CC BY
15
Орипнальш дозддження
Original Researches
МЕДИЦИНА
НЕВ1ДКЛАДНИХ СТАН1В
УДК 616.711:617.541/.559]-001.5-07-089.881 DOI: 10.22141/2224-0586.16.5.2020.212231
Радченко В.О.1, Попсуйшапка К.О.1, I^TepiHa Н.С.2
1ДУ «1нститут патологи хребта та cy^o6iB iM. проф. M.I. Ситенка НАМН Укра'ни», м. Харюв, Укра'на 2 Харювський на^ональний медичний yHiBepcrnez м. Харюв, Укра'на
Результати лкування неускладнених неповних вибухових переломiв
лл хребщв грудного й поперекового вшдшу хребта
Резюме. Шд впливом високоенергетичного осьового стискання виникае багатовiдламковий (вибухо-вий) перелом тиа хребця, що характеризуеться проникненням ккткових фрагментiв у хребтовий канал або паравертебральш тканини. Мета: проанализуватирезультати лтування пацiентiв из вибухо-вими переломами грудного та поперекового вiддiлiв хребта з використанням консервативноI терапи i хiрургiчного методу задньог короткоI транспедикулярног фiксацii. Матерiали таметоди. Проведений ретроспективний анализ результатiв лтування 22 хворi з неповним вибуховим переломом типу А3.1 i неповним вибуховим переломом з розколюванням типу А3.2 грудного i поперекового вiддiлiв хребта без неврологiчноiсимптоматики. Пацiентiврозподыили на двi групи: А (консервативне лтування) i Б (х^ рургiчний метод, коротка задня транспедикулярна фжсащя). Оцшювали штенсившсть больового синдрому, величину кiфотичноi деформаци, ступшь компреси тыа хребця та стенозу хребетного каналу, показники сагтального балансу. Результати. Консервативна тератя показана в лiкуваннi пацiентiв из вибуховими переломами типу А3.1 без неврологiчноi симптоматики, стенозу хребетного каналу (або до 10 %) i пошкодження заднього лШментозного комплексу. Метод заднього спондилодезу (коротка транспедикулярна фтсащя) рекомендований для лтування неповних вибухових переломiв типу А3.1
i А3.2 без неврологiчноi симптоматики, з щлими коренями дуг хребщв i ступенем фрагментаци тыа хребця до 50 % вiд його загально1' nлощi. Коротка шестигвинтова фтсащя забезпечуе корекщю деформаци до 5°, мтмальну П втрату та стабыьний остеосинтез. Висновки. Консервативний i хiрургiчний методи лтування гарантують задовыьний клтчний результат, але анализ рентгенограм показав перевагу хiрургiчного втручання.
Ключовi слова: вибуховий перелом тыа хребця; задня транспедикулярна фтсащя; спондилодез; ортез
Вступ
Вибуховий перелом тла хребця — це травматичне ушкодження хребта, при якому тто хребця вибухае або вибухае 3i змщенням шд впливом високоенергетичного осьового стискання (high-energy), що характеризуеться вщцентровою екструзiею фрагменпв з проникненням ысткових фрагменпв у паравертебральш тканини або хребтовий канал [2, 3, 5]. Вибуховi переломи, зпдно з класифшащею АО, бувають iзольованi з штактним задшм опорним комплексом або в комбь
наци з ушкодженням заднього опорного комплексу з дистракщею або ротащею [2, 3, 5]. Вибуховi переломи грудного та поперекового вщдшв е найбшьш поши-реними ушкодженнями з упх ушкоджень хребта та спинного мозку. Переломи грудного та поперекового вщдту хребта становлять приблизно 10 % в!д упх пе-реломiв скелета у дорослих [2]. Ушкодження грудного та поперекового вщдту хребта зустрiчаються найбшьш часто порiвняно з шшими локалiзацiями та становлять 40—60 % в!д упх ушкоджень хребта [2].
© «Медицина невщкладних сташв» / «Медицина неотложных состояний» / «Emergency Medicine» («Medicina neotloznyh sostoanij»), 2020 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2020
Для кореспонденцГГ: Радченко Володимир Олександрович, доктор медичних наук, професор, ДУ «1нститут патологи хребта та суглобiв iM. проф. М.1. Ситенка НАМН УкраГни», вул. Пушкшська, 80, м. Харш, 61024, УкраГна; e-mail: volod56@hotmail.com
For correspondence: V. Radchenko, MD, PhD, Professor, State Institution "Sytenko Institute of Spine and Joint Pathology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine", Pushkins-kaya st., 80, Kharkiv, 61024, Ukraine; e-mail: volod56@hotmail.com
т
Матерiали та методи
Проведено ретроспективне дослiдження 22 iсторiй хвороби, а саме: даних клшчного обстеження, рент-генологiчних, комп'ютерно-томографiчних, магшт-но-резонансних дослщжень (КТ, МРТ) до лiкування та шсля нього. Критерiями включення були хворi з неповним вибуховим переломом типу А3.1 та непо-вним вибуховим переломом з розколюванням типу А3.2 без невролопчно! симптоматики, яы отримували консервативне (група А) [4, 6] або хiрургiчне лiкування i3 застосуванням заднього транспедикулярного спон-дилодезу iз шестигвинтовою фiксацieю (група Б) [10]. До групи хворих, у якш використовувався консерва-тивний метод л^вання, увiйшли 5 хворих (група А). До групи хворих, у яких використовувався метод хiрур-гiчного втручання (група Б), — 17 хворих. Критерiями включення в групу з х^рурпчним методом лiкування стали хворi з цiлими коренями дуг хребщв i ступенем фрагментаци тiла хребця до 50 % вщ його загально! площi [10].
При ктшчному оглядi оцiнювали iнтенсивнiсть больового синдрому зпдно з вiзуально-аналоговою шкалою (ВАШ) вщ 0 до 10 балiв: 0 та 1 — це вщсутшсть болю, а 9—10 — нестерпний бть, який незначно змен-шуеться за рахунок наркотичних анальгетиыв.
Основним методом дiагностики, планування та ощнювання результатiв лiкування хворих була рентге-нографiя хребта, яку виконували в стандартних проек-цiях (передньозаднш i бiчнiй) до та шсля лшування, а також протягом усього термшу спостереження за хво-рими. Ус спондилограми робили за стандартною методикою. При виборi мюця центраци рентгенологiчного дослiдження орieнтувались на наявшсть юфотично1 деформаци хребта, на бть, на рiвень неврологiчних порушень. Контрольна рентгенографiя виконувалась вiдразу шсля хiрургiчного втручання та пiсля вертика-лiзацil хворого. Далi контрольну рентгенографш виконували через 3 мюящ, через 6 мiсяцiв та через 1 рк: пiсля операци. У разi консервативного лiкування рентгенографш робили пiсля вертикалiзацil хворого, через 2 тижш пiсля ортезування, через 1 мюяць, через 3 мюя-цi, через 6 мiсяцiв, через 1 рк: пiсля ортезування.
