CC BY
28
УДК 616-056.52:616.22-089.873-089.168:616.36+616.37)-089.86-089.168 https://doi.org/10.24026/1818-1384.3(63).2018.142701
РЕЗУЛЬТАТИ РУКАВНО1 РЕЗЕКЦП ШЛУНКА ТА Б1Л1ОПАНКРЕАТИЧНОГО ШУНТУВАННЯ В МОДИФ1КАЦП HESS-MARCEAU У ХВОРИХ НА МОРБ1ДНЕ ОЖИР1ННЯ
О.В. Перехрестенко
ДНУ «Центр тновацтних медичних технолог1й НАН Украгни», м. Кигв, Украгна
ВСТУП
Надзвичайно с^мке поширення пандемп ожирiння на тлi низькоТ ефективностi створених дотепер стратегiй стримування цього захворювання зумовили не менш iнтенсивний пошук нових ефективних методiв вирiшення означеноТ проблеми [1, 2].
Вагомi успiхи барiатричноТ хiрургiТ на ™ досить низькоТ ефективностi консервативних програм корекцп зайвоТ ваги стали причиною швидкого збiльшення щорiчноТ ктькосп барiатричних оперативних втручань, що виконуються у свiтi [2, 3]. С^мке зростання популярностi рукавноТ резекцп шлунка, яка досить швидко (фактично протягом останнього десятил^тя) зайняла провiднi позицп у рейтингу найбiльш часто виконуваних барiатричних втручань у поeднаннi зi зменшенням популярностi шунтування шлунку за Ру, керованого бандажування шлунка та бтюпанкреатичного шунтування стало причиною черговоТ штенсифкацп наукового пошуку щодо з'ясування стввщношення реальноТ ефективностi та безпеки означених методик [3, 4, 5, 6].
При цьому стан барiатричноТ хiрургiТ в УкраТн характеризуеться надзвичайно низьким рiвнем впровадження хiрургiчних методик лкування ожирiння у практичну медицину [3]. Тому вивчення та порiвняльний аналiз результатiв окремих методик барiатричних оперативних втручань в умовах вп"чизняних реалiй е, безумовно, важливим та актуальним завданням.
Мета роботи - покращити результати хiрургiчного лiкування хворих на морбщне ожирiння шляхом порiвняльноТ оцiнки результатiв бiлiопанкреатичного шунтування в модифкацп
ИеББ-Магсеаи та рукавноТ резекцГГ шлунку.
МАТЕР1АЛИ ТА МЕТОДИ
Дослщження проведено на основi результатiв обстеження та хiрургiчного лiкування 205 хворих на морбщне ожиршня (87 чолов^в та 118 жiнок вiком вщ 18 до 68 рокiв), яким за перюд з 2011 по 2016 рк у вiддiлi хiрургiТ шлунково-кишкового тракту ДУ «Нацiональний шститут хiрургiТ та трансплантологи iм. О. О. Шалiмова» НАМН УкраТни було виконано рукавну резекцю шлунку (основна група дослщження - 105 пащенпв) або бтюпанкреатичне шунтування в модифкацп ИеББ-Магсеаи (група порiвняння - 100 пащенпв). У всiх хворих групи порiвняння та 48 (45,7%) хворих основноТ групи оперативнi втручання виконано з верхньосерединного лапаротомного доступу, у 57 (54,3%) пащенпв основноТ групи - з лапароскотчного доступу. Групи хворих, задiянi в дослщження були зiставнi за вiком, що становив 41,8±12,4 року в основнiй грут, 45±8,2 року в групi порiвняння (1=1,89, Р=0,058) та статтю (х2=0,48, Р=0,49).
В передоперацiйному перiодi проведено визначення антропометричних даних пащетчв, зокрема зросту, маси тта, розрахунок шдексу та надлишку маси тiла. Ступшь ожирiння визначали згiдно з модифкованою Мiжнародною федерацiею хiрургiТ ожирiння класифка^ею ВООЗ (1997). Оцiнку якостi життя па^етчв проведено за методикою МоогеИеаЬ-А^еК II шляхом серiйного анкетування.
