленевская и др. -[2-е изд.]. - СПб. : Питер, 1999. - 352 с.
4. Ведерников Н. Т. Место и роль личности обвиняемого в предмете доказывания по уголовному праву / Н. Т. Ведерников // Государство и право. - 2003. - № 6. - С. 45-49.
5. Григор'ева О. Кримшальна агреая особистосп в структур! злочину «доведення до самогубства» та !! попередження / О. Григор'ева // Юридична Укра!на. - 2008. - № 2. - С. 74-77.
6. Еникеев М. И. Юридическая психология : учебник / М. И. Еникеев. - Москва : НОРМА, 2001. - 624 с.
7. Ениколопов С. Н. Некоторые результаты исследования агрессии / С. Н. Ениколопов // Личность преступника как объект психологического исследования. - Москва : Всесоюзный ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1979. - С. 100-109.
8. Ермолаева Е. Г. Суицид и преступность : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08. / Е. Г. Ермолаева. - Саратов, 2007. - 25 с.
9. Жбанков В. А. Концептуальные основы установления личности преступника в криминалистике : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12. 00.09 / В. А. Жбанков. - Москва, 1995. - 45 с.
10. Жбанков В. А. Человек как носитель криминалистически значимой информации / В. А. Жбанков. - Москва : УМЦ при ГУК МВД РФ, 1993. - 149 с.
11. Коновалова В. Е. Основы юридической психологии : учебник / В. Е. Коновалова, В. Ю. Шепитько. - Харьков : Одиссей, 2005. - 352 с.
12. Нагаев В. В. Основы судебно-психологической экспертизы : учеб. пособие / В. В. Нагаев. -[2-е изд., перераб. и доп.]. - Москва : ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2003. - 333 с.
13. Поврезнюк Г. И. Криминалистические методы и средства установления личности в процессе расследования преступлений : по материалам стран СНГ : монография / Г. И. Поврез-нюк. - Москва : Юрлитинформ, 2005. - 366 с.
14. Сафонова Н. А. Доведение до самоубийства: социальный и уголовно-правовой аспекты : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Н. А. Сафонова. - Екатеринбург, 2002. - 21 с.
15. Сафуанов Ф. С. Психология криминальной агрессии : монография / Ф. С. Сафуанов. -Москва : Смысл, 2003. - 300 с.
16. Храмцов О. М. Кримшолопя вербально'1 агресп : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / О. М. Храмцов. - Харюв, 2003. - 19 с.
17. Центров Е. Е. Криминалистическое учение о потерпевшем / Е. Е. Центров. - Москва : Изд-во МГУ, 1988. - 158 с.
18. Шепитько В. Ю. Криминалистика : курс лекций / В. Ю. Шепитько. - [изд. 2-е, перераб. и доп.]. - Харюв : Одиссей, 2005. - 368 с.
19. Шестопалова Л. М. Самогубство та доведення до самогубства: заходи протидп : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Л. М. Шестопалова ; Нац. акад. внутр. справ Украши. - Ктв, 2001. - 20 с.
20. Шеховцева Л. I. Емоцшний стан особи, яка вчинила злочин, за кримшальним законодав-ством Украши : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Л. I. Шеховцева. - Ктв, 2007. - 19 с.
Kerik L. I., PhD, senior staff scientist of Scientific institute for the Study of Crime Problems named by academician V.V. Stashis by Ukrainian National Academy of Legal Sciences, Ukraine, Kharkov.
e-mail: lesya_kerik@ukr.net; ORCID 0000-0002-4976-8040
Person as criminal element criminological characteristics of incitement to suicide
Problem setting. The structural element of criminalistics description of driving to suicide is a person of a criminal. Characterizing the person of a criminal, that accomplishes, in form intention or carelessness, such crime as driving to suicide, it is necessary to take into account that the subject of crime is a man from that a victim was in material or other dependence.
Recent research and publications analysis. The questions of the study of a criminal scientists engaged in as a criminal law, criminology, criminal process, legal psychology and criminalis-tics, in particular, R.L. Ahmedshin, V.A. Jbankov, V. O. Konovalova, G.I. Povreznyuk, E.E. Centrov, V. Yu. Shepitko.
Paper objective. The purpose of this paper is to develop a person of a criminal, that is characterized a row criminalistics meaningful signs specific for driving to suicide, that represent the method of leading to of victim to suicide, features of character of criminal, his temperament, skills in life and work.
Paper main body. Being base on researches of criminal lawyers, in connection "criminal-victim" in the process of driving to suicide, depending on character of social contacts, it is possible to distinguish such types of victims from this crime: a victim was in domestic or domestic relationships with a criminal; victim, it is an acquaintance of criminal - domiciliary or by the place of birth; on work, studies, service in an army, rest; to the casual meeting on streets; to participating in criminal activity; other acquaintances; a victim is unknown to the criminal, they met immediately in front of commission of crime. The origin of copulas can be divided at times - on that arose up to the commission of crime and on that arose up in the process of criminal trespass. By the nature of cooperation of victim and criminal (by a presence or absence) of copulas it can be to direct and mediated. On the circumstances of creation of copulas it is possible to divide into: that develops as a result of certain mutual relations; what existed between a criminal and victim to the commission of crime; on that appeared in the total sharply conflict situation directly to or in the moment of commission of crime.
Conclusions of the research. The person of a criminal in the process of driving to suicide is a person, from that a victim was in material or other dependence and that applied to her) physical influence (physical violence) and / or psychological influence (psychical violence), certain complex of physical and psychical violence, that resulted in suicide or to encroaching upon suicide.
Key words: criminalistics description, driving to suicide, personality of criminal, aggression, affect.
Надшшла до редколегп 22.05.2015 р.
