CC BY
12
УДК 343.97(812.5)
С. В. Якимова
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету '^bBiBCbra полггехшка",
канд. юрид. наук, доц., доц. кафедри кримшального права i процесу
ТИПОЛОГ1Я ОСОБИСТОСТ1 ЗЛОЧИНЦЯ, ЯКИЙ ВЧИНЯе ВИКРАДЕННЯ У ПАСАЖИР1В НА ОБ'еКТАХ ЗАЛ1ЗНИЧНОГО
ТРАНСПОРТУ
© Якимова С. В., 2014
Дослвджено методолопчш аспекти типолопзаци особистосп злочинця. Розроблено типолог1ю особистост1 злочинця на зашзничному транспорт! за глибиною i ст1йк1стю його антисустльно!" корисливо!" спрямованостi та характером взаeмодil з пасажиром-жертвою викрадення. Наведено рекомендащ!' щодо и подальшого практичного використання.
Ключовi слова: тип, злочинець, антисуспiльна спрямовашсть, викрадення, залiзничний транспорт, пасажир, чуже майно, сусшльна небезпечнiсть.
С. В. Якимова
ТИПОЛОГИЯ ЛИЧНОСТИ ПРЕСТУПНИКА, КОТОРЫЙ СОВЕРШАЕТ КРАЖИ У ПАССАЖИРОВ НА ОБЪЕКТАХ ЖЕЛЕЗНОДОРОЖНОГО
ТРАНСПОРТА
Исследуются методологические аспекты типологизации личности преступника. Разработана типология личности преступника на железнодорожном транспорте за глубиной и стойкостью его корыстной антиобщественной направленности и характером взаимодействия с пассажиром-жертвой кражи. Приведены аргументы в пользу дальнейшего ее практического использования.
Ключевые слова: тип, преступник, антиобщественная направленность, железнодорожный транспорт, пассажир, чужое имущество, общественная опасность.
S. V. Yakimova
TYPOLOGY OFFENDER WHO COMMITS KIDNAPPING PASSENGERS ON RAILWAY TRANSPORT FACILITIES
In this paper the research methodological aspects of offender typologies. A typology of offender in rail transport in the depth and firmness of his selfish antisocial orientation and nature of the interaction with the passenger-victim of theft. The recommendations for further practical use..
Key words: type, criminal, antisocial orientation, kidnapping, railways, passenger, someone else's property, public danger.
Постановка проблеми. Пасажирсью перевезення залiзничним транспортом е важливою ланкою у забезпеченш екож^чних, сощальних та культуролопчних зв'язюв в Украш. Невiд'емною складовою европейських стандартiв щодо оргашзацп пасажирських перевезень залiзницею е особиста та майнова безпека споживачiв транспортних послуг. На сучасному етапi вирiшення цього важливого питання повинно вiдбуватися комплексно й, зокрема, з урахуванням кришнолопчних аспектiв, адже убезпечення пасажирiв та 1х майна вiд злочинних посягань
218
продовжуе залишатися актуальною проблемою на залiзницях Укра!ни. На стацiонарних та пересувних об'ектах iнфраструктури залiзничного транспорту Укра!ни найпоширенiшими е викрадення [1, 34; с. 64-65]. Комплекс заходiв протидп, якi застосовуються спiвробiтниками транспортно! мшщп у цьому напрямку, виявляеться недостатньо результативним. Значною мiрою це пов'язано з неналежною оргашзащею запобiгання кражам, коли ввдповвдш заходи, зазвичай, застосовуються до уже реалiзованих жертв викрадень на об'ектах пасажирського залiзничного транспорту. З огляду на динамiчнiсть обстановки, яка складаеться на об'ектах пасажирського залiзничного транспорту, ктотно ускладнюеться процес розшуку винних, повернення викраденого та ввдшкодування завданих матерiальних збиткiв. У зв'язку з цим виникае нагальна потреба змщення акцентiв в оргашзацп запобiгання викраденням та переорiентування тако! дiяльностi на припинення злочинно! дiяльностi на бiльш раннiх стадiях !! розвитку. Вiдтак розроблення типологп злочинщв, якi вчиняють викрадення у пасажирiв на об'ектах залiзничного транспорту, дасть змогу одержати нову необхвдну кришнолопчну iнформацiю для своечасного дiагностування, недопущення реалiзацп злочинного намiру, а отже, знизити рiвень викрадень у пасажирiв залiзничного транспорту й покращити яюсть надання транспортних послуг.
