CC BY
6
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 2 (30), 2021
УДК 340.12
Юлiя Корнелюк
асистент кафедри теорп, юторп та фшософи права 1нституту права, психологи та шновацшно! освiти Нацiонального ушверситету "Львiвська полтехшка", ОЯСГО ГО : https://orcid.org/0000-0001-7569-1684,
уи.когпе1шк@1 .иа
РОЛЬ ДЖЕРЕЛ ПРАВА УКРА1НИ В КОНТЕКСТ1 1НТЕГРАЦ1ЙНИХ ПРОЦЕС1В
http://doi.org/10.23939/1aw2021.30.062 © Корнелюк Ю., 2021
Проаналiзовано iнтеграцiйнi процеси та роль джерел права. У краТнах СхщноТ Свропи простежуеться схильнiсть до трактування права як позитивного закону, змкт якого зумовлений не стшьки природними приписами, скшьки потребами суспшьства, якi краще знае держава, що втiлюе Тх у законодавчих актах; вщсутшсть теоретично обгрунтованоТ та визнаноТ оф1ц1йно концепцп наступництва права в межах одшеТ держави або цивьшзацп. Унаслiдок цього таке явище, як рецепщя права, вiдбуваеться у латентних формах, е обмеженим i непослщовним. Стiйкi позицп прихильникiв природного права у краТнах Свропи характеризувались тим, що позитивний закон захщно-европейськ юристи сприймали як важливу, але лише складову частину того, що називаеться правом. Вивчення права здшснювалось у ткному взаемозв'язку з нормами мораль Судова дiяльнiсть була орiентована на положення права, а не на власний розсуд пщ час винесення р1шень у справi. Для краТн романо-германськоТ правовоТ системи характерне спрямування до створення абстрактних правових норм, до охоплення ваеТ сфери права досконало структурованою системою, до розроблення методiв для побудови юридичних конструкцш. Акцентуючи на зближенш джерел романо-германського й англосаксонського права взагалi та на Тх гармошзацп зокрема, вчеш вказують на те, що цей процес здшснюеться не сам по собц а пщ впливом процес1в економiчноТ, соц1альноТ та шшоТ iнтеграцiТ, яка прямо впливае не лише на розвиток нащональних правових систем i правових амей, а й на еволюцiю вщповщних джерел права. Визначення меж штеграцп систем джерел права рiзних правових амей залежить вiд низки об'ективних обставин (мети, можливих засоб1в тощо), вiдповiдно до яких можуть використовуватись рпш методи: адаптацГТ, гармонiзацiТ, ун1ф1кац1Т, iмплементацiТ, апроксимацГТ тощо. Тому на початку ХХ1 ст. однiею з актуальних проблем е вплив глобалiзацiйних процеав на розвиток правотворення. Свiт на порозi створення новоТ моделi права - свiтовоТ гло-бальноТ правовоТ системи, на пiдставi зближення i досягнення одноманiтностi внутрiш-ньодержавних та мiжнародних систем на основi единих норм, стандартiв, юридичних принцитв.
Ключовi слова: правова сiм'я; романо-германська правова ам'я; глобалiзацiя; класифiкацiя.
Постановка проблеми. Система джерел права, притаманна кожнш з наявних правових систем, може свщчити про !х спшьшсть, що грунтуеться на однорiдностi низки джерел права, але !х рiзному розумiннi та тлумаченш [1, с. 131]. Рiзна природа, змiст та принципи оргашзаци т1е1 чи шшо! правово! системи в межах певно! правово! шм'! визначають розвиток, структуру та змют системи джерел права. Тому необхщно розглядати як спiльнi, так i вiдмiннi риси !х оргашзаци.
Аналiз дослiдження проблеми. Варто згадати роботи сучасних вiтчизняних дослiдникiв
B. Д. Бабкша, С. Д. Гусарева, В. С. Журавського, О. В. Зайчука, А. П. Зайця, Л. А. Луць, О. Г. Мура-шина, П. О. Недбайла, Ю. М. Оборотова, Н. М. Онщенко, М. П. Орзiха, О. В. Петришина, Л. В. Петрово!, П. М. Рабшовича, В. М. Селiванова, В. Ф. Оренка, О. Ф. Скакун, О. В. Скрипнюка,
C. Г. Стеценка, Р. Б. Тополевського, В. М. Шаповала, Ю. С. Шемшученка, О. I. Ющика, якi торкались рiзних аспектiв дослщжувано! проблеми. Окремi види джерел права пдослщжували у сво!х роботах А. В. Грищенко, Г. I. Дутка, С. П. Свграфова, Б. В. Малишев, С. В. Мiсевич, Д. М. Михайлович, I. М. Овчаренко, О. А. Татарчук, Д. Ю. Хорошковська та ш.
