CC BY
13
common factors of genetic susceptibility which is characteristic of both diseases are being accumulated. These data confirm the presence of common features in the pathogenic mechanisms involved in both inflammatory diseases.
Systemic inflammation is tested by several inflammatory markers, including C-reactive protein, which is a predictor of future cardiovascular diseases, including myocardial infarction, stroke, peripheral arterial disease and sudden cardiac death. Paradontitis is similarly associated with the increase in systemic inflammatory markers except for C-reactive protein, - tumor necrosis factors a, IL-1, IL-6 and IL-8. This is accompanied by cell activation with the inclusion of cell adhesion molecules and activation of nuclear factor-кВ. As a result, the interaction between endothelium, monocytes and platelets can become proatherogenic, indirectly contributing to atherosclerosis with an unfavourable outcome due to rupture of atheromatous plaque, which is observed in patients with periodontitis.
Risk factors for cardiovascular diseases, especially atherosclerosis, can be reduced with the help of proper treatment of periodontitis and its effective prevention. Today, the most important is regular dental follow-up from early adolescence.
Key words: periodontitis, atherosclerosis, their interrelation.
Рецензент - проф. Блаш С. М. Стаття надшшла 12.12.2018 року
DOI 10.29254/2077-4214-2019-1-1-148-56-60 УДК 616.314-083:528.315-38
Пантус А. В., Рожко М. М., Ярмошук I. Р., Грекуляк В. В., Когут В. Л.
ПОШИРЕН1СТЬ ТА ЕТЮЛОПЧН1 ЧИННИКИ ВИНИКНЕННЯ ДЕФЕКТ1В К1СТОК
ЛИЦЕВОГО СКЕЛЕТУ ДВНЗ «1вано-Франк1вський нацюнальний медичний ушверситет» (м. 1вано-Франк1вськ)
Зв'язок публшацп з плановими науково-дослщ-ними роботами. Робота е фрагментом НДР «Комплексна оцшка та оптимiзацiя методiв прогнозування, дiагностики та лтування стоматолопчних захворю-вань у населення рiзних втових груп», № державно! реестраци 0114и001788.
Вступ. Лтування хворих з дефектами щелепно-лицево! дтянки на сьогодшшнш час е найбтьш актуальною проблемою не ттьки стоматологи, але й для щелепно-лицево! реконструктивно! хiрургп. Найбтьш поширеними етюлопчними чинниками, що призводять до дефеклв щелепно-лицево! дтянки можуть бути запальш процеси, травми, кисти щелеп, доброяшсш або злояшсш пухлини.
Розповсюджешсть запальних процесiв щелепно-лицево! дтянки з року в рт збтьшуеться. Змшю-еться не тiльки частота, але й характер проттання запальних процеав [1]. Однiею з цих патологш, яка потребуе складно! та комплексно! реабтп"аци е од-онтогенний або гематогенний остеомiелiт щелеп, який в середньому складае 1,41 випадок на 1000 населення. Серед дано! патологи найбтьшу проблему в реабЫтацшнш програмi складае хронiчна форма остеомiелiту, оскiльки призводить до деструкци мст-ково! тканини i потребуе застосування реконструк-тивно! пластики [2].
Близько 60% хворих, ям потребують лiкування становлять з гнiйними формами запальних процеав. Серед даних патологш важливе мiсце займають важк атиповi форми остеомiелiтiв щелеп [3]. В евро-пейських кра!нах з високим соцiально-економiчним розвитком розповсюдженiсть остеомiелiта щелеп значно знижена, про що свщчать данi Голландсько-го ушверситету з 1996 по 2001 роки. Що стосуеться шших кра!н таких, як 1спашя, то там навпаки спо-стерiгаеться збiльшення частоти хрошчних форм ос-теомiелiту з 8,7% в 1995-2005 роках, до 30,2% в 20052008 роках [4].
Частота виникнення та важшсть його проттан-ня залежать i вщ анатомiчних особливостей кiсток
лицевого скелету. На нижнш щелепi остеомiелiт ви-никае частiше та протiкае важче шж на верхнiй, що пов'язано з !хньою анатомiчною будовою, а саме нижня щелепа мае товстий кортикальний шар, а в середин - губчаста речовина [5].
