CC BY
32
72. Wagner D.B. Nuclear, chloroplast, and mitochondrial DNA polymorphisms as biochemical markers in population genetic analyses of forest trees// New Forest 1992. Vol. 6. P. 373-390.
73. Wakamiya I., Newton R.J., Price J.S. Genome size and environmental factors in the genus Pinus// Am J Bot. 1993. Vol. 80. P. 1235-1241.
74. Wakasugi T., Tsudzuki J., Ito S., Nakashima K., Tsudzuki T., Sugiura M. Loss of all ndh genes as determined by sequencing the entire chloroplast genome of the black pine Pinus thunbergii// Proc Natl Acad Sci USA 1994. Vol. 91. P. 9794-9798.
75. Wenk A.R., Quinn M., Whetten R.W., Pullman G. and Sederoff R. High-frequency Agrobacterium- mediated transformation of Norway spruce (Picea abies) and loblolly pine (Pinus ta-eda)// Plant Mol Biol. 1999. Vol. 39. P. 407-416.
76. Wessler S.R., Bureau T.E., White S.E. LTR-transposons and MITEs: important players in the evolution of plant genomes// Curr Opinions Genet. 1995. Vol. 5. P. 814-821.
77. Wright J.W. Introduction to Forest Genetics// Academic Press 1976.
УДК 630*181.28 Доц. Ю.М. Дебринюк, канд. с.-г. наук - УкрДЛТУ
Р1СТ I ПРОДУКТИВН1СТЬ PSEUDOTSUGA MENZIESII (MIRB.) FRANCO У Л1СОВИХ КУЛЬТУРАХ УКРАШСЬКОГО
РОЗТОЧЧЯ
Розглянуто аспекти росту та особливосп накопичення деревини в чистих i змь шаних насадженнях псевдотсуги Мензюа. Звернуто увагу на схеми i способи змшу-вання, розмщення посадкових мюдь, сумюшсть зростання з шшими породами, перевагу створення чистих деревосташв, вибiр придатних для культивування провенieнцiй.
Doc. Yu.M. Debrinuk - USUFWT
Growth and productivity of Pseudotsuga menziesii (Mirb.) Franco at forest
cultures of Ukrainian Roztochya
It is discussed the aspect of growth and wood mass accumulation peculiarities at pure and mixed stands of Douglas fir by age periods. It was analyzed such factors as even tree distribution of trees on plots; compatibility of mixed growth with other species; advantages of pure stands creation; selection of adapted provenancies for cultivation. At same time, it was studied such silvicultural aspects as schemes and methods of mixing, distribution of planting sites.
За винятком Populus trichocarpa, жодна шша деревна порода океашчно! зони хвойних лю1в Швшчно! Америки не мае такого розтягнутого та еколопчно диферендшованого природного ареалу, як Pseudotsuga menziesi [27].
Псевдотсуга або дуглаЫя, одна 1з найбшьш поширених хвойних порщ Канади i США [47], була описана двома вщомими шотландськими вченими -Арчибальдом Менз1есом (1754-1842) та Девщом Дугласом (1799-1834), 1мена яких i вщображеш в новш i старш видовш назвах породи - Pseudotsuga menziesii Mirb. Franco та P. douglasii Lindl. Трапляеться також ще назва-синошм породи - P. taxifolia Lamb. Birtton.
Як повщомляе H. Knuchel [38], природний ареал псевдотсуги Мензюа простягаеться в меридiальному напрямку вщ пiвночi Мексiки до Британсько! Колумбп, по тихоокеанському узбережжю доходить до Калiфорнil. 1з заходу на схщ простягаеться вiд о. Ванкувер до штату Альберта. На швденному схо-дi досягае захiдноl частини Техасу за винятком штату Невади.
На цш обширнiй територiï, яка названа "районом дугласп", сконцент-ровано близько 2/3 загального запасу породи. Дугласiевi змшаш насадження океанiчного узбережжя Пiвнiчноï Америки належать до найпродуктившших типiв люу Землi [27]. За даними О.Г. Каппера [11], вщомий найбiльший ек-земпляр псевдотсуги досяг висоти 117 м та дiаметра 4,7 м.
Завдяки висоюй iнтенсивностi росту та щннш деревинi, дугласiя широко i давно культивуеться за межами ïï природного ареалу. Так, в Сврош, за-лежно вiд тишв лiсорослинних умов, вона утворюе насадження I-III класiв бонiтету, досягаючи у 55^чному вiцi загальноï продуктивностi вщповщно 924, 696 та 403 м /га [30]. За даними Х. Ейзенрейха [8], форма var. viridis в Шмеччит е найбшьш швидкорослою та продуктивною. Р. Seibert [46] дослщ-жував у Фрайбурзi два насадження псевдотсуги 37- i 39^чного вiку, якi до-сягли висоти, вщповщно, 29,2 та 29,3 м, дiаметра - 33,9 та 29,3 м i запасу де-ревини 560 та 673 м /га. H. Dinkelaker, K. Hausser [28] вщзначали для передирав Альп, а J.M. Christie [27] - для Великобритани значно вищий рiвень продуктивностi псевдотсуги, нiж за розробленими таблицями ходу росту для швшчно-захщно1" Шмеччини. H. Rannert [42] описуе штучне 82-рiчне насадження псевдотсуги var. viridis, яке накопичило запас стовбурно1' деревини 1237-1356 м3/га. Порода найбшьш усшшним iнтродуцентом стала i в Ггали (з 1922 р.), середнш прирiст яко1' при оборов рубання у 40-45 роюв на кращих дiлянках досягае 20-23 м /га в рш. У Румуни (Трансiльванiя) запас 48-рiчних насаджень var. viridis в ареалi природного поширення бука досягае 700 м /га [36]. Прирют цiеï ж форми в Угорщиш досягае 16-20 м /га, а висота у 70^ч-ному вщ - 36-40 м. Запас 90^чних дугласiевих насаджень у Польшд переви-щуе 1000 м /га [32]. За даними К.К. Смаглюка [20], в Англи створено бшьше 15 тис. га культур ще1" породи, де окремi ïï насадження у 50 роюв накопичу-ють запас понад 1000 м /га деревини.
