CC BY
14
УДК 616 - 001 - 08:615.38 Рибалка Я.В.
РЕЗУЛЬТАТИ АУТОДЕРМОПЛАСТИКИ В КОМПЛЕКС1 З PRP-ТЕРАПIeЮ ПРИ Л1КУВАНН1 ХРОН1ЧНИХ РАН
ВДНЗ Укра'ши «Укра'шська медична стоматолопчна академiя», м. Полтава
Лкування пацieнтiв з хронiчними ранами часто потребуе проведення оперативних втручань з за-мщенням дефекту шюрою власного походження - аутодермопластики, методика е технчно та економ'чно доступною, але частота ускладнень залишаеться на сталому, в'дносно високому р'тш та досягае 20-35%. Матерiали / методи. Проаналiзовано результат лкування 71 хворого з хронч-ними ранами рiзного генезу. У пацieнтiв основно) групи (38 пацieнтiв) оперативне втручання ауто-дермопластика доповнювалось заходами PRP-терапiY. Результати. Встановлено, що застосуван-ня аутодермопластики в комплекс з PRP-терапieю дозволило зб'тьшити площу аутотрансплан-тату, що прижився на 15,2%, скоротити пюляопера^йний л'жко-день в 1,48 рази, термiн повно) еп'тел'зацИ в 1,53 рази, знизити частоту рецидив 'т на 15%. Обговорення. Запропонована методика дозволяе в переважнй бльшост/ випадк'т добитися добрих та задовльних результат'¡в. Результати залежать в'д локал'зацИ та генезу хронiчних ран. Вiдмiчено високу частоту рецидив'т в групi пацieнтiв з хронiчними ранами венозного генезу. Висновок. Комбноване використання аутодермопластики та PRP - терапи пд час оперативного в'дновлювального втручання е кл1'н1'чно ефективним. Застосований метод дозволив статистично значимо покращити результати лку-вання пацieнтiв з хронiчними ранами.
Ключов1 слова: аутодермопластика, хрон1чн1 рани, плазма збагачена тромбоцитами, PRP-терапiя.
Вступ
Вивчаючи проблему поширених дефекпв м'яких тканин рiзного генезу, в т.ч. проблему загоення хрошчних ран (ХР), не можна оминути провщну роль вщновлювальних шфно-пластичних втручань. На сьогодш е загальновизнаним твердження, що комплекс лкувальних заходiв у па^енпв з пошире-ними дефектами шфи обов'язково передбачае проведення оперативних втручань iз замщенням дефекту шюрою власного походження - аутодермотрансплантатом.
1снуе велика кшьмсть запропонованих методик таких втручань та Г'хшх модифкацш, як можна роз-подтити на 2 основних типи: методики пластики iз застосуванням повношарового шюрного-жирового клаптя та аутодермопластику втьним клаптем. [2,4]
Перший тип пластики дозволяе повноцшно вщновити дефект покривних тканин i звичайно мае перевагу. На сьогодш, використання мiкрохiрургiчноТ техшки дозволяе виконувати втьш пересадки ком-плешв тканин у будь-яку дтянку тта.
До складностей i недолив операцш такого типу вщносяться 1'хня техшчна складнють, велика три-валють, значна травматичнють та крововтрата, тривала анестезiя, необхщнють наявност мiкрохiрургi-чного шструментарш та володшня мiкрохiрургiчною технiкою. Частота шсляоперацшних ускладнень (переважно - гострi iшемiчнi порушення пересаджених комплексiв) досягае понад 30%. Все перерахо-ване вище значно обмежуе застосування даних методик.[1,3]
Доступною альтернативою е використання методу аутодермопластики (АДП) розщепленим клаптем. Методика, iсторiя яко''' налiчуе близько 150 рокiв, i сьогодш не втратила свое' актуальност i е широко розповсюдженою. Використання дерматомiв дозволяе визначати товщину та ширину аутотранс-плантату. Для трофеи донорського пересаджуваного аутодемотрансплантату, який складаеться з шару ешдермюу та частини сосочкового шару, достатньою е дифузiя поживних речовин з рецешентно' поверхш рани.
