CC BY
51
Лекфя
Lecture
УДК 616-07:612.-002.3-092-07 КРАМАРЬОВ С.О., ЕВТУШЕНКО В.В.
Нацональний медичний унверситет iM. О.О. Богомольця, м. Кив
ПОХОДИ ДО АНТИБАКТЕРiАЛЬНОÍ ТЕРАПП
_ ■ ■ ■ W ■ V
ГОСТРИХ РЕСПРАТОРНИХ iНФЕКЦiИ У ДiТЕИ
Резюме. Розглянут питання ет'юлогн, кпМки та дiагностики гострихрестраторних iнфекцiй удтей. Наведен сучасн рекомендацп i3 застюсування антибактер '1апьню1' терапй при гострих рестраторних iнфек-Цях у дтей.
Ключовi слова: гостр'1 респiратюрнi iнфекцií, антибактер'апьна терапiя, дти, цефподоксиму проксетип.
Tocrpi ресшраторш шфекци (ГР1) — найбтьш по-ширеш шфекцшш хвороби, що уражають yci ßiKOßi групи населення. В Укра'1Ш щopiчнo на ГР1 хвopiють 10—14 млн ошб, що становить 25—30 % випадыв yciei' та близько 75—90 % — iнфекцiйнoi захворюваносл [33].
Гocтpi pеcпipатopнi iнфекцii включають гocтpi ш-фекцiйнi захворювання верхшх або нижнiх дихальних шляхiв, клМчна картина яких представлена ресш-раторним синдромом та загальноштоксикацшними проявами piзнoгo ступеня тяжкocтi. 1нфекцй' веpхнiх дихальних шляхiв включають гострий ришт/ринофа-ринпт, гострий риносинусит, гострий cеpеднiй отит, фаринпт, тoнзилiт i лаpингiт. 1нфекци нижнiх дихальних шляхов включають трахеи, гострий бpoнхiт, бpoнхioлiт та пневмонш.
Гострий pинiт/pинoфаpингiт (J00 за МКХ-10) e найбтьш частою формою гострих ресшраторних захворю-вань. 1нфекщя чаcтiше викликаеться вipycами, такими як pинoвipycи (30—50%), кopoнавipycи, вipycи парагри-пу, аденoвipycи, ентеpoвipycи, вipycи грипу, РС-вipycи та iншi. Ртше (10—15 %) причиною стають бактерй': стрептококк групи А, хламти та мiкoплазми [10, 12].
Гострий ринп/ринофаринпт проявляеться утруднен-ням носового дихання, чханням, видленнями з носових хoдiв, кашлем (чаcтiше поверхневий непродуктивний), пoмipним болем у гopлi, сльозотечею. Прояви лихоманки та нездужання звичайно виражеш незначно чи пoмipнo. Дiагнoз гострого pинiтy/pинoфаpингiтy встановлюеться клiнiчнo i не потребуе додаткових методов лабораторного та шструментального обстеження. Тривалють гострого pинiтy становить звичайно до 7—10 дшв.
Гострий pинiт може ускладнюватись бактеpiальним синуситом, гострим середшм отитом, бактеpiальним бpoнхiтoм та пневмошею.
Неускладнений гострий pинiт/pинoфаpингiт, як правило, минае самостшно та не потребуе етioтpoпнoi терапй' [17].
Гострий риносинусит (J01 за МКХ-10) може ви-кликатись вipycами, такими як Rhinovirus, Adenovirus, Influenza та Parainfluenza virus. Серед бактерш домшу-ють Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae,
Moraxella catarrhalis та Streptococcuspyogenes [8, 11, 19]. Кшшка захворювання включае бть чи вщчуття напо-внення в мюцях проекцй' параназальних синусiв. При фронтита бть часлше локалiзуеться в лобнш дiлянцi, при максилiтi — у середнш частинi обличчя, у зубах верхньо'1 щелепи; при етмотип — бiль в очах, при сфе-но1дил — iррадiюючий бть у лобно-там'янш дiлянцi. Бiль звичайно посилюеться при нахилах голови вперед, жуванш, кашлi та сяканш носа. Носове дихання звичайно порушене, спостерiгаються слизовi або гнш-но-слизовi забарвленi видiлення. Часто спостертаеть-ся непродуктивний кашель. У хворих порушуеться ню-хова чутливiсть, з'являеться носовий вттшок голосу, поганий запах iз рота. Лихоманка та нездужання час-тiше вираженi помiрно. Для уточнення дiагнозу проводиться риноскопiя, шд час яко'1 виявляють видiлення гншного ексудату. У випадках ускладненого переб^у чи вiдсутностi ефекту вiд емшрично! терапй' проводиться вiзуалiзацiя синушв за допомогою КТ, МРТ чи реттенолопчно! дiагностики.