Комплекс передоперацмних клшко-лабораторних та Ыструментальних обстежень було спрямовано на дiагностику супутнiх, асоцiйованих з ожирiнням захворювань. Дiагноз метаболiчного
Перехрестенко Олександр Васильович, к. мед. н., заступник директора з науковог роботи, провщний науковий ствробгтник вщдшу ендокринног та метабол1чног х1рурги; 04053 м. Кигв, Вознесенський узв1з, 22; E-mail: [email protected]. ORCID: https://orcid.org/0000-0002-8240-7095.
синдрому встановлювався вiдповiдно до критерпв ВООЗ (1999).
В пкляоперацшному перiодi дослiджено параметри ефективностi та безпеки рукавноТ резекцп шлунку та бтюпанкреатичного шунтування в модифкацп ИеББ-Магсеаи. За ключовi показники ефективностi означених оперативних втручань прийнято динамку маси тта, переб^у супутнiх ожирiнню захворювань та метаболiчних порушень, а також якосп життя хворих, за основы показники безпеки - частоту та тяжесть раных (протягом перших 30 дiб пiсляоперацiйного перiоду) та вщдалених пiсляоперацiйних ускладнень та летальностi. Для оцшки ефективностi хiрургiчного лiкування ожиршня стосовно регресп надлишковоТ маси тта використовували класифiкацiю Р. РетИоИ (1982). Динамку пкляоперацшного перебiгу цукрового дiабету 2 типу оцiнювали вiдповiдно до критерпв АмериканськоТ дiабетичноТ асощацп (АРА, 2009).
РЕЗУЛЬТАТИ ТА IX ОБГОВОРЕННЯ
Середня маса тта пащет1в основноТ групи до виконання барiатричних оперативних втручань становила 150,9±37,2 кг (вiд 100 до 270 кг), групи порiвняння - 157,8±26,1 кг - вiд 106 до 246 кг 0=1,53, Р=0,13) iз середнiм значенням надлишку маси тiла 85,2±32,6 кг (вщ 49 до 193 кг) та 91,8±21,6 кг (вiд 46 до 169 кг) вщповщно (t=1,69, Р=0,09). Середне значення iндексу маси тта до операцп становило 50,5±10,0 кг/м2 (вiд 40 до 81,5 кг/м2) в основнiй групi та 52,8±7,2 кг/м2 (вiд 40 до 75,4 кг/м2) в групi порiвняння (t=1,91, Р=0,065). За вищевказаними показниками статистично доа^рноТ рiзницi мiж групами пацiентiв не було.
Характерною ознакою хворих, включених в дослщження, була наявнiсть декiлькох супутых захворювань з переважанням патологп серцево-судинноТ системи, яку виявлено у 135 (65,8%) хворих, порушення лтщного та вуглеводного обмiну - у 161 (78,5%) та 135 (65,8%) пащетчв вщповщно, системи травлення - у 130 (63,4%), оргаыв дихання у 63 (30,7%) хворих без статистично значущоТ рiзницi за частотою у групах дослщження. Метаболiчний синдром було дiагностовано у 135 (65,8%) хворих, включених в дослщження: у 70 (66,6%) хворих основноТ групи та 65 (65%) пащенпв групи порiвняння (х2 =0,06, Р=0,8). Морбщне ожирiння та пов'язан з ним медичнi, со^альы та психологiчнi проблеми реалiзувались у критично низьку ятсть
життя па^етчв iз середнiми значеннями iндексу якосп життя за МоогеИеаЬ-А^еК II до операцп у основнш групi дослщження -1,6±0,6 бали, у групi порiвняння -1,5±0,7 бали (t=0,94, Р=0,35). Яккна оцiнка числового рiвня вищеозначеного показника знаходилась у дiапазонi значень «дуже погано» та «погано» у 83 (83%) пащет1в групи порiвняння та у 91 (86,7%) хворого основноТ групи (х2=0,54, Р=0,46).
