CC BY
39
distribution in the body, processing in cells of the reticuloendothelial system, iron accumulation in depot organs and different by applying external magnetic field. Specificity values of pharmacokinetic parameters of individual species and magnetite NP preparations are based on particle sizes used and coating. The pharmacodynamics of LF magnetite except antianemic effect shows pronounced magnetic properties, which determine the magnetic resonance imaging (diagnostic), transport and hyperthermia action. Thus, magnetite LF demonstrates such pharmacokinetics and pharmacodynamics, which are defined by their size, structure, nature of the stabilizing agents. Properties of LF can be combined in a single preparation providing diagnostic and therapeutic effect and involving principles and features for antianemic effect - to develop tools that have advantages over the existing stimulators of erythropoiesis.
УДК 616.72 - 002.78 - 08
Капустянська А.А., Вахненко А.В., Moiceeea Н.В., Румянцева М.О. РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛ1З КОМПЛЕКСНИХ МЕТОД1В Л1КУВАННЯ ПОДАГРИЧНОГО АРТРИТУ З УРАХУВАННЯМ 1НДИВ1ДУАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПЕРЕБ1ГУ
ВДНЗУ «УкраТнська медична стоматолопчна акаде1^я», м. Полтава
Подагра, iсторiя якоУ сягае вглиб столть, перестала бути якоюсь «екзотичною хворобою». Ризик захворювання в молодому вц та темпи поширеноcmi подагри щорiчно зростають. Безсумнвну на-укову та клЫчну за^кавленсть викликае використання комплексних метод'в лкування в якостi коригуючих засобв при гiперурикемiУ з метою стаб^заци пуринового обману.
Кпючов1 слова: подагричний артрит, комплексне л1кування, пперурикем1я.
Серед багатьох захворювань опорно-рухового апарату окреме мюце посщае подагра. Вщомо, що подагра, маючи хрошчний переб^, обмежуе працездатнють людини та впливае на якють життя [3, 4]. Поширенють пперурикеми у свт - 2-12% (до 25%) [2, 16, 18]. На подагру хворiе 2% дорослого населення, причому у Bi^ до 70 рош чоловки хворшть в 20 разiв частше, шж жшки. Серед чоловтв 55-65 рош частота подагри сягае 4,3-6,1% [3, 4, 13].
Актуальнють проблеми полягае в зростанш показниш поширеност та захворюваносп, бтьш частому розвитку подагри у молодому вiцi [4]. Верифка^я подагри, очевидна в силу яск-равих, схильних до запам'ятовування, артрилв, в той же час не завжди е простою [1]. Правиль-ний дiагноз встановлюеться лише в 10% випад-ш на 1-му роц хвороби та в 30% - протягом перших 5-6 рош (у т.ч. i через числены варiанти дебюту та проявiв) [3, 9, 13].
Комплексною базисною терашею передбаче-не дiетичне харчування, застосування ф^отера-пп, фармакотерапи, а також проведення ентеро-сорбцп [2, 6]. З метою лiкування гострого подаг-ричного артриту призначають спокiй, низькопу-ринову низькокалорiйну дiету. В той же час, го-лодування протипоказане, хворому слщ пити до 2,5 л лужно'Г рiдини протягом дня. Локально за-стосовують холод (нетривалi крiопроцедури), а з 3-4-го дня - тепло [11]. Для кушрування та запо-бiгання суглобовому нападу препаратом вибору залишаеться колхiцин. Одразу призначають 1 мг колхщину, по™ по 1 мг кожнi 2 години чи 0,5 мг щогодини (сумарно до 6 мг/добу) або до появи дiареТ. На 2-4-й день колхщин приймають у дозi 2-3 мг/добу. При появi нудоти чи дiареТ наступ-ного дня дозу колхщину зменшують вдвiчi. Зааб
гальмуе мiграцiю полiморфно-ядерних лейкоци-^в та фагоцитоз уратiв, посилюе екскрецш цих солей та Тхню розчиннють у тканинах. Пiсля ку-трування нападу колхiцин слiд приймати ще протягом 3-4 дшв [13].
