CC BY
40
K^Jvlребёнка
КёУчна пед1атр1я / Clinical Pediatrics
УДК 616.211/216.1 -002-022.7-053.2+615.33] :614.253 ВОЛЯНСЬКА Л.А.
ДВНЗ «Тернопёьський державний медичний ун/верситет iменi 1.Я. Горбачевського»
ГОСТРИЙ РИНОСИНУСИТ У ДПЕЙ У ПРАКТИК AiKAPq ЗАГАЛЬНО! ПРАКТИКИ ТА РАЦЮНАЛЬНА АНТИБЮТИКОТЕРАПЯ ПРИ ЙОГО БАКВДАЛЬШЙ ПPИPОДi
Резюме. 1зметою визначення чтких д1агностичних критерй'в бактер1аяьного походження гострогоура-ження носа та навколоносових пазух у дтей та обТрунтування необх1дност1 призначення антибштишв для покращення ефективност1 лкування спец1алктами загальног практики та пед1атрами на першому та другому етапах надання медично'1 допомоги авторами було проанал1зовано ряд лтературних дже-рел. Установлено, що зг1дно з рекомендациями EPOS 2012 р. амоксицилш без додавання Шг1бтор1в бе-та-лактамаз быьше не розглядаеться як ефективний препарат для лкування гострих бактер1альних риносинусит1в, тератюрекомендовано розпочинати з призначення амоксицилшу/клавуланату в серед-ньотерапевтичних дозах. Також зроблено висновок, що втчизняний пгдхгд до етотропного лкування гострих бактер1альних риносинусит1в у дтей наближений до свтових рекомендацй, але все ж е необх1дшсть оновлення втчизнянихрекомендацш.
Ключовi слова: гостр1 бактер1аяьт риносинусити, лжування, рекомендаций амоксицилш/клавуланат.
Вступ
Гострi рестраторш вiруснi шфекцп (ГРВ1) — найчастша причина захворювання дггей вщ пе-рюду раннього дитинства й до шкгльного вжу. За даними росшських педiатрiв, лише в Мос^ в пе-рюд 2009—2010 рр. захворювашсть на щ шфекцп коливалася вщ 108 тис. серед дггей вжом до 3 роюв до 118,5 тис. у вжовому перiодi 3—7 роюв та близь-ко 63 тис. на 100 тис. населення серед школярiв, що в економiчному аспект призвело до значних матерiальних втрат у розмiрi 29,4 млн рублiв [1]. 1нфекцп дихальних шляхiв у дггей е найчастiшою причиною вiзитiв до лiкаря та госштаизацп серед дiтей дошкiльного вiку. ГРВ1 в дитячому вiцi дуже часто набувають рецидивуючого характеру i ста-ють суттевою проблемою для лiкарiв. Багато дiтей, у яких фжсуються повторнi ГРВ1, зараховують до групи пащенпв, якi часто хворiють. I тодi вста-новлення дiагнозу в цiеi дитини для педiатра стае доволi складним (можна пропустити якусь склад-ну патологiю), проблемним е й лжування (уже за-стосовано значну кгльюсть препаратiв, проведено багато фiзiопроцедур, а результат вiдсутнiй). У бгльшосп дiтей зазвичай мають мюце повторнi вь руснi шфекцп верхшх дихальних шляхiв (ВДШ), що обумовлено вжовими анатомо-фiзiологiчними особливостями дихально'^ iмунноi систем, психо-емоцiйним напруженням тд час соцiалiзацii [2] та
е наслiдком посиленог експозицп до шфекцшних чинникiв при супутньому впливi факторiв довкш-ля в першi роки життя тощо [3, 4].
Рецидивуючi респiраторнi шфекцп (РР1) ви-никають у здорових дiтей частiше за все як чер-гове шф^вання iншим збудником та як прояв нормального природного сшвюнування макро- i мiкроорганiзмiв. Тобто дiти з пролонгованим чи рецидивуючим перебiгом респiраторних шфекцш найчастiше мають просту серiю шфекцш, а не пер-систуючу шфекцш одним штамом вiрусу [5]. При цьому деяю дiти з РР1 отримують повторнi курси антибiотикiв, яю е неефективними проти в1рус-них шфекцш, не запобпають новому вiрусному iнфiкуванню i навiть можуть сприяти розвитку бактерiальноi шфекцп та поширенню резистент-ностi до антибiотикiв [6]. Бгльшють дiтей 1з РР1 не мають серйозних Тмунолопчних зрушень чи будь-яких гнших захворювань, що можуть провокувати останнi, тому можна говорити про ф!зюлопчну захворювашсть у шег категорп пацiентiв. Це означае, що певну юльюсть рестраторних iнфекцiй можна розглядати як ф!зюлопчну внаслiдок становлен-ня та формування ¡мунног системи в таких дией.
