CC BY
24
К^ДПребёнка
КлУчна пед1атр1я / Clinical Pediatrics
УДК 616.2-022-085-035.015.8-053.2 ЛЕЖЕНКО Г.О.1, ПАШКОВА O.G.1, ПАНТЮШЕНКО Л.1.2 1Запорзький державний медичний унверситет 2КУ «Запор/зыка обласна клнчна дитяча мкарня» ЗОР
BMBiP РАЦЮНАЛЬНОТ AHTMBAKTEPiAAbHOI ТЕРАПП У ДПЕЙ 3 BAKTEPiAAbHMMM ЗАХВОРЮВАННЯМИ OPrAHiB ДИХАННЯ В УМОВАХ ЗРОСТАННЯ PiBHЯ AHTИБiOTИKOPE3ИCTEHTHOCTi
Резюме. Уpoöomiрозглядаються проблеми етюлогп öaKmepiaabHUxресшраторних захворювань у дтей, а також aнтибaктерiaльноíрезистентностi клжчних штaмiв збуднишв даноХпатологи. Установлено, що в 52,7 % випадшв збудником бактеральних захворювань оргашв дихання в дтей виступали бакте-рп роду Haemophilus. Проведений аналЬз антиботикограм показав, що на сучасному етат стартовим антибактеральним препаратом емтрично'Х терапп бактеральних шфекцш дихальних шляхiв у дтей виступають цефалоспорини IIIпоколтня.
Ключовi слова: бaктерiaльнi шфекци дихальних шляхiв, рецидивуючий бронхт, дти, антибштикорезис-тентнсть, цефподоксиму проксетил.
Ресшраторш шфекци — поширена проблема, що виникае в клшчнш педiатричнiй практиш. До-вгий час препаратом вибору для терапп бaктерiaль-них шфекцш дихальних шляхiв у дггей i дорослих були пенщилши, але з часом стало з'являтися все бшьше резистентних до цих антибютиюв штамiв. Резистентшсть збудниюв шфекцш дихальних шля-хiв становить глобальну проблему в усьому свт. На сьогодш вiдмiчаеться тенденцiя до стирання меж1 м1ж госпiтальними та позалжарняними шта-мами мiкроорганiзмiв у зв'язку з розвитком стш-кост до цiлих груп антибiотикiв та формуванням мультирезистентностi. Найпоширеним механiзмом бaктерiaльноI резистентностi (близько 80 % уск випадкiв) е ферментативне розщеплення антибю-тика [9]. Резистентнiсть мiкроорганiзмiв може бути пов'язана i зi зниженням проникностi зовнiшнiх структур бaктерiaльноI клггини, що сприяе форму-ванню стшкосп одночасно до декiлькох груп анти-бiотикiв. Найчастiше причиною цього явища стае повна або часткова втрата пуринових бшюв [1]. Стiйкiсть може виникнути внаслщок мутацiй. Най-частше антибактерiальна резистентнiсть поши-рюеться шляхом горизонтального переносу гешв пiд час трансдукцп, трансформаций або кон'югацп. Причому обмш генами може вiдбуватися навиъ м1ж бактершми рiзних видiв. Набута таким чином стш-кiсть поширюеться дуже швидко за рахунок роз-множення стiйких штамiв.
Однiею з причин появи стШкосп до протимь кробних препаратiв виступае необГрунтоване та неадекватне 1х застосування. Як наслщок, ранiше чутливi штами стають резистентними. Спйюсть бактерiй до антибiотикiв е основною причиною, що обмежуе ефектившсть aнтибaктерiaльноI терапп при шфекцшних захворюваннях. Ефективна антибактерiальна терапш неможлива без визна-чення чутливостi патогешв до протимiкробних засобiв, однак 11 починають ще до отримання результата визначення чутливостi патогенiв до ан-тибiотикiв. Тому знання рiвня резистентностi па-тогенних бактерiй до антимжробних препаратiв украй важливе для проведення адекватно! емт-рично! терапп.
Метою даного дослщження було вивчення ак-тивностi антибiотикiв щодо патогенних та умовно-патогенних штамiв мiкроорганiзмiв, видшених у па-цiентiв iз бронхолегеневими захворюваннями.