Остеомiелiт щелеп також часто виникае у хворих з супутшми загально-соматичними захворюваннями такими, як цукровий дiабет. Запальний процес при остеомiелiтi, який виникае в мстковому мозку мае здатшсть на поширення по сусiднiх порожнинах з переходом на мсткову тканину, що призводить до вто-ринного некрозу мстки та утворення дефекту в нш. Через особливост кровопостачання верхньо! щеле-пи, и мiкроархiтектонiку шстково!' тканини, а саме менше обширних порожнин, частота виникнення остеомiелiта ще!' анатомiчноí дiлянки значно менша.
За даними багатьох авторiв остеомiелiт щелеп зустрiчаеться i тсля травматичних ушкоджень ще-лепно-лицево! дтянки, вщ побутових травм до вогнепальних поранень [6]. Частота таких форм ос-теомiелiту сягае 30% [7]. Ттьки з 2000 по 2008 роки ттьки по Днiпропетровськiй област зафiксовано бiльше 117 госпiталiзованих хворих з середшм вiком 38,07±3,25 роки, з приводу важких хрошчних форм остеомiелiту нижньо! щелепи [8]. За останш 9 рокiв значно зросла кiлькiсть хворих з атипово проттаю-чим остеомiелiтом щелеп. Це пояснюеться зростан-ням кiлькостi В1Л шфтованих хворих iз зниженим iмунологiчним статусом [9]. В дано! категори хворих спостеркався дифузний остеомiелiт щелеп поедна-ний з флегмонами декiлькох анатомiчних просторiв. Дана форма остеомiелiту також проттала як первин-на хрошчна форма.
Серед дитячо! категори населення, за останнi де-сятирiччя, спостер^аеться збiльшення частоти шд-гострого остеомiелiту та первинно! хрошчно!' форми. Останш не завжди вчасно дiагностуються, а в частиш випадкiв важко вiдрiзнити вiд неопластичних про-цесiв щелеп [10]. По даним авторiв найбтьш часто зус^чаеться одонтогенний остеомiелiт, кл^чне
проттання якого залежить вщ типу та вiрулентностi мтрофлори, а також порушення, як загальноТ так I мкцевоТ iмунобiолоriчноТ рiвноваги в оргашз!^ лю-дини. Серед загальноТ кшькосл остеомiелп"iв, гостра форма становила 77,5%, а хронiчна 22,5%. Серед ваеТ вшово'Т категорп хворих з хрошчними формами остеомieлiту середньостатистичний вiк становив 38,0±10,6 рокiв у 50% чоловшв та 50% жшок. Серед жiнок середнiй вiк становив 39,0±11,8 рокiв, а серед чоловшв 35,5±9,6 рокiв. З 55% хрошчних форм ос-теомieлiтiв 15% становили посттравматичнi, невияс-неноТ етюлогп - 30% [11].
По даним авторiв [12], за останш роки збтьши-лась кiлькiсть остеомieлiтiв у хворих, як вживають наркотичнi середники на основi кодеТну. Як правило, хрошчш форми остеомieлiтiв у даноТ категорп хворих протiкаe з обширною деструкщею мстковоТ тканини в поеднаннi з ТТ некрозом. Протiкання вище вказа-ноТ патологи значною мiрою усугублялось наявшстю таких захворювань як СН1Д, гепатит С.
Частина дослiдникiв вивчала роль бiфосфонатiв у розвитку хрошчних форм остеомiелiту. Дослщника-ми проведений аналiз хворих ушверситетськоТ лтар-ш Кiото. Дана група ризику приймала препарати для лтування остеопорозу. Серед факторiв ризику авто-ри визначили вю, стать, наявнiсть цукрового дiабету, прийом хiмiотерапiТ при лiкуваннi раку, застосування оральних бiфосфонатiв, кортикостеро'^в, а також взаемодiя мiж собою даних л^в. Серед факторiв ризику видтено алiментарна недостатнiсть, алкого-лiзм, хрошчна iнтоксикацiя, яка викликана патолопч-ними станами i прийомом хiмiотерапiТ, наркомашя. Атиповi форми остеомiелiтiв у 28,8% хворих протта-ли на фош хiмiо та променевоТ терапп, що призво-дили до значного порушення гомеостазу та розвитку вторинних iмунодефiцитних сташв. Продуктивна форма остеомiелiту в щеТ категорп хворих переважа-ла над деструктивною з вираженою гiперплазiею пе-рiосту та наявним остеосклерозом [12].
