CC BY
42
Клшнна педштрт
УДК 616.21-022.6-08-059-06+615.33]-053.2
ВОЛЯНСЬКА Л.А., РОМАНЮКЛ.Б. ДВНЗ «Тернопёьський державний медичний ун/верситет ¡м. 1.Я. Горбачевського»
рацюнальне лкування гострих респ1раторних 1нфекц1и у д1теи —
зменшення загрози антибютикорезистентносп
Резюме. Домтуючими мжрооргатзмами бютопу ротоглотки дтей, як часто та тривало хвортть, е стрепто- та стафлококи зi слабкою чутливстю до макролiдiв i природних nенщилiнiв. Кльксть випадшв обГрунтовано'1 антибактерiальноi терапи при гострих рестраторних тфекщях у стащонарних хворих становить 25 %. Ращональним застосуванням антибштишв можна зменшити загрозу антибютикорезистентностi збуднишв гострих рестраторних тфекцш. Стутнчаста тератя пневмонш амоксицилшом/клавуланатом у дтей етюлогiчно дощльна, клжчно ефективна, економiчно вигiдна завдяки скороченню тривалостi стащонарного етапу лжування та е малопсихотравмуючою. Ключовi слова: гострi рестраторт шфекци, антиботик, стутнчаста тератя, амоксицилш/клавуланат.
Призначення антибютитв при вiрусних тфекщях верхшх дихаль-них шляхiв е одним з прикладiв най-бльш нерозумного i ганебного х ви-користання.
А.Б. Посснер, проф., В1рджинський ушверситет, США
Гос^ ресшраторш шфекци (ГР1) е найбшьш час-тими захворюваннями, що зумовлюе !х медичне та со-щальне значения. У структурi дитячо! захворюваност рестраторним хворобам выводиться провщне мюце. Середня захворювашсть у свт, за даними ВООЗ, становить близько 2 випадюв на рк: на кожного жителя планети. На частку ГР1 припадае бшьше 90 % шфекцш-них захворювань людини [1]. Особливу занепокоешсть у педiатрiв викликають дiти, якi часто i тривало хворь ють (ЧТХ) на щ захворювання. Статистика свiдчить, що кожна дитина 4—6—8 разiв на рк: хворiе на респра-торнi захворювання [2]. У розвинутих кра!нах Заходу давно вважають, що дитина може хворгги 10—12 разiв на рк, i це е близьким до норми, тому що для формування повноцшно! iмунноl вiдповiдi одна дитина «мусить» пе-рехворiти протягом року 1—2 рази, шша — 6—8: «Кожну iнфекцiйну хворобу потрiбно сприймати як природний процес... Дитинi потрiбно дати похворiти» (1.В. Бога-дельшков, 2009) [3]. Проте це та категс^я пацiентiв, яка викликае стурбовашсть не лише у 1хн1х батьыв, але й лiкарiв, у першу чергу через те, що часто мае ряд супут-шх патолопй, насамперед ЛОР-органiв, дихально! та травно! систем [4—8]. Це група ризику тяжкого перебь гу захворювань iз виникненням бактерiальних усклад-
нень. Для запобпання останнiм таким дiтям практично завжди, навiть при банальних рестраторних етзодах, призначають антибiотики. Тому част ГР1 нерiдко су-проводжуються дуже небажаним явищем — полшраг-мазiею, що не лише фiнансово виснажуе батькiв, але й негативно впливае на стан здоров'я дггей. Зокрема, не завжди обГрунтовано часто призначають антибютики, що спричиняе дисбiотичнi порушення та знижуе функ-цiональну актившсть механiзмiв мiсцевого iмунiтету, що, у свою чергу, призводить до зниження захисту про-ти шфекци. Таким чином, виникае замкнене коло, яке повинен розiрвати лкар, вибираючи найоптимальшшу терапевтичну тактику. Цi мiркування е обГрунтуванням пошуку безпечних i водночас ефективних пiдходiв до лiкування частих ГР1 у дiтей.
Метою нашого дослщження було:
1. Iдентифiкувати потенцшно патогенних представ-никiв мiкрофлори ротоглотки та визначити !х чутли-вють до антибiотикiв у дiтей, яю часто хворiють.
2. Проаналiзувати обГрунтовашсть призначення ан-тибактерiальних препаратiв при ГР1 у дiтей.
3. Простежити ефектившсть застосування сту-шнчасто! терапи амоксицилшом/клавуланатом (Аугментин™, «ГлаксоСмiтКляйн») у пащентш з усклад-неними пневмонiею ГР1.
