CC BY
6
BicHiiK Нацiонального унiверситету "Львiвcька полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 3 (31), 2021
УДК 347.123
Римма Римарчук
Нацюнальний ушверситет "Львiвська полтехшка", Навчально-науковий iнститут права, психологи та шновацшно! освiти,
кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цившьного права та процесу
rimma2@ukr.net
ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЦИВШЬНОГО ПРАВА ТА ПРОЦЕСУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ПРАВОВИХ ТРАНСФОРМАЦ1Й
http: //doi.org/10.23939/law2021.31.239 © Римарчук Р., 2021
На процес змш в законодавcтвi впливають мгжнародш глобальнi процеси, включаючи ун1ф1кац1ю правових систем та ciмей, шдивщуальшсть яких ран1ше була абсолютизована, не допускалася можливкть iмплементацiТ норм законодавства одшеТ системи нац1онального права в систему шоземного права. Тому трансформащя сус-пiльних в1дносин безпосередньо визначае i характеризуе, як cпецифiку виникнення та подолання сощальних конфлiктiв, так i вимагае переосмислення засоб1в Тх подолання. Bажливicть аналiзу трансформацп суспшьних в1дносин зумовлена змiнами ц1нн1сних орiентирiв сучасного пострадянського cуcпiльcтва, розв'язанням завдань щодо переходу до ринкових в1дносин, побудови правовоТ держави тощо; оновленням пол^ико-правових процес1в у суспшьств^ необхiднicтю пiдвищення авторитету державноТ влади в суспшьств^ потребою забезпечити солщаршсть та взаемозв'язок у cуcпiльcтвi; вир1шення питань транcнацiонального характеру, в тому чиcлi вирiшення проблем охорони навколишнього природного середовища, встановлення cвiтового порядку, ушфжацп права, захисту прав i свобод людини i громадянина тощо. В умовах трансформацп cуcпiльних вщносин постае важливе завдання оновлення змкту, пере-орiентацil на доcлiдження державно-правовоТ реальноcтi пiд кутом загальновизнаних взiрцiв демократы, функцiонування сощальноТ та правовоТ державностц механiзмiв забезпечення та захисту прав i свобод людини. Розбудова державност в УкраТш вимагае також переосмислення та концептуалiзацiТ наукових щей, як стосуються cутноcтi iнcтитутiв правовоТ держави та громадянського сусшльства, що зумовлено перехiдним етапом розвитку краТни, перетворенням багатьох сфер життедiяльноcтi cуcпiльcтва.
Завдяки проведеним доcлiдженням встановлено, що ушфжащя законодавства рiзних правових систем та имей обумовлена единими об'ективними законами становлення та розвитку цивьшзацп.
Ключовi слова: партнерство,юридична особа, пщприемницька дiяльнicть, право-вiдноcини, договори, боржник, договiрне право, правоcуб'ектнicть.
Постановка проблеми Певний загальний досвщ розумiння процесу правотворення та правозастосування свщчить, що внаслщок трансформацп в законодавствi i цившьному правi
зокрема, iншi процеси, таю як процес розвитку природних та сощальних явищ, мають той самий безперервний та постшний характер, включаючи розвиток самого суспiльства. При цьому розвиток законодавства i права можуть мати як характер реформацшний, так i бiльш помiрний, поступовий. Процес еволюцп законодавства та права е постiйним, через призму змiн суспшьних вiдносин.
Для досягнення найбiльшого результату, необхщне систематичне вдосконалення законодавства, спрямоване на забезпечення вщповщносп законодавства природному процесу змiни права та правовщносин, що вiдповiдае основним принципам розвитку громадянського суспiльства. Безперервнiсть змши права обумовлена не фактом змш в законодавствi, а об'ективними процесами розвитку суспшьних вщносин, що визначають правову свiдомiсть суспiльства, особливо предс-тавникiв його правозастосовно! частини.