Методика лiкування поширених дефек^в покривних тканин АДП е техшчно та економiчно доступною, але частота ускладнень залишаеться на сталому, вщносно високому рiвнi та, за рiзними даними, досягае 20-35%. 1снують декiлька класифiкацiй пiсляоперацiйних ускладнень АДП. Найчаспше засто-совуеться термш «лiзис», який, на нашу думку, е доволi умовним. Пiд поняттям <^зис», яке викорис-товуеться у реконструктивнш хiрургiТ покривних тканин для оцшки ефективностi виконаного втручання, розумшть змертвiння, вiдторгнення, деградацiю, загибель, розплавлення. нагноення трансплантату. Отже, поняття <^зис» е протилежним поняттю «приживлення». Загальними ознаками лiзису е оголен-ня або тенден^я до оголення вже закритих ран, що вимагае подальшого тривалого консервативного лкування в дтянц пластики та/або повторного оперативного втручання. Сшльш ознаки мають також скорочення та змщення трансплантату.[7]
Маркерами кшшчно''' ефективностi АДП е вiдсоток площi пересадженого клаптя, який прижився; частота шсляоперацшних ранових ускладнень; час, потрiбний для повного загоення ХР. Приживлення аутотрансплантату кл^чно визначаеться за такими ознаками: колiр клаптя, ступшь i характер ексуда-цiТ, ступшь фксацп клаптя.
На думку науков^в, результат АДП вважаеться добрим, коли вщбуваеться повне приживлення трансплантату (площа якого складае понад 90%), а подальшому спостер^аеться повна епiтелiзацiя
В1СНИК ВДНЗУ «Украгнська медична стоматологгчна академя»
рани.[3,8]
Якщо даний показник становить 60-90%, це оцшюеться як часткове приживлення. Подальше само-стшне загоення рани шляхом ештелiзацN вважаеться задовтьним результатом АДП.
Приживлення пересадженого трансплантату менш нiж 50-60% е незадовтьним результатом.
Матерiали i методи дослщження
Метод закриття ранового дефекту за допомогою АДП розщепленим перфорованим клаптем вико-ристовувався у 38 хворих основноТ групи та у 33 па^етчв групи порiвняння. Обидвi дослщжуваш групи були подiленi на пщгрупи в залежностi вiд етiологiчного фактору виникнення ХР. До пщгруп 1А та 11А ввiйшли пацiенти з ХР на фош артерiальноТ патологи (14 та 12 па^ен^в вщповщно). Пiдгрупи 1В та 11В склались iз пацiентiв з ХР венозноТ етюлогп (12 та 11 хворих вщповщно). Па^енти з ХР шшоТ етюлогп (пiсляопiковi, пролежш, пiсляоперацiйнi) увiйшли до пiдгруп 1С та 11С (12 та 10 хворих).
Середнш вк па^етчв склав 51,4 та 57,2 рош вiдповiдно. Площа ранового дефекту перед АДП склала в основнш груш 45,5 см2, в груш порiвняння - 43,4 см2. Тривалють ранового процесу склала вiд 1,5 до 6 мюя^в. За локалiзацiею переважали ХР гомiлок та стоп - 60 (84,5%), в основнш груш - 33 па-^енти (86,8%), в груш порiвняння 27 па^етчв (81,8%). За вказаними параметрами дослщжуваш групи були сшвставимк
Таблиця 1.