Матер1али та методи дослщження
Для щентифшаци потенцiйно патогенних представ-ниюв мiкрофлори ротоглотки, визначення !х чутливост до антибiотикiв у дiтей, яю часто хворiють, та аналiзу ан-тибiотикорезистентностi було обстежено 108 дггей рiз-ного вiку з частими рестраторними епiзодами в анам-
нез^ опрацьовано ïx амбулаторнi карти, проан^зовано частоту виникнення респiраторниx епiзодiв, наявшсть супутшх соматичних захворювань методом випадково-го вщбору. Для аналiзy обГрунтованост призначення антибактерiальниx препаратiв при ГР1 ретроспективно опрацьовано 107 медичних карт стацюнарних хворих, з яких в окрему групу видтено 13 пащенлв з ускладне-ним пневмонiею перебйюм ГР1 для аналiзy ефективнос-т застосування стyпiнчастоï антибактерiальноï терапií. У цш грyпi хворих дiагноз пневмонй Грунтувався на даних анамнезу, кшшко-лабораторного обстеження та верифiкyвався рентгенологiчно. Стутнчаста антибак-терiальна терапiя проводилась Аугментином™: протя-гом перших 4 дiб внyтрiшньовенно в дозi 25 мг/кг тричГ на добу, далi ще 3—4 доби перорально у суспензй в дозi 45 мг/кг за амоксицилшом кожнi 12 год.
Забiр матерiалy для бактерiологiчного дослщжен-ня проводився стерильним тампоном iз ротоглотки та носа з подальшим його дослщженням шляхом посiвy на поживш середовища з видiленням чисто1 культури па-тогенних та умовно-патогенних мiкроорганiзмiв. Ви-значення чyтливостi видiленоï чисто1 культури до анти-бiотикiв проводилось дискодифузшним методом.
Статистичний аналiз отриманих даних проведено з використанням загальноприйнятих методiв медично1 статистики, за допомогою прикладно1 програми для роботи з електронними таблицями Microsoft Excel 2007.
Результата досл1дження та ïx обговорення
У стрyктyрi обстежуваних з групи дiтей, ят часто та тривало xворiють, дiвчатка i хлопчики були майже у рiвниx кшькостях — 56 (51,85 %) та 52 (48,15 %) вщпо-вщно. За вшом вагомо переважали дошк1льнята та мо-лодшi школярi (4—7 роыв) — 72 (66,66 %). Дггей молод-шого вiкy (1—3 роки) i школярiв середнього та старшого вшу (8—14 рокiв) було порiвнy (по 18 — 16,67 %). У 56 (51,85 %) дггей була наявна фонова соматична патоло-пя, серед яко1 левову частку становили захворювання гепатобiлiарноï зони — 37 (34,26 %), а саме дисыжзГя жовчовивщних шляхГв, хрошчний холецистохолангщ у 9 (8,33 %) дггей вщшчались алергiчнi прояви: ришт та дерматит; 19 (17,59 %) страждали вщ патологй нирок: дисметаболiчноï нефропатй, пiелонефритy; у 5 (4,69 %) дггей ресшраторш зхворювання перебiгали на rai дефь цитно1 анемй середнього ступеня; у 9 (8,33 %) — на rai аденощних вегетацш I—II ступеня. В окремих обсте-жених дiагностовано поеднання двох i бшьше супутшх соматичних захворювань. У 63 (58,33 %) дiагностовано
ЛОР-патологш. Таким чином, у половини дггей з групи ЧТХ незалежно вгд CTaTi та вгку респiраторнi захворювання розвивались на тлi соматично! патологii, переваж-но печiнки та нирок. Аналiз лiкyвальних схем попере-днiх епiзодiв у 96 % обстежених дггей ще! групи показав, що ще до початку нашого дослщження антибготики для лгкування шфекцш призначались неодноразово, навгть у випадках з явною кшшкою вгрусних ресшраторних гн-фекцш. З цгею метою найчастгше призначали перораль-нг препарати, а саме еритромгцин та амшцилш.
У 73,9 % дгтей з групи ЧТХ у пергод вгдносного бла-гополуччя з ротоглотки видглено ряд патогенних та умовно-патогенних мгкрооргашзмгв: St.aureus — 74,0 %, Str.haemoliticus — 39,9 %, Str.pyogenes — 6,5 %, або асо-щацп коково! флори чи поеднання ii з E.coli — 9,3 %, C.albicans — 9,3 % та P.aeruginosa — 5,6 %. Значно ргд-ше видглялись Str.viridans — 4,6 %, Str.faecalis — 1,9 %, Str.pneumoniae — 1,9 %, Enterococcus spp. — 3,7 %.
