CC BY
52
is^^T/ребёнка
КёУчна пед1атр1я / Clinical Pediatrics
УДК 616.233-002-007.272
ЛЕЖЕНКО Г.О., ПАШКОВА O.G. ЗапорЬький державний медичний ун/верситет
ОБГРУНТУВАННЯ РАЦЮНАЛЬНОТ AHTMBAKTEPiAAbHOi TEPAnil БAKTEPiAЛЬHИX ЗАХВОРЮВАНЬ РЕС^РАТОРНОГО
ТРАКТУ В ДiTEЙ
Резюме. У cmammi розглядаеться сучасний стан проблеми антибактерiальноi терапп 6aKmepiaabHUx шфекцш дихальних шляхiв у dimeü. Науково обТрунтоване застосування при патологи оргатв дихання препарату з групи цефалоспоритв IIIпоколтня — цефподоксиму проксетилу (Цефодокс). Наведено досвгд зaрубiжних та втчизняних фaхiвцiв, а також власний досвiд застосування цефподоксиму проксетилу в терапп рестраторних бaкmeрiaльних шфекцш у дтей.
Ключовi слова: рестраторт бaкmeрiaльнi шфекцп, дти, антибютикотератя, цефподоксиму проксе-
Госщ ресшраторш захворювання (ГРЗ) продо-вжують займати провщне мюце в структурi гостро! шфекцшно! патологи. За даними офщшно! статистики, у структурi захворюваносп дггей вщ 0 до 14 ро-юв хвороби оргашв дихання займають перше мюце i становлять близько 62—65 % [3]. 1нфекцшми дихальних шляхiв та складними формами легеневих хвороб захворюють кожнi 90 тисяч iз 100 тисяч дiтей [1].
Ресшраторш шфекци, особливо при рецидиву-ючому !х перебiгу, в клшчнш практицi дуже часто е поеднанням iнфекцГi верхнiх дихальних шляхiв та лор-патологи. При цьому одне з перших мюць серед захворювань лор-оргашв посiдае гострий риноси-нусит. У свт щорiчно рееструють близько 1 млрд випадюв вiрусних iнфекцiй дихальних шляхiв, близько 5—13 % iз яких ускладнюються бактерiаль-ною шфекщею навколоносових синусiв [8, 35].
Усшшне лiкування пацiентiв iз запальними за-хворюваннями органiв дихання та лор-оргашв, в основi яких лежить бактерiальний процес, залежить насамперед вiд рацюнально! антибактерiальноi терапп, що е невщ'емним компонентом терапп будь-якого мжробно-запального процесу [13, 14, 29]. Незважаючи на значний прогрес у розробщ нових та ефективних протимжробних лiкарських засо-бiв, питания усшшно! терапп iнфекцiйних захворювань продовжують зберiгати свою актуальнiсть. При цьому особливо! гостроти ця проблема набувае в педiатричнiй практицi. Це пов'язано як iз значним поширенням зазначених захворювань у дггей, так i
з високою частотою розвитку в них серйозних бак-терiальних ускладнень. Не можна не вщзначити i зростання при цьому резистентностi бактерiальних збудникiв до антибiотикiв внаслщок невиправдано широкого й безконтрольного застосування анти-бактерiальних препаратiв у дiтей.
У сучасних умовах надзвичайно важливi й питан-ня фармекономiки. Зважаючи на зростання вартос-тi лiкарських засобiв, змiна антибактерiальноi терапп на ™ неефективностi стартових засобiв, ^м питань щодо якостi надання медично! допомоги, пов'язана з проблемою значного зростання вартосп курсу терапп. Усе це обумовлюе необхщнють суво-рого дотримання принципiв рацюнально! антимь кробно! терапп з урахуванням iмовiрного збудника шфекцшного процесу.
Стартова антибактерiальна терапiя призначаеть-ся емпiрично з урахуванням можливого збудника, а при нозокомiальнiй етюлогп захворювання — з урахуванням мжрофлори медичного закладу. Необ-хщно чiтко дотримуватися дози i кратност введення препарату, враховувати супутню патолопю, здатну вплинути на фармакокiнетику антибютика.
Проведений нами аналiз результатiв бактерь ологiчного монiторингу збудник1в респiраторних захворювань у дггей — жителiв Запорiзькоi облас-
© Леженко Г.О., Пашкова О.6., 2016 © «Здоров'я дитини», 2016 © Заславський О.Ю., 2016
Ti, результати якого наданi в табл. 1, показав, що бактери роду Haemophilus вщграють провiдну роль в етюлоги iнфекцiй дихальних шляхiв, при яких на частку вказаних мiкроорганiзмiв припадае 52,7 % випадкiв. Частота видтення Haemophilus influenzae при рецидивуючому бронхiтi становила 40,3 %, при пневмони — 12,8 %, гострому бронхiтi — 43 %, тон-зилофарингiтi та риносинуситi — 35—38 %.
