CC BY
12
УДК 378.1
Тищенко В.М., доктор фшософи, професор ®
Лье1еський нацюнальний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологт
¡мет С.З. Гжицького
Р1ВЕНЬ ВИКЛАДАЦЬКОГО ФАХУ: ДЕ-ЮРЕ I ДЕ-ФАКТО
Пригадуеться бурхливе народне вiче, на якому один iз ораторiв - мабуть, тих, хто керуеться у сво!х оцшках переважно емощями, кричав у мiкрофон: „Сьогодш все продаеться! Все купуеться! Все у нас можна купити! Все, о^м здоров'я!!!"
Бачачи, наскшьки схвильованою була ця, немолода вже людина, як тремтши в не! натрудженi довгими роками пращ руки, i як болкно-приречено дивилися очi, - не вистачило смшивост пiдiйти i сказати: „Ви дещо помиляетесь, Добродiю. Помиляетесь стосовно здоров'я. Воно давно вже купуеться. Адже, коли захворiе бщна людина - один прогноз, захворша багата -прогноз iнший. Можливост бiдного окреслюються, як правило, довжелезною чергою у районнiй полiклiнiцi (варiант - багатомiсною шпитальною палатою), постшним i не завжди, даруйте, квалiфiкованим лiкарським оглядом, традицiйними пiгулками...
А можливост (по гаманцю) багатого - вщ кращих лiкарiв, кращих клмк, кращих лiкiв свое! кра!ни до найквалiфiкованiших лiкарiв, найсучаснiших клiнiк i найефективнiших лiкiв, якi тiльки е на Земнш Кулi".
I все ж у прке узагальнення „Все продаеться, все купуеться!" внесемо одне аксюматичне заперечення: назвемо те, що за вс1х чапв 1 режимив не купувалося, не купуеться 1 не буде купуватшся н1колш - Розум, Зд1бност1, Талант.
Офiцiйну, формальну „значущiсть" можна, кажуть, сьогоднi придбати. Називаються навiть цiни... Не знаю. Бог милував. Однак при всш стриманост у висновках мусимо зауважити, що система видачi посад, нагород, звань, ступешв, рангiв на сьогодш дискредитована.
При цьому ще й виникае питання: а чи не забагато у нас отих професшних вiдзнак? Хто пригадае хоча б одну державу з числа лiдерiв у сощально-економiчному розвитку та життевому рiвнi, де було би щось подiбне?
В усьому (за мiзерним винятком) свiтi професiоналiзм чи навпаки -непрофесiоналiзм того чи шшого працiвника мае лише одну вщзнаку - його власне iм'я. С добрий фахiвець "Джонсон" i гiрший фахiвець "Томсон". Все. Подальше зробить Його Величшсть Ринок Послуг - юридичних, медичних, наукових, педагопчних, iнженерних i т.д., i т.п. 1мена вшсококласншх майстр1в свое? справш та Тх конкурент1в ншжчого професшного р1вня швшдко стають в1домшмш. I ^енти, пацiенти, партнери йдуть до кращого. Як все просто, i як все мудро одночасно. I не треба кращому працiвниковi чекати (дадуть-не дадуть) ще й чиновницько! оцiнки свого фаху у виглядi почесних знань та вiдзнак. I не зможе
® Тищенко В.М., 2010
259
негщний пращвник неправедними шляхами роздобути от звання й вщзнаки. 1х просто не кнуе.
Гадаемо, це непогана модель виробничо-сощально-моральних вiдносин.
Ми багато вiд чого з радянського минулого вiдмовились одним махом. Змахували, траплялося, й те, що змахувати, мабуть, було не слщ, - список можна б зараз навести. Але робити це немае сенсу: для тих, хто все бачить i все розумiе, такий перелж не потрiбний, а тим, хто бачити i розум^и не хоче або не може, - вш марний.
Так, ми могли би дещо взяти iз позитивних набуткiв власного минулого. Натомють швидко запозичили те, що запозичати було не лише не обов'язково, але й не бажано. Тут серед шшого викликае подив, що украшсью владнi команди естафетно передають одна однiй такий радянський атавпм, як вирiшальне право чиновникiв оцшювати професшш даш тих чи шших пращвникт, даючи (не даючи) 1м звання, титули, нагороди.