Серед симптомiв, що можуть указувати на бактерь альний характер процесу, можна видтити такк тяжкий перебiг iз вираженими загальними та мiсцевими симптомами, захворювання тривае понад 10 дшв, попршен-ня стану тсля 5-7-го дня хвороби, гншний характер ви-дтень iз носа, однобiчний характер больових вщчутлв.
Гострий риносинусит може ускладнюватись орбь тальним целюлiтом, менiнгiтом, абсцесами мозку, ос-теомiелiтом, синус-тромбозом та шшими.
Антибакгерiальна терапия показана датям iз гострим бактерiальним риносинуситом при тяжкому та ускладне-ному перебйу захворювання, при персистуючому перебйу або раптовому погiршеннi стану хворого [7, 24, 26].
Гострий середнш отит (H65-H67 за МКХ-10) звичайно е ускладненням гострих рестраторних вiрусних шфекцш. Збудниками гострого середнього отиту час-тше е бактерй', зокрема Streptococcus pneumoniae (38 %),
© Крамарьов С.О., бвтушенко В.В., 2015 © «Актуальна шфектолопя», 2015 © Заславський О.Ю., 2015
Haemophilus influenzae (27 %), Moraxella catarrhalis (10 %), Streptococcus групи А (3 %), Staphylococcus aureus (2 %) [22].
У переважно! бтьшост хворих на гострий серед-нiй отит спостерiгаються симптоми ринпу, кашель, лихоманка, симптоми нездужання. У 40—60 % хворих вiдмiчаeться бть у вухах (оталгй'), у 5 % — видтення ексудату i3 зовнiшнього слухового отвору. Може бути порушення слуху, що мае однобiчний характер.
Дiагноз гострого середнього отиту верифшуеться за допомогою отоскоп!!.
Ускладненнями гострого середнього отиту може бути меншггг, абсцес мозку, субдуральна емпieма, тромбоз синусiв, глухота, масто!дит, паралiч лицьового нерва, лабiринтит.
Антибактерiальна терапiя у дiтей перших двох роыв життя рекомендуеться в будь-якому випадку гострого середнього отиту. Курс антибактер!ально! терап!! мае становити не менше 10 днiв. У дггей вiком понад 2 роки юнуе можливiсть спонтанного видужання, тому при не-значних чи помiрних проявах захворювання можливе проведення динамiчного спостереження з подальшим вирiшенням питання про доцтьшсть антибактер!аль-но! терапй'. При тяжких формах, що супроводжуються вираженими симптомами штоксикац!!, тривалим (по-над 48 годин) вушним болем, гiпертермieю або немож-ливiстю забезпечення динамiчного спостереження, антибактерiальнi засоби слiд призначати одразу шсля встановлення дiагнозу. Рекомендований курс антибю-тикотерапй' у дггей вшэм понад 2 роки становить 5—7 дшв [15].
Фарингiт, тешили та тонзилофарингiт (J02, J03 за МКХ-10) характеризуються ураженням л!мфо!дних утворень носо- та ротоглотки. Етюлопчна структура мае широкий спектр i включае такi бактерiальнi збуд-ники, як Streptococcus A, Pneumococcus, Staphylococcus aureus, Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Fusobacterium necrophorum, Streptococcus (групи B, C, G), Chlamydia pneumoniae, Corynebacterium diphtheriae. Серед вiрусiв частше зустр!чаються Rhinovirus, Coronavirus, Adenovirus, Influenza, Epstein-Barr virus (EBV), Coxsackievirus, Cytomegalovirus (CMV), Herpes simplex virus (HSV). Причиною тонзилофаринпту мо-жуть бути також гриби (Candida albicans, Rhinosporidium, Cryptococcus, Histoplasma) [22, 25].
Хворi на тонзилофаринпт звичайно скаржаться на бть у горл!, бть при жуванш та ковтанш. У бть-шостi пащентав вiдмiчаються загальнi симптоми, так! як лихоманка, озноби, загальне нездужання, голо-вний бть. Тонзилофарингiти в!русно! природи часто асоцшються з шшими катаральними симптомами (ришт, кон'юнктивп"), на слизовш можуть з'являтись везикулярнi чи ерозивш елементи, для них не ха-рактернi нашарування на мигдаликах. Бактерiальнi тонзилофарингiти частiше супроводжуються гншни-ми нашаруваннями на мигдаликах, збтьшуються та стають болючими регiонарнi шийш л!мфовузли. Для стрептококового тонзилiту/тонзилофарингiту характерна втмежована гiперемiя та петехiальна енантема
на м'якому пiднебiннi, малиновий язик. Для дифтерй' характернi щтьш ф!бринозш нашарування шрого ко-льору на мигдаликах, що тяжко зшмаються шпателем, гiперемiя слизова гiперемована, щанотична.
