CC BY
16
УДК 343.97
К. Б. Марисюк
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащональний ушверситет '^bBiBCb^ полггехшка", професор кафедри кримшального права i процесу,
д-р юрид. наук, доцент
ТИПИ ЖЕРТВ ЗЛОЧИН1В
© Марисюк К. Б., 2015
np0aHani30BaH0 типологiю жертв злочишв. Проаналiзовано найхарактернiшi пiдходи до типологн останшх. Вивчено думки провiдних в^чизняних та зарубiжних нaукoвцiв з цього питання. Пщсумовуючи, можна констатувати, що незважаючи на значну рiзнoмaнiтнicть наведених вище пiдxoдiв, вони не суперечать та не проти-ставляються один одному, а, навпаки, доповнюють один одного, з рiзниx сторш характеризуючи такий складний кримiнoлoгiчний феномен, як жертва злочину.
Ключoвi слова: жертва, потершлий, тип, група, злочинець.
К. Б. Марисюк
ТИПЫ ЖЕРТВ ПРЕСТУПЛЕНИЙ
Проанализирована типология жертв преступлений. Проанализированы наиболее характерные подходы к типологии последних. Изучены позиции ведущих отечественных и зарубежных ученых по этому вопросу. Подытоживая, можно констатировать, что не принимая во внимание значительное разнообразие вышеприведенных подходов, они не противоречат и не противопоставляются друг другу, а, наоборот, дополняют друг друга, с разных сторон, характеризуя такой сложный феномен криминологии, как жертва преступления.
Ключевые слова: жертва, потерпевший, тип, группа, преступник.
K. B. Marysyuk
TYPES OF THE VICTIMS OF CRIME
Summarizing, possible to establish that not having regard to the considerable variety of the above-mentioned approaches, they do not contradict and not matched against each other, and vice versa complement each other, from different parties, characterizing such difficult phenomenon of criminology, as a victim of crime.
Key words: victim, victim person, type, group, criminal.
Постановка проблеми. В перюд побудови в Украш демократично!, правово! та сощально! держави, в часи активних евроштеграцшних процешв надзвичайно важливим стае вивчення не лише рiзноманiтних характеристик злочинця, не лише наслщюв дiянь останнього, а й особи, потерпшо! вщ такого роду дiянь, тобто жертви злочину.
Анaлiз останшх дослщжень i публжацш. Питанням вштимологи загалом та типологи жертв злочишв зокрема присвячували сво! публшаци багато науковщв, зокрема Г. фон Гентшг, С. Шефер, Р. Мендельсон, Р. Ф. Спаркс, М. Куць, В. Малков, Д. Рiвман, В. Туляков, О. Джужа, О. Юрченко, однак вони пропонували доволi рiзноманiтнi тдходи, використовуючи величезну кшьюсть критерпв категоризацп останнiх.
Не виршеш рашше проблеми. Сьогоднi значна кiлькiсть науковцiв робила спроби якимось чином згрупувати чи структурувати згадаш вище типологи жертв злочинiв, проте ставити саме цю дiяльнiсть у центр сво!х наукових розвiдок дос фактично нiхто не пробував.
Мета. Усвщомлюючи, що в межах одше! коротко! публшацп з'ясувати усi проблемш питання з теми, задекларовано! у назвi ще! науково! статтi, фактично не можливо, ми зосередимо увагу на найбшьш важливих, на нашу думку, моментах, залишивши iншi для наступних наукових розвщок. Вiдтак, максимально повно ми спробуемо розкрити найбшьш значим^ на нашу думку, шдходи до типологи жертв злочинiв, запропоноваш як зарубiжними, так i вггчизняними дослiдниками.
Виклад основного матерiалу. Защкавленють у проблематицi жертв злочинiв сприяла появi перших пiдходiв до питань типологи останнiх. Серед них значиме мюце займае пiдхiд до згаданого питання, запропонований Г. фон Хенпгом.
Згаданий вище дослщник подiляв жертв злочишв на загальнi типи та психолопчш типи.
До загальних титв жертв злочинiв Г. фон Хентшг вiдносить: 1) молодь: 2) жшок; 3) людей похилого вiку; 4) психiчно недорозвинених та хворих; 5) iммiгрантiв, представникiв нацiональних меншин та ш.
Пiд психологiчними типами жертв злочишв цей автор розумiе: 1) т.-зв. "депресшних суб'екпв"; 2) ошб, схильних до неправомiрного отримання вигоди; 3) ошб, схильних до надмiри кохання; 4) самотнiх осiб; 5) ошб, якi надмiру легко i агресивно проявляють свое незадоволення; 6) ошб, якi потрапили у т.-зв "безвихщш ситуаци"' [1, с. 386-389].