Можна припустити, що колись така система й вдагравала роль певних стимулiв для полшшення iндивiдуальних фахових показникiв. Можливо, спочатку вiдзначали i нагороджували дшсно кращих. Але не треба бути великим знавцем нашого суспiльного буття i соцiальним психологом, щоби зрозумгги неминучу мутацiю первинних задумiв i первинно!" практики. I на сьогодш не багато лишилося серед нас таких, хто не усвщомлюе, м'яко скажемо, умовностi отих звань, значив, титулiв, нагород.
Чому ж ми !х протягом 19 рокiв непорушно зберiгаемо? Кому i чому це вигщно? Хто тут виграе i хто програе? Замiсть вiдповiдi зауважимо: у суспшьствах, де пiдстави для таких запитань вщсутш, у виграшу висококласнi професiонали, суспiльство, держава. Програе найчастше той, хто не в змозi виконувати свою роботу яккно.
Ми по рiзному ставимось до Захщного Свiту. Причому почуття, як це нерщко трапляеться, - полярш: вщ безоглядного захоплення до категоричного несприйняття. Обидвi крайностi розчаровують. Хотшося, аби рацю частiше було над емощями, i щоби об'ективнiсть (коли вона не порожнш звук) виводила нас крiзь любов i нелюбов на ще одну позицiю - поваги до тих зарубiжних цшностей, котрi на повагу заслуговують. Залучимо для прикладу правило, за яким, скажiмо, в частинi захiдних уншерситетш за списування на контрольнiй (модульнш) роботi студента звщьняють без права поновлення... Здiбнiй людинi названий „вирок" iз виключенням не загрожуе. А от менш здiбним доведеться стати перед вибором: або працювати вдвiчi, втрич^ вдесятеро бiльше, або, на жаль, зшти з дороги. Ця iстина прищеплюеться, як бачимо, зi студентсько! лави, а значить - i майбутнiм представникам нашо! професп. I це не залишае в них сумнiву, що на науково-педагогiчнiй площинi не знайти тих дивних вжонець, з яких вельми скромнш за розумовими i фаховими даними людиш можуть видати документ, котрий свщчить про потужний штелект i професiйну майстернiсть.
I не обминути нам зараз вщомого сюжету втизняного байкарства: заець дiстав довщку, що вiн лев. I тут же йому - шану, посаду, зарплату, владу... Смiшно? У байщ, мабуть, так. Але коли замкть алегоричного зайця дiе реальний людський прототип, тодi вже не до смiху. Кiлькiсть i рiзновиди
260
гшоштелекту^в та псевдофахiвцiв, сягаючи критичних величин, впливають на моральний, матерiальний та пол^ичний стан суспшьства, "забезпечуючи" йому втрати, провали, безлад i ганьбу.
Щодо Укра!ни, то розумних i високоосвiчених людей в нш нiяк не менше, нiж у будь-якiй державi. Чому тодi не все гаразд? У перелжу причин, якi ми швидко готовi виставити, будуть неодмiнно тдступи наших зовнiшнiх недоброзичливцiв. Воно-то так... Але до кiнця об'ективно! вщповда ми не дамо нiколи, поки самi собi не скажемо: чому заець з дипломом лева влаштовуе нас шод1 бшьше, н1ж справжнш лев?.. Можна залишити це на рiвнi кумедного баечного сюжету, а можна - зарахувати до сакраментальних питань нашо! дiйсностi.
Подумаймо над цим...
Повертаючись до розмови про почесш звання та вiдзнаки, згадаемо, що вони е i в осв^нш галузi, зокрема у вищш школi. I спочатку зобов'язанi сказати добре слово про Колег, яю почесш звання й вщзнаки мають, i кому тi звання присвоши заслужено.
Але у будь-якому випадку автор не висловився би за те, щоби когось -навт при очевиднш розбiжностi мiж офщшними титулами та фактичними професiйними даними - позбавляти вищезгаданих регалiй.
С шший шлях.
1. Тим, хто вже мають почесш звання та вщзнаки, слщ залишити !х довiчно разом iз пiльгами, передбаченими Законом.
2. Настав однак час подумати про доцшьшсть подальшого присвоення викладачам почесних звань i вiдзнак, як таких, що на жаль, аж шяк не вщповщають iнодi фактичному рiвню професшно! майстерностi нагороджених.
3. Майстершсть викладача ВНЗ10 визначаеться якктю його роботи за двома, образно скажемо, верстатними: у студентськш аудшторй' та за пшсьмовшм столом. Деяю додатковi мiркування з цього приводу спробуемо висловити нижче. Але перед тим розглянемо пояснення до названих пункив.