Мета дослщження - розробити типологiю особистостi злочинця, як шформацшно! моделi, з огляду на можливкть !! подальшого практичного використання для удосконалення запобiгання викраденням у пасажирiв на об'ектах залiзничного транспорту.
Стан дослiдження. Теоретичнi засади щодо таких важливих питань, як тдстави сощально! типологп злочинця, принципи, критерп, рiвнi типолопзацп, значення типологп для протидп злочинностi тощо, закладеш у фундаментальних наукових працях Голши В. В., Джужи О. М., Закалюка А. П., Зелiнського А. Ф., 1гошева К. Е., Кудрявцева В. Н., Лихолоба В. Г.,Мшенка М. Г., Мiньковского Г. М., Хеннiга В., Ястребова В. Б. та шших вiтчизняних i закордонних провiдних учених.
Кримiнологiчний аналiз особистостi злочинця на пасажирському залiзничному транспортi вщображено у наукових дослiдженнях Авершско! С. А., Габеева С. В., Гаврилишина В. В., Гетмана Н. I., Дадерко Л. Ф., Дубового I. П. Кутяева В. М. Радченко О. В., Степаненко Ю. В., Фокша О. Г., Юхно О. О. Результати цих та шших дослвджень i публiкацiй мiстять важливi кримiнологiчнi вiдомостi як щодо злочинщв на пасажирському транспорта загалом, так i щодо окремих !х категорш (неповнолiтнi, учасники органiзованих злочинних угруповань, професшш злочинцi, корисливi злочинцi, злочинщ-гастролери та iн.). Окрiм того, дуже актуальними i корисними для подальших наукових розвiдок е вiдповiднi вжтимолопчш вiдомостi. До того ж у цих та багатьох шших наукових дослвдженнях i публiкацiях не придшено належно! уваги спецiальним питанням типолопзацп осiб, якi вчинили викрадення у пасажирiв залiзничного транспорту.
Виклад основних положень. Ввдправним методологiчним принципом, який використо-вуеться для побудови типологп особистост злочинця, який вчиняе викрадення у пасажирiв на об'ектах залiзничного транспорту, вважаеться твердження щодо можливост отримання правильного уявлення про типове лише шляхом його зктавленням з категорiями спiльного, випадкового, необхiдного та ктотного [3, с. 6]. Поняття типу використовуеться для позначення найхарактершшого прояву чи будь-якого узагальнення. У фшософп термiни "типове", "тип" розглядаються як похвдш вiд грецького слова "typos", тобто найвiрогiднiше для конкретно! системи об'ективного свiту, показове, найхарактершший прояв чи узагальнення чогось [5, с. 40]. До того ж типове - це не будь-що загальне, спшьне чи спорвднене. Типовою можна вважати лише цтсну ситемоутворювальну характеристику, яка ввдображае особливу спшьну якiсть. У кримiнологil диференц1ац1ю об'ектш за типовою ознакою називають типолопзащею [3, с. 6]. Як зазначае 1гошев К. Е., у ходi диференцiацil за типовою ознакою береться до уваги лише яюсно однорвдна сукупнiсть, усi складовi яко! мають спшьну закож^ршсть розвитку [6, с. 55]. Ввдмшшсть мiж типовим та спшьним пояснюе те особливе, яке притаманне типолопзацп, на ввдм^ ввд класифiкацil. Класифiкацiя (групування) - це розподш злочинцiв за будь-якою ознакою чи групою ознак [7 с. 116; 8, с. 31]. Як переконливо доводить А. I. Долгова, у межах класифжацп (групування)
219
