CC BY
23
^_¿k_
УДК 616.21-022.6-036.87-053.2 ЮРОЧКО Ф.
Управл1ння охорони здоров'я Льввсыко! ОДА
Я Я ■■■ ■ W
РЕЦИДИВУЮЧ1 РЕСП1РАТОРН1 1НФЕКЦ11 В Д1ТЕИ
Резюме. Стаття присвячена nроблемiрецидивучихрестраторних тфекцш (РР1) у дтей. Детально розглядаеться хххарактеристика, факториризику, наведений алгоритм дiагностики РР1. Окрема увага придияеться лкуванню. Оптимальним антибютиком при РР1 бактерiальноiприроди е високодо-зовий амоксицилн/клавуланат (в УкраШзареестрований тд назвою Аугментин™Е8), ефективтсть якого, за данимирЬзних авторiв, становить 94,6—96,3 %.
Ключовi слова: рецидивуючiрестраторн iнфекцii, фактори ризику, дiагностика, лкування, високодо-зовий амоксицилн/клавуланат.
1нфекци дихальних шляхГв у дней е найчастшою причиною вiзитiв до лГкаря та госшталГзаци серед дггей. Роль лшарГв полягае не тгльки в дагностищ та лшуванш, а й у запобтант цим хворобам (ВеИапй, 1997). Ресшраторт ш-фекщ! (Р1), що переважно уражують верхш дихальш шляхи, дуже часп в дтей, а к рецидиви е суттевою проблемою для лшарГв. 6 багато дней, якг хворшть на рецидивукч ресшраторт шфекц!! (РР1), !х шод! зараховують до групи дней, як! часто хворшть.
РР1 в дггей е складною дагностичною проблемою. Важливо вщрГзнити дггей Гз простими причинами РР1 (на-приклад, част вГрусш або мшробш шфекц!!) вгд дней Гз серйозшшими основними причинами (наприклад, пору-шення Гмуштету або бронхоектатична хвороба). До склад-шших випадкгв належать рГзш шунодефщити, муковюци-доз, уроджеш аномал!! дихальних шляхгв, проте причина РР1 може бути Г простша, наприклад стороннш предмет бронха (Соиг1е1, 2002).
Етюлопя
Хоч етюлогш РР1 часто складно щентифкувати, усе ж таки найчастше це вГрус. ВГрусш ресшраторт захво-рювання не потребують лкування антибютиками, за винятком ускладнень у вигляд отиту, тонзилиу, синуситу та шфекцш нижшх дихальних шляхГв. Найчаспши-ми бактерГальними збудниками респГраторних Гнфек-цш е 8.рпеитотае, Нлп[1иеп1ае, М.сШагткаМз, 5.аигеш та 8.руо§епе$, частше резистентш штами.
Найважливше завдання для лшарГв — вщрГзнити зви-чайну дитину з високою частотою Р1, пов'язаною з пщви-щеним контактом Гз факторами довкГлля, вГд дГтей, ураже-них основною патологГею (Гмунною чи неГмунною), яка сприяе шфекцшним ресшраторним захворюванням (ёе МаЛшо, Ва11ой, 2007).
Зазвичай РР1 е насл!дком посилено! експозиц!! до íh-фекцшних чинник!в при супутньому вплив1 фактор1в до-вк!лля в перш1 роки життя (Arden et al., 2006).
6 два шков1 в1ков1 перюди РР1 (Couriel, 2002):
— 6—12 мюящв — поступовий початок синтезу власних антит!л;
— 3—7 роив — залучення д1тей у дитяч1 колективи.
Багато д1тей мають проста повторш в1русн1 шфекцц
верхн!х дихальних шлях!в. Проте якщо в анамнез! е пневмония з тривалим переб1гом або il рецидив, то це може вказувати та тяжчу патолог1ю (Couriel, 2002). РР1 спочатку виникають як в1русн1 шфекц!!, але якщо симптоми шфек-цц верхнгх дихальних шлях1в тривають 10 дшв або довше, приеднання бактер1й доведене в 60 % пащентав (Kowalska et al., 2003; Salami et al., 2008). Дгги з пролонгованим або рецидивуючим переб1гом респ1раторних шфекцш най-част1ше мають сер1ю шфекцш, а не персистуючу 1нфекц1ю одним штамом в1русу (Jartti et al., 2008). Деяк! д1ти з РР1 отримують повторн1 курси антибютикгв, що неефективш проти в1русних 1нфекц1й i можуть п!двищувати р1вень ан-тимшробно! резистентностi (Bousquet, Fiocchi, 2006).