При дослщженш наркозалежних хворих встанов-лено вираженi змши на рiвнi мiкроциркуляторного русла та мапстральних судин, що призводило до нетипового проттання остеомiелiту. При вживанн1 такого наркотику як первiтин, спостер^ався некроз мстковоТ тканини щелеп без вираженоТ демаркацш-ноТ лшп, утворення нориць та великих секвес^в з утворенням тотальних зон остеонекрозу. В наркозалежних хворих, особливо в тих, як вживали первп"ин тсля проведених секвестректомш, неодноразово виникали рецидиви захворювання, як проявлялись повторним вiдкриттям норицi та появою нових сек-вестрiв. Постiйнi ревiзiТ вогнищ некрозу та безустш-не консервативне лтування обумовили застосування нових тактик хiрургiчноТ корекцп, аж до субтотальних резекцш щелепи [13]. На сьогоднiшнiй день патоге-нетичнi механiзми атипових остеомiелiтiв у наркозалежних осiб до кшця не вивченi. На думку вчених одним з ключових елеменлв патогенезу е наявшсть фосфору в наркотичних речовинах, який дае специ-фiчну клiнiчну картину, характерну для даного типу наркотика.
На думку шших вчених все ж таки найбшьшу частоту складають одонтогенш остеомiелiти - 84%, тобто в патогенезi основна роль вiдводиться ми кробнш швазп [14]. Другий по частой становить
посттравматичний остеомiелiт 14,5%, та незначна кшьшсть вiдводиться променевому 1,5%. На осно-Bi проведеного статистичного аналiзу встановлено, що серед 46 пащенлв з остеомieлiтом щелеп у 32 хворих переважала одонтогенна шфекщя, в 8 па-цieнтiв вiдмiчався посттравматичний остеомieлiт та у 6 - променевий некроз [15]. Серед одонтоген-ноТ шфекцм 65,9% становив полiмiкробний фон. Так при одонтогенному остеомieлiтi висiвались як правило Staphylococcus (41,18%), з яких S. epidermidis (85,71%), S. aureus - (14,29%). Серед Streptococcus (29,41%) виявлено альфа гемолп"ичний стрептокок 80%, Streptococcusspp. (20%). Видтено грам негативы кокобацили, що склало 5,88%. Дослщженнями також встановлено, що характер мтробюлопчного забруднення мстковоТ тканини пов'язаний з локаль-ним порушенням кровообiгу в зош запалення [12].
За даними шшоТ групи авторiв, група стрептокомв при остеомieлiтi щелеп видiлена у 83,3% випадшв. Аналiз таких форм остеомieлiтiв як гнiйний остеоми ел^ щелеп, променевий, первинна хронiчна форма та бiфосфатний остеонекроз щелеп продемонстру-вав широкий спектр бам^альноТ флори - близько 12 видiв, яка змшювалась у залежностi вiд стадп та форми остеомiелiту. Бактерiальна флора може ура-жати як одну частину кiстки так i дектька дiлянок од-ночасно, що може бути також виражено у хворих iз супутшми загально-соматичними захворюваннями, такими як цукровий дiабет, де як правило переважала полiмiкробна асощащя. Деколи в полi мiкробних колошях присутня також Escherichiacoli, яка виава-лась у хворих з хрошчним остеомiелiтом, двобiчним остеонекрозом верхньоТ щелепи на фош цукрового дiабету [16].
Ряд авторiв також вiдмiтили наявшсть змшаноТ флори анаеробiв та аеробiв присутнiх при хронiчних формах остеомiелiту верхньоТ щелепи. В частинi ви-падкiв хронiчний остеомiелiт викликаний туберку-льозною паличкою [16]. Дана форма остеомiелiту не так часто зустрiчаеться i напряму пов'язана з наявшстю первинного вогнища в легенях.
Поеднаш травми щелепно-лицевоТ дiлянки, ускладнеш посттравматичними дефектами мстковоТ тканини, займають одне з прiоритетних мiсць у ре-конструктивнiй хiрургiТ. Травматичнi пошкодження щелепно-черепно-лицевоТ дiлянки несуть за собою не тшьки посттравматичнi дефекти та деформацп, але й пряму загрозу для життя людини [17-20]. Воен-нi конфлiкти, розвинутий швидкiсний автотранспорт, побутовi травми iз застосуванням травматичноТ та вогнепальноТ зброТ, все це значно збшьшуе кiлькiсть травм лицевого скелету з наступною швалщизаци ею. Практично ус травми щелепно-лицевоТ дшянки вiдносяться до категорiй середньоТ важкосл, важк1 та вкрай важкi, що обумовлено проникаючими по-раненнями в порожнину очниц з ушкодженням ТТ оргашв, проникаючими в додатковi пазухи носа з субтотальним ушкодженням Тхшх стшок та проникаючими в порожнину мозкового вщдту черепа [21-23]. Детальний аналiз травм щелепових шсток показав невпинне Тхне зростання. Як показують даш Александрова Н. М. (1986) частота ушкоджень кiсток лицевого скелету зросла з 0,4 випадка в 1968 р. на 1000 жителiв до 0,6 випадка в 1981 р. Вщсоток травм щелепно-лицевоТ дшянки серед ушкоджень уах
мсток скелету становив вщ 3,2 до 11%, серед яких ттьки переломи щелеп становили 88,2%, поранен-ня м'яких тканин 9,9% та травми, в яких переважали отки обличчя 1,9% [24].