Ус рентгенограми були рентгенометрично проана-лiзованi. Перша рентгенологiчна ознака — кут ифо-тично! деформаци на рiвнi переходного грудопопереко-вого вiддiлу хребта, що визначали за допомогою методу вимiрювання кута кiфозу за Коббу (рис. 1).
З метою визначення сагггального балансу хребта як ознаки гармошчного балансування хребта над тазом виконували рентгенографш поперекового та грудного вщдшв хребта зi свинцевим схилом iз захватом головок стегон у бiчнiй проекци, в положенш стоячи, на платформному стетографi. На спондилограмах визначали позицiйнi параметри саптального хребетно-тазо-вого балансу втносно лши гравп-аци (лши свинцевого схилу) та константний параметр вiдхилу таза вщ верти-кально1 осi PI [7] (рис. 2).
До позицшних хребтових параметрiв вiдносять величину ыфозу, величину лордозу та сагiтальну вер-тикальну вiсь. Величину грудного ыфозу (TK) та величину поперекового лордозу (LL) вимiрювали зпдно з описаними методиками. Серед показниыв функщ-онального стану хребта оцiнювали саптальний хреб-товий баланс за рахунок вимiрювання саптально1 вертикально1 осi (SVA). Дал^ згiдно iз Spinal deformity classification, розраховуеться сшввтношення поперекового лордозу та скошеносп таза (PI—LL) [7, 9].
Другим основним методом дiагностики, планування та ощнювання результапв лiкування хворих е комп'ютерна томографiя хребта. Усiм хворим втразу пiсля травми виконували комп'ютерну томографш та вимiрювали розмiр хребтового каналу. Площу сап-тального розмiру на аксальних зрiзах розраховували за формулою:
СУ
СН
х 100 %,
де СУ — саптальний розмiр каналу на рiвнi ушкодже-ного хребця, СН — саптальний розмiр хребтового каналу на рiвнi неушкодженого хребця. Вимiрювання сагiтального розмiру слщ виконувати на одному рiвнi в ушкодженому та неушкодженому сегментах. Розмiр хребтового каналу виражаеться у втсотках [8].
Далi при аналiзi МРТ особливу увагу придтяли наявностi та ступеню тяжкост ушкодження мiжхреб-
Рисунок 1. Методики вим'рювання кута за Коббу [8]
Рисунок 2. Схема вим1рювання: а) грудного мфозу та поперекового лордозу; б) показнимв крижово-тазового балансу: а — крижовий нахил, в — скошенсть таза (Р\), у — тазовий нахил, б — вистояння таза;
в) саптально вертикальноУ ос хребта ^УА)
цевого диска, визначали наявтсть фрагмента диска в хребцевому канал^ можливють комбшацп розриву диска та розриву передньо! поздовжньо! зв'язки. Також вивчали стан зв'язок заднього опорного комплексу (м1жостисто! та надостисто! зв'язок) [6].
Для консервативного лжування використовува-ли ортези, що реклинували хребет. У першi днi пiсля травмування виконували оптичне сканування тулуба пацieнта стоячи або лежачи, залежно вiд стану пащен-та. Для сканування використовували мобшьний при-стрiй Strukture Sensnor виробництва американсько! фiрми. Моделювання тулуба проводили за допомогою комп'ютерно! програми (рис. 3а). За 3Б-моделлю тулуба на верстай з обчислювально-програмним управ-лiнням виготовляли з пiнополiуретану модель ортезу. Ортез формувався за моделлю методом термовакуум-формовки iз термопластичного матерiалу полiетилен марки РЕ-500 виробництва шмецько! фiрми.
Серед методiв хiрургiчного лiкування у хворих використовували метод заднього спондилодезу iз застосу-ванням транспедикулярних конструкцiй. Даний метод застосовували у 17 хворих з вибуховим переломом тiла
Рисунок 3. 3D-модель тулуба (а); зовншнй вигляд хворого в ортезi (б, в)
хребця з цГлими коренями дуг та фрагментащею тГла хребця до 50 % вГд його загально! площi. Усi хГрурпч-т втручання робили в плановому порядку. Через 2—3 доби тсля повного обстеження хворим проводили хь рурпчне втручання п1д комбiнованою анестезiею з ви-користанням ендотрахеального та внутрГшньовенного наркозу. При хiрургiчному лiкуваннi використовували класичний доступ до заднiх вщцшв грудних i попереко-вих хребщв. Пiсля проведення хiрургiчного доступу до заднГх вщщлГв тГл хребцiв у дуги хребщв встановлюють транспедикулярнi гвинти. Шсля встановлення моноак-сiальних або полiаксiальних транспедикулярних гвин-тiв !х з'еднують заздалегiдь вигнутими коригувальними стрижнями, як1 фiксують до них за допомогою спещаль-них гайок. Корекцш деформацп виконувалась перш за все за рахунок тиску на вершину деформацп, за рахунок дистракцп. ПГсля заднього спондилодезу безпосеред-ньо виконували активне дренування тсляоперацшно! рани. УсГм хворим пГсля операцГ! та протягом перших 5 дГ6 проводили шструментальний г лабораторний мо-нГторинг показникГв кровГ та стану всГх оргатв Г систем органГзму. Протягом перших 3—5 дГб дослГджували такГ показники кровГ, як рГвень гемоглобшу, кшьюсть еритроцитГв, гематокрит. ПГсля хгрурпчного втручання за наявностГ остаточного больового синдрому в хребтГ застосовували фГзютерапго й голкорефлексотерапГю. Хворих вертикалГзували наступно! доби пГсля хГрурпч-ного втручання. ПГсля вертикалГзацГ! робили контроль-ну рентгенографГю. У пГсляоперацГйному перГодГ проводили антибактерГальну та протизапальну тератю. На 12-ту добу хворим зтмали шви та виписували.
Результати
У грут хворих (5 осГб), яким проводили консерва-тивне лГкування, усГ ушкодження хребта були неусклад-нет. В цГй групГ вГдмГчався неповний вибуховий перелом типу А3.1. За мехатзмом травмування, як Г при всГх вибухових переломах, в трьох випадках була дорожньо-транспортна пригода, а в двох — падшня з висоти. 1н-
^w
Таблиця 1. Розподл хворих за морфолопею ушкоджень i регенерац1сю
PiBeHb Тип Кут, град. Стеноз, % КомпреЫя, % Л^аментоз Дуги Кореш дуг Регенеращя
До лжування Пюля лжування
L А3.2 10 0 15 30 + - - Ендоост.
thxii А3.2 10 10 15 50 + - - Ендоост.
L А3.2 2 0 0 0 - - - Ендоост.
liv А3.2 L 28 0 30 40 - - - Ендоост.
li А3.2 10 10 40 50 - - - Ендоост.