© Волянська Л.А., 2013 © «Здоров'я дитини», 2013 © Заславський О.Ю., 2013
Клшнна пед1атр1я / Clinical Pediatrics
Нормальна частота респiраторних iнфекцiй — до 6 еmзодiв протягом осенi-зими в дошкшьнят (дiти вiком 1—6 роюв) та до 4 епiзодiв у старших д^ей (вiком 6—12 роюв) [7]. Така частота захворювань не повинна бути причиною занепокоення батьюв i лiкарiв, оскiльки бiльшiсть дггей iз РР1 практично хворiють нетяжко i потребують не стiльки дiагнос-тичного пошуку в напрямку серйозних основних захворювань чи розладiв iмунноl системи, скшьки врахування високо! ймовiрностi носшства i по-ширення резистентних бактерш. Така ймовiрнiсть обумовлена частим застосуванням антибiотикiв у !х лiкуваннi та стае високою за умови утримуван-ня симптомiв шфекцп верхнiх дихальних шляхiв тривалiстю 5—10 днiв i довше. Приеднання бакте-рiй при такш тривалостi шфекцп ВДШ доведено в 60 % пащенпв [8, 9].
Мета. Дане дослщження л^ературних джерел обумовлене потребою визначення чгтких конкрет-них дiагностичних критерпв бактерiального по-ходження гострого ураження носа та навколоно-сових пазух у дггей та обГрунтування необхiдностi призначення антибютиюв iз метою покращення ефективностi л^вання спецiалiстами загально! практики та педiатрами на першому та другому етапах надання медично! допомоги.
Обговорення результатов
РР1 в клiнiчнiй прaктицi дуже часто е поеднан-ням шфекцп ВДШ та лор-патологи. Тому важ-ливо в aмбулaторнiй прaктицi амейного лiкaря чи дiльничного педiaтрa вчасно зорiентувaтись у виникненнi проявiв ураження лор-оргашв в кожному конкретному випадку, а також призначити коректну тератю сaмостiйно, оскiльки не завжди е можливють отримати допомогу дитячого лор-спецiaлiстa на першому чи другому етапах надання медично! допомоги.
Найбшьш частим ураженням лор-оргашв у дь тей е ришт. У половиш випaдкiв причиною остан-нього е риновiрус [10]. Особливостями вiрусного ринiту е максимальна виражешсть клiнiчних ознак у виглядi риноре! протягом перших 3 дшв iз по-ступовим стиханням !х у нaступнi 5—7 дiб. Зпдно з дослiдженнями остaннiх рокiв, вiруснi ринiти в дiтей у 90 % випадюв супроводжуються ураженням
слизово! оболонки навколоносових пазух. Саме тому наказом МОЗ Укра!ни № 449 вщ 25.06.2009 «Про внесення змш до наказу МОЗ вiд 21.04.05 № 181» введено поняття «риносинусит». Гострий риносинусит посвдае одне з перших мюць серед захворювань лор-оргашв. У свiтi щорiчно реестру-ють близько 1 млрд випадкiв вiрусних iнфекцiй дихальних шляхiв, близько 5 % iз яких ускладню-ються бактерiальною iнфекцiею навколоносових синусiв. За даними рiзних авторiв, в Укра!ш вiд синуситiв страждають до 10 % населення, а серед хворих, яю перебувають у лор-стацiонарах, до 42 % становлять пащенти iз синуситами [11, 12].
Визначення риносинуситу для лiкарiв загально! практики включае в себе поняття патолопч-ного стану, який супроводжуеться наявшстю ряду симптомiв [13] (табл. 1).
Для встановлення дiагнозу риносинуситу по-трiбно не менше 2 великих симптомiв чи 1 великого в комбшацГ! з 2 i бгльше малими симптомами.
