CC BY
15
13. Kobendza R. Milozab dwudzielny (Ginkgo biloba L.). II Rocznik Dendrologiczny. -1957. - Vol. 12. - S. 39-65.
14. Korszun S. Uszlachetnianie milorz^bu dwuklapowego (Ginkgo biloba L.) dwoma odmi-anami w terminie letnim // Fol. Univ. Agric. Stetin., Agric, 2003. - № 236 (94). - S. 71-76.
Остудимов А.А., Мандзюк Р.И., Гузь Н.М. Гетеровегетативное размножение гинкго двулопастного
Описаны технологические особенности прививок двух форм растений гинкго двулопастного тремя способами в отапливаемых теплицах. На основании собственных экспериментов определен наиболее эффективный способ прививок. Разработано экономическое обоснование эффективности прививок.
Ключевые слова: гинкго двулопастное, гетеровегетативное размножение, прививка, подвой, привой, декоративные формы.
OstudimovA.O., MandzyukR.I., GuzM.M. Reproduction of Ginkgo biloba by grafting
The technological features of three methods of grafting of two forms of plants of Ginkgo biloba in heated greenhouses were described. According to own experiments the most effective way of grafting was determined. The economic substantiation of effectiveness of the the grafting was worked out.
Keywords: Ginkgo biloba, vegetative propagation, grafting, rootstock, graft, decorative forms.
УДК581.15 (582.477.6) Мол. наук. ствроб. В.О. Пономаренко,
канд. бюл. наук - НДП "Софивка" НАНУ, м. Умань
Р1СТ ВЕГЕТАТИВНИХ ПАГОН1В ВИД1В РОДУ JUNIPERUS L. В УМОВАХ ПРАВОБЕРЕЖНОГО Л1СОСТЕПУ УКРА1НИ
Проаналiзовано сезонний цикл розвитку пагошв Juniperus sabina i J. communis. Встановлено, що pier пагошв J. sabina розпочинаеться в бшьш ранш термши i припи-няеться тзшше, шж у аборигенного виду J. communis.
Вступ. Знання бюлопчних особливостей росту i розвитку рослин е не-обхщною умовою ix розмноження, вирощування i використання у культур!. Лише спостереження за фенолопчними фазами розвитку вегетативних i гене-ративних оргашв рослин дають шдставу для об'ективного оцшювання прис-тосувальних можливостей виду до умов навколишнього середовища i для практичних рекомендацш виробництву щодо особливостей ix розмноження i вирощування. Тому питання формування i росту вегетативних пагошв в умо-вах культури певного регюну завжди залишаються актуальними, особливо для рослин-штродуценпв.
Методика дослвджень. ^ш! спостереження за сезонним ритмом росту та розвитку ял!вцю засвщчили, що у вид!в i ix культиваpiв одного шдроду (Sabina чи Oxsicedrus) проходження фенофаз загалом зб^аеться, вщмшносл у теpмiнаx початку i черговост фенофаз виявленi на р!вш шдрод!в. Саме тому ми наводимо даш спостережень за фенолопчними фазами росту та розвитку пагоновоi системи ял!вщв двох модельних вид!в - J. sabina i J. communis, - як! належать до р!зних шдрод!в. Фенолопчш спостереження проводили зпдно з методичними рекомендащями щодо фенологiчниx спостережень за хвойними рослинами Г.Д. Ярославцева, М.С. Булигша, С.1. Кузнецова i
58
Збiрник науково-технiчних праць
Науковий вкник НЛТУ УкраТни. - 2010. - Вип. 20.12
Г.С. Захаренка (1973) [3] у поеднанш з методикою, розробленою в Головному боташчному саду АН СРСР i запропонованою Радою боташчних садiв СРСР [1]. Бюметричш спостереження за ростом вегетативних пагошв мо-дельних видiв ялiвцiв здiйснювали за методикою А.А. Молчанова, В.В. Смирнова (1967) [2].
Обговорення результа^в дослщжень. В особин J. sabina початок змш у вегетативнш бруньцi зафiксувати важко, тому що бруньки вiдновлення дрiбнi i голГ, прикритi лише лускатими листками, як виконують функцiю брунькових лусок. Змши апексу можна спостерiгати шд мiкроскопом i поля-гають вони у його збшьшенш та збшьшенш числа примордив на апексi i ди-ференщаци примордив у хво'нку. За тепло! весни такi змши апексу у термь нальних бруньках пагошв формування починаються уже в березш. Початок росту пагонiв у ялiвцю пiдроду Sabina вiзуально не фжсуеться i встанов-люеться шляхом систематичного вимiрювання лiнiйкою вiд нанесених на ми-нулорiчний пагiн помггок. Початок росту збiгаеться з розходженням луска-тих листкiв, якi виконують функци брунькових лусок. Бiометричними досль дженнями встановлено, що в умовах дендропарку "Софивка" у J. sabina рют пагонiв розпочинаеться у кшщ першо!' - другiй декадi квггая. За середньорГч-ними даними (1999-2003), датою початку росту пагошв е 18 квГтня. Найраш-ше розпочалася вегетацiя пагонiв у 2001 р. (11 квггня); найшзшше - у 2003 р. (25 квггая). Цьому перюду вiдповiдае середньодобова температура повпря вГд +10,2 °С (2003) до +12,9 °С (2001).