На думку шших авторiв серед уах ушкоджень тiлa вiд 88,3 до 93,6% становили травми лицевих мсток, а на долю пошкоджень м'яких тканин припадало вщ 6,4 до 9,8% [25,26]. Серед уах травматичних пошкоджень обличчя множинна комбшована травма лицевого скелету становила вщ 2,1% до 4,8%, на долю пошкоджень верхньо! щелепи припадало вщ 1,7% до 9,3%, вилично! мстки та дуги вщ 4,1% до 9,8%, пошко-дження мсток носа складало вiд 3,8% до 7,0%. Вище вказана статистика шдтверджувалась i iншими авторами, де переважали пошкодження нижньо! щелепи [27,28]. За результатами статистичних дослщжень деяких aвторiв серед усiх госпп^зованих з лицевою травмою становили вщ 12% до 40%. Наведений ста-тистичний aнaлiз (Лiмбергом А. А., 2009) вказуе, що серед 224 спостережень у 15% випадмв вiдмiчaлось ушкодження вилично! кiстки, верхньощелепного комплексу в 7% випадмв та носових мсток у 15,6% випaдкiв. Наведен дан вiдмiчaлись i в дослiдженнях iнших aвторiв.
Щодо комбiновaних ушкоджень щелепно-лице-во! дiлянки, то тут спостеркався широкий дiaпaзон вiдсоткових сшввщношень вiд 13,4% -18,6% [17] до 28,3%-90,5%. Iншi дослiдники вiдмiчaють збтьшення частоти ушкоджень середньо! зони обличчя [29,30]. Травматизм дтянки верхньо-щелепного комплексу найбтьш важче тддаеться корекци, потребуе додат-кових реконструкцiй та поеднуеться з ушкодження-ми основи черепа. Це пояснюеться особливостями aнaтомiчноí будови верхньо! щелепи та топологiчнa близьмсть з aнaтомiчними структурами основи черепа та центрально! нервово! системи. Проведений статистичний aнaлiз багатьма авторами показав, що при фронтальному удaрi в дтянц середньо! лши в 88% ушкоджуеться нaзоетмоiдaльний комплекс у по-еднaннi зi стiнкою очниць.
Анaлiз лiтерaтурних даних показав, що серед частих етiологiчних чинникiв ушкоджень черепно-щелепно-лицево! дiлянки вiдмiчaлись дорожньо-трaнспортнi пригоди, военнi конфлiкти, терористичш атаки, побутовi та кримiнaльнi травми [18]. Серед вище вказаних етюлопчних чиннимв на думку деяких aвторiв ДТП е нaйбiльш частою причиною ушкоджень середньо! зони обличчя (до 38,5%) та несе за собою важкий або вкрай важкий стан. Такий тип ушкоджень призводить до посттравматичних дефек-лв мсток лицевого черепа [18,19].
Стосовно втово!' категори, то найбтьша мльмсть травм кiсток лицевого скелету виникае вщ 20 до 30 ромв, що нерiдко призводить до швалщизаци таких пaцiентiв. Нaйбiльшa проблема, яка сто!ть перед спе-цiaлiстaми - це проблема реаб^таци таких хворих.
На думку багатьох спецiaлiстiв спостер^аеться не-впинне зростання частоти травм щелепно-лицево! дiлянки [24,28], а саме вiдмiчaеться збiльшення в 2,4 рази млькосл ушкоджених aнaтомiчних структур лицевого скелету (Бондарчук Д.В., Басек И.В., 2005). Дiaгностикa лтування та реабтп"ащя таких хворих на сьогоднi залишаеться актуальною проблемою ще-лепно-лицево! хiрургií.