Риносинусит у дггей зустрiчаеться частiше, нiж його дГагностують. ДГагностика дещо ускладнена неспецифГчшстю симптомГв, яю маскуються шд гостру вГрусну шфекщю чи алерпю. У певно! час-тини таких дггей виявляють Гмунодефщити (пере-важно IgG2 та IgA), але це бувае рщко [14].
Для пщтвердження клГшчного дГагнозу риносинуситу використовують комплекс дГагностичних заходГв за допомогою додаткових методГв дГагнос-тики, що дае змогу не лише встановити дГагноз, а й визначити форму захворювання. У рекомендацгях IDSA (Infectious Diseases Society of America, Аме-риканське товариство шфекцшних хвороб) 2012 р. вщображеш основш проблеми, яю виникають у лжаря при зверненш дорослого пащента з рино-синуситом. У педГатрГ! ж ситуацГя ще складшша. Основна проблема — вщсутшсть вГропдних мето-дГв диференшально! дГагностики вГрусно! й бак-терГально! природи захворювання, бо цей момент е головним для виршення питання етютропного лГкування. Рентгенолопчш дослщження, що прово-дяться хворим з клшчними ознаками риносинуситу, виявляють змши придаткових пазух носа, що не е специфГчними залежно вщ етюлоп! захворювання [15]. Тому у вщповщносп до рекомендацш EPOS (Eoropean Position Paper on Rhinosinusitis and Nasal
Таблиця 1
Велим симптоми Малi симптоми
Гншш видтення з носа Головний бть
Спкання гншного чи безколiрного секрету по заднш стiнцi глотки Бть, вщчуття тиску чи розпирання у Byci
Закладенють носа Неприемний запах Í3 рота (галiтоз) завжди за умови бактерiальноí природи
Гiперемiя та набряк обличчя Зубний бiль
Бть чи вiдчуття розпирання в дтянц обличчя Гарячка (для пщгострого чи хронiчного синуситу)
Гiпосмiя чи аносмiя Кашель
Гарячка (лише для гострого риносинуситу Пщвищена втомлюванiсть
KëiHi4Ha neAiorpifl / Clinical Pediatrics
Polyps — бвропейсью рекомендаций з риносинуси-TiB i полiпозiв) i IDSA 2012 р. при неускладненому перебиу хвороби рентгенографiя не показана. За цими ж джерелами комп'ютерна томограф1я показана лише при наявност пiдозри на формування орбiтальних i/чи внугрiшньочерепних ускладнень [15, 16]. Золотим стандартом дiагностики гострого бактерiального риносинуситу (ГБРС) е позитив-не культуральне дослiдження вмiсту навколоносових пазух iз видiленням патогенiв > 104 КОЕ/мл. Проте дане культуральне дослщження стосуеться лише дослiдження вмiсту навколоносових пазух, отриманого в результат пункцИ. Тобто аналiз умiсту синуса, проведений шляхом дослщження видглень з носа чи мазюв з носа/назофарингеальних мазюв, не е достовiрним, тому що не вщображае ютинно'1 бактерГально'1 природи захворювання. Саме тому мжробюлопчне дослщження в рутиннiй клiнiчнiй практицi не показане. Показання для пункцИ синуса визначаються ступенем тяжкостi риносинуситу (у цьому випадку пункцiя е одночасно дГагностич-ною й лГкувальною манiпуляцiею), неефективнiстю емшрично'1 антимжробно'1 терапИ та ¡муноскомпро-ментованiстю пацiентiв (через вщмшний спектр причинно-значимих патогенiв) [17]. Питання етю-логИ даного захворювання можна з високою ймовГр-шстю вирiшити, проаналiзувавши клiнiчну картину захворювання. На базi класично! працi Gwaltney et al. [18], у якш проаналiзовано перебiг риновГрус-но'1 шфекцИ, для встановлення дiагнозу ГБРС за-пропоновано сурогатнi критерж збереження симп-томiв захворювання бгльше н1ж 7—10 дшв, або поява друго'1 хвилГ симптомГв тсля 5-го дня захворювання [15, 16, 19, 20]. IDSA 2012 р. запропоновано вклю-чення ще одного критерго для дiагностики ГБРС та призначення антибактерГально'1 терашк початок захворювання з виражених симптомГв гарячки > 39 °C та гншних видiлень ¡з носа, що утримуються протягом 3—4 дшв вщ початку захворювання [15].