Розподл пацieнmiв дослiджуваних груп за вком, статтю, площею ран
Ознака I група - основна (п=38) II г рупа -порiвняння (п=33)
1А(п=14) 1В(п=12) 1С(п=12) 11А(п=12) ИВ(п=11) ИС(п=10)
Вш, роки 54,8±7,2 49±5,5 52,7±10,2 62,3±6,5 59,4±9,2 48,2±8,8
Стать (ч/ж) 8/6 5/7 6/6 4/8 3/8 5/5
Площа ХР, см2 46,4 33,8 55,2 50,2 37,2 47,8
Безумовно, блискуче виконане з техшчноТ точки зору оперативне втручання (АДП) не гарантуе вщ-сутнють шсляоперацшних ускладнень та 100% приживлення аутотрансплантату. Багато в чому, усшх АДП залежить вщ правильно п^браного термшу операцп. З точки зору фазност ранового процесу найсприятливiшою е друга фаза ранового процесу, для якоТ е характерним зниження запальних процеав та активацiя регенеративних процеав, пiд час яких з'являеться грануляцшна тканина та вщнов-люеться периферичний кровоток. Готовнють рецепiентноТ зони до АДП визначаеться як за допомогою кл^чноТ' вiзуальноТ оцiнки стану ХР, яка, звичайно, мютить елемент суб'ективiзму, так i за допомогою об'ективних маркерiв процесiв рановоТ регенерацп, як визначають подальший прогноз результатiв. [3,6]
Кл^чними вiзуальними критерiями до виконання АДП в нашому дослiдженнi слугували: площа ранового дефекту понад 15 см2; наявнють «чистоТ» гранулюючоТ рани без некротичних тканин, вираже-ноТ серозноТ та гнiйноТ ексудацп та з наявнiстю яскравоТ «соковитоТ» грануляцiТ; поява крайовоТ еште-лiзацiТ по периметру ХР; висока адгезивнють рани.
Для об'ективного оцiнювання стану регенеративних процеав нами використовувалось морфолопч-не дослщження, а саме аналiз цитограм. Критерiем готовностi рецепiентноТ' рани до оперативного втручання (АДП) е стшка позитивна динамка цитолопчноТ картини рани, яку характеризуе змша дегенеративно-запального типу цитограми на запально-регенеративний, регенеративно-запальний та ре-генеративний типи цитограми (IV, V, VI типи).
Наступним чинником, який визначае результат АДП, е шфекцшний фактор. Безумовно, надмiрна мiкробна контамша^я та iнвазiя мiкроорганiзмiв в товщу грануляцшноТ тканини може призводити до невдалих результат. За бтьшютю даних, межою допустимого мiкробного забруднення е рiвень - 103 на 100 лейкоцитiв [1,2,8]
Отже, комплексна оцшка та кл^чна iнтерпретацiя вищеперерахованих методiв дозволила визна-чити ступiнь готовностi Хр до АДП та спрогнозувати покращення шсляоперацшних результат.
АДП виконувалась розщепленим перфорованим клаптем за методикою Тирша. Для взяття трансплантату застосовували електричний дерматом. Втьний шюрний клапоть забирався з передньо-зовнiшньоТ поверхнi стегна. При локалiзацiТ ХР на гомiлцi, донорська дтянка шкiри стегна вiдповiдала сторон ураження гомiлки (права гомiлка - праве стегно). Забор аутотрансплантату проводився пщ мь сцевою iнфiльтрацiйною анес^ею.
Враховуючи рекомендацiТ та данi медичноТ лiтератури, товщина аутодермотрансплантату в нашому дослщженш складала 0,3-0,4 мм, що забезпечуе задовтьш результати щодо лiзису та вщторгнен-ня клаптя та уникае надмiрноТ травматизацiТ донорськоТ дiлянки. При виконаннi АДП в дтянц кiсток, суглобiв, опорних або контактних поверхонь (дтянки з програмованими пщвищеними навантаження-ми) товщина трансплантату складала 0,5-0,6 мм. [3,5]
Зазначимо, що з точки зору пластичноТ хiрургiТ дуже важливим моментом е вщповщнють розташу-вання перфорацiй-насiчок за ходом силових лшш. Це дозволяе покращити косметичний ефект, запобн гае формуванню грубих рубцiв, а також знижуе частоту рецидивiв виникнення дефек^в. Отже, аутот-рансплантати перфорувались за допомогою скальпелю за ходом силових лшш Лангерса. Коефiцiент
перфорацiТ складав 1:1 - 1:3. ПерфорацiТ забезпечували щтьний контакт аутодермотрансплантату iз рановою поверхнею та сприяли адекватному вщтоку ранового ексудату. [2,4]
Розщеплений шюрний клапоть помщався на область дефекту, фксувався в однiй зi сво'х точок i розправлявся анатомiчним пшцетом по всiй площинi дефекту. Дотримувалось збереження орiентацiТ дистально'' та проксимально'' частин аутодермотрансплантату при розмщенн його на рецешентнш поверхнi. Кра' пересадженого аутотрансплантату фксувались рiдкими вузловими швами до кра'в ре-цепiентноТ поверхш. На ранову поверхню накладали губку «Метуракол» (мае анаболiчну активнiсть, гемопоетичну, лейкопоетичну, iмуностимулюючу, протизапальну дiю, нормалiзуе нуклеТновий обмiн, прискорюе процеси кл^инно' регенерацiТ в ранах, прискорюючи зростання грануляцшно''' тканини та епiтелiзацiю. При накладены на рану губка щтьно прилягае до и поверхнi, вбирае рановi видiлення, набухае i поступово лiзуеться).