Серед ycix kîct щелеп - радикулярш мсти сам1 розповсюджеш, ям за даними багатьох aBTopiB скла-дають вiд 6% до 84% [31-33]. На стацюнарному лту-ванш знаходяться вiд 25% до 98% радикулярних kîct щелеп, фолтулярних - 37%, та кератомст щелепно-лицево! дтянки вщ 6% до 32% [34,35]. При вивченш залежностi мiж статтю та частотою виникнення kîct встановлено, що у чолов^в одонтогенш кiсти ви-никають у 55,9%-65,0%, у жiнок 44,1%-35,0% [36]. За даними шших авторiв навпаки, бтьший вiдсоток спостерiгався в жiнок - 52,37%-65,0%, нiж у чоло-вшв - 35,0%-47,62% [37]. Середнiй втовий штер-вал виникнення радикулярних kîct щелеп становив 35,6±15,8 з шком у 20-29 рокiв. Близько 61% kîct вщ-мiчались у втовш групi вiд 20-40 рокiв. При аналiзi топологiчного розташування kîct щелепно-лицево! дтянки ряд авторiв вiдмiчаe найбтьшу частоту виникнення на верхнш щелеп [36,38]. За даними A.B. Bataineh i cпiвавт. (2004) процент ураження верхньо! та нижньо! щелепи однаковий i не залежить вщ ди лянки лицевого скелету [39].
Що стосуеться розмiрiв, то по даним Nunez-Urrutia S. 2010 р. спостер^аються наступнi варiацi! вщ 2,0 до 60,0 мм з середньо-статистичним показ-ником 18,4 мм, серед яких радикулярш мсти розми ром 13 мм становили 73,49±2,24% [40]. При великих розмiрах радикулярш мсти можуть стати причиною патолопчного перелому щелеп, як правило це нижня щелепа [41].
Серед зубiв верхньо! щелепи найбiльшу частоту складали радтулярш кiсти фронтально! групи зубiв -56,9%, а саме вщ 21 зуба - 22,1% [42]. Вщсоток резе-дуальних KicT щелеп у вiцi вiд 30 до 39 ромв та вiд 50 до 59 ромв - 21,42% з загальним показником 4,26% [43].
Аналiзуючи швидмсть формування мстозного дефекту щелеп, авторами встановлено, що на утво-рення мсти великих розмiрiв у середньому повинно пройти 9,3±5,9 ромв [30]. За даними В.А. Мельника (2011) тривалiсть процесу резорбци мстково! тканини становила вщ 4 до 22 рокiв [44]. Результати до-слiджень проведених багатьма авторами не завжди спiвпадають з статистичним аналiзом iнших дослщ-нимв, що пов'язано з обстеженням рiзних несумк-них вiкових груп населення, вщсутшстю достатньо! дiагностики та не завжди наявшстю висококвалiфi-ковано! допомоги [45].
На основi проведеного детального л^ературного аналiзу етiологiчних чинникiв виникнення дефеклв мстково! тканини лицевого скелету встановлено, що найбтьша частота припадае на хрошчш запальш процеси та травми щелепно-лицево! дтянки. Серед таких патологш - хрошчш остеомiелiти щелеп, атро-фи мстково! тканини комiркового вщростка верхньо! та комiрковоï частини нижньо! та кiсти щелеп. Саме даний вид патологш, як правило, потребуе реабЫ-тацшно! програми по вщновленню втрачено! мстково! тканини. Що стосуеться онкопатологш, то на етап реабЫтаци пацiентiв реконструктивна хiрургiя, як правило, стикаеться з пострезекцшними станами щелеп, якi в бтьшосп випадкiв потребують ендопро-тезування.
fliTepaTypa
1. Basin EM, Medvedev YuA. Printsipyi lecheniya osteonekrozov verhney chelyusti u lits s narkoticheskoy zavisimostyu. Tihookeanskiy meditsinskiy zhurnal. 2013;1:87-9. [in Russian].
2. Udaltsova NA, Ermolova IA, Faizov TT. Vospalitelnyie protsessyi chelyustno-litsevoy oblasti (voprosyi patogeneza i lecheniya). Institut stomatologic 2005;4:74-7. [in Russian].
3. Har-ElG, Aroesty H, Shaha A, Lucente F. Changing trends in deep neck abscess. Oral Med. Oral Pathol. 1994;77(5):446-50.
