CC BY
49
is^^T/ребёнка
КёУчна пед1атр1я / Clinical Pediatrics
УДК 616.2-022.7-085.281.9-53.2
ЛЕЖЕНКО Г.О., ПАШКОВА O.G. ЗапорЬький державний медичний ун/верситет
ОБГРУНТУВАННЯ РАЦЮНАЛЬНОТ AHTMBAKTEPiAAbHOi TEPAnil БAKTEPiAЛЬHИX ЗАХВОРЮВАНЬ РЕС^РАТОРНОГО
ТРАКТУ У ДiTEЙ
Резюме. У cmammiрозглядаеться сучасний стан проблеми aHmu6aKmepiaabHoiтерапи 6aKmepiaabHUx т-фекцй дихальних шляхiв у dimeü. Науково обТрунтовано застосування при патологи оргатв дихання препарату з групи цефалоспоришв IIIпоколшня — цефподоксиму проксетилу (Цефодокс). Наведено досвгд зaрубiжних та втчизняних фaхiвцiв, а також власний досвгд застосування цефподоксиму проксетилу в терапп рестраторних бaкmeрiaльних шфекцш у дтей.
Ключовi слова: рестраторт бaкmeрiaльнi тфекщ, дти, антибютикотератя, цефподоксиму проксе-
Гострi ресшраторш захворювання продовжують займати провщне мюце у структурi гостро! шфек-щйно! патологи. За даними офщшно! статистики, у струга^ захворюваносп дггей вжом вщ 0 до 14 ро-юв хвороби органiв дихання займають перше мiсце i становлять близько 62—65 % [3]. На шфекци дихальних шляхiв та складш форми легеневих хвороб хворшть 90 тисяч зi 100 тисяч дггей [1].
Респiраторнi iнфекцГi, особливо при рецидиву-ючому !х переб^, у клiнiчнiй практицi дуже часто е поеднанням iнфекцГi верхнiх дихальних шляхiв та лор-патологи. При цьому одне з перших мюць серед захворювань лор-органiв посiдае гострий риноси-нусит. У свiтi щорiчно рееструють близько 1 млрд випадкiв вiрусних iнфекцiй дихальних шляхiв, близько 5—13 % iз яких ускладнюються бактерiаль-ною iнфекцiею навколоносових синусiв [8, 35].
Устшне лiкування хворих iз запальними за-хворюваннями органiв дихання та лор-оргашв, в основi яких лежить бактерiальний процес, залежить насамперед вщ рацюнально! антибактерiально'i терапи, що е невiд'емним компонентом лжування будь-якого мiкробно-запального процесу [13, 14, 29]. Незважаючи на значний прогрес у розробщ нових i ефективних протимiкробних лiкарських за-собiв, питания устшно! терапи iнфекцiйних захворювань продовжують збериати свою актуальнiсть. При цьому особливо! гостроти ця проблема набувае в педiатричнiй практицi. Це пов'язано як зi зна-чним поширенням означених захворювань у дггей, так i з високою частотою розвитку в них серйозних
бактерiальних ускладнень. Не можна не вщзначити i зростання при цьому резистентносп бактерiальних збудникiв до антибiотикiв за рахунок невиправдано широкого i безконтрольного застосування антибак-терiальних препаратiв у дггей.
У сучасних умовах провщне мюце займають i пи-тання фармекономiки. З огляду на зростання вартос-тi лiкарських засобiв змша антибага^ально! терапи на тлi неефективносп стартових засобiв, крiм питань щодо якостi надання медично! допомоги, несе проблему значного зростання курсово! вартосп терапи. Все це обумовлюе необхщнють суворого дотриман-ня принцитв рацюнально! антимжробно! терапи з урахуванням вiрогiдного збудника iнфекцiйного процесу.
Стартова антибактерiальна терапiя призначаеть-ся емпiрично з урахуванням можливого збудника, а при нозокомiальнiй етюлоги захворювання — з урахуванням мжрофлори медичного закладу. Необ-хiдно чiтко дотримуватися дози i кратностi введення препарату, брати до уваги супутню патологiю, здат-ну вплинути на фармакокшетику антибiотика.
Проведений нами аналiз результатiв бактерю-лопчного монiторингу збудник1в респiраторних за-
Адреса для листування з авторами:
Леженко Геннадш Олексаидрович lezhenko@yandex.ru
© Леженко Г.О., Пашкова О.6., 2015 © «Здоров'я дитини», 2015 © Заславський О.Ю., 2015
хворювань у дiтей — мешканцiв ЗапорГзько! областi, результати якого наданi в табл. 1, показав, що бакте-pii роду Haemophilus вiдiграють провщну роль в еть ологи шфекцц дихальних шляхiв, при яких на част-ку вказаних мiкроорганiзмiв приходиться 52,7 % випадюв. Частота видшення Haemophilus influenzae при рецидивуючому бронхт становила 40,3 %, при пневмони — 12,8 %, гострому бронхт — 43 %, тон-зилофарингт та риносинуситi — 35—38 %.