Матер1али та методи досл1дження
Бaктерiологiчний монiторинг збудникiв брон-холегеневих захворювань проведений у 332 дггей вiком вщ 3 до 14 роюв, жителiв м. Запор1жжя та ЗaпорiзькоI облaстi, яю перебували на лiкувaннi в
© Леженко Г.О., Пашкова О.6., Пантюшенко Л.1., 2014 © «Здоров'я дитини», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
ЗапорГзькш облaснiй клiнiчнiй дитячiй лiкарнi у 2013—2014 рр. Висiв патогешв здшснювали на го-TOBi пoживнi середовища, вигoтoвлeнi в заводських умовах: кров'яний агар колумбшський («Бюмер'е», Фрaнцiя), селективний шоколадний агар («Бюмер'е», Фрaнцiя). Чутливють до aнтибioтикiв гeмoфiлiв визначалася диско-дифузним методом на шоколадному aгaрi з факторами росту, що виго-товлений компашею «Бюмер'е» (Францгя). Чутли-вють до пeнiцилiнiв визначалася диско-дифузним методом iз використанням oксaцилiнoвoгo диска (1 мкг). Визначення видiв та чутливосп до антибь oтикiв грампозитивних та грамнегативних бaктeрiй проводилося на бактерюлопчному aнaлiзaтoрi Vitek 2 Compact («Бюмер'е», Фрaнцiя) з використанням програмного забезпечення AES: GlobalCLSI-based+Phenotypic: 19.04.2012. Чутливють до антибь oтикiв враховувалася вiдпoвiднo до таблиць SLSI та EUCAST [21].
Результата дocлiджeння
Етюлопчна структура збудникiв рeспiрaтoрних захворювань у дггей, якi перебували пiд нашим спо-стереженням, подана в табл. 1.
Як свщчать нaвeдeнi даш, бактерГ! роду Haemophilus вiдiгрaють основну роль в етюлогГ! ш-фекцп дихальних шлях1в, при якш частка вказаних мжрооргашзмГв становить 52,7 % випадюв.
Проведет дослщження чутливосп патогенно! мжрофлори до антибютиюв показали, що основна частина бактерш роду Haemophilus (92 %) здатна до синтезу цефшази, що обумовлювало резистентнють мжрооргашзмГв до амшопешцилшГв, карбокси-
пенщилшв та урещопенщилтв. У 24 % випадюв видГлеш штами гемофшьно! палички проявляли стшюсть до амоксицилшу клавуланату, у 74 % шта-мГв вщмГчена резистентнють до ампщилшу. На-бута резистентнють до ампщилшу бактерш роду Haemophilus обумовлена продукщею плазмщних ß-лактамаз ТЕМ-1 та ROB-1. ОкрГм ампщилшу, указан ферменти частково гщролГзують цефалоспори-ни I поколшня, але не активш щодо препарапв II-III поколшня [19]. Останшм часом стали з'являтися даш про штами H.influenzae, яю стшю до ампщилшу та амоксицилшу i не продукують ß-лактамази [20]. Таю мжрооргашзми отримали назву ß-lactamase negative ampicillin-resistance (BLNAR). 1х стшкють пов'язана зГ змшою пенщилшозв'язуючих бшюв або зниженням проникност зовшшньо! клггинно! мембрани, у результат чого вони стають резистент-ними до шпбггорозахищених пенщилшв i до окре-мих цефалоспоришв [18]. У випадках наявносп кап-сульованих штамГв Haemophilus мжрооргашзми, що були видГлеш, мали високу чутливють до цефалоспоришв II-III поколшня. L-форми гемофшьно! палички в 63,6 % випадюв мали набуту резистентнють до вах тишв ß-лактамаз, однак проявляли чутливють до фторхшолошв та левомщетину, у 36,4 % випадюв проявляли помГрну чутливють до цефалоспоришв II-III поколшня на xni високо! чутливосп до фторхшолошв та левомщетину. Частота вияв-лення резистентних штамГв Haemophilus influenzae до макролщв становила 89 %. Резистентнють до макролщв пов'язують з наявнютю у Haemophilus influenzae фоново! активност мехашзмГв активного виведення [4]. Переважна бшьшють штамГв