Дещо iнший шдхвд до типологи жертв злочишв пропонуе С. Шефер, подiляючи останнiх на: 1) тих, що не перебувають у жодному зв'язку зi злочинцем; 2) тих, що самi спровокували злочин; 3) тих, що прискорили вчинення злочину; 4) осiб, слабких бiологiчно; 5) тих, що знаходяться на найнижчому щаблi сощально! драбини; 6) жертв полпичного характеру; 7) жертв самовiктимiзацil [2, c. 32].
Р. Мендельсон подшяв типи жертв залежно вщ критерив вини жертви, а саме: 1) жертви, повнютю не винш (наприклад, дiти, неповносправнi); 2) жертви з незначним ступенем ризику (наприклад, жшки, яю прийняли рiшення про здшснення аборту, внаслiдок якого померли); 3) жертви, виш настiльки ж, як i злочинець (наприклад, жертви самогубств); 4) жертви, бшьш винш, шж злочинець (наприклад, особи, яю спровокували злочинця або були надто необережними); 5) жертви, виключно винш у вчиненш злочину (наприклад, така ситуащя може мати мiсце тод^ коли фактичний злочинець дiяв у порядку крайньо! необхiдностi); 6) уявна жертва (жертвами е особи, яю страждають вiд розумових розладiв, помилково приписуючи собi якостi жертви)[3, а 45].
З погляду дослщжувано! проблематики важливе мiсце займае запропонована Р. Ф. Спарксом категоризащя поведiнки жертв злочишв, а саме: 1) пришвидшення (жертва пришвидшуе або провокуе поведшку злочинця, наприклад, викликае у злочинця гшв, який п1дштовхуе до вщповщно! злочинно! поведiнки); 2) полегшення (жертва веде себе таким чином, що створюе реальний ризик вчинення вщносно не! злочину, наприклад, не вивчае угоди перед и пiдписанням); 3) пiддатливiсть (часто виникае у зв'язку з рисами характеру або сощальними функщями жертви); 4) здатнiсть (мають мiсце обставини, без яких не можливим було би вчинення злочину, наприклад, для того, щоб стати жертвою крадгжки автомобiля, жертва спочатку мае стати його власником); 5) привабливють (приваблива особа е бшьш схильною до вчинення вiдносно не! злочишв); 6) безкарнють (ситуацiя, у якш злочинець передбачае, що жертва не може повщомити правоохороннi органи у зв'язку з тим, що перебувае у особливш ситуацЦ, наприклад, е нелегальним емiгрантом) [3, а 45]
Вiдомий польський кримiнолог М. Куць вважае, що типологiю жертв злочишв належить також пов'язувати з поняттям злочину та типолопею злочишв на груш! як кримiнального права, так i кримiнологil.
Вiдтак, на груш! кримiнального права можна вести мову, наприклад, про таю типи жертв злочишв: 1) жертви убивств; 2) жертви згвалтувань; 3) жертви крадiжок i т.д.
За критерiем вшу можна виокремити таю типи жертв, як: 1) дгги; 2) неповнолггш; 3) особи похилого вшу.
За критерiем стал можна вести мову про виокремлення тако! окремо! категорil жертв, як жiнки [4, а 96].
В. Малков пропонуе типолопю жертв злочишв, основану на особливостях !х особи. Вщтак, за психофiзичними особливостями можна окремо видшити такi групи, як: 1) неповнолггш; 2) жiнки; 3) особи похилого вшу; 4) особи з фiзичними або психiчними дефектами здоров'я. За морально-психологiчними особливостями автор пропонуе виокремити: 1) ошб з негативною морально-психологiчною спрямованютю; 2) осiб з позитивною морально-психолопчною спрямованiстю. За соцiально-рольовими особливостями можна видшити: 1) ошб певно! спещальносн i зайнятостi; 2) потерпiлих вщ ранiше вчинених злочинiв, свiдкiв цих злочинiв [5, с. 182].
О^м наведено! вище класифiкацi!, В. Малков веде мову й про можливють шших пiдстав для класифiкацi! жертв злочишв. Так, наприклад, за характером поведшки розрiзняють агресивного, активного, шщативного, пасивного, некритичного i випадкового потерпшого [5, с. 183].
