CC BY
9
УДК: 616.98-06
РЕЗУЛЬТАТИ КЛ1Н1К0-ЛАБ0РАТ0РН0Г0 0БСТЕЖЕННЯ Д0Р0СЛИХ 1МУН0К0МПЕТЕНТНИХ 0С1Б У В1ДДАЛЕН1 ТЕРМ1НИ П1СЛЯ ПЕРЕНЕСЕН0Г0 1НФЕКЦ1ЙН0Г0 М0Н0НУКЛЕ0ЗУ
Литвиненко Ю.В.
Вищий державний навчальний заклад Украши
«УкраТнська медична стоматолопчна академ1я», Полтава
Шд спостереженням знаходилисъ 90 хворих на IM, втом eid 15 до 65 ponie, pi3Hoi cmami (чоло-eiuoi - 46, жiнoчoi - 44), якг протягом 2001-2006 ротв лгкувалися в Полтавсъкш области клтгч-нш тфекщйнт лтарш та були обстежен в динамitji через 1, 2, 3 та 5 ponie тсля виписки. Проведен до^дження показали, що у дорослих, як перенесли IM, протягом 5 ротв виявлялися клнчш та лабораторн ознаки, що свiдчили про персистенщю Епштейн-Барр вipусу. Пкля пе-ренесеного IM спостериалосъ збшъшення частоти хрончних захворюванъ дихалъних шляхiв, шлунково-кишкового тракту, нервовсИ та сечoсmamевoi систем.
Ключов1 слова: ¡нфекцшний мононуклеоз, персистенц1я, наслщки, дороогл.
нсферази (АлАТ), аспартатам1нотрансферази
Актуальшсть проблеми.
За даними л1тератури, видужанням зак1нчу-ються близько 90-95% випадк1в захворювання на 1нфекц1йний мононуклеоз (1М), проте ¡снують дан1 про можлив1сть формування вторинних ¡му-нодеф1цитних стан1в та хрон1заци 1нфекц1йного процесу [2, 4, 5]. В1ддален1 наслщки 1М на сього-дн1 простежен1 уд1тей [1, 6]. М1ж тим, доведений зв'язок репл1кативних форм Епштейн-Барр в1ру-сно1 ¡нфекци з розвитком р1зноман1тних онколо-г1чних л1мфопрол1феративних I ауто1мунних за-хворювань, та ¡нше [3], що обумовлюе необхщ-н1сть подальшого вивчення насл1дк1в 1М у дорослих у в1ддален1 терм1ни.
Мета дослщження - оц1нити стан здоров'я дорослих, що перенесли 1М у в1ддален1 терм1ни.
Матер1али 1 методи досл1дження
П1д спостереженням знаходились 90 хворих на 1М, в1ком в1д 15 до 65 рок1в, р1зноТ стат1 (чолов1-чо1 - 46, ж1ночоТ - 44), як1 протягом 2001-2006 ро-к1в л1кувалися в Полтавськ1й обласнм кл1н1чн1й 1нфекц1йн1й л1карн1 та були обстежен1 в динам1ц1 через 1, 2, 3 та 5 рок1в п1сля виписки.
Д1агноз 1М встановлювали на основ1 типових кп1н1чний прояв1в (гарячка, тонзил1т, л1мфадено-пат1я, гепатол1снальний синдром) та зм1н гемог-рами (лейкоцитозу, л1мфоцитозу, моноцитозу, збтьшення пол1морфно-ядерних нейтроф1л1в, визначенн1 атипових мононукпеар1в), та пщтвер-джували серолопчними I молекулярно-бюлопчним маркерами. Вам проводилося по-глиблене загально-кл1н1чне обстеження, про-анал1зован1 дан1 амбулаторних карт, виконан1 додатков1 дослщження згщно з д1агностованою патолопсю та залученням при необх1дност1 для консультацм вщповщних фах1вц1в. Дан1 оц1нки соматичного статусу реконвалесцент1в пор1вню-вали з преморбщним фоном, який визначався до 1М. Лабораторне обстеження включало дослщження загального анал1зу кров1 та сеч1, б1о-х1м1чних параметр^ (активност1 алан1нам1нотра-
(АсАТ), лужноТ фосфатази (ЛФ), гамаглютамтт-ранспептидази (ГГТП), ам1лази, BMicTy б1л1руб1ну i його фракц1й, б1лка та бткових фракц1й, сечо-Boi кислоти, 6inKiB гостроТ фази, холестерину, тригл1цирид1в), зшкр1бу з мигдалик1в на м1кро-флору, а також визначення спец1альних сероло-г1чних (IgM i G до капсидного антигену (VCA) в сироватц1 KpoBi за допомогою тест-системи «Ве-ктор-Бест» (Рос1я) методом ¡муноферментного анал1зу (1ФА) i молекулярно-бюлопчних маркер1в (ДНК ЕБВ в сироватц1 KpoBi та слин1 методом пол1меразноТ ланцюговоТ реакцИ (ПЛР) за допомогою тест-системи "Ампл1сенс" (Рос1я). BciM проводилося дослщження на наявн1сть специф1-чних маркер1в в1русних гепатит1в, ЦМВ, ВПГ1/2 та В1Л.