Таблиця 1. Ет1олог1чна структура збудниюв бронхолегеневих захворювань удтей
36yflHMK Частота видтення
Абс. %
Acinetobacter baumannii 4 1,2
Candida albicans 4 1,2
Candida nonalbicans 8 2,4
Chryseomonas luteola 4 1,2
Enterobacter cloacae 3 0,9
Enterococcus faecalis 1 0,3
Escherichia coli 3 0,9
Haemophilus haemolyticus 76 22,9
Haemophilus influenzae 98 29,5
Haemophilus parainfluenzae 1 0,3
Klebsiella pneumoniae 25 7,5
Moraxella catarrhalis 1 0,3
Pseudomonas aeruginosa 8 2,4
Staphylococcus aureus 33 9,9
Streptococcus pneumoniae 35 10,5
Streptococcus pyogenes 23 6,9
Staphylococcus haemoliticus 5 1,5
Ycboro 332 100
Haemophilus influenzae з мжробюлопчно! точки зору належать до «дико!» популяци, позбавлено! додат-кових детермiнант резистентностi до цих антибак-терiальних препаратiв. Однак in vivo при прийомi в рекомендованих дозах концентрацп макролiдiв в органах i тканинах виявляються недостатшми для забезпечення ерадикацп патогена [9].
Проведена ощнка чутливостi грампозитивних бактерш Staphylococcus haemoliticus та Staphylococcus aureus до д!! антибактерiальних препаратiв показала резистентнють до пенщилшу, оксацилшу/метици-лшу (табл. 2).
Ст!йк!сть стафiлококiв до р-лактамних анти-бактерiальних препаратiв пов'язують або з про-дукшею р-лактамаз, або з наявнiстю додаткового пенщилшзв'язуючого бiлка — ПЗБ2а. Установлення та диференщювання цих двох механiзмiв резистент-ност! дозволяе надшно прогнозувати активнють ус!х р-лактамних антиб!отик!в без оцшки чутливост! до кожного з цих препарапв [13]. Резистентн!сть ста-фшокоюв до метицил!ну часто обумовлена шшими механ!змами резистентност!. Метицилшрезистент-н! стаф!лококи часто проявляють мультирезистент-н!сть [9]. Виявлено високу частоту резистентност! даних мжрооргашзм!в до рифамп!цину та фторхшолошв. Вщповщальними механ!змами ст!йкост! ста-ф!локок!в до рифамп!цину виступають мутац!! гена, що кодуе мРНК-пол!меразу. Мехашзми ст!йкост! до х!нолон!в у Staphylococcus остаточно не встанов-лен! [1]. Стаф!лококи е природно резистентними до хшолошв першого покол!ння. Резистентн!сть до фторхшолошв шших покол!нь виникае при селекц!! резистентних мутант!в. Вони проявляють перехрес-ну резистентн!сть до ус!х аналог!в препарату [9].
Резистентнiсть до еритромщину проявляли 88,9 % штамiв Staphylococcus haemoliticus та 33,3 % штамiв Staphylococcus aureus, що пов'язано з продук-цieю метилази, вщповщально! за диметилування спе-цифiчного аденшу на 23 S РНК. Це спричиняе змшу у стрyктyрi РНК, знижуючи спорiдненiсть до макролщв [9]. Рiвень резистентностi до триметоприму/ сульфаметоксазолу становив 100 %. Стшкють мжро-органiзмiв до цих двох компоненпв забезпечуеться за допомогою кшькох механiзмiв: змiни ферментних мiшеней (ди- та тетрапдрофолатредуктаз для триметоприму та дигщроптероатсинтази для сульфоншамь дiв) i гiперпродyкyвання цих ферментiв [9].