Haemophilus influenzae — грамнегативна бак-терiя, що е факультативним анаеробом. Вона мае природну стшюсть до макролщв та амшоглжо-звддв, низьку природну чутливiсть до цефалоспо-ринiв I поколiння. Однак на сучасному етат не отримано клжчних штамiв Haemophilus influenzae, стiйких до цефалоспоришв III—IV поколiнь i кар-бапенемiв [9].
Проведенi нами дослщження чутливостi до ан-тибактерiальних препарапв Haemophilus influenzae, видшено! з верхнк дихальних шляхiв 210 дiтей, хво-рих на запальнi захворювання бронхолегенево! сис-теми, показали, що основна частина бактерш роду Haemophilus (92 %) була здатна до синтезу цефшази, що обумовлювало резистентнiсть мiкроорганiзмiв до амiнопенiцилiнiв, карбоксипенiцилiнiв та уре!допе-нiцилiнiв. У 24 % випадюв видiленi штами гемофшь-но! палички проявляли стiйкiсть до амоксицилiну клавуланату, та у 74 % штамiв вiдмiчена резистент-нiсть до ампщилшу. При цьому у всгх випадках мь кроорганiзми, що були видшеш, мали високу чутли-вiсть до цефалоспоришв II—III поколшня.
Streptococcus pneumoniae — грампозитивна бак-терiя, що е другим за частотою збудником рестра-торних захворювань у дггей. Згщно з проведеними нами дослщженнями, найбiльш часто Streptococcus
Таблиця 1. Етюлопчна структура збудн
pneumoniae виступав етюлопчним фактором при пневмонiях (15 дггей — 25 %) та рецидивуючому бронхт (2 дитини — 25 %). У 38 хворих (20,9 %) Streptococcus pneumoniae ускладнювала перебя об-структивного бронхгту, при трахет та синусит! цей мжрооргашзм видтявся у 19 (16,2 %) та 2 пащенпв (16,7 %) вщповщно. Проведений аналiз чутливос-ri Streptococcus pneumoniae до антибiотикiв показав, що найбшьшу чутливють вш проявляв щодо це-фалоспоринiв III поколшня, ванкомщину та ци-профлоксацину. Звертала на себе увагу висока ан-тибютикорезистентнють Streptococcus pneumoniae до клшдамщину (50,0 %) та пенщилшш (96,8 %) [17]. Останшм часом спостерГгаеться значне зростання резистентност Streptococcus pneumoniae i до макролщв [16].
ВГдомо, що неадекватний вибГр антибютика, використання неращональних режимГв дозування певною мГрою сприяють хрошзацй запального про-цесу, призводять до збГльшення тривалостГ лГкуван-ня та зростання витрат на надання медично! допо-моги.
Використання в педГатрГ! антибГотикГв регламен-туеться низкою особливостей дитячого вжу, в першу чергу постГйною змГною ф!зюлопчних процесГв, що визначають характер фармакодинамГки i фарма-кокГнетики антибактерГальних препаратГв.
З усього рiзноманiгтя фГзГологГчних процеав, що постГйно змГнюються, в оришзмГ дитини найбть-ший вплив на фармакокшетику i фармакодинамiку антибактерiальних препарата справляють:
— характер та штенсившсть абсорбцп препарату, що тГсно пов'язано з характеристиками шлунково-кишкового тракту (при прийомГ всередину) i з ха-
¡в бронхолегеневих захворювань у дтей
36yflHMK Частота видшення
Абс. %
Acinetobacter baumannii 4 1,2
Candida albicans 4 1,2
Candidа non-albicans 8 2,4
Chryseomonas luteola 4 1,2
Enterobacter cloacae 3 0,9
Enterococcus faecalis 1 0,3
Escherichia coli 3 0,9
Haemophilus haemolyticus 76 22,9
Haemophilus influenzae 98 29,5
Haemophilus parainfluenzae 1 0,3
Klebsiella pneumoniae 25 7,5
Moraxella catarrhalis 1 0,3
Pseudomonas aeruginosa 8 2,4
Staphylococcus aureus 33 9,9
Streptococcus pneumoniae 35 10,5
Streptococcus pyogenes 23 6,9
Staphylococcus haemoliticus 5 1,5
Ycboro 332 100
рактеристиками гемодинамiки й метаболiзму (при парентеральному введенш);
— рiвень активностi ферментних систем, що ric-но пов'язаний i3 вiком дитини;
— обсяг екстрацелюлярно! рщини й концентра-цiя бiлка в плазмi кровi, що також залежать вщ BiKy дитини;
— функцюнальна зрiлicть органiв виведення — нирок i печiнки.