Результати дослщження засвщчили, що бiлiопанкреатичне шунтування в модифкацп ИеББ-Магсеаи е бтьш тривалою операцiею (середнiй час втручання 263±49,4 хв) iз суттево вищою за об'емом iнтраоперацiйною крововтратою (середне значення 221,3±48,4 мл), нiж рукавна резек^я шлунку з лапаротомного доступу, де середы значення вказаних показнитв становили 194±19,7 хв та 180±29,6 мл вiдповiдно (Р <0,05). Найменший час виконання операцп - 127±21,4 хв та об'ем втрати кровi - 45±19,7 мл зафiксовано при лапароскопiчнiй рукавнш резекцГГ шлунку (Р <0,05 в порiвняннi з «вiдкритими» операцiями).
Середнш термiн пiсляоперацiйного стацiонарного лiкування хворих групи порiвняння становив 9,1 ±3,36, основноТ групи - 9,1 ±5,1 лiжко-днiв без статистично значущоТ рiзницi показника у групах дослщження 0=0,89, Р=0,92).
Загальна частота розвитку раных пiсляоперацiйних ускладнень становила 8,3% (17 пащенпв) та була зiставною у основнiй груп - 7,6% (8 хворих) та груп порiвняння - 9% (9 пащенпв); х2=0,1, Р=0,92. При цьому варто вiдмiтити i структурну щентичысть раннiх пiсляоперацiйних ускладнень у групах дослщження з переважанням випадтв внутршньочеревних кровотеч - 6 пацiентiв (по 3 випадки в основнш груп та груп порiвняння) та порушення герметичносп шлунковоТ трубки - 6 хворих (4 випадки в основнш груп та 2 випадки в груп порiвняння). Окрiм вищезазначеного, у груп порiвняння зафiксовано 1 (1%) випадок шлунковоТ кровотечi та 3 (3%) випадки ранових ускладнень (з них у 2 (2%) хворих - пщшмрна евентра^я великого сальника та петель тонкоТ кишки, у 1 (1%) патента - нагноення пкляоперацшноТ рани), а у основнш груп - 1 (0,95%) випадок токсичного гепатиту.
У зв'язку з ускладненнями раннього пкляоперацшного перюду виконання термшових релапаротомш потребували 12 (5,9%) пащет1в. Частота повторних втручань пкля рукавноТ резекцп шлунку становила 6,6% (7 хворих), пкля бiлiопанкреатичного шунтування в модифкацГТ
Hess-Marceau - 5% (5 пацкн^в) без статистично значущоТ рiзницi у групах дослiдження (х2=0,29, Р=0,59). Летальних випадкiв у ранньому пкляоперацшному перiодi не було.
Середне значення втрати надлишку маси тiла через 24 мкяц пiсля бiлiопанкреатичного шунтування в модифкацй Hess-Marceau становило 80,7±20,6%, пiсля рукавноТ резекцй' шлунку -65,0±35,6% (t=1,78, Р=0,032) зi стiйким збереженням досягнутих результатiв протягом п'ятирiчного термiну пiсляоперацiйного спостереження. При цьому варто пщкреслити, що виконання бтюпанкреатичного шунтування в модифкацй' Hess-Marceau забезпечило виключно добру (у 13,7% хворих) та вщмшну (у 86,3% хворих) корек^ю надлишку маси тiла. Натомкть виконання рукавноТ резекцй' шлунку забезпечило задовтьне зниження надлишку маси тта у 3,3% хворих основноТ групи, доброго та вщмшного результату було досягнуто у 87% та 6,4% пацктчв вщповщно. Ще у 3,3% хворих основноТ групи втрата надлишку маси тта не перевищила 25%, що було розцшено як поганий результат.