ДуглаЫя, поряд з модриною европейською, визнана найбшьш щнною iз iнтродукованих лiсових порщ у Португалiï та Iспанiï [16]. У Дани у 60^ч-ному вщ в однакових умовах зростання псевдотсуга виявляе бшьшу продук-тившсть, нiж у США. У Болгарп для пiдвишення продуктивностi лiсiв значна увага придшяеться iнтродукцiï форми var. viridis, з я^ плануеться створити спещальний лiсовий фонд з включенням його через 50-60 рокiв в експлуата-цiю [25]. У Чехи та Морави псевдотсуга мае оптимальний рiст у висоту в ялицевих та дубових бучинах i свiжих дiбровах, де у вiцi 80 роюв вона досягае висоти у середньому 40 м, випереджаючи ялину на 7-41 % [45].
За даними М.М. Маргуса [14] в Естони запас 35^чних культур псевдотсуги досягае 440 м3/га. У Латви 60^чш культури накопичують запас 640 м3/га [16]. У Пiдмосков,ï дiлянка 30-рiчноï псевдотсуги накопичила запас 580 м3/га [8]. У Мшському дослiдному лiсгоспi в умовах CD2 50-рiчнi культури породи за участю модрини сибiрськоï накопичили запас 716 м3/га [19].
Штучнi насадження псевдотсуги досить високою продуктившстю вщ-значаються i в Украïнi, особливо - в регюш Карпат. Так, М.М. Боринський, М.С. Гунчак [1] зазначають, що за цим показником деревостани породи у Карпатах переважають таю ж деревостани Шмеччини, Австри, Польшд та ш-ших регюшв Свропи.
Дослщжуючи picT та продуктившсть var. viridis у захщних областях Укра!ни, Т.М. Бродович [3] вщзначав !! дуже високу продуктивнiсть (1а-1е класи боштету). Серед штродукованих хвойних порiд в Укра!ш псевдотсузi належить одне з перших мюць [20]. За В.В. Матяшом [15], В.Б. Логгiновим [13], у Карпатах псевдотсуга е одшею з найбiльш продуктивних деревних по-рiд, переважаючи модрину европейську, (ялину европейську), ялицю бiлу за штенсившстю накопичення стовбурно! деревини на 20-52 %. Найвищою про-дуктивнiстю та стшюстю вiдзначаються деревостани псевдотсуги за участю бука, ялицi, модрини на висотах 300-700 м н.р.м. в типах С2-3 - D2-3 з розмь щенням 3^3 м [20].
За даними В.М. Хмшьовського [24], дуглаЫя зелена в Лiсостепу Укра-!ни в умовах С2-гД та D2-^ як в чистих, так i у змiшаних культурах за штенсившстю росту до 20-23^чного вшу досягае 1-1с класiв боштету.
Псевдотсуга зростае на рiвниннiй територи переважно в грудових, рiдше - у сугрудових типах люорослинних умов в штучних насадженнях за участю дуба звичайного, ясена звичайного, модрини европейсько! та японсь-ко!, клена, граба, ялини, ялищ, бука [24, 7, 6].
Складною проблемою у практищ штродукци та вирощуваннi псевдотсуги е використання вщповщних форм, екотишв (клiматипiв) та рiзновид-ностей породи. Окремi важливi аспекти цього питання розглянут в наукових роботах [18, 33, 35, 26, 24, 6].
Як вщомо, рiзновиди псевдотсуги прийнято класифжувати за кольо-ром хво!, внаслiдок чого розрiзняють "зелеш", "сiрi" та мголубiм. При цьому мзеленiм псевдотсуги вiдносять до прибережних екотишв, "голубГ - до висо-когiрних, а "сизi" або "ЫрГ - до промiжних мiсцеположень. Багатьма дослщ-никами встановлена достовiрна рiзниця у показниках продуктивност цих форм [8, 12, 31, 20, 43, 16, 17,. 13].
В.Б. Логгшов [13] вказуе на юнування трьох рiзновидностей псевдотсуги - зелено!, сизо! та Ыро!, якi у свою чергу мають ряд перехщних форм, що вiдрiзняються мiж собою за морфолопчними та екологiчними ознаками.
В Укра!ш найбiльшого поширення набула псевдотсуга зелена, рщко трапляеться сиза i тiльки у двох пунктах виявлено псевдотсугу шру [15]. Як бачимо, в наведених класифжащях голуба форма називаеться сизою.