Еп1демюлопя
1нфекцй верхнiх дихальних шляхов дуже част!, проте малоймовiрно, що, коли вони виникають у дитячому колектив!, це вказуе на якусь основну медичну причину (Nystad et al., 1999). РР1 в дггей мае класичну сезоннгсть iз найвищою частотою восени та взимку (Arden et al., 2006). Зазвичай так! дти не мають рецидивуючих шфекцш шших органiв i систем (шлунково-кишкового тракту, центрально! нервово! системи, сечостатевих шлях!в чи шк!ри).
РР1 е поширеною проблемою серед дггей дошк!льного в!ку внасл!док наявност! несприятливих фактор!в: початку тривалого перебування в дитячому колектив!, незр!лост! та
несформованосп шунно! системи (Dellepiante et al., 2009). Малi дти контактують i3 ровесниками з дитячих колек-тивiв i вперше пщдаються впливу рiзних антигенiв, тому бтьш чутливГ до iнфекцiй та ix рецидив (Slatter, Gennery, 2008).
Згщно з ещдемюлопчними дослтженнями, приблиз-но 6 % дней вiком до 6 роив мають РР1. У кра!нах, що роз-виваються, до 25 % дней вiком до 1 року та 18 % дггей вшом 1—4 роки мають РР1 (Bellanti, 1997). Мало того, шфекцй ЛОР-орган1в е найчастiшою патологieю в дггей вiком вгд 6 мюящв до 6 рокгв.
1нфекци верхнк дихальних шляхГв становлять 87,5 % уах респiраторниx iнфекцiй (Howel et al., 2002), але при-близно в 10—30 % також залучен нижш диxальнi шляхи.
Гострий середнш отит е причиною майже 30 % вГзилв до дитячого лшаря. Приблизно 17 % дней вшом до 2 рок1в мають рецидивуючий середнiй отит. Факторами ризику рецидивуючого середнього отиту е перший отит у вщ до 1 року, чоловiча стать, наявнiсть резистентних збудниюв, зокрема S.pneumoniae (Jung et al., 1999; Klein et al., 1992).
Синусит у детей часпший, шж його дiагностyють. ДГа-гностика дещо ускладнена неспецифiчнiстю симптомГв, як1 маскуються щд гостру вГрусну iнфекцiю чи алерпю. У певно! частини таких дней виявляють Гмунодефщити (пе-реважно IgG2 та IgA) (Daele, 1997; Goldsmith et al., 2003).
Визначення рецидивуючих ресшраторних ¡нфекцм
Визначення РР1 проблематичне, а четко! згоди м1ж ль карями нема. У випадку середнього отиту бтьшють лшарГв згодш з положенням, що рецидивуючою можна назвати шфекцш середнього вуха, коли е 3 ешзоди за 6 мюящв або 4 ешзоди за 12 мюящв. Рецидивуючий ринет/назофарин-пт, як правило, визначають як бтьше н1ж 5 етзощв за ргк, а рецидивуючий фарингет/тонзилет — бтьше н1ж 3 ешзоди за рк (Bellanti, 1997; Graham, 1990; Teele et al., 1989).
Кожне визначення РР1 умовне, а також надто узагаль-нене або ГнодГ обмежувальне. Проте краще не визначати дитину з РР1 за об'ективними показниками, а з'ясувати шше (Don et al., 2007):
— чи загалом добре почуваеться дитина?
— чи наявний стан, що можна щагностувати та лжува-ти як справжню хворобу?
— чи е в анамнезГ або фГзикальному обстежент вказГв-ки на Гмунодефщит?
Доведено, що е лише калька придатних теспв, якг до-статньою мГрою допомагають вгдрГзнити загалом здо-рову дитину вщ пащента з дисфункщею Гмунно! системи (Woroniecka, Ballow, 2000).
Для диагностики РР1 корист еталшсью критерй: якщо дитина мае хоча б один, то можна встановити щагноз РР1 (Gruppo di Studio di Immunologia della Societ? Italiana di Pediatria, 1988):
— 6 або бтьше ресшраторних шфекцш за рш;
— 1 ресшраторна шфекц1я верхн1х дихальних шляхов протягом мюяця в перюд Гз вересня до кветня або бтьше;
— 3 або бтьше ресшраторних 1нфекц1й протягом року, яю залучають нижн дихальш шляхи.