До критерпв вибору антибiотика в педГатрич-нiй практицi, крiм урахування його антимжробно! активноcтi, пред'являють ще ряд особливих вимог
[25]:
— високий cтyпiнь безпеки;
— cиcтемнicть дГ!;
— мiнiмальний вплив на мiкробiоценоз, в першу чергу кишечника.
При виборi способу введення антибiотика (па-рентеральний i пероральний) по можливост в дiтей слщ вщдати перевагу саме пероральному шляху як природному, найбГльш щадному, який дозволяе мь нiмiзyвати психотравмуючий ефект.
Крiм того, антибютики повиннi мати cтабiльнy бюлоочну активнicть, не iнактивyватиcя в макро-организмi i не чинити на нього токсичну дiю. Тер-мш «деальний протимiкробний засГб» мае на yвазi селективну токcичнicть вiдноcно мжрооргашзму i вiдcyтнicть тако! щодо макрооргашзму [12, 27].
Найбiльш часто при рестраторних iнфекцiях у дiтей призначаються бета-лактамнi антибiотики:
— амiнопенiцилiни;
— комбшацп амiнопенiцилiнiв з iнгiбiторами лактамаз;
— цефалоспорини;
— макролщи.
Пенiцилiни й цефалоспорини, як правило, добре переносяться. Проте нашвсинтетичш пенщилши при заcтоcyваннi per os можуть викликати неспеци-фiчне подразнення слизово! оболонки шлунка й кишечника з розвитком дГаре!. Найбшьш небезпечна група ускладнень — дисбактерюз i cyперiнфекцiя. З yciх випадюв псевдомембранозного колiтy, якi рееструються в цей час, 35 % пов'язаш iз застосу-ванням напiвcинтетичних пенщилтв, 25 % — цефалоспоринГв, 15 % — фторхiнолонiв, 12 % — амшо-глiкозидiв, 7 % — лшкозамтв i макролщв [16, 24].
РеакцГ! гiперчyтливоcтi до нашвсинтетичних пе-нiцилiнiв проявляються у виглядГ шкГрного висипу, набряку Квшке, бронхоспазму, еозинофГлГ!, ана-фiлактичного шоку. Серед по6Гчних дГй, характер-них для ще! групи препаратiв, — гранyлоцитопенiя, погiршення функцГ! печiнки й нирок, порушення гемостазу; при призначенш !х у високих дозах — енцефалопатя. Найбiльш часто по6ГчнГ реакцГ! рееструються на амокcицилiн, особливо в комбшацп з клавулановою кислотою, що пояснюеться тим фактом, що клавуланова кислота також е бета-лактамом
[26]. Серед частих по6Гчних ефектгв при прийомГ амоксицилшу/клавуланово! кислоти вщзначаються розлади з боку травного тракту, в першу чергу дГа-
рея, що пов'язано з ефектами клавуланово! кислоти [15]. За даними American Academy of Pediatrics, амоксицилш слщ використовувати як препарат пер-шо! лГнГ! тГльки в дГтей, якГ були ранГше здоровими, та вакцинованих дГтей [28].
БГосинтетичнГ пенщилши малотоксичш й добре переносяться хворими. Ускладнення при !х застосу-ванш найчастГше проявляються у виглядГ алерпч-них реакцГй (10 %) — шюрно! висипки рГзного типу, в тому числГ кропив'янки, що з'являеться зазвичай тсля 7—10 днГв лжування i може супроводжуватися пГдвищенням температури, лГмфаденопатГею, рщ-ко — набряком [24]. РеакцГ! гшерчутливост можуть розвиватися й тсля першого введення цих лжар-ських засобГв, що може бути результатом сенсибь лГзацГ! (при лжуванш пенГцилГнами в минулому; вживанш продуктГв, що мГстять слГдовГ кГлькост антибГотикГв; при переливаннГ кровГ зГ слГдами бю-синтетичних пенГцилГнГв тощо). АлергГзуючГ влас-тивостГ мають не тГльки молекули цих лГкарських засобГв, а й продукти !х деградацГ! [4].