Haemophilus influenzae — грамнегативна бактерiя, що е факультативним анаеробом. Вона мае природ-ну стiйкiсть до макролщв i амiноглiкозидiв, низьку природну чутливють до цефалоспоринiв I поколш-ня. Однак на сучасному етат не отримано клiнiчних штамiв Haemophilus influenzae, стшких до цефало-споришв III—IV поколiнь i карбапенемiв [9].
Проведене нами дослщження чутливостi Haemophilus influenzae, видiленоi з верхнк дихальних шляхiв 210 дiтей, хворих на запальт захворювання бронхолегеневоi системи, до антибактерiальних препаратiв показало, що основна частина бактерш роду Haemophilus (92 %) була здатна до синтезу цефь нази, що обумовлювало резистентнють мжроорга-нiзмiв до амiнопенiцилiнiв, карбоксипенщилшв та урещопенщилшв. У 24 % випадюв видiленi штами гемофiльноi палички проявляли стiйкiсть до амок-сицилшу клавуланату та в 74 % штамiв вiдмiчена ре-зистентнiсть до ампщилшу. При цьому у вах випад-ках мiкроорганiзми, що були видГлеш, мали високу чутливiсть до цефалоспоришв II—III поколiння.
Streptococcus pneumoniae — грампозитивна бак-терiя, що е другим за частотою збудником рестра-торних захворювань у дггей. Згщно з проведеними
нами дослщженнями, найбiльш часто Streptococcus pneumoniae виступав етюлопчним фактором при пневмонiях (15 дггей — 25 %) та рецидивуючому бронхт (2 дггей — 25 %). У 38 хворих (20,9 %) Streptococcus pneumoniae ускладнював перебя об-структивного бронхту, при трахет та синусит даний мжрооргашзм видшявся в 19 (16,2 %) та 2 пащентш (16,7 %) вщповщно. Проведений аналiз чутливосп Streptococcus pneumoniae до антибiотикiв показав, що найбшьшу чутливють вш проявляв сто-совно цефалоспоришв III поколшня, ванкомщину та ципрофлоксацину. Звертала на себе увагу висока антибютикорезистентшсть Streptococcus pneumoniae до клшдамщину (50,0 %) та пенщилшв (96,8 %) [17]. Останшм часом спостерГгаеться значне зрос-тання резистентностГ Streptococcus pneumoniae i до макролщв [16].
ВГдомо, що неадекватний вибГр антибютика, ви-користання нерацюнальних режимГв дозування пев-ною мГрою сприяють хрошзаци запального процесу, призводять до збГльшення тривалосп лжування та зростання витрат на надання медичноi допомоги.
Використання в педГатрп антибютиюв регламен-туеться низкою особливостей дитячого вжу, i в першу чергу постшною змшою фГзюлопчних процесГв, що визначають характер фармакодинамГки i фарма-кокшетики антибактерГальних препаратГв.
З усього рГзномашття постшно мшливих фГзю-лопчних процеав в оргашзмГ дитини найбГльший вплив на фармакокшетику i фармакодинамжу ан-тибактерГальних препаратГв мають:
— характер та штенсившсть абсорбцп препарату, що тюно пов'язано з характеристиками шлунково-
Таблиця 1. Етюлопчна структура збудниюв бронхолегеневих захворювань удтей
36yflHMK Частота видтення
Абс. %
Acinetobacter baumannii 4 1,2
Candida albicans 4 1,2
Candida, not albicans 8 2,4
Chryseomonas luteola 4 1,2
Enterobacter cloacae 3 0,9
Enterococcus faecalis 1 0,3
Escherichia coli 3 0,9
Haemophilus haemolyticus 76 22,9
Haemophilus influenzae 98 29,5
Haemophilus parainfluenzae 1 0,3
Klebsiella pneumoniae 25 7,5
Moraxella catarrhalis 1 0,3
Pseudomonas aeruginosa 8 2,4
Staphylococcus aureus ss. aureus 33 9,9
Streptococcus pneumoniae 35 10,5
Streptococcus pyogenes 23 6,9
Staphylococcus haemoliticus 5 1,5
bcboro 332 100
кишкового тракту (при прийомi всередину) i з характеристиками гемодинамiки i метаболiзму (при парентеральному введеннi);
— рiвень активностi ферментних систем, що тю-но пов'язаний i3 вжом дитини;
— об'ем екстрацелюлярно! рщини i концентра-ц1я бiлка в плазмi кровi, якi також залежать вщ вiку дитини;
— функцюнальна зрiлiсть органiв виведення — нирок i печiнки.