За даними Я.М. Шляхти [22], у захiдному регют Укра!ни дуглася представлена також рiзними морфологiчними формами, як вiдрiзняються кшьюсни-ми та яюсними показниками та якi до цього часу, незважаючи на бiльш шж сто-лiтнiй термiн штродукци породи, ще не достатньо вивченi. Можливо це та е причиною неоднорiдностi дугласи за показниками росту в рiзних мiсцях штродукци, в т.ч. i в насадженнях захщного регiону Укра!ни [23].
Незважаючи на значш проблеми в отриманнi поЫвного матерiалу, певнi складнощi у вирошуванш посадкового матерiалу, пошкодженiсть на-саджень псевдотсуги самовшьними рубаннями створення люових культур цiе! породи продовжуеться. Лiсiвникiв захоплюе висока продуктивнiсть та стшюсть насаджень псевдотсуги, а також естетичний вигляд породи.
На територи проведення наших дослiджень, в рiзнi перiоди були ство-ренi насадження за участю псевдотсуги. Стан !х неоднаковий, рiзними е про-дуктившсть та збереженiсть породи у культурах. У зв'язку з цим, мета роботи полягала у дослiдженнi росту та продуктивност насаджень за участю псевдотсуги, у виявленнi найбшьш високопродуктивних деревостанiв, встанов-леннi ютори 1х створення та вирощування з метою використання оптимально! технологи для проектування нових штучних насаджень.
Об'екти дослiджень знаходились на територи держлюфонду Велико-пiльського та Лелехiвського люництв Страдчiвського НВЛК. 100-рiчне насадження псевдотсуги зростае за межами, але поблизу територи Розточчя - у держлiсфондi Товщдвського л-ва Львiвського люпаркгоспу.
Методика лiсiвничо-таксацiйних дослiджень вiдображае iснуючi поло-ження в лiсовiй таксаци та лiсiвництвi. На кожнiй дшянщ вивчали збереже-нiсть породи у культурах, ефектившсть застосування тих чи шших схем i способiв змшування та розмiщення посадкових мiсць, а також вплив цих технолопчних складових на рiст i продуктивнiсть насаджень.
Прирют стовбурiв за об'емом, дiаметром та висотою визначали за результатами аналiзу ходу росту дерев. При цьому було видшено три групи (вщстаючого, середнього та сильного росту) дерев, з кожно! з яких аналiзува-ли по одному модельному дереву [10]. Для визначення видового числа породи визначався об'ем стовбурiв за складною формулою Губера.
Вивчення росту та продуктивност дугласй проводилось у змшаних та чистих насадженнях 34^100^чного вiку. Так, на пробнш дiлянцi 5ст хвойна порода вщзначаеться низькою iнтенсивнiстю росту, вщстаючи вiд дуба за висотою на 18 %, за дiаметром - на 19 %. Тшьки окремi екземпляри породи ростуть задовшьно. Причиною тут може бути застосування менш швидкоросло! форми (уаг. еаеБ1а), яка чiтко визначаеться за морфолопчними ознаками. Поряд з цим, на попршення росту породи вплинули також вiдсутнiсть розрiджувань в рядах та обезвершинювання. За середнiми таксацшними показниками дугласiя у дано-му насадженш практично вiдстае вiд ушх листяних порiд (табл.).
Значно вищими таксацiйними показниками вiдзначаеться псевдотсуга на ПД-3ст. Початкова густота насадження досить висока. На час дослщження середш таксацiйнi показники всiх штучно введених в насадження порщ практично однаковь Дещо бiльшу iнтенсивнiсть росту за дiаметром все ж спосте-рiгаемо у хвойно! породи. Порiвняно з ПД-1, середнi висота дугласй зросла на 28 %, а дiаметр - на 42 %. При цьому необхiдно зауважити, що кращi екземпляри породи вибраш самовiльними рубаннями. Поряд з дуглаЫею, за 1а класом бонiтету також зростають дуб i клен.
Достатньо штенсивним ростом вiдзначаються всi породи, де закладе-на ПД-4ст. Частина особин бука, вiрогiдно, природного походження, бо його висота найбшьша серед шших порщ. Порiвняно з ПД-3ст, рiст дугласй дещо погiршився (на 3-5 %). Основною причиною тут е також самовшьш рубання, при яких багато продуктивних дерев вибрано. Попршення росту хвойно! породи зумовив також ланковий споЫб змшування, коли дуглаЫя в молодому вщ могла сильно пригшчуватись природним буком та грабом.
