CC BY
28
УДК 617.524-001.5-089 Назаревич М.Р.
РЕТРОСПЕКТИВНЕ ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПОШКОДЖЕНЬ К1СТОК СЕРЕДНЬО1 ЗОНИ ОБЛИЧЧЯ У СТАЦ1ОНАРН ИХ ХВОРИХ ТА ЗАСТОСОВАНИХ П1ДХОД1В ДО 1Х Л1КУВАННЯ
Львiвський нацiональний медичний уыверситет iMeHi Данила Галицького
За останне десятирiччя спостергаеться збльшення травм голови поеднаного характеру, зокрема пошкоджень мозкового в'дд'лу черепа та кюток обличчя. Нами проведено аналiз iсторiй хвороб па-цiентiв, як перебували на стацонарному лкуванн у в'дд'ленш ЩЛХ Комунально'У м'юько'Укл/'н/'чноУлi-карнi швидко'У медично'У допомоги м. Львова за перод з 2014 по 2016 роки. У загальнш структур'1 травматичних пошкоджень лицевого черепа переломи кюток середньо'У зони обличчя становили 30,9 % (переломи верхньо'У щелепи — 7,2 %, вилицево'У кютки та дуги — 21,9 %, кюток носа — 1,8 %). Переломи нижньо'У щелепи зустр'чались у 69,1 % випадк'т в'дпов'дно. За досл'джуваний перi-од у хворих з переломами верхньо'У щелепи (34 чоловтв — 79,1 % i 9 жнок — 20,9 %) виявляли таку Ух локалiзацiю: за Le For I — у 12 випадкв, за Le For II — у 23 випадкв, за Le For III — у 8 випадках. Розподл пацiентiв за вковими групами був таким: пiдлiтковий — 2 хворих (4,6 %), юнацький — 6 хворих (13,9 %), зрлий (I перод) — 14 хворих (32,5 %), зрлий (II перод) — 18 хворих (41,8 %), похи-лий — 3 хворих (6,9 %). Переломи верхньо'У щелепи характернi для найбльш працездатно'У в'ково'У групи населення (21-50 рок'т), вони траплялися у 32 (74,3 %) хворих. Переломи кюток середньо'У зони обличчя у вс'к випадках супроводжуються черепно-мозковою травмою рiзного ступеня важкост'!. Тривал'ють стацонарного лкування хворих iз травматичними переломами кюток середньо'У зони обличчя виявилася такою: у хворих з переломом верхньо'У щелепи за Le For I, поеднаний з '1 струсом головного мозку — 15 ± 3 л'жко-дн'т, за Le For II, поеднаний з '1 струсом головного мозку — 19 ± 2 л'ж-ко-днв, за Le For III, поеднаний з'1 струсом головного мозку — 24 ± 2 л!жко^н!, за Le For III, поеднаний забоем головного мозку — 32 ± 4 л!жко^н!; у хворих з iзольованим переломом вилицево'У кютки чи дуги становила в середньому 8 ± 2 л'жко-дн'в. При поеднанн з'1 струсом головного мозку — 13 ± 2 л'жко-дн'в, iз забоем головного мозку — 29 ± 2 л'жко-дн'в. Серед оперативних метод'т лкування пе-реломiв верхньощелепових кюток найчастше застосовувалась методика остеосинтезу iз викори-станням титанових мн пластин. Переважно (82 % випадк'т) вправлення в/'дламк/'в вилицевих к'ю-ток та дуг здшснювалось за допомогою гачка Лiмберга чи щип^в Duchange. Анал'з частоти травм щелепно-лицево'У длянки за перод з 2014 до 2016 року дозволив виявити тенденцю зростання в структур'1 як всх травм щелепно-лицево'У длянки, так i поеднаних черепно-лицевих травм, де пока-зники поеднаних черепно-лицевих травм складають 14,8 % в 'д ус'к травм щелепно-лицево'У длянки. Ключов1 слова: переломи, лицевий скелет, статистика, черепно-мозкова травма, глдходи до лкування.