Лжарям першо'1 ланки варто пам'ятати, що в дггей дошкгльного та молодшого шкгльного вжу при риштах та риносинуситах анатомо-фГзюло-пчно обумовлене паралельне виникнення реак-тивних запальних змш глоткового мигдалика, тобто виникнення аденовдиту. Це супроводжу-еться закладешстю носа, носовим характером промовляння слГв, а також спричиняе пролонга-щю задньо'1 риноре'1 на тривалший термш захворювання порГвняно з пащентами бгльш старшого вжу, е фактором, що сприяе активацп бактерь ально'1 флори з подальшим розвитком вторинно-го iнфiкування [21].
Численнi дослвдження етюлогИ ГБРС ви-знають основними етюлопчними чинниками Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae i Moraxella catarrhalis, яю е одночасно головними причинними бактерiальними факторами й шших гострих позалжарняних респiраторних захворювань [22]. Основним збудником е пневмокок, тому що частота його спонтанно'1 ерадикащ при
ГБРС становить лише близько 30 %, тодГ як для Haemophilus influenzae i Moraxella catarrhalis — 60 i 80 % ввдповвдно [22]. Разом ¡з тим у Росшськш Федерацп в пашенлв ¡з ГБРС достатньо часто (> 10 % випадюв) видшяються стрептококи рГз-них серогруп, у тому числГ S.рyogenes [23, 24]. Назван збудники, зпдно з результатами сучасних дослщжень, залишаються чутливими до певних груп антибютиюв, але данi рГзняться залежно вГд краши, де проводились дослвдження, навiть для окремих областей одше'1 краши. Масштабнi данi з вивчення антибiотикорезистентностi пневмо-коюв у Росп отриманi в багатоцентровому проспективному мжробюлопчному дослiдженнi ПеГАС, проведеному у 2007—2009 рр.; було зiбрано 715 штамiв цих мiкроорганiзмiв. Данi про чутли-вють пневмокоюв до пенiцилiну й амоксицилiну в цш робот свiдчать про те, що в бгльшост реп-ошв РосИ пневмококи зберiгають високу чутли-вють до цих антибiотикiв. Зокрема, висока чутли-вють пневмокока до амоксицилшу/клавуланату в бгльшост регiонiв краши сввдчить на користь утримання високо'1 активностi середньотерапев-тичних доз цього препарату, тому використання високих доз, на думку дослщниюв, потребуе по-дальших дослiджень з визначення поширеност резистентних штамiв S.рneumoniae [25, 26].
З урахуванням значного географiчного рГзнома-нгття в антибiотикорезистентностi респiраторних збудниюв у рГзних крашах бвропи в рекоменда-цГях EPOS 2012 р. не вказаш конкретнi препара-ти вибору для емшрично'1 терапИ ГБРС у дорослих пашен™. Але зазначено, що залежно вГд ешдемю-лопчно'1 ситуацп варто вибирати препарат з опти-мальним спектром, але з високою актившстю про-ти двох основних збудниюв ГБРС — S.pneumoniae i H.influenzae [16]. У рекомендащях IDSA 2012 р. амоксицилш без додавання шпбгторГв бета-лак-тамаз не розглядаеться бгльше як ефективний препарат для лжування ГБРС [15]. Тератю рекомендовано розпочинати з призначення амокси-цилшу/клавуланату в середньотерапевтичних дозах. Використання високодозних лжарських форм амоксицилшу (у формГ трипдрату), захищеного клавулановою кислотою (у формГ клавуланату калш, 90/6,4 мг/кг/добу у 2 прийоми) (в Укра'1ш представлений у формГ суспензИ Аугментину ES, компанИ «ГлаксоСмгтКляйн»), рекомендоване лише в регюнах з високою поширешстю (> 10 %) пенщилшорезистентних пневмокоюв, а також для лжування пашентГв ¡з тяжким перебиом ГБРС, при загрозГ розвитку ускладнень чи у хворих ¡з ви-соким ризиком видшення резистентних штамГв S.pneumoniae (¡з тяжкою супутньою патолопею, ¡мунодефщитними станами, пащенти, яю отриму-вали антибГотики протягом попереднього мюяця чи пГсля нещодавньо'1 госшталГзацИ, дГти, якГ вГд-вГдують оргашзоваш колективи, а також дГти до 2 роюв) [13]. Для шших категорш хворих лГкування варто розпочинати з призначення звичних лжар-
KAiHiHHa пед1атр1я / Clinical Pediatrics
ських форм захищеного амоксицилiну, наприклад препарату Аугментин™ (45 мг/кг 2 рази на добу). Рекомендацп IDSA 2012 р. ¡з вибору емшрично1 антибютикотерапп ГБРС ц1лком узгоджуються з рекомендащями росшських лiкарiв-оторинола-ринголог1в [27]. Амоксицилш/клавуланат визна-еться як препарат вибору практично в уах опубль кованих росшських рекомендац!ях ¡з лiкування ГБРС [28-30].