Один iз найвiдомiших дослiдникiв питань вiктимологi! держав пострадянського простору Д. Рiвман наводить широке коло критерi!в виокремлення титв жертв злочинiв, наприклад, залежно вщ ставлення жертв злочинiв до злочинця, залежно вщ морально-психологiчних ознак жертв, залежно вщ ступеня вини жертв та ш.
Серед iншого, згаданий автор пропонуе провести типолопю жертв злочишв залежно вщ тяжкосп злочишв, вщ яких вони постраждали. За цим критерiем можна виокремити жертв злочишв невелико! тяжкосп, жертв злочишв середньо! тяжкостi, жертв тяжких злочишв та жертв особливо тяжких злочишв [6, с. 52].
За видами вчиненого злочину пропонуеться виокремити, наприклад, жертв вбивств, жертв тшесних ушкоджень, жертв згвалтувань, жертв шахрайств i т. д. [6, с. 53]
Залежно вщ характеру поведiнки жертв злочишв Д. Рiвман пропонуе виокремлювати:
1) агресивних потерпiлих (це потерпш, поведiнка яких полягае у нападi на майбутнього злочинця або шших ошб (т.-зв. агресивнi насильники) або у агреси в iнших формах, наприклад, у образ^ наклепi, знущанш (т.-зв. агресивнi провокатори);
2) активних потерпiлих (це потерпiлi, поведiнка яких не пов'язана з нападом або поштовхом у формi конфлiктного контакту, але спричинення !м шкоди вщбуваеться за !х активного сприяння (свiдомi пiдбурювачi, необережнi пiдбурювачi i т. д.);
3) шщативних потерпiлих (це потерпш, поведiнка яких мае позитивний характер, але приз-водить до спричинення !м шкоди (iнiцiативнi за посадою, iнiцiативнi за соцiальним становищем, шщативш за особистими якостями);
4) пасивних потерпших (це потерпiлi, як не здiйснюють опору або протиди злочинцевi у зв'язку з рiзними причинами (наприклад, постiйно або тимчасово не здатш до опору);
5) некритичних потерпших (це потерпш, як проявляють необачнiсть або невмiння правильно оцшювати життевi ситуацi! (особи з низьким освггшм рiвнем, особи з низьким штелектом, неповнолiтнi, особи похилого вшу, психiчно хворi);
6) нейтральних потерпших (це потерпш, поведшка яких е абсолютно позитивною; вона не була жодним чином негативною i не викликала злочинних дiянь; у межах сво!х можливостей потерпший критично сприймав ситуащю) [6, с. 55-56].
Значний внесок у дослщження питань типологи жертв злочишв i вггчизняних науковцiв.
В. Туляков пропонуе класифшащю жертв злочинiв, грунтовану на характеристик мотивацi! провiдно! вiктимно! активностi особи (потенцшно! жертви), виокремлюючи:
1) iмпульсивну жертву, що характеризуеться переважаючим несвщомим почуттям страху, приг-нiченiстю реакцш i рацiонального мислення у вщповщь на напади правопорушника (феномен Авеля);
2) жертву з утилггарно-ситуативною активнютю. Це т.-зв. добровiльнi жертви. Рецидивш, "застрягаючГ' жертви, що потрапляють в кримшальш ситуацi! в силу свое! дiяльностi, статусу, необачностi в ситуащях, якi вимагають розсудливостi;
3) настановну жертву. Це агресивна жертва, "ходяча бомба", схильна до ютерик, зухвало! поведшки, яка провокуе злочинця на дп у вщповщь;
4) рацюнальну жертву. Це жертва-провокатор, що сама створюе ситуащю вчинення злочину i сама ж потрапляе в цю пастку;
5) жертву з ретретистською активнютю. Це пасивний провокатор, який сво!м зовшшшм виглядом, способом життя, пщвищеного тривожнiстю i доступнiстю пiдштовхуе злочинщв до вчинення правопорушень [7, с. 132, 133].
О. Джужа наводить комплексний шдхщ до дослщжуваного питання, кладучи в основу класи-ф1каци ступшь в1ктимносп. На його думку, це дае можливють видшити юлька тишв жертв злочишв:
1) випадкова жертва - коли особа стае такою внаслщок зб1гу обставин. Взаемовщносини, що виникли м1ж жертвою i злочинцем, не залежать вщ ïx вол1 i бажання;
2) жертва з незначним ступенем ризику - особа, яка живе за нормальних для вах людей фактор1в ризику, i вштимнють якоï зросла непередбачено тд впливом конкретно! несприягливоï ситуаци;
3) жертва з шдвищеним ступенем ризику - особа, яка волод1е низкою вштимних властивос-тей. До ц1е! категори належать два основш види жертв: а) жертви необережних злочишв - коли характер роботи, що вони виконують, або ïx поведшка у громадських мюцях мають вищу, шж звичайна, вштимнють; б) жертви умисних злочишв, сощальний статус яких або роль, що вони виконують, мютять шдвищений ризик;
4) жертва з дуже високим ступенем ризику - особа, морально-сощальна деформащя якоï не вщр1зняеться вщ правопорушниюв [8, с. 129, 130].