Метою статт е визначення ролi джерел права Укра!ни в контекстi iнтеграцiйних процешв, а також поглиблення концептуальних основ теори джерел права та вироблення !х теоретико-мето-дологiчних засад.
Виклад основного матерiалу. Глобалiзацiю сьогоднi розглядають як реальний, багатови-мiрний комплекс рiзних процесiв, що включае штенсифшащю мiждержавних економiчних, пол^ич-них, сощальних, культурних зв'язкiв, трансформацiю св^ово! економши та формування глобальних ринкiв, значне поширення захщно! системи лiберально-демократичних щнностей та одночасне посилення !х несприйняття. Сутнiсть глобалiзацп полягае в посиленш взаемозалежностi, взаемо-впливу, взаемоди рiзних суспiльств, !хшх економiчних, полiтичних, сощальних, духовних структур [2, с. 5-6]. У цш площинi необхiдно ставити питання про можливiсть впливу на щ процеси, оскiльки, на думку багатьох вчених, суспiльству потрiбна вища якiсть управлiння соцiальними процесами. Водночас подальше юнування людства потребуе доповнення економiчно! та пол^ично! штеграцп св^ового спiвтовариства - правовою [3, с. 18], оскшьки право - шструмент глобалiзацi! та одночасно засiб управлшня И процесами [2, с. 4].
Першим етапом глобалiзацil у сферi права слiд вважати рецепцiю римського права в XVI ст., коли кра!ни Свропи запозичили норми римського права, удосконаливши нацiональнi правовi системи.
Наступним кроком у цьому напрямi було утвердження щей невщчужуваност прав та свобод людини i громадянина та !х закрiплення у Деклараци незалежностi США 1776 р., Деклараци прав людини i громадянина (Францiя, 1789 р.), згодом - у Загальнш деклараци прав i свобод людини 1948 р., Мiжнародному пактi про громадянсью i полiтичнi права 1966 р., Мiжнародному пактi про економiчнi, соцiальнi та культурнi права 1966 р.
Одним iз виявiв глобалiзацil в сферi права можна вважати штеграцшш процеси, що вщбува-лися на теренах СРСР протягом 1918-1991 рр. Це проявилось у створенш типово! системи права та вщповщно джерел права у п'ятнадцяти республшах, а також у поширеннi пол^ико-правового впливу на кра!ни Схщно! Свропи.
На сучасному еташ спостерiгаеться утвердження та поширення ще! европейсько! штеграци та перетворення Свропейського Союзу на модель нового св^ового порядку. Формально щ положення закрiплено в Договор^ який запроваджуе Конституцiю для Свропи. Крiм того, для цього процесу на сучасному еташ характерне прийняття мiждержавних угод: Гельсшксько! мiжнародно! деклараци, Паризько! харти тощо [4, с. 19].
У рiзних правових системах глобалiзацiйнi процеси мають певнi особливосп. Iсторично ста-новлення правових систем кра!н, що входять до континентальное' системи права, вiдбувалося в
перюд Нового часу, коли принцип персональних юрисдикцш поступаеться подiлу права за iншою ознакою - на правовi шм'!, унаслiдок розвитку королiвського (загального) права в Захщнш Gвропi, ураховуючи такi критерп подшу традицп права, як: 1) характер форм i джерел права та !х сшввщ-ношення; 2) концепцiя правового регулювання, що визначае характер вщносин держави та особи; методи й мета правового регулювання; правовi цшносп; 3) структура права та змют основних його iнститутiв; 4) мiра впливу римського права [5, с. 9].
Водночас ХХ ст. характеризуеться конвергенщею (зближенням) романо-германського та англосаксонського права на основi подiбностi !х фундаменту - захщно! буржуазно-демократично! основи. Вщмшшсть мiж цими шм'ями стосуеться радше !х форми, шж змiсту. Пiд загальними основами романо-германського та англо-саксонського права необидно розум^и, на думку М. М. Мар-ченка, однотипну (ринкову, кашталютичну) економшу, на основi яко! виникае i розвиваеться вiдповiдне соцiальне, пол^ичне, iдеологiчне та правове середовище у виглядi нацiональних право-вих систем та правових сiмей. Водночас юнування особливостей зазначених сiмей свiдчить про те, що мiж ними е лише спшьшсть, але не едшсть, що вони - вiдокремленi одна вщ одно! системи, а не едина оргашчна система [6, с. 344].