тенсивнсть больового синдрому вГдразу тсля травми становила 7—8 бал1в за ВАШ. Через два тижш тсля ль кування iнтенсивнiсть болю знизилась до 6 бал1в. Пiсля ортезування iнтенсивнiсть больового синдрому змгни-лась i була 4—5 бал1в. Тгльки згодом больовий синдром регресував i досягнув 2 бал1в. Через 3 мкящ пiсля лгку-вання в уск хворих спостерiгалися повне вГдновлення функцп i практично повна вщсуттсть больового синдрому. В одно! хворо! з неповним вибуховим переломом зi стенозом хребтового каналу до 10 % i величиною кТ-фотично! деформацп 10° пiсля травми, що далi прогре-сувала, спостерггався хронiчний больовий синдром з гнтенсивтстю до 3 бал1в.
Результати ана^зу морфологií ушкодження
й nepe6iry регенерацп у хворих,
якi отримували консервативне лiкyвання
Аналiз структурних зм1н у хребтовому сегмента в груй хворих, якТ отримували консервативне л1кування, засвГдчив, що морфологiчна картина була достатньо полшорфна. ПотрГбно сказати, що трьом хворим було запропоновано хГрурйчне лжування, в1д якого вони в1дмовились. Двом хворим консервативний метод ль кування було обрано первинно свГдомо.
Залежно вГд р1вня ушкодження хворГ розподглились так: у чотирьох хворих — ушкодження переходного гру-допоперекового вщдшу хребта, в одного хворого — по-перекового вщдшу хребта. За морфолопею ушкодження в чотирьох хворих був неповний вибуховий перелом типу А3.1, а в одно'! хворо'! — клиноподГбне ушкодження тша хребця типу A1.2.
При аналГзГ стввщношення величини юфотич-но! деформацГ! i ступеня стенозу хребтового каналу у двох хворих було звуження площГ хребтового каналу до 10 %. У трьох хворих, включаючи хворих зГ стенозом, — до 10 %, величина юфотично! деформацГ! становила 10°. У хворого з вибуховим переломом поперекового вщдшу хребта (L^) спостерпався гГполордоз з кутом 28° i без стенозу хребтового каналу.
При аналГзГ змГн з боку тша хребця практично в уск хворих (4 пащенти) була компрес1я тша хребця рГзного ступеня (рис. 4). У двох хворих ступгнь компресй т1ла хребця досяг 15 %, у двох — 30 i 40 % вГдповгдно. Дуже важливо, що у хворих, якТ мали р1вень компресй 15 %, за даними МРТ спостерпали ушкодження заднього ль гаментозного комплексу i в процесГ лГкування вГдзна-чали просГдання висоти т1ла хребця до 30 i 50 % вГдповгдно (бгльше н1ж в 2 рази).
З огляду на характер регенерацп хребтового сегмента в грут хворих, яким проводилось консервативне лГкування, лише двом були виконаш контрольнi томо-графп б1льше н1ж через 1 рiк, якi були ретельно про-аналiзованi.
Так, регенерац1я т1ла хребця переб1гала за типом ен-доостально! регенерац1!. У центрi т1ла хребця залишав-ся дефект тша, що, не виключено, був заповнений ма-терiалом м1жхребцевого диска. По переднГй поверхнi т1ла хребця спостерпались поодинок1 остеофiти. Були достатньо виражеш дегенеративнi зм1ни в суглобах ушкодженого хребтового сегмента (рис. 5).
Результати консервативного лкування хворих за величиною мфотично!' деформацií i сагiтальним балансом хребта
У групi хворих, яю отримували консервативне ль кування, середня величина к1фотично! деформац1! (на рiвнi переходного вщдшу хребта) тсля травми становила 8°. Шсля лжування середня величина юфотич-но! деформацГ! — 12,25°. Середня втрата корекцп при консервативному лiкуваннi — 5°. У хворого з ушко-дженням поперекового вщдшу хребта (Ь1у) величина лордозу пiсля травми становила 28°, а в процей лжування зменшилась до 20° (норма — 30—50°). При аналiзi структурних змш у двох хворих з найбшьшою втратою корекц1! з 10° до 16° i з 10° до 18° вщповщно спостерГга-лось ушкодження заднього лГгаментозного комплексу. У хворого з втратою корекцп на 3° ушкоджень заднього
Рисунок 4. Ступнь компресй' тла хребця: а) псля травми; б) у процес лкування
опорного комплексу не спостерталось. Таким чином, саме ушкодження заднього лiгаментозного комплексу призводить до найбшьшо'! втрати корекцп деформацп i зменшення висоти тша хребця.
Клшчний приклад 1
Хвора Я., 18 роюв, надiйшла до кишки патоло-г11 хребта з дiагнозом «неускладненш неповний ви-буховий перелом тша хребця (за класифжащею АО А3.1)». Травма в побут при падiннi з третього поверху. Невролоична симптоматика вщсутня. При надходжен-
m до стацiонару у хворо! спостертався багатофрагмен-тарний вибуховий перелом верхньо! частини тша хребця, що займав 1/4 його плошд, — неповний вибуховий перелом. Величина юфотично! деформацп пiсля трав-ми — 10° (рис. 6а). За даними МРТ у хворо! було ушкодження заднього лггаментозного комплексу (рис. 6в). Стеноз хребтового каналу вщсутнш. Хворш було про-ведене консервативне лжування з використанням жорсткого ортезу iз полiетилену (PPE-500). На конт-pольнiй рентгенографп через 3 мюящ пiсля лiкування
.Emotion 16(2010) Ex: 1
L_Spine 1.5 B31s Se: 3/2 Im: 49/110 Ax 11139.3
512x512 B31s
MDC LUX Kharkov Emotion 16 (2010) OVCHARENKO N.P. Ex: 1 1972 Nov 10 F 55098 L_Spine 1.5 B31s Acc Se* 3/2 2016 Apr 23 Im: 52/110 Acq Ten: 10:32:26.332902 Ax: 11142.9
512x512 B31s
MDC LUX Kharkov OVCHARENKO N.P. 1972 Nov 10 F 55098 Acc: 2016 Apr 23 Acq Tm: 10:32:26.572892
/ Г
; -Jfr«
ъ a
130.0 kV 600mA 1.5 mm/0:0:-1 Tilt: 0.0
_
Lin
W:2500 L:48
130.0 kV 59.0 mA 1.5 mm/0.0:1 __Tilt 0.0
-----Lin
DFOV: 19.6x19.6cm W:2500 L48
DFOV: 19.6 x 19.6cm
Рисунок 5. Ак&альш зр 'зи комп'ютерно)' томографп хворо)' через 1 рк п'/сля консервативного лкування
вибухового перелому
Рисунок 6. Рентгенограми хворо)', яка отримувала консервативне лкування: а) величина юфотично)' деформацп псля травми 10°; б) величина юфотично)' деформацп через 3 мсяц псля травми 16°; в) МРТ-картина ушкодження заднього лкаментозного комплексу
Таблиця 2. Розподл хворих за величиною юфотично)' деформацп / саптальним балансом хребта
PiBeHb Тип Кут, град. Втрата, град. SVA PI-LL, град.