До критерив вибору антибютика в педiатричнiй практицi, крГм урахування його антимжробно! активности пред'являють ще ряд особливих вимог [25]:
— високий ступГнь безпеки;
— системшсть дГ1;
— мшмальний вплив на мiкробiоценоз, у першу чергу кишечника.
При ви6орГ способу введення антибiотика (па-рентеральний i пероральний), якщо можливо, в дь тей слщ вщдати перевагу саме пероральному шляху як природному i найбiльш щадному, що дозволяе мiнiмiзувати психотравмуючий ефект.
КрГм того, антибютики повиннГ мати стабiльну 6ГологГчну актившсть, не Гнактивуватися в макро-оргашзмГ i не справляти на нього токсичну дш. Тер-мГн «щеальний протимГкробний засГб» мае на увазГ селективну токсичнГсть щодо мГкроорганГзму i вщ-сутнГсть тако! щодо макрооргашзму [12, 27].
НайбГльш часто при рестраторних шфекц1ях у дГтей призначаються такГ групи антибГотикГв:
— бета-лактами;
— амшопенщилши;
— комбшацп амшопенщилшГв Гз ГнгГбГторами лактамаз;
— цефалоспорини;
— макролГди.
Пенщилши i цефалоспорини, як правило, добре переносяться. Проте нашвсинтетичш пенГцилГни при застосуванш per os можуть викликати неспеци-фГчне подразнення слизово! оболонки шлунка й кишечника з розвитком дГаре!. Найбгльш небезпечна група ускладнень — дисбактерГоз i супершфекц1я. З уск випадкГв псевдомембранозного колиу, що рее-струються сьогоднГ, 35 % пов'язаш Гз застосуванням натвсинтетичних пенГцилГнГв, 25 % — цефалоспоришв, 15 % — фторхшолошв, 12 % — амшоглжози-дГв, 7 % — лГнкозамГнГв i макролщв [16, 24].
РеакцГ! гшерчутливосп до напГвсинтетичних пенГцилГнГв проявляються у виглядГ шкГрного ви-сипу, набряку КвГнке, бронхоспазму, еозинофшп, анафглактичного шоку. Серед проявГв побГчно! дГ1, характерних для ще! групи препаратГв: гранулоци-топенГя, погГршення функцГ! печГнки i нирок, по-рушення гемостазу; при призначенш 1х у високих дозах — енцефалопатГя. НайбГльш часто побГчш реакцГ! рееструються на амоксицилГн, особливо в комбшаци з клавулановою кислотою, що поясню-еться тим фактом, що клавуланова кислота також е бета-лактамом [26]. Серед частих побГчних ефектГв при прийомГ амоксицилшу/клавуланово! кисло-
ти вГдзначаються розлади з боку травного тракту, у першу чергу дГарея, що пов'язано з ефектами клаву-ланово! кислоти [15]. За даними American Academy of Pediatrics, амоксицилГн слщ використовувати як препарат першо! лшп тгльки у дГтей, якГ були рашше здоровими, та вакцинованих дГтей [28].
Бюсинтетичш пенГцилГни малотоксичнГ i добре переносяться хворими. Ускладнення при 1х застосу-ваннГ найчастГше проявляються у виглядГ алергГчних реакцГй (10 %): шкГрного висипання рГзного типу, у тому числГ кропив'янки, що з'являеться зазвичай тсля 7—10 днГв лжування i може супроводжувати-ся пщвищенням температури, лГмфаденопатГею, рГдко — набряком [24]. РеакцГ! гГперчутливостГ можуть розвиватися i пГсля першого введення цих ль карських засобГв, що може бути результатом сенси-бшзаци (при лГкуваннГ пенГцилГнами в минулому; вживанш продуктГв, що мГстять слщовГ кГлькостГ антибГотикГв; при переливаннГ кровГ зГ слщами бю-синтетичних пенГцилГнГв тощо). АлерпзуючГ влас-тивостГ мають не тгльки молекули цих лжарських засобГв, але й продукти 1х деградацГ! [4].