Показання до ревiзiйних барiатричних втручань у вщдаленому пiсляоперацiйному перюд^ пов'язанi з недостатнiм зниженням маси тта та/або значенням iндексу маси тта понад 40 кг/м2, було встановлено у 12 (11,4%) хворих основноТ групи та у жодного з пацктчв групи порiвняння. Повторы барiатричнi операцп за час проведення дослщження устшно виконано у 5 (4,8%) хворих основноТ групи. 1з них у чотирьох хворих рукавну резекцю шлунку було конвертовано у бтюпанкреатичне шунтування в модифкацй Hess-Marceau, у однкТ пацкнтки - в шунтування шлунку за Ру. 7 (6,7%) пацкн^в вщ виконання ревiзiйних операцiй вiдмовились.
Частота компенсацй артерiальноï ппертензй' пiсля бiлiопанкреатичного шунтування в модифкацй' Hess-Marceau та рукавноТ резекцй' шлунку становила 76,8% та 61,5% вщповщно (P <0,05), хроычних обструктивних захворювань легень - 70% та 72,2% вщповщно (P >0,05), синдрому Пквка - 100% в обох групах дослщження (P >0,05). Обидвi барiатричнi методики стали ефективним способом виршення проблем хроычноТ лiмфо-венозноï недостатносп нижых кiнцiвок та сприяли суттевш позитивнiй динамiцi перебiгу серцево-судинно!' патологп', а також дегенеративно-дистрофiчних захворювань опорно-рухового апарату. Бтюпанкреатичне шунтування в модифкацй Hess-Marceau призвело
до повноТ спйкоТ ремкй' цукрового дiабету 2 типу у 100% пацкн^в, дислтщемй' - у 81,7% пацктчв. В той же час виконання рукавноТ резекцй' шлунку забезпечило повну стшку ремiсiю цукрового дiабету 2 типу у 60% хворих, часткову ремiсiю - у 25%, покращення перебiгу - у 15% пацктчв, усунення дислтщемй - у 37,5% хворих (Р <0,05).
Загальна частота ускладненого переб^у вщдаленого перiоду пiсля бiлiопанкреатичного шунтування в модифкацй Hess-Marceau становила 33% (33 пацкнти) та була суттево вищою (х2=7,85, Р=0,005), нiж пкля рукавноТ резекцй' шлунку - 16,2% (17 пацктчв).
При цьому характерними для обох оперативних втручань ускладненнями були пкляоперацшна вентральна грижа - у 8 (7,6%) хворих основноТ групи та у 16 (16%) пацктчв групи порiвняння (х2=2,72, Р=0,09), залiзодефiцитна анемiя - у 3 (2,8%) пацкн^в основноТ групи та 9 (9%) хворих групи порiвняння (Р=0,077) та рефлюкс-езофагiт - у 7 (6,7%) хворих пкля рукавноТ резекцй' шлунку та у 5 (5%) пацктчв пкля бтюпанкреатичного шунтування в модифкацй' Hess-Marceau (х2=0,04, Р=0,83).
Алопластику вентральних грижових дефек^в устшно виконано пiд час планово!' естетичноТ реконструкцй' черевноТ стiнки пiсля масивноТ втрати та стшкоТ стабiлiзацй' маси тта хворих. Залiзодефiцитна анемiя та рефлюкс-езофапт ефективно компенсованi за рахунок проведення адекватно!' консервативно!' терапй.