Табл. Лшвничо-таксацшш характеристики л^ових культур _за участю псевдотсуги_
Порода Висота, м Дiаметр, см Густота, шт./га Абсолютна пов- но2та, м2/га Запас, м3/га Бот тет Початкова густота (шт./га); розмщення (м); схема змiшування
1 2 3 4 5 6 7 8
ПД-5ст; Великопшьське л-во, кв. 28, в. 5; Б2-гД; 34 р.; 6Д2Пд1Кля1Чш + Бк од. Г
Дуб 14,5±0,29 14,3±0,50 860 13,87 112 I 5000;
Дуглашя 11,9±0,30 11,6±0,53 480 5,08 31 II 2,0x1,0;
Клен-явiр 13,7±0,88 12,7±1,26 120 1,52 11 5р.Д 2р. Пс
Черешня 16,9±0,40 32,2±4,00 20 1,63 13
Бук 12,6±0,32 10,2±0,87 110 0,89 6
Граб 11,4±0,42 10,5±0,81 70 0,60 3
Р а з о м 1660 26,61 176
ПД-5ст; Великопшьське л-во, кв. 13, в. 7; Б2-д-гБк; 34 р.; 5Д4Клг1Пд од. Г
Дуб 16,8±0,22 16,4±0,38 504 10,59 96 1а 8300;
Клен гост. 16,8±0,41 19,1±0,78 271 7,76 68 1а 1,5x0,8;
Дуглашя 16,4±0,72 19,9±1,18 101 3,15 27 1а 4р. Д 2р. Пс
Граб 11,3±0,59 10,2±0,66 41 0,33 2
Р а з о м 917 21,83 193
ПД-4ст; Зеликопшьське л-во, кв. 23, в. 4; Б2-д-гБк; 35 р.; 4,5Бк3,5Д2Пд од. Г
Бук 17,9±0,14 17,1±0,54 398 9,15 83 1Ь Шир. мiжр. 1,5-2 м;
Дуб 16,6±0,21 17,0±0,50 319 7,23 63 1а ввдстань в рядах -
Дуглашя 15,5±0,31 18,1±0,79 216 5,54 44 1а 0,8 м;
Граб 11,7±0,21 11,2±0,85 31 0,31 2 4р.Бк з Пд
Р а з о м 964 22,23 192 5р. Д з Пд
ПД-7ст; Великопшьське л-во, кв. 3, в. 9; Б2-д-г Бк; 33 р.; 4Бк3Пд1Кля1Влч1Г
Бук 15,5±0,22 13,5±0,49 968 13,85 117 1а 6200;
Дуглашя 17,6±0,51 20,1±1,01 236 7,48 65 1а 2,0x1,0 (0,7);
Клен-явiр 16,5±0,61 15,5±1,26 210 3,98 35 2р.Пд 1р.Кля
Вiльха 17,9±0,69 24,4±1,56 67 3,13 28 3р.Бк 1р.Кля
Граб 13,8±0,25 10,4±0,38 362 3,09 20
Р а з о м 1843 31,53 265
ПД-1ст; Великопшьське л-во, кв. 23, в. 14; Б2-д-гБк; 36 р.; 6Пд1Мдя1Кля1Яс1Д + Г од. Ял
Дуглашя 21,4±0,40 29,8±1,09 214 14,96 160 1с Не встановлено;
Модрина 23,9±0,85 47,6±4,36 12 2,11 26 И розмщення
Клен-явiр 18,1±0,35 19,6±0,91 122 3,69 33 псевдотсуги -
Ясен 22,1±0,44 24,2±1,54 50 2,32 28 5,0x2,0 м
Дуб 15,9±0,49 18,2±1,05 77 2,01 17
Граб 15,1±0,50 14,5±0,73 104 1,71 13
Ялина 21,7±0,93 31,1±3,53 9 0,67 7
Р а з о м 588 27,47 284
ПД-8ст (12); Великопшьське л-во, кв. 4, в. 18; Б2-д-гБк; 15 р.; 9Пд0,5С0,5Г од. Яс
Дугласш 28,4±0,20 34,4±0,83 412 38,26 549 Ы 3300;
Сосна 26,5±0,28 25,4±1,04 63 3,20 38 1с 3,0x1,0;
1 2 3 4 5 6 7 8
Граб 15,3±0,16 11,8±0,32 209 2,29 36 3р.Пд 3р.Яс
Ясен 23,2±0,45 20,4±1,67 40 1,30 15 з Мд (С)
Р а з о м 724 45,05 638
ПД-2ст; Лелех1вське л-во, кв. 27, в. 18; СБ; >-с-гБк; 63 р.; 10Пд од. Бк
Дуглашя 30,4±0,43 43,2±1,32 383 56,17 877 1Ь 6700;
Бук 22,9±0,95 38,9±3,53 13 1,55 17 I 1,5x1,0;
Р а з о м 396 57,72 894 чист ряди дугласп
ПД-31л; Товшдвське (Липнишвське) л-во, кв. 58, в. 3; Б3-гД; ~ 100 р.; 10Пд од. Св
Дуглашя 39,9±0,89 75,0±3,06 293 129,49 2500 1с Псевдотсуга
Сосна Вейм 33,6±0,15 36,0±0,08 10 1,01 16 1а розмщена в рядах
Р а з о м 303 130,51 2516 через 1,0 м
Насадження практично такого ж вжу, де закладена ПД-7ст, накопичуе деревини на 28 % бшьше, нiж на пробах 3 та 4. При цьому зросла кшьюсть дерев на одиницю плошд - у 1,9 рази, абсолютна повнота - у 1,4 рази. Зросли i середнi таксацшш показники дугласп - на 10-12 %. Причина, на наш пог-ляд, полягае в бшьшш густой культур, проте, одночасно i у проведенш вщ-повiдного лiсiвничого догляду. За висотою дугласiя випереджае штучно введет листят породи на 6-12, а за дiаметром - на 23-33 %. 1з листяних порщ за iнтенсивнiстю росту вщ дугласй не вiдстае тiльки природна вшьха чорна.
Змiшане насадження дещо старшого вжу накопичуе високий запас стовбурно! деревини (ПД-1ст). Домiнують тут хвойш породи, серед яких най-швидше росте модрина. Однак, боштет дугласй для даного вiку е досить висо-ким - 1с. За висотою псевдотсуга практично не поступаеться хвойним породам, проте за дiаметром ютотно поступаеться модриш японськш (на 38 %) i значно менше - ялинi (на 4 %). ДуглаЫя розмiшена рiвномiрно по всьому на-садженнi, випереджаючи за таксацiйними показниками всi листяш породи.