Для цефалоспоринГв також характерний ряд за-гальних системних проявГв побГчних дГй. У першу чергу це стосуеться !х нефротоксичностГ, що характерна для препаратГв I генерацГ!, якГ елГмГнуються шляхом екскрецГ! нирковими канальцями. РеакцГ! тдвищено! чутливосп, якГ зустрГчаються у 2—18 % випадюв, представленГ переважно рГзними проява-ми лжарсько! алергГ!. Особливе значення мае пере-хресна алерггя, тому хворГ, якГ мали ранГше алерпчш реакцГ! на пенГцилГни, не повинш отримувати цефалоспорини. За ступенем ризику розвитку алергГчних реакцГй цефалоспорини можна розташувати в такому порядку: цефтрГаксон > цефоперазон > цефок-ситин > цефтазидим > цефотаксим > цефуроксим. Ризик розвитку перехресних реакцГй на цефалоспорини у хворих з алерпею на пенщилш найбГльш високий (10—15 %) для цефалоспоринГв I поколшня i мГнГмальний (1—2 %) — для препаратГв III—IV ге-нерацГ! [5]. Порушення з боку нервово! системи, як правило, виникають при внутрГшньовенному введенш препаратГв ще! групи у виглядГ психомоторного збудження, галюцинацГй, екстрашрамщного синдрому, енцефалопатГ!. ЗмГни системи кровотво-рення зустрГчаються нечасто. На сьогодш описанГ такГ стани, як агранулоцитоз, нейтропенГя. Перо-ральне застосування цефалоспоринГв може призво-дити до розвитку диспептичних явищ, нудоти, блю-воти, дГаре! [24].
МакролГди на сьогодш становлять групу антибГотикГв, на яю найбГльш часто виникають побГчш реакцГ!. На жаль, i до цього часу рееструються так зваш серйозш побГчнГ реакцГ! на азитромщин. Сер-йозна побГчна реакцгя — це будь-який несприятли-вий медичний прояв при застосуванш лГкарського засобу (незалежно вГд дозування), що призводить до смертГ, становить загрозу життю, вимагае госпГта-лГзацГ! або подовження термГну госпГталГзацГ!, при-зводить до довготривало! або значно! непрацездат-ностГ чи швалщностГ або до вроджено! аномалГ! чи
вади розвитку. FDA попередило про загрозу засто-сування азитромiцину в пащенпв, яю страждають вщ серцево-судинних захворювань. Азитромщин викликае порушення електрично! активност серця й пщвищуе ймовiрнiсть розвитку аритмп. У групi ризику знаходяться хворi з подовженим iнтервалом QT, брадикардiею, гiпокалiемiею та гiпомагнiемiею. Прийом азитромщину може поглибити серцево-су-динш порушення i призвести до такого потенцшно загрозливого ускладнення, як шлуночкова тахжар-дiя за типом «трует» (torsades de pointes). 1снують повщомлення, що застосування азитромiцину асо-цгоеться з пiдвищеним ризиком раптово! серцево! смертi [28, 33].
Одним iз шляхiв мiнiмiзацi! побiчних реакцiй антибактерiальних лiкарських засобiв е застосування цефалоспоришв, яю виробляються за уш-кальною технологiею prodrug (прол1ки). Зазначе-на технологiя дозволяе пщвищити бюдоступшсть препарату, знижуе його токсичн1сть та мш!м!зуе низку по61чних д1й, що притаманш антибактерь альним препаратам, — порушення мжробюценозу шлунково-кишкового тракту. Кр!м того, технологiя prodrug дозволяе пщвищити пероральну абсорбцiю препарату, захистити активну речовину вщ руйну-вання, виршити питання захисту в1д дп соляно! кислоти шлунка, забезпечити високу швидюсть всмоктування.
На сьогодн1 за технологiею prodrug виробляеться пероральний цефалоспорин III поколшня цефпо-доксиму проксетил (Цефодокс), тобто це пролжи, що стають активними лише в стшщ тонко! кишки, де вони перетворюються на активну форму (цефпо-доксим).
Цефподоксиму проксетил активний щодо грам-позитивно! та грамнегативно! флори. Особливост фармакокiнетики препарату забезпечують збере-ження необхщно! концентрац!! дшчо! речовини в плазмi кров1 протягом 12 годин, що обумовлюе можлив1сть ерадикацп з6удник1в [10, 23].
Цефподоксим швидко проникае в тканини, в тому числ1 мигдалини, легенi й р1дини оргашзму. Концентрацiя цефподоксиму швидко досягае мак-симальних р1вн1в. Кр1м того, терапевтична концен-трацiя цефподоксиму в слизовш о6олонц1 носа й ра-ковини виявляеться вже п1сля введення одноразово! дози. Цефподоксим добре проникае в м!жкл!гинну рщину i запальний ексудат, пов'язаш з пошкоджен-ням шюри. Кл1н1чно значущi концентрацп цефподоксиму виявляються в мюметрп i простая. Невелика к!льк1сть цефподоксиму видшяеться в грудне молоко [30].