Для цефалоспоринГв також характерний ряд за-гальних системних проявГв побГчних дГй. У першу чергу це стосуеться 1х нефротоксичностГ, що характерна для препаратГв I поколшня, яю елГмГнуються шляхом екскрецГ! нирковими канальцями. РеакцГ! пщвищено! чутливостГ, що зустрГчаються у 2—18 % випадкГв, проявляються переважно у виглядГ рГз-них проявГв лжарсько! алергГ!. Особливе значення мае перехресна алерпя, тому хворГ, якГ мали ранГше алергГчнГ реакцГ! на пенГцилГни, не повинш отриму-вати цефалоспорини. Препарати цефалоспоринГв щодо ступеня ризику виникнення алергГчних реакцГй можна розташувати в такому порядку: цефтрь аксон > цефоперазон > цефокситин > цефтазидим > цефотаксим > цефуроксим. Ризик розвитку пере-хресних реакцГй на цефалоспорини у хворих з алер-гГею на пешцилш найбгльш високий (10—15 %) для цефалоспоринГв I поколшня i мшмальний (1—2 %) для препаратГв III—IV поколшя [5]. Порушення з боку нервово! системи у виглядГ психомоторного збудження, галюцинацГй, екстрашрамщного синдрому, енцефалопатГ!, як правило, виникають при внутрГшньовенному введеннГ препаратГв дано! групи. Змши системи кровотворення зустрГчаються нечасто. На сьогоднГ описаш такГ стани: агрануло-цитоз, нейтропен1я. Пероральне застосування цефалоспоринГв може призводити до розвитку дис-пептичних явищ, нудоти, блювоти, дГаре! [24].
МакролГди на сьогоднГ становлять групу антибГотикГв, на яю найбГльш часто виникають побГчнГ реакцГ!. На жаль, i до сьогоднГ часу рееструються так зваш серйозш побГчнГ реакцГ! на азитромГцин. Сер-йозна побГчна реакц1я — це будь-який несприятли-вий медичний прояв при застосуванш лжарського засобу (незалежно вГд дозування), який призводить до смертГ, становить загрозу життю, вимагае гос-шталГзацп або подовження термшу госшталГзацп, призводить до довготривало! або значно! непраце-
здатностi чи iнвалiдностi або до вроджено! аномал!! чи вади розвитку. FDA попередило про загрозу за-стосування азитромiцину пацieнтами, якi стражда-ють вiд серцево-судинних захворювань. Азитромь цин викликае порушення електрично! активностi серця i пiдвищуе вiрогiднiсть розвитку аритмГ!. У групi ризику знаходяться хворi з подовженим гн-тервалом QT, брадикардiею, гiпокалiемiею та гшо-магнiемiею. Прийом азитромiцину може поглибити серцевьсудинш порушення i призвести до такого потенцшно загрозливого ускладнення, як труетна шлуночкова тахжард1я (torsades de pointes). 1снують повiдомлення, що застосування азитромщину асо-цiюеться з пiдвищеним ризиком раптово! серцево! смертi [28, 33].
Одним зi шляхiв мш1м1зацп побiчних реакцiй ан-тибактерiальних лiкарських засоб1в е застосування цефалоспоринiв, що виробляються за унiкальною технологiею Prodrug (пролжи). Означена технолопя дозволяе п1двищити бюдоступшсть препарату, зни-жуе його токсичшсть та мiнiмiзуе низку по61чних дш, що притаманнi антибактерiальним препаратам, зокрема порушення мжробюценозу шлунково-кишкового тракту. Кр1м того, технолопя Prodrug дозволяе шдвищити пероральну абсорбцiю препарату, захистити активну речовину вщ руйнування, вирь шити питання захисту в!д д!! соляно! кислоти шлун-ка, забезпечити високу швидк1сть всмоктування.
На сьогодш за технологiею Prodrug виробляеться пероральний цефалоспорин III покол1ння цефпо-доксиму проксетил (Цефодокс), тобто це пролжи, що стають активними лише в стшщ тонко! кишки, де вони перетворюються на активну форму (цефпо-доксим).
Цефподоксиму проксетил активний щодо грам-позитивно! та грамнегативно! флори. Особливосп фармакокiнетики препарату забезпечують збере-ження необхщно! концентраций д1ючо! речовини в плазмi кров1 протягом 12 годин, що обумовлюе можлив1сть ерадикацГ! збудниюв [10, 23].
Цефподоксим швидко проникае в тканини, у тому числ1 мигдалини, легеш й р1дини органiзму. Концентрац1я цефподоксиму швидко досягае мак-симальних р1вн1в. Кр1м того, терапевтична кон-центрац1я цефподоксиму в слизов1й оболонщ носа виявляеться вже п1сля введення одноразово! дози. Цефподоксим добре проникае в м1жкл!гинну рГдину i запальний ексудат, пов'язаний Гз пошкодженням шири. Кл1н1чно значущ1 концентрацГ! цефподоксиму виявляються в мюметрп i простат1. Невелика к1льк1сть цефподоксиму вид1ляеться в грудне молоко [30].