Також можна врахувати критерГ!, розроблен у СРСР у середин 1980-х рр. (табл. 1) для виявлення групи так зва-
Таблиця 1. КритерИ включения в групу дтей, як часто хворють (Альбицкий, Баранов, 1986)
BiK дитини Частота епiзодiв Р1 за piK
До 1 року 4 i бiльше
1-3 роки 6 i бтьше
4-5 роюв 5 i бтьше
Бтьше як 5 роюв 4 i бтьше
них часто хворшчих дней (ниш бтьш адекватним е тер-мн «рецидивуюча ресшраторна шфекщя»).
«Ф1зюлопчна» ресшраторна захворюванють
Бтьшють дней 1з РР1 не мають серйозних основних 1мунолог1чних або нешунолопчних захворювань, тому можна говорити про !х «ф!зюлопчну» захворюван1сть. Це означае, що певну юлькють респ1раторних 1нфекц1й можна розглядати як ф1зюлопчну внаслщок розвитку та фор-мування ¡мунно! системи в таких д1тей. Нормальна частота ресшраторних шфекцш — до 6 ешзод1в протягом осень зими в дошкшьнят (д1ти в1ком 1—6 роив) та до 4 ешзощв у старших дней (в1ком 6—12 роив). Таю дети не повинш бути причиною занепокоення батьюв 1 л1кар1в, оск1льки бтьшють д1тей 1з РР1 практично хвор1 нетяжко 1 потре-бують не д1агностичного пошуку в напрямку серйозних основних захворювань чи розлащв 1мунно! системи, а вра-хування високо! ймов1рност1 шфшування резистентними бактериями (ёе Vries, 2001).
Рецидивуюч1 ресШраторы ¡нфекци як ознака первинного ¡мунодефщиту
Первинн1 шунодефщити (П1Д) е наслтком генетич-ного дефекту. Загалом так! захворювання р1дкюн1 за де-якими винятками, такими як селективний деф1цит 1§Д або дефщит манозозв'язуючого лектину. Найчаст1ше П1Д е асимптоматичним або ж мае легю клшчш симптоми.
1мунодеф1цит можна запщозрити, коли е певн1 ознаки та симптоми (Champi е1 а1., 2002; 81айег, Gennery, 2008).
Ознаки, що можуть вказувати на ¡мунодефщит у дитини
— 8 або бтьше середшх отилв протягом 12 мюящв;
— 2 або бтьше тяжких синуситав протягом 12 мюяц1в;
— 2 або бтьше пневмонш протягом 12 мюящв;
— 2 або бтьше швазивних шфекцш в анамнез! (метн-гет, флегмона, остеом1ел1т, септицемия);
— дитина не набирае вагу чи не росте ± хрошчна д1а-рея;
— рецидивуюч1 абсцеси оргашв та птшюрних структур;
— персистуючий поверхневий кандидоз у в1ц1 бтьше нж 1 р1к;
— антибютикотератя протягом 2 або бтьше мюящв 1з незначним ефектом або без ефекту;
— необххдшсть введення внутршньовенно антибюти-к1в для лквтацИ шфекцИ;
— с1мейний анамнез шунодефщиту.
Рецидивуюч1 або персистуюч1 шфекцИ е основним
проявом первинних 1мунодеф1цит1в. Оскшьки бтьшють
дггей i3 РР1 мають нормальний ÎMyHÎTeT, важливо не про-пустити дитину з основним П1Д, адекватно ïï обстежити та л1кувати. Швидкий, точний дiагноз П1Д допомагае спря-мувати найбтьш адекватне лiкування, сформувати прогноз та призначити генетичне консультування для шм'ь
Фактори ризику рецидивуючих респдоторних ¡нфекцм
Пщвищена частота РР1 в дтей пов'язана з ылькома причинами (de Martino, Ballotti, 2007):
— посилена експозицш до шфекцшних чинниив про-тягом перших роив життя, особливо коли дитина постiйно вщвщуе дитячi колективи (дошкшьш заклади чи школи);
— загальна незрiлiсть iмунноï системи;
— сощальш та екологiчнi фактори (наприклад, велик! шм'1, забруднення повiтря, курiння батьюв, поганi умови проживання).