До лшування Пюля лшування
А3.1 10 16 6 1,5 15
thxii А3.1 10 18 8 1,2 20
А1.2 2 2 0 1,5 -10
liv А3.1 L 28 L 20 8 - -
li А3.1 10 13 3 2,4 20
т
за рахунок ортезу величина деформац!! збiльшилась до 16°. Втрата корекц!! деформац!! досягала 6°. Через 3 мь сяцi больовий синдром вщсутнш, хвора пересуваеться самостiйно, скарг немае.
При оцшюванш сагiтального балансу вщзначено, що у трьох хворих спостерталось збiльшення показни-кiв Р1—ЬЬ в межах помiрного (+) збiльшення.
Кл1тчнш приклад 2
Так, у хворо! О. тсля консервативного лшування вибухового перелому типу А3.1 вiдзначена юфотична деформацiя до 16°. Давнiсть тсля травми — 3 роки. Величина поперекового лордозу становила 70°, 8УЛ — 1,2, показник Р1—ЬЬ — 20°. Таким чином, у хворо! спо-стер^алось помiрне порушення сагггального балансу у виглядi гiперлордозу, яке призвело до спондилоартро-зу, дискозу, стенозу хребтового каналу (рис. 7).
Таким чином, при використант консервативного методу л^вання вибухових переломiв хребта деякий час збертаеться больовий синдром середньо! штен-сивностi, який iз часом повнiстю регресуе, та вщнов-люеться функция хребта. Незважаючи на наявтсть кiфотично! деформац!!, функцiональний результат в бшьшоста випадкiв консервативного лшування задо-вiльний. У деяких хворих з наявтстю кiфотично! деформацГ! можливий хронiчний больовий синдром.
Шдсумовуючи результати консервативного лшу-вання, можна зробити висновок, що воно е методом вибору в лшувант вибухових переломiв типу А3.1 без невролопчно! симптоматики, без стенозу хребтового каналу (можливий стеноз до 10 %), без ушкодження за-днього лтаментозного комплексу.
Результати дослiджень у груп хворих, у яких використовували коротку шестигвинтову фiксацiю
Групу хворих, у яких використовували шестигвинтову фжсацш, становили 17 ошб. Усi ушкодження були неускладнеш. Усi хворi те! групи (100 %) мали непов-ний вибуховий перелом (А3.1) — 13 хворих та непов-
ний вибуховий перелом з розколюванням (А3.2) —
4 хворi. У бшьшоста хворих ушкодження припадали на перехщний грудопоперековий вiддiл хребта (ТИХ1— Ьп) — 9 хворих. Ушкодження грудного вщдшу хребта (Т^—Т^) — у 2 хворих. Ушкодження поперекового вщщлу хребта (Ь111—81) — у 6 хворих. У 4 хворих вщмь чалось ушкодження Ьш хребця, а у 2 — Ц хребця. Деяю автори ушкодження Ьш хребця вщносять до перехщно-го грудопоперекового вщдшу хребта, тому у цих хворих ми визначали як величину юфотично! деформац!!, так i величину поперекового лордозу.
Середнш вiк хворих становив 30,5 року. 1нтенсив-нiсть больового синдрому в мгсщ перелому у хворих тсля травми — 7 балiв за ВАШ. Шсля хiрургiчного ста-бшзуючого втручання iнтенсивнiсть больового синдрому за ВАШ знизилась до 3 балiв i була пов'язана з вщчуттям болю в дiлянцi тсляоперацшно! рани. Через
5 днiв тсля операц!! за допомогою медикаментозного протизапального та фiзiотерапевтичного лiкування больовий синдром практично в ус!х хворих повшстю регресував.
Результати аналiзу морфологiT ушкодження та переб^ регенерацiT у хворих, як отримували хiрургiчнi втручання iз застосуванням короткоТ шестигвинтовоТ фксацп
При аналiзi структурних змiн у хребтовому сегмен-тi в групi хворих, у яких використовувався хiрургiчний метод л^вання iз короткою транспедикулярною фш-сацiею, морфологiчна картина була в бшьшоста випад-кiв схожа на змши у хворих, яких лшували консервативно, за винятком патенпв зi стенозом 40—50 %.
Ознакою, що характеризуе тяжкiсть ушкодження тша хребця, е ступiнь компрес!! тiла хребця або ступiнь фрагментац!! тiла хребця. Цi показники ви-значаються при рентгенологiчному та комп'ютерно-томографiчному обстеженнi за описаною вище методикою. Показник фрагментац!! е шшою характеристикою руйнац!! i бшьше вiдноситься до показника
3?»
т»
Рисунок 7. КлЫчний приклад вщдаленого результату консервативного лкування з формуванням
компенсаторного пперлодозу (PI-LL — 15°)
Орипнальш досодження / Original Researches ^^^^^^^^^^^^^^^
8 %. Величина компреси тта хребця 30—40 % — у 12 хворих (70,6 %). Величина корекци висоти тта хребця у цих хворих становила 19,5 %. Таким чином, у rpyni хворих, у яких використовувалась коротка транспе-дикулярна фiксацiя, у бiльшостi ошб висота компреси тiла хребця 30—40 %, а шсля корекци деформаци за до-помогою транспедикулярних конструкцш висота тiла хребця збiльшилась i в середньому становила 19,5 % в!д початково! висоти тiла (рис. 8).
Наступною ознакою е стутнь стенозу хребтового каналу. У всгх хворих стеноз хребтового каналу вини-кав внаслiдок фрагментаци задньоверхнього краю тта хребця (рис. 9). Задньоверхнш край вщколюеться вiд основно! фрагментовано! дiлянки тiла хребця (рис. 9а), а в деяких випадках вщколюеться iзольовано зi збере-женням цшсноста всього тiла (рис. 9б). Розмipи фрагмента та ступiнь його пролабшвання в хребтовий канал залежать вiд pозподiлу та штенсивност зовнiшньоi' сили, яка травмуе. Побачити справжш pозмipи фрагмента задньоверхньо! частини тiла хребця можливо лише за допомогою комп'ютерно! томограф!!. В епоху вщсутносл томографи недооцiнювали розм1ри задньо-го фрагмента, тому що за даними pентгенологiчного дослiдження складно оцшити його наявнiсть i розм1ри, а величина ыфотично! деформаци не залежить в1д роз-м1р1в стенозу хребтового каналу.