Аналiз дослiдження проблеми. Вагомим науковим доробком становлення й розвитку цившьного права та процесу е пращ в^чизняних та зарубiжних вчених, таких як: А. В. Асосков, С. В. Бобровник, Ю. Л. Бошицький, О. Г. Варич, К. В. Гусаров, Т. О. Дщич, I. С. Канзафаров, Н. С. Кузнецова, О. М. Лощихш, О. I. Мацегорш, О. М. Мельник, В. Некрошис, К. В Николша, Н. М. Онщенко, I. А. Сшорська, Я. В. ^мутша, З. А. Тростюк, О. С. Харченко, О. В. Чернецька, С. I. Юшина.
Мета статт - на основi анатзу цивiльного законодавства показати, що процес його розвитку i вдосконалення бшьшою мiрою залежить вiд створення внутршньо впорядковано!, науково та логiчно обгрунтовано! системи.
Виклад основного матерiалу. Удосконалення права та творення норм е безперервним процесом. Початок йому покладае виникнення об'ективних суспшьних закономiрностей, що потре-бують правового врегулювання, цей процес проходить через шститути суспшьства та держави, реалiзовуеться законодавчою, виконавчою i судовою гiлками влади в тих формах, в яких вони юнують, а також наближуе право до яюсно нового вигляду. Створюючи закони, в яких немае шаншв прижитися в суспшьсга й стати надшним механiзмом захисту прав та штерешв громадян, якi протирiчать один одному та суспшьним нормам в цшому, державна влада послаблюе свш авторитет, знижуе ступiнь суспшьно! довiри.
Такi фактори як звича!, рiвнозначне тлумачення i судове застосування закону е найважли-вiшими факторами стабшьност законодавства i права.
Крiм того, необхщно враховувати, що, наприклад, звича! не можна вважати пережитками минулого, як це пiдносилося радянською правовою доктриною, а навпаки, вони мають рiвноцiнне значення з нормативними правовими актами. Ь-норування звича!в i судового прецеденту може мати негативний вплив для права i стабшьносп правозастосування в державi.
Наступною важливою основою цившьного права е його принципи. Система принцитв цившьного права також постшно змшюеться. 1х число кшьюсть, як i кiлькiсть iнших цившьно-правових iнститутiв, стае дедалi бшьшою. Так, ми можемо зустр^и науково-теоретичш обгрунту-вання становлення принципу сшвпращ i партнерства в цившьних та iнших правовiдносинах.
Сутнiсть партнерства зумовлена природою суспшьства. Як справедливо описував це явище К. Маркс, суспшьство - це продукт взаемодп людей. Основою правового регулювання сощального партнерства i взаемодп держави, бiзнесу та iнших осiб i суб'екпв е принципи покладенi в основу Основного закону держави, !! Конституцп, норми яко! джерелом влади визнають народ, а закон -вищою формою управлшня соцiальними вiдносинами в суспшьства Загалом, держава забезпечуе координащю державно! i приватно! економiчно!' дiяльностi в соцiальних цiлях. [1].
Правовi форми взаемодi! суб'ектiв суспiльних правовщносин рiзноманiтнi, вони вiдомi всiм галузям права. Це i пiдприемницька дiяльнiсть в складi юридично! особи, i рiзного роду договори, а також вс правовiдносини, якi носять фщущарний характер.
Цшям партнерства служать i кредиторсью зобов'язання. Сюди ж включаються мировi процедури в процесуальному законодавствi та ш. Цивiльний Кодекс Укра!ни (далi ЦК Укра!ни) встановлюе правила взаемодп та спiвпрацi учасникiв договору тдряду та договору будь вельного тдряду [2].