Безперечно, ефективними при гострому по-дагричному артрит е НПЗЗ [8, 9, 13]. Призначають Тх у великш разовiй дозi, застосовуючи не-ретарднi форми: целекоксиб або шмесулщ по 200 мг 2 рази на добу, мелоксикам - 15 мг/добу однократно. Рекомендуються також препарати арилоцтово' кислоти (диклофенак натрш чи ка-лш) та шдолоцтовот (шдометацин, сулiндак - у пацiентiв молодого вку). Протипоказанi салщи-лати та похщш арилпропiоновоТ кислоти ^буп-рофен, напроксен, кетопрофен, флюрбтрофен), оскiльки в терапевтичних дозах вони затриму-ють видтення уратiв нирками за рахунок зни-ження секреци та посилення реабсорбци в кана-льцях. За наявност протипоказань до колхiцину та НПЗЗ або Тх непереносимостi застосовують кортикостеро'ди. Допускаеться також комбiнацiя кортикостеро^в та НПЗЗ [14]. Важливу роль вь дводять фiзiотерапil: до появи ппереми та на-бряку суглоба ефективне ультрафюлетове опромiнення суглоба в еритемнш дозi, калш-лiтiевий електрофорез або аплкаци розчину ди-мексиду [2].
Основою лкування подагри е низькопуринова дiета (6 та 6е за Певзнером). Рекомендований вмiст бтка в рацiонi - 1 г/кг/добу, жирiв - менше 1 г/кг/добу. Кожн 7-10 днiв доцiльно проводити розвантажувальнi днi [12].
Метою базисноТ терапи е зменшення пперурикеми, лiкування хронiчного полiартриту та вю-церально! (нирковоО патологiТ [7]. Базисну тера-пiю застосовують при частих нападах подагрич-
АктуальН проблеми сучасно! медицины
ного артриту (щонайменше 3 протягом поперед-нього року) чи сумарна тривалють гострого пер^ оду 1,5 мiс на рк при подагрi на ™ високого вмiсту сечовоТ кислоти у кровi - понад 0,48 ммоль/л; при розвитку або прогресуванш хрош-чного подагричного артриту, появi чи росл то-фусiв; при подагрi з ураженням нирок (нефрол^ лаз) - за вiдсутностi вираженоТ недостатност видтьноТ' функцiТ нирок [10]. Лкування базисни-ми медикаментозними засобами розпочинають лише пiсля зникнення ознак гострого артриту -зазвичай не рашше, нж за 3 тижнi [12, 15, 20].
До урикодепресанлв належать алопуринол, тюпуринол та оротова кислота. Ц засоби засто-совують протягом тривалого часу (до 4-х мюя-^в) по 200-400 мг/добу, а в подальшому пере-ходять на пщтримуючу дозу 100 мг/добу [5, 16]. Найбтьш широко використовують алопуринол -структурний аналог ппоксантину, що запоб^ае утворенню сечовоТ кислоти за рахунок гальму-вання активностi ксантиноксидази, ппоксантин-гуанiн-фосфорибозилтрансферази та оротидил-декарбоксилази [1, 12]. Аналопчш властивостi мае тюпуринол. Як алопуринол, так i тiопуринол сприяють накопиченню в iмунокомпетентних кл^ тинах аденозину, через що дають м'який iмуно-супресивний ефект. Алопуринол впливае також на шримщиновий обмш - знижуе вмiст уридину в кровi та пiдвищуе вмют оротидину. Засiб вияв-ляе антиоксидантн властивостi, впливае на екс-крецш пуринових метаболiтiв нирками. Ефект спостер^ають не ранiше, нiж наступного дня пю-ля приймання алопуринолу. Осктьки перiод на-пiввиведення становить 22 години, зааб слiд приймати в 1 приймання. Початкова доза зале-жить вщ концентрацiТ сечовоТ кислоти у кров^ але не мае перевищувати 900 мг/добу: зазвичай призначають початкову дозу 100 мг/добу та пос-тупово збтьшують ТТ. Протягом перших тижшв терапiТ алопуринолом, зокрема в разi значних уражень нирок (у т.ч. при нефролтаз^, доцтьно застосовувати цитратнi сумiшi. [2, 5, 19]