Дiагноз встановлюеться за клшчними симптомами. Лабораторна дiагностика використовуеться для етюлопчно! розшифровки найбiльш актуальних пато-генiв (Streptococcus A, Corynebacterium diphtheriae, EBV).
Ускладнення частiше пов'язанi з тонзилофаринпта-ми бактер!ально! природи. Можливе мюцеве поширен-ня гншного запалення на сум!жш органи з розвитком ретрофарингеального та паратонзилярного абсцесiв, синуситу, шийного лiмфаденiту, отиту, масто!диту. Стрептококова шфекщя (бета-гемолiтичний стрепто-кок групи А) небезпечна втдаленими ускладненнями у вигляд! ревматично! лихоманки, гломерулонефриту, кардиту, пол!артриту. Анаеробна бактер!я Fusobacterium necrophorum асоцшеться з розвитком септичного тромбофлебиту внутршшх яремних вен (синдром Лем'ера) [14]. Дифтер!я являе собою небезпечне захворювання, що без своечасно! специф!чно! терапй' часто мае фа-тальний перебй внаслток токсичного ураження жит-тево важливих оргашв (серце, нирки, нервова система).
Лшування в!русних тонзилофарингтв мае переважно симптоматичний характер. Серед бактер!альних шфекцш обов'язковому антибактер!альному лкуван-ню птлягае стрептококовий тонзилп/фаринпт. Тера-шя в даному випадку спрямована не тльки на полег-шення клМчно! симптоматики, але й на запобйання тяжким втдаленим ускладненням. Тривалють курсу антибактер!ально! терапй при стрептококовому тонзи-лт/фарингт звичайно становить 10 дшв. Хворих на дифтерш негайно госттал!зують, проводять лшування !з застосуванням специф!чно! антитоксично! сироват-ки та антибактер!ально! терапй [17, 21, 22].
Гострий ларинпт/ларинготрахе!т (J04.0 за МКХ-10) звичайно е результатом в!русно! шфекц!!, зокрема: Parainfluenza virus, Rhinovirus, Influenza, Adenovirus, Coronavirus. В окремих випадках причиною може бути бактер!альна флора: Streptococcus, С.diphtheriae, Moraxella catarrhalis, Haemophilus influenzae [30, 32].
Найбтьш постшним симптомом ларинпту е за-хриплють голосу. Захворювання часто супроводжу-еться кашлем !з характерним гавкаючим вщтшком. Загальш симптоми, як правило, виражеш незначно. Можуть в!дм!чатись симптоми ураження шших в!д-дшв дихальних шлях!в (особливо при в!руснш етю-логп). У дией раннього вшу гострий ларинпт часто супроводжуеться обструкшею дихальних шлях!в !з розвитком дихально! недостатносп (круп). На в!д-мшу в!д в!русного (несправжнього) дифтершний (справжнш) круп розвиваеться бтьш поступово, часто супроводжуеться афошею, тяжкими розладами дихально! функцп.
Д!агноз встановлюеться на птстав! характерно! кль шчно! картини. При пдозр! на дифтерш проводиться ларингоскошя, бактерюлопчне та серолопчне досль дження на C.diphtheriae.
АнтибактерГальна теpапiя звичайно не показана при гострому ларингт [17, 28, 29]. У випадку ларинге-ально'1' дифтерй' такi хвopi госштатзуються в шфекщй-не вiддiлення i пiдлягають лiкyванню з використанням протидифтершно'1' антитоксично'1' сироватки.
Гострий бpoнхiт (J20 за МКХ-10) у 90 % випадыв викликаеться вipycами: Adenovirus, Coronavirus, Influenza, Metapneumovirus, Parainfluenza virus, Respiratory syncytial virus (RSV), Rhinovirus. Серед бактерГальних збудниыв частше зустрГчаються Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Bordetella pertussis (B.parapertussis) та атипoвi бактерй': Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae, Legionella [20, 22].