вивчаеться не особисткть злочинця в комплекс 11 характеристик, а контингенти злочинщв з метою виявлення статистично1 поширеност серед них певно1 ознаки чи групи ознак (демографiчних, соцiально-економiчних, стану особи на момент вчинення злочину (алкогольне, наркотичне сп'янiння, перебування у складi злочинно1 групи, наявнiсть судимоста). До того ж статистичний аналiз, у контекстi класифжацп злочинцiв, хоч i дозволяе з'ясувати певнi статистичш залежностi та закономiрностi, проте не дае ввдповвд на складнiше питання щодо характеру зв'язку мiж рiзними ознаками. Типологiя, на вiдмiну ввд класифжацп (групування), розробляеться на пiдставi не будь-яко1 ознаки чи групи ознак, а лише тих ознак, яю причинно пов'язаш зi злочинною поведiнкою (так званi "ознаки-причини") [9, с. 354-355]. Попри це, в реальнш дiйсностi не виключаеться можливiсть поеднання основоположних для типологп ознак, так званих "ознак-причин" з "ознаками-проявами" [6, с. 353-355]. Уявлення щодо структури типового в сутност та явищах вiдповiдае уявленню про будь-який об'ект реально! дшсноста, який насамперед характеризуеться своею сутшстю, а вже отсля - явищем (проявами) i у пiдсумку - !х дiалектичною взаемодiею [2, с. 7]. Так, стосовно цього дослвдження, учинення особою злочину, що полягае у викраденш у пасажирiв на об'ектах залiзничного транспорту, - це зразок так звано! "ознаки-прояву". Натомiсть систематичне вчинення викрадень у пасажирiв на об'ектах залiзничного транспорту з використанням у такiй дiяльностi специфiки обстановки, пов'язано! з особливостями функцiонування транспортно! iнфраструктури, ставлення до викраденого майна як основного чи единого джерела доходiв тощо, необхiдно вважати так званими "ознаками-причинами", якi вказують на сформовашсть типу особистостi злочинця.
Групи елемеплв, якi утворюються внаслiдок типолопзацп, мають единий принцип внутрiшнього зв'язку та ввдношень, спiльну якiсть, завдяки чому утворюють особливу групу. Набiр утворених у такий спосiб титв називаеться типологiею i мае яюсть системи. У дiяльнiсному аспектi, до ознак системности крiм вищезгадуваних та деяких iнших, зараховують пiдпорядкованiсть дiяльностi певнiй цiлi й алгоритмiчнiсть. Цшь дiяльностi - це майбутнiй бажаний результат. ЦЫ пiдпорядкованi усi ступеш дiяльностi, i, зокрема, пов'язано! з викраденням у пасажирiв на об'ектах залiзничного транспорту. Алгоритмiчнiсть полягае у тому, що усяка дiяльнiсть, зокрема злочинна, пов'язана з викраденням у пасажирiв на об'ектах залiзничного транспорту, складаеться з окремих коркiв, яю здiйснюються у певнiй послiдовностi й ввдповвдно до певних правил [11, с. 9 ].
Тип особистост злочинця, на вiдмiну вiд контингенту злочинщв, постае як узагальнений образ, своервдна модель зi спiльними рисами. Тип особисто! як своервдний образ, узагальнення, дае змогу встановити ввдповвдшсть конкретно! особистостi цiй сукупностi. Завдяки типологп створюеться своервдна модель особистоста.
Типолопзацш вiдбуваеться у випадках, якщо диференщацш осiб, як вчинили злочини, проводиться за параметрами антисуспшьно! спрямованосп та суспшьно! небезпечностi. З'ясування вщповщносп конкретно! особи цш моделi свщчить про !! належнiсть до цього типу особистосп [11, с. 247]. Вище-викладенi загальнотеоретичнi положення повною мiрою належать i до типолопзацп особистостi злочинця, який вчиняе викрадення у пасажирш на об'ектах залзничного транспорту.