З уах урикозуричних засобiв найбiльш часто застосовують бензбромарон та бензйода-рон [3, 5, 15]. 1м притаманна також слабка ури-кодепресивна властивiсть та здатнють знижува-ти нормальний вмiст сечовоТ кислоти у кровк Бензбромарон (дезурик, хтурик, нормурат) призначають по 50-100 мг 1 раз на добу [18]. Анту-ран (сульфшшразон) призначають по 0,3-0,4 г/добу у 2-4 приймання протягом 2-6 мю. Першу дозу приймають рано вранщ останню - пiзно ввечерi. Кл^чний ефект настае за 2-4 мюящ вiд початку лiкування. Оптимальною е така доза су-льфiнпiразону, що пщтримуе вмiст сечовоТ кислоти у кровi нижче 0,36 ммоль/л та збтьшуе ви-ведення уралв на 50-100% у порiвняннi з вихщ-ним рiвнем [17]. Бенемщ (пробенецид) протягом першого тижня застосовують по 0,25 г 2 рази на добу. При недостатньому ефект за 3-4 дш дозу починають збтьшувати - щотижня на 0,5 г [5]. Бтьш безпечним препаратом е етамщ, що за
вираженютю урикозуричного ефекту поступаеть-ся як антурану, так i бенемiду. Зазвичай приймають по 0,35-0,7 г 4 рази на добу протягом 1012 дшв, полм роблять перерву на 5-7 дшв (на рк потрiбнi 3-4 таких курси) [18].
До урикоруйнiвних засобiв (урикол^имв) належать цитратнi сумiшi (уродан, блемарен, ма-гурлiт, солуран, солiмок) та ферменти (ураток-сидаза та гепатокаталаза). [3] Засоби, що залу-жують сечу, застосовуються при вах клiнiчних варiантах та стадiях подагри, особливо в премо-рбiднiй стади та при уратнiй нефропатiT. Цитрат-нi сумiшi також сприяють розчиненню сечокис-лих та оксалатних камешв i гальмують Тх утво-рення [4, 17]. Звичайна доза цитралв становить 6-18 г/добу, Тх приймають до досягнення нейт-ральних цифр рН сеч^ i для лiтолiзу потрiбно вiд 1 до 6 мю такоТ терапiT [3, 5, 13, 17, 20].
З гiпоурикемiчною метою також проводять ентеросорбцю хоча вона дае лише тимчасовий ефект. Призначають Энтеросгель по 30-40 г в штервалах мiж прийманням Тж протягом 2-3 тижшв. Гемосорб^я недоцтьна через високу частоту "рикошетного" ефекту [6].
Удосконалення комплексних методiв лкуван-ня хворих на подагричний артрит залишаеться дуже актуальною задачею.
Як вщомо, запалення е центральною проблемою медицини, осктьки лежить в основi б^ льше 70% патологiT людини [5, 9, 19]. У даний час важливе мюце у розв'язаннi ^еТ' проблеми займае розробка нових методiв протизапальноТ терапи [7, 13, 20].
Подагра, юторГя якоТ сягае вглиб столГть, перестала бути якоюсь «екзотичною хворобою» [13]. Вдосконалення комплексних методТв лiкування подагричного артриту залишаеться дуже актуальною задачею [3, 4].
Поширенють подагри повсюди зростае. У комплексному лкуванш подагри використову-ються спе^альна дiета, фiтотерапiя, урикозури-чш, урикоруйнуючГ, уроантисептики, iмунодепре-санти класу антагошспв пуринового i пГримГди-нового ряду.
Отже, безсумшвну наукову та клГнГчну зацка-вленiсть викликае використання комплексних методiв лiкування в якостГ коригуючих засобiв при гiперурикемiT з метою отб^за^'Т пуринового о6мГну. У комплекснш терапи подагричного артриту залишаеться багато невиршених пи-тань, якГ потребують подальшого вивчення для обфунтування необхщносп застосування в ши-РОКГЙ КЛГШЧНШ практицi.
Лiтература
1. Барскова В.Г. Диагностика подагрического артрита / В.Г. Барс-кова // Русский медицинский журнал. - 2011. - Т 19. - №10. -С.614-617.