Серед протестованих антибiотикiв найбшь-шу активнiсть щодо Staphylococcus haemoliticus та Staphylococcus aureus мали клшдамщин, тетраци-клiн, тигециклiн та квiнyпристин/дальфопристин. Staphylococcus haemoliticus у 94,4 % випадюв був стш-кий до гентамщину, що зумовлено набуттям шакти-вуючих ферментiв. Гентамiцин зберiгав активнiсть щодо Staphylococcus aureus, хоча рiвень резистент-ностi становив 20,8 %. Нечутливють до ванкомщи-ну була встановлена в 38,9 % iзолятiв Staphylococcus haemoliticus та 39,1 % штамiв Staphylococcus aureus. Точний мехашзм резистентност стафiлококiв до ванкомiцинy на сьогодш не встановлено, хоча його пов'язують зi збшьшенням товщини клиин-но! стiнки та концентраций пенiцилiнзв'язyючих бшюв 2 та 2а [6]. Мехашзм розвитку стшкосп ста-фшокоюв до лшезолщу, яку було виявлено у 27,8 % штамiв Staphylococcus haemoliticus та 45,8 % штамiв Staphylococcus aureus, пов'язаний ¡з модифiкацiею рибосомально! мiшенi д!!, що реалiзyеться в мутащ-ях гена 23SrRNA [17].
Таблиця 2. Чутливiсть до антиб'ютиюв штам1в Staphylococcus haemoliticus та Staphylococcus aureus, видлених ¡з бронх'ального асп'рату в дтей iз бронхолегеневою патологею
Антибютик Ктьшсть штамiв, %
Staphylococcus haemoliticus Staphylococcus aureus
R I S R I S
Пенщилш G 100 0 0 95,7 0 4,3
Оксацилш 100 0 0 62,5 0 37,5
Гентамщин 94,4 0 5,6 20,8 0 79,2
Рифампщин 100 0 0 100 0 0
Ципрофлоксацин 88,9 0 11,1 70,8 0 29,2
Левофлоксацин 88,9 0 11,1 45,8 37,5 16,7
Моксифлоксацин 88,9 0 11,1 50 4,2 45,8
Триметоприм/сульфаметоксазол 100 0 0 100 0 0
Клшдамщин 27,8 0 72,2 25 0 75
Еритромщин 88,9 0 11,1 33,3 0 66,7
Лшезолщ 27,8 0 72,2 45,8 0 54,2
Ванкомщин 38,9 0 61,1 39,1 0 60,9
Квшупристин/дальфопристин 0 0 100 0 0 100
Тетрациклш 77,8 22,2 0 12,5 16,7 70,8
Тiгециклiн 77,8 0 22,2 4,2 0 95,8
Примтки: тут i в табл. 3: R — резистентн штами; I — пюмiрню резистентн штами; S — чутливi штами.
Найбiльшi piBHi резистентностi було виявлено в умовно-патогенних збудникiв Klebsiella pneumoniae. Klebsiella pneumoniae не завжди мае антибютикоре-зистентнiсть, але легко набувае цю властивiсть за допомогою плазмiд [22].
Було зареестровано високу частоту штамiв, ре-зистентних до цефтазидиму та цефотаксиму (70 %) (табл. 3), що в бiльшостi випадкiв було обумовлено продукщею плазмГдних ß-лактамаз розширеного спектра (БЛРС). Незважаючи на те, що БЛРС при-гнiчуються тазобактамом, чутливють до пшераци-лiну/тазобакгаму не перевищила 26,7 %, що можна пояснити гiперпродукцiею ферментiв. Значну по-ширенiсть стiйких штамiв Klebsiella pneumoniae було зареестровано й до не^-лактамних антибютиюв.
Рiвень резистентностi до норфлоксацину стано-вив 75 %. Антибактерiальна дiя хiнолонiв обумов-лена шпбуванням реплжацп бактерГально1 ДНК за допомогою впливу на ДНК-празу. Стiйкiсть бак-терiй до хiнолонiв пов'язують iз двома причинами: змiнами в генах, що приводять до змiни структури ДНК-гiрази — ферменту, який викликае реплiкацiю бактерГально1 ДНК, або зниженням проникнення хiнолонiв через клiтинну стшку грамнегативних бактерiй. В обох випадках це вщбуваеться внасль док мутацп хромосомних генiв. Мутацп, пов'язанi зi структурними змiнами в ДНК-гiразi, обумовлеш дезорганiзацiею в гiр-А- та пр-В-генах, що кодують функцiю субодиниць прази А i В [15].