Попри певш вiдмiнностi мiж романо-германською правовою системою i системою загального права, вони мають спшьну соцiально-економiчну, полiтичну та свiтоглядну основу. Право розглядали як природне явище, до того ж визнавали необхщшсть правил, якi встановив монарх. Крiм цього, визнавали iснування нацiонального права - римського, яке ставили вище вщ законiв та звича!в [5, с. 15].
В основi зазначеного подшу кра!н - не випадковi фактори, а стародавнi традицп. Зпдно з ними, перша група кра!н, якi називають також кра!нами кодифшованого права, iсторично орiенту-валась i грунтувалась на цiнностях римського права, тодi як англо-американська група кра!н у розвитку свого нацiонального права надавала прюритет джерелам, якi були продуктом власного юторичного розвитку, - актам судових органiв влади.
Для романо-германсько! правово! шм'! характерний високий рiвень нормативностi права i, вщповщно, рiвень правопорядку. Крiм того, традицшно визнавали, що для германсько! правово! шм'!, як i для романсько!, був характерний подiл права на публiчне та приватне, невизнання правового прецеденту джерелом права, судам не надавали функцп правотворчосп, !м забороняли виносити загальнообов'язковi рiшення, юнували кодифiкованi законодавчi акти: австрiйський, шмецький, швейцарський цивiльнi кодекси.
Для дослщжень джерел права в романо-германськiй правовш сiм'! характернi такi риси: усебiчнiсть та багатоаспектнiсть; домiнування протягом тривалого часу формально-юридичного пiдходу до !х визначення; визнання верховенства та прюритету закону в системi формальних джерел права. Необхщно звернути увагу на те, що у кра!нах так званого "сощалютичного табору" вiдбувалося ототожнення права й закону. Iншi джерела права традицшно посщали другорядне мюце в системi джерел права.
Спшьними для всiх правових систем, що входять у романо-германську правову шм'ю, е таю джерела права: нормативно-правовi акти на чолi iз законом; звича!, що створюють систему норм, звану звичаевим правом; судова практика, судовi прецеденти, якi загалом визнаються джерелом права, але iнодi в деяких кра!нах ця складова права вщкидаеться; мiжнароднi договори; загальнi принципи права, вщповщно до яких мае будуватися дiяльнiсть судових та шших державних органiв; доктрина, за допомогою яко! виробляються принципи романо-германського права та ство-рюються норми права [7, с. 384].
Вщм^ною рисою романо-германського права е особливе значення закону в системi джерел права. Найкращим засобом встановлення справедливого, вщповщного праву рiшення е звернення саме до закону. Така тенденщя вщповщала встановленим у суспiльствi принципам демократп, з
одного боку, а з шшого - обгрунтовувалася тим, що державш органи мали бiльшi можливостi порiвняно з iншими оргашзащями для координування рiзних секторiв суспшьного життя та для визначення спшьного iнтересу. Суворiсть викладення закону е запорукою його ч^кого виконання [8, с. 78].
Вщм^ними рисами кра!н шм'! загального права е: судщвський характер (в його основу покладеш й залишаються ршення королiвських судiв у Англи, ршення Верховного Суду США тощо); яскраво виражений "казуальний" характер, система домшування "прецедентного права" i повно! або майже повно! вiдсутностi "кодифшованого" права (кодифшованого законодавства); дiя правила: у випадку, якщо джерела права суперечать одне одному, ршення приймають "за справедливою" на пiдставi суддiвських рiшень.
Крiм того, для системи англосаксонського права звичними е положення: законодавство - це те, що творить законодавець (парламент), а юридично значуще законодавство - це те, що виршив суд; у практичному аспект юридичне значення парламентського акта зводиться до визначення його сили вищим судовим органом. До системи джерел права кра!н англо-саксонсько! правово! системи слiд зарахувати судовi прецеденти, нормативно-правовi акти - статути, правовi звича!, нормативно-правовi договори, принципи права, правову доктрину.