Спрямованiсть особистостi являе собою узагальнений штегративний показник, що дае змогу виявити !! типовi риси. Спрямовашсть особистостi - е головним у типi [1, с. 10]. Особислсть злочинця характеризуеться кримiнальною антисуспшьною спрямованiстю, що зовнi проявляеться у вчиненш злочинiв, а тому характеризуеться тдвищеною суспiльною небезпечнiстю [12, с. 82]. За змютовим наповненням антисустльна спрямованiсть особистостi злочинця, який вчиняе викрадення у пасажирiв на об'ектах затзничного транспорту, можна зарахувати до корисливо! чи корисливо-насильницько!. За штенсивтстю антисуспiльна спрямованiсть, зокрема кримшального типу, може бути пасивною, менш чи бiльш активною. За стшюстю, вiдповiдно стiйкою чи менш стшкою. У зв'язку з цим результативною видаеться подальша типологiзацiя особистостi злочинця, зокрема й того, що вчиняе викрадення на об'ектах затзничного транспорту, за внутршшми характеристиками сустльно! небезпечносл особистосп, до яких переважно зараховують характер i ступiнь суспiльноl небезпечносп. Характер суспiльноl небезпечностi особистостi проявляеться у зв'язку зi змiстом та значенням вчинених нею д1янь [3, с. 15]. У теорй кримшального права тд викраденням розумiеться крадiжка, грабiж, розбiй [13, с. 461]. Злочинщ, як1 протиправно вилучають майно у пасажир1в на об'ектах замзничного
220
транспорту, вдаються до рiзних способ1в вчинення викрадення: таемний, вщкригий, iз застосуванням насильства, зокрема, небезпечного для життя чи здоров'я потерпiлого. До того ж у по!здах далекого прямування доволi поширеним е заволодiння майном пасажира шляхом обману чи зловживання довiрою. Особливiстю викрадень у пасажирiв на залiзничному транспорт е використання специфiки функцюнування транспортно! iнфраструктури, що певною мiрою вирiзняе дослiджуваний тип особистост злочинця з-помiж iнших титв викрадачiв.
Ступiнь суспшьно! небезпечностi визначаеться 11 глибиною та стiйкiстю, що проявляеться у виборi способу вчинення злочину, мотивах, системi злочинних дш, спрямованостi учинених злочинiв, а також ймовiрностi устшно! реалiзацп злочинного намiру, зокрема й щодо заволодiння майном пасажира. Так, за значного скупчення пасажирiв на вокзалах i станщях е можливiсть тимчасового укриття на об'ектах пасажирського залiзничного транспорту оЫб, якi готуються вчинити злочин, а також бродяг, оЫб, яких розшукують правоохороннi органи. В обстановцi безперервного та швидкого руху значних потоюв пасажирiв здiйснення пасажирами численних операцш (купiвля квиткiв, оформлення, здача i отримання багажу, посадка i висадка) у визначеш термiни виникають численш вiдволiкаючi чинники, що полегшують протиправне заволодшня майном пасажира, сприяють швидкому i безперешкодному зникненню з мкця вчиненого злочину. Своею чергою, зосередження значно! кiлькостi споживачiв транспортних послуг на ж^вняно невеликих територiях, якими е об'екти пасажирського транспорту, спонукае до встановлення короткочасних випадкових довiрчих стосункiв з випадковими особами, що полегшуе реалiзацiю злочинних намiрiв з використанням довiри. Особливостi мiсця i часу, якi характеризують дiяльнiсть пасажирського залiзничного транспорту, можуть викликати як вжтимш ситуацп, так i психофiзичнi стани, що полегшують вчинення крадiжок у пасажирiв. Так, зокрема, концентращя на порiвняно компактних територiях (вокзали, станцп, по!зди) на певний перюд часу порiвняно значно! кiлькостi людей з рiзними морально-психологiчними якостями, темпераментом, звичками, усталеними формами поведiнки, зокрема в дороз^ певною мiрою впливають на нервову систему, психiку окремих пасажирiв, 1х фiзичне самопочуття (стомлешсть, роздратованiсть тощо). Динамiчнiсть обстановки (постшно змiнний пасажиропотiк, швидка змiна шформацп про рух поlздiв тощо), що супроводжуеться метушнею, натовпом, може призводити до деяко! особисто! дезоргашзацп, проявiв невиправдано! довiрливостi, розсiяностi, послаблення уваги, втрати пильностi тощо. Своею чергою, короткочасшсть перебування пасажирiв на об'ектах транспорту зумовлюе виникнення труднощiв щодо встановлення кола тдозрюваних, свiдкiв, що змщнюе впевненiсть зловмисника у безкарност викрадень.