У слизовш оболонц1 гайморових пазух концен-трац1я цефподоксиму становить 0,34 мг/л, у ткани-н1 п1днеб1нних мигдалин — 0,24 мг/л, у паренх1м1 легешв — 0,63 мг/л, у слизовш оболонш бронх1в — 0,91 мг/л, у плевральнш р1дин1 — 1,84 мг/л, а в за-пальнш р1дин1 — 2,84 мг/л [2]. Концентраця цефподоксиму в легеневш тканин1 через 6—8 годин понад МПК90 для таких респраторних збудниюв,
як Moraxella catarrhalis, у 2 рази, Haemophilus influenzae i Streptococcus pneumoniae — у 20 раз1в, Streptococcus pyogenes — приблизно в 70 pa3iB [7].
Цефодоксу притаманний тривалий перюд нашв-виведення. Фармакокiнетичнi властивостi цефподоксиму не залежать вщ вiку пацieнтiв.
У педiатричнiй практицi Цефодокс призначаеть-ся перорально у виглядi таблеток або суспензИ з роз-рахунку 10 мг на 1 кг маси тша на добу. Розрахунко-ва доза приймаеться у 2 прийоми тсля !ш.
На сучасному етат накопичена значна доказо-ва база ефективносп застосування цефподоксиму проксетилу в тераш! бактерiальних респiраторних захворювань у дггей. Перш за все це вггчизняне про-спективне дослщження «Цеф-ПРОСТО», де було показано високу ефектившсть препарату (88 % — висока та 10,2 % — помГрж ефектившсть) у лжу-ваннi бактерiальних захворювань органiв дихання у дггей, а також доведено високий рiвень безпеки препарату [6].
У проспективному дослщженш «ЦЕНТР» було показано, що ефектившсть застосування препарату Цефодокс становила 93,1 % у хворих на позагост-тальну пневмошю [11].
Результати проведеного багатоцентрового по-двшного слшого рандомiзованого дослщження показали високу клшчну ефективнiсть застосування цефподоксиму в лжуванш гострих бактерiальних iнфекцiй дихальних шлях1в, яка становила 94,57 %. Частота по61чних ефектш не перевищувала 5 % (4,48 %) [31].
Кр1м того, аналiз in vitro спектра антимжроб-но! дИ пероральних цефалоспоринiв, що найбшьш часто призначають в амбулаторнiй практиш при лiкуваннi iнфекцiй дихальних шлях1в (цефаклор, цефдинiр, цефподоксим, цефуроксиму аксетил, це-фалексин), та амоксицилiну клавуланату показав, що пероральнi цефалоспорини III поколшня мають 61льш широкий спектр активност проти основних бактерiальних патогешв пор1вняно з 1ншими перо-ральними цефалоспоринами попереднiх покол1нь або амоксицилшу. Було показано, що на вщмшу вщ цефалексину i цефаклору цефподоксим проявляв високу активнiсть щодо Streptococcus pneumoniae, як пенщилшчутливих штамiв, так i штам!в 1з промгж-ною резистентнiстю до пенiцилiну та пенщилшре-зистентних [30, 34]. Також цефподоксим проявляв актившсть щодо Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, у тому числ1 ß-лактамазопродукуючих штамiв [34].
За своею клшчною ефективнiстю цефподоксиму проксетил не поступався цефтр!аксону при лжуванш позалжарняно! пневмонИ в госпiталiзованих пацiентiв, як1 мали додатковi фактори ризику (по-хилий в1к, дихальна недостатнiсть, серцево-судиннi захворювання або куршня) [30].
Цефподоксим проявляе високу шпбуючу ак-тивн1сть щодо анаеробних патогенних мжроор-ганiзмiв дихальних шлях1в, включаючи Prevotella, Peptostreptococcus i Fusobacterium spp. [30].
Достатньо вГдомГ працГ науковцГв присвяченГ ефективному застосуванню Цефодоксу при захво-рюваннях лор-органГв у дГтей та дорослих [2, 22]. Результати, отриманГ професором В.В. Бережним зГ спГвавт. (2007) у порГвнянному дослщженш терапи гншних синуситГв Гз використанням Цефодоксу або комбшаци амоксицилГн + клавуланова кислота, свщ-чили про вщсутнють побГчних реакцГй у груш хворих, яю отримували Цефодокс. У той же час у груш па-щент!в, де як стартовий антибГотик застосовувався амоксицилш/клавуланат, у 15 % дггей була вГдмГчена дГарея, у 5 % — алерпчне висипання [2].