Аналiз ходу росту модельних дерев дае можливють визначити, що найбшьш iнтенсивний рiст за висотою у псевдотсуги починаеться з 10^чно-го вжу, однак продовжуе штенсивно зростати i у 36 роюв. У цей же перiод проходить також штенсивний прирiст за дiаметром - причому у всiх трьох модельних дерев, хоча i на рiзних рiвнях. Аналiз ходу росту за об'емом теж пiдтверджуе штенсивне зростання даного показника i шсля 35-рiчного вiку, особливо - в моделей груп середнього та сильного росту (рис. 1).
Аналiз динамiки змши середнього та поточного приростiв модельних дерев дугласй за об'емом показуе подiбну тенденцiю змiни цих показниюв у максимально! та середньо! моделей породи (рис. 2). Максимального значення по-точний об'емний прирют досягае у 35 роюв, пiсля чого спостерiгаемо подальше його зростання. Середнш об'емний прирiст в обох моделей теж продовжуе зростати, однак в максимально! моделi його значення у 1,7-2,0 рази вишд.
У мшмально! моделi максимальне значення поточного приросту вже настало - у 25^чному вiцi, шсля чого вщбуваеться його зниження. Цей про-цес можна пояснити чисто лiсiвничою причиною - погiршенням росту дерева, яке зростае у шдпорядкованш частит деревостану.
У Bcix трьох моделей iнтенсивний прирют за об'емом спостершаеться з 10-pi4Horo та особливо - з 15-pi4Horo вшу.
Необхiдно зазначити, що отримаш нами данi практично збiгаються з даними Я.М. Шляхти [22], який встановив настання перюду iнтенсивного росту у дугласй шсля 10-15-ти роюв. Не суперечать вони i даним К.К. Смаг-люка [21], Т.М. Бродовича [4], як вiдзначали настання перюду штенсивного росту у псевдотсуги шсля 20-30^чного вiку.
Встановити схему змiшування поpiд на дiлянцi не вдалось, але чiтко збереглись 5-метpовi мiжpяддя породи. Вiдстань в рядах на час дослщження становить у середньому 4 м. При такому розмщенш дуглаЫя змикаеться кронами i проходить добре очищення вщ сучкiв. При одинокому стояннi дерев порода формуе потужну крону з товстими гшками. Площа крони дугласй на дослщжуванш дiлянцi коливаеться в межах вщ 13-14 м для дерев вщстаючо! групи росту до 30-35 м2 - для дерев сильного росту.
Дуже високим запасом деревини вщзначаються культури дугласй на ПД-8ст. Порода зростае за Id класом бонiтету. Вдалим е початкове розмщен-ня рослин, яке сприяе дуже доброму очищенню стовбуpiв вiд сучкiв, що для даного виду е не зовЫм характерно. На данш дiлянцi зростае форма var. viridis, яка в умовах Свропи е найбiльш продуктивною [16, 17, 43, 20, 24, 15, 3,
23]. Накопичений псевдотсугою запас деревини на 1 га бшьше шж у два рази перевищуе такий в насадженш, який молодший тшьки на десять роюв. Од-нак, цей запас для даного вжу не е максимальним, оскшьки приблизно 1/3 плошд фактично пустуе. Тут рашше зростали ясен з модриною та сосною, яких дуглаЫя практично витюнила з1 складу насадження.
0,014
0,012
0,01
0,008
, 0,006
0,004
0,002
0,07
0,06
0,05
0,04
¡Е
> 0,03
0,02
0,01
0
0,045 0,04 0,035 0,03 ^ 0,025 0,02 0,015 0,01 0,005 0
20 А,роюв
Рис. 2. Динамка змши середнього та поточного приростiв за об'емом моделей вiдстаючого, середнього та кращо-го росту псевдотсуги Мензка на ПД-1ст Великоптьського л-ва Страдчiвсь-кого НВЛК
Практичш спостереження показують, що оптимальним розмщенням псевдотсуги для даного вжу е 3x3 або 3x4 м. Розмщення дерев 3x3 м дещо знижуе прирют породи за д1аметром, але зростае прирют у висоту { покращу-еться формування стовбур1в.
Цжавим е той аспект, що в насадженш переважають екземпляри з гладкою корою, тонкими сучками та малозб1жистими добре очищеними вщ сучюв стовбурами (=0,46-0,50). Рщше трапляються екземпляри з середнь-оборозенчастою та рщко - з грубоборозенчастою корою. Останш пор1вняно з гладкокорими екземплярами погано очищаються вщ сучюв, хоча { ростуть у високоз1мкнутому насадженш. Цей факт свщчить про те, що юнуюча думка про дугласда, як породу з вщносно поганим очищенням вщ сучюв [37, 8, 41, 39, 40, 48, 29, 44, 5], е не завжди справедливою.
Дещо нижчим класом боштету, але дуже високим запасом деревини характеризуеться середньовжове чисте насадження дугласп (ПД-2ст). Почат-
0
кова густота насадження була досить висока. У даний час збереглась достат-ня юльюсть дерев для формування високоповнотного насадження, однак роз-мщення дерев за площею нерiвномiрне. в окремi значнi за площею "вшна" та прогалини, якi заросли ожиною.