Постшним симптомом гострого бронхиу е кашель, що звичайно на початку хвороби мае сухий характер, а згодом стае продуктивним. 1нколи захворювання може супроводжуватись обструкщею дихальних шля-хiв та задишкою. Можуть бути наявш симптоми ура-ження шших вщдшв дихальних шляхГв. Симптоми загально'' iнтoкcикацii, як правило, виражеш незна-чно. Висока лихоманка та виражеш токсичш прояви хаpактеpнi для грипу або можуть cвiдчити про наяв-нicть бiльш тяжкого ураження у виглядi пневмонй. При аускультаци у хворих у легенях вислуховуеться жорстке дихання, можуть бути розшяш, непocтiйнi сухГ чи вoлoгi хрипи.
Дiагнoз гострого бpoнхiтy встановлюеться на шд-cтавi клiнiчнoi картини захворювання. Для уточнення дiагнoзy коклюшу проводиться бактерюлопчне до-cлiдження на B.pertussis (parapertussis), можливе також застосування сучасних метoдiв мoлекyляpнoi (полГме-разно-ланцюгова реакщя) та cеpoлoгiчнoi (Гмунофер-ментний аналГз) дiагнocтики.
АнтибактерГальна теpапiя при гострому бронхт звичайно не показана. Можливе застосування анти-бактеpiальних заcoбiв у певних випадках у групах ри-зику щодо ускладненого пеpебiгy хвороби [17, 28—30]. При коклюш антибютикотерашя призначаеться для зменшення тяжкocтi та тривалост захворювання.
Бpoнхioлiт (J21 за МКХ-10) зустрГчаеться пере-важно в дггей першого року життя i характеризуеться запаленням у бронхах найдpiбнiшoгo калГбру. Захворювання викликаеться вipycами. У бiльшocтi випадкiв (50—80 %) причиною е Respiratory syncytial virus (RSV), рГдше зустрГчаеться Human metapneumovirus (MPV), Influenza, Adenovirus, Human bocavirus [9, 22].
Захворювання починаеться з cимптoмiв ринофа-pингiтy, покашлювання. З 2-3-го дня кашель стае гли-боким, розвиваються симптоми обструкци дихальних шляхГв (екcпipатopна задишка, шумне дихання). При тяжких формах з'являються ознаки гшокси, у дггей перших двох мюящв життя можуть бути етзоди апное. Симптоми загальнoi iнтoкcикацii, як правило, незна-чш При аускультаци в легенях вислуховуеться подо-вжений видих, численш розсшш сухГ та волоп дрГбш хрипи на вдиху та видиху.
ДГагноз встановлюеться клшчно. Етюлопю захворювання уточнюють за допомогою тесту на вГрусш
антигени. Рентгенолопчне досл1дження показане при тяжкому переб1гу, низьких показниках сатурацй'.
Основу л1кування бронх1ол1ту становить шдтри-мувальна та симптоматична терап1я. Емп1ричне застосування против1русних засоб1в (рибав1рин) не ре-комендуеться. Антиб1отикотерап1я показана тльки у випадках бактер1альних ускладнень [13].
Пневмошя (J12-J18 за МКХ-10), за даними UNICEF, займае перше мюце серед шфекцшних причин дитячо!' смертность Етюлопчним фактором пневмонй' можуть бути як в1русш, так i бактер1аль-н1 та грибковi збудники. Серед вiрусiв переважають Influenza A та B, Parainfluenza virus, Respiratory syncytial virus, Adenovirus. Провщними бактерiальними збудни-ками е Pneumococcus, Haemophilus influenzae, Moraxella, Staphylococcus та атиповi бактерй': Mycoplasma, Legionella та Chlamydia [1, 4].
У клшчшй картиш хворих на пневмонш звичайно виражеш симптоми штоксикацй', лихоманка (понад 38,5 °С), прояви респiраторного дистрес-синдрому, ri-поксй'. При аускультацй' легень можна виявити дтянки ослабленого дихання, локальнi хрипи.
Дiагноз базуеться на даних кшшчно!' картини. Для iдентифiкацiï збудника проводиться бактерюлопчне дослщження, тест на вiруснi антигени. Рентгеноло-гiчне дослiдження показане при негладкому перебйу пневмонй', за в1дсутносл ефекту в!д призначено!' терапй'.
Антибактерiальна терапiя призначаеться в ушх випадках пневмонй'. Курс л^вання в середньому становить 7—10 дшв, а при атипових збудниках може подо-вжуватись до 14-21-го дня [5, 6].
Отже, розв'язання питання про застосування ан-тибактерiальних препаратiв для лiкування гостро!' респiраторноï iнфекцiï вiдбуваеться на пiдставi ви-значення локалiзацiï патологiчного процесу, вираже-ностi та характеру клшчних проявiв захворювання, вiку дитини, наявносп коморбiдних станiв. На ко-ристь бактерiального процесу може свiдчити бшьша тривалiсть гострого перiоду, що при вiруснiй iнфекцiï в бiльшостi випадыв обмежуеться 7 днями. Бшьший ризик розвитку бактерiального захворювання мають пашенти з хронiчними захворюваннями бронхолеге-нево1 та iнших органiв та систем.