Окрiм вищезазначеного встановлено, що виконання бтюпанкреатичного шунтування в модифкацй Hess-Marceau на вщмшу вiд рукавноТ резекцй' шлунку асоцшоване з суттевим ризиком розвитку надзвичайно тяжких, часто множинних метаболiчних розладiв (зокрема, синдрому протеТнмальнутрицй, порушення обмшу кальцiю, перифершно!' полшейропатй), як спостерiгались у 14 (14%) пацкн^в групи порiвняння. Визначальним у критичному зниженн «профiлю безпеки» бiлiопанкреатичного шунтування став синдром протеТнмальнутрицй', який було зафксовано у 12 (12%) пацкн^в. У 3 хворих ускладнення устшно лквщовано консервативно. Показання до хiрургiчного лiкування встановлено у 9 пацкн^в. 1з них 2 хворих померли на етап передоперацшно!' пiдготовки. Опера^ю проксимального
анастомозування бтюпанкреатично!' та алiментарноï петель виконано у 7 пацкн^в. В ранньому пiсляоперацiйному перiодi померло 2
хворих (1 пацieнтка - вщ тромбоемболП' легеневоТ артерп, 1 хвора - вщ полюрганноТ недостатносп). 5 пацieнтiв одужали.
Летальнiсть у вщдаленому пiсляоперацiйному перiодi в груп порiвняння становила 4% та суттево перевищила величину означеного показника в основнш групi, де летальних випадтв зафiксовано не було (Р < 0,05).
Виконання як бтюпанкреатичного шунтування в модифкацп Hess-Marceau, так i рукавноТ резекцП' шлунку дозволило значно покращити якiсть життя пацiентiв зi збiльшенням значень iндексу якостi життя до 1,8±0,3 та 2,0±0,4 вщповщно (P <0,05 в порiвняннi з передоперацшними даними) через 60 мкящв пiсля операцiй. Бiльш виразноТ позитивно!' динамки якосп життя у хворих основноТ групи у часовому iнтервалi 12-24 мкяц пiсля операцй було досягнуто за рахунок вiдсутностi тяжких вщдалених метаболiчних ускладнень та небажаних побiчних ефектiв операцй', що спостер^ались пiсля бiлiопанкреатичного шунтування та виконання рукавноТ резекцП' шлунку в бтьшосп пацiентiв основноТ групи iз лапароскотчного доступу. Динамiка якостi життя окремих хворих не завжди корелювала лише з об'ективними особливостями переб^у пкляоперацмного перiоду, а залежала i вщ Тх психологiчного стану.
Згiдно з результатами дослщження також встановлено, що виконання рукавноТ резекцП' шлунку з лапароскотчного доступу мае ряд суттевих переваг порiвняно iз втручаннями, що проведен з верхньосерединноТ лапаротомп. Використання принцитв та можливостей сучасноТ мшинвазивноТ хiрургiï дозволило значимо скоротити середнш час рукавноТ резекцй шлунку з 194±19,7 до 127±21,4 хв (t=36,3, Р=0,0001) середнiй об'ем штраоперацшноТ крововтрати з 180±29,6 до 45±19,7 мл (t=6,7, Р=0,0001) у порiвняннi з «вiдкритими» операцiями. Зменшення травматичностi доступу призвело до суттевого зниження виразносп больового синдрому у ранньому пкляоперацшному перюдя що сприяло прискоренню реабЫтацп пацiентiв, скороченню тривалостi проведення аналгетичноТ терапп з 5,3±0,9 до 2,4±1,6 доби (t=23,7, Р=0,0001) та середнього термшу пiсляоперацiйного стацiонарного лiкування з 10±5,1 до 8,1 ±5,1 лiжко-днi (t=3,9, Р=0,0001). Використання лапароскопiчного доступу для виконання рукавноТ резекцй' шлунку, попри вплив так звано!' «криво!' навчання», не призвело до значущого пщвищення
рiвня та тяжкостi периоперацiйних ускладнень та дозволило зберегти ефективнкть вказаного барiатричного втручання.
Разом з тим впровадження лапароскотчноТ рукавноТрезекцП'шлунку в кл^чну практику сприяло зменшенню рiвня вщдалених пкляоперацшних ускладнень з 25% до 8,7% (х2=5,06, Р=0,025), зокрема частоти пкляоперацшних вентральних гриж з 14,6% до 1,8% (Р=0,023) та бтьш виразнiй позитивнiй динамiцi якостi життя у часовому iнтервалi 3-18 мкя^в пiсля операцй' у порiвняннi з «вщкритою» методикою (Р <0,05).