Визначено фактори ризику пщвищено'! частоти рес-пiраторних шфекцш у дтей (Ballow, 2008; Bellanti, 1997; Bloomberg, 2011; Bousquet, Fiocchi, 2007; de Martino, Ballotti, 2007, Don et al., 2007; Karmaus et al., 2008; Wheeler, 1996).
Фактори ризику рецидивуючих рестраторних ¡нфекцм у дней
— Постiйне вщвщування дитячих закладв, а також раннш початок вщвщування таких закладв;
— багатодтш шм'1 та проживання велико! кшькоста людей у невеликих помешканнях;
— сiмейний анамнез атошчних хвороб;
— наявнiсть братiв/сестер шильного вку;
— недоношенiсть;
— низька вага при народженнi;
— зменшена тривалiсть грудного вигодовування;
— ктматичш та екологiчнi несприятливi фактори;
— пщвищена вологiсть та сирiсть у помешканнях;
— наявнiсть домашнк тварин у помешканнях (особливо котав чи собак);
— куршня батьюв та куршня матерi пщ час ваптностц
— анатомiчна чи функцюнальна патология дихальних шлях1в;
— алергш/атопш;
— гастроезофагеальний рефлюкс (ГЕР);
— чоловiча стать;
— поганi сощально-екожмчш умови з недостатнiм харчуванням;
— штенсивш фiзичнi чи спортивнi навантаження;
— порушений графiк вакцинацк
Д¡агностична тактика в дитини з рецидивуючими респ¡раторними ¡нфекц¡ями
Дитина з РР1 потребуе посилено! уваги до анамнезу та обстеження, а в окремих випадках — поглиблених до-даткових методов обстеження. Раннiй та точний дагноз важливий для забезпечення оптимального лкування та зведення до мiнiмуму ризику прогресування та появи не-оборотних змiн у дихальних шляхах. Завдання лiкаря — вiдрiзнити дитину з невеликими проблемами чи при-родним зростанням частоти респiраторних iнфекцiй вщ
дитини з серйозними прогресуючими хворобами. Най-частiшим симптомом РР1 е хронiчний кашель.
Дiагностичний алгоритм повинен бути спрямованим на виключення тяжких захворювань.
Дiагноз РР1 дуже ймовiрний, якщо:
— леги респiраторнi шфекцц мають картину, подбну до шфекцш у дитини, яка часто не хворiе (тяжюсть, тривалiсть, вiдсутнiсть ускладнень, добра реакця на традиц1йне симпто-матичне л1кування та емпiричну антибютикотерапш);
— вiдсутнiсть тяжких чи швазивних iнфекцiй;
— вiдсутнiй сiмейний анамнез захворювань 1мунно1 системи.
Дiагностичний алгоритм РР1 включае обстеження на ймовiрнi причини хротчного кашлю, так1 як алер-пя, астма, дефiцит альфа-1-антитрипсину, первинна або вторинна цилiарна диск1нез1я, вроджеш аномалй, гастро-езофагальний рефлюкс, рецидивуюча легенева аспiрацiя, синдром постназального сткання (найчастiша причина хронiчного кашлю в дтей) (de Martino, Ballotti, 2007).
Рецидивування iнфекцii в одному мющ вказуе на ймо-вiрну вроджену аномалiю розвитку або наявнiсть сторон-нього предмета (Panigada et al., 2009).
Рецидивуючi симптоми в малих дiтей, яи поеднуються з мальабсорбщею або носовими полiпами, потребують обстеження на ймовiрний муковiсцидоз.
РР1 також може бути симптомом повторно! асшрацй шлункового вмiсту при ГЕР, розладах ковтання, неда-гностовано'1 бронмально! астми та синдрому нерухомих вь йок (Vaughan, Katkin, 2002). Рецидивуючий середнiй отит асоцiюеться з дисфункщею слухово'1 труби, пов'язано'1 з атотею або гiпертрофiею адено'1дного мигдалика (Ghezzi et al., 2011).
Як правило, ГЕР подбний до симптомiв астми, вш може призвести до асшрацш та повторних пневмонiй. ГЕР також е фактором, залученим у патогенез рецидивуючого середнього отиту або рецидивуючого синуситу. Виник-нення рецидивуючих пневмонш унаслщок аспiрацii при ГЕР, як правило, вщзначають у дiтей вком менше нiж 2 роки. Дней з анамнезом нiчного кашлю, свистячого ди-хання при фiзичному навантаженш та тривалого кашлю пiсля шфекцш дихальних шляыв слщ обстежити методом спрометри та визначити реакцiю на бронходилататори (Panitch et al., 2005).