В особин J. communis вегетативш бруньки щшьно вкрит голчастими листками, з розходження яких i розпочинаеться лшшний рют пагона. Бруньки вщновлення дрГбш, на перiод початку росту досягають розмГрГв до 3 мм. В особин J. communis, на вщмшу вгд особин J. sabina, розходження голчастих листюв, появу бруньки i початок li росту можна зафжсувати вiзуально. У цей перюд на закiнченнях минулорГчних пагонiв у особин J. communis голчаст листки розходяться i спостерiгаеться посвплшня верхiвки пагона, оскшьки молодг листки мають значно свплший вщтшок забарвлення, шж минулорГч-на хвоя. Ми встановили, що в особин J. communis в умовах дендропарку "Софивка" рют пагошв розпочинаеться у третш декадi квпня - на початку пер-шо1 декади травня. Середньорiчною датою (1999-2003) початку росту пагошв формування е 28 квпня. Найрашше розпочалася вегетацiя пагонiв у 2001 р. (22 квггая); найшзшше - у 2003 р. (4 травня). Цьому перюду вщповщае середньодобова температура повпря вщ +13,4 °С (1999) до +16,0 °С (2003).
У квпта iнтенсивнiсть росту пагошв невелика i прирют становить вгд 0,9 до 3 см у J. sabina та вгд 0,1 до 0,4 см у J. communis. Найбшьш штенсив-ний рют пагонiв вiдзначено у травнi - червш, прирют становив вгд 4,3 до 8,2 см у J. sabina та вгд 3,1 до 6,3 см у J. communis. 1нтенсивний рют пагошв спостерiгався до липня, шсля чого вш значно сповшьнювався. Лiтне гальму-вання ростових процесгв припиняеться у кшщ серпня - на початку вересня, хоча приргст пагошв у цей перюд незначний. Припинення лшшного приросту пагошв вгдбуваеться у вереснг, коли ще тепло (в середньому 16,5 °С), хоча за тепло! i волого!' осенг навгть на початку жовтня у J. sabina фгксуються нез-
1. Лiсове та садово-паркове господарство
59
Ha4HÍ прирости. З двох дослщжених видiв бшьш iнтенсивним приростом па-roHiB вiдрiзняеться J. sabina.
Одночасно з лшшним ростом осьових пагoнiв вщбуваеться розвиток на них 6Í4Hrn пагoнiв галуження, кожен з яких, своею чергою, е системою пагoнiв 2-3 порядюв. Iнтенсивнiсть росту бiчних пагoнiв галуження значно менша, нiж осьових пагошв, а довжина !х на кiнець вегетаци залежить вiд мiсця розташування на пагoнi. На прoксимальнiй частит рiчнoгo приросту осьового пагона у J. sabina пагони галуження досягають у середньому 8-9 см довжини, на медiальнiй частит - 4,5-5,8 см довжини, на термшальнш — 0,9-1,2 см. У J. communis довжина пагошв галуження досягае на проксималь-нш частит вщ 4,5 до 5,6 см, на медiальнiй частит - вщ 1,8 до 2,3 см, на термшальнш - вщ 0,8 до 1,5 см.
Оскшьки пагони галуження з 2-3 ^чно! частини стебла ялiвцiв вико-ристовують для загoтiвлi живцiв "з п'яткою" i !х подальшого укoрiнення, ми прoслiдкували за динамiкoю !х приросту впродовж вегетаци. Встановлено, що рют двoрiчних пагoнiв галуження розпочинаеться на швтора-два тижнi пiзнiше, шж рiст пагoнiв формування i завершуеться у серединi липня. Величина приросту пагошв галуження значно менша, шж пагошв формування i становить для пагошв галуження J. sabina у середньому 4,3 см (1999 р. -4,3 см; 2000 р. - 4,5 см; 2001 р. - 5,6 см; 2002 р. - 3,9 см; 2003 р. - 3,5 см) i для J. communis - 3,9 см (1999 р. - 4,5 см; 2000 р. - 3,9 см; 2001 р. - 5,0 см; 2002 р. - 3,2 см; 2003 р. - 2,9 см).
Висновки. 1. У сезонному цикл росту осьових вегетативних пагошв дослщжуваних видiв ялiвцю видшяеться перюд весняного штенсивного росту, що тривае до початку липня; перюд лпньо! депреси ростових процеЫв, який збшаеться зi закладанням генеративних оргашв ялiвцю; перюд затуха-ючого росту, який може тривати до юнця вересня - початку жовтня.