Цi обставини, пов'язанi зi специфiкою функцiонування сфери пасажирських перевезень, хоч i е об'ективними чинниками, проте, з шшого боку, певною мiрою характеризують психологiчнi, соцiальнi та iншi особливостi особистостi викрадача, пояснюють змiст злочинно! дiяльностi, а тому мають ктотне значення для подальшо! типолопзацп особистостi викрадача.
З огляду на вищенаведеш методологiчнi засади, пропонуемо здшснити типологiзацiю осiб, якi вчинили викрадення у пасажирiв на об'ектах залiзничного транспорту, за сукупнiстю критерпв:
1) характером взаемодп винного з пасажиром-жертвою викрадення на об'ектах залiзницi;
2) глибиною й стшкктю антисуспшьно! корисливо! спрямованостi. У зв'язку з цим типологiя осiб, якi вчинили викрадення у пасажирiв на об'ектах залiзничного транспорту, набувае такого вигляду:
1 - професшний тип - це, зазвичай, злочинець-гастролер, який вчиняе викрадення у по!здах, з використанням транспортно! специфжи функцiонування пересувних об'ектв залiзницi, його корислива злочинна дiяльнiсть е ретельно спланована;
2 - ситуативний тип - це переважно особа без визначеного мкця проживання, зазвичай, вчиняе злочини на стацюнарних об'ектах транспортно! шфраструктури з метою задоволення елементарних побутових життево зумовлених потреб (!жа, одяг, вживання алкоголю тощо);
3 - випадково-ситуативний - на вчинення злочину впливае провокуючо-безпечна поведiнка пасажира щодо збереженост сво!х особистих речей на об'ектах транспортно! шфраструктури. Спонукальним стимулом може стати спонтанне, ситуативне бажання заволодiти майном, яке залишене без нагляду, й так збагатитися, або одержати у володшня рiч, яка е коштовною чи (та) бажаною для винного (престижт, вартiснi речi чи реч^ якi легко збути (мобiльнi телефони, кредитнi картки, золот1 речi тощо ). На вщмшу вiд ситуативного - для ще! особи - щ речi не е життево необх^дними. Злочинець може
221
керуватися принципом "бере те, що погано лежить". До представникiв цього типу можна зарахувати й пращвниюв по!зних бригад, а часом й оаб, хворих на клептоматю.
Отже, за типолопчними особливостями, особи, якi вчиняють викрадення у пасажирiв на об'ектах залiзничного транспорту, доволi рiзнi. Так, одш з них використовують умови, якi склалися на об'ектах пасажирського залiзничного транспорту, з тим, щоб непомiтно вилучити майно у пасажира; iншi - викрадають для "потреб виживання", оскiльки е особами без визначеного мкця проживання; третi - самi створюють умови для викрадення, використовуючи при цьому специфжу функщонування iнфраструктури пасажирського залiзничного транспорту. В останньому випадку -це найнебезпечшший, т. зв. "професшний тип" корисливого злочинця на залiзничному транспортi. Це своервдш майстри злочинного ремесла, яю з року в рiк, навпъ пiсля кiлькох тюремних "вiдсидок", "ввдточують" свiй "злодiйський почерк". Це особлива усамгшена кримiнальна каста у злочинному свт, т. зв. "шлепери", "по!зш" злоди. 1х методи "заробiтку" кардинально вiдрiзня-ються вiд "коронних" способiв квартирних крадпв, що визначае потребу в !х подальшiй типоло-пзацп. Так, залежно вiд особливостей використання специфiки функцiонування об'ектiв пасажирського залiзничного транспорту у злочиннiй дiяльностi, пов'язанш з протиправним заволодiнням майном пасажира, пропонуемо розрiзняти такi типи професшних корисливих злочинцiв на об'ектах пасажирського залiзничного транспорту:
1) "класичний" - це так зваш "картковi" шулери, якi використовують спритнiсть рук i знання людсько! психологи та були вiдомi правоохоронним органам ще з радянських часiв. Таким злочинцям азартш пасажири добровiльно вiддавали усе свое майно. Проте для сучасних "класиюв" карти е скорiше прикриттям злочинних намiрiв. До того ж, ^м карт, аферисти умiють вiртуозно залучати азартних пасажирiв i до шших iгрових партiй. Правила гри проста: хто переб'е ставку -той забере "банк". Ставки невелию й пасажири не тдозрюють про пастку. Метою такого сценарж> е виявити, чи мае пасажир грошi i де жертва !х зберiгае.