Рецидивутсч iнфекцii приносових пазух i легень за наявностi зворотного розмщення органiв (situs viscerum inversus) можуть вказувати на синдром нерухомих вшок (Ballow, 2008; Skeik, Jabr, 2011).
Визначення частоти респiраторних iнфекцiй, звичай-но, менш важливе, нiж ощнка iнших характеристик РР1, таких як:
— переб^ iнфекцii;
— порушення загального стану;
— тривал^ь;
— супутня гарячка;
— iмовiрнi ускладнення;
— реакцш на стандартне симптоматичне лiкування;
— реакцш на емпричну антибiотикотерапiю;
— виявлення збудника.
Дiагностичний алгоритм у дтей 1з РР1 включае илька напрямкiв (de Vries, 2001; Slatter, Gennery, 2008).
AiamocmKa в дней ¡з PPi
— Обстеження вуха, носа, горла з особливою увагою до гшертроф!! аденощв.
— Оглядова рентгенография оргашв грудно'1 клики.
— Визначення специфiчних IgE або виконання шкр-них алергопроб i3 поширеними iнгаляцiйними або харчо-вими алергенами.
— Вимрювання загального IgE сироватки кровi.
— Визначення рiвнiв IgG, IgA та IgM у сироватщ.
— Загальний аналiз кровi з лейкоцитарною формулою.
— Бактерюлопчш дослщження та серологiчнi тести.
— Вiрусологiчнi тести.
— Рiвнi пщклаав IgG (в окремих пацieнтiв).
— Продукування специфiчних поствакцинальних ан-типл проти Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae типу b, правця та дифтерй, взятi на 4 тижнi шсля вакцинац!!.
— Рiвнi С3 та С4 компонентiв комплементу, мано-зозв'язуючого лектину та функцiональнi тести системи комплементу (СН50, АР50).
Лкування рецидивуючих pecnipaTopHnx iнфeкцiй та зaпoбiгaння im
Коли бачимо пожежу, то думаемо, як швидко И зага-сити. Якщо пожеж! спалахують часто, тод думаемо двiчi. Спочатку про те, як швидко загасити. Потам — як зробити так, щоб пожеж бтьше не було.
Так само i при РР1. При рецидивi шфекцй обираемо лiкування, спрямоване на потенцшного збудника, а потiм плануемо заходи щодо запобiгання рецидивам шфекцш.
«Гаання пожеж.i»
При вiруснiй шфекцй призначають симптоматичне лкування, а також iндуктори ендогенного штерферону (синтетичнi чи гомеопатичнi).
У разi клiнiчного або бактерiологiчного п!дтвердження бактер!ально! шфекцй при РР1 необх!дно обрати анти-бiотик з оптимальним спектром активносп проти резис-тентних ресшраторних збудниюв, передуем Streptococcus pneumoniae. Високодозовий амоксицилш/клавуланат (за-реестрований в Укра!ш п!д назвою Аугментин™ ES) в!д-пов!дае критер1ям антибiотика з оптимальною активнютю проти резистентних респiраторних збудник!в, а також мае добрi фармакоюнетично-фармакодинамчш властивостi та високий профть переносимость
При респiраторних iнфекцiях засв!дчено, що бакте-рiологiчна ефективнiсть високодозового амоксицилшу/ клавуланату становила 94,6 % у пащентш iз S.pneumoniae, визначеним на початку лкування (Garau, 2004). Проти пе-нiцилiн-резистентного S.pneumoniae високодозовий амок-сицилiн/клавуланат досягав ефекту в 96,2 % пащентш.
При гострому бактер!альному синуситi високодозовий амоксицил1н/клавуланат досягав бактерюлопчного усп!ху в 96,3 % дорослих пацieнтiв iз S.pneumoniae та 95,7 % пащен-т1в iз резистентними штамами S.pneumoniae (File et al., 2003).