Через рют резистентностi S.pneumoniae i H.influenzae до макролiдiв у США ця група препа-рапв повн1стю виключена з рекомендацiй IDSA 2012 р. як для використання у дорослих пашенпв, так i в пед!атричнш популяцп [15]. Украшський протокол лiкування риносинусит1в також визнае за доцшьне як етiотропне л!кування «призначати антибiотики пенiцилiнового ряду, захищеш кла-вулановою кислотою, при неефективносп л1ку-вання — цефалоспорини третьоТ i четвертоТ гене-рацп. Макролщи використовуються для лiкування захворювань, викликаних мiкоплазмою, хламщ-ями» [31]. Рекомендована тривалють лiкування антибiотиком у дией ¡з ГБРС — 10-14 дшв [13]. Профiлактичне використання антибiотикiв при ГРВ1 для запобiгання розвитку ГБРС недопустиме [17].
Висновок
Незважаючи на те що вичизняний п1дх1д до етютропного лiкування ГБРС у дией наближений до св1тових рекомендацiй, усе ж украй необхщне оновлення наших рекомендацш, оск1льки не за-вжди можна безоглядно переносити зарубiжнi даш на рутинну кл1н1чну практику в умовах Украши.
Ретельний п1дх1д до д!агностики гострого ри-носинуситу в дией, чiтке розмежування в1русно! й бактер!ально1 природи захворювання, рацюналь-ний виб!р антибiотика, режимiв його дозування — усе це е першочерговим завданням при л!куванш пацiентiв ¡з гострим риносинуситом у педiатрич-нш практицi, про це повинн1 знати i вм1ти реаль зувати лжар! загально! практики на першому етат надання медично1 допомоги.
Список лператури
1. Лыткина И.Н., Малышев Н.А. Профилактика и лечение гриппа и острых респираторных вирусных инфекций среди эпидемиологически значимых групп населения // Лечащий врач. — 2010. — № 10. — С. 66-69.
2. Dellepiane R.M., Pavesi P., Patria M.F., Laicini E., Di Landro G. & Pietrogrande M.C. Atopy in preschool Italian children with recurrent respiratory infections // La Pediatrica Medica e Chirurgica. — 2009. — Vol. 31, № 4. — Р. 161-164.
3. Arden K.E., McErlean P., Nissen M.D., Sloots T.P. & Mackay I.M. Frequent detection of human rhinoviruses, paramyxoviruses, coronaviruses and bocavirus during acute respiratory tract infections// Journal ofMedical Virology. — 2006. — Vol. 78, № 9. — Р. 1232-1240.
4. Couriel J. Assessment of the child with recurrent chest infections // British Medical Bulletin. — 2002. — Vol. 61, № 1. — 115-132.
5. Serial viral infections in infants with recurrent respiratory illnesses/ Jartti T., Lee W.M., PappasT., Evans M., Lemanske R.F.,
Gern J.E. // European Respiratory Journal. — 2008. — Vol. 32, № 2. — Р. 314-320.
6. Bousquet J., Fiocchi A. Prevention of recurrent respiratory tract infections in children using a ribosomal immunotherapeutic agent //A clinical review. Pediatric Drugs. — 2006. — Vol. 8, № 4. — Р. 235-243.