Результати визначення антибготикочутливостг за-свгдчили високу актившсть цефалоспорингв та пенг-цилгшв стосовно стафгло- та стрептококгв, помгрну — щодо амшоглгкозидгв та левомгцетину. Практично всг дослгджеш мгкрооргашзми були малочутливими чи ре-зистентними до еритромгцину, що може бути обумов-лене широким застосуванням макролгдгв для лгкування захворювань органгв дихання на етапг амбулаторного лгкування та формуванням у кокгв вторинно! резис-тентностг до них (табл. 1).
Отриманг дат е достатньо ргзномаштними, проте все ж свгдчать про не зовсгм доцгльне призначення антибютиюв гз групи макролщв та природних пенщилг-нгв при ресшраторних захворюваннях у дгтей, якг часто г тривало хворгють. Висока антибютикорезистентшсть мгкрооргашзмгв схиляе нас до обмеженого використан-ня цих антибютиюв у дней та обГрунтовуе застосування цефалоспорингв та амгнопенгцилгнгв.
ГР1 — це етюлопчно дуже ргзномаштна група захво-рювань зг спгльними клгнгчними ознаками катарального синдрому з боку дихальних шляхгв. Зггдно з даними лгтературних джерел, серед збудникгв ГР1 найбтьш час-тими е вгруси (грип, парагрип, аденовгруси, РС-вгрус, корона- та риновгрус, ЕСНО- г Коксакг-вгруси), гстот-но ргдше — бактерг! (пневмококи, гемофгльна паличка найчастгше) [9]. Варто зазначити, що методи етюло-ггчно! верифгкацг!, доступнг сьогоднг в низових ланках укра!нсько! охорони здоров'я, е малогнформативними через сумнгвне дотримання правил забору матергалу для дослгджень г, як правило, ретроспективними. Тому при лгкуванш доводиться спиратись на свгтовий досвгд.
Таблиця 1. Чутливсть м1крофлори ротоглотки до антибютиюв (%) у дтей, яю часто та тривало хворiють
Мшрооргашзм Антибютик
Цефотаксим Еритромщин Левомщетин АмпщилЫ Канамщин ПенщилЫ
St.aureus 65 3 43 43 28 1,3
St.epidermidis 84 2 18 36 76 -
Str.haemoliticus 44 - 26 69 29 -
Str.viridans 5 - 12 76 35 -
Str.pyogenes 45 5 18 52 15 -
5(32) • 2011
Клтт'чна пед!атр!я
Враховуючи цг данi, згiдно з рекомендащями ВООЗ, даа-гноз ГР1 е зазвичай кпiнiчним iз зазначенням тотки гн-фекцiйного процесу, провiдного синдрому, характеру та тяжкост перебiгу, при можливост етiологiчного чинни-ка. У лкувант провщне мiсце посiдае симптоматична, противiрусна терапiя i лише при наявност бактерГаль-них ускладнень (наявнють бактерiальних вогнищ, зсув лейкоформули влiво тощо) — антибiотикотерапiя [10].