Ц результати вказують на важливу роль високодозового амоксицил1ну/клавуланату в лкуванш та запобiганнi рецидивам рестраторних 1нфекц1й, як! залучають резистентн штами S.pneumoniae, або якщо е пдозра на наявнiсть бета-лактамазопродукуючих штамiв H.influenzae та M.catarrhalis. Педатрична суспенз1я амоксицил1ну/клавуланату
90/6,4 мг/кг/день (Аугментин™ ES) була розроблена для особливих потреб пацieнтiв !з рецидивуючим або затяжним переб1гом РР1, особливо середнього отиту, спричиненого резистентними S.pneumoniae, H.influenzae та M.catarrhalis.
Високу ефективнiсть тако! форми проти пенщилш-ре-зистентних штам!в засв1дчено в дослiдженнi високодозового амоксицилшу/клавуланату в дней !з середшм отитом. Таке лiкування забезпечувало ерадикащю S.pneumoniae в 97,6 % випадюв (Dagan et al., 2001). Ц результати також подтвердило iнше досл!дження (Hoberman et al., 2003), яке довело, що високодозовий амоксицилш/клавуланат забез-печуе ефективне лiкування рецидивуючих або затяжних середнiх отипв, спричинених резистентними штамами S.pneumoniae, а також мае додатковий спектр активносп проти бета-лактамазопродукуючих штамiв H.influenzae або M.catarrhalis.
«Запобгання пожеж.i»
Для запоб1гання РР1 сл!д визначити передусiм причину рецидив1в i по можливосп усунути 1! або вплинути на не!. До немедикаментозних методов належать полшшення умов проживання дитини, 1! харчування, зменшення контакт1в !з хворими дггьми, загартовування, санаторно-курортне ль кування. 1з медикаментозних методов вивчають препарати з групи бактер!альних тзатш, бюлопчно активн полюаха-риди (глюкани), системну ензимотерапш, !зопринозин, трансферт фактори, гормони тимуса, вгтамши та м!кро-елементи, пребютики, пробютики, нуклеотиди, екстракти ех!наце!, женьшеню, прополю, гомеопатичш л1ки та ш
Висновки
РР1 становлять складну дагностичну та лкувальну проблему. Майстершсть л!каря полягае в тому, щоб виявити дней !з серйозними мунолопчними або не!мунолопчними основними захворюваннями для подальшо! адекватно! тактики. Проте справжшм мистецтвом е виявлення загалом здорових дтей, як! не потребують особливого втручання, а тльки впливу на фактори ризику рецидив1в. Урахування вс!х факгсрв забезпечить точну диагностику та лкування, а також захистить дней в!д надшрного л1кування.
Список лiтepaтуpи
1. Альбицкий В.Ю., БарановА.А.. Часто болеющие дети. Клинико-социальные аспекты. Пути оздоровления. — Саратов, 1986. — С. 45.
2. Arden K.E, McErlean P., Nissen M.D., Sloots T.P., Mackay I.M. Frequent detection ofhuman rhinoviruses, paramyxoviruses, coronaviruses and bocavirus during acute respiratory tract infections//Journal ofMedical Virology. — September 2006. — Vol. 78, № 9. — Р. 1232-1240.
3. Ballow M. Approach to the patient with recurrent infections // Clinical Review in Allergy and Immunology. — April 2008. — Vol. 34, № 2. — Р. 129-140.
4. Bellanti J.A. Recurrent respiratory tract infection in paediatric patients//Drugs. — Vol. 54, Suppl. 1. — Р. 1-4.
5. Bloomberg G.R.. The influence of environment, as represented by diet and air pollution, upon incidence and prevalence of wheezing illnesses in young children //Current Opinion in Allergy and Clinical Immunology. — April 2011. — Vol. 11, № 2. — P. 144-149.
6. Bousquet J., Fiocchi A. Prevention of recurrent respiratory tract infections in children using a ribosomal immunotherapeutic agent. A clinical review // Pediatric Drugs. — December 2006. — Vol. 8, № 4. — Р. 235-243.
7. Champi C. Primary immunodeficiency disorders in children:prompt diagnosis can lead to lifesaving treatment // Journal of Pediatrics Health Care. — January-February 2002. — Vol. 16, № 1. — Р. 16-21.
8. Couriel J. Assessment of the child with recurrent chest infections// British Medical Bulletin. — March 2002. — Vol. 61, № 1. — P. 115-132.