Ще бiльш характерне партнерство сторiн в договорах кооперацн та спшьно! дiяльностi. Кредиторськi зобов'язання визначеш в цивiльному законодавствi в частит зобов'язального права як фактор, що вимагае сшвпращ кредитора з боржником, а не простого пред'явлення до боржника претензп щодо необхщност виконання ним сво!х обов'язкiв перед кредитором. Тому можна впевнено сказати, що сшвпраця i взаемодiя притаманна всiм, за характером тимчасовим, цившь-ними договорами. А значить, можна говорити про те, що кредитор не тшьки мае право вимагати вщ боржника виконання зобов'язання, але й сам повинен сприяти боржнику в цьому.
Крiм того, оскшьки прямого нормативного закрiплення принципу партнерства для вшх цивiльних правовiдносин немае, то iмперативне партнерство може мати мюце серед норм ЦК Укра!ни.
Щодо питання про узаконення партнерства в нацюнальному законодавствi не завжди враховаш приклади з досвiду зарубiжних держав щодо побудови та розвитку основ со-цiального партнерства.
Для прикладу, у всьому свт е проблема дрiбних розкрадань за мюцем роботи осiб в державних i приватних структурах. Наприклад, у США рiчний розмiр таких розкрадань становить близько 100 млрд доларiв. Виршуючи, зокрема, цю проблему законодавчо в деяких державах тру-довим колективам було надано право безпосереднього управлшня сво!ми пiдприемствами, аж до права визначення розмiру коштiв, що спрямовуються на виплату зароб^но! плати, i права замiни керiвникiв пiдприемств. Цим вводилося таке поняття як контроль громадськост за керiвництвом пiдприемств а, з шшого боку, працiвник ставав защкавленим у збiльшеннi прибуткiв та тдвищенш ефективностi самого пiдприемства. Пщстав для масового зловживання матерiальними засобами та шшими цiнностями уже не було.
В наш час трудовi колективи позбавлеш всiх прав щодо участ в управлiннi пiдприемствами. У багатьох комерцшних структурах немае навт профспiлкових органiзацiй. У вiтчизнянiй правотворчост та правозастосуваннi не врахований той факт, що саме в рамках тако! описано! дшсност i права ще! соцiального партнерства отримали адекватне наукове обгрунтування в юридичнiй сферi [3].
Так, ЮНЕСКО на XVIII сесп в Парижi 19 листопада 1974 прийняла Рекомендащю про виховання в дусi мiжнародного взаеморозумiння, сшвроб^ництва й миру i вихованнi в душ поваги прав людини i основних свобод, в яких державам-членам рекомендовано вжити юридичш та iншi заходи щодо реалiзацн принципiв, визначених в цьому документа Як зазначено в Рекомендаций !х ухвалення обумовлене усвщомленням глобально! взаемозалежностi людей, наявшстю не тiльки прав, а й обов'язюв, покладених на окремих ошб, !х групи i держави по вщношенню один до одного, розумшням необхiдностi мiжнародно! солiдарностi i сшвроб^ництва, готовностi окремих осiб брати участь у виршенш проблем свое! громади, свое! кра!ни i свiту в цшому [4].
Вiдповiдно до цившьного законодавства метою дiяльностi комерцшних оргашзацш е виключно отримання прибутку i розподiл !! мiж сво!ми засновниками. Нiяких соцiальних цiлей при цьому не проголошуеться. Можна лише припускати, що такi цiлi будуть досягатися самими засновника шсля отримання вщповщного доходу. Але у само! держави правосуб'ектшсть iнша, нiж у комерцшних структур.
Сощальш завдання, в тому чи^ визначення особистих потреб непрацездатних, iнвалiдiв, дiтей та шших категорiй населення для держави мають настшьки ж важливе значення, як i комерцiйнi iнтереси. Крiм того, державним структурам дозволено тшьки те, що передбачено напряму законодавством. А оскшьки законодавчого припису щодо можливосп створення спшьно! дiяльностi комерцшних оргашзацш та держави немае, то об'еднання держави i приватного катталу для цшей отримання прибутку суперечить закону. Тим бшьше, що за межами такого об'еднання
залишаються ус некомерцiйнi оргашзаци, не кажучи вже про населення, за рахунок якого i отримуватиметься прибуток. !нших суб'ектiв таких правовщносин просто не iснуе. Громадянин вважаеться найслабшою стороною у взаемовiдносинах з професшними виробниками та суб'ектами тдприемницько! дiяльностi. Зрозумiло, що громадянин стае абсолютно безсилим, коли на бощ шдприемщв стае i держава [5].