Середнш розм1р хребтового каналу шсля травми становив 18,5 % (розрахунок проводився, включаючи хворих, яы мали показники стенозу до i п1сля втру-чання 0 %). Середнш розм1р хребтового каналу шсля х1рурпчного втручання в груш хворих, у яких викорис-товували коротку шестигвинтову фiксацiю, — 6,5 % (ктьысть оцiнюваних томограм та хворих з 0-м зна-ченням становила 11). Таким чином, середня величина
Таблиця 3. Розподл хворих за морфологею ушкодження й процесом переб'1гу регенерацп
PiBeHb Тип Кут, град. Стеноз, % Компреая, % Л^а-ментоз Дуги Кореш дуг Регенеращя
До лкування Пюля лшування До лшування Пюля лшування
li А3.1 7 10 0 30 20 - - Ендоост.
li А3.1 15 15 15 30 20 - - Ендоост.
L А3.1 14 0 0 30 30 - - Ендоост.
L А3.1 8 0 0 40 30 Ендоост.
L А3.1 10 10 0 10 10 Ендоост.
lIII А3.1 5 20 10 30 30 + - - Перюст.
lv А3.2 45 20 - 10 0 - - Ендоост.
lIII А3.1 8 30 7 20 20 + - - Ендоост.
thxii А3.1 26 0 0 30 15 - - Ендоост.
thxii А3.1 10 50 20 30 10 - - Ендоост.
ll А3.2 14 40 20 30 10 - - Ендоост.
Lii А3.1 10 50 - 15 0 - - Ендоост.
l,ii А3.2 7 0 0 40 30 +
L, А3.2 21 0 - 40 10 Перюст.
TH7 А3.1 40 20 - 15 10 Перюст.
TH8 А3.1 40 0 - 40 10
lv А3.1 60 - 30 20 - -
Рисунок 8. Стутнь корекци висоти тла хребця псля використання задньо/ транспедикулярно/ конструкции а) до операцн; б) псля операцн'
стенозу хребтового каналу. Середнш стушнь компреси тта хребця до х^рурпчного втручання становив 27,6 % висоти тта хребця. Середнш стутнь компреси тта хребця шсля операци — 16,1 %. Таким чином, при ви-користанш коротко! шестигвинтово! фшсаци величина корекци висоти тта становила 11,5 %. Детал1зуючи стутнь компреси тта хребця, ми виявили так! законо-мiрностi. Так, величина компреси до 20 % була у 5 хворих (29,4 %) i стушнь корекци у цих хворих становив
корекцп стенозу хребтового каналу в груш хворих з короткою шестигвинтовою фiксацieю — 12 %. Для аналь зу тако! важливо! ознаки, як стутнь стенозу, найбiльш значуща деталiзацiя цих показникiв. Так, у вах хворих групи, у якш використовували коротку шестигвинтову фiксацiю, кореш дуг та дуги хребщв були неушкоджеш, а ступiнь руйнацií тша хребця був незначний та включав переважно верхню частину тша хребця (27,6 % ви-соти тша хребця) (рис. 10).
Стеноз хребтового каналу до 10 % площi перетину був у 8 хворих. Шють хворих iз 8 мали показники стенозу хребтового каналу 0 %. А двое хворих зi стенозом 10 % тсля х1рурпчного втручання мали повне вщнов-лення просвiту хребтового каналу. Стеноз хребтового каналу вщ 11 до 30 % був у 5 хворих. В одно! хворо! зi стенозом 15 % тсля травми через 6 мюящв розмiри хребтового каналу не змшились (рис. 11).
Рисунок 9. Вар!анти фрагментацп при вибуховому перелом'! тла хребця типу А3.1, А3.2
МХ600(Юиа1 Ех: 1007
С: С-Эе: 212 1т: 40/91 Ах: 1990.0
512x512
1973^106 Р 1007
Асс:
•И
120.0 кУ 200 .0 тА 6.0 тт/0.4:1 "ПИ: 0.0 25.5 Б □ п
W:1600 1_:550
ОРОУ: 18.0x1«
АдиШоп Ех: 16198 Эрте 2.0 Эе: 2/4 1т: 13/30 Ах: Р1071.5 А КМСН2 Оегнзепко Уи.У. рЙ973 ЛиЮб Р 3781217 Асс: 2879 2017 Рее 22 АсяТт: 12:40:32 000
512x512 РС11
Я ^ } -• 1 у с \ _ •
135.0к§Ш 120.0 тА 1 2.0тт/0.0:1та: 0.0 ЕТ 750.0 игшсмшпво! Шю W:2500 1_:480 0 6РОУ: 14.3х14.3ст
Рисунок 10. Стутнь стенозу хребтового каналу: а) до х'рурпчного втручання — 30 %;
б) тсля юрурпчного втручання — 7 %
Рисунок 11. Стутнь стенозу хребтового каналу: а) до х'рурпчного втручання — 15 %; б) тсля юрурпчного втручання — 15 %; в) через 6 м1сяц1в — 15 %
спирпп
ччпмоиу
ЮигИу I тсгдспсу Ila5pl1.1l ГНМЧ, МХ 6000 (Ни)
Й
Ъавый
КМСН2 АдиШог Олирпп Э.Э. Ех: 16601 1984 ГЧсж 28 М 2980118 Эрте 2.0 ^Асс: 3282 Эе: 2/5 2018 ^п 19 !т: 12/За|И АсдТт: 10:29:33.800 Ах: 11110.5
I 512x512
Ш\ ГС11
КМСН2 I СИирпп З.Б.
1984 ЫОУ28 М 2980118 ИК Асс: 3282 2018 иап 19 АсдТт: 10:29:33.800
135.0 кУ
301 ош"1 2 .0 г-1гп/Э,0.1 Ш 0.0
0 .8 Б
Уп
йРОУ: 20.4x20.4cm W:2500 1_:480
ОРОУ: 20.4x20.4cm
Рисунок 12. Рентгенограми й томограми хворого: а) до х'рурпчного втручання; б) псля операци; в) через 1 рк псля операци; г) через 2 роки псля операци
т
У решти хворих зi стенозом хребтового каналу до
30 % вiдмiчалось вщновлення просвiту до рiзних по-казникiв (вщ 20 до 10 %, вщ 30 до 10 % i т.д.).
Четверо хворих в груш, у яый використовували ко-ротку шестигвинтову фшсацш, мали стеноз хребтового каналу вщ 40 до 60 %. Серед цих хворих один хворий
31 стенозом до 60 % мав вибуховий перелом IV хребця. Три хворi з вибуховими переломами переходного вщ-дiлу хребта мали стеноз хребтового каналу 40—50 %. У вшх хворих з таким ступенем стенозу було вщновлен-ня просвпу хребтового каналу рiзного ступеня.