0. Юрченко вважае за доцшьне провести класифшацда жертв злочишв залежно вщ характеру взаемовщносин м1ж потершлим та злочинцем, яю передували злочину, вщносячи до них: 1) ситуацшш жертви (вчинення злочину вщбуваеться пщ впливом конкретно1' житгевоï ситуаци, що склалася; виб1р жертви е випадковим; як правило, потершлий i спричинювач шкоди не були знайом1 i не мали шяких стосуиюв. Це характерно, наприклад, для вбивства або запод1яння тяжких тшесних ушкоджень з хутганських мотив1в); 2) шов1ршсш жертви (вчинення протиправних д1янь стосовно цих ос1б мае 1мов1рний характер. Злочинний наслщок, за таких обставин, е випадковим щодо конкретно1' жертви. Наприклад, у ход1 бшки мають значення ф1зичш особливосп людини: сила, спритнють, здатнють першим заволодпи знаряддям злочину. Теоретично для учасниюв конфл1кту юнуе р1вна ймов1рнють стати злочинцем або потершлим); 3) заздалегщь визначеш жертви злочинних д1янь (шкоди зазнають люди, пов'язаш з1 злочинцем родинними, дружшми, штимними та шшими близькими стосунками. Найчаспше злочин е результатом несприятливо1' ситуаци, що склалася ще задовго до його вчинення, напружених стосуиюв м1ж учасниками конфлшту) [9, с. 11].
На думку цiеï ж дослщнищ, за роллю потершлого в мехашзм1 вчинення злочину, жертв злочишв можна подшити на: 1) байдужих жертв, поведшка яких мае нейтральний характер i вчинення злочинного посягання вщбуваеться незалежно вщ дш потершлого; 2) шверсшних жертв, яю водночас i зазнають шкоду i спричинять ïï; 3) провокуючих жертв, яю безпосередньо викликають ршучють злочинця здшснити стосовно них злочинш ди (наприклад, убивство в сташ афекту) [9, с. 11-12].
Висновки. Пщсумовуючи, можна констатувати, що, не зважаючи на значну р1зномаштнють наведених вище пщход1в, вони не суперечать та не протиставляються один одному, а, навпаки, доповнюють один одного, з р1зних сторш характеризуючи такий складний кримшолопчний феномен, як жертва злочину.
1. Von Henting H. The Criminal and His Victim. Studies in the Sociobiology of Crime / Hans von Henting. - New York: Schocken Books, 1979. - 461 c. 2. Bienkowska E. Wiktymologia Zarys wykladu / Ewa Bienkowska. - Warszawa: Wydawnictwo Zrzeszenia Prawnikow Polskich. - 2000. - 136 c. 3. Amin S. M. Ofiara przestqpstwa we wspolczesnych systemach prawnokarnych ze szczegolnym uzwglqdnieniem jurysprudencji Islamu / Shakir Mahmoud Amin. - Torun: Wydawnictwo Uniwersytetu Mikolaja Kopernika, 1995. - 267 c. 4. Kuc M. Wiktymologia /Malgorzata Kuc. - Warszawa: Wydawnictwo C. H. Beck, 2010. - 176 c. 5. Криминология. Учебник для вузов / под ред. В. Д. Малкова. - М.: ЗАО "Юстицинформ", 2006. - 528 с. 6. Ривман Д. Криминальная виктимология /Давид Вениаминович Ривман. - СПб.: Питер, 2002. - 304 с. 7. Туляков В. Виктимология. Социальные и криминологические проблемы / Вячеслав Алексеевич Туляков. - Одесса: Юридична лтература, 2000. - 336 с. 8. Курс кримтологп: Загальна частина: тдручник: у 2 кн.: Кн. 1 /за заг. ред. О. М. Джужи. - К.: Юртком 1нтер, 2001. -352 с. 9. Юрченко О. Роль вжтимног поведтки потертлих при вчиненн тяжких насильницьких злочитв проти життя та здоров'я особи: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Ольга ЮрИ'вна Юрченко. - Х. : Нацюнальна юридична академiя iменi Ярослава Мудрого, 2004. - 18 с.