Дана робота е фрагментом НДР «Оптимiзацiя дiагностично-лiкувального процесу хворих з юстковими i м'яко-тканинними дефектами та деформа^ями р!эно)' етiологii', травматичними i запальними ураженнями щелепно-лицевоГ длянки», № держ. реестраци 0110U008228.
Вступ роспективне вивчення особливостей пошко-
„ джень кюток середньоТ зони обличчя у стацюна-
Протягом останнього десятирмчя нам^илась ■ .. ■
ihu,;-,,^™ ииюппоиш^шнтл па,«, рнИХ Хворих та застосованих пiдходiв до IX л^у-
тенден^я до зростання травматизму серед на- вання
селення внаслщок природых та техногенних ка- .
тастроф, со^альних катаклiзмiв [1]. Спостер^а- Об'ект i методи дослщження
еться збтьшення "Фавм голови п°еднан°г° ха- нами проведено аналiз юторш хвороб па^е-
рактеру [2]. Зокрема, частота пошкоджень кют- н^в, як перебували на стацюнарному лкуванш
кових структур лицевого скелету в поеднаш з у вщдтены ЩЛХ КомунальноТ мюькоТ шычноТ
пошкодженням мозкового черепа зросла за лкары швидкоТ медичноТ допомоги м. Львова за
останне десятирмчя в 2,5 рази [7]. Пошкодження перюд з 2014 по 2016 роки. Отриман результати
кюток середньоТ зони обличчя по часто-п займа- ретроспективного вивчення ар^вних матерiалiв
ють 2-е мiсце серед переломiв щелепно-лицевоТ узагальнено у виглядi статистичних даних. дiлянки (ЩЛД) i досягають 20-35 % [3]. Дiагнос-
тика i лiкування поеднаних травм ЩЛД також за- Результати д°слщження та Iх обговорення
лишаються важливою проблемою сучасноТ екст- Нами виявлено, що за перюд з 2014 по 2016
реноТ медицини. Науковий та практичний штерес роки у загальнш струю^ травматичних пошко-
викликае вивчення частоти випадш виникнення джень лицевого черепа переломи кюток серед-
переломiв кiсток середньоТ зони обличчя у насе- ньоТ зони обличчя становили 30,9 % (переломи
лення а врахуванням Тх вiкового ц^^ особли- верхньоТ щелепи — 7,2 %, вилицевоТ кiстки та
востей Тх клiнiчних проявiв та ефективнос^ су- дуги — 21,9 %, кiсток носа — 1,8 %). Переломи
часних пiдходiв до ^кування. нижньоТ щелепи зустрiчались у 69,1 % випадмв
Мета дослiдження вщповщно (рис.1). Тобто, переломи вилицевоТ
Провести на основi архiвних матерiалiв рет- кютки та дуги переважали серед мехаычних по-
шкоджень середньоТ зони обличчя. Така законо-мiрнiсть пiдтверджуeться iншими авторами [5,6].
Нашi дослiдження показують, що переломи верхньоТ щелепи та вилицевоТ кiстки виникають в основному внаслiдок побутового травматизму — у 61 % випадш. ^м того, переломи лицевих кюток нерiдко е результатом дорожньо-транспортних пригод (29 % випадкiв ), вуличних (3 % випадмв) чи спортивних травм (7 % випад-ш).
Наведенi нами статистичнi дат щодо причин виникнення пошкоджень кюток ЩЛД близькi до
таких, що опублковаш у фаховiй лiтературi [4].
За дослщжуваний перiод у хворих з переломами верхньоТ щелепи (34 чоловшв — 79,1 % i 9 жшок — 20,9 %) виявляли таку Тх локалiзацiю: за Le For I — у 12 випадмв, за Le For II — у 23 ви-падкiв, за Le For III — у 8 випадках. У вах ктыч-них випадках перелом верхньоТ щелепи у хворих поеднувався з пошкодженням головного мозку — у 31 % випадш спостерiгався забiй головного мозку легкоТ та середньоТ важкостi, у решти ви-падкiв — струсом головного мозку.