Було встановлено 100% резистентшсть Klebsiella pneumoniae до триметоприму/сульфаметоксазо-лу. Найбiльш частим мехашзмом резистентностi до сульфанiламiдiв у клшчних штамiв Klebsiella
pneumoniae виступають плазмiди резистентностi, що обумовлено наявшстю альтернативних сульфа-нiламiдрезистентних варiантiв дипдроптероатсин-тетази [9].
Також установлено низьку активнiсть амжа-цину (50 %), гентамщину (48,3 %) та тобрамщину (56,5 %) за рахунок наявносп резистентних та по-мiрно резистентних штамiв. Основним механiзмом, що визначае стшкГсть Klebsiella pneumoniae до амшо-глiкозидiв, е утворення специфiчних ферменпв амь ноглiкозидацетилтрансферазою ААС (3)-1 та ААС (6')-1, що iнактивують щ антибiотики. Модифжо-ваний у результат реалiзацГi зазначеного механiзму антибiотик втрачае здатшсть зв'язуватися з рибосомами i пригнiчувати бiосинтез бiлка [16]. Найменша частота стГйких штамiв Klebsiella pneumoniae була за-реестрована до меропенему (резистентшсть 7,1 %), ципрофлоксацину (резистентшсть 26,7 %) та лево-флоксацину (резистентшсть 21,4 %).
Таким чином, аналiз антибiотикорезистентностi дозволив виявити певш тенденцй й найбiльш пер-спективнi антибактерiальнi препарати для л^ван-ня iнфекцiй респiраторного тракту до визначення антибiотикочутливостi 1х з6удникгв. Установлеш данi свiдчать, що на сучасному етапi оптимальним стартовим антибактерiальним препаратом емт-рично1 терапй бактерiальних шфекцш дихальних шляхгв у дiтей виступають цефалоспорини III по-колГння. При ви6орГ препарату даного поколГння слад враховувати, що iнфекцiйнi процеси дихальних шляхгв у 6гльшостГ випадкiв е захворюваннями, якГ потребують амбулаторно1 допомоги. Тому препаратами вибору переважно виступають пероральш
Таблиця 3. Чутливiсть до антиб'ютиюв штам1в Klebsiella pneumonia, видлених ¡з бронх'ального асп'рату
в дтей ¡з бронхолегеневою патюлюпею
Антибютик Кiлькiсть штамiв, %
R I S
Ампщилш 100 0 0
Птерацилш 93,8 0 6,2
Амоксицилш/клавуланат 87,5 0 12,5
Птерацилш/тазобактам 56,7 16,7 26,7
Цефтазидим 70 20 10
^0TpiaucoH 24 13 63
Цефотаксим 70 20 10
Цефепiм 25,5 13,4 61,1
iMineHeM 10 40 50
Меропенем 7,1 0 92,9
Амтацин 26,7 23,3 50
Гeнтамiцин 48,3 3,4 48,3
Тобрамiцин 39,1 4,3 56,5
Ципрофлоксацин 26,7 3,3 70
Левофлоксацин 21,4 0 78,6
Норфлоксацин 75 0 25
Триметроприм/сульфаме-токсазол 100 0 0
форми цефалоспоринiв Ill поколiння. У зв'язку з цим нашу увагу привернув препарат Цефодокс, ак-тивний щодо грампозитивно! i грамнегативно! фло-ри та стшкий до дГ! р-лактамаз.
