CC BY
20
УДК: 616.379-008.64+616-056.52]-089.844
DOI: HTTPS://D0I.0RG/10.24026/1818-1384.4(60).2017.118750
Б1Л1ОПАНКРЕАТИЧНЕ ШУНТУВАННЯ У Х1РУРГ1ЧНОМУ Л1КУВАНН1 ЦУКРОВОГО Д1АБЕТУ 2 ТИПУ АСОЦ1ЙОВАНОГО З ОЖИР1ННЯМ
1.М. Тодуров, О.В. Перехрестенко, С.В. Косюхно, О.О. Калашшков, О.1. Плегуца, О.А. Потапов.
Державна наукова установа «Центр ШновацШних медичних технолог1й НАН Украгни», м. Кигв, Украгна
ВСТУП
У 21 столтч цукровий д1абет (ЦД) е одыею з найсерйознiших глобальних загроз для здоров'я та життя людства загальносвп"ового масштабу. З кожним роком все бтьше людей у свiтi страждае на це захворювання.
Медико-со^альне та економiчне значення ЦД 2 типу не обмежуеться лише значним числом випадтв захворювання. Адже велику небезпеку несуть судинн ускладнення дiабету, що призводять до попршення соматичного здоров'я, ранньоТ Ывалщизацп та високоТ смертностi пацiентiв, зменшення тривалостi та погiршення якостi життя [1-3]. Тому нин прiоритетним завданням медицини е розробка та впровадження в кл^чну практику нових ефективних пiдходiв до ведення па^ен^в з ЦД 2 типу.
В 2007 роц провщними експертами Мiжнародноï федерацп дiабету було зроблено прогноз щодо динамiки поширення ЦД 2 типу в свт. Згiдно з оприлюдненими даними передбачалось, що через два десятилитя близько 360 мiльйонам жт^в нашоТ планети буде встановлено такий дiагноз. Проте, кiлькiсть хворих на ЦД 2 типу досягла означеного показника вже в 2011 роф, засвщчивши надзвичайно с^мкий та непрогнозовано агресивний наступ цього захворювання. Варто зазначити, що навиь суттевий прогрес останых рокiв у вивченнi патофiзiологiï ЦД 2 типу, його ускладнень та супутшх захворювань, що е основними складовими метаболiчного синдрому, створення велико!' ктькосп нових препаратiв та кл^чних рекомендацiй спрямованих на
опти1^зафю консервативного лiкування хворих з порушеннями вуглеводного обмiну, виявились нездатними стримати цю чергову «неiнфекцiйну епiдемiю» [1, 4-5].
З огляду на встановлений патогенетичний взаемозв'язок ЦД 2 типу та ожирЫня, а також, доведену протягом останнього десятилитя перспективнкть хiрургiчного лiкування означено!' категорп пацieнтiв, питання вивчення ефективносп та безпеки окремих видiв метаболiчних оперативних втручань набувае особливо!' актуальностi [6-10].
Однieю i3 найбiльш ефективних, проте все ще недостатньо вивчених хiрургiчних методик лкування хворих на ЦД 2 типу та ожирЫня, е операцiя бтюпанкреатичного шунтування (БПШ) в модифкацп D. Hess - P. Marceau [11-12].
Мета роботи - покращання результат хiрургiчного лiкування хворих на ЦД 2 типу, асоцшований з ожиршням, шляхом оцiнки результатiв операцп БПШ в модифкацп D. Hess - P. Marceau.
МАТЕР1АЛИ ТА МЕТОДИ
В основу даного дослщження покладено матерiали клiнiчного обстеження та хiрургiчного лiкування 100 хворих на морбщне ожирiння (40 чоловiкiв та 60 жшок вiком вiд 18 до 68 ротв), яким за перюд з 2011 до 2016 року у вщдЫ хiрургiï шлунково-кишкового тракту ДУ «Нацюнальний iнститут хiрургiï та трансплантологи iм. О.О. Шалiмова» НАМН УкраТни було виконано БПШ в модифкацп Hess-Marceau.