Як i у попередньому насадженш, значна кiлькiсть екземплярiв переваж-но з гладкою корою мае дуже добре очищення стовбурiв вiд сучюв. Однак, доб-рим очищенням вщ сучкiв та тонкими гiлками вщзначаються i частина особин з грубоборозенчастою корою. Останнi вiдзначаються також i високою продуктив-нiстю. Очевидно, у даному напрямку потрiбнi бiльш детальш дослiдження.
Прикладом надзвичайно високо! продуктивност е культури дугласй приблизно 100^чного вiку. Порода висаджена по периметру квадратно! дь лянки розмiром 32x32 м. Одна сторона цього квадрата деревами не зайнята. Всього збереглось 32 дерева породи.
Незважаючи на вщносно високий вж, порода зростае за 1с класом бо-нггету, досягнувши середньо! висоти у 40 м. Практично шяка iнша порода у даному вщ не може зрiвнятися за продуктивнiстю з псевдотсугою Мензюа. Сосна Веймутова, один екземпляр яко! зберiгся в рядах дугласй, значно вщ-стае в рост^ особливо - за дiаметром (див. таблицю).
В окремих мюцях в рядах збереглась початкова вщстань садшня 1,0 м. При цьому дерева рiзко вiдхиляються одне вiд одного. В шших випадках при вщсташ в ряду у 1,5 м обидва дерева ростуть дуже добре.
Стовбури сформоваш добре, однак жива крона починаеться вщносно низько. Незважаючи на дуже густе стояння в рядах, очищення породи вщ сучюв незадовшьне. Крони породи сильно перекриваються i в ряду розвинут слабо. Найбшьший розвиток !х - до середини дшянки, де розмiщенню крон не перешкоджають крони iнших дерев. Гладкокорi екземпляри переважно краще очищеш вiд сучкiв.
Невирiшеним залишаеться питання щодо вжу псевдотсуги на данш дь лянцi. Згiдно лiсовпорядчих даних, вж псевдотсуги повинен становити тут 140 роюв, тодi як за юнуючими науковими даними в Укра!ш не повинно бути лiсових культур дугласй, старших 100 роюв. Питання вимагае уточнення через зрiзання модельного дерева породи.
Як бачимо, найвищо! продуктивност псевдотсуга досягае саме в чис-тих насадженнях i тому створення монокультур породи в багатих типах люо-рослинних умов е доцшьним. Саме тако! думки дотримуються i ряд iнших ав-торiв [34, 9, 24, 13].
Проведений аналiз росту та продуктивнос^ псевдотсуги в лiсових культурах Укра!нського Розточчя дае змогу зробити наступш узагальнення.
Псевдотсуга Мензiса е штродуцентом з яскраво вираженою специфi-кою росту - порiвняно повiльноросла в молодому вщ, але з наступним зрос-танням швидкостi росту i пiдтриманням його високо! iнтенсивностi протягом тривалого перiоду часу - ста i бiльше рокiв.
У свiжих багатих та вiдносно багатих типах люорослинних умов псевдотсуга при вщповщнш технологi! вирощування до 40-60^чного вiку нако-пичуе дуже висою запаси деревини - у середньому 600-800 м /га.
Як показуе аналiз ходу росту модельних дерев, штенсивний прирiст за дiаметром та висотою у дугласи починаеться у 10 роюв, продовжуючи зрос-тати i у 35-рiчному вiцi. 1нтенсивний об'емний прирiст псевдотсуга починае нарощувати, починаючи з 10-15-рiчного вiку. Високоштенсивний процес на-копичення деревини дуглаЫею починаеться саме пiсля 35-40-рiчного вжу, на вiдмiну вiд модрини та ялини, яю iнтенсивно ростуть в молодому вщ.
Для високо! продуктивност насадження основним фактором е рiвно-мiрнiсть розмiщення дерев на дшянщ, що забезпечуе рiвномiрний прирiст деревини, добре очищення вiд сучюв та формування повнодеревних малозбь жистих стовбурiв.
Завдяки вiдносно невисокiй швидкост росту в молодому вiцi, дуглаЫя добре зростае разом з нашими аборигенними породами - дубом звичайним та буком люовим. 1з дослщжених нами листяних порiд все ж найкращим ростом дугласiя вiдзначаеться при сумюному зростаннi з буком.
Однак, кращий рiст породи все ж спостер^аеться в чистих деревоста-нах. Така характерна риса може бути зумовлена як особливостями бюлопч-ного характеру дугласи (вщсутшсть мiжвидовоï конкуренци в молодому вiцi, бiльш повне використання верхшх найбiльш родючих шарiв грунту, утворен-ня сприятливого мшросередовища), так i лiсiвничими заходами (густота са-дiння, схеми та способи змшування, iнтенсивнiсть доглядових рубань тощо).
Оптимальне розмiщення дерев дугласiï на дшянщ змшюеться з вiком i залежить вiд дольовоï участi породи у складi деревостану, типу люорослин-них умов, загальноï густоти насадження. Псевдотсуга Мензюа - порода гус-тих насаджень, i високою штенсившстю росту вiдзначаеться в чистих насад-женнях при початковому розмiщеннi рослин 3*1 м.
Для 35^чного вжу у змiшаних культурах при 60 %-нш участi у скла-дi близьким до оптимального розмiщення породи можна вважати 5*4 м; при цьому вщбуваеться добре очищення стовбурiв вщ сучкiв, формування ком-пактноï крони при середнiй ïï площi в межах 18-25 м .