У слизовш оболонщ гайморових пазух концен-трацiя цефподоксиму становить 0,34 мг/л, в тканиш пiднебiнних мигдалин — 0,24 мг/л, в паренхiмi ле-генiв — 0,63 мг/л, в слизовш оболонш бронххв — 0,91 мг/л, в плевральнш р1дин1 — 1,84 мг/л, а в запальнш рщиш — 2,84 мг/л [2]. Kонцентрацiя цефподоксиму в легеневiй тканиш через 6—8 годин вища вщ МПК90 для таких респiраторних збудни-
юв, як Moraxella catarrhalis — у 2 рази, Haemophilus influenzae i Streptococcus pneumoniae — у 20 pa3iB, Streptococcus pyogenes — приблизно в 70 pa3iB [7].
Цефодоксу притаманний тривалий перюд нашв-виведення. Фармакокiнетичнi властивостi цефподоксиму не залежать вщ вжу пацieнтiв.
У педiатричнiй практицi Цефодокс призначаеть-ся перорально у виглящ таблеток або суспензИ з роз-рахунку 10 мг на 1 кг маси тша на добу. Розрахунко-ва доза розподiляеться на 2 прийоми шсля im.
На сучасному етапi накопичена значна доказо-ва база ефекгивностi застосування цефподоксиму проксетилу в тераш! бактерiальних рестраторних захворювань у дiтей. Перш за все це вичизняне про-спективне дослщження «Цеф-ПРОСТО», у яко-му було показано високу ефектившсть препарату (88 % — висока та 10,2 % — помiрна ефектившсть) у лжуванш бактерiальних захворювань оргашв ди-хання в дiтей, а також доведено високий рiвень без-пеки препарату [6].
У проспективному дослщженш «ЦЕНТР» було показано, що ефектившсть застосування препарату Цефодокс становила 93,1 % у хворих на позагост-тальну пневмошю [11].
Результати проведеного багатоцентрового, по-двшного слiпого, рандомiзованого досл!дження показали високу клшчну ефективнiсть застосування цефподоксиму в лжуванш гострих бактерiальних шфекцш дихальних шлях1в, яка становила 94,57 %. Частота побiчних ефектiв не перевищувала 5 % (4,48 %) [31].
Крiм того, аналiз in vitro спектра антимжроб-но! дл пероральних цефалоспоринiв, що найб1льш часто призначають в амбулаторнiй практицi при лжуванш iнфекцiй дихальних шляхiв (цефаклор, цефдинiр, цефподоксим, цефуроксиму аксетил, це-фалексин), та амоксицилiну клавуланату показав, що пероральш цефалоспорини III поколшня мають б1льш широкий спектр активност проти основних бактерiальних патогенiв порiвняно з iншими пер-оральними цефалоспоринами попередшх поколiнь або амоксицилiном. Було показано, що на вщмшу вщ цефалексину й цефаклору цефподоксим проявляв високу актившсть щодо Streptococcus pneumoniae, як до пенщилшчутливих штамiв, так i до штамiв iз пром!жною резистентнiстю до пенiцилiну та пеш-цилiнрезистентних [30, 34]. Також цефподоксим проявляв актившсть i щодо Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, у тому числГ штамiв, що проду-кують ß-лактамази [34].
За своею клшчною ефективнiстю цефподоксиму проксетил не поступався цефтрiаксону при лжуванш позалжарняно! пневмош! в госпи^зованих пацiентiв, яю мали додатковi фактори ризику (по-хилий вж, дихальна недостатнiсть, серцево-судиннi захворювання або куршня) [30].
Цефподоксим проявляе високу шпбуючу актившсть щодо анаеробних пато-генних мжрооргашз-мГв дихальних шляхГв, включаючи Prevotella, Pepto-streptococcus i Fusobacterium spp. [30].
Достатньо вiдомi працi науковцiв, присвяченi ефективному застосуванню Цефодоксу при захво-рюваннях лор-opraHÍB у дiтей та дорослих [2, 22]. Результати, отримаш професором В.В. Бережним Í3 спiвавт. (2007) у порiвняльному дослiдженнi терапп гншних синуситiв Í3 використанням Цефодоксу або комбшацп амоксицилш + клавуланова кислота, свщчили про вiдсутнiсть побiчних реакцiй в гру-ni хворих, якi приймали Цефодокс. У той же час в груш пащентш, у якш як стартовий антибютик за-стосовувався амоксицилiн/клавуланат, у 15 % дггей була вщмГчена дГарея. У 5 % дГгей був алерпчний ви-сип [2].