Середня маса тта пацiентiв до виконання барiатричного оперативного втручання становила
Тодуров 1ван Михайлович, д. мед. н., професор, директор ДНУ «Центр ^оващйних медичних технологш НАН Украши», Лауреат Державно! преми Украши; 04053, м. Ки!в, Вознесенський y3Bi3, 22; Е-mail: todurov@i.ua. ORCID iD: orcid.org/0000-0001-6170-6056. Перехрестенко Олександр Васильович, к. мед. н., заступник директора з науково! роботи, провщний наукэвий спiвробiтник; Е-mail: o.perehre&enko@gmail.com. ORCID iD: orcid.org/0000-0002-8240-7095. Косюхно Сергш Вiкгорович, к. мед. н., завiдувач вщдшу мшинвазивно! хiрургii. Потапов Олексiй Андршович - науковий спiвробiгник ввдшу мшшвазивно! хiрурги. Калаштков Олександр Олександрович, к. мед. н., завiдувач хiрургiчного вщдшення. Плегуца Олександр Iларiйович, старший науковий ствроб^ник ввдшу ендокринно! та мегаболiчноi х1рургй.
157,8±26,1 кг (вщ 106 до 246 кг). Надлишок маси тiла хворих зафiксовано в межах вщ 46 до 169 кг i3 середнГм значенням показника 91,8±21,6 кг. Середне значення iндексу маси тта становило 52,8±7,2 кг/м2 (вщ 40 до 75,4 кг/м2).
У хворих i3 анамнестичними та клЫко-лабораторними даними, що свiдчили про порушення вуглеводного обмiну, визначали рiвень глГкеми натще, глiкозильованого гемоглобiну (HbA1c), iнсулiну, С-пептиду, проводили розрахунок шдексу iнсулiнорезистентностi HOMA-IR. За необхiдностi диференцшноТ дiагностики ЦД першого та другого типу та за пщозри на латентний аутоiмунний дiабет дорослих в програму обстеження включали визначення рiвня аутоантитт до iнсулiну та ß-клГтин пщшлунковоТ залози. Пероральний тест толерантносп до глюкози проводили згiдно з рекомендацГями ВООЗ (прийом 75 грамiв сухого порошку глюкози розчиненого в 250 мл води). Означене дослiдження не виконували у хворих iз ранiше встановленим дiагнозом ЦД 2 типу.
Дiагноз ЦД 2 типу встановлювали за умови бтьше нiж одного епГзоду глГкеми в плазмi кровi хворого натще понад 7 ммоль/л чи/або 11,1 ммоль/л через 2 години пкля початку перорального глюкозотолерантного тесту за умови вщсутносп дiагностичних маркерiв ЦД 1 типу, а саме аутоантитт до Ысулшу та ß-клГтин пщшлунковоТ залози та рiвня С-пептиду нижче 0,9 нг/мл. ЦД 2 типу вважали компенсованим при значеннях HbA1c 6,1-7,0%, субкомпенсованим - за рiвня означеного показника 7,1-7,5%, декомпенсованим - при перевищенн HbA1c значення 7,5%.
Оцшку результатiв пiсляоперацiйного перюду проводили за наступними критерiями.
Часткову ремiсiю ЦД 2 типу дiагностували за умови досягнення глГкеми натще нижче 6,9 ммоль/л та рiвня HbA1c < 6,5% без дотримання дiети та проведення ппоглГкемГчно''' терапи протягом першого року пiсля операци.
Повну ремiсiю ЦД 2 типу дiагностували за умови досягнення глГкеми натще нижче 5,5 ммоль/л та рiвня HbA1c < 6% без дотримання дiети та проведення ппоглГкемГчно''' терапГ'' протягом першого року пкля операци.
Повну стГйку (безстрокову) ремiсiю ЦД 2 типу дiагностували за умови досягнення глГкеми натще нижче 5,5 ммоль/л та рГвня HbA1c < 6% без дотримання дiети та проведення ппоглГкемГчно''' терапи термшом понад 1 рГк пГсля оперативного
втручання. ОкрГм визначення рГвнГв глГкеми натще та глiкозильованого гемоглобiну в пкляоперацмному перiодi у хворих на ЦД 2 типу було проведено дослщження динамки рГвня ГнсулГну, Гндексу ГнсулГнорезистентностГ HOMA-IR, раннГх та вщдалених пГсляоперацГйних ускладнень. ПГд раннГми ускладненнями та летальнктю розумГли вГдхилення вщ нормального перебГгу пГсляоперацГйного перГоду та випадки летальносп протягом перших 30 дГб пГсля оперативного втручання. Ва ГншГ пГсляоперацГйнГ ускладнення класифГкували як тзнк
ДинамГку якостГ життя хворих та порГвняння показникГв Гз передоперацшними даними було дослГджено шляхом сермного анкетування за Moorehead-Ardelt II.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА IX ОБГОВОРЕННЯ
При первинному передоперацшному обстеженнГ дГагноз ЦД 2 типу встановлено у 33 (33%) пацГентГв.