Сл!д враховувати, що бактерiальне ураження дихальних шляхiв може вщбуватись як первинне захворювання або як ускладнення на тлi вiрусноï iнфекцiï. Раптове погiршення стану також може свщчити про приеднання вторинно!' бактерiальноï iнфекцiï. Цей факт обумовлюе потребу в динамiчному спостереженнi за хворим у процеш лiкування.
Серед методiв, що використовуються для уточнення бактерiальноï етiологiï захворювання та розв'язання питання про доцтьшсть антибактерiальноï терапй', показано високу ефектившсть визначення С-реактивного бiлка (> 30 мг/мл) та прокальцитоншу (> 2 нг/мл) (В.К. Таточенко, 2009). Крiм того, додаткову шформа-цiю можуть дати показники гемограми (рiвень лейко-цитiв, нейтрофiльний зсув формули, ШОЕ).
Вибiр антибактерiального засобу
При B^opi антибактерiального засобу враховуеть-ся чутливють збудника до препарату, здатшсть анти-бiотика створювати оптимальну терапевтичну концен-трацiю в ураженiй дтянщ. Важливими елементами е безпечнiсть та зручшсть прийому лiкарського засобу (форма випуску, кратшсть введення). При лшуванш нетяжких форм респiраторних iнфекцiй, особливо в амбулаторних умовах, перевагу слщ надавати ораль-ним формам препарапв. Навiть при стартовiй терапй' парентеральним антибiотиком на фонi позитивно'' динамши захворювання доцiльний ступеневий переход на пероральний прийом аналогiчного засобу. При пероральному прийомi зникае потреба в залученш ква-лiфiкованого персоналу для виконання ш'екцш, змен-шуеться ризик ускладнень та негативного емоцшного впливу на дитину, збiльшуються шанси на дотримання пацiентом призначеного режиму лшування. Сучаснi антибактерiальнi препарати мають високу бюдоступ-нiсть при прийомi перорально, що дозволяе порiвню-вати ix ефективнiсть iз парентеральними формами ви-пуску.
На даний час антибактерiальна тератя гострих рес-пiраторниx шфекцш залишаеться переважно емшрич-ною. Вибiр препарату для стартово'' терапй' Грунтуеться на пiдставi опублiкованиx даних про найбтьш актуаль-нi для даного регюну штами бактерiй, якi здатш викли-кати те чи шше захворювання, та рiвень ''х резистент-ностi до антибактерiальниx засобiв.
Для лкування гострого бактерiального риносинуси-ту рекомендуеться застосування бета-лактамних анти-бютитв. Серед препаратiв вибору цефподоксиму про-ксетил (Цефодокс) у дозi 10 мг/кг/добу за 1—2 прийоми (не бтьше н1ж 400 мг/добу). Можливе призначення амоксицилшу у високих дозах (90 мг/кг/добу), амок-сицилiну/клавуланату. При високш iмовiрностi наяв-ностi антибютикорезистентних штамiв — амоксицилiн/ клавуланат, клшдамщин, лiнезолiд. У хворих iз тяжким перебйом захворювання терапiю слщ починати з амт-цилiну-сульбактаму, цефтрiаксону, цефотаксиму. Курс терапй' звичайно становить 10 дшв [7, 24, 26].
При гострому середньому отип для емтрично! терапй' рекомендуеться амоксицилш у високих дозах, цефподоксиму проксетил, цефуроксиму аксетил (30 мг/кг/добу з штервалом 12 годин), цефдинiр (14 мг/кг/добу з штер-валом 24 години), цефтрiаксон [15].
Емпiрична тератя бактерiального тонзилофаринп-ту включае феноксиметилпенщилш (25—50 мг/кг/добу з штервалом 6 годин) перорально, бензатинпенщилш (25 000 ОД/кг, максимально 1,2 млн ОД) одноразово внутршньом'язово, амоксицилш (50 мг/кг/добу з ш-тервалом 8—12 годин), амоксицилш/клавуланат, цефподоксиму проксетил, цефуроксиму аксетил, цефди-нiр [17, 21, 22].