Найчастше знайомство з представниками цього типу злочинщв вiдбуваеться пiд час перекурiв у тамбурi вагона. Вони намагаються перелякати того, хто !м програв, погрожуючи розправою. У разi ввдмови платити борг, "вибивають" його силомщь або ж заходять в купе та доводять пасажира до непритомного стану, застосовуючи психотропш, снодшш чи iншi сильнодiйнi речовини, пiсля чого забирають грош^ закривають купе i залишають вагон;
2) "оперативники". 1хня схема обдурювання порiвняно нова: на вокзалi два доволi солiднi чоловжи, одягненi у костюми, пiдходять до обрано! жертви. Шсля представлення, шби вони оперативнi спiвробiтники транспортно! мшщп, розповiдають "iсторiю" на зразок того, що шукають злочинцiв, оскiльки щойно вкрадено велику суму грошей або ж е шформащя, що пасажир перевозить наркотики. Ввдтак виникае службова необхвдшсть перевiрити у пасажира грошi або ж сумку з речами. Зазвичай, законослухняний громадянин навiть не щкавиться !хшми службовими посвiдченнями. Зокрема, якщо ж легенда стосуеться крадiжки грошей, то так зваш "оперативники" обов'язково поввдомлять, що грош^ бущмто, фальшивi i пасажир став жертвою афери. Шсля цього запропонують тти з ними "до контори", щоб на спещальному апаратi перевiрити, чи справжш це грошi, чи т. Як наслiдок, жертву довго "навантажують" рiзною iнформацiею, пiсля чого хутко зникають з грошима;
3) "бЛетери" представляються або ж провщниками, яю за п ять-десять хвилин до вiдходу по!зда проходять вагоном, збираючи грошi за постiльну бшизну та квитки, якi пот1м здають на вокзалi касирам-подiльникам, або ж фальшивими квитковими касирами, обiцяють дiстати дефiцигнi квитки через знайомого касира, проте зникають з грошима чи збувають пiдробленi бшети;
4) так званi "друзг" е дуже добрими психологами. Цi злочинщ швидко знайомляться i видають себе за земляка чи особу, яка начебто служила у тих самих вшськах чи навчалась у тому самому мкта тощо. Представники цього типу дж>ть не лише в по!здах, але й на вокзалах. Вони обирають для себе жертву серед тих, хто здаеться неуважним або таким, що не орiентуеться у мкта. Далi -справа техшки, щоб заслужити довiру i тд приводом подивитись за речами - заволодiвають багажем пасажира.
Проте усi щ типи злочинцiв об'еднуе те, що на психолопчному рiвнi вони "ввдчувають" свою жертву та зроблять усе, аби викликати в не! довiру, та залежно ввд ситуацil, в найдоцшьшший спосiб заволодiти якомога бшьшими матерiальними цiнностями. Цi професiйнi злочинщ дж>ть за
222
чггко ввдпрацьованою схемою, яка може включати змову з членами по!зних бригад, проникнення у вагон без бшета, чи навпаки, попередньо придбати бшет у вагон тдвищено! комфортностi. Через ввдсутшсть в ОВСТ едино! шформацшно-аналгтично! пошуковi системи збору шформацп щодо злочинцiв-гастролерiв на залiзничному транспортi не виявляеться можливим точно визначитись з !х кiлькiсними характеристиками, хоча, як сввдчать вибiрковi спостереження, злочинцями-гастролерами вчиняеться третина з усiх "по!зних" крадiжок [1, с. 34].