2. Лшшний рют осьових пагошв, що розвиваються з верхiвкoвo! бруньки, яка пройшла перюд спокою, супроводжуеться одночасним форму-ванням i ростом бiчних пагошв 2-3 порядюв галуження. Тому oднoрiчний прирют ялiвцю е складною системою центрально! ос i бiчних пагошв юлькох порядюв галуження.
3. Рют пагошв J. sabina розпочинаеться в бшьш ранш термши i припи-няеться пiзнiше, нiж у аборигенного виду J. communis.
Лггература
1. Методика фенологических наблюдений в ботанических садах СССР. - М. : Изд-во "Наука", 1975. - 23 с.
2. Молчанов А. А. Методика изучения прироста древесных растений / А. А. Молчанов, В В. Смирнов. - М. : Изд-во "Наука", 1967. - 95 с.
3. Ярославцев Г.Д. Фенологические наблюдения над хвойными : метод. указания / Г. Д. Ярославцев, Н.Е. Булыгин, С.И. Кузнецов, Г.С. Захаренко. - Ялта, 1973. - 48 с.
Пономаренко В.О. Рост вегетативных побегов видов рода Juniperus L. в условиях Правобережной Лесостепи Украины
Проанализирован сезонный цикл развития побегов Juniperus sabina и J. communis. Установлено, что рост побегов J. sabina начинается в более ранние сроки и прекращается позже, чем у аборигенного вида J. communis.
60
Збiрник науково-техшчних праць
Науковий тсиик НЛТУ УкраТни. - 2010. - Вип. 20.12
Ponomarenko V. O. Tne innovation shoot growth of Juniperus L. genus in the conditions of the Rightbank forest-steppe zone of Ukraine
The seasonal development cycle of shoots of Juniperus sabina and J. communis is analyzed. It is established that the shoot growth of J. sabina starts in earlier terms and comes to an end later than that of the indigenous species J. communis.
УДК 581.92:712.41(477.43) Здобувач В.А. Стьчук, ст. лаб.
Ботатчного саду Хмельницького НУ -Хмельницький нацюнальний утверситет
ЧАГАРНИКИ ДАЛЕКОСХ1ДНО1 ФЛОРИ БОТАН1ЧНОГО САДУ ХМЕЛЬНИЦЬКОГО НАЦ1ОНАЛЬНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ
Охарактеризовано географiчне розташування та природш умови мюта Хмельницького, зокрема Хмельницького НУ. Коротко описано колекщю чагарниюв дале-косхщно! флори Боташчного саду. Вказано на 1хню стшюсть та на значну естетич-нють представниюв.
Ключов1 слова: чагарники далекосхщно'1 флори, Боташчний сад, родина, вид, форма.
За ф1зико-географ1чним районуванням Украши мюто Хмельницький належить до Люостепово! област Подшьського Побужжя. Територ1я мюта мае пом1рно-континентальний кшмат з теплим лггом, м'якою зимою { дос-татньою кшьюстю опад1в.
Хмельницький нацюнальний ушверситет розташований у швденно-за-хщнш частиш Хмельницького [1]. Зелеш насадження на територ1ях навчаль-них заклад1в, поряд 1з виршенням завдань рекреацшного характеру, вщгра-ють важливу арх1тектурно-композицшну роль { е одним з основних фактор1в реал1заци генерального плану мюта [2]. У 2003 р. на територп ушверситету закладено боташчний сад, який займае площу 4,8 га, з них 2,21 га включено до природно-заповщного фонду область
Територ1я ушверситету розташована на схилах древньо! балки, тальвегом яко! тече невелика р1чка Немийка. Територ1я характеризуеться р1зно-маштними формами рельефу: тут е долина природного походження (площею близько 2,6 га) та терасоваш схили балки. Дно балки складене чорноземно-лучними грунтами, як утворилися на делюв1ально-алюв1альних вщкладах. Грунтовий профшь цих грунт1в мае значний гумусний горизонт (до 2,5 м). Вмют гумусу становить вщ 4,0 % до 5,5 %; реакщя грунтового розчину слабокисла - рН вщ 5,7 до 6,4; стушнь насиченост основами - 90 %. Глибина гумусного горизонту вщ 80 см до 90 см. Вмют гумусу становить вщ 4,4 % до 5,8 %. Ц грунти характеризуються сприятливими ф1зичними властивостями { високою родючютю [1]. Станом на осшь 2009 р., колекцшний фонд боташч-ного саду нараховуе 724 таксони [3]. Серед них значна роль вщведена чагар-никам далекосхщно! флори.
Розов1 (Rosaceae 1шв.) е найчисленшшою родиною серед рослин боташчного саду, зокрема, серед чагарниюв далекосхщно! флори. Вони характеризуються р1зномашгним забарвленням квтв, рясним { тривалим цвтн-ням (з ранньо! весни до кшця лгга). Швидким ростом серед родини видь
1. Лicове та садово-паркове господарство
61