З помГж них 23 (69,7%) хворих знали про свш дГагноз та отримували гГпоглГкемГчну терапГю, призначену ендокринологами. ТривалГсть «дГабетичного анамнезу» у них - вщ 2 до 11 рокГв (в середньому 5,8±3,1 року). У 10 (30,4%) хворих дГагноз ЦД 2 типу пщ час передоперацГйного обстеження було встановлено вперше.
КомбГновану пероральну гГпоглГкемГчну терапГю отримували 19 (57,5%) пацГентГв, ГнсулГнотерапГю в комбГнацГ'' з пероральними ппоглГкемГчними препаратами - 4 (12,1%) хворих. При цьому добова доза ГнсулГну складала вщ 24 до 172 Од. 10 (30,3%) хворих Гз вперше встановленим дГагнозом цукрового дГабету не дотримувались дГети та не отримували ппоглГкемГчно''' терапи через вщсутнГсть шформаци щодо свого стану. У 13 (39,4%) хворих на момент госпГталГзаци до клшки ЦД 2 типу був у станГ компенсацГ'', у 20 (60,6%) хворих - декомпенсаций
РГвень С-пептиду до операци у хворих на цукровий дГабет знаходився у межах вщ 1,4 до 6,9 нг/мл (в середньому 3,41±1,42 нг/мл), середнш рГвень HbA1c вГд 6,1 до 10,5% (в середньому 7,7±1,5%), рГвень ГнсулГну вщ 10,3 до 142 мОд/мл (в середньому 34,8±21,8 мОд/мл), середнш рГвень глюкози натще -9,34±2,64 ммоль/л (вщ 5,5 до 17,1 ммоль/л).
Значення Гндексу ГнсулГнорезистентностГ HOMA-IR розраховано у 29 хворих з ЦД 2 типу, яким не проводилась шсулГнотерапГя. Значення HOMA IR зафГксовано в дГапазонГ вГд 3,3 до 50,3 (в середньому -13,0±9,7). ПпершсулГнемГю (рГвень ГнсулГну 26,4-142
мОд/мл з середнiм значенням показника 44,3±18,6 мОд/мл) дiагностовано у 21 (63,6%) хворого з ЦД 2 типу, у 12 (36,4%) пацкн^в значення шсулшу до операцп знаходились в межах норми.
Для виключення латентного аутоiмунного дiабету дорослих вам хворим з ЦД 2 типу проводилось визначення рiвня антитiл до Ысулшу та острiвцевого апарату пщшлунковоГ залози. У жодного з хворих пщвищеного рiвня означених маркерiв виявлено не було.
При аналiзi динамiки показнитв вуглеводного обмiну у хворих з ЦД 2 типу пкля БПШ в модифкацп ИеББ-Магсеаи передусiм звертае на себе увагу факт надзвичайно ранньоТ нормалiзацií рiвня глюкози кровi натще. Так у 18 (54,5%) пацктчв стiйкого нормоглiкемiчного статусу досягнуто вже у першi 10 дiб, у 24 (72,7%) пацiентiв - протягом першого мiсяця пiсляоперацiйного перюду (без потреби подальшого прийому гiпоглiкемiчних препаратiв).
Такий раннiй ефект БПШ щодо корекцГТ ппергткемп не можна вичерпно пояснити лише суттевим зменшенням енергетичноТ цiнностi харчового рацiону в пкляоперацшному перiодi. Варто зауважити, що i зниження маси тiла хворого в означен термiни пiсля операцП' для реалiзацií такого метаболiчного ефекту недостатне.
Нами було встановлено, що початок с^мкого
зниження рiвня глюкози кровi до нормальних значень у першi 10 дiб пiсляоперацiйного перюду (у 18 пацкн^в з ЦД 2 типу) совпав у часi iз вщновленням ентерального харчування та пасажу хiмусу по травному каналу.