У дослщженнях H. Portier i спГвавт. (1994) було проведено порГвняльну оцГнку ефективностГ застосування цефподоксиму проксетилу 100 мг два рази на добу протягом 5 дшв або феноксиметилпе-нщилшу 600 мг три рази на день протягом 10 дшв у терапи бактерГального фарингиу/тонзилиу у 220 дорослих та дгтей шкгльного вГку. НаприкГнцГ лжу-вання задовГльна клГнГчна вГдповГдь була отрима-на в 96,6 % пащенпв, якГ отримували цефподоксиму проксетил, i 96,1 % хворих, яю отримували феноксиметилпенГцилГн. Було встановлено, що ерадикашя р-гемолггачного стрептококу була до-сягнута у 96,3 % пащенпв, яким було застосовано цефподоксиму проксетил, i в 94,1 % випадкГв при застосуванш феноксиметилпенщилшу. Повтор -не бактерГологГчне дослГдження через 20—30 дшв шсля закГнчення лГкування показало вщсутшсть Р-гемолГтичного стрептококу в 93,1 % пащенпв, якГ отримували цефподоксиму проксетил, i 91,8 % па-цГентГв, якГ отримували феноксиметилпенГцилГн. При цьому погану переносимють препарату вщмь чали тГльки 2 % пащенпв, якГ отримували цефпо-доксиму проксетил, проти 16 % хворих, яким було застосовано феноксиметилпенГцилГн. У результат проведеного дослГдження авторами було зробле-но висновок, що за рахунок коротшо! тривалостГ терапи в поеднанш з бГльш високою клшГчною та бактерГологГчною ефективнГстю цефподоксиму проксетил е препаратом вибору для лГкування фа-рингтв/тонзилтв, викликаних р-гемолгтичним стрептококом [32].
У наших попередшх дослГдженнях було показано високу ефективнГсть застосування цефподоксиму проксетилу в терапи бактерГальних ГнфекцГй дихальних шляхГв у дГтей, у тому числГ рецидивуючих бронхГтГв та пневмонГ!, зумовлених як Haemophilus influenzae, так i Гншими збудниками [18—21].
Таким чином, наведеш вище даш е свГдченням того, що на сучасному етапГ препаратом вибору в терапи бактерГальних захворювань ресшраторного тракту у дггей у практицГ лжаря першого контакту виступають пероральнГ цефалоспорини III поко-лГння.
Список л^ератури
1. Альбицкий В.Ю. Прогноз развития научных исследований в педиатрии на 2006—2010 гг. /В.Ю. Альбицкий, И.И. Балабол-кин, А.А. Баранов [и др.]// Вопросы современной педиатрии. — 2006. — № 5. — С. 111-113.
2. Бережной В.В. Опыт использования препарата «Цефодокс» в комплексной терапии гнойных синуситов у детей / В.В. Бережной, В.Г. Козачук, И.Б. Орлюк [и др.] // Современная педиатрия. - 2007. - № 3. - С. 88-92.
3. Василишин Х.1. Динамка вмкту цинку та мШ в дтей переддошкыьного вгку, хворих на негосттальну пневмотю, асо-цшовану i3 залiзодефiцитною анемкю/Х.1. Василишин //Акту-альт питання теоретичног та практичног медицини: Збiрник тез доповiдей II Мiжнародноi науково-практичног конференци студентiв та молодих вчених, м. Суми, 16—18 квтня 2014 р. / М.В. Погорелов. - Суми: СумДУ, 2014. - С. 179.
4. Викторов А.П. Проблемы безопасности применения пе-нициллинов / А.П. Викторов, И.А. Логвина, Е.В. Матвеева, К.А. Посохова // Клиническая иммунология. Аллергология. Ин-фектология. - 2007. - № 1. - С. 36-38.
5. Викторов А.П. Анализ побочных действий антибиотиков группы цефалоспоринов в Украине по итогам 2005 года / А.П. Викторов, К.А. Посохова, Е.В. Матвеева [и др.]// Смейна медицина: Наук.-практ. журн. - 2006. - № 3. - С. 42-43.
6. Волосовец А.П. Результаты многоцентрового исследования «Цеф-ПРОСТО» (цефподоксима проксетил в стартовой терапии внебольничной пневмонии у детей) в Украине/А.П. Волосовец, А.Е. Абатуров, Л.В. Беш [и др.]// Современная педиатрия. - 2011. - № 2(36). - С. 107-112.