У чистих насадженнях для 45^чного вжу найкращим е розмщення породи 3*3 - 3*4 м, для 60-65^чного - 4*4 м, що узгоджуеться з юнуючими таблицями ходу росту дуглаЫевих насаджень. Початкова густота садшня повинна розраховуватись таким чином, щоб забезпечити визначену густоту та розмщення породи у вказаш вiковi перюди.
При формуванш чистих насаджень псевдотсуги особливу увагу необхщно звертати на вирощування дерев груп середнього та сильного росту, що дасть можливють ютотно шдвищити запас стовбурно!" деревини на одини-цю площi.
Продуктивнiсть, якiсть стовбурiв, очищення вiд сучкiв псевдотсуги значною мiрою залежить вiд ïï форми. Так, за формою кори грубоборозенчас-т та середньоборозенчастi екземпляри в основному прше очищаються вiд сучюв, мають бiльшу збiжистiсть стовбурiв порiвняно з особинами гладкоко-рими. Однак, чггкого зв'язку мiж товщиною i формою кори та продуктившс-тю дугласiï нами не встановлено.
Таким чином, при правильному шдбор1 типу люорослинних умов, на-йбiльш високопродуктивних та стшких провешендш псевдотсуги, застосу-ванш рацiональних лiсiвничих прийомiв при створенш насаджень за участю породи, можна створити насадження високо! продуктивност та цшност в грудових та сугрудових типах люу як Украшського Розточчя зокрема, так i захщного регiону Украши в цiлому.
Лггература
1. Боринський М.М., Гунчак М.С. Продуктивнють i основи ведения господарства в деревостанах дугласй Карпат// Тез. доп. Респ. наук. - техн. конф. "Системи ведення лiсового господарства в прських умовах Карпат". - 1вано-Франювськ: 1н-т гiрськ. л-ва, 1990. - С. 56-57.
2. Бродович Т.М. Акклиматизация и адаптация дугласии тиссолистной в лесных насаждениях Запада УССР// Лесн. журн. - 1978, № 4. - С. 33-36.
3. Бродович Т.М. Зеленая дугласия в культурах УССР// Лесн. хоз-во. - 1950, № 5. - С. 43-45.
4. Бродович Т.М. Лжетсуга (дугласия) в лесных насаждениях УССР// Лесоводство и агролесомелиорация. - К.: Урожай, 1969, вып. 16. - С. 99-104.
5. Бродович Т.М., Шляхта Я.М. Методические рекомендации по технологии создания промышленных культур дугласовой пихты в Карпатах. - Львов: ЛЛТИ, 1979. - 26 с.
6. Дебринюк Ю.М. Деяю аспекти штродукци Pseudotsuga Menziesii (Mirb.) Franco в захщному Люостепу Украши// Наук. вюник: Дослщження, охорона та збагачення бiорiзнома-шття. - Львiв: УкрДЛТУ, 1999, вип. 9.9. - С. 81-88.
7. Дебринюк Ю.М. Рют та продуктивнють псевдотсуги у насадженнях Подшьського Люостепу// Лювницгво та агролiсомелiорацiя. - К.: Урожай, 1996, вип. 92. - С. 57-63.
8. Эйзенрейх Х. Быстрорастущие древесные породы: Пер. с нем. - М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1959. - 508 с.
9. Истратова О.Т. Культура псевдотсуги тисолистной на Черноморском побережье Краснодарского края: Автореф. дисс... канд. с.-х. наук: Укр. с.-х. акад. - К.: 1967. - 25 с.
10. Калинин М.И. Методика исследования строения и процессов формирования корневых систем деревьев// Лесн. хоз-во, лесн., бум. и деревобраб. пром-сть. - К.: Будивель-ник, 1976. - Вып.7. - С. 25-29.
11. Каппер О.Г. Хвойные породы: Лесоводственная характеристика. - М.-Л.: Гос-лесбумиздат, 1954. - 303 с.
12. Кармазин Р.В. Интродуцированные хвойные древесные породы Прикарпатья и возможности их использования в лесокультурной практике// Тез. докл. научн. - производств. конф. "Лесонасаждения и повышение производительности леса". - Дрогобыч, 1967. - С. 30-32.
13. Логгинов В.Б. Интродукционная оптимизация лесных культурценозов. - К.: Наук. думка, 1988. - 164 с.
14. Маргус М.М. Лжетсуга в Эстонии// Лесн. хоз-во. - 1963, № 9. - С. 24-27.
15. Матяш В.В. Псевдотсуга в озелененш та люових культурах Украши// 1нтродук-щя та акшматизащя рослин на УкраЫ. - К.: Урожай, 1982, вип. 20. - С. 19-23.
16. Пирагс Д.М. Дугласия в Латвийской ССР. Разведение и селекция. - Рига: Зинат-не, 1979. - 154 с.
17. Пирагс Д.М. Научные основы разведения и селекции дугласии Pseudotsuga menziesii [Mirb.] Franco в Латвийской ССР: Автореф. дис... д-ра с. - х. наук: 06.03.01/ Москов. ле-сотехн. ин-т. - М., 1977. - 38 с.
18. Ромедер Э., Шенбах Г. Генетика и селекция лесных пород: Пер. с нем. - М.: Сельхозиздат, 1962. - 268 с.