2. Бильченко А.В. Гиперурикемия как фактор риска развития сердечно-сосудистых заболеваний и смертности / А.В. Бильченко // Здоров'я УкраТни, 2009. - 10(1). - С. 46-48.
3. Борткевич О.П. Подагра: сучасний стан проблеми, пщходи до дiагностики та шляхи корекцп / О.П. Борткевич, Ю.В. Бтявська / Здоров'я УкраТни. - 2011. - №2. - С. 69-71.
4. Ждан В.М. Ефективнють базисноГ терапи подагричного артриту у хворих Í3 супутньою патологieю / В.М. Ждан, А.А. Капустянсь-ка // Актуальш проблеми сучасно'!' медицини. - 2013. - Т. 13, №2 (42). - С. 104-106.
5. Максудова А.Н. Подагра / А.Н. Максудова, И.Г. Салихов, Р.А. Хабиров. - М.: МЕДпресс-информ, 2008. - 83с.
6. Казимирко В.К. Ревматология / В.К. Казимирко, В.М. Коваленко
- Донецк: Заславский А.Ю., 2009. - 443 с.
7. Насонов Е.Л. Современные технологии и перспективы лабораторной диагностики ревматических заболеваний / Е.Л. Насонов, Е.Н. Александрова // Терапевтический архив. - 2010. -№5. - С.5-8.
8. Насонова В.А. Лекции для практикующих врачей / В.А. Насонова, В.Г. Барскова // Москва, 2004. - Рос. нац. конгресс «Человек и лекарство».
9. Передерш В.Г. Основи внутршньо'!' медицини / В.Г. Передерш, С.М. Ткач. - Вшниця: Нова книга, 2010. - Т. 3. - 1004 с.
10. Синяченко О.В. Дiагностика, перебк та лкування метаболiчно-го синдрому у хворих на подагру / О.В. Синяченко, Г.А. 1гнатен-ко, В.М. Петрова // Укр. Ревматолог. Журнал. - 2007. - №2(28).
- С.3-9.
11. Свшцщький А.С. Ревматичш хвороби та синдроми / А.С. Свш-цщький, О.Б. Яременко. - К.: Книга плюс, 2006. - 473 с.
12. Шуба Н.М. Гиперурикемия - мультиморбидная патология в ревматологии / Н.М. Шуба // Укра'нський ревматолопчний журнал, 2013. - №52(2). - С.14-22.
13. Шуба Н.М. Подагра - мультиморбщна патолопя / Н.М. Шуба, Т.Д. Воронова // Укра'нський ревматолопчний журнал, 2015. -№59(1). - С.72-83.
14. Яцишин Р.1. Особливост клiнiко-бiохiмiчних порушень у хворих на подагричний артрит на фон метаболiчного синдрому та ме-тоди !'х корекцм / Р.1. Яцишин, В.В. Мигович // Укра'нський ревматолопчний журнал. - 2010. - Т. 42, № 4. - С. 50-54.
15. Bardin T. The epidemiology and genetic оf gout. / T. Bardin // Presse Med. - 2011. - V.40. - P. 830-835.
16. Hamburger M. Recommendations for the diagnosis and management of gout and hyperuricemia / M. Hamburger, H.S. Baraf, T.C. Adamson // Phys. Sportsmed., 2011. - V.39(4). - P. 98123.
17. Khanna D. American College of Rheumatology Guidelines for Management of Gout / D. Khanna, P.P. Khanna, J.D. FitzGerald [et al.] // Arthritis Care Res., - 2012. - V. 64(10). - P. 1447-1461.
18. Krishnan E. Hyperuricemia and the risk for subclinical coronary atherosclerosis-data from a prospective observational cohort study / E. Krishnan, B.J. Pandya, L. Chung // Arthritis Res. Ther. - 2011. -V.13(2). - R 66.
19. Lottmann K. Association between gout and all-cause as well as cardiovascular mortality: a systematic review / K. Lottmann, X. Chen, P.K. Schädlich // Curr. Rheumatol. Rep. - 2012. - V.14(2). -P. 195-203.