При виконаннi оперативного втручання вважали неприпустимим та уникали загортання кра'в клап-тя, укладання клаптя вниз епщермюом, укладання клаптя з перекриванням кра'в («внахльост»), над-мiрного натягу трансплантату, великих промiжкiв мiж трансплантатами.
Якщо рецепiентна зона була розташована у функцюнально активнiй дтянщ додатково використо-вувалось адекватне позицшвання та iммобiлiзацiя кiнцiвки.
У па^етчв основно' групи операцiя АДП додатково доповнювалась застосуванням аутолопчно''' РРР, яку отримували безпосередньо перед машпуля^ею шляхом центрифугування кровi протягом 10 хвилин при 3000об/хв., пiсля якого в пробiрках вiдбувалось пошарове роздiлення кровк Середнiй шар забирали в окрему пробiрку.
Отриману РРР подiляли на 2 рiвнi частини, перша з яких прикладалась у виглядi аплкацп на ранову поверхню пщготовлену до пересадки, другу вводили шляхом ш'екцш в навколишнi тканини по пе-риферiТ рани (вiд 10 до 20 ш'екцш по 0,1 мл) безпосередньо перед накладанням асептично' пов'язки. Вщстань мiж мiсцями ш'екцш складала 1-2 см.
В шсляоперацшному пер^ пацiентам обох груп призначались знеболювальн препарати, продо-вжувалось призначення антибактерiальних засобiв, вазоактивних препаратiв, дезагреган^в.
Однiею iз причин ускладнень аДп е змiщення клаптя пiд час перев'язки, тому перша змша пов'язки з метою уникнення цього виконувалась нами на 3-4 шсляоперацшну добу. Першi результати пластики оцшювались на 10 шсляоперацшну добу.
Результати та 1х обговорення
При виконаннi АДП шсляоперацшних ранових ускладнень з боку донорсько'' рани у пацiентiв обох дослщжуваних груп не спостерiгалось.
В основнш групi, пiдгрупi 1А (па^енти з ХР на фонi ХАН) повне приживлення аутотрансплантату (площа приживлення понад 90%) спостер^алось у 78,57% випадш (у 11 з 14 па^етчв), що трактува-лось як добрий результат. Ускладнення ^зис аутотрансплантату, крайовi некрози, площа приживлення - 60-90%) спостер^ались вiдповiдно у 3 па^етчв - 21,43%. Випадмв повного вiдторгнення, тотального лiзису клаптя (незадовiльних результатiв) не було.
В груш порiвняння, пiдгрупi 11А повне приживлення клаптя (добрi результати) ми спостер^али у 66,67% випадш (у 8 з 12 па^етчв). Задовiльнi результати (частковий лiзис клаптя до 40% його площО спостер^ались вiдповiдно у 2 пацiентiв - 16,67%. В 2 випадках (16,67%) вщбулось масивне (понад 60% площО вщторгнення аутотрансплантату.