Особливою кришнолопчною ознакою корисливих професiйних "по!зних" злочинцiв е алгоритмiчнiсть злочинних дш, що, зокрема, передбачае: поеднання швидкост з обережнiстю окремих пiдготовчих дш у специфiчних умовах функцiонування об'еклв пасажирського транспорту, використання акторських навиюв у спiлкуваннi з пасажиром, що мае стати жертвою викрадення, досконале володшня та умiле використання психолопчних знань для наведення довiрчих стосунюв з пасажирами з метою подальшого викрадення !х особистого майна.
Висновки. Запропонована типолопя особистостi злочинця, розроблена за критерiями глибини та стшкост антисуспшьно! спрямованостi, у поеднаннi з характером взаемодп винного з пасажиром-жертвою викрадення, мае важливе прогностичне значення. Розроблена у такий спосiб типолопя, порiвняно з iншими можливими крше^ями типолопзацп, бiльшою мiрою сприяе визначенню ймовiрностi вчинення злочинного заволодiння майном пасажира на залiзничному транспортi, а отже, застосуванню запобiжних заходiв на раншх стадiях розвитку корисливо! злочинно! дiяльностi. Розвинена у цiй робота типолопя професшних злочинцiв дае змогу виявити особливостi !х корисливо! злочинно! дiяльностi на об'ектах пасажирського залiзничного транспорту.
1. Гетман Н. И. Организация борьбы с преступлениями на пассажирском железнодорожном транспорте: практ. пособ. / Н. И. Гетман, Ю. В. Степаненко. — М.: Экзамен, 2003. — 128 с.
2. Якимова С. В. Кримiнологiчна характеристика та попередження корисливих злочитв на залiзничному транспортi (за матерiалами тдроздтв транспортноЧ мтцп): [монографiя] / С. В. Якимова. — Львiв: Львiвський держаний утверситет внутрштх справ, 2008. — 324 с.
3. Закалюк А. П. Проблемы социальной типологии личности правонарушителя и преступника / А. П. Закалюк // Проблемы изучения личности правонарушителя: сб. науч. труд. — 1984. — М.: ВНИИ МВД СССР, 1984. — С. 5-23. 4. Адомавичюс Ш. Понятие криминологической классификации преступлений / Ш. Адомавичюс // Вопросы уголовного права, криминологии и криминалистики: ученые записки. — 1983. — Т. XVIII. — С. 39-48. 5. Философский энциклопедический словарь. — М.: Сов. энциклопедия, 1983. — 840 с. 6. Игошев К. Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения: учеб. пособ. / К. Е. Игошев. — Горький: Изд-во ГВШ МВД СССР, 1974. — 168 с. 7. Кримiнологiя: тдруч. для студ. вищ. навч. закл. / О. М. Джужа, Я. Ю. Кондратьев, О. Г. Кулик, П. П. Михайленко, та т.; за заг. ред. О. М. Джужи. — К.: Юртком 1нтер, 2002. — 558 с. 8. Старков О. В. Криминология: общая, особенная и специальная части: учеб. / О. В. Старков. — СПб.: Издательство "Юридический центр-Пресс", 2012. — 1048 с. 9. Криминология: учеб. для вузов -2-е изд., перераб. и доп. / под общ. ред. А.И. Долговой. - М.: НОРМА-ИНФРА, 2002. - 848 с. 10. Сорока К. О. Основи теори систем i системного аналiзу: навч. поЫб. / К. О. Сорока. — Х. : ХНАМГ, 2004 — 291 с . 11. Закалюк А. П. Курс сучасноЧ укратськоЧ кримтологп: теорiя i практика: у 3-х кн. / А. П. Закалюк. — К.: Видавничий Дiм "1н Юре", 2007. — Кн. 1: Теоретичт засади та iсторiя укратськоЧ кримiнологiчноi науки. — 2007. — 424 с. 12. Кудрявцев В. Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования: учеб. пособ. / В. Н. Кудрявцев. — М.: Издательская группа "ФОРУМ-ИНФРА-М", 1998. — 216 с. 13. Науково-практичний коментар Кримтального кодексу Украши. — 4-те вид., перероб. та доп.; за ред. М. I. Мельника, М. I. Хавронюка. — К.: Юридична думка, 2007. — 1184 с.
223