Клжчний приклад 3
Хворий Ч., 30 рокiв, отримав травму при падш-нi з працюючого атракщону у парку розваг з висоти приблизно 4 метри на швидкость При надходженш до стацiонару хворий мав дiагноз «неускладнений не-повний вибуховий перелом тша ТЬИ1 хребця». Зi слiв хворого, вiдразу тсля травми нiяких порушень функ-ци нижнiх кiнцiвок не вiдчував. Протягом деякого часу пiсля травми хворий активно пересувався, не вщ-чуваючи нiякого дискомфорту. Вiдразу пiсля звернен-ня хворому виконано рентгенологiчне обстеження з подальшим комп'ютерно-томографiчним дослщжен-ням. Хворий скаржився на наявнють болю в грудо-поперековому вiддiлi хребта середньо! iнтенсивностi (7 балiв за ВАШ), порушення функцп хребта. Шсля обстеження хворому встановлено дiагноз «неускладнений неповний вибуховий перелом тша ТЬ хребця». За даними томограф!! стеноз хребтового каналу становив 50 % внаслщок змiщення верхньозаднього фрагмента тша хребця. Ушкодження дуг i коренiв дуг хребця не спостерпалось. За даними рентенолопч-ного дослщження величина кiфотично! деформац!! становила 10°. Стутнь компрес!! (фрагментацп) пе-редньо! частини тiла хребця — 30 %. Хворому було
запропоновано хiрургiчне лшування. У плановому порядку виконане хiрургiчне втручання: корекцiя деформацп. Заднiй кiстковопластичний спондило-дез ТЬХ1—ТЬХ11—11 транспедикулярною конструкцieю. Пiсляоперацiйний перiод перебрав без особливостей. Наступного дня хворого вертикал1зовано. На 12-ту добу хворому знято шви та виписано. Хворому проводилось контрольне обстеження через 6 мюящв, через 1 рш, через 2 роки шсля хiрургiчного втручання. Вщ-разу шсля операци в положеннi хворого стоячи величина ыфотично! деформацп становила 4° (рис. 12б). Через 2 роки тсля хiрургiчного л^вання величина ыфотично! деформацп 7°. Таким чином, втрати ыфотично! деформацп не було.
Наступною ознакою е спiввiдношення ступеня стенозу хребтового каналу та величини ыфотично! деформац!!. Так, у хворих, яы мали максимальш по-казники стенозу хребтового каналу 40—50 %, величина ыфотично! деформац!! становила 10—14°. В той же час при величин кута 26° на рiвнi ТЬХ11 хребця стеноз хребтового каналу був вщсутнш. Таким чином, ми бачимо, що стутнь стенозу хребтового каналу не залежить в!д величини кiфотично! деформац!!.
Дал1 ми оцiнювали спiввiдношення величини ы-фотично! деформац!! i наявнють ушкодження задньо-го опорного комплексу. На жаль, у цш груш лише трое хворих пройшли МРТ-дослщження. Це перш за все пов'язано з тим, що бшьшють фах^вшв вважае недоцiльним виконувати МРТ хворим з неускладне-ним ушкодженням хребта. Так, вс хворi, якi пройшли МРТ-дослщження, ушкодження заднього опорного комплексу не мали.
Регенерация тiла хребця у бiльшостi хворих з ви-користанням шестигвинтово! фшсаци перебпала за типом ендоостального остеогенезу, який розвиваеть-
АдиМоп Ех: 16601 Зрте 2.0 Эе: 2/5 1т: 12/30 Ах: 11110.5 А КМСН2 СЬиргт Э.Э. 1984 ЫОУ 28 М 2980118 Асс: 3282 2018 иап 19 АсдТгп: 10:29:33.800 АдиШоп Ех: 16198 Эрте 2.0 Эе: 2/4 1т: 13/30 Ах: Р1071.5 А КМСН2 Оепгёепко Уи.У, ШЛЮб Я 3781217 Асс: 2879 2017 Оес 22 кщ Тгп: 12:40:32.000
512x512 РС1.1 \ 1 512x512 РС11
135.0 кУ 301 .ОтА 2.0 тт/0.0:1 "ПИ: 0.0 0.8 з ^ А у-• */» 1 • Я 135.0 кУ 120.0 тА 2.0 тт/0.0:Ш:0.0 ЕТ 750.0 тг ип:ОСМЛт:ОСМ/[с1:Ю УУ:2500 1_:480 и С ■ ■ш г® ; •
Ып \Л/:2500 1:480 1 Й ОГОУ: 20.4х20.4ст р ОРОУ: 14.3x14.3cm
Рисунок 13. Акс'шльт томограми з ознаками ендоостально/ регенераци тша хребця та заднього спондилодезу на оперованому сегмент
«
■
ся за типом анпогенного, хондрального та десмаль-ного ысткоутворення (14 хворих) [1]. Лише у 3 хворих регенеращя перебрала за рахунок перюстально! регенераци з формуванням мютка м1ж т1лами хребщв по ходу передньо! поздовжньо! зв'язки. У 5 хворих, у яких термш спостереження становив бшьше двох роив, спостер1галось формування заднього спонди-лодезу (рис. 13).
Результати лiкування хворих за величиною мфотичноТ деформацií i сагiтальним балансом хребта
По-перше, ми анал1зували хворих з ушкодженням перех1дного грудопоперекового вщдшу хребта (ТИХ1— Ьш) — 13 хворих. У 8 хворих (61,5 %) тсля травми величина ыфотично! деформаци становила до 12°. У 5 хворих (38,4 %) величина деформаци до операци — вщ 12° до 21°. В одного хворого величина ыфотично! деформаци була 26°. Таким чином, середня величина ыфотично! деформаци тсля травми на р1вш переходного грудопоперекового вщдшу хребта (ТЬХ1—Ь111) становила майже 12° (11,92°).
Практично в ус1х хворих повно! корекци' деформаци досягнуто не було (12 хворих, 92 %). В одного хворого була досягнута корекщя деформаци до 0° з ушкодженням Ь1 хребця. У хворих, у яких величина ыфозу була бшьше 12°, у 3 була досягнута корекщя до 4—5°, а в одного — до 10°. У хворих, у яких первинна деформащя становила до 12°, корекщя деформаци до 5° включно була досягнута у 6 ос1б. При загальному шдрахунку тс-
ля х^рурпчного втручання середня величина ыфотично! деформаци' на р1вш переходного грудопоперекового вщдшу хребта (ThXI—LIII) у хворих з шестигвинтовою фшсащею становила 5°. Використання методу коротко! транспедикуляно! фшсацй' при вибухових переломах типу А3.1, А3.2 в середньому забезпечило корекцш деформацй' на 7° (середня величина ыфотично! деформаци' тсля травми — 12°, тсля х^рурпчного втручання — 5°).
Втрата корекци' у вщдаленому шсляоперацшному перюд1 (3,6 мюяця i 1 рш) лише у 4 хворих становила до 2°. У бшьшост хворих (70 %) втрати корекци' не було. Таким чином, середня втрата корекци' у вщдаленому шсляоперацшному перюд1 на р1вш (ThXI—LIII) — 0,7°.
Дал1 ми анал1зували величину поперекового лордозу у хворих з ушкодженням поперекового вщдшу хребта (LIII—SI). Як ми описували рашше, ушкодження LIII хребця ми рахували як поза принципом оцшювання перех1дного в1дд1лу хребта, так i поза принципом ви-м1рювання при ушкодженнях поперекового в1дд1лу хребта.