Отриман1 у процес1 спостереження числов1 да-Hi обробляли методами математичноТ статистики з розрахунком середн1х величин (М), помилок середн1х величин (т). Отриман1 даы п1ддавали вар1ац1йному статистичному анал1зу з викорис-танням параметричного t-KpnTepira Ст'юдента. BiflMiHHOCTi вважали достов1рними при р<0,05. Обчислення проводили на ПЕОМ IBM PC Pentium з використанням програми Statistica for Windows, Release 4.3.
Результати досл1дження та ix обговорення
Проведен! досл1дження показали, що при ви-писц1 3i стац1онару нормал1зац1я кл1н1ко-лабораторних показниюв в1дм1чалася менш н1жу половини хворих - у 41 (45,2 %). Пер1одичний субфебрил1тет cnocTepiгався у 7 (8,3 %), асте-новегетативний синдром - у 18 (20,0 %), диспеп-тичний - у 17 (18,9 %), больовий - у 17 (18,9 %), ознаки тонзилофаринг1ту - у 14 (16,7 %), л1мфа-денопатт - у 38 (45,2 %), жовтяниця - у 14 (16,7 %), гепатомегал1я - у 14 (16,7 %), спленомегал1я - у 13 (15,5 %) хворих.
У бтьшост1 обстежених (84,5 %, п=71) nepe6ir IM спостер1гався на обтяженому преморб1дному
* Робота е фрагментом НДР академп «BipycHi гепатити В i С сполучен1 з eipycoM простого герпесу: кл/н/ко-патогенетичн/та еп\демюлог'1чн'1 особливостi, nidxodu до д/агностики та лкування», № державно)'реестрацп 0103U001313
Том 7, Випуск 4
99
В1СНИК Украгнсъког медичног стоматологгчног акадежш
фон1 ГРЗ з частотою 3-4 та бтьше етзод1в на рк в анамнез! вщмналися у 10 (11,9 %) хворих. Хроннна патолопя шлунково-кишкового тракту рееструвалася у 64 (71,4 %), дихальних шлях1в -у 41 (45,2 %), сечо-статевоТ системи - у 36 (39,3 %), нервовоТ - у 14 (16,7 %).
У гемограм1 переважало збтьшення вщсотко-вого вмюту л1мфоцит1в - у 75 (83,3 %), моноци^в
- у 12 (13,3 %), атипових мононуклеар1в - у 17 (18,9 %). Ознаки запального процесу спостер1га-лися у 25 (25,6 %): збтьшення ктькост паличко-ядерних нейтрофт1в - у 16 (17,7 %), лейкоцитоз
- у 19 (21,1 %), прискорена ШОЕ - у 7 (7,8 %) хворих. Еозинофтт мала мюце у 7 (7,8 %) хворих. Змши в бюхЫчному анал1з1 кров1 характе-ризувалися пщвищенням р1вня загального бть руб1ну у 2 (2,2 %) реконвалесценент1в, знижен-ням вмюту альбум^в - у 7 (7,8 %), пщвищенням вмюту гамаглобул1ыв - у 28 (31,1 %) хворих.