В основнiй груш, пщгруш 1В (пацiенти з Хр венозного генезу) повне приживлення аутотрансплантату спостер^алось у 75% випадш (у 9 з 12 па^етчв). Ускладнення спостерiгались вiдповiдно у 3 пацн ентiв - 25%. Структура ускладнень виглядала таким чином: 1 випадок (8,33%) - тотальне вщторгнення аутотрансплантату (незадовтьний результат), 2 випадки (16,67%) - частковий лiзис клаптя (приживлення 60-90%, задовтьний результат).
В груш порiвняння, пщгруш 11В повне приживлення аутотрансплантату вщбулося у 45,45% випадюв (5 з 11 па^етчв). Серед ускладнень у 4 випадках (36,36%) спостер^ався частковий лiзис клаптя (задовтьний результат), та у 2 випадках (18,18%) результат був незадовтьним, вщбулось тотальне вщторгнення аутотрансплантату.
В основнш груш, пщгруш 1С (ХР шшоУ етюлоги) повне приживлення аутотрансплантату спостер^а-лось у 100% випадюв, ускладнень не спостер^алось.
В груш порiвняння пщгруш 11С повне приживлення пересадженого клаптя вщбулося у 8 з 10 па^ен-^в (у 80% випадш) - добрий результат. Ускладнення спостер^ались вщповщно у 3 па^етчв (20%). У вах випадках спостер^ався частковий лiзис, крайовi некрози аутотрансплантату, що оцшювалось як задовтьний результат.
Результати АДП представлен в таблиц 2.
Таблиця 2.
Результат АДП Дослщжуваш пiдгрупи
1А(п=14) 11А(п=12) 1В(п=12) 11В(п=11) 1С(п=12) 11С(п=10)
Добрi 78,57% 66,67% 75% 45,45% 100 80
В1СНИК ВДНЗУ «Украгнська медична стоматол.ог%чна академя»
Задовтьш 21,43% 16,67% 16,67% 36,36% 0 20
Незадовтьш 0 16,67% 8,33% 18,18% 0 0
Вщсоток площi аутотрансплантату, що прижився, в основнш rpyni склав 90,6%±3,8, в rpyni nopiB-няння 75,4±6,8, що на 15,2% бiльше (р<0,05).
При спостереженнi за результатами протягом 1 року в групах 1В та 11В у па^енпв з добрими та за-довiльними результатами рецидив трофiчноT виразки спостерiгався в 2 з 11 випадш (18,18%) та в 3 з 9 випадш (33,33%) вщповщно.
Термши загоення та епiтелiзацiT донорськоТ рани у па^етчв обох дослiджуваних груп були порiв-няннi термiни (р>0,05), та складали вiд 15 до 20 дiб.
Термiн стацiонарного лкування пiсля АДП в основнiй груш склав 13,2±4,2 лiжко-дня, в груш порiв-няння - 19,6±6,6 лiжко-дня, що на 6,4 лiжко-дня менше (р<0,05). Для повного загоення ХР у па^етчв основноТ групи знадобився 25,6±7,4 день, в групi порiвняння цей показник склав 39,2±10,2 день (р<0,05). Таким чином, застосування PRP-терапи дозволило скоротити пiсляоперацiйний лiжко-день пюля АДП в 1,48 рази, а термш повноТ епiтелiзацiT ХР в 1,53 рази.
Отже, ретельне дотримання описаних вище критерпв вибору строку виконання втручання по за-криттю ХР розщепленим клаптем та техшчних принцишв операцiT дозволяе в переважнш бiльшостi випадкiв добитися добрих та задовтьних результатiв приживлення трансплантату.
Аналiз результатiв показав також залежнють останнiх вiд локалiзацiT ХР. Найкращий результат спостер^ався при локалiзацiT рецепiентноT зони на м'язовому масивк Навпаки, закриття рани в зон крупних суглобiв, на контактних або опорних поверхнях, частше супроводжувалось незадовтьними результатами, а в подальшому - утворенням рецидивiв та рубцевих деформацш.