Особливостi фармакокшетики препарату забез-печують збереження необхщно! концентраций дь ючо! речовини в плазмГ кровГ протягом 12 годин, що обумовлюе можливють ерадикацГ! збудникГв [8, 14]. Цефподоксиму проксетил — препарат, створений за технолопею Prodrug, тобто це пролжи, що стають активними лише в стшщ тонко! кишки, де вони пе-ретворюються на активну форму — цефподоксим. Зазначена технологгя дозволяе пГдвищити бюдос-тупнГсть препарату та мшмГзуе низку побГчних дГй, притаманних антибактерГальним препаратам, — порушення мГкробГоценозу шлунково-кишкового тракту. КрГм того, технологГя Prodrug дозволяе пГдвищити оральну абсорбщю препарату, захистити ак-тивну речовину вщ руйнування, вирГшити питания захисту вщ дГ! соляно! кислоти шлунка, забезпечити високу швидкГсть всмоктування. Шсля одноразового й багаторазового прийому препарату через 1,9— 3,1 години досягаеться терапевтична концентрацГя 1,0—4,5 мг/л. Препарат добре розподГляеться в органах i тканинах. У легеневш тканинГ протягом 3—6 годин концентрацГя препарату становить вщ 0,6—0,9 до 0,5—0,8 мг/кг, тобто 70—80 % вщ концентрацГ! в плазмГ кровГ, у слизовш бронх1в — 0,9 мг/кг (50 %), в альвеолярних клГтинах — 0,1—0,2 мг/кг (10 %), а в плевральнш Г запальнш рГдинГ накопичуеться до 70—100 % вщ концентрацГ! в плазмГ кровГ [2]. Кон-центрацГя цефподоксиму в легеневш тканинГ через
6—8 годин вище вщ МПК90 для таких рестраторних збудникГв: M.(B.)catarrhalis — у 2 рази, H.influenzae Г S.pneumoniae — у 20 разГв, S.pyogenes — приблизно в 70 разГв [3]. Цефодокс мае тривалий перюд натв-виведення. Цефодокс призначаеться перорально у виглядГ таблеток або суспензГ! з розрахунку 10 мг на 1 кг маси тГла на добу. Розрахункова доза прийма-еться у 2 прийоми через 2 години шсля гш протягом
7—10 дшв.
Власний досвщ застосування цефподоксиму проксетилу в терапГ! дГтей, хворих на пневмонГю, рецидивуючий бронхГт, синусит, що викликанГ найбГльш поширеними збудниками, у тому числГ Г Haemophilus influenzae, показав високу ефектившсть препарату, здатшсть до повно! ерадикацГ! патогену та його безпечшсть [10—12]. КрГм того, накопичена велика доказова база щодо ефективностГ застосування цефподоксиму проксетилу в терапГ! бактерь альних рестраторних захворювань у дГтей. Перш за все це вГтчизняне проспективне дослщження «Цеф-ПРОСТО», де було показано високу ефектившсть препарату (88 % — висока та 10,2 % — помГрна ефектившсть) у лГкуванш бактерГальних захворювань оргашв дихання в дГтей, а також доведено високий рГвень безпеки препарату [5]. У проспективному дослщженш «ЦЕНТР» було показано, що ефектившсть застосування препарату Цефодокс становила 93,1 % у хворих на позагоспГтальну пневмонГю [7].
Слщ зазначити добру переносимють препарату Цефодокс, приемний смак та зручшсть у дозуваннГ ПобГчних ефекпв у хворих, що знаходилися тд спо-стереженням, ми не спостерГгали.
Вщсутшсть ефекту при застосуванш цефалоспо-ринГв III поколшня з високим ступенем вГрогГдностГ виступае свщченням наявностГ резистентно! мжро-флори, що потребуе застосування Гнших препаратГв з урахуванням даних про антибютикорезистент-нГсть.
Висновки
1. На сучасному етапГ вщбуваеться змГна мжро-бного спектра та зростання резистентностГ осно-вних збудникГв респГраторних ГнфекцГй до антибак-терГальних препаратГв.
2. Основу адекватно! етютропно! терапГ! бактерГальних захворювань оргашв дихання в дГтей становить емтрична стартова антимжробна терапГя з урахуванням збудника, що передбачаеться, та його можливо! антибГотикорезистентностГ.
3. Застосування цефалоспорину III поколшня Цефодокс як стартово! антибактерГально! терапГ! захворювань оргашв дихання в дГтей е ращональним та ефективним Г може бути використане як препарат вибору.