Перший i другий: там не стшьки гуманшсть, скiльки продуманий вибiр мiж революцiйною дiею i еволюцiйними змiнами на користь останшх. Не завжди iз допомогою свого роду шаблюки, лома чи сокири можна виправити навт найбiльш при^ помилки у „розбудовi Держави" за незабутш 19 рокiв. I т^ хто зi шпальт, трибун чи екрашв кричать про корупцiю, нечесшсть, некомпетентнiсть, несправедливiсть, - правi лише наполовину: в тому, що корупцп, несправедливостi i непрофесiоналiзму у нас, на жаль, вдосталь. Але будь-чи! общянки змiнити „все i зараз" - не реальш.
По!зди, як кажуть, вже тшли. I деяю тшли далеко - не наздогнати. С едине, на наш погляд, ршення: не продовжувати сьогоднi робити те, що було невдало зроблено вчора. Це хоча й повшьний, але крок уперед. Гадаемо, його еволюцшшсть краще, нiж високi революцшш пiдскоки на мiсцi з вигуками ганьби чи слави та общянками всенародного добробуту i щастя, яю не вимальовуються навiть у надпотужнш уявi.
10 Про середню школу краще скажуть працiвники ц1е! ланки освггнього процесу. - В. Т.
261
Пункт третш. Говорячи про обдарованих людей нашо! професи (а таких, повторюемо, достатньо), ми однак змушеш час вщ часу визнавати наявшсть працiвникiв, подекуди випадкових на унiверситетському Олiмпi. Вища освгга втрачатиме, коли ми легкою рукою продовжимо спрямовувати на викладацьку роботу оЫб, не надiлених вiдповiдними особистими даними. Навчання людиною iнших людей - ушкальне мистецтво. А тому суто шдивщуальне.
Ну не сприймемо ж як особисту образу, коли нам скажуть, що Ви, пане, не вмiете малювати, не здатнi творити музику, не спроможш на шедевр у л^ератур^ не зiграете фахово в театрi i в кiно, не станете зiркою спорту... Отi „не вмiете", „не здатш", „Вам не дано" можна довго перераховувати. I вш розумшть: так, - для того, щоби чимось i3 названого (i добро! сотнi неназваного) професiйно займатися, потрiбнi особливi здiбностi. I коли !х немае, то результат не порадуе.
А чи так вже часто спостер^аемо на вчених радах, ректоратах засщаннях кафедри, рiзноманiтних наукових, науково-практичних та методичних конференщях належне протистояння посередносп, непрофесiоналiзму? Що, - делжатне питання? Мабуть нам тодi доведеться прочитати ще раз попереднш абзац. Що ж до рядюв наступних, то наважимось прилюдно написати слово, яке доцшьно ввести у педагопчний, викладацький, лекторський обiг: профнепридатшсть.
У нашiй професи таке поняття поки що вiдсутне. I чи не саме тут ми стратепчно помиляемося. Для вах видiв творчост1 цей своерiдний дiагноз не ганебне тавро, а об'ективний, прагматичний пщхщ до роботи, результати яко! особливо вщчутно залежать вiд здiбностей виконавщв.
Лiтература
Стаття е авторським матерiалом, частиною власно! концепцii, з найбшьш повним висвiтленням яко! Шановнi Читачi можуть, зокрема, ознайомитись у монографiях: Тищенко В.М. У еолодшняхЛогоса. - Львiв: Сполом, 2002. - 342 с.; Тищенко В.М. Викладач еищог школи: феномен професп. - Львiв: Сполом, 2006. -398 с. А також у навчальному поабнику: Тищенко В.М. Лакошчна Украгна. -Львiв: Сполом, 2009. - 320 с. (Гриф МОН).
Summary Vadim Tyshchenko Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies
named after S.Z.Gzhytskyj LEVEL OF TEACHING PROFESSION: DE JURE And DE FACTO In the whole (after a wretched exception) world professionalism or vice versa -непрофесiоналiзм of that or other worker has one difference only - him the proper name. There is a good specialist of „Dzhonson" and worse specialist of „ Tomson". All. The subsequent will do His Majesty Market of Services - legal, medical, scientific, political science, engineer, economic, architectural, detective, literary, pedagogical et cetera, et cetera The names of high quality technicians and their competitors of lower professional level become known quickly.
Стаття надшшла до редакцИ 5.03.2010
262