20. Sivera F. Multinationa Evidence-based Recommendations for the Diagnosis and Management of Gout / F. Sivera, M. Andres, L. Carmona [et al.] // Ann. Rheum. Dis. - 2014. - V. 73(2). - P. 328335.
References
1. Barskova V.G. Diagnostika podagricheskogo artrita / V.G. Barskova // Russkij medicinskij zhurnal. - 2011. - T 19. - №10. - S.614-617.
2. Bil'chenko A.V. Giperurikemija kak faktor riska razvitija serdechno-sosudistyh zabolevanij i smertnosti / A.V. Bil'chenko // Zdorov'ja Ukraïni, 2009. - 10(1). - S. 46-48.
3. Bortkevich O.P. Podagra: suchasnij stan problemi, pidhodi do diagnostiki ta shljahi korekciï / O.P. Bortkevich, Ju.V. Biljavs'ka / Zdorov'ja Ukraïni. - 2011. - №2. - S. 69-71.
4. Zhdan V.M. Efektivnist' bazisnoi' terapiï podagrichnogo artritu u hvorih iz suputn'oju patologieju / V.M. Zhdan, A.A. Kapustjans'ka // Aktual'ni problemi suchasnoï medicini. - 2013. - T. 13, №2 (42). -S. 104-106.
5. Maksudova A.N. Podagra / A.N. Maksudova, I.G. Salihov, R.A. Habirov. - M.: MEDpress-inform, 2008. - 83s.
6. Kazimirko V.K. Revmatologija / V.K. Kazimirko, V.M. Kovalenko -Doneck: Zaslavskij A.Ju., 2009. - 443 s.
7. Nasonov E.L. Sovremennye tehnologii i perspektivy laboratornoj diagnostiki revmaticheskih zabolevanij / E.L. Nasonov, E.N. Aleksandrova // Terapevticheskij arhiv. - 2010. - №5. - S.5-8.
8. Nasonova V.A. Lekcii dlja praktikujushhih vrachej / V.A. Nasonova, V.G. Barskova // Moskva, 2004. - Ros. nac. kongress «Chelovek i lekarstvo».
9. Perederij V.G. Osnovi vnutrishn'oï medicini / V.G. Perederij, S.M. Tkach. - Vinnicja: Nova kniga, 2010. - T. 3. - 1004 s.
10. Sinjachenko O.V. Diagnostika, perebig ta likuvannja metabolichnogo sindromu u hvorih na podagru / O.V. Sinjachenko, G.A. Ignatenko, V.M. Petrova // Ukr. Revmatolog. Zhurnal. - 2007. - №2(28). - S.3-9.
11. Svincic'kij A.S. Revmatichni hvorobi ta sindromi / A.S. Svincic'kij, O.B. Jaremenko. - K.: Kniga pljus, 2006. - 473 s.
12. Shuba N.M. Giperurikemija - mul'timorbidnaja patologija v revmatologii / N.M. Shuba // Ukraïns'kij revmatologichnij zhurnal, 2013. - №52(2). - S.14-22.
13. Shuba N.M. Podagra - mul'timorbidna patologija / N.M. Shuba, T.D. Voronova // Ukraïns'kij revmatologichnij zhurnal, 2015. -№59(1). - S.72-83.
14. Jacishin R.I. Osoblivosti kliniko-biohimichnih porushen' u hvorih na podagrichnij artrit na foni metabolichnogo sindromu ta metodi ïh korekciï / R.I. Jacishin, V.V. Migovich // Ukraïns'kij revmatologichnij zhurnal. - 2010. - T. 42, № 4. - S. 50-54.
15. Bardin T. The epidemiology and genetic of gout. / T. Bardin // Presse Med. - 2011. - V.40. - P. 830-835.
16. Hamburger M. Recommendations for the diagnosis and management of gout and hyperuricemia / M. Hamburger, H.S. Baraf, T.C. Adamson // Phys. Sportsmed., 2011. - V.39(4). - P. 98123.
17. Khanna D. American College of Rheumatology Guidelines for Management of Gout / D. Khanna, P.P. Khanna, J.D. FitzGerald [et al.] // Arthritis Care Res., - 2012. - V. 64(10). - P. 1447-1461.