Проведений нами анатз iсторiй хвороби показав, що ускладнений перебiг ГР1 мав мюце у 36 дггей (33,6 %). Серед ускладнень домшували: пневмошя (21; 19,6 %), ураження нирок (5; 4,7 %). Серед фонових захворювань провгдне мюце займали: аномалГ! конституц! (13,1 %), залiзодефiцитна анемия легкого ступеня (14,9 %), хро-нiчна патологiя ЛОР-органiв (9,9 %). Зрщка дГагносту-вались дискiнезiя жовчовивгдних шляхов (6,5 %), патология серцево-судинно! системи (2,8 %). Антибютики призначали 86 пацiентам (80,4 %). У переважно! бть-шостi дггей основу лiкування становили антибiотики цефалоспоринового ряду (48; 44,9 %), захищеш пет-цилiни (28; 26,2 %) та макролщи (3; 2,8 %), iншi групи призначались ргдко. У 40 (37,4 %) пащенпв антибак-терiальнi препарати призначали з перших дшв у комп-лексi лГкування ГР1 за вiдсутностi будь-яко! соматично! патологи та ускладнень. Серед патент, якi отримува-ли антибiотикотерапiю, 7 дней (6,6 %) були вком до 1 року; у 26 (24,3 %) хворих рестраторт вiруснi шфекци виникли на фот поеднано! чи одинично! фоново! патологи, що, очевидно, було розцiнено як iмовiрнiсть по-глиблення патологiчних змш та можливiсть ускладнень, що послужило обГрунтуванням призначенню антибютитв. Отримаш данi свiдчать про наявнiсть безумовних показань до призначення антибiотикiв лише у чверт пацiентiв. Очевидною е складнють об'ективно аргу-ментувати етютропну терапiю та правильно, прицтьно И призначити, щоб забезпечити адекватне лГкування ускладнень, а отже, запобГгти розвитку вторинно! ре-зистентностi мiкроорганiзмiв до антибютитв. ДомГну-ючими антибiотиками в проаналiзованих схемах лГку-вання були препарати цефалоспоринового ряду, що не е цлковито виправданим, враховуючи переважну роль коково! флори та гемофтьно! палички у виникненнi патологи органiв дихання, а також призначення !х в першi днi хвороби. Проте найголовтше те, що медикам важко вiдмовитись вщ призначення антибютика при лiкуваннi ГР1, яка в переважнш бiльшостi е вiрусного походжен-ня, а отже, зовсiм не потребуе його.
Рацiональне призначення антибютитв на сьогодт е значною проблемою медицини в боротьбi з лавино-подiбно зростаючою резистентнiстю мiкроорганiзмiв до антибактерiальних препаратiв. Бiльшiсть науков-тв та практикуючих педiатрiв визнають виправданим призначення антибютитв до встановлення кшцевого дiагнозу за таких умов: стшка (бiльше 3 д^б) фебрильна гарячка, задишка при вщсутносл бронхоспазму, нарос-таючий токсикоз, асиметрiя хрипiв у легенях, вираже-ний гематологiчний зсув. У випадках, коли пгдозра на наявшсть бактерiального вогнища не пГдтверджуеться, антибактерiальнi препарати вiдразу ж мають бути вгдш-ненi [11]. Проведет дослщження багатьох авторських
колективiв свГдчать про те, що включення антибютитв у комплексну терапiю неускладнених ГР1 не оптимiзуе процес лiкування, а зовшм навпаки. Тривалiсть лiку-вання дггей, ят отримували антибiотики, подовжува-лась на 40 % порiвняно з групою, що отримувала анало-гiчне лiкування без антибiотикiв. При цьому в першiй групi в 2,5 раза частше дiагностувались ускладнення i прогресування хвороби та у 8,8 раза частше зустрiча-лись побiчнi реакцГ! [12].
З урахуванням регюнальних даних про найбiльш вiрогiднi патогени та данi про !х чутливiсть до анти-бiотикiв у 13 патенлв з ускладненим перебiгом ГР1 проаналiзовано ефективнiсть застосування ступiнчас-то! антибактерiальноl терапГ!. Серед дiтей ше! групи переважали хлопчики (8 (61,5 %) проти 5 (38,5 %)). Вт коливався в достатньо широкому дiапазонi — вiд 6 мю. до 16 рокiв, проте бшьшють становили дiти до 4 ротв (76,9 %). Бiльшiсть пацiентiв були госпiталiзованi на 3-тю — 5-ту добу вiд появи перших ознак захворювання. Показаннями до госпiталiзацil найчастше були прояви ГР1 як комбшаци катарального синдрому та:
— фебрильно! гарячки протягом 3 i бiльше дiб;
— раннього вку дитини та фебрильно! гарячки протягом 3 дiб;
— задишки та запальних змiн у загальному аналiзi кровi;
— фебрильно! гарячки та фiзикальних даних iз боку легень (асиметрiя аускультативних та перкуторних ознак).