Висока частота рецидивiв трофiчних виразок в груш па^етчв з ХР венозного генезу та прш^ порiв-няно з iншими групами, результати АДП, доводять, що нав^ь вдале загоення ранового дефекту без корекцп венозно!' гiпертензiT приречене на невдачу. Основним патогенетичним чинником флебоппер-тензп е горизонтальний рефлюкс кровi через неспроможнють перфорантних вен, та (в меншому сту-пеню) через недостатнють клапанiв пiдшкiрних вен. Отже, е необхщною подальша TT (флебоппертен-зп) оперативна корекцiя, яка передбачае диссекцш неспроможних перфорантних вен.
Вiдомо, що наявнють вiдкритоT трофiчноT виразки з ознаками шфкування у пацiентiв з ХВН е одним з вщносних протипоказань до проведення коригуючих оперативних втручань на венознш системi. Але можливють закрити хронiчний рановий дефект (нав^ь тимчасово), закрити вхiднi ворота для шфекцп, створюе умови для виконання оперативно1 корекцп венозного кровотоку пщ час перiоду ремiсiT.
Таким чином, не дивлячись на велику ктькють сучасних методик лкування ХР, аутодермопластика залишаеться «золотим стандартом» повноцшного вiдновлення шкiрного покриву з високою частотою приживлення клаптя.
Висновки
Результати вщновлювальних втручань не завжди е задовтьними. Важливу роль в усшху АДП в^г-рають ретельна передоперацшна пiдготовка ранового дефекту, яка спрямована на стимуляцш утво-рення грануляцiйноT тканини та епiтелiзацiT, зменшення мiкробно! контамiнацiT до прийнятного рiвня, компенсацш супутньоT соматичноT патологи. Вибiр термов вiдновлювального втручання вимагае ч^-кого дотримання маркерiв готовностi ре^^ентно^ дтянки.
Комбiноване використання АДП та pRp - терапи пiд час оперативного вщновлювального втручання - е кл^чно ефективним. Застосований метод дозволив статистично значимо покращити результати лкування па^ен^в з ХР: скоротити термiн передоперацiйно! пiдготовки, скоротити термiни пюляопе-рацшного стацiонарного лiкування, скоротити термiни повного загоення ранового дефекту, знизити частоту шсляоперацшних ускладнень у виглядi незадовiльних результатiв АДП, зменшуе ктькють реци-дивiв.
Отже, застосування в запропонованому комплекс лiкувальних заходiв PRP - терапи дозволяе нам назвати цей метод патогенетичним, осктьки в процес залучаються природнi фактори росту тромбо-цитiв, тим самим стимулюеться ангiогенез та загоення ХР. Запропонована методика сприяе швидшо-му загоенню поширених ХР, дозволяе пiдвищити ефективнють лiкувальних заходiв, а також е економн чно доступною.
Лiтература
1. Бтяева О.О. Аутодермопластика в комплексному лкуванш хронiчно''' венозноУ недостатностi нижшх кiнцiвок в стадп трофiчних порушень / О.О. Бтяева, В.М. Роговський, В.В. Яцун // Таврический медико-биологический вестник. - 2011. - Т.14, №4. - С. 20-23.
2. Чорна I. О. Регуля^я переб^ ранового процесу за допомогою сучасних гщрофтьних мазей / I. О. Чорна, О. В. Лконенко, М. I. Крав^в // Клтчна хiрургiя. - 2006. - №11/12. - С.73-74.
3. Лконенко О. В. Прогнозування перебку загоення гншних ран / О. В. Лконенко, I. I. Д^яр, М. I. Крав^в // Хiрургiя УкраYни. - 2011. - № 2. - С. 60-64.
4. Кравцов А. В. Возможности стимуляции приживления свободных аутодермотрансплантатов при глубоких ожогах / А. В. Кравцов, А. А. Цого-ев, Ю. И. Козин [и др.] // Харювська хiрургiчна школа. - 2017. - № 1(82). - С. 103-108.
5. Герасимов Г. Н. Результаты модифицированного способа аутодермопластики вялогранулирующих ран и трофических язв нижних конечностей / Г. Н. Герасимов // Експериментальна i кшшчна медицина. - 2015. - №3(68). - С. 135-138.