18. Krishnan E. Hyperuricemia and the risk for subclinical coronary atherosclerosis-data from a prospective observational cohort study / E. Krishnan, B.J. Pandya, L. Chung // Arthritis Res. Ther. - 2011. -V.13(2). - R 66.
19. Lottmann K. Association between gout and all-cause as well as cardiovascular mortality: a systematic review / K. Lottmann, X. Chen, P.K. Schädlich // Curr. Rheumatol. Rep. - 2012. - V.14(2). -P. 195-203.
20. Sivera F. Multinationa Evidence-based Recommendations for the Diagnosis and Management of Gout / F. Sivera, M. Andres, L. Carmona [et al.] // Ann. Rheum. Dis. - 2014. - V. 73(2). - P. 328335.
Реферат
РЕТРОСПЕКТИВНЫЙ АНАЛИЗ КОМПЛЕКСНЫХ МЕТОДОВ ЛЕЧЕНИЯ ПОДАГРИЧЕСКОГО АРТРИТА С УЧЕТОМ
ИНДИВИДУАЛЬНЫХ ОСОБЕННОСТЕЙ ТЕЧЕНИЯ
Капустянская А.А., Вахненко А.В., Моисеева Н.В., Румянцева М.А.
Ключевые слова: подагрический артрит, комплексное лечение, гиперурикемия.
Подагра, история которой длится столетиями, перестала быть какой-то «экзотической болезнью». Риск заболевания в молодом возрасте и темпы распространения подагры увеличиваются с каждым годом. Улучшение методов комплексного лечения подагры остается очень актуальной задачей. Базисной терапией предусмотрено диетическое питание, применение фитотерапии, фармакотерапии, а также проведение энтеросорбции. С целью лечения острого подагрического артрита назначают покой, низкопуриновую низкокалорийную диету. Целью базисной терапии является уменьшение гиперу-рикемии, лечение хронического полиартрита и висцеральной (почечной) патологии. Для купирования и предупреждения острого суставного синдрома препаратом выбора остается колхицин. Бесспорно, эффективными при остром подагрическом артрите являются НпВс. Допускается также сочетание кортикостероидов и НпВс. Лечение базисными медикаментозными средствами, а именно, урикодеп-рессантами, такими как аллопуринол, тиопуринол и оротовая кислота, начинают только после исчезновения признаков острого артрита, обычно не раньше, чем через 3 недели. Среди урикозурических средств наиболее часто применяют бензбромарон и бензомарон. Вне сомнения, научный и клинический интерес вызывает использование комплексных методов лечения в качестве корригирующих средств, при гиперурикемии с целью стабилизации пуринового обмена.
АктуальН проблеми сучасно'1 медицины
Summery
RETROSPECTIVE ANALYSIS OF COMPLEX METHODS OF GOUTY ARTHRITIS THERAPY BASED ON PATIENT-CENTRED APPROACH
Kapustianska A., Vakhnenko A., Moiseyeva N., Rumyantseva M. Key words: gouty arthritis, complex treatment, hyperuricemia.
Gout, history of which has been lasting for centuries, ceased to be some "exotic diseases". The risk of the disease at young age and rates of gout is increasing every year. Improvement of methods of complex treatment of gout is a very urgent task. Basic therapy is provided by diet, herbal medicine, pharmacotherapy and enterosorbtion. Repose, low purin and low-calorie diet are recommended for treatment of acute gouty arthritis. The purpose of basic therapy is to reduce hyperuricemia in chronic arthritis and visceral (kidney) disease. For the treatment and prevention of acute articular syndrome a drug of choice is colchicine. NSAIDs are undoubtedly effective under the condition of acute gouty arthritis It is also effective to combine corticosteroids and NSAIDs. Basic medication, and namely, allopurinol, and orotic acid or tiopurinol may be taken only after disappearing symptoms of acute arthritis, usually not early than in 3 weeks. Benzbromaron and benzomaron are also often prescribed. Undoubtedly, the use of complex therapy as a means of correcting hyperuricemia to stabilize the purine metabolism is of great scientific and clinical importance.
УДК 577.336+616-076.5+543.426 Микитюк О.Ю.