Практична реалiзацiя нових цившзованих форм взаемодi! держави i бiзнесу в зарубiжних кра!нах почалася тшьки в 90-х рр. ХХ ст., Починаючи з Великобританп. Цьому сприяло те, що в англо-саксонському правi широке застосування мають такi правовi форми, як товариство, а також можливо кшька видiв права власност рiзних осiб на одну рiч. На цiй основi, зокрема, стало можливим розподш мiж державою i приватними особами прав власностi на шфраструктурш об'екти при здiйсненнi залiзничних пасажирських перевезень та iн. [6].
Неодноразово обгрунтовувалася iдея поглиблення унiфiкацi! нацiонального законодавства з англо-саксонським правом та правом шших шоземних держав. В зазначених щлях в ЦК Укра!ни треба закрiпити правило про вщкритий перелiк органiзацiйно-правових форм вшх юридичних осiб, включаючи i комерцiйних.
Крiм того, треба максимально адаптувати принцип декiлькох видiв права власност на одну рiч на додачу до ддачого принципу одне право власност на одну рiч. Правовою основою для цього е те, що зобов'язальне право поступово замщае собою речове право. Цей процес в рамках СОТ виражаеться в тому, що в нормативних правових актах та документах ще! оргашзаци норми про право власносп практично вщсутш, за винятком правил, що регулюють момент переходу ризиюв вщ продавця до покупця.
Зазначена ушфшащя речових прав з англо-саксонським правом власносп з юридично техшчно! точки зору цiлком можлива в рамках нацюнального досвiду поеднання рiзних право-мочностей на одну рiч мiж власником i суб'ектами похщних речових прав.
При здiйсненнi правосуддя визрiла необхiднiсть керуватися принципом балансу штерешв, сформульованим конституцiйним правосуддям i доведеним доктринально. Це означае, зокрема, що здшснення комерцiйних та шших господарських прав не повинно суттево суперечити правам та законним штересам контрагенпв та третiх осiб.
В умовах сучасно! правово! бази, яка мютить загальновизнанi мiжнароднi принципи про права громадян, судам доречно було б не обмежуватися тшьки виршенням внутршшх конфлiктiв мiж суб'ектами вщповщних господарських правовiдносин, а оцiнювати !х дi! i договори крiзь призму прав i законних iнтересiв шших юридичних ошб, громадян та держави в цшому.
Треба перевiряти, чи е в дiяльностi суб'ектiв господарських правовщносин спрямованiсть на соцiальнi цш, як цього вимагае Конституцiя.
Для розвитку втизняно! економiки, особливо в умовах нишшньо! свiтово! кризи, важливим е стимулювання мюцевого населення до придбання товарiв вiтчизняного виробництва. На це спрямована низка нормативних правових акпв.
Практика правозастосування свiдчить i про такий розвиток цивiльного права, як виникнення нових видiв договорiв, що не врахований в нормах ЦК Укра!ни та зумовлено поглибленням диференщацн правового регулювання окремих пiдвидiв договорiв.
Такого роду договори закршлеш в iнвестицiйному, банкiвському, житловому i iншому законодавствi, не знаходячи воображения в ЦК Укра!ни, хоча за своею природою вони е цившьно-правовими договорами.
Отже, при виршенш проблеми системи права - сутшсть останньо! полягае в тому, щоб науково сприяти практичному удосконаленню !! структури.