Дiагноз пневмонГ! п!дтверджено за результатами рентгенолопчного обстеження. Тяжк1сть пневмонИ оць нена за iндексом тяжкостГ г коливалась в межах 75—80 балiв, що вГдповГдало середньому ступеню тяжкосл та обГрунтовувало короткочасну госпГталГзацГю патента [13]. НайбГльш частими скаргами на момент над-ходження були: загальна слабкГсть та млявГсть (100 %), фебрильна температура тша (84,6 %), зниження апетиту (100 %), кашель (100 %, вологий — у 53,8 %), задишка (100 %). Тяжисть стану лкарем приймального вщдь лення розцГнена як середнього ступеня у 84,6 % Г лише у 2 дггей (15,4 %) як тяжкий. Тяжисть стану визначалась за штоксикацшними проявами (100 %), дихальною не-достатнютю (100 %), поширенютю ураження легень за даними рентгенографГчного дослгдження, вираженГстю запальних змш Гз боку показникГв периферично! кро-вГ (100 %) та змшами з боку серцево-судинно! системи (46,15 %). З першого дня стацюнарного лкування дГти отримували парентеральну антибактерГальну терапГю Аугментином™. КритерГем початку перорального ета-пу ступГнчасто! терапи були: суб'ективна позитивна отнка стану патента особами, ят його супроводжали, об'ективне зменшення ознак дихально! недостатносп, стГйка тенденцГя до нормалГзацГ! температури тГла, позитивна динамка фГзикально! симптоматики з боку легень. Тривалють внутрГшньовенного введення Аугментину™ в усГх дГтей становила 4 доби. Пюля чого пероральний етап антибактерГального лГкування продовжувався в частини патенлв уже в амбулаторних умовах (в основному за на-поляганням батькГв). КонтрольнГ результати загального аналГзу кровГ в усгх пацГентГв, проведет на 6-ту — 8-му
добу лгкування пiсля курсу антибактергально! терапй, подтвердили стiйку тенденцiю до одужання дггей. Контрольна рентгенография проводилась лише 4 пацгентам з огляду на деякг сумнiви у результатах лгкування через вiк (п = 2), наявшсть в анамнезi повторних ешзодгв затяж-них пневмонiй (п = 1) та за наполяганням батькгв (п = 1). Стутнчаста терапгя Аугментином™ добре переносилась усгма хворими, побiчнi ефекти, передбаченi шструкщею до препарату, не мали мгсця в спостережуваних дiтей. Тривалiсть стацюнарного лiкування пневмонй в серед-ньому становила 6,46 доби.
Висновки
1. Слизову ротоглотки в пергод повного об'ективного здоров'я дггей, яю часто та тривало хворгють, населя-ють патогеннi та умовно-патогеннi мiкроорганiзми, частгше стафiло- та стрептококи, що можуть бути причиною виникнення ресшраторно! патологи у дiтей та людей, яю 1х оточують.
2. Висока резистентнгсть мiкроорганiзмiв до антибютиюв iз групи макролiдiв та природних пенщилгшв, виявлена у дiтей, яю часто i тривало хворiють, свгдчить про недоцiльне 1х призначення при гострих респгратор-них захворюваннях та обГрунтовуе застосування цефа-лоспоринiв та амшопенщилгшв.
3. Дiти, яю часто й тривало хворшть, потребують постгйного монiторингу структури бiотопу ротоглотки та контролю антибготикограми видглено! флори з ура-хуванням 1х результатiв для подальшого коректного лiкування та зниження ймовiрностi формування анти-бiотикорезистентностi ресшраторних збудникгв.
4. Кiлькiсть випадкiв з обГрунтованою антибготико-терапiею при гострих ресшраторних захворюваннях у дггей, яю знаходились на стацгонарному лiкуваннi, ста-новить всього близько чвертг.
5. Констатовано клгшчну ефективнгсть застосування стушнчасто! терапГ1 Аугментином™ у дггей з усклад-неним пневмонгею перебггом гострого респграторного захворювання.
Список л1тератури
1. Сафонова О.А, Пичугин А.В., Кожемякина Е.Ш. и др. Иммунотерапия острой респираторной инфекции и ее осложнений // Иммунология. — 2009. — № 1. — С. 30-50.
2. Маркова Т.П., Чувиров Д.Г. Длительно и часто болеющие дети//Русский мед. журн. — 2002. — № 10. — С. 125-127.
3. Богадельников И.В. Болезнь должна бать нормальной// Здоровье ребенка. — 2009. — № 2 (17). — С. 83-84.
4. Смын 1.С, Павлишин ТА., Синицька В.О. та iH. Метаболiчнi порушення у дтей на грунтi хротчних захворювань // Мат-ли XLIV тдсумковог науково-практичног конференци «Здобутки клтчног та експериментальног медицини», 03.06.2005р., Тернопль. — Тер-нопыь: Укрмедкнига, 2005. — С. 154-155.
5. Левенець С.С, Волянська Л.А.. Реакцы клтинних факmорiв неспецифiчного захисту на л^вання цефотаксимом // Перинато-логы та nедiаmрiя: Тези VВсеукрагнськог науково-практичног конференци «Питання шунологи в nедiаmрiг», 13—14 жовтня 2005р., АРКрим, смт. Форос. — 2005. — № 1-2 (23), ч. 2. — С. 15-16.