В етюлопчнш структурi позалшарняних пневмо-нiй в усix вшових групах важливу роль вiдiграють як типовi збудники (пневмокок, гемофiльна паличка, мораксела), так i атиповi (мтэплазма, xламiдiя, легю-нела). Тому до сучасно'' схеми емпiричноi терапй' ре-
комендуеться залучати бета-лактами та макролгдш ан-тибiотики. Серед бета-лактамiв при нетяжких формах захворювання перевагу надають амоксицилшу, цефподоксиму проксетилу, цефуроксиму аксетилу, а при тяжких — цефтрiаксону, цефотаксиму. Серед макролщв звичайно рекомендують азитромiцин, кпаритромiцин та еритромщин [5, 6].
Останнiми роками накопичений великий досвгд використання при гострих ресшраторних шфекць ях у дггей перорального цефалоспорину III поколИн-ня цефподоксиму проксетилу (Цефодокс). Препарат активний щодо грампозитивних та грамнегативних бактерiй, навiть тих, що продукують бета-лактамази. Цефодокс ефективний проти St.aureus, St.saprophyticus, Str.pneumoniae, Str.pyogenes, Str.agalactiae, Streptococcus spp. (групи C, F, G), H.influenzae i H.parainfluenzae, Kl.pneumoniae i Kl.oxytoca, M.catarrhalis, N.gonorrhoeae. Цефподоксим створюе ефективну терапевтичну кон-центрацiю у легеневш тканинi вже через 6—8 годин (Fallon R.M., Kuti J.L. et al., 2008).
Кшшчна ефектившсть та безпечнiсть Цефодоксу при нетяжких формах позалИкарняних пневмонiй була продемонстрована у проспективному багатоцентрово-му дослгдженш «Цеф-Просто», проведеному у 2009— 2010 рр. в Укра'1Ш (О.П. Волосовець, С.П. Кривопустов та сшвавт., 2009). Ефектившсть лИкування Цефодоксом оцiнена як добра у 27,3 %, дуже добра — у 72,7 % дггей, задовгльних i незадовгльних оцИнок не було. Алергiчних реакцiй не виявлено. Препарат добре переносився дИ-тьми. ПобИчно! дй' не виявлено.
У дослгдженш van Zyl et al. (2002) при лИкуваннИ препаратом цефподоксиму проксетилу 166 пашен™ Из по-залiкарняною пневмошею повного одужання вдалося досягти у 92,2 % пащентав, ерадикацй' S.pneumoniae — у 95,6 %, ерадикацй' H.influenzae типу В — у 97,4 % хво-рих.
Високу ефектившсть препарат продемонстрував також у схемах стушнчасто!' терапй' позалИкарняних пневмонш (О.П. Волосовець та сшвавт. 2007; Г.О. Ле-женко, О.6. Пашкова, 2010; Ю.В. Марушко та сшв-авт., 2013).
ЦИкавою особливИстю препарату е те, що вш належить до пролшв i вже шсля абсорбци' у тон-кш кишцИ деестерифИкуеться, перетворюючись на активний метаболит цефподоксим. Завдяки цьому зменшуеться негативний вплив на мИкрофлору кишечника. За результатами роботи Л.Н. Боярсько!' та сшвавт. (2009), призначення цефподоксиму проксетилу не викликало появи гастроштестинальних порушень у жодно! дитини ш шд час прийому препарату, ш при динамичному спостереженнИ протя-гом мИсяця шсля видужання. ВгдмИчена вгдсутшсть клИнИчно значущого негативного впливу препарату Цефодокс на мшробюценоз кишечника у дггей Из бактерИальними ускладненнями гострих ресшра-торних захворювань.
Таким чином, оральний цефалоспорин III генераций цефподоксиму проксетил (Цефодокс) е ефек-тивним засобом етютропно!' терапй' ресшраторних
шфекцш, у тому числ позалiкарняних пневмонiй, як стартовий препарат та для стушнчасто! терапй'. Спри-ятливi фармакокiнетичнi особливостi забезпечують низький рiвень побiчних ефектiв при застосуванш препарату.
Список лператури
1. Acquah S.E.K., Quaye L, Sagoe K, Ziem J.B., Bromberg-er P.I., Amponsem A.A. Susceptibility of bacterial etiological agents to commonly-used antimicrobial agents in children with sepsis at the Tamale Teaching Hospital// BMC Infect. Dis. — 2013. — 13. — 89. doi:10.1186/1471-2334-13-89.
2. Andreeva E., Melbye H. Usefulness of C-reactive protein testing in acute cough/respiratory tract infection: an open cluster-randomized clinical trial with C-reactive protein testing in the intervention group // BMC Fam. Pract. — 2014. — 15(1). — 80. doi:10.1186/1471-2296-15-80.