9. Daele J.J. Chronic sinusitis in children // Acta Otorhinolaryngol. Belg. — 1997. — 51(4). — 285-304.
10. Dagan R., Klugman K.P., Craig W.A. et al. Evidence to support the rationale that bacterial eradication in respiratory tract infection is an important aim of antimicrobial therapy // Journal of Antimicrobial Chemotherapy. — 2001. — 47. —129-40.
11. De Martino M, Balloti S. The child with recurrent respiratory infections: normal or not?// Pediatric Allergy and Immunology. — 2007. — Vol. 18, Suppl. 18. — P. 13-18.
12. De Vries E. Immunological investigations in children with recurrent respiratory infections// Paediatric Respiratory Reviews. — March 2001. — Vol. 2, № 1. — P. 32-36.
13. DellepianeR.M., PavesiP., Patria M.F., LaiciniE, DiLandro G, Pietrogrande M.C. Atopy in preschool Italian children with recurrent respiratory infections // La PediatricaMedica e Chirurgica. — July-August 2009. — Vol. 31, № 4. — P. 161-164.
14. Don M., Fasoli L., Gregorutti V, Pisa F., Valent F., Prodan M., Canciani M. Recurrent respiratory infections and phagocytosis in childhood // Pediatrics International. — February 2007. — Vol. 49, № 1. — P. 40-47.
15. File T., Garau J., Jacobs M.R.. et al. Pharmacokinetically enhanced amoxicillin/clavulanate 2000/125 mg in the treatment of community-acquired pneumonia (CAP) caused by Streptococcus pneumoniae, including penicillin-resistant strains// Program and Abstracts of the Forty-first Annual Meeting of the Infectious Diseases Society of America, San Diego, CA, USA, 2003. Abstract 303. — P. 84. Infectious Diseases Society of America, Alexandria, VA, USA
16. Garau J. Performance in practice: bacteriological efficacy in patients with drug-resistant S.pneumoniae // Clin. Microbiol. Infect. — 2004. — 10(suppl. 2). —28-35.
17. GhezziM., SilvestriM., GuidaE, Pistorio A, Sacco O, Mattioli G, Jasonni V., Rossi GA.. Acid and weakly acid gastroesophageal refluxes and type of respiratory symptoms in children //Respiratory Medicine, ahead of print. — 2011.
18. Goldsmith A.J., Rosenfeld R..M. Treatment of pedatric sinusitis // Pediatr. Clin. North. Am. — 2003. — 50. — 413-426.
19. Graham M.H. The epidemiology of acute respiratory infections in children and adults: a global perspective // Epidemiologic Reviews. — 1990. — Vol. 12, № 1. — P. 149-178.
20. Gruppo di Studio di Immunologia della Societ? Italiana di Pediatria. Le infezioniri correntinel bambino: definizione ed approccio diagnostico//Rivista di Immunolgia ed Allergologia Pediatrica. —1988. — Vol. 2. — P. 127-134.
21. Hoberman A., Dagan R., Rosenblut A.. et al. (2003). Extrastrength amoxicillin/clavulanate (A/C-ES) vs azithromycin (AZI) for acute otitis media (AOM) in children // Abstracts of the Forty-third Interscience Conference on Antimicrobial Agents and Chemotherapy, Chicago, IL, 2003. Abstract G-459. — P. 279. American Society for Microbiology, Washington, DC, USA..
22. Howel D., Webster S., Hayes J., Barton A., Donaldson L. The impact of recurrent throat infection on children and their families// Fam. Pract. — 2002. — 19 (3). — 242-246.
23. Jartti T., Lee W.M., Pappas T., Evans M, Lemanske R.F., Gern J.E. Serial viral infections in infants with recurrent respiratory
illnesses // European Respiratory Journal. — August 2008. — Vol. 32, № 2. — P. 314-320.
24. Jung T.T.K., Hanson J.B. Classification ofotitis media and surgical principles//Otolaryngol. Clin. North. Am. — 1999. — 32. — 369-383.
25. Karmaus W., DobaiAL., Ogbuanu I., ArshardS.H., MatthewsS., Ewart S. Long-term effects of breastfeeding, maternal smoking during pregnancy, and recurrent lower respiratory tract infections on asthma in children // Journal of Asthma. — October 2008. — Vol. 45, № 8. — P. 688-695.
26. Klein J.O., Teele D.W., Pelton S.I. New concepts in otitis media. Results of investigations of the Greater Boston Otitis Media Study Group // Adv. Pediatr. — 1992. — 39. — 127-156.