У дослщженнях H. Portier i ствавт. (1994) проведено порГвняльний аналГз ефективност застосу-вання цефподоксиму проксетилу 100 мг два рази на день протягом 5 дшв та феноксиметилпешцилшу 600 мг три рази на день протягом 10 дшв у терапп бактерГального фаринпту/тонзилиу у 220 дорослих та дггей шильного вГку. Наприкшщ лГкування за-довгльна клтчна вщповщь була отримана у 96,6 % пащентш, яю приймали цефподоксиму проксетил, i в 96,1 % хворих, яю застосовували феноксиме-тилпенщилш. Було встановлено, що ерадикацiя гемолiтичного стрептококу була досягнута в 96,3 % пащентш, яю приймали цефподоксиму проксетил, i в 94,1 % — при застосуванш феноксиметилпешцилшу. Повторне бактерюлопчне дослiдження через 20—30 дшв тсля закшчення лГкування показало вщсутшсть гемолпичного стрептококу в 93,1 % па-щенпв, якГ отримували цефподоксиму проксетил, i в 91,8 % пащентш, якГ приймали феноксиметилпе-нщилш. При цьому погану переносимють препарату вщмГчали тГльки 2 % пащентш, якГ приймали цефподоксиму проксетил, проти 16 % хворих, якГ застосовували феноксиметилпенщилш. У результа-т1 проведеного дослщження авторами було зроблено висновок, що за рахунок меншо! тривалостГ терапп в поеднанш з бГльш високою клтчною та бактерь олопчною ефективнютю цефподоксиму проксетил е препаратом вибору для лГкування фарингтв/тон-зилтв, викликаних гемолГтичним стрептококом [32].
У попереднГх наших дослщженнях було показано високу ефективнють застосування цефподоксиму проксетилу в терапп бактерГальних шфекцш дихальних шляхГв у дГтей, в тому числГ рецидивуючих бронхтв та пневмони, викликаних як Haemophilus influenzae, так i шшими збудниками [18—21].
Таким чином, наведет вище дат е свщченням того, що на сучасному етат препаратом вибору в терапп бактерГальних захворювань ресшраторного тракту в дГтей в практищ лжаря першого контакту виступають пероральш цефалоспорини III поко-лГння.
Список лператури
1. Альбицкий В.Ю. Прогноз развития научных исследований в педиатрии на 2006—2010 гг. /В.Ю. Альбицкий, И.И. Балабол-кин, А.А. Баранов [и др.]// Вопросы современной педиатрии. — 2006. — № 5. — С. 111-113.
2. Бережной В.В. Опыт использования препарата «Цефодокс» в комплексной терапии гнойных синуситов у детей /
B.В. Бережной, В.Г. Козачук, И.Б. Орлюк [и др.] // Современная педиатрия. - 2007. - № 3. - С. 88-92.
3. Василишин Х.1. Динамка вмкту цинку та мiдi в дтей переддошкыьного вгку, хворих на негосттальну пневмотю, асо-цшовану i3 залiзодефiцитною анемкю/Х.1. Василишин //Акту-альт питання теоретичног та практичног медицини: Збiрник тез доповiдей II Мiжнародноi науково-практичног конференци студентiв та молодих вчених, м. Суми, 16—18 квтня 2014 р. / М.В. Погорелов. - Суми: СумДУ, 2014. - С. 179.
4. Викторов А.П. Проблемы безопасности применения пе-нициллинов / А.П. Викторов, И.А. Логвина, Е.В. Матвеева, К.А. Посохова // Клиническая иммунология. Аллергология. Ин-фектология. - 2007. - № 1. - С. 36-38.
5. Викторов А.П. Анализ побочных действий антибиотиков группы цефалоспоринов в Украине по итогам 2005 года / А.П. Викторов, К.А. Посохова, Е.В. Матвеева [и др.]// Смейна медицина. - 2006. - № 3. - С. 42-43.
6. Волосовец А.П. Результаты многоцентрового исследования «Цеф-ПРОСТО» (цефподоксима проксетил в стартовой терапии внебольничной пневмонии у детей) в Украине/А.П. Волосовец, А.Е. Абатуров, Л.В. Беш [и др.]// Современная педиатрия. - 2011. - № 2(36). - С. 107-112.