6. Цодкова ОА. Особливосmi мукозального туттету верхнш дихальних шляхiву часто хворючих на ГРВ1 дтей прирiзних типах адаптацшних реакцш // Перинатологы та nедiаmрiя. — 2005. — № 1-2 (23), ч. 2. — С. 44-45.
7. Овчаренко Л.С., Вертегел А..О, Андркнко Т.Г., Прочан Л.Б. Удосконалення iмунореабiлimацiг дтей з рецидивуючою патолояею рестраторного тракту // Перинатологы та педштры. — 2005. — № 1-2 (23), ч. 2. — С. 32-32.
8. Кляцька Л.1., Таран Л.В., Льовкт O.A. IRS-19 для профшак-тики ресшраторних захворювань у дтей, яю часто хворють // Лжи Украгни. — 2004. — № 9.
9. Щелягина Л.А., Римарчук Г.В., Круглова И.В., Борисова О.И. Новые технологии в лечении острых респираторных заболеваний у детей. Лекция для врачей. — М, 2009. — 28с.
10. Самсыгина I.A. Часто болеющие дети: проблемы патогенеза, диагностики и терапии// Consilium Medicum. Педиатрия. — 2004. — Приложение № 2. — С. 3-10.
11. Учайкин В.Ф. Как лечить грипп. Этиология, клиника и терапия по программе протокола// Медицина для всех. — 1999. — № 3. — С. 7-11.
12. Самсыгина I.A., Саидова H.A. Показания и противопоказания к проведению антибактериальной терапии при острой инфекции респираторного тракта у детей// Consilium Medicum. Педиатрия. — 2004. — Приложение № 2. — С. 11-15.
13. Майданник В.Г. Внебольничная пневмония у детей: какой должна быть тактика педиатра//Здоров'я Украгни. — 2009гру-день, тематичний номер. — С. 19-20.
AGMT/10/UA/01.06.2011/4992 Друкуеться за пдтримки «ГпаксоСмтКляйн» Отримано 20.06.11 □
Волянская A.A., Романюк А.Б.
ГВУЗ «Тернопольский государственный медицинский университет им. И.Я. Горбачевского»
РАЦИОНАЛЬНОЕ ЛЕЧЕНИЕ ОСТРЫХ РЕСПИРАТОРНЫХ ИНФЕКЦИЙ У ДЕТЕЙ — УМЕНЬШЕНИЕ УГРОЗЫ АНТИБИОТИКОРЕЗИСТЕНТНОСТИ
Резюме. Доминирующими микроорганизмами биотопа ротоглотки детей, которые часто и продолжительно болеют, являются стрепто- и стафилококки со слабой чувствительностью к макролидам и естественным пенициллинам. Количество случаев обоснованной антибактериальной терапии при острых респираторных инфекциях у стационарных больных составляет 25 %. Рациональным применением антибиотиков можно уменьшить угрозу антибиотикорезистентности возбудителей острых респираторных инфекций. Ступенчатая терапия пневмоний амоксициллином/клавуланатом у детей этиологически целесообразна, клинически эффективна, экономически удобна в связи с сокращением продолжительности стационарного этапа лечения и малопсихотравмирующая.
Ключевые слова: острые респираторные инфекции, антибиотик, ступенчатая терапия, амоксициллин/клавуланат.
46
Volyanska L.A., RomanyukL.B.
SHEI «Ternopil State Medical University named
after I.Ya. Gorbachevsky», Ukraine
RATIONAL TREATMENT OF ACUTE RESPIRATORY INFECTIONS IN CHILDREN
IS A DECREASE OF MENACE OF ANTIBIOTIC RESISTANCE
Summary. The prevalent microorganisms in biotope material of fauces in sickly and chronic children are streptococci and staphylococci with poor response to macrolides and natural penicillins. The portion of reasonable antibiotic therapy in acute respiratory infections in in-patients makes up 25 %. Rational use of antibiotics contributes to decrease of menace of antibiotic resistance in pathogens of acute respiratory infections. Step-by-step therapy of pneumonias with amoxicilline/clavulanate in children is etiologically expedient, clinically effective and cost-effective due to decreased duration of hospital period and is less stress-full.
Key words: acute respiratory infections, antibiotic, step-by-step therapy, amoxicilline/clavulanate.
(^¿^рвИши