Рис. 1. Динамка поступлення на стац1онарне лкування хворих ¡з переломами кюток ЩЛД у КМКЛШМД м. Львова.
Розподт па^ен^в за вковими групами був таким: пщл^ковий — 2 хворих (4,6 %), юнацький — 6 хворих (13,9 %), зртий (I перюд) — 14 хворих (32,5 %), зрiлий (II перiод) — 18 хворих (41,8 %), похилий — 3 хворих (6,9 %). Переломи верхньоТ щелепи, як характеры для найбтьш працездатноТ вiковоТ групи населення (21-50 ро-кiв) — траплялися у 32 (74,3 %) хворих.
Загальна ктькють хворих, як поступили на стацiонарне хiрургiчне лкування з переломами вилицевоТ кiстки та дуги становила 58 оаб. Сшв-вiдношення ж1нок до чоловiкiв було 1:9, тобто загалом ми спостер^али 10 жшок (17,2 % ) та 48 чоловшв (82,8 %). Розподт па^ен^в за вкови-ми групами був таким: пщл^ковий вк — 3 особи (6,5 %), юнацький вiк — 5 оаб (10,9 %), зрiлий вiк (I перюд) — 27 оаб (58,7 %), зртий вк (II пе-
рюд ) — 9 оаб (13,6 %), похилий вк — 2особи (4,3 %). У 31 хворого пошкодження вилицевоТ кь стки чи дуги було iзольовaним, а у 27 випадках перелом вилицевоТ кютки був поеднаний iз травмами шших aнaтомiчних дiлянок. Зокрема, вш поеднувався з переломом нижньоТ щелепи у 7 клiнiчних випадках (25,9 %), зi струсом головного мозку — у 16 кл^чних випадках (59,2 %), iз забоем головного мозку — у 4 (14,8 %). У 19 хворих (70,3 %) було дiaгностовaно неврит гток трiйчaстого нерва (пщочного, вилицево-лицевого).
Таким чином, переломи кюток середньоТ зони обличчя у вах випадках супроводжуються чере-пно-мозковою травмою рiзного ступеня вaжкостi [7,8,9,10]. Нaшi стaтистичнi дaнi це пщтверджу-ють (рис. 2).
Рис. 2. Прояви черепно-мозковоГ травми при
Тривалють стацюнарного лкування хворих i3 травматичними переломами кюток середньоТ зони обличчя виявилася такою: у хворих з переломом верхньоТ щелепи за Le For I, поеднаний 3i струсом головного мозку — 15 ± 3 лiжко-днiв, за Le For II, поеднаний зi струсом головного мозку — 19 ± 2 лiжко-днiв, за Le For III, поеднаний зi струсом головного мозку — 24 ± 2 лiжко-днi, за Le For III, поеднаний забоем головного мозку — 32 ± 4 лiжко-днi; у хворих iз iзольованим переломом вилицевоТ кiстки чи дуги становила в се-редньому 8 ± 2 лiжко-днiв. При поеднаннi зi струсом головного мозку — 13 ± 2 лiжко-днiв, iз забоем головного мозку — 29 ± 2 лiжко-днiв.
Вивчення iсторiй хвороб стацюнарних хворих дозволило виявити типовi пiдходи щодо хiрургi-чного, медикаментозного та фiзiотерапевтичного лiкування хворих iз травматичними пошкоджен-нями кiсток середньоТ зони обличчя. Зокрема серед оперативних методiв лкування переломiв верхньощелепових кюток найчаспше застосову-валась методика остеосинтезу iз використанням титанових мiнi-пластин. При переломах вилице-вих кiсток цей метод застосовувався рщше, у 18 % випадкв, коли траплялися багатоуламковi переломи. Крiм того, у 9 % випадкв також проводилась ревiзiя верхньощелепового синуса з метою видалення з цього анатомiчного утворення стороншх тiл, поламаних корешв зубiв, кiсткових фрагментiв, пошкоджених стiнок верхньощеле-повоТ пазухи. Переважно (82 % випадкв) репо-зи^я вiдламкiв вилицевих кiсток та дуг здшсню-валось за допомогою гачка Л1мбер^а чи щипцiв Duchange.