Вищезазначене дозволяе припустити, що ключовим чинником у раннш нормалiзацí'' рiвня глюкози кровi пiсля БПШ е, насамперед, докоршна змiна балансу та взаемодп ряду про-та контрiнсулярних гормонiв, зокрема, актива^я синтезу 6ЬР-1 (глюкагоноподiбний пептид), РУУ 3-36 (пептид тирозин-тирозин) та пригычення секрецГГ глюкагону. Безумовно важливим е i вимкнення iз пасажу дванадцятипалоГ та проксимальних вiддiлiв тонкой кишки, що призводить до зниження рiвнiв iнсулiну, лептину та глюкозо-залежного iнсулiнотропного пептиду (6!Р).
Динамiку показнитв вуглеводного обмiну у вiддаленому пкляоперацшному перiодi у хворих на ЦД 2 типу, що асоцшований з ожирЫням, представлено у табл.1.
Наведен у табл. 1 дан переконливо засвiдчують, що БПШ в модифкацп ИеББ-Магсеаи е надзвичайно ефективною хiрургiчною методикою лiкування ЦД 2 типу, асоцшованого з ожирiнням. Адже вже через 3 мкяц пкля оперативного втручання спостеркалось статистично доо^рне (Р <0,05), в порiвняннi з
Таблиця 1
Динамка показнимв вуглеводного обмшу у хворих на ЦД 2 типу та ожирiння пкля БПШ
в модифшацп НеББ-Магсеаи
До операцп Пiсля операцп
3 мiс 6 мiс 12 мк 24 мiс 36 мк 48 мiс 60 мiс
Ктьккть пац1ент1в, п 33 33 33 33 32 30 29 23
Середнш р1вень глюкози кров1 натще, ммоль/л 9,34±2,6 5,7±0,6 5,5±0,3 5,1±0,3 5,1±0,2 5,2±0,2 5,0±0,3 5,1±0,2
Середнш р1вень ИЬД1с, % 7,7±1,5 5,3±0,3 5,1±0,2 4,9±0,2 4,8±0,2 5,0±0,2 5,1±0,3 4,9±0,2
Середнш р1вень ИОМД- 13,0±9,7 3,3±1,8 2,6±1,3 1,7±0,8 1,6±0,8 1,8±0,9 1,7±0,8 2,0±0,9
Середн1й р1вень 1нсул1ну, мОд/мл 34,8±21,8 13,1±5,1 10,7±2,9 7,4±1,3 7,2±1,1 7,9±1,0 7,7±0,9 8,7±1,5
Середн1й р1вень С- пептиду, нг/мл 3,41±1,4 1,5±0,5 1,2±0,4 1,1±0,3 1,1±0,2 1,1±0,2 1,2±0,3 1,3±0,3
Прим1тка: * - ндекс ИОМЛ-!Й розраховано лише для nацieнтiв, яким не проводилась шсул 'шотерап 'я.
передоперацiйними даними, зниження маркерiв iнсулiнорезистентностi, зокрема середнiх рiвнiв iмунореактивного iнсулiну натще - з 34,8±21,8 до 13,1 ±5,1 мОд/мл, iндексу H0MA-IR з 13,0±9,7 до 3,3±1,8 (з нормалiзацiею показника у 14 (42,4%) хворих) та С-пептиду з 3,41±1,4 до 1,5±0,5 нг/мл.
Вказана тенден^я збереглась i протягом наступних 3 мкящв пiсляоперацiйного монiторингу з подальшим зниженням середнiх рiвнiв iмунореактивного шсулшу натще до 10,7±2,9 мОд/ мл, шдексу H0MA-IR до 2,6±1,3, С-пептиду до 1,2±0,4 нг/мл. Нормальнi величини шдексу H0MA-IR через 6 мкящв пiсля операцй зафiксовано у 19 (57,5%) пацкн^в, а через 12 мкящв - у вах хворих. При цьому через 3 мкяц пiсля БПШ в модифкацй' Hess-Marceau та протягом подальшого перюду спостереження у жодного з пацкн^в ппершсулшемй' натще виявлено не було. Це, в свою чергу, призвело до спйкоУ стаб^зацй' рiвня С-пептиду (пкля його первинного суттевого зниження протягом перших 6 мкящв пкля операцй).
Доцтьно вiдмiтити, що незважаючи на те, що частка хворих з низьким рiвнем С-пептиду (нижче 1,1 нг/мл) в термш 6 мкящв - 5 рокiв пкля операцй' коливалась вiд 30,5% до 63,3%, а мЫмально зафiксований рiвень означеного показника склав 0,5 нг/мл, епiзодiв пкляоперацшноУ ппоглкемй' у жодного з хворих ми не спостеркали.