7. Юрочко Ф. Рецидивуючi рестраторш шфекци у дтей // Здоровье ребенка. — № 2(37). — 2012. — С. 79-83.
8. Dysfunction of peripheral blood granulocyte oxidative metabolism in children with recurrent upper respiratory tract infections / Kowalska M, Kowalska H, Zawadzka-Glos L., Debska M, Szerszen E, Chmielik M., Wasik M. // International Journal ofPediatric Otorhinolaryngology. — 2003. — Vol. 67, № 4. — Р. 365-371.
9. Sulphurous water inhalations in the prophylaxis of recurrent upper respiratory tract infections / Salami A., Dellepiante M., Crippa B., Mora F., Guastini L., Jankowska B, Mora R. // International Journal of Pediatric Otorhinolaryngology. — 2008. — Vol. 72, № 11. — Р. 1717-1722.
10. Kahbazi N., Fahmizfld A., Armin S. et al. Aetiology of upper respiratory tract infections in children in Arak city: a community based study //Acta Microbiol. Immunol. Hung. — 2011. — 58(4). — 289-296.
11. Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология. — Одесса: АстроПринт, 1999. — 604 с.
12. Пухлик С.М., Варешкина М.А., Лапина Ю.С. Методы лучевой диагностики синуситов//Журнал вушних, носових i гор-лових хвороб. — 2007. — № 3. — С. 229.
13. Chow A.W. et al. IDSA Guideline for ABRS //CID. — 2012 March 20. — Р. 1-41.
14. Goldsmith A.J., Rosenfeld R.M. Treatment of pedatric sinusitis// Pediatr. Clin. North Am. — 2003. — 50. — 413-426.
15. Chow A.W., Benninger M.S., Brook I. et al. IDSA clinical practice guideline for acute bacterial rhinosinusitis in children and adults //Clin. Infect. Dis. — 2012. — 54(8). — P.72-112.
16. Fokkens W.J, Lund V.J., Mullol J. et al. EPOS 2012: European position paper on rhinosinusitis and nasal polyps 2012 // Rhinology. — 2012. — 50(1). — 1-12.
17. Свистушкин В.М. и соавт. Обзор рекомендаций по острому риносинуситу в педиатрической практике // Клин. микробиол., антимикроб. химиотер. — 2012. — Том 14, № 3. — С. 176-190.
18. Gwaltney J.M. Jr., Hendley J.O., Simon G, Jordan W.S. Jr. Rhinovirus infections in an industrial population. II. Characteristics of illness and antibody response // JAMA. — 1967. — 202. — 494-500.
19. Anon J.B., Jacobs M.R., Poole M.D. et al. Antimicrobial treatment guidelines for acute bacterial rhinosinusitis // Otolaryngol. Head Neck Surg. — 2004. — 130(1 Suppl.). — 1-45.
20. Rosenfeld R.M., Andes D., Bhattacharyya N. et al. Clinical practice guideline: adult sinusitis// Otolaryngol. Head Neck Surg. — 2007. — 137. — S1-31.
21. Тулупов Д.А., Карпова Е.П. Гипертрофия аденоидных ве-гетаций и аденоидиты у детей. Учебное пособие для врачей. — М.: Петроруш, 2012.
22. Hadley J.A., Pfaller M.A. Oral beta-lactams in the treatment of acute bacterial rhinosinusitis // Diagn. Microbiol. Infect. Dis. — 2007. — 57(3 Suppl.). — Р. 47-54.
23. Страчунский Л.С., Тарасов А.А., Крюков А.И. с соавт. Возбудители острого бактериального риносинусита. Результаты многоцентрового микробиологического исследования SSSR// Клин. микробиол. антимикроб. химиотер. — 2005. — 7(4). — 337-349.
24. КолосовА.В., Гучев И.А., Кречикова О.И. Острый бактериальный риносинусит у военнослужащих: этиология, чувствительность к антибиотикам и эффективность антимикробной терапии//Клин. микробиол., антимикроб. химиотер. — 2009.— 11(1). — 14-21.
25. Козлов Р.С. Пневмококки: уроки прошлого — взгляд в будущее. — Смоленск: МАКМАХ, 2010. — 128 с.