Медикаментозна терашя проводилася з метою лквщацп больового синдрому, симптомiв гострого запалення, зумовленого травматичним пошкодженням тканин, з метою профiлактики шфекцшних ускладнень. Також призначались лн карськ препарати для корекцп функцiй центрально' та перифершно'Т нервовоТ систем (при не-вропатичних больових проявах, чутливих пору-шеннях гiлок тршничного нерва, вегетативнiй
переломах ксток середньоТ зони обличчя.
дисфункци тощо). На етап пiсляоперацiйноT ре-абiлiтацiT ми здебтьшого призначали мiсцевi фн зютерапевтичш методи лiкування: на дiлянки уражень УВЧ-тератя, СВЧ-терапiя, електрофо-рез йодиду калю В жодному iз кл^чних випад-кiв не було застосовано фiзiотерапевтичного впливу на центральнi мехашзми вегетативноТ нервовоТ системи. Залишаеться ще значним вщ-соток випадкiв (59,5 %) виписки хворих на амбу-латорне долiковування iз клiнiчними проявами порушень функцiй периферiйноT та центрально!' нервовоТ систем.
Висновки
1. Вивчення частоти пошкоджень щелепно-лицевоТ дтянки за перiод з 2014 до 2016 роки дозволило виявити тенденцш до зростання по-еднаних травм щелепно-лицевоТ дiлянки, показ-ники поеднаних пошкоджень лицевих кюток та мозкового черепа складають 14,8 % вщ уах травм щелепно-лицево! дiлянки.
2. При традицшних пiдходах до лкування хворих iз травматичними пошкодженнями кюток середньоТ зони обличчя фiзiотерапевтичне лку-вання проводиться на етапi пюляоперацшноТ реабiлiтацiT i носить лише мюцевий характер.
3. Залишаеться ще значним вщсоток хворих (59,5 %), як виписуються на амбулаторне долн ковування iз клiнiчними проявами функцюналь-них порушень центральноТ та периферiйноT нервовоТ систем, зумовлених травматичним чинни-ком.
Перспективи подальших дослiджень
В подальшому плануеться розпрацювання сучасних фiзiотерапевтичних методiв корекцп психоемоцiйного статусу хворих та функцп вегетативноТ нервовоТ системи видаеться перспек-тивним для пщвищення ефективностi лiкування хворих iз поеднаними травмами щелепно-лицевоТ дтянки.
Лiтература
Воскресенская О. Н. Неврологические аспекты сотрясения головного мозга / О. Н. Воскресенская, Е. И. Гусев, И. И. Шоло-мов. - Саратов : Саратовский государственный медицинский университет, 2003. - 170 с.
Васильев А. Ю. Комплекс лучевых методов в диагностике травм челюстно-лицевой области / А. Ю. Васильев, Д. А. Лежнев // Бюллетень сибирской медицины. - 2008. - Вып. 3, Т. 7. - С. 92.
Сиволапов К. А. Клинико-социальные аспекты травматических повреждений средней зоны лица / К. А. Сиволапов, Е. В. Харченко // Актуальные проблемы стоматологии и смежных областей: Науч.-практ. конф., 2001: материалы конф. -Новосибирск, 2001. - С. 25-32.
Елисеева Е. В. Структура травм челюстно-лицевой области на примере г. Ставрополя / Е. В. Елисеева, К. С. Гандылян, С. М. Карпов, [и др.] // Актуальные вопросы стоматологии: 49 Всеросс. науч.-практ. конф., посвященная 80-летию со дня рождения и 58-летию трудовой деятельности профессора Н. Н. Гаражи, 2014: материалы конф. - Ставрополь, 2014. -С. 211-214.