У зв'язку з цим варто погодитися з С. Алексеевим, що в загальнш системi права, де юнують три основш ланки галузей - профiлюючi (базовi), спецiальнi i комплексш, якi характеризуються поеднанням рiзнорiдних шститу^в профiлюючих i спецiальних галузей, спостер^аеться форму-вання своерiдних сфер комплексного характеру, юридично опосередковуючих новi "прошарки
сощальносп" (еколопчне, земельне, господарське право) i до того ж зростае тенденщя ix переростання в основнi галузi.
BTiM, у сучасних умовах вони ще не повною мiрою проявили свою юридичну специфiку i не накопичили свiй самобутнiй матерiал, а лише е комплексом елеменпв рiзниx галузей права. Крiм того, навт в сферах своix специфiчниx вiдносин вони вiдтворюють тi правовi засади, якi xарактернi для шших галузей, насамперед базових - цившьного та адмшютративного - галузей процесуального права.
У сучаснiй лiтературi також зазначаеться, що в силу штерешв суспiльства, третix осiб, економiчноi ситуаци, потрiбне встановлення меж вiльного розсуду сторш при укладаннi цившьно-правових договорiв.
На обмеження в договiрному правi вказують i закордоннi учеш. Але е суттева рiзниця в тому, чи буде спонукання до заключення договору передбачатися в закош, законодавчих актах або законодавствi. Надання можливостi примушувати до заключення договору в нормативних актах будь-якого рiвня, неминуче призводить до ще бшьшого обмеження свободи договору. Спонукання до укладення договору мае бути можливим тод^ коли обов'язок укласти договiр передбачений законодавчими актами або добровшьно прийнятими обов'язками.
Принцип свободи договору означае, що сторони, яю вступили у вщносини з укладенням договору, можуть i не дiйти згоди. Але при цьому у сторш можливi втрати або збитки в зв'язку зi здшсненням переддоговiрниx контакпв, веденням переговорiв (витрати на по1'здки, тощо).
Не виключенi i ситуацп, коли одна зi сторiн поводиться недобросовюно, наприклад, спецiально затягуе переговори i потiм ix переривае.
Виникае питання: чи можлива вщповщальнють сторш внаслщок не укладення договору (переддоговiрна вiдповiдальнiсть) ?
У краiнаx романо-германськоi системи права в даний час загальновизнаною е концепцiя вiдповiдальностi за провину в переддоговiрниx вiдносинаx. Ця концепщя називаеться ще culpa in contrahendo (лат. - необережнють у переговорах). Вона отримала закршлення i в законодавствi ряду краiн.
Так, в параграфi 311 Нiмецького Цившьного уложення записано, що зобов'язання, яке мютить обов'язки згiдно з абзацом 2 параграфа 241, виникае також опосередковано зк 1) вступу в переговори про укладення договору; 2) тдготовки договору, за яким одна зi сторш, в розрахунку на вщповщш правовщносини по угодi, надае iншiй сторонi можливiсть впливати на своi права, правовi блага та штереси або довiряе ix ш; 3) дiловиx контактiв. Своею чергою, в параграфi 241 Нiмецького Цившьного уложення передбачено таке правило: вщповщно до змюту зобов'язання кожна iз сторiн може бути зобов'язана враховувати права, правовi блага й штереси шших сторш.
Разом iз тим необхщна наявнiсть загального меxанiзму захисту штерешв потенцiйниx учасни-кiв договору, коли немае самих договiрниx вщносин. Встановлення вiдповiдниx норм е доцшьним для вiдносин, пов'язаних з тдприемницькою дiяльнiстю. Не випадково в Принципах мiжна-родних комерцiйниx договорiв (Принципи УН1ДРУА) в статтi 2.1.15 знайшли вiдображення такi правила: 1. Сторона вшьна проводити переговори i не несе вщповщальност за недосягнення згоди. 2. Однак сторона, яка веде або переривае переговори недобросовюно, е вщповщальною за втрати, завдаш шшш сторош. 3. Недобросовiсним, зокрема, е вступ стороною в переговори або ix продовження за вщсутност намiру досягти угоди з iншою стороною. Зазначеш правила можуть бути взяп за основу при внесеннi загальних положень про переддоговiрну вiдповiдальнiсть.