Обстеження, проведене через 1 рк теля пе-ренесеного 1М, показало, що стан здоров'я ре-конвалесцент1в попршився. Серед них на момент огляду практично здорових не було. У бн льшост1 збер1гались окрем1 типов! синдроми 1М, а саме астеновегетативний - у 9 (37,5 %), диспе-птичний - у 10 (41,7 %), больовий - у 14 (58,3 %), субфебрил1тет - у 2 (8,3 %), тонзилофаринпт - у 23 (95,8 %), л1мфаденопат1я - у 18 (75,0 %), жов-тяниця - у 4 (33,3 %), гепатомегал1я - у 4 (16,7 %), спленомегалт - у 10 (41,7 %) обстежених.
Помфы змши в загальному анал1з1 кров1 в1дм1-чалися майже у вах обстежених (83,3 %). Запа-льна реакц1я кров1 спостер1галася у 12 (50,0 %): лейкоцитоз - у 4 (16,7 %), збтьшення ктькост1 паличко-ядерних нейтрофт1в - у 10 (41,7 ,%), пщвищення ШОЕ - у 6 (25,0 %). Лейкопеыя мала мюце у 4 (16,7%), вщносний л1мфоцитоз - у 12 (50,0 %), еозинофтт - у 4 (16,7 %), атипов1 мо-нонукпеари (до 4%) визначалися у 2 (8,3 %) оаб, моноцитоз не рееструвався. При анал1з1 61ох1м1-чних показниюв з'ясувалося, що у вах обстежених спостер1галися змши окремих показниюв: пщвищення р1вня загального бт1рубну - у 2 (8,3 %), активное^ ЛФ - у 6 (25,0 %), АлАТ - у 2 (8,3 %), ппоальбумЫемт - у 10 (41,7 %), ппербетаг-лобулшемт - у 8 (33,3 %), ппергамаглобулшемт
- у 18 (75,0 %), пщвищення титру АСЛО - у 12 (50,0 %), серомукощу - у 2 (8,3 %), позитивний ревмофактор - у 2 (16,7 %), вмют сечовоТ кисло-ти - у 2 (8,3 %), амтази - у 4 (16,7 %) обстежених.
Таким чином, при обстежены через 1 рк у ре-конвалесцет1в 1М, достов1рно частое, ыж при виписц1, ресструвалися астеновегетативний синдром, диспептичний, больовий, тонзилофаринпт, л1мфаденопатт та спленомегалт. Частота ГРЗ та загострень хроннних запальних захво-рювань дихальних шлях1в 3-4 та бтьше етзодв протягом року достов1рно збтьшилась до 58,3 %. Запальна реакцт кров1 рееструвалася досто-в1рно частое, рщше ыж при виписц1, спостер1га-вся л1мфоцитоз. Достовфно частше визначали-
ся змненими 61ох1м1чн1 показники: активнють ЛФ, ппопротешемт, ппергамаглобулшемт, позитивний ревматощний фактор, пщвищення титру АСЛО.
Через 2 роки п1сля перенесеного ГМ стан здоров'я оаб пороняно з обстеженням через 1 рк не полтшився, ресструвалися ознаки астенове-гетативного синдрому - у 8 (44,4 %), диспептич-ного - у 8 (44,4 %), больового - у 10 (55,6 %), то-нзилофаринпту - у 16 (88,8 %), л1мфаденопати -у 14 (77,8 %), крайова субктеричнють склер - у 6 (33,3 %) оаб. Збтьшилась ктькють таких оаб, що скаржились на пщвищення температури до субфебрильних цифр - 4 (22,2 %), але без до-стовфноТ рЬницк Привертало увагу те, що через
2 роки достов1рно частое, ыж через 1 р1к, ви-значалася гепатомегалт - у 8 (44,4 %), а спленомегалт, навпаки, рщше - у 2 (11,1 %).
При анал1з1 соматичного статусу з'ясувалося, що ктьюсть оаб з частотою ГРЗ та загостреннями хроннних запальних процеав верхых дихальних шлях1в 3-4 та бтьше етзод1в на рк залишилася на р1вы 55,6 %, але достов1р-но частше почали ресструватися захворювання шлунково-кишкового тракту - у 16 (88,9 %) та нервовоТ системи - у 8 (44,4 %).