Загалом аналiз результатiв проведеного дослщження засвщчив, що як бтюпанкреатичне шунтування в модифкацп Hess-Marceau, так i рукавна резек^я шлунку е високоефективними хiрургiчними методиками лiкування морбщного ожирiння. При цьому порiвняно вища результативнiсть бiлiопанкреатичного шунтування щодо регресп маси тiла, супутнiх захворювань та метаболiчних порушень повнiстю нiвелюеться критично низьким «профтем безпеки» фа операцй', що пов'язаний iз розвитком тяжких (iнодi фатальних) вiддалених метаболiчних ускладнень. Проблема вчасноТ дiагностики та квалiфiкованого лiкування ускладнень бiлiопанкреатичного шунтування в модифкаци Hess-Marceau ще бiльше поглиблюеться в умовах вiтчизняних реалiй. Адже низький культурний рiвень суспiльства, нестабтьысть економiчноï ситуацП' в краМ, необiзнанiсть лiкарiв первинноТ ланки медичноТ допомоги з барiатричною хiрургiею, брак фахових мультидисциплшарних команд по лiкуванню ожиршня та барiатричних хiрургiв суттево знижують якiсть монiторингу пацiентiв пiсля барiатричних операцiй та роблять проблемним прийняття вчасних та правильних тактичних ршень щодо ведення таких хворих (особливо при ускладненому переб^у пкляоперацмного перюду). Натомiсть рукавна резекцiя шлунку е значно безпечышою методикою, нiж бтюпанкреатичне шунтування в модифкацп Hess-Marceau, та позбавлена вищевказаних серйозних недолив комбшованого оперативного втручання. До того ж виконання рукавноТ резекцй' шлунку з лапароскотчного доступу призводить до додаткового суттевого покращення результат операцй' зi зниженням рiвня вiддалених пiсляоперацiйних ускладнень.
Тому, з огляду на реальне стввщношення ефективносп та безпеки, оптимальною стартовою
барiатричною методикою для переважноТ бiльшостi хворих на морбiдне ожиршня е лапароскопiчна рукавна резекцiя шлунку, яка, за умови досягнення запланованих результат, забезпечуе одноетапне хiрургiчне лгкування ожирiння. За умови недостатньоТ результативностг лапароскопгчноТ рукавноТ резекцГ'' шлунку ТТ можна етапно конвертувати в один iз обраних варiантiв комбiнованих оперативних втручань. Використання бтюпанкреатичного шунтування в модифгкацГ'' Hess-Marceau в якостi як операцГ'' першоТ лшп, так i у ревiзiйнiй барiатричнiй хiрургГ'' виправдане лише у окремих пацгентгв гз морбгдним ожиргнням у поеднаннг гз тяжким перебггом цукрового дгабету 2 типу, коли ризик ускладнень дгабету (зокрема, мгкро- та макроваскулярних подгй) перевищуе потенцгйний ризик небажаних тяжких метаболгчних наслгдкгв самого оперативного втручання. Вибгр на користь бтюпанкреатичного шунтування в модифгкацгТ Hess-Marceau виправданий лише в тих випадках, коли передоперацгйнг прогностичнг критерГ'' компенсацГ'' цукрового дгабету 2 типу свгдчать про потенцшно невисоку результативнгсть гнших менш радикальних баргатричних методик, та виключно у хворих ¡з високим ргвнем мотивацГ'' на одужання та комплаенсу. Використання етапноТ стратегГ'' у баргатричнш хгрургп в умовах адекватного режиму пролонгованого монгторингу пацгентгв спецгалгстами фахових мультидисциплгнарних команд дозволяе суттево покращити результати лгкування хворих на морбщне ожиршня.