5. Власов А. М. Диагностика и лечение сочетанной черепно-мозговой и челюстно-лицевой травмы : автореф. дис. на соискание научной степени канд.. мед. наук : спец. 14.00.21 «Стоматология», 14.00.28 «Нейрохирургия» / Андрей Михайлович Власов. - М., 2005. - 27 с.
6. Умаров О. М. Общая статистическая характеристика сочетан-ной травмы челюстно-лицевой области / О. М. Умаров // Врач-аспирант. - 2012. - Т. 50, № 1.1. - С. 221-224.
7. Афанасьев В. В. Травматология челюстно-лицевой области / В. В. Афанасьев. - М. : «ГЭОТАР-Медиа», 2010. - 256 с.
8. Григоров С. Н. Повреждения лицевого черепа: структура травм и анализ факторов осложненного течения / С. Н. Григоров // Мир медицины и биологии. - 2010. - Т. 6, № 4. - С. 172-176.
9. Карпов С. М. Эпидемиологические аспекты челюстно-лицевой травмы на примере г. Ставрополя / С. М. Карпов, Д. Ю. Христофорандо // Российский стоматологический журнал. - 2012. - № 1. - С. 23-25.
10. Христофорандо Д. Ю. Анализ распространенности, диагностики и лечения сочетанной черепно-лицевой травмы / Д. Ю. Христофорандо // Медицинский вестник Северного Кавказа. - 2011. - Т. 23, № 3. - С. 36-37.
Реферат
РЕТРОСПЕКТИВНОЕ ИЗУЧЕНИЕ ОСОБЕННОСТЕЙ ПОВРЕЖДЕНИЙ КОСТЕЙ СРЕДНЕЙ ЗОНЫ ЛИЦА У СТАЦИОНАРНЫХ БОЛЬНЫХ И ПРИМЕНЯЕМЫХ ПОДХОДОВ К ИХ ЛЕЧЕНИЮ Назаревич М. Р.
Ключевые слова: переломы, лицевой скелет, статистика, черепно-мозговая травма, подходы к лечению.
За последнее десятилетие наблюдается увеличение травм головы сочетанного характера, в частности повреждений мозгового черепа и костей лица. Нами проведен анализ историй болезней пациентов, находящихся на стационарном лечении в отделе ЧЛХ Коммунальной городской клинической больницы скорой медицинской помощи г. Львова за период с 2014 по 2016 годы. В общей структуре травматических повреждений лицевого черепа переломы костей средней зоны лица составляли 30,9 % (переломы верхней челюсти — 7,2 %, скуловой кости и дуги — 21,9 %, кости носа — 1,8 %). Переломы нижней челюсти встречались в 69,1 % случаев соответственно. За исследуемый период у больных с переломами верхней челюсти (34 мужчин — 79,1 % и 9 женщин — 20,9 %) определили следующую их локализацию: за Le For I — в 12 случаев, за Le For II — в 23 случаев, за Le For III — в 8 случаях. Распределение пациентов по возрастным группам было следующим: подростковый — 2 больных (4,6 %), юношеский — 6 больных (13,9 %), зрелый (I период) — 14 больных (32,5 %), зрелый (II период) — 18 больных (41,8 %), пожилой — 3 больных (6,9 %). Переломы верхней челюсти характерны для наиболее трудоспособной возрастной группы населения (21-50 лет), они случались у 32 (74,3 %) больных. Переломы костей средней зоны лица во всех случаях сопровождаются черепно-мозговой травмой различной степени тяжести. Продолжительность стационарного лечения больных с травматическими переломами костей средней зоны лица оказалась следующей: у больных с переломом верхней челюсти по Le For I, совмещенным с сотрясением головного мозга — 15 ± 3 койко-дня, за Le For II, совмещенным с сотрясением головного мозга — 19 ± 2 койко-дня, за Le For III, совмещенным с сотрясением головного мозга — 24 ± 2 койко-дня, за Le For III, совмещенным ушибом головного мозга — 32 ± 4 койко-дня; у больных с изолированным переломом скуловой кости или дуги составляла в среднем 8 ± 2 койко-дня. При сочетании с сотрясением головного мозга — 13 ± 2 койко-дня, с ушибом головного мозга — 29 ± 2 койко-дня. Среди оперативных методов лечения переломов верхнечелюстной костей чаще всего применялась методика остеосинтеза с использованием титановых мини пластин. Преимущественно (82 % случаев) вправление отломков скуловых костей и дуг осуществлялось с помощью крючка Лимберга или щипцов Duchange. Анализ частоты травм челюстно-лицевой области за период с 2014 до 2016 года позволил выявить тенденцию роста в структуре как всех травм челюстно-лицевой области, так и объединенных черепно-лицевых травм, где показатели объединенных черепно-лицевых травм составляют 14,8 % от всех травм челюстно-лицевой области.