Список л^ератури
1. Белоусов Ю.Б. Клиническая фармакология и фармакотерапия (руководство для врачей) / Ю.Б. Белоусов, В.С. Моисеев, В.К. Лепахин. — М.: Универсум, 2006. — 920 с.
2. Бережной В.В. Опыт использования препарата «Цефодокс» в комплексной терапии гнойных синуситов у детей / В.В. Бережной, В.Г. Козачук, И.Б. Орлюк [и др.] // Современная педиатрия. — 2007. — № 3. — С. 88-92.
3. Волосовец А.П. Цефодокс (цефподоксима проксетил): трехлетний анализ клинического использования в педиатрии / А.П. Волосовец, С.П. Кривопустов, О.Л. Дзюба [и др.] //Современная педиатрия. — 2009. — № 4. — С. 34-38.
4. Волосовец А.П. Результаты многоцентрового исследования «Цеф-ПРОСТО» (цефподоксима проксетил в стартовой терапии внебольничной пневмонии у детей) в Украине/А.П. Волосовец, А.Е. Абатуров, Л.В. Беш и др. // Современная педиатрия. — 2011. — № 2(36). — С. 107-112.
5. Выделение, идентификация и определение чувствительности к антибиотикам Haemophilus influenzae: Метод. рекомендации для микробиологов // Клин. микробиол. антимикроб. химиотерапия. — 2000. — Т. 2, № 2. — С. 93-109.
6. Дехнич А.В. Выявление резистентности к метициллину и другим бета-лактамным антибиотикам методом скрининга: Методическое пособие/ А.В. Дехнич. — М, 1998.
7. Дядык А.И. Опыт применения цефподоксима у больных с внегоспитальными пневмониями (Результаты проспективного открытого исследования «ЦЕНТР») / А.И. Дядык, А.Э. Багрий, Н.Л. Суровцева [и др.]//Лжи Украгни. — 2009. — № 8. — С. 73-75.
8. Диференцшоване застосування антибактерiальних препаратiв в педiатрiг (по матерiалах 1ХВсеукрагнськог науково-практичног конференци «Актуальт питання педiатрu») // Новости медицины и фармации. — 2007. — № 21—22. — С. 230-231.
9. Жель Ф. Вiд антибютикограми до рецепту / Ф. Жель, М. Шомара, М. Уебер [та in.]//Логос. — 2007. — С. 87-89.
10. Леженко Г.О. Досвiд застосування Цефодоксу в лкувант позалкарняних пневмотй та рецидивуючих бронхов у дтей / Г.О. Леженко, О.6. Пашкова // Здоровье ребенка. — 2010. — № 4. — С. 29-31.
11. Леженко Г. О. ОбГрунтування вибору тактики фармакотератг гострих синуситiв у дтей / Г.О. Леженко,
0.6. Пашкова, Л.1. Пантюшенко // Современная педиатрия. — 2012. — № 3. — С. 95-98.
12. Леженко Г.О. Роль Haemophilus influenzae у формувант шфекцШног патологи в дтей / Г.О. Леженко, 0.6. Пашкова, Л.1. Пантюшенко// Здоровье ребенка. — 2013. — № 1. — С 67-72.
13. Методические указания по определению чувствительности микроорганизмов к антибактериальным препаратам. Государственное санитарно-эпидемиологическое нормирование Российской Федерации. — Методические указания. МУК 4.2. 1890-04. — Москва, 2004.
14. Новi перспективи використання пероральних цефалоспори-нов в педiатрu. По матерiалах УКонгресу педiатрiв Украгни, 15—17 жовтня, м. Кигв// Здоров'я Украгни. — 2008. — № 24/1. — С. 36-37.
15. Практическое руководство по антиинфекционной химиотерапии / Под ред. Л. С. Страчунского, Ю.Б. Белоусова, С.Н. Козлова. — Смоленск, 2007. — 464 с.
16. Семенов В.М. Микробиологические и биологические аспекты резистентности к антимикробным препаратам / В.М. Семенов, Т.И. Дмитраченко, И.В. Жильцов//Медицинские новости. — 2004. — № 2. — С. 10-17.