У гемограм1 достов1рно частое виявлявся моноцитоз - у 4 (22,2 %), зменшилась ктькють оаб
3 л1мфоцитозом - у 2 (11,1 %). Достов1рно частн ше рееструвалася г1перб1л1руб1нем1я - у 6 (33,3 %), ппергамаглобулнемт - у 18 (100,0 %), пщ-вищений р1вень серомукоТду - у 6 (33,3 %).
При обстежены через 3 роки зменшення час-тоти типових ктннних симптома 1М, що ресструвалися через 2 роки теля виписки, не вщбу-лося. Ознаки астеновегетативного синдрому визначалися у 4 (33,3 %), диспептичного - у 6 (50,0 %), больового - у 8 (66,7 %), тонзилофаринпту -у 4 (33,3 %), субфебрил1тет - у 4 (33,3 %), субк-теричн1сть склер - у 4 (33,3 %) обстежених. В1д-мнено, що у 4 (33,3 %) оаб з'явилася пол1арт-ралг1я, чого не спостер1галося ран1ше. Через 3 роки теля виписки, достов1рно р1дше рееструва-лися ГРЗ та загострення хроннних вогнищ запа-лення - у 4 (33,3 %). В цей пер1од в1дм1чалася нормал1зац1я 61льшост1 загальношннних та б1о-х1м1чних показник1в, в обстежених не рееструвався лейкоцитоз, моноцитоз, р1вень бт1рубну та ЛФ знизився до норми.
Через 5 роюв п1сля перенесеного 1М 3 (21,4 %) особи були практично здоровими, в ¡нших визначалися таю клнны синдроми 1М як тонзило-фаринг1т - у 8 (57,1 %), л1мфаденопат1я - у 9 (67,7 %) та гепатомегал1я - у 2 (14,3 %). Достов1-рно рщше ресструвалися запальн1 захворювання дихальних шлях1в з частотою 3-4 та бтьше етзод1в на р1к - у 2 (14,3 %). Разом з тим захворювання травноТ та нервовоТ систем залишали-ся виявлятися значно част1ше, н1ж до 1М. Кр1м того, зб1льшилася ктькють ос1б з патолог1сю се-чостатевоТ системи - 9 (64,3 %).
В загальному анал1з1 кров1 у 5 (35,7 %) ос1б ре-
еструвалася запальна реакц1я за рахунок збть-шення ктькост1 паличко-ядерних нейтрофтв. Л1мфоцитоз, моноцитоз \ плазматичы кл1тини виявлялися у 1 (7,1%) обстеженого. Серед бю-хЫчних показниюв рееструвалася г1перб1л1руб1-нем1я - у 3 (21,4 %) обстежених.
Таким чином, проведен! дослщження показали, що у дорослих, як1 перенесли 1М, протягом 5 роюв виявлялися кл1н1чн1 та лабораторы ознаки, що свщчили про персистенц1ю Епштейн-Барр вн русу. Пюля перенесеного 1М спостер1галось зб1-льшення частоти хроннних захворювань дихальних шлях1в, шлунково-кишкового тракту, нервовоТ та сечостатевоТ систем.
Л1тература
Александрова Н.В. Иммуно-патогенетические аспекты ВЭБ инфекции у детей: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.10 /Научно-исследовательский ¡нститут детских инфекций МЗРФ.
— СПб., 2002. — 20 с.
Возианова Ж.И. Инфекционный мононуклеоз //Инфекционные и паразитарные болезни. - К.: Здоров'я, 2000. - Т.1. - С. 180-198. Д1агностика, терапт та профтактика ¡нфекцмних хвороб в умо-вах пол1клЫки /М.А.Андрейчин, В.П.Борак, Н.А.Васильэва та ¡н. /За ред. М.А.Андрейчина. - Л: Медична газета УкраТни, 1996. -352 с.
Иванова В.И., Родионова О.В., Железникова Г.Ф. и др. Пролонгированная иммуносупрессия и возможная хронизация инфекции у детей с инфекционным мононуклеозом //Российский вестник перинатологии и педиатрии. - 2003. - №4. - С.50-54. Крамарев СО, Виговська О.В. КлЫты варганти ¡нфекцп, спричи-неноТ вкусом Епштейна-Барр, уд1тей //Здоров'я УкраТни. - 2007.