ХЕМ1ЛЮМ1НЕСЦЕНТНИЙ АНАЛ1З У Б1ОЛОГП ТА МЕДИЦИН
ВДНЗУ «Буковинський державний медичний уыверситет», м. Черывц
У статт/ розглянуто власну / активовану хемiлюмiнесценцiю в бiологiчних системах, яка ед 'грае важливу роль у медичнiй дiагностицi та наукових досл'дженнях завдяки сво'ш простот'!, низькш ва-ртост'!, висоюй чутливост/ i селективност'!. Хемшюмнесцен^я досл'джуеться як у розчинах або суспензях клiтин, так / на цлих органах у склад!' организму.
Ключов1 слова: хем1люм1несценц1я, медична д1агностика, бюлопя.
Хемтюмшесцен^я - це свтння, що супро-воджуе бiохiмiчнi реакцп за участю втьних ради-калiв. Саме результатом таких реакцш е свтння клггин i тканин, яке характеризуеться дуже низь-кою штенсивнютю [2,11].
Хемтюмшесцен^я (ХЛ) у бюлопчних системах подтяеться на власну, активовану i бюлю-мшесценцш, як в^грають важливу роль для медичноТ дiагностики i наукових дослщжень. ХЛ вивчають в розчинах або суспензiях кл^ин i на цтих органах у складi оргашзму. Власна ХЛ тканин обумовлена такими реак^ями: 1) реакцп ак-тивних форм кисню (АФК); 2) реакцп ланцюгово-го окислення лт^в; 3) реакцп за участю окису азоту.
Речовини-активатори ХЛ здатн значно поси-лювати ХЛ. За мехашзмом дп активатори подь ляються на двi групи, як називають хiмiчними i фiзичними активаторами. Метод активованоТ ХЛ е важливим методом вивчення реакцш втьних радикалiв [1]. Хiмiчнi активатори ХЛ - це сполу-ки, що вступають в реакцп з активними формами кисню або оргашчними втьними радикалами, в ходi яких утворюються молекули продуктв у збудженому електронному стаж. При переходi молекул iз збудженого стану в основний, незбу-джений, випромшюються фотони i тому спосте-р^аеться свiтiння.
Фiзичнi активатори багаторазово пщсилюють iнтенсивнiсть ХЛ, не вступаючи в хiмiчнi. В осно-вi Тх дп лежить фiзичний процес переносу енергп з молекули продукту ХЛ реакцп на молекулу активатора, для якоТ характерний високий кванто-
вий вихiд люмшесценцп.
Головним джерелом АФК в органiзмi людини i тварин е клiтини-фагоцити. Активованi фагоцити для боротьби з чужорщними кл^инами утворю-ють ряд АФК, як можуть взаемодiяти одна з одною i з iншими молекулами з випусканням кван-тiв ХЛ. Окислювальний стрес, тобто шкщлива дiя на живi клiтини i тканини втьних радикалiв та iнших АФК в умовах нестачi антиоксидантних систем, лежить в основi розвитку ряду патолоп-чних станiв (запалення, токсичного пошко-дження, атеросклерозу, рiзних видiв iнтоксикацiТ) та основних хвороб людини i тварин (нейроде-генеративних, серцево-судинних, гормональних порушень, iмунних захворювань та ш.)
Завдяки своТй простотi, низькш вартостi, високiй чутливостi i селективносп ХЛ стала ко-рисним шструментом дослiдження в рiдиннiй хроматографiТ. Були розроблеш багато аналiти-чних методiв для клiнiчного, фармацевтичного, екологiчного та продовольчого аналiзу як при прямому окислены, так i з застосуванням речо-вин, що активують люмшесценцш, якi класифi-кованi вiдповiдно до задач аналiзу [14].
Методи ХЛ iмунного аналiзу спрямованi на визначення бюлопчно-важливих низькомолеку-лярних сполук в тих концентра^ях, в яких вони наявш в бiологiчних об'ектах, тому вони застосо-вуються для виявлення гормошв, алергенiв, на-ркотичних речовин, нуклеТнових кислот, антиге-нiв i антитiл при вiрусних та соматичних захво-рюваннях та iн. Метод використовуеться для виявлення серолопчних маркерiв iнфiкування вiру-