Специфша цивiльниx процесуальних норм полягае в змюп ii гiпотези, диспозицii i санкцii, якi зумовлюються предметом i методом процесуально-правового регулювання, а також поняттям самоi цивiльноi процесуальноi норми. Тому доведено, що найбшьш ефективним, правильним i доцiльним е такий шдхщ до дослiдження структурноi будови норми цившьного процесуального права, в результат якого зазначеним нормам гарантуеться найбшьш повне i неухильне дотримання та правозастосування всiма учасниками цившьних процесуальних правовiдносин.
Найбшьш оптимально це може гарантувати така внутршня будова норми цившьного процесуального права, яка складаеться з трьох обов'язкових елеменив, незалежно вщ свого текстуального закршлення. Доводиться, що санкщя норми цивiльного процесуального права - це та ж сама диспозищя ща норми. В такому випадку навiть сама норма цившьного процесуального права в цшому може бути ототожнена з диспозищею; ппотеза i санкцiя не е винятками i, оскiльки являють собою певною мiрою правила поведiнки, також можуть бути диспозищями вiдповiдноï норми.
Цившьна процесуальна норма i диспозицiя ща норми можуть бути тотожними поняттями, але лише за умови, що маеться на увазi вiдносна самостшшсть будь-якого цивiльного процесуального припису, вираженого в текстi нормативного акта (окремоï статтi, певного пункту i т. п.).
Проаналiзувавши колiзiйнiсть i невизначенють домiнант при спiввiдношеннi норм, що регулюють порядок здiйснення правосуддя в цивiльних справах, i закршлеш в процесуальних або матерiальних нормативно-правових актах, необхiдно законодавчо закрiпити принцип верховенства процесуальних норм, розмщених у ЦПК Украïни, над нормами матерiального права, якi стосу-ються окремих питань цившьного процесу.
Висновки. Удосконалення права та творення норм е безперервним процесом. Початок йому покладае виникнення об'ективних суспшьних закономiрностей, що потребують правового врегу-лювання, цей процес проходить через шститути суспшьства та держави, реалiзовуeться законо-давчою, виконавчою та судовою гiлками влади в тих формах, в яких вони юнують, а також наближуе право до якюно нового вигляду. Процес розвитку i вдосконалення законодавства в бшь-шш мiрi залежить вiд створення внутрiшньо впорядкованоï, науково та лопчно обrрунтованоï системи законодавства. Створюючи закони, в яких немае шаншв прижитися в суспiльствi та стати надшним механiзмом захисту прав та штерешв громадян, якi протирiчать один одному та суспшь-ним нормам в цшому, державна влада послаблюе свш авторитет, знижуе стутнь суспiльноï довiри.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Леже Раймон (2009). Великие правовые системы современности: сравнительно-правовой подход. М.: Волтерс Клувер. 584 с.
2. Ромовська З. (2005). Украшське цившьне право: Загальна частина. Академ1чний курс : шдруч. К.: Апка. С. 50.
3. Бичкова С. С. (2018). Правовий статус учаснишв цив1льно1 справи (у контексл новел процесуального законодавства Украши). Право Украши. № 10. С. 114-128.
4. Про загальнодержавну програму адаптацп законодавства Украши до законодавства Свропейського Союзу : закон Украши вщ 18 березня 2004 р. № 1629-1У // ВВР. 2004. № 29. Ст. 367.
5. Чучков О., Чучкова Н. (2012). Участь держави у цив1льному процес в Украшг Юридична наука. № 1. С. 81-85.
6. Мгжнародне приватне право (2000). Мгжнародш договори Украши : у 2-х т. / вщпов. ред. та упор. А. Довгерт та В. Крохмаль. К.: Видавничо-пол1граф1чний центр "Кшвський ушверситет", т. 1. 992 с. ; т. 2. 1312 с.