Розвиток св^ових iнтеграцiйних процесiв сприяв конвергенци правових систем, взаемовико-ристанню найкращих позитивних аспектов - такого висновку дшшла група вчених-юристiв, якi дослiджували нацюнальш правовi системи кра!н континентального права, зокрема Шмеччини, Франци, Ггалп, Швецп, Польщi та деяких iнших [9]. Наприклад, на !хню думку, з урахуванням нацюнальних та iсторичних традицш, у розвитку правово! системи держави вплив судового ршен-ня може набувати рiзних форм: обов'язкових, рекомендацшних, допомiжних, iлюстрацiйних. Оптимальна для кожно! кра!ни форма визначаеться вщповщно до балансу мiж нормами процесуальних кодексiв i практикою прийняття судових рiшень, що постiйно оновлюеться. У романо-германськш правовiй системi судовий прецедент мае штерпретувальний характер стосовно чинно! законодавчо! норми. Незалежно вiд того, визнаеться чи не визнаеться судовий прецедент як джерело права, суди без формальних посилань штенсивно використовують попередш ршення, як правило, для з'ясування значення чинного закону (Шмеччина) або виршення сумнiвiв щодо застосування закону, або усунення прогалин у правь Отже, у правових системах Шмеччини, Франци, Iталi!, Швецп та деяких шших кра!н кодифшованого права судовий прецедент фактично виступае як штер-претацiйний iнструмент щодо чинних законiв, тому про конфлшт мiж судовим прецедентом i нормативно-правовим актом як джерелами права стверджувати не можна [9].
Висновки. Рiзна природа, змют та принципи оргашзаци правових систем визначають розвиток, структуру та змют вщповщних систем джерел права, яю мають спшьш та вiдмiннi риси. Сучасний розвиток систем джерел права е рiзноаспектним i охоплюе iнтеграцiю систем джерел права рiзних правових сiмей, що здшснюеться шляхом адаптац^, гармонiзацi!, ушфшаци, iмпле-ментац^ тощо та передбачае декшька напрямiв. Серед них: взаемопроникнення правових доктрин; зростання ролi мiжнародного договiрного регулювання суспiльних вiдносин; поява нових джерел права та перерозподш вагомосп в системi джерел права щодо правового регулювання мiж наяв-ними джерелами права; унiфiкацiя та стандартизащя змiсту законодавства; поширення впливу законодавства мiжнародних органiзацiй на змют нацюнальних систем джерел права тощо.
Отже, штегращя систем джерел права рiзних правових шмей е об'ективним явищем, що зумовлене процесами глобалiзацi!.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Онщенко Н. М. (2002). Правова система 1 держава в УкраМ. !нститут держави 1 права 1м. В. М. Ко-рецького НАН Украши. Ки!в: IДiП НАНУ. 131 с.
2. Оборотов Ю. М. (2003). Сучасне праворозумшня та визначення права. Актуальнi пробл. держави i права. Вип. 18. С. 4-9.
3. Пархоменко Н. М. (2006). Еволющя вичизняного розумшня джерел права в KOHTeKCTi праворо-зумшня у 20-70 роки ХХ столптя. Часопис Ктвського yHieepcumemy права. № 3. C. 14-18.
4. Гловюк I. В. (2002). Юридична доктрина як джерело права. Правова держава очима молодих до^дниюв: матeрiали 5-ï звино! щорiчноï студентсько1 науково! конференций, Одеса, 25 квiтня 2002 р. Одеса: Юрид. л1т. C. 16-20.
5. Задирака Н. Ю. (2005). Тeорeтико-правовi питання законотворчостi: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 "Тeорiя та iсторiя держави i права; iсторiя полiтичних i правових учень". Кшв. 16 с.
6. Смитах А. В. (2004). Звича! як джерело права в контексп нового законодавства Украни (перспективи застосування господарськими судами). Bíchuk господарського судочинства. № 1. C. 344-348.
7. Днютрянський С. С. (2002). Загальна наука права i политики. Антолопя украшсько! юридично! думки: В 6 т. Редкол.: Ю. C. Шемшученко та iн. Т. 1: Загальна тeорiя держави та права, фiлософiя та eнкциклпeдiя права. К. : Вид. Ддм "Юридична книга". C. 384-408.
8. Цимбалюк М. М. (2008). Онтолопя правосвiдомостi: тeорiя та реальшсть: монографiя. Кшв: Атiка.
288 с.
9. Гусарев C. Д. (2000). Юридична деонтолопя. Кшв: В1РА-Р; Дакор. 358 с.
REFERENCES
1. Onishhenko N. M. (2002). Pravova sy'stema i derzhava v Ukrayini. [Legal system and state in Ukraine]. Instystut derzhavys i prava im. V. M. Koreczskogo NAN Ukrayiny\ K.: IDiP NANU, 131 s. [in Ukrainian].
2. Oborotov Yu. M. (2003). Suchasne pravorozuminnya ta vy'znachennya prava. [Modern legal understanding and definition of law]. AktuaVni probl. derzhavys i prava. Vysp. 18. S. 4-9 [in Ukrainian].