3. Ascencio M.A., Huertas M., Carranza R. et al. Tendencia de sensibilidad de los patógenos bacterianos más frecuentemente aislados en el Hospital General La Mancha Centro durante el periodo 2010—2012//Rev española Quimioter publicación Of la Soc Española Quimioter. — 2014. — 27(4). — 261-268.
4. Asencio MA., Huertas M., Carranza R. et al. [Trend in the susceptibility of the most frequent bacterial pathogens isolated at Hospital General La Mancha Centro over 2010—2012 period] // Rev. Esp. Quimioter. — 2014. — 27(4). — 261-8. Available at: http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/25536430. Accessed March 22, 2015.
5. Bodmann K.F. Current guidelines for the treatment of severe pneumonia and sepsis // Chemotherapy. — 2005. — 51(5). — 22733. doi:10.1159/000087452.
6. Bradley J.S., Byington C.L., Shah S.S. et al. The management of community-acquired pneumonia in infants and children older than 3 months of age: Clinical practice guidelines by the pediatric infectious diseases society and the infectious diseases society of America //Clin. Infect. Dis. — 2011. — 53. — 25-76. doi:10.1093/ cid/cir531.
7. Chan Y., Kuhn F.A. An update on the classifications, diagnosis, and treatment of rhinosinusitis // Curr. Opin. Otolaryngol. Head Neck Surg.. — 2009. — 17(3). — 204-8. doi:10.1097/ M00.0b013e32832ac393.
8. Chow A.W., Benninger M.S., Brook I. et al. IDSA clinical practice guideline for acute bacterial rhinosinusitis in children and adults // Clin. Infect. Dis. — 2012. — 54(8). — e72-e112. doi:10.1093/cid/cir1043.
9. Diagnosis and management of bronchiolitis. Clinical practice guideline // Pediatrics. — 2006. — 118(4). — 1774-93. doi:10.1542/peds.2006-2223.
10. Doyle W.J., Gentile D.A., Skoner D.P. Viral and bacterial rhinitis //Clin. Allergy Immunol. — 2007. — 19. — 177-95. Available at: http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/17153013. Accessed March 25, 2015.
11. Dykewicz M.S., Hamilos D.L. Rhinitis and sinusitis // J. Allergy Clin. Immunol. — 2010. — 125(2 Suppl. 2). — S103-15. doi:10.1016/j.jaci.2009.12.989.
12. Hardjojo A., Hadjojo A., Shek L.P., van Bever H.P., Lee B. W. Rhinitis in children less than 6 years of age: current knowledge and challenges //Asia Pac. Allergy. — 2011. — 1(3). — 115-22. doi:10.5415/apallergy.2011.1.3.115.
13. Hutzinger A. Practice Guidelines: AAP Publishes Recommendations for the Diagnosis and Management of Bronchiolitis — American Family Physician // Am. Fam. Physician. —
2007. — 75(2). — 265-267. Available at: http://www.aafp.org/ afp/2007/0115/p265.html. Accessed March 23, 2015.
14. Karkos P.D., Asrani S., Karkos C.D. et al. Lemierre's syndrome: A systematic review//Laryngoscope. — 2009. — 119(8). — 1552-1559. doi:10.1002/lary.20542.
15. Lieberthal A.S., Carroll A.E., Chonmaitree T. et al. The diagnosis and management of acute otitis media // Pediatrics. — 2013. — 131(3). — e964-99. doi:10.1542/peds.2012-3488.
16. Liu P., Müller M., Grant M., Webb A.I., Obermann B., Derendorf H. Interstitial tissue concentrations of cefpodoxime // J. Antimicrob. Chemother. — 2002. — 50 Suppl. — 19-22. doi:10.1093/jac/dkf804.
17. NICE. Respiratory tract infections — antibiotic prescribing. Prescribing of antibiotics for self-limiting respiratory tract infections in adults and children in primary care. Clinical guideline // Natl. Inst. Heal. Clin. Excell. — 2008. — July. Available at: www.nice. org.uk. Accessed March 23, 2015.
18. Peltola V.T., McCullers J.A. Respiratory viruses predisposing to bacterial infections: role of neuraminidase // Pediatr. Infect. Dis. J. — 2004. — 23(1, Suppl). — S87-97. doi:10.1097/01. inf.0000108197.81270.35.
19. Rhinitis: Nose and Sinus Disorders: Merck Manual Home Edition. Available at: http://www.merckmanuals.com/home/ear_ nose_and_throat_disorders/nose_and_sinus_disorders/rhinitis. html. Accessed March 25, 2015.