17. Bouza E. Linez.olid: pharmacokinetic characteristics and clinical studies / E. Bouza, P. Munoz // Clin. Microbiol. Infect. — 2001. — Vol. 7(Suppl. 4). — P. 75-82.
18. Burry A. Susceptibility of e-lactamasee producting and non-producting ampicillin-resistance strains of Haemophilus influenzae to Ceftibuten, cefaclor, cefuroxime, cefixime, cefotaxime and amoxicillin clavulanic acid/A. Burry, P. Fuchs, M. Pfaller//Antimicrob. Agents Chemother. — 1993. — Vol. 37. — P. 14-18.
19. Hoban D. The PROTEKTsurveillance study: antimicrobial susceptibility of Haemophilus influenza and Moraxella catarrhalis from community-acquired respiratory tract infections / D. Hoban, D. Felmingham// J. Antimicrob. Chemother. — 2002. — Suppl. S1. — P. 49-59.
20. Jones R.1994—95 survey of Haemophilus influenza susceptibility to tenorally administered agents/R. Jones, M. Jacobs, J. Washington, M.A. Pfaller // Diagn. Microbiol. Infect. Dis. — 1997. — Vol. 27. — P. 75-83.
21. Routine internal quality control as recommended by EUCAST. Version 3.1, valid from 2013-01-01.
22. Struelens M.J. European NDM-1 Survey Participants: New Delhimetallo-beta-lactamase 1-producing Enterobacteriaceae: emergence and responsein Europe / M.J. Struelens, D.L. Monnet, A.P. Magiorakos [et al.]//Euro Surveill. — 2010. —Vol. 15(46). — P. 19716.
OTpuMaHO 15.08.14 ■
Леженко Г.А.Пашкова E.E.1, Пантюшенко Л.И.2 ^Запорожский государственный медицинский университет
2КУ «Запорожская областная клиническая детская больница» ЗОС
ВЫБОР РАЦИОНАЛЬНОЙ АНТИБАКТЕРИАЛЬНОЙ ТЕРАПИИ У ДЕТЕЙ С БАКТЕРИАЛЬНЫМИ
ЗАБОЛЕВАНИЯМИ ОРГАНОВ ДЫХАНИЯ В УСЛОВИЯХ РОСТА УРОВНЯ АНТИБИОТИКОРЕЗИСТЕНТНОСТИ
Резюме. В работе рассматриваются проблемы этиологии бактериальных респираторных инфекций у детей и антибактериальной резистентности клинических штаммов возбудителей данной патологии. Установлено, что в 52,7 % случаев бактериальных инфекций дыхательных путей у детей были бактерии рода Haemophilus. Проведенный анализ антибиотикограмм показал, что на современном этапе стартовым антибактериальным препаратом эмпирической терапии бактериальных инфекций дыхательных путей у детей являются цефалоспорины III поколения.
Ключевые слова: бактериальные инфекции дыхательных путей, рецидивирующий бронхит, дети, антибиоти-корезистентность, цефподоксима проксетил.
Lezhenko G.O.1, Pashkova O.Ye.1, Pantyushenko L.I.2
1Zaporizhya State Medical University
2MunicipalInstitution «Zaporizhya Regional Clinical Children's Hospital» of Zaporizhya Regional Council, Zaporizhya, Ukraine
CHOICE OF RATIONAL ANTIBIOTIC THERAPY IN CHILDREN WITH BACTERIAL RESPIRATORY DISEASES UNDER INCREASED ANTIBIOTIC RESISTANCE LEVEL
Summary. The paper addresses the problems of the etiology of bacterial respiratory diseases in children, as well as antibiotic resistance of clinical strains of this pathology. It is found that in 52.7 % of cases, the causative agent of bacterial respiratory diseases in children was Haemophilus bacteria genus. The performed analysis of antibiogram showed that at the present stage starting antibacterial drug for empirical treatment of bacterial respiratory tract infections in children are the third generation cephalosporins.
Key words: bacterial respiratory tract infections, recurrent bronchitis, children, antibiotic resistance, cefpodoxime prox-etil.