26. Козлов Р.С, Сивая О.В., Кречикова О.И. и др. Динамика резистентности Streptococcus pneumoniae к антибиотикам в
KëiHi4Ha neAiaîpifl / Clinical Pediatrics
России за период 1999—2009 гг. (Результаты многоцентрового проспективного исследования ПеГАС) // Клин. микробиол, антимикроб. химиотер. — 2010. — 12(4). — 329-341.
27. Анготоева И.Б. Острые риносинуситы. Как мы следуем стандартам // Мат-лы VII конгресса Российского общества ринологов «Актуальные вопросы ринологии на современном этапе». — Таганрог, 30мая — 1 июня 2007.
28. Страчунский Л.С., Каманин Е.И., Тарасов А.А. и др. Антибактериальная терапия синусита//Клин. микробиол., антимикроб. химиотер. — 1999. — 1(1). — 83-88.
29. Янов Ю.К., Рязанцев С.В., Страчунский Л.С. и др. Практические рекомендации по антибактериальной терапии синуси-
та. Пособие для врачей //Клин. микробиол., антимикроб. химиотер. — 2003. — 5(2). — 167-174.
30. Лопатин А.С., Свистушкин В.М. Острый риносинусит: этиология, патогенез, диагностика и принципы лечения. Клинические рекомендации. — М, 2009.
31. Наказ № 181 МОЗ eid 21.04.2005 «Про затвердження Протоколiв надання медичног допомоги дтям за спещальтстю "дитяча отоларингологы"».
AGMT/10/UA/24.04.2013/7492 Друкуеться за сприяння ТОВ «ГлаксоСмтКляйн Фармасьютикалс Украна» Отримано 02.09.13 □
Волянская A.A.
ГВУЗ «Тернопольский государственный медицинский университет имени И.Я. Горбачевского»
ОСТРЫЙ РИНОСИНУСИТ У ДЕТЕЙ В ПРАКТИКЕ ВРАЧА
ОБЩЕЙ ПРАКТИКИ И РАЦИОНАЛЬНАЯ АНТИБИОТИКОТЕРАПИЯ ПРИ ЕГО БАКТЕРИАЛЬНОЙ ПРИРОДЕ
Резюме. С целью определения четких диагностических критериев бактериального происхождения острого поражения носа и околоносовых пазух у детей и обоснования необходимости назначения антибиотиков для улучшения эффективности лечения специалистами общей практики и педиатрами на первом и втором этапах оказания медицинской помощи авторами был проанализирован ряд литературных источников. Установлено, что в соответствии с рекомендациями EPOS 2012 г. амоксициллин без добавления ингибиторов бета-лактамаз больше не рассматривается как эффективный препарат для лечения острых бактериальных риносинуситов, терапию рекомендовано начинать с назначения амоксициллина/клавуланата в среднетерапевтических дозах. Также сделан вывод, что отечественный подход к этиотропному лечению острых бактериальных риносинуситов у детей приближен к мировым рекомендациям, но все же есть необходимость обновления отечественных рекомендаций.
Ключевые слова: острые бактериальные риносинуситы, лечение, рекомендации, амоксициллин/клавуланат.
Volyanska L.A.
State Higher Educational Institution «Ternopil State Medical University named after I.Ya. Gorbachevsky», Ternopil, Ukraine
ACUTE RHINOSINUSITIS IN CHILDREN IN THE PRACTICE OF GENERAL PRACTITIONERS AND RATIONAL ANTIBIOTIC TREATMENT IN ITS BACTERIAL ORIGIN
Summary. In order to determine the precise diagnostic criteria of bacterial origin for acute lesions of the nose and paranasal sinuses in children and the rationale for prescribing antibiotics to improve the effectiveness of treatment by general practitioners and pediatricians on the first and second stages of medical care the authors have analyzed a number of literary sources. It is found that, in accordance with the 2012 EPOS guidelines amoxicillin without the addition of beta- lactamase inhibitors is no longer considered as an effective drug for the treatment of acute bacterial rhinosinusitis, treatment is recommended to start with administration of amoxicillin/clavulanate in mean therapeutic doses. We also concluded that the domestic approach to etiotropic treatment of acute bacterial rhinosinusitis in children is close to the international guidelines, but there is still the need to update national guidelines.
Key words: acute bacterial rhinosinusitis, treatment, guideleines, amoxicillin/clavulanate.