7. Волосовец А.П. Цефодокс (цефподоксима проксетил): трехлетний анализ клинического использования в педиатрии / А.П. Волосовец, С.П. Кривопустов, О.Л. Дзюба [и др.] //Современная педиатрия. - 2009. - № 4. - С. 34-38.
8 Волянська Л.А. Гострий риносинусит у дтей у практищ лжаря загальног практики та рацюнальна антибютикотератя при його бактерiальнш природi // Здоровье ребенка. - 2013. -№ 6. - С. 9-13.
9. Выделение, идентификация и определение чувствительности к антибиотикам Haemophilus influenzae: Метод. рекомендации для микробиологов // Клин. микробиол. и антимикроб. химиотерапия. - 2000. - Т. 2, № 2. - С. 93-109.
10. Диференцтоване застосування антибактерiальних пре-паратiв в педiатрu (за матерiалами IXВсеукрагнськог науково-практичног конференци «Ахтуальт питання педiатрu») // Новости медицины и фармации. - 2007. - № 21—22. - С. 230-231.
11. Дядык А.И. Опыт применения цефподоксима у больных с внегоспитальными пневмониями: Результаты проспективного открытого исследования «ЦЕНТР» / А.И. Дядык, А.Э. Багрий, Н.Л. Суровцева [и др.]//Лки Украгни. - 2009. - № 8. - С. 73-75.
12. Жель Ф. Вiд антибютикограми до рецепту / Ф. Жель, М. Шомара, М. Уебер[та т.]. - К.:Логос, 2007. - С. 87-89.
13. Зоркин С.Н. Взгляд на антибактериальную терапию у детей с урологической патологией / С.Н. Зоркин, Л.К. Катосо-ва, З.Н. Музыченко//Лечащий врач. - 2010. - № 8. - С. 6-10.
14. Коровина Н.А. Клинические аспекты применения це-фалоспориновых антибиотиков в педиатрической практике / Н.А. Коровина, И.Н. Захарова, А.Л. Заплатников. - М., 2000.
15. Крюков А.И. Возможности современных макроли-дов в стартовой терапии острого бактериального синусита / А.И. Крюков, А.В. Гуров, Г.Н. Изотова // Русский медицинский журнал. - 2012. - № 20(27). - С. 1374-1377.
16. Кунельская Н.Л. Рациональная антибактериальная терапия острого отечно-инфильтративного ларингита/Н.Л. Кунельская, Г.Н. Изотова, С.Г. Романенко // Медицинский совет. - 2013. - № 7. - С. 18-20.
17. Леженко Г.О., Пашкова О.6., Пантюшенко Л.1. Вибiр ращональног антибактерiальног терапи у дтей з бактерiаль-ними захворюваннями оргатв дихання в умовах зростання рiв-ня антибiотикорезистентностi // Современная педиатрия. -2014. - № 5. - С. 77-82.
18. Леженко Г.О. Роль Haemophilus influenzae у формувант шфекщйног патологи в дтей / Г.О. Леженко, 0.6. Пашкова, Л.1. Пантюшенко // Здоровье ребенка. - 2013. - № 1. -
C. 67-72.
19. Леженко Г.О. Досвiд застосування цефодоксу в лкувант позалкарняних пневмотй та рецидивуючих бронхов у дтей / Г.О. Леженко, О.6. Пашкова // Здоровье ребенка. - 2010. -№ 4. - С. 29-31.
20. Леженко Г.О. ОбТрунтування вибору тактики фарма-котерапи гострихcu^cumieу дтей/Г.О. Леженко, O.G. Пашкова, Л.1. Пантюшенко // Совр. педиатрия. — 2012. — № 3. — С. 95-98.
21. Леженко Г.О. Рацюнальна анmuбакmерiальна тератя захворювань оргатв диханняу дтей/Г.О. Леженко, O.G. Пашкова, Л.1. Пантюшенко // Совр. педиатрия. — 2013. — № 7. — С. 88-92.
22. Митин Ю.В. Целесообразность применения в лор-практике цефалоспоринов III поколения для приема внутрь / Ю.В. Митин, Я.Ю. Гомза //Журнал вушних, носових та горло-вих хвороб. — 2007. — № 2. — C. 59-63.
23. Новi перспективи використання пероральних цефалоспоришв в педiаmрii. За маmерiаламu V конгресу педiаmрiв Украти, 15—17 жовтня, м. Кшв// Здоров'я Украти. — 2008. — № 24/1. — С. 36-37.
24. Посохова К.А. Антибютики (влаcmuвоcmi, застосування, взаемоды): Навч. поабник/К.А. Посохова, О.П. Вжторов. — Тернотль: ТДМУ, 2005. — 296 с.