У 5 хворих шсля х1рург1чного втручання вим1рюва-ли показники саг1тального балансу. Так, саптальний баланс у вс1х хворих було вщновлено (рис. 14). У 3 хворих лшгя SVA становила 1,0 см, в 1 хворого — 1,5 см i ще в 1 хворого — 0,5 см. Показник PI—LL був 10°, а в 1 хворо! — 15° — пом1рно збшьшений.
Шсля анал1зу результапв лшування хворих з ви-користанням шестигвинтово! фшсацп' можливо зробити так1 висновки. Задня коротка транспеди-
Таблиця 4. Розподл хворих за величиною к'фотичноУ деформаци i ступенем стенозу в rpyni
з шестигвинтовою фксащею
PiBeHb Тип ушкодження Стеноз, % Кут мфозу, град. SVA, см PI—LL, град.
До лшування Пюля лшування Через 1 piK
L А3.1 10 7 5 6 1,5 15
L А3.1 10 15 5 5 0,5 10
L А3.1 0 14 4 5
L А3.1 0 8 5 -
L А3.1 10 10 5 -
L|i i А3.1 20 5 3 3
Lv А3.2 20 17 0 -
Li А3.1 20 8 3 0 1,0 10
Thxii А3.1 0 26 10 -
thxii А3.1 50 10 5 6 1,0 10
L| А3.2 40 14 10 3
Li А3.1 50 10 8 8
А3.2 0 -
L| А3.2 0 21 0 -
Thvii А3.1 40 20 -
thviii А3.1 40 20 -
Lv А3.1 60 - 1,0 10
m
кулярна ф1ксац1я е малотравматичним та достатньо безпечним методом остеосинтезу хребта, що дае до-брий функцюнальний результат i дозволяе актив1зу-вати хворого наступного дня шсля операци'. Вико-ристання цього методу дозволяе виконати корекцш к1фотично! деформаци' (середня величина корекци' 5°). Використання цього методу забезпечуе стабшь-ний остеосинтез (середня втрата корекци' 0,7°) i забезпечуе зрощення хребця за рахунок ендоостально! регенераци' та заднього сподилодезу за рахунок ар-тродезу (рис. 15).
Порiвняльний ана^з консервативного й xipypri4Horo лiкування i3 використанням коротко! транспедикулярноТ фiксацiï
При пор1внянш групи хворих, у яких використо-вувався консервативний метод л1кування, i групи хворих 1з застосуванням х1рурпчного методу з використанням коротко! транспедикулярно! ф1ксацй' перш за все потр1бно звернути увагу на об'ект дослщження, а саме на морфологш ушкодження. Б1льш1сть хворих (5), яы отримували консервативне лшування, мали неповний вибуховий перелом типу А3.1. У гру-п1 хворих, у яких використовувалась коротка задня транспедикулярна фшсашя, вс1 хвор1 (100 %) мали неповний вибуховий перелом (А3.1) та неповний вибуховий перелом з розколюванням (А3.2). Ус1 хво-р1 двох груп мали неускладнеш ушкодження хребта. Таким чином, при пор1вняльному анал1з1 критер1ями включення були хвор1 з неповним вибуховим переломом т1ла хребця типу А3.1 без невролопчно! симптоматики, з1 збереженими задн1ми вщщлами хребта та коренями дуг, без стенозу або з1 стенозом хребтового каналу близько 20 %.
Як ми бачимо, шсля консервативного л1кування у жодного хворого не було й не виникло в процеш лшу-
Рисунок 14. Показники сантального балансу хребта: а) хвора через 2 роки тсля травми, рентгено-графiя тсля зняття конструкций SVA — 1,5 см, PILL — 15°; б) хвора через 6 мсящв тсля операци, SVA — 1,0 см, PI-LL — 10°; в) хворий через 2 роки тсля операци, SVA — 1,2 см, PI-LL — 10°
вання невролопчно! симптоматики, а навпаки, тсля лшування спостериалось зменшення больового синдрому, вщновлення функци хребта. При використанш хiрургiчного л^вання i3 застосуванням задньо'! транс-педикулярно! фшсаци функцюнальний результат був бтьш позитивний. 1нтенсившсть больового синдрому значно зменшувалась шсля хiрургiчного лiкування, хворi починали пересуватись наступного дня. Через два тижш хворi могли повернутися до праш Шсляопе-рацiйний перiод не потребував жорстко'! фiксацü' тулу-ба ортезом.
Рисунок 15. Рентгенограми хворого, який отримував лкування i3 застосуванням шестигвинтовоУ транспедикулярноУ фксаци: а) тсля травми; б) тсля операци; в) через 1 рк тсля операци'
■
13
9,75
3,25
12,25
Консервативне л^вання
Хiрургiчне л^вання
Рисунок 16. Пор1вняння результата консервативного й х1рурпчного лкування
Найбтьш важливою ознакою, що в1др1зняе обидв1 групи, е величина ыфотично! деформаци тсля про-веденого л1кування. Так, середня величина ыфотично! деформаци тсля х1рурпчного л1кування становила 5°, а п1сля консервативного лкування — 12,25° (рис. 16).
При використанш консервативного лшування функцюнальний стан хребта — величина ыфотично! деформаци тсля лшування збтьшувалась з 8° до 12,25°. Таким чином, зрощення хребця вщбувалось в положент ыфотично! деформаци. Вщдалеш результата бшьше 1 року ми не спостериали.
Висновки
Анал1з двох метод1в л1кування дозволяе зробити висновки, що консервативне л1кування е методом ви-бору в л1куванн1 вибухових перелом1в типу А3.1 без невролопчно! симптоматики, без стенозу хребтового каналу (можливий стеноз до 10 %) 1 без ушкодження заднього лиаментозного комплексу.
Метод заднього спондилодезу 1з використанням коротко! транспедикулярно! фшсаци е методом ви-бору в лшуванш неповного вибухового перелому типу А3.1 та неповного вибухового перелому з розколю-ванням типу А3.2, без невролопчно! симптоматики, з цтими коренями дуг хребщв 1 ступенем фрагментаци т1ла хребця до 50 % вщ його загально! площ1. Вико-ристання коротко! шестигвинтово! фшсаци забезпе-чуе неповну корекц1ю деформаци (до 5°), стабтьний остеосинтез з ендоостальним зрощенням т1ла хребця з мш1мальною втратою корекци. Задня коротка транспедикулярна фшсашя е достатньо безпечним та ефективним методом лшування. Пор1внюючи кон-сервативний 1 х1рург1чний методи лшування, можна
зробити висновок, що обидва методи забезпечують задов1льний кл1н1чний результат протягом 1 року шсля травми. Рентгенолопчний результат бтьш по-зитивний при х1рург1чному л1куванн1, що надае цьому методу бшьше переваг.