7. Волосовец А.П. Цефодокс (цефподоксима проксетил): трехлетний анализ клинического использования в педиатрии / А.П. Волосовец, С.П. Кривопустов, О.Л. Дзюба [и др.] //Современная педиатрия. - 2009. - № 4. - С. 34-38.
8. Волянська Л.А. Гострий риносинусит у дтей у практищ лжаря загальног практики та рацюнальна антибютикотератя при його бактерiальнш природi // Здоровье ребенка. - 2013. -№ 6. - С. 9-13.
9. Выделение, идентификация и определение чувствительности к антибиотикам Haemophilus influenzae (Метод. рекомендации для микробиологов) // Клин. микробиол. и антимикроб. химиотерапия. - 2000. - Т. 2, № 2. - С. 93-109.
10. Диференцтоване застосування антибактерiальних препаратiв в педiатрiг (по матерiалах 1ХВсеукрагнськог науково-практичног конференци «Ахтуальт питання педiатрü») // Новости медицины и фармации. - 2007. - № 21—22. - С. 230-231.
11. Дядык А.И. Опыт применения цефподоксима у больных с внегоспитальными пневмониями (Результаты проспективного открытого исследования «ЦЕНТР») / А.И. Дядык, А.Э. Багрий, Н.Л. Суровцева [и др.]//Лки Украгни. - 2009. -№ 8. - С. 73-75.
12. Жель Ф. Вiд антибютикограми до рецепту / Ф. Жель, М. Шомара, М. Уебер[та ш.]. - К.:Логос, 2007. - С. 87-89.
13. Зоркин С.Н. Взгляд на антибактериальную терапию у детей с урологической патологией / С.Н. Зоркин, Л.К. Катосо-ва, З.Н. Музыченко//Лечащий врач. - 2010. - № 8. - С. 6-10.
14. Коровина Н.А. Клинические аспекты применения це-фалоспориновых антибиотиков в педиатрической практике / Н.А. Коровина, И.Н. Захарова, А.Л. Заплатников - М, 2000.
15. Крюков А.И. Возможности современных макролидов в стартовой терапии острого бактериального синусита / А.И. Крюков, А.В. Гуров, Г.Н. Изотова // Русский медицинский журнал. - 2012. - № 20 (27). - С. 1374-1377.
16. Кунельская Н.Л., Изотова Г.Н. Рациональная антибактериальная терапия острого отечно-инфильтративного ларингита /Н.Л. Кунельская, Г.Н. Изотова, С.Г. Романенко//Медицинский совет. - 2013. - № 7. - С. 18-20.
17. Леженко Г.О., Пашкова О.6., Пантюшенко Л.1. Вибiр рацюнальног антибактерiальног терапи у дтей з бактерiаль-ними захворюваннями оргатв дихання в умовах зростання рiв-ня антибiотикорезистентностi // Современная педиатрия. -2014. - № 5. - С. 77-82.
18. Леженко Г. О. Роль Haemophilus influenzae у формувант шфекцмног патологи в дтей / Г. О. Леженко, 0.6. Пашкова, Л.1. Пантюшенко// Здоровье ребёнка. - 2013. - № 1. - С. 67-72.
19. Леженко Г.О. Досвiд застосування цефодоксу в лкувант позалкарняних пневмотй та рецидивуючих бронхов у дтей / Г.О. Леженко, О.6. Пашкова // Здоровье ребенка. - 2010. -№ 4. - С. 29-31.
20. Леженко Г.О. ОбТрунтування вибору тактики фармако-терапи гострихcunycumieу дтей/Г.О. Леженко, O.G. Пашкова, Л.1. Пантюшенко // Совр. педиатрия: науч.-практ. педиатрия. журн. — 2012. — № 3. — С. 95-98.
21. Леженко Г.О. Рацюнальна антибактерiальна терапЯ захворювань оргатв дихання у дтей / Г.О. Леженко, O.G. Пашкова, Л.1. Пантюшенко //Совр. педиатрия. — 2013. — №7. — С. 88-92.
22. Митин Ю.В. Целесообразность применения в лор-практике цефалоспоринов III поколения для приема внутрь / Ю.В. Митин, Я.Ю. Гомза //Журнал вушних, носових та горло-вих хвороб. — 2007. — № 2. — C. 59-63.
23. Новi перспективи використання пероральних цефалоспоришв в педiатрü'. По матерiалах V Конгресу педiатрiв Украти, 15—17 жовтня, м. Кшв// Здоров'я Украти. — 2008. — № 24/1. — С. 36-37.
24. Посохова К.А. Антибютики (властивостi, застосування, взаемоды): Навч. поабник/К.А. Посохова, О.П. Вжторов. — Тернотль: ТДМУ, 2005. — 296 с.