7. Hartkamp A. (1992). Judicial Discretion under the New Civil Code of Netherlands // The American Journal of Comparative Law. Vol. XL. № 3. C. 554-557.
REFERENCES
1. Lezhe Rajmon. (2009). Velykye pravovye systemy sovremennosty: sravnyteljno-pravovoj podkhod. [On the big legal systems of moders society: comparative legal approach] M. : Volters Kluver. 584 p.
2. Romovsjka Z. (2005). Ukrajinsjke cyviljne pravo: Zaghaljna chastyna. [On the civil law of Ukraine: General part] Akademichnyj kurs : pidruchnyk. K.: Atika. P. 50.
3. Bychkova S. S. (2018). Pravovyj status uchasnykiv cyviljnoji spravy (u konteksti novel procesualjnogho zakonodavstva Ukrajiny). [On the legal status of civil case parties (in a context of novwlty in procedural law of Ukraine)] Pravo Ukrajiny. # 10. P. 114-128.
4. Pro zaghaljnoderzhavnu proghramu adaptaciji zakonodavstva Ukrajiny do zakonodavstva Jevropejsjkogho Sojuzu [On the national program for harmonization of Ukrainian legaislation with EU legaislation]: zakon Ukrajiny vid 18 bereznja 2004 r. # 1629-IU // VVR. 2004. # 29. P. 367.
5. Chuchkov O., Chuchkova N. (2012). Uchastj derzhavy u cyviljnomu procesi v Ukrajini. [On the state role in the civil procedure of Ukraine] Jurydychna nauka. # 1. P. 81-85.
6. Mizhnarodne pryvatne pravo. (2000). Mizhnarodni doghovory Ukrajiny. [International private law. International treaties of Ukraine.] U 2-kh tomakh / vidpov. red. ta uporjadnyky A. Dovghert ta V. Krokhmalj. K.: Vydavnycho-polighrafichnyj centr "Kyjivsjkyj universytet". T. 1.992 s. ; T. 2.1312 p.
7. Hartkamp A. (1992). Judicial Discretion under the New Civil Code of Netherlands/ The American Journal of Comparative Law. Vol. XL. # 3. P. 554-557.
Дата надходження: 24.06.2021 р.
Rimma Rymarchuk
Lviv Polytechnic National University, Institute of Law, Psychology and Innovative education, Department of Civil Law and Procedure, PhD in Law, Associate proffesor
WAYS OF IMPROVING CIVIL LAW AND PROCEDURE IN CONTEMPORARY CONDITIONS OF LEGAL TRANSFORMATIONS
The process of changes in legislation is influenced by international global processes, including the unification of legal systems and families, which individuality was previously absolute, the possibility of implementing the legislation of one national legal system into the system of foreign law was not allowed. Therefore, the transformation of social relations directly determines and characterizes both the specifics of the emergence and overcoming of social conflicts, and requires a rethinking of the means of overcoming them. The importance of the analysis of the transformation of social relations is due to changes in the values of modern post-Soviet Union society, resolving problems related to the transition to market relations, establishing the rule of law, etc.; modernization of political and legal processes in society; the need to enhance the authority of state power in society; the need to ensure solidarity and interconnectedness in society; solving issues of a transnational nature, including solving problems of environmental protection, establishing world order, unification of law, protection of human and civil rights and freedoms, etc. In the conditions of transformation of public relations there is an important task of modernizing the content, reorientation to the study of state and legal reality from the angle of generally accepted models of democracy, the functioning of social and legal statehood, mechanisms to ensure and protect human rights and freedoms. State formation in Ukraine also requires rethinking and conceptualizing scientific ideas that relate to the essence of the institutions of the rule of law and civil society, due to the transitional stage of development of the country, the transformation of many spheres of society.
Based on the present research, it has been established that the unification of the legislation of different legal systems and families is conditioned upon common objective laws of the formation and development of civilization.
Key words: partnership, legal entity, entrepreneurial activity, legal relations, contracts, debtor, contract law, legal personality.