- №2. - С 44-46.
Потарская Е.В., Помогаева А.П., Уразова О.И. Клинические особенности течения Эпштейна-Барр вирусной инфекции у детей, перенесших инфекционный мононуклеоз //Современная педиатрия. - 2006. - №2. -С.97-101.
Реферат
РЕЗУЛЬТАТЫ КЛИНИКО-ЛАБОРАТОРНОГО ОБСЛЕДОВАНИЯ ВЗРОСЛЫХ ИММУНОКОМПЕТЕНТНЫХ ЛЮДЕЙ В ОТДАЛЕННЫЕ СРОКИ ПОСЛЕ ПЕРЕНЕСЕННОГО ИНФЕКЦИОННОГО МОНОНУКЛЕОЗА
Литвиненко Ю.В.
Ключевыеслова: инфекционный мононуклеоз, персистенция, последствия, взрослые.
Под наблюдением находилось 90 больных с ИМ, возрастом от 15 до 65 лет, разного пола (мужского - 46, женского - 44), которые на протяжении 2001-2006 гг -находились на стационарном лечении в Полтавськой обласной клинической инфекционной больнице и были обследованы в динамике через 1, 2, 3 и 5 лет после выписки. Проведенные исследования показали, что у взрослых, которые перенесли ИМ, на протяжении 5 лет определялись клинические и лабораторные признаки, которые свидетельствовали о персистенции Эпштейн-Барр вируса. После перенесеного ИМ наблюдалось увеличение частоты хронических захболеваний дыхательной, пищеварительной, нервной и мочеполовой систем.
УДК 616.12-008.331.1+616.127-005.4]-085
ЭФФЕКТИВНОСТЬ БИС0КАРДА У БОЛЬНЫХ ЭССЕНЦИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИЕЙ.
Клименко Л.В., Перепельченко H.A., Бобров В.А., Давыдова И.В., Боброва Е.В.
Национальная медицинская академия последипломного образования им. П.Л.Шупика, г. Киев
Целью исследования было изучить антигипертензивный эффект, и переносимость монотерапии Бисокардом у 30 больных эссенциальной гипертензией и ишемической болезнью сердца. Всем пациентам проводили физикальное обследование, суточное мониторирование артериального давления (АД), эхокардиографию, общий анализ крови и мочи, исследовали уровень глюкозы, холестерина, триглицеридов и липопротеидов высокой плотности в венозной крови. Все пациенты получили терапию Бисокардом в дозе 5-10 мг в сутки. Длительность лечения составляла 12 недель. Все обследования проводили до и через 12 недель приема препарата. Бисокард контролировал уровень АД в дневное и ночное время, уменьшал вариабельность АД, величину и скорость его повышения утром, нормализовал изначально нарушенный циркадный ритм АД. У введенных в исследование больных отмечалась хорошая переносимость препарата.
Ключевые слова: эссенциальная гипертензия, бета-адреноблокаторы, бисокард, суточное мониторирование артериального давления, лечение.
Эссенциальная гипертензия (ЭГ) - является ческих свойств. Для клинической практики пред-
одним из самых распространенных заболеваний ставляют интерес именно селективные БАБ, а сердечно-сосудистой системы. Наличие ишеми- самым перспективным из них является бисо-ческой болезни сердца (ИБС) у пациентов (пц) с кард(Бс).
ЭГ больше отягощает течение заболевания и Одним из требований, предъявляемых к анти-
свидетельствует об очень высоком риске разви- гипертензивному препарату, является отсутст-тия и возникновения сердечно-сосудистых ос- вие чрезмерного снижения уровня АД, наиболее ложнений. Бета-адреноблокаторы (БАБ) явля- опасного развитием гипоперфузионных ослож-
ются одним из важнейших средств для лечения нений [8], а подход к его выбору подразумевает не только ЭГ и ИБС, а также и для наджелудоч- адекватный контроль уровня Ад на протяжении ковых и желудочковых аритмий [3,5]. Выражен- суток при однократном его назначении [9].
ность антигипертензивного действия у разных Целью исследования было оценить антиги-БАБ зависит от особенностей их фармакологи- пертензивный эффект и переносимость лечения
Том 7, Выпуск 4 101