Summary
RETROSPECTIVE STUDY OF PECULIARITIES OF BONE DAMAGES IN MIDDLE FACIAL AREA OF INPATIENTS AND APPROACHES TO THEIR TREATMENT Nazarevych M. R.
Key words: fractures, facial skeleton, statistics, traumatic brain injury, treatment approaches.
During the last decade, there has been an increase in the number of combined head injuries, and in particular the damages of the cranial and facial bones. We analyzed the case histories of patients who were hospitalized in the Maxillofacial Surgery Department of the Lviv City Community Ambulance Hospital during the period from 2014 to 2016. In the total structure of the facial skull traumatic injuries fractures of the middle zone face made up 30.9 % (upper jaw fractures constituted 7.2 %, zygomatic bone and arch injuries made up 21.9 %, fractures of nasal bones formed 1.8 %). Fractures of the mandible were registered in 69.1 % of cases respectively. Our research has shown that fractures of the upper jaw and the zygomatic bone occurred mainly due to domestic accidents in 61 % of cases. Over the period the inpatients with the upper jaw frac-
2
3
4
tures (34 males (79.1 %) and 9 females (20.9 %)) demonstrated the following distribution of trauma location: the Le For I was registered in 12 cases, the Le For II was detected in 23 cases, the Le For III was identified in 8 cases. The distribution of patients by the age groups was as follows: teenagers — 2 patients (4.6 %), juveniles — 6 patients (13.9 %), adults (I period) — 14 patients (32.5 %), mature (II period) — 18 patients (41.8 %), old — 3 patients (6.9 %). Fractures of the middle facial zone in all cases were accompanied by brain injury of different severity. The length of hospital treatment of the patients with middle facial bone fractures was as follows: patients with the upper jaw fractures by Le For I, combined with brain concussion stayed for 5 ± 3 days, by Le For II, combined with brain concussion — for 19 ± 2 days, by Le for III, combined with brain concussion — for 24 ± 2 days, by Le for III, combined with brain concussion — for 32 ± 4 days; the hospital staying in the patients with isolated fractures of zygomatic bone and arch averaged made up 8 ± 2 days. Zygomatic fractures combined with brain concussion required 13 ± 2 days, combined with brain contusion — 29 ± 2 days. Among surgical methods of maxillary bone fractures treatment the most often applied technique was osteosynthesis by titanium mini plates. In 82 % of cases reposition of zygomatic bone fragments and arcs Limberg hook or Duchange forceps were used. The analysis of the frequency of maxillofacial area injuries during the period from 2014 to 2016 revealed a rising trend in the structure of all maxillofacial area injuries and also combined cranio-facial injuries, where indicators of combined cranio-facial injuries constitute 14,8 % of all injuries in maxillofacial area.