Лопчним наслiдком швидкого зниження шсулшорезистентносп став нормоглiкемiчний статус всiх хворих iз ЦД 2 типу, асоцшованого з ожирiнням, вже через 3 мкяц пiсля оперативного втручання з подальшим стшким збереженням результату протягом наступних 5 ротв. Свiдченням цьому е зниження HbA1c у означених хворих протягом перших 6 мкящв пкля БПШ в модифкацй' Hess-Marceau з 7,7±1,5% до 5,1 ±0,2% (Р <0,05) та збереження показника на фактично сталому рiвнi (без перевищення значення 6% у жодного з пацктчв) протягом всього подальшого перюду дослщження.
У ранньому пкляоперацшному перiодi розвиток ускладнення зафiксовано у 1 (3%) хвороУ (неспроможнiсть швiв черевноУ стшки на 29 добу пiсля операцй). Ускладнення устшно лiквiдовано шляхом використання методик тимчасового закриття черевноТ порожнини з наступною плановою реконструкцкю сформованого грижового дефекту. Випадкiв летальносп в ранньому пiсляоперацiйному перiодi не було.
У вщдаленому пiсляоперацiйному перiодi ускладнення БПШ спостерiгали у 9 (27,2%) хворих iз ЦД 2 типу. 1з них - залiзодефiцитна анемiя у 3 (9,1%) пацктчв, рефлюкс-езофагiт LA-B - у 1 (3%) хвороУ, пiсляоперацiйна вентральна грижа - у 3 (9,1%) пацктчв, синдром протеУнмальнутрицй' - у 2 (6,1%) хворих.
Залiзодефiцитну анемiю було компенсовано за рахунок замкноУ терапй препаратами залiза та фолквоУ кислоти. Ефективного контролю над гастроезофагеальним рефлюксом досягнуто за рахунок оптимiзацiï дкти та режиму харчування, курсiв амбулаторного лкування з включенням у схему терапй' iнгiбiторiв протонноУ помпи. Алопластику грижових дефек^в успiшно здiйснено пщ час планово!' естетичноУ реконструкцй' черевноУ стiнки пiсля масивноУ втрати та стшкоУ стабiлiзацiï маси тiла - в термши 14-24 мiсяцi пкля барiатричноУ операцй'. З приводу синдрому протеУнмальнутрицП', консервативна терапiя якого була неефективною, обом хворим виконано оперативн втручання -проксимальне анастомозування бтюпанкреатичноУ та алiментарно'l' петель.
1 пацкнт одужав. 1 хвора померла на другу пкляоперацмну добу вiд тромбоемболй' легеневоУ артерй' (показник летальностi пкля БПШ в модифкацП' Hess-Marceau у хворих з ЦД 2 типу - 3%).
Виконання БПШ в модифкацП' Hess-Marceau призвело до швидкого та значимого покращання якосп життя хворих з ЦД 2 типу зi збiльшенням шдексу якосп життя за Moorehead-Ardelt II з -1,5±0,73 бала до операцй' до 1,7±0,49 бала через 2 роки пкля оперативного втручання та наступною стшкою стаб^зацкю показника на означеному рiвнi протягом п'ятирiчного термшу пiсляоперацiйного спостереження.
ВИСНОВКИ
Бiлiопанкреатичне шунтування в модифкацй' Hess-Marceau е високоефективною методикою хiрургiчного лiкування цукрового дiабету 2 типу, асоцiйованого з ожиршням, виконання якоУ призвело до повноУ стiйко'l' ремiсi'l' захворювання у вах пацктчв iз суттевим покращенням якостi Ух життя.
Разом з тим розвиток вщдалених пiсляоперацiйних ускладнень у 9 (27,2%) хворих та 1 (3%) летальний випадок свщчать про недостатнш «профть безпеки» означеного барiатричного втручання та вказують на потребу подальших дослiджень щодо визначення
оптимально!' тактики xipypri4Horo лкування хворих
на цукровий Aia6eT 2 типу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНО1 Л1ТЕРАТУРИ