Конфлшт шгереыв. Автори заявляють про вщсут-н1сть конфл1кту 1нтерес1в та власно! фшансово! защ-кавленост1 при тдготовщ дано! статт1.
Список лператури
1. Рамих Э.А. Репаративная регенерация переломов тел позвонков (клинико-экспериментальное обоснование): Автореф. дис... д.мед.наук. М., 1975. 32 с.
2. Aebi M., Arlet V., Webb J. AO Spine Manual Principles and techniques. Thieme. 2007. Vol. 1. P. 663.
3. Aebi M., Arlet V., Webb J. AO Spine Manual Principles and techniques. Thieme. 2007. Vol. 2. P. 837.
4. Dai L.-Y., JiangL.-S., Jiang S.-D. Conservative Treatment of Thoracolumbar Burst Fractures A Long-term Follow-up Results With Special Reference to the Load Sharing Classification. Spine. 2008. Vol. 33. № 23. P. 2536-2544.
5. Joaquim A.F., Fernandes Y.B., Cavalcante R.A. et al. Evaluation of the thoracolumbar injury classification system in thoracic and lumbar spinal trauma. Spine (Phila Pa, 1976). 2011. Vol. 36(1). P. 33-36.
6. Vaccaro A.R., Rihn J.A., Saravanja D. et al. Injury of the posterior ligamentous complex of the thoracolumbar spine: a prospective evaluation of the diagnostic accuracy of magnetic resonance imaging. Spine (Phila Pa, 1976). 2009. Vol. 34(23). P. E841-E847.
7. Jackson P.R., Mc Manus A.C. Radiografic analysis of sagittal plane aligment and balance in standing volunteers and patients with low back pain matched for age, sex and size. A prospective controlled clinical study. Spine. 1994. Vol. 19. P. 1611-1618.
8. Keynan O., Fisher C.G., Vaccaro A. Radiographic Measurement Parameters in Thoracolumbar Fractures: A Systematic Review and Consensus Statement of the Spine Trauma Study Group. Spine. Vol. 31. № 5. P. E156-E165.
9. Schwab F., Ungar B., Blondel B. et al. Scoliosis Research Society-Schwab adult spinal deformity classification: a validation study. Spine (Phila Pa, 1976). 2012. Vol. 37(12). P. 1077-1082.
10. Altay M., Ozkurt B., Aktekin C.N. et al. Treatment of unstable thoracolumbar junction burst fractures with short- or long-segment posterior fixation an magerl type Afractures. European Spine Journal. 2007. Vol. 16. P. 1145-1155.
Отримано/Received 24.02.2020 Рецензовано/Revised 05.03.2020 Прийнято до друку/Accepted 20.03.2020 ■
5
0
Радченко В.А.1, ПопсуйшапкаК.О.1, КуфтеринаН.С.2
1 ГУ «Институт патологии позвоночника и суставов им. проф. М.И. Ситенко НАМН Украины», г. Харьков, Украина
2 Харьковский национальный медицинский университет, г. Харьков, Украина
Результаты лечения неосложненных неполных взрывных переломов тел позвонков грудного и поясничного отдела позвоночника
Резюме. Под воздействием высокоэнергетического осевого бральные ткани. Цель: проанализировать результаты лечения
сжатия образуется многооскольчатый (взрывной) перелом пациентов со взрывными переломами грудного и пояснично-
тела позвоночника, характеризующийся проникновением го отделов позвоночника с использованием консервативной
костных фрагментов в позвоночный канал или параверте- терапии и хирургического метода задней короткой
транспедикулярной фиксации. Материалы и методы. Проведен ретроспективный анализ результатов лечения 22 больных с неполным взрывным переломом типа А3.1 и неполным взрывным переломом с раскалыванием типа А3.2 грудного и поясничного отделов позвоночника без неврологической симптоматики. Пациентов разделили на две группы: А (консервативное лечение) и Б (хирургический метод, короткая задняя транспедикулярная фиксация). Оценивали интенсивность болевого синдрома, величину кифотической деформации, степень компрессии тела позвонка и стеноза позвоночного канала, показатели сагиттального баланса. Результаты. Консервативная терапия показана в лечении пациентов со взрывными переломами типа А3.1 без неврологической симптоматики, стеноза позвоночного канала (или до 10 %) и
^т
повреждения заднего лигаментозного комплекса. Метод заднего спондилодеза (короткая транспедикулярная фиксация) рекомендован для лечения неполных взрывных переломов типа А3.1 и А3.2 без неврологической симптоматики, с целыми корнями дуг позвонков и степенью фрагментации тела позвонка до 50 % от его общей площади. Короткая шестивин-товая фиксация обеспечивает коррекцию деформации до 5°, минимальную ее потерю и стабильный остеосинтез. Выводы. Консервативный и хирургический методы лечения гарантируют удовлетворительный клинический результат, но анализ рентгенограмм показал преимущество хирургического вмешательства.
Ключевые слова: взрывной перелом тела позвонка; задняя транспедикулярная фиксация; спондилодез; ортез
V.O. Radchenko1, K.O. Popsuishapka1, N.S. Kufterina2
1State Institution "Sytenko Institute of Spine and Joint Pathology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine", Kharkiv, Ukraine
2Kharkiv National Medical University, Kharkiv, Ukraine
The results of treatment of uncomplicated incomplete burst fractures of thoracic and lumbar spine
Abstract. Multifragmentary (burst) fracture can occur in case of spine trauma under the influence of high-energy axial compression with penetration of bone fragments into spine canal and paravertebral tissues. Objective: to analyze treatment outcomes in patients with burst thoracic and lumbar spine fractures who were treated by conservative therapy and surgery with short-segment posterior transpedicular fixation. Materials and methods. We performed a retrospective analysis of treatment outcomes in 22 patients with incomplete burst fractures type A3.1 and incomplete burst split fractures type 3.2 of thoracic and lumbar spine without neurological symptoms. Patients were divided into two groups: group A (conservative treatment) and group B (surgical treatment with short-segment transpedicular fixation). We made an assessment of pain severity, value of kyphotic deformity, compression degree, spine
stenosis and indexes of sagital balance. Results. Conservative treatment is indicated for patients with burst fractures type A3.1 without neurological symptoms, spine stenosis (up to 10 %) and posterior ligament damage. Method of posterior fusion with short-segment transpedicular fixation can be recommended for the treatment of incomplete burst fractures type A3.1 and A3.2 without neurological symptoms, with preserved pedicles and fragmentation of vertebrae up to 50 % of its square. Short six screw fixation can provide incomplete deformity correction (to 5 %), stable fixation with minimal loss of correction. Conclusions. Conservative and surgical methods of treatment can provide satisfactory clinical results, but X-ray analysis showed advantages of surgical treatment. Keywords: burst fracture of the vertebral body; posterior transpedicular fixation; spinal fusion; orthosis