25. Самсыгина Г.А. Цефалоспорины в педиатрии // В мире лекарств. — 2000. — № 1. — С. 18-21.
26. Скороходкина О.В. Лекарственная аллергия при проведении антибиотикотерапии / О.В. Скороходкина, А.В. Лун-цов // Вестник современной клинической медицины. — 2013. — Т. 6, вып. 3. — С. 60-67.
27. Хапалюк А.В. Клинико-фармакологическая характеристика и сравнительный анализ основных групп антибактериальных лекарственных средств / А.В. Хапалюк // Лечебное дело. — 2010. — № 5. — С. 64-82.
28. XV щорiчна Всеукрашська науково-практична конфе-ренцы «Актуальт питання педiаmрii» — адельниковсьт чи-
тання // Здоров 'я Украти. Тематичний випуск «nediampw». — 2013. — С. 22-23.
29. Bartkowski D.P. Recognizing UTIs in infants and children. Early treatment prevents permanent damage / D.P. Bartkowski // Postgraduate medicine. — 2001. — Vol. 109, № 1. — P. 177-181.
30. Frampton J.E. Cefpodoxime proxetil / J.E. Frampton, R.N. Brogden, H.D. Langtry, M.M. Buckley // Drugs. — 1992. — Vol. 44(5). — P. 889-917.
31. Hui-ling W.A.N. G. Multicenter, double-blind, randomized controlled clinical trial of cefcapenepivoxil hydrochloride tablets in the treatment of acute bacterial infections / W.A.N.G. Hui-ling, H.U.O. Li, W.A.N.G. Zhen-shan [et al.] // The Chinese Journal of Clinical Pharmacology. — 2012. — Vol. 1. — P. 002.
32. Portier H. Five versus ten days treatment of streptococcal pharyngotonsillitis: a randomized controlled trial comparing cefpodo-ximeproxetil andphenoxymethylpenicillin /H. Portier, P. Chavanet, A. Waldner-Combernoux[et al.]//Scandinavian journal of infectious diseases. — 1994. — Vol. 26(1). — P. 59-66.
33. Ray W.A. Azithromycin and the Risk of Cardiovascular Death /W.A. Ray, K..T. Murray, K. Hall [et al.]// N. Engl. J. Med. — 2012. — Vol. 366. — P. 1881-1890.
34. Sadera H.S. Review of the spectrum and potency of orally administered cephalosporins andamoxicillin/clavulanate/H.S. Sadera, M.R. Jacobsb, T.R. Fritsche // Diagnostic Microbiology and Infectious Disease. — 2007. — Vol. 57 (3). — P. S5-S12.
35. Wald E.R. Sinusitis. Pediatric Infectious Diseases Principles and Practice / Ed. by H.B. Jenson, R.S. Baltimore. — 2002. — Vol. 1. — P. 760-770.
Отримано 20.03.16 ■
Леженко Г.А., Пашкова E.E.
Запорожский государственный медицинский университет
ОБОСНОВАНИЕ РАЦИОНАЛЬНОЙ АНТИБИОТИКОТЕРАПИИ БАКТЕРИАЛЬНЫХ ЗАБОЛЕВАНИЙ РЕСПИРАТОРНОГО ТРАКТА У ДЕТЕЙ
Резюме. В статье рассматривается современное состояние проблемы антибактериальной терапии бактериальных инфекций дыхательных путей у детей. Научно обосновано применение при патологии органов дыхания препарата из группы цефалоспоринов III поколения — цефподоксима проксетила (Цефодокс). Приведен опыт зарубежных и отечественных специалистов, а также собственный опыт применения цефподоксима проксетила в терапии респираторных бактериальных инфекций у детей.
Ключевые слова: респираторные бактериальные инфекции, дети, антибиотикотерапия, цефподоксима проксе-тил.
Lezhenko H.O., Pashkova O.Ye.
Zaporizhzhia State Medical University, Zaporizhzhia, Ukraine
THE SUBSTANTIATION FOR RATIONAL ANTIBACTERIAL THERAPY OF BACTERIAL RESPIRATORY DISEASES IN CHILDREN
Summary. The article discusses the current state of the problem of antibiotic treatment for bacterial respiratory infections in children. The use of cefpodoxime proxetil (Cefodox), third generation cephalosporin, in respiratory pathology is scientifically substantiated. The experience of foreign and domestic experts, as well as own experience of cefpodoxime proxetil use in the treatment of respiratory bacterial infections in children is presented.
Key words: respiratory bacterial infections, children, antibacterial therapy, cefpodoxime proxetil.