ВИСНОВКИ
Оптимальною стартовою баргатричною методикою для переважноТ бтьшосп хворих на морбщне ожиршня е лапароскопгчна рукавна резекцгя шлунку. Використання бтюпанкреатичного шунтування в модифгкацГ'' Hess-Marceau в якостг як операцГ'' першоТ лшп, так г у ревгзшнш баргатричнш хгрурги виправдане лише у окремих пацгентгв гз морбгдним ожиргнням, що поеднане гз тяжким перебггом цукрового дгабету 2 типу.
Автор засв!дчуе в'дсутшсть конфлКту нтереав в даному досл'дженн'!.
Л1ТЕРАТУРА / REFERENCES
1. Fried M, Yumuk V, Oppert JM, Scopinaro N, Torres A, Weiner R, Yashkov Y, Frühbeck G; International Federation for Surgery of Obesity and Metabolic
Disorders-European Chapter (IFSO-EC); European Association for the Study of Obesity (EASO); European Association for the Study of Obesity Obesity Management Task Force (EASO OMTF). Interdisciplinary European guidelines on metabolic and bariatric surgery. Obes Surg. 2014 Jan; 24(1):42-55. doi: 10.1007/s11695-013-1079-8. PubMed PMID: 24081459.
2. Gloy VL, Briel M, Bhatt DL, Kashyap SR, Schauer PR, Mingrone G, Bucher HC, Nordmann AJ. Bariatric surgery versus non-surgical treatment for obesity: a systematic review and meta-analysis of randomised controlled trials. BMJ. 2013 Oct 22; 347:f5934. doi: 10.1136/bmj.f5934. Review. PubMed PMID: 24149519; PubMed Central PMCID: PMC3806364.
3. Angrisani L, Santonicola A, lovino P, Formisano G, Buchwald H, Scopinaro N. Bariatric Surgery Worldwide 2013. Obes Surg. 2015 Oct; 25(10):1822-32. doi: 10.1007/s11695-015-1657-z. PubMed PMID: 25835983.
4. Hess DS, Hess DW, Oakley RS. The biliopancreatic diversion with the duodenal switch: results beyond 10 years. Obes Surg. 2005 Mar; 15(3):408-16. Review. PubMed PMID: 15826478.
5. Frezza EE. Laparoscopic vertical sleeve gastrectomy for morbid obesity. The future procedure of choice? Surg Today. 2007; 37(4):275-81. Epub 2007 Mar 26. Review. PubMed PMID: 17387557.
6. Altieri MS, Pryor A, Bates A, Docimo S, Talamini M, Spaniolas K. Bariatric procedures in adolescents are safe in accredited centers. Surg Obes Relat Dis. 2018 Apr 19. pii: S1550-7289(18)30177-1. doi: 10.1016/j. soard.2018.04.004. PubMed PMID: 29980465.
РЕЗЮМЕ
Результати рукавноТ резекцп шлунку та бтюпанкреатичного шунтування в модифшацм Hess-Marceau у хворих на морбщне ожиршня О.В. Перехрестенко
Мета роботи - покращити результати xipypri4Horo лкування хворих на морбщне ожиршня шляхом порiвняльноT оцшки результат бтюпанкреатичного шунтування в модифкацГТ Hess-Marceau та рукавноТ резекцГТ шлунку.
Матер1али та методи. Проаналiзовано результати хiрyргiчного лкування 205 хворих на морбщне ожиршня, яким було виконано рукавну резекфю шлунку (основна група дослщження - 105 пащенпв) або бтюпанкреатичне шунтування (група порiвняння - 100 пащенпв). Дослщжено показники
ефективностi та безпеки означених операцш.