3. Parxomenko N. M. (2006). Evolyuciya vitchy'znyanogo rozuminnya dzherel prava v konteksti pravorozuminnya u 20-70 roky' XX stolittya. [Evolution of domestic understanding of sources of law in the context of legal understanding in the 20-70s of the twentieth century]. Chasopy\s Kysyivsskogo universystetu prava. No. 3. S. 14-18 [in Ukrainian].
4. Glovyuk I. V. (2002). Yury'dy'chna doktry'na yak dzherelo prava. [Legal doctrine as a source of law]. Pravova derzhava ochy^ma molody\ doslidnykv: materialy' 5-yi zvitnoyi shhorichnoyi students^koyi naukovoyi konferenciyi, Odesa, 25 kvitnya 2002 r. Odesa: Yurysd. lit., S. 16-20 [in Ukrainian].
5. Zady'raka N. Yu. (2005). Teorety'ko-pravovi py'tannya zakonotvorchosti: [Theoretical and legal issues of lawmaking] avtoref. dy's. na zdobuttya nauk. stupenya kand. yury'd. nauk: specz. 12.00.01 "Teoriya ta istoriya derzhavy' i prava; istoriya polity'chny'x i pravovy'x uchen'". K., 16 s. [in Ukrainian].
6. Smityux A. V. (2004). Zvy'chayi yak dzherelo prava v konteksti novogo zakonodavstva Ukrayiny' (perspekty'vy' zastosuvannya gospodars'ky'my' sudamy). [Customs as a source of law in the context of the new legislation of Ukraine (prospects of application by commercial courts)]. Visnyskgospodars'kogo sudochysnstva. No. 1. S. 344-348. [in Ukrainian].
7. Dnistryans'ky'j S. S. (2002). Zagal'na nauka prava i polity'ky' [General science of law and politics]. Antologiya ukrayins'koyi yury'dy'chnoyi dumky': V 6 t. Redkol.: Yu. C. Shemshuchenko ta in. T. 1: Zagal'na teoriya derzhavy' ta prava, filosofiya ta enkcy'klpediya prava. K.: Vy'd. Dim "Yury'dy'chna kny'ga", S. 384-408 [in Ukrainian].
8. Cy'mbalyuk M. M. (2008). Ontologiya pravosvidomosti: teoriya ta real'nist' [Ontology of legal consciousness: theory and reality]: monografiya. K.: Atika, 288 s. [in Ukrainian].
9. Gusarev C. D. (2000). Yury'dy'chna deontologiya [Legal deontology]. K.: VIRA-R; Dakor. 358 s. [in Ukrainian].
Дата надходження: 06.04.2020р.
Yuliia Korneliuk
Assistant of the Department of Theory and Philosophy of Law Institute of Law and Psychology Lviv Polytechnic National University
THE ROLE OF SOURCES OF UKRAINIAN LAW IN THE CONTEXT OF INTEGRATION PROCESSES
The article analyzes the integration processes and the role of sources of law. In the countries of Eastern Europe there is a tendency to interpret the law as a positive law, the content of which is determined not so much by natural prescriptions as by the needs of society, which are better known to the state, which embodies them in legislation; the absence of a theoretically sound and officially recognized concept of succession of law within one state or civilization. As a result, such a phenomenon as the reception of law, occurs in latent forms, is limited and inconsistent. The stable position of supporters of natural law in European countries was characterized by the fact that positive law was perceived by Western European lawyers as an important, but only an integral part of what is called law. The study of law was carried out in close connection with the norms of morality. Judicial activity was focused on the provisions of law, and not on their own discretion in making decisions on the case. For the countries of the Romano-Germanic legal system is characterized by a focus on the creation of abstract legal norms, to cover the entire field of law in a perfectly structured system, to develop methods for constructing legal structures. Emphasizing the convergence of sources of Romano-Germanic and Anglo-Saxon law in general and their harmonization in particular, scholars point out that this process is not carried out by itself, but under the influence of economic, social and other integration, which directly affects not only development national legal systems and legal families, but also on the evolution of relevant sources of law. Determining the boundaries of integration of systems of sources of law of different legal families depends on a number of objective circumstances (purpose, possible means, etc.), according to which different methods can be used: adaptation, harmonization, unification, implementation, approximation, etc. Therefore, at the beginning of the XXI century, one of the pressing problems is the impact of globalization processes on the development of lawmaking. The world is on the verge of creating a new model of law - the global global legal system, based on the convergence and achievement of uniformity of domestic and international systems on the basis of common norms, standards, legal principles.
Key words: legal family; Romano-German legal family; globalization; classification.