27. Kowalska M, Kowalska H, Zawadzka-Glos L., Debska M., Szerszen E, Chmielik M., Wasik M. Dysfunction of peripheral blood granulocyte oxidative metabolism in children with recurrent upper respiratory tract infections // International Journal of Pediatric Otorhinolaryngology. — April 2003. — Vol. 67, № 4. — P. 365-371.
28. Nystad W., Skrondal A., Magnus P. Day care attendance, recurrent respiratory tract infections and asthma// International Journal of Epidemiology. — October 1999. — Vol. 28, № 5. — P. 882-887.
29. Panigada S., Sacco O, Girosi D., Toma P., Rossi G.A Recurrent severe lower respiratory tract infections in a child with abnormal tracheal morphology // Pediatric. Pulmonology. — February 2009. — Vol. 44, № 2. — P. 192-194.
30. Panitch H. Evaluation of Recurrent Pneumonia // Pediatric Infectious Disease Journal. — March 2005 — Vol. 24, Issue 3. — P. 265-266.
31. Salami A., Dellepiante M., Crippa B, Mora F, Guastini L., Jankowska B, Mora R. Sulphurous water inhalations in the prophylaxis of recurrent upper respiratory tract infections // International Journal of Pediatric Otorhinolaryngology. — November 2008. — Vol. 72, № 11. — P. 1717-1722.
32. Skeik N., Jabr F.I. Kartagener syndrome//International Journal ofGenetic Medicine. — January 2011. — Vol. 4, № 1. — P. 41-43.
33. Slatter MA., Gennery A.R. Clinical Immunology Review Series: An approach to the patient with recurrent infections in childhood // Clinical and Experimental Immunology. — June 2008. — Vol. 152, № 3. — P. 389-396.
34. Teele D.W., Klein J.O., Rosner B. Epidemiology of otitis media during the first seven years of life in children in greater Boston: a prospective, cohort study // Journal of Infectious Diseases. — July 1989. — Vol. 160, № 1. — P. 83-94.
35. Vaughan D., Katkin J.P. Chronic and recurrent pneumonias in children // Seminars in Respiratory Infectections. — March 2002. — Vol. 17, № 1. — P. 72-84.
36. Wheeler J.G. Evaluating the child with recurrent infections // American Family Physician. — November 1996. — Vol. 54, № 7. — P. 2276-2282.
37. Woroniecka M, Ballow M. Office evaluation of children with recurrent infection // Pediatric Clinics of North America. — December 2000. — Vol. 47, № 6. — P. 1211-12241.
Отрuмано 16.02.12 AGMT/10/UA/18.10.2011/5502 MpyKyeTbca 3a nigTpuMKU rnaKcoCMiTKnntiH. ynepwe 0ny6niK0BaH0 Ha cami http://msvitu.com/ archive/2011/november/article-4.php □
Юрочко Ф.
Управление здравоохранения Львовской ОГА
РЕЦИДИВИРУЮЩИЕ РЕСПИРАТОРНЫЕ ИНФЕКЦИИ У ДЕТЕЙ
Резюме. Статья посвящена проблеме рецидивирующих респираторных инфекций (РРИ) у детей. Подробно рассматривается их характеристика, факторы риска, дан алгоритм диагностики РРИ. Отдельное внимание уделяется лечению. Оптимальным антибиотиком при РРИ бактериальной природы является высокодозовый амоксициллин/ клавуланат (в Украине зарегистрирован под названием Аугментин™ Е$), эффективность которого, по данным разных авторов, составляет 94,6—96,3 %.
Ключевые слова: рецидивирующие респираторные инфекции, факторы риска, диагностика, лечение, высокодозовый амоксициллин/клавуланат.
Yurochko F.
Department of Health Care of Lviv RSA, Ukraine
RECURRENT RESPIRATORY INFECTIONS IN CHILDREN
Summary. The paper coveis a problem of recurrent respiratory infections (RRI) in children. Their description, risk factors, diagnostic algorithm have been dwelt. A special attention is paid to the treatment. An optimal antibiotic in RRI of bacterial genesis is a high-dose amoxicillin/clavulanate (registered as Augmentin™ ES in Ukraine), the efficacy ofwhich is 94.6—96.3 % according to different data.
Key words: recurrent respiratory infections, risk factors, diagnosis, treatment, high-dose amoxicillin/clavulanate.