Результати та обговорення. БЫопанкреатичне шунтування забезпечило бiльш суттеву, шж рукавна резекцiя шлунку, регресiю маси тiла та супутнiх ожирiнню захворювань. Проте, частота вiддалених пiсляоперацiйних ускладнень у грут порiвняння становила 33% (летальысть - 4%), у основнш групi -16,2% (х2=7,85, Р=0,005). У основнiй групi летальних випадтв не було.
Висновки. Оптимальною барiатричною методикою для бiльшостi хворих е лапароскотчна рукавна резекцiя шлунку. Використання бтюпанкреатичного шунтування в якостi як операцп першо' лн', так i у ревiзiйнiй барiатричнiй хiрурп'' виправдане лише у окремих пащет1в з морбщним ожирiнням у поеднаннi i3 тяжким перебiгом цукрового дiабету 2 типу.
Ключовi слова: морбiдне ожиршня, бiлiопанкреатичне шунтування, рукавна резекцiя шлунку, результати.
РЕЗЮМЕ
Результаты рукавной резекции желудка и билиопанкреатического шунтирования в модификации Hess-Marceau у пациентов с морбидным ожирением А.В. Перехрестенко
Цель работы - улучшить результаты хирургического лечения пациентов с морбидным ожирением путем сравнительной оценки результатов билиопанкреатического шунтирования в модификации Hess-Marceau и рукавной резекции желудка.
Материалы и методы. Проанализированы результаты хирургического лечения 205 пациентов с морбидным ожирением, которым была выполнена рукавная резекция желудка (основная группа исследования - 105 пациентов) или билиопанкреатическое шунтирование (группа сравнения - 100 пациентов). Исследованы показатели эффективности и безопасности упомянутых операций.
Результаты и обсуждение.
Билиопанкреатическое шунтирование обеспечило более существенную, чем рукавная резекция желудка, регрессию массы тела и сопутствующих ожирению заболеваний. Однако частота отдаленных послеоперационных осложнений в группе сравнения составила 33% (летальность -4%), в основной группе - 16,2% (х2=7,85, Р=0,005). В
основной группе летальных случаев не было.
Выводы. Оптимальной бариатрической методикой для большинства пациентов является лапароскопическая рукавная резекция желудка. Использование билиопанкреатического
шунтирования в качестве как операции первой линии, так и в ревизионной бариатрической хирургии оправдано только у отдельных пациентов с морбидным ожирением в сочетании с тяжелым течением сахарного диабета 2 типа.
Ключевые слова: морбидное ожирение, билиопанкреатическое шунтирование, рукавная резекция желудка, результаты.
SUMMARY
The results of Hess-Marceau biliopancreatic diversion with duodenal switch and sleeve gastrectomy in treatment of patients with morbid obesity
Perekhrestenko O.
The aim of the study was to improve the results of surgical treatment in patients with morbid obesity by comparative assessing the results of Hess-Marceau biliopancreatic diversion with duodenal switch and sleeve gastrectomy.
Materials and methods. The results of surgical treatment in 205 patients with morbid obesity who underwent sleeve gastrectomy (main group - 105 patients) or Hess-Marceau biliopancreatic diversion with duodenal switch (comparison group - 100 patients) were analyzed. The indicators of efficiency and safety of the abovementioned procedures were investigated.
Results and discussion. Biliopancreatic diversion compared to sleeve gastrectomy provided more meaningful regression of body mass and obesity-related diseases. However, the late morbidity rate in the comparison group was 33% (mortality rate - 4%), in the main group - 16.2% (x2=7.85, Р=0.005). In the main group no deaths were recorded.
Conclusions. The optimal primary bariatric procedure for the majority of patients is laparoscopic sleeve gastrectomy. The use of biliopancreatic diversion by Hess-Marceau as both in primary and revisional bariatric surgery is justified only in some patients in cases of combination of morbid obesity with severe type 2 diabetes mellitus.
Key words: morbid obesity, Hess-Marceau biliopancreatic diversion with duodenal switch, sleeve gastrectomy, results.
Дата надходження до редакцп 12.07.2018р.