УДК: [616.12 - 005.4 - 008.331.1] - 053.9 - 08
Потяженко М.М., Щейюн К.6., Настрога Т.В., Люлька Н.О., Ктура О.6. ОПТИМ1ЗАЦ1Я Л1КУВАННЯ КОМОРБ1ДНО1 ПАТОЛОГИ - 1ШЕМ1ЧНО1 ХВОРОБИ СЕРЦЯ I АРТЕР1АЛЬНО1 Г1ПЕРТЕНЗП У ХВОРИХ ПОХИЛОГО В1КУ
ВДНЗ Украши «Украшська медична стоматолопчна акаде1^я», м. Полтава
У статтi наведено досв'д лкування хворих на 'шем'чну хворобу серця i артерiальну гiпертензiю у хворих похилого вку i3 застосуванням у комплекснiй терапи препарат'т кардоцито- та цереброп-ротекторноУ (анкс'юл'тичноУ) да - мельдоню та мебкару, що сприяе полпшенню якостi життя па-цieнтiв.
Ключовi слова: 1шем1чна хвороба серця (1ХС), артер1альна ппертенз1я (АГ), мельдонш, меб1кар.
Дана робота е фрагментом НДР «Розробка алгоритмiв i технологи запровадження здорового способу життя у хворих на неiнфекцiйнi захворювання на пiдставi вивчення психоемоцйного статусу» 1н^ативна НДР № держреестрацп 0116U007798.
Вступ
Ниш фахiвцi в усьому свт констатують факт динамiчноТ прогреси питомоТ ваги коморбщних патолопчних сташв [3,13]. Iшемiчна хвороба серця [1, 4,7] та артерiальна гiпертензiя залиша-ються основними причинами швалщносп та смертност в УкраТн [2].
Основна причина полiморбiдностi у людей похилого вку - атеросклероз. Атеросклероз су-дин призводить до розвитку полiморбiдностi за патогенетичним принципом: iшемiчноТ хвороби серця (1ХС), дисциркуляторноТ атеросклеротич-ноТ енцефалопати, артерiальноТ ппертензи (АГ), атеросклерозу мезентерiальних судин, шеми кишечника тощо [8]. Необхщно пщкреслити вза-емозв'язок вкових змш нервовоТ, серцево-судинноТ систем i лтщного обмшу з атероскле-ротичною патолопею у л^шх i старих людей. Цей взаемозв'язок обумовлюе як мехашзми розвитку судинноТ патологи мозку, так i кл^чну ма-шфестацш невролопчних симптомiв i синдромiв старость Не завжди ефективне зниження АТ обумовлюе покращення якост життя (ЯЖ) таких хворих, в бтьшосп па^енти в^^чають незадо-волення своТм станом здоров'я за рахунок синд-ромiв вегетативноТ дисфункцiТ [8]. Порушення судинного тонусу, обмежеш можливостi центра-льних адаптацшно-пристосовних механiзмiв
нейросудинного апарату обумовлюють розвиток церебральноТ симптоматики, зокрема запаморо-чення, головний бiль, шум в голову нестiйкiсть при ходьбу острах висоти, збудження, вiдчуття нестачi повiтря, втомлюванiсть. Один з провщ-них напрямiв в комплекснiй терапи мозкового атеросклерозу - нормалiзацiя тканинного мета-болiзму [2].
Враховуючи, що старшня супроводжуеться пропорцiйним вiку зниженням толерантност до фiзичного навантаження, тому у хворих похилого вку при коморбщному станi 1ХС у поеднанн з АГ доцiльно до комплексного лкування включа-ти ефективш мiокардiальнi цитопротектори (кар-дiопротектори), як патогенетично дозволять, з одного боку, коригувати метаболiчнi порушення i стаб^зувати енергообмiн мiокарда в умовах вираженоТ iшемiТ, що пiдвищуе його життездат-нiсть. З iншого боку, бтьшють кардiопротекторiв мае антиоксидантнi властивостi, що робить Тх незамiнними у боротьбi з негативними наслщка-ми оксидативного стресу, як розвиваються при реперфузи в зонi iшемiТ i призводить до пошко-дження мiтохондрiальних мембран [5]. В свою чергу, препарати, що мають транкв^зуючу (анк-сиол^ичну) дiю сприяють зниженню вiдчуття тривоги, занепокоення.
На нашу думку, заслуговують уваги кардюци-