20. Ross A. Diagnosis and treatment of acute bronchitis// Am. Fam. Physician. — 2010. — 82(11). — 1345-1350.
21. Shulman S.T., Bisno A.L., Clegg H.W. et al. Clinical practice guideline for the diagnosis and management of group A strepto-coccal pharyngitis: 2012 update by the Infectious Diseases Society of America // Clin. Infect. Dis. — 2012. — 55(10). — e86-102. doi:10.1093/cid/cis629.
22. Simoes E.A.F., Cherian T., Chow J., Shahid-Salles S.A., Laxminarayan R., John T.J. Acute Respiratory Infections in Children // World Bank; 2006. Available at: http://www.ncbi.nlm.nih. gov/books/NBK11786/. Accessed March 24, 2015.
23. Thiem U., Heppner H.-J., Pientka L. Elderly patients with community-acquired pneumonia: optimal treatment strategies // Drugs Aging. — 2011. — 28(7). — 519-37. doi:10.2165/11591980-000000000-00000.
24. Thomas M., Yawn B.P., Price D, Lund V., Mullol J., Fok-kens W. EPOS Primary Care Guidelines: European Position Paper on the Primary Care Diagnosis and Management of Rhinosinusitis and Nasal Polyps 2007 — a summary // Prim. Care Respir. J. —
2008. — 17(2). — 79-89. doi:10.3132/pcrj.2008.00029.
25. Upper Respiratory Infection. Available at: http://www.fp-notebook.com/ent/Nose/UprRsprtryInfctn.htm. Accessed March 25, 2015.
26. Wald E.R., Applegate K.E., Bordley C. et al. Clinicalprac-tice guideline for the diagnosis and management of acute bacterial sinusitis in children aged 1 to 18 years // Pediatrics. — 2013. — 132(1). — e262-80. doi:10.1542/peds.2013-1071.
27. Watkins R.R., Lemonovich T.L. Diagnosis and management of community-acquired pneumonia in adults // Am. Fam. Physician. — 2011. — 83(11). — 1299-306. Available at: http://www. ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/21661712. Accessed March 22, 2015.
28. Wood J., Butler C.C., Hood K. et al. Antibiotic prescribing for adults with acute cough/lower respiratory tract infection: congruence with guidelines//Eur. Respir. J. — 2011. — 38(1). — 1128. doi:10.1183/09031936.00145810.
29. Woodhead M., Blasi F., Ewig S. et al. Guidelines for the management of adult lower respiratory tract infections--full version // Clin. Microbiol. Infect. — 2011. — 17, Suppl. 6. — E1-59. doi:10.1111/j.1469-0691.2011.03672.x.
30. Worrall G. Acute cough in children // Can. Fam. Physician. — 2011. — 57(3). — 315. Available at: http://www.ncbi. nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3056681/. Accessed March 26, 2015.
31. Zerouali K., Ramdani-Bouguessa N., Boye C., Hammami A. Multicentric study in five African countries of antibiotic susceptibility for three main pathogens: Streptococcus pneumoniae, Staphylococcus aureus, and Pseudomonas aeruginosa // J. Chemother. — 2014. — 1973947814Y0000000220. doi:10.1179/1973 947814Y.0000000220.
32. Zoorob R., Sidani M., Murray J. Croup: An overview // Am. Fam. Physician. — 2011. — 83. — 1067-1073.
33. Утфжований клшчний протокол первинног медичногдо-помоги дорослим та dirnrnM. Гострiрестраторт тфекци. Наказ Мтстерства охорони здоров'я Украгни 16 липня 2014р. № 499.
Отримано 10.01.15 Ш
Крамарев С.А., Евтушенко В.В. Национальный медицинский университет им. А.А. Богомольца, г. Киев
ПОДХОДЫ К АНТИБАКТЕРИАЛЬНОЙ ТЕРАПИИ ОСТРЫХ РЕСПИРАТОРНЫХ ИНФЕКЦИЙ У ДЕТЕЙ
Резюме. Рассмотрены вопросы этиологии, клиники и диагностики острых респираторных инфекций у детей. Приведены современные рекомендации по использованию антибактериальной терапии при острых респираторных инфекциях у детей.
Ключевые слова: острые респираторные инфекции, антибактериальная терапия, дети, цефподоксима проксетил.
Kramariov S.O., Yevtushenko V.V.
National Medical University named after O.O. Bohomolets, Kyiv, Ukraine
APPROACHES TO ANTIBIOTIC THERAPY OF ACUTE RESPIRATORY INFECTIONS IN CHILDREN
Summary. Issues of etiology, clinical picture and diagnosis of acute respiratory infections in children were considered. Current recommendations on the application of antibiotic therapy in acute respiratory infections in children are provided.
Key words: acute respiratory infections, antibiotic therapy, children, cefpodoxime proxetil.