1. International Diabetes Federation. Managing older people with type 2 diabetes: global guideline. 2013. 94 р.
2. Gass M, Beglinger C, Peterli R. Metabolic surgery -principles and current concepts. Langenbecks Arch Surg. 2011 Oct; 396(7):949-72. doi: 10.1007/s00423-011-0834-3
3. Inzucchi SE, Beregenstal RM, Buse JB, Diamant M, Ferrannini E, Nauck M, et al. Management of hyperglycemia in type 2 diabetes: a patient-centered approach. Position statement of the American diabetes association (ADA) and European association for the study of diabetes (EASD). Diabetes Care. 2012 Jun; 35(6):1364-1379. doi: 10.2337/dc12-0413
4. Gerstein HC, Miller ME, Byington RP, Goff DC, Bigger JT, Buse JB, et al. Effects of intensive glucose lowering in type 2 diabetes. N Engl J Med. 2008 Jun 12;358(24):2545-59. doi: 10.1056/NEJMoa0802743
5. Angrisani L, Santonicola A, lovino P, Formisano G, Buchwald H, Scopinaro N. Bariatric Surgery Worldwide 2013. Obes Surg. 2015 0ct;25(10):1822-32. doi: 10.1007/s11695-015-1657-z
6. Buchwald H, Oien DM. Metabolic/Bariatric Surgery Worldwide 2011. Obes Surg. 2013 Apr;23(4):427-36. doi: 10.1007/s11695-012-0864-0
7. Rubino F, Kaplan LM, Schauer PR, Cummings DE. Diabetes Surgery Summit Delegates. The Diabetes Surgery Summit consensus conference: recommendations for the evaluation and use of gastrointestinal surgery to treat type 2 diabetes mellitus. Ann Surg. 2010 Mar;251(3):399-405. doi: 10.1097/SLA.0b013e3181be34e7
8. Mingrone G, Panunzi S, De Gaetano A, Guidone C, Iaconelli A, Leccesi L, et al. Bariatric surgery versus conventional medical therapy for type 2 diabetes. N Engl J Med. 2012; 366:1577-1585. doi: 10.1056/ NEJMoa1200111
9. Schauer PR, Kashyap SR, Wolski K, Brethauer SA, Kirwan JP, Pothier CE, et al. Bariatric surgery versus intensive medical therapy in obese patients with diabetes. N Engl J Med. 2012; 366:1567-1576. doi: 10.1056/NEJMoa1200225
10.Courcoulas AP, Goodpaster BH, Eagleton JK, Belle SH, Kalarchian MA, Lang W, et al. Surgical vs medical treatments for type 2 diabetes mellitus: a
randomized clinical trial. JAMA Surg. 2014; 149:707715. doi: 10.1001/jamasurg.2014.467
11. Rubino F, Nathan DM, Eckel RH, Schauer PR, Alberti KG, Zimmet PZ, et al. Delegates of the 2nd Diabetes Surgery Summit. Metabolic surgery in the treatment algorithm for type 2 diabetes: a joint statement by international diabetes organizations. Diabetes Care 2016; 39:861-877. doi: 10.2337/dc16-0236
12. Schauer PR, Mingrone G, Ikramuddin S, Wolfe B. Clinical outcomes of metabolic surgery: efficacy of glycemic control, weight loss, and remission of diabetes. Diabetes Care 2016; 39:902-911. doi: 10.2337/dc16-0382
РЕЗЮМЕ
Бшюпанкреатичне шунтування в модифшацм Hess-Marceau у xipypri4HOMy лшуванш цукрового дiабетy 2 типу, асоцшованого з ожиршням
1.М. Тодуров, О.В. Перехрестенко, С.В. Косюхно, О.О. Калашнков, О.1. Плегуца, О.А. Потапов
Вступ. У 21 стол^т цукровий д1абет - одна з найсерйознших загроз для здоров'я людства загальносвпювого масштабу. З кожним роком все бшьше людей у свт страждае на це захворювання, яке може призвести до серйозних ускладнень, що iстотно зменшують тривалкть та попршують яккть життя.
Мета роботи - покращання результат хiрургiчного лкування хворих на цукровий дiабет 2 типу, асоцшований з ожиршням, шляхом оцшки результат операци бшюпанкреатичного шунтування в модифкаци Hess-Marceau.