25. Самсыгина Г.А. Цефалоспорины в педиатрии // В мире лекарств. — 2000. — № 1. — С. 18-21.
26. Скороходкина О.В. Лекарственная аллергия при проведении антибиотикотерапии / О.В. Скороходкина, А.В. Лунцов // Вестник современной клинической медицины. — 2013. — Т. 6, вып. 3. — С. 60-67.
27. Хапалюк А.В. Клинико-фармакологическая характеристика и сравнительный анализ основных групп антибактериальных лекарственных средств / А.В. Хапалюк // Лечебное дело. — 2010. — № 5. — С. 64-82.
28. XV щорiчна Всеукрашська науково-практична конферен-щя «Актуальт питання педiатрü» — адельниковсьт читан-
ня» // Здоров 'я Украти. — 2013. — Тематичний випуск «nedi-атрiя». — С. 22-23.
29. Bartkowski D.P. Recognizing UTIs in infants and children. Early treatment prevents permanent damage / D.P. Bartkowski // Postgraduate medicine. — 2001. — Vol. 109, 1. — P. 177-181.
30. Frampton J.E. Cefpodoxime proxetil / J.E. Frampton, R.N. Brogden, H.D. Langfry, M.M. Buckley // Drugs. — 1992. — Vol. 44(5). — P. 889-917.
31. Hui-ling W.A.N.G. Multicenter, double-blind, randomized controlled clinical trial of cefcapene pivoxil hydrochloride tablets in the treatment of acute bacterial infections / W.A.N. G. Hui-ling, H.U.O. Li, W.A.N.G. Zhen-shan [et al.]// The Chinese Journal of Clinical Pharmacology. — 2012. — Vol. 1. — P. 002.
32. Portier H. Five versus ten days treatment of streptococcalpha-ryngotonsillitis: a randomized controlled trial comparing cefpodox-ime proxetil andphenoxymethylpenicillin / H. Portier, P. Chavanet, A. Waldner-Combernoux[et al.]//Scandinavian journal of infectious diseases. — 1994. — Vol. 26(1). — P. 59-66.
33. Ray W.A. Azithromycin and the Risk of Cardiovascular Death /W.A. Ray, K..T. Murray, K. Hall [et al.]// N. Engl. J. Med. — 2012. — Vol. 366. — P. 1881-1890.
34. Sadera H.S. Review of the spectrum and potency of orally administered cephalosporins and amoxicillin/clavulanate/H.S. Sadera, M.R. Jacobsb, T.R. Fritsche // Diagnostic Microbiology and Infectious Disease. — 2007. — Vol. 57(3). — P. S5-S12.
35. Wald E.R. Sinusitis. Pediatric Infectious Diseases Principles and Practice / Ed. by Jenson H.B., Baltimore R.S. — 1st ed. — 2002. — Vol. 1. — P. 760-770.
Отримано 11.01.15 ■
Леженко Г.А., Пашкова E.E.
Запорожский государственный медицинский университет
ОБОСНОВАНИЕ РАЦИОНАЛЬНОЙ АНТИБАКТЕРИАЛЬНОЙ ТЕРАПИИ БАКТЕРИАЛЬНЫХ ЗАБОЛЕВАНИЙ РЕСПИРАТОРНОГО ТРАКТА У ДЕТЕЙ
Резюме. В статье рассматривается современное состояние проблемы антибактериальной терапии бактериальных инфекций дыхательных путей у детей. Научно обосновано применение при патологии органов дыхания препарата из группы цефалоспоринов III поколения — цефподоксима проксетила (Цефодокс). Приведен опыт зарубежных и отечественных специалистов, а также собственный опыт применения цефподоксима проксетила в терапии респираторных бактериальных инфекций у детей.
Ключевые слова: респираторные бактериальные инфекции, дети, антибиотикотерапия, цефподоксима проксе-тил.
Lezhenko H.O., Pashkova O.Ye.
Zaporizhzhia State Medical University, Zaporizhzhia, Ukraine
SUBSTANTIATION FOR RATIONAL ANTIBACTERIAL THERAPY OF RESPIRATORY BACTERIAL DISEASES IN CHILDREN
Summary. This article discusses the current state of the problem of antibiotic therapy for bacterial respiratory infections in children. The use of third generation cephalosporin — ce-fpodoxime proxetil (Cefodox) in respiratory diseases is scientifically substantiated. The experience of foreign and domestic experts, as well as our own experience of using cefpodoxime proxetil in the treatment of respiratory bacterial infections in children, is provided.
Key words: respiratory bacterial infections, children, antibacterial therapy, cefpodoxime proxetil.