19. Сироткин Ю.Д., Праходский А.Н. Лесные культуры. - Минск.: Вышейш. шк., 988. - 239 с.
20. Смаглюк К.К. 1нтродуковаш хвойи люоутворювачг - Ужгород: Карпати, 1976. - 94 с.
21. Смаглюк К.К. К вопросу о высотно-экологическом диапазоне лжетсуги тиссолистной на северных мегасклонах Украинских Карпат// Лесоводство и агролесомелиорация. -К.: Урожай, 1971. - Вып.25. - С. 21-26.
22. Шляхта Я.М. Итоги интродкции и перспективы семеноводства дугласии зеленой в Закарпатье: Автореф. дисс. канд. - С. - х. наук: 06.03.01/ Львов. лесотехн. ин-т. - Львов, 1982. - 22 с.
23. Шляхта Я.М. Итоги интродукции дугласии в лесных насаждениях Украины// Folia dendrologia. Vidala Veda. 18. Bratislava, 1991. S. 245-254.
24. Хмилевский В.М. Повышение продуктивности лесов Лесостепи Украины путем интродукции дугласии зеленой: Автореф. дис... канд. - С. - х. наук: 06.03.01/ УкрНИИЛХА. - Харьков, 1987. - 23 с.
25. Флоров Л.И. Климатичните аналогии и интродукцията на зелената дугласка// Горско стоп. - 1966, № 9. - С. 16-19.
26. Behler H. Über die Zukunft der Douglasie aus forstwirtschaftlicher Sicht// Allg. Forstzeitschr. 1980. № 9-10. S. 222-224.
27. Dengler A., Röhrig E. Waldbau auf ökologischer Grundlage. - Hamburg und Berlin: Verlag Paul Parey, 1980. Bd.1. S. 151-156, 140-150, 174-179.
28. Dinkelaker H., Hausser K. Höhen-, Volumen- und Wertleistung von Douglasien, japaner Lärchen und Fichtenbeständen auf gleichen Standorten// Allg. Forst- und Jagt-Zeitung. 1967. 138. S. 25-43.
29. Eckstein E. Gefahr für den Ästungserfolg bei der Douglasie// Allg. Forstzeitschr. 1974. 29. S. 1032-1034.
30. Göhre K., Wagenknecht E. u.a. Die Douglasie und ihr Holz. - Berlin: Akademie-Verlag, 1958. - 596 s.
31. Günzl L., Kohl A. Erfolgreicher Douglasienanbau - eine Frage der richtiger Her-kunftsfindung// Allg. Forstz. 1975. № 3. S. 78-79.
32. Glaz J. Wyst^powanie i stan drsewostanow jedlicy (Pseudotsuga douglasii Lindl.) w lasach Panstwowych Polski// Sylwan. 1984. R.128. № 6. S. 9-22.
33. Hack W. Douglasien-Herkünfte und Douglasien-Anbau in rauhen Lagen// Allg. Forstzeitschr. 1971. № 45. S. 924-926.
34. Hesmer H. Anzucht und Anbau der Douglasie// Forstarchiv. 1952. № 1. S. 1.
35. Holubcik M. Prve vysledky medzinärodneho proveniencneho pokusu s douglaskou na Slovensku// Lesn. CaS. 1976. № 3. S. 213-236.
36. Ionesku A. Aspekte privind cultura duglasului verde si a pinului strob.// Rev. Padurilor. 1963. Vol.78. № 8. P. 434-437.
37. Jahn G. Standörtlich Grundlagen für den grünen Douglasie// Schr. Reihe. Forstl. Fak. Univ. Göttingen. 1954. 11.
38. Knüchel H. Das Holz, Entstehung und Bau physikalische und gewerbliche Eigenschaften Vorwendung. - Frankfurt am Main. Holzarten Lexikon.1954. - 472 s.
39. Maurer P. Das Wachstum der Douglasie im Schwarzwald// Schr. Reihe Landes-forstverw. Bad. - Württ. 1969. 25. S. 1-69.
40. Otto H.-J. Zu den Standortansprüchen der Douglasie// Forstarchiv. 1972. 43. S. 62-65.
41. Pechmann H.V. Über die Holzeigenschaften// Forstwis. Centralblat. 1963. № 11/12. S. 342-359.
42. Rannert H. Leistung der Douglasie auf Kreideflisch// Allg. Forstzeitschr. 1972. Bd.83. № 9. S. 249-250.
43. Röhrig E. Anzucht und Pflanzung von Douglasien// Der Forst- und Holzwirt. 1976. № 15. S. 295-296, 298-299.
44. Riebeling R. Standortkundliche, ertragskundliche und betriebswirtschaftliche Überlegungen zum Anbau schneellwachsender Baumarten, insbesondere zur Douglasie// Der Forst- und Holzwirt. 1979. № 9. S. 177-184.
45. Sika A., Vins B. Rust douglasku v lesnich porostech CSR// Pr. VULHM. 1980. S. 73-95.
46. Seibert P. Die Douglasie im Stadtwald Freiburg// Allg. Forst- und Jagt-Zeitung. 1950/1951. S. 158.
47. Strang R.M. Douglas-fir (Pseudotsuga menziesii) and the Scots connection// Foret Chron. 1992. № 2. P. 246-248.
48. Zimmermann H. Zum Anbau von Douglasie in Hessen// Allg. Forstzeitschr. 1972. 27. S. 311-312.