Методи. Проаналiзовано результати хiрургiчного лкування 100 пацктчв iз морбщним ожиршням, яким було виконано бшюпанкреатичне шунтування в модифкаци Hess-Marceau. 1з них у 33 (33%) хворих було дiагностовано цукровий дiабет 2 типу (у 13 (39,4%) хворих - у стан компенсаций у 20 (60,6%) пацктчв - декомпенсаций
Результати. Встановлено, що виконання означеного оперативного втручання призвело до повноТ стшкоТ ремкп цукрового дiабету 2 типу у вах пацктчв, без потреби у призначенн чи продовженш гiпоглiкемiчноТ терапи в пкляоперацшному перюдк Жодного випадку ппоглкеми пкля оперативного втручання не спостеркалось. У вщдаленому пкляоперацшному перiодi ускладнення бшюпанкреатичного шунтування спостеркали у 9 (27,2%) хворих на цукровий дiабет 2 типу з 1
(3%) летальним випадком внаслщок синдрому протеУнмальнутрицй'. Зафiксовано суттеве покращання якосп життя пацктчв зi збтьшенням iндексу якостi життя за Moorehead-Ardelt II з -1,5±0,73 балу до операцй' до 1,7±0,49 балу через 2 роки пкля втручання та наступною стшкою стаб^зацкю показника на означеному рiвнi протягом п'ятирiчного термшу пiсляоперацiйного спостереження.
Висновки. Бiлiопанкреатичне шунтування в модифкацп Hess-Marceau е високоефективною методикою хiрургiчного лiкування цукрового дiабету 2 типу, асоцiйованого з ожиршням, виконання якоУ призвело до повноУ стшкоУ ремкп захворювання у вах пацкн^в з суттевим покращенням якосп Ух життя. Проте досить високий рiвень ускладнень та наявнкть летального випадку у вiддаленому пiсляоперацiйному перiодi свiдчать про недостатнiй «профiль безпеки» означеного барiатричного втручання та вказують на потребу подальших дослiджень у визначенн оптимально!' тактики хiрургiчного лкування пацiентiв на цукровий дiабет 2 типу.
Ключовi слова: цукровий дiабет 2 типу, ожирiння, бiлiопанкреатичне шунтування в модифкацП' Hess-Marceau, повна ремiсiя.
SUMMARY Biliopancreatic diversion in Hess-Marceau modification as a surgical treatment of type 2 diabetes associated with obesity Todurov IM, Perekhrestenko OV, Kosiukhno SV, Kalashnikov OO, Plehutsa OI, Potapov OA, State Scientific Institution "Center for Innovative Medical Technologies of the National Academy of Sciences of Ukraine", Kiev, Ukraine
Introduction. In the 21st century, diabetes mellitus is one of the most serious threats to the health of humanity on a global scale. Every year, more and more people in the world suffer from this disease, which can lead to serious complications that significantly reduce the duration and impair the quality of life.
Aim of the study. Improvement of the results of surgical treatment of patients with type 2 diabetes associated with obesity, by assessing the results of the biliopancreatic diversion in Hess-Marceau modification.
Methods. The results of surgical treatment of 100 patients with morbid obesity, who undergo biliopancreatic diversion in Hess-Marceau modification, were analyzed. 33 patients had type 2 diabetes mellitus (13 (39.4%) patients were in compensation, 20 (60.6%) patients - in decompensation of disease).
Results. It has been observed that surgical intervention has led to complete stable remission of type 2 diabetes in all patients (without the need for the appointment or continuation of hypoglycemic therapy) in the postoperative period. No case of hypoglycemia in this category of patients after surgery was observed. Late postoperative complications of biliopancreatic diversion were observed in 9 (27.2%) patients with type 2 diabetes mellitus with mortality rate 3% - 1 patient died from protein-malnutrition syndrome. Significant improvement in the quality of life of patients with an increase in the quality of life index for Moorehead-Ardelt II from -1.5±0.73 before surgery to 1.7±0.49 in 2 years after the procedure and subsequent steady stabilization index during 5-year follow-up was documented.
Conclusion. Biliopancreatic diversion in Hess-Marceau modification is high-effective surgical procedure for treatment of type 2 diabetes mellitus associated with obesity, which has led to complete stable remission of the disease in all patients with a significant improvement in their quality of life. However, the relatively high level of complications and the presence of a fatal case in the remote postoperative period indicate an inadequate "safety profile" of this bariatric procedure and the need for further research in determining the optimal strategy for surgical treatment of patients with type 2 diabetes.
Key words: type 2 diabetes mellitus, obesity, biliopancre-atic diversion with duodenal switch, complete remission.
Дата надходження до редакци 30.10.2017 р.