6. Дужий I. Д. До проблеми лкування трофiчних виразок нижшх кiнцiвок / I. Д. Дужий, В. П. Кисляков, В. М. Попадинець [та шш.] // Харювська xipypriMHa школа. - 2017. - № 1(82). - С. 96-99.
7. Лыхман В. Н. Опыт применения аутоплазмы обогащенной тромбоцитами для стимуляции репаративных процессов у больных с трофическими язвами венозной этиологии / В. Н. Лыхман, И. И. Арсений, К. Р. Марданян [и др.] // Харювська xiрyргiчна школа. - 2017. - № 2(83). - С. 159-161.
8. Рубанов Л. М. Аутодермопластика в лечении хронических ран: критерии эффективности подготовки к пластическому закрытию и прогнозирование результата / Л. Н. Рубанов, Ю. И. Ярец, З. А. Дундаров // Хирургия. Восточная Европа. - 2016. - Т.5, №3. - С.455-466.
Реферат
РЕЗУЛЬТАТЫ АУТОДЕРМОПЛАСТИКИ В КОМПЛЕКСЕ С PRP-ТЕРАПИЕЙ ПРИ ЛЕЧЕНИИ ХРОНИЧЕСКИХ РАН Рыбалка Я.В.
Ключевые слова: аутодермопластика, хронические раны, плазма, обогащенная тромбоцитами, PRP-терапия.
Введение. Лечение пациентов с хроническими ранами часто требует проведения оперативных вмешательств с замещением дефекта кожей собственного происхождения - аутодермопластики, методика технически и экономически доступна, но частота осложнений остается на постоянном, относительно высоком уровне и достигает 20-35%. Материалы и методы. Проанализировано результаты лечения 71 больного с хроническими ранами различного генеза. У пациентов основной группы (38 пациентов) оперативное вмешательство аутодермопластика дополнялось мерами PRP-терапии. Результаты. Установлено, что применение аутодермопластики в комплексе с pRP-терапией позволило увеличить площадь аутотрансплантата, который прижился на 15,2%, сократить послеоперационный кой-ко-день в 1,48 раза, срок полной эпителизации в 1,53 раза, снизить частоту рецидивов на 15%. Обсуждения. Предложенная методика позволяет в большинстве случаев добиться хороших и удовлетворительных результатов. Результаты зависят от локализации и генеза хронических ран. Отмечена высокая частота рецидивов в группе пациентов с хроническими ранами венозного генеза. Вывод. Комбинированное использование аутодермопластики и PRP - терапии при оперативного восстановительного вмешательства клинически эффективным. Применяемый метод позволил статистически значимо улучшить результаты лечения пациентов с хроническими ранами.
Summary
RESULTS OF AUUTODERMOPLASTY INTEGRATED INTO PRP-THERAPY OF CHRONIC WOUNDS Rybalka Ya.V.
Key words: autodermoplasty, chronic wounds, plasma enriched with platelets, PRP-therapy.
Introduction. Treatment of patients with chronic wounds often requires surgical interventions to replace the defect with autologous skin, autodermoplasty, the technically and economically available technique, but the incidence of its complications has a constant, relatively high rate and reaches 20-35%. Materials and methods. The treatment results obtained from 71 patients with chronic wounds of various geneses have been analyzed. In the patients of the main group (38 patients), operative intervention of autodermoplasty was supplemented with PRP-therapy measures. Results. It was found that the use of autodermoplasty in combination with PRP-therapy enabled to increase the autograft area, to reduce the postoperative staying at the hospital by 1.48 times, and the period of complete epithelisation by 1.53 times, to reduce the relapse rate by 15% . Discussions. The proposed methodology allows in most cases to achieve good and satisfactory results. The results depend on the localization and genesis of chronic wounds. There was a high incidence of relapses in the group of patients with chronic wounds of venous geneses. Conclusion. Combined use of autodermoplasty and PRP-therapy in case of surgical restorative intervention has been found out as clinically effective. The applied method enables to reach statistically significant improvement of the treatment outcomes for patients with chronic wounds.