4. Pigrau-Serrallach C, Cabral-Galeano E, Almirate-Grageraetal B. Long-term follow-up of jaw osteomyelitis associated with bisphosphonateuse in a tertiary-carecenter. En ferm ln fecc Microbiol Clin. 2013;31(5):365-71.
5. Germain H. Osteomyelitis of the lower jaw. JAMA. 2009;53(12):924-9.
6. Williams G. Thelocalization of osteomyelitis, especially in adults. Journal of Ultrasound in Medicine. 2006;6:97-101.
7. Kim HJ, Park ED, Kim JH. Odontogenicver-susnon odontogenic deep neck spase infections: CT manifestations. J. Comput Assist Tomogr. 1997;21(2):202-8.
8. Komskiy MP. Klinicheskie osobennosti techeniya hronicheskogo odontogennogo osteomielita nizhney chelyusti. Meditsinskie perspektivyi. 2010;15(2):87-90. [in Russian].
9. Lukyanov VG, Senchenko AM, Kopelyan EV. Osobennosti techeniya i lecheniya bolnyih s osteomielitomchelyustey u bolnyih s immunodefitsitom i narkomanov. Ukrainskiy morfologicheskiy almanah. 2010;8(2):256-7. [in Russian].
10. Litovka VK, Zhurilo IP, Latyishov KV, Simonov EV. Pervichno-hronicheskiy osteomielit, simulirovavshiy sarkomu kosti. Travma. 2012;13(1):130-2. [in Russian].
11. Kozin DV, Rodina OP, Moiseeva lYa. Farmakoekonomicheskiy analiz gnoyno-vospalitelnyih zabolevaniy chelyustno-litsevoy oblasti u zhiteley Penzenskoy oblasti. Izvestiya vyisshih uchebnyih zavedeniy. 2010;1(13):99-105. [in Russian].
12. Malanchuk VA, Kopchak AV, Brodetskiy IS. Klinicheskie osobennosti osteomielita chelyustey u bolnyih s narkoticheskoy zavisimostyu. Ukr. med. chasopis. 2006;4(60):111-7. [in Russian].
13. Robustova TG. Odontogennyie vospalitelnyie zabolevaniya. M.: OAO «Izd-vo «Meditsina»; 2006. 664 s. [in Russian].
14. Solovev MM. Abstsessyi, flegmonyi golovyi i shei. M.: Medpress; 2001. 230 s. [in Russian].
15. Pigrau C, Almirante B, Rodriguezetal D. Osteomyelitis of the jaw: resist ancetocl in damycin in patients with prior antibiotics exposure. Eur J. Clin. Microbiol. Infect. Dis. 2009;28(4):317-23.
16. Kannaperuman J, Natarajarathinam G, Rao A, Palanimuthu S. Primary tuberculousos teomyelitis of the mandible: a rarecasereport. Dent. Res. J (Isfahan). 2013;10(2):283-6.
17. Afanasev VV. Travmatologiya chelyustno-litsevoy oblasti. Izdatelstvo «GEOTAR-Media»; 2010. 256 s. [in Russian].
18. Kopetskiy IS, Prityiko AG, Polunina NV, Nasibullin AM. Travmatizm chelyustno-litsevoy oblasti (opyit 50-letnego nablyudeniya). Vestnik Rossiyskogo gosudarstvennogo meditsinskogo universiteta. 2010;2:31-4. [in Russian].
19. Gumussoy M, Ugur O, Cukurova I, Uluyol S. Recurrent meningitis and front alence phaloceleas delayed complications of cranio facial trauma. J Craniofac Surg. 2014;25(2):529-30.
20. Wanyura H, Kaminski A, Stopa Z. Three-layered osteodural plasty for severe anterior skull base and facial in juries. Reportof eleven cases. Neurol. Neurochir. Pol. 2014;48(1):8-14.
21. Babkina TM, Demidova EA. Sovremennyie podhodyi k diagnostike travm chelyustno-litsevoy oblasti. Luchevayadiagnostika i terapiya. 2013;4(4):66-72. [in Russian].
22. Chaushu G, Manor Y, Shoshani Y, Taicher S. Risk factors contributing to symptomaticp later emovalin maxillo facial trauma patients. Plast Reconstr Surg. 2000;105(2):521-5.
23. Zelken JA, Khalifian S, Mundinger GS, Ha JS, Manson PN, Rodriguez ED, et al. Defining predict able patterns of cranio maxill of acial injury in the elderly: analysis of 1,047 patients. J Oral Maxill of Surg. 2014;72(2):352-61.
24. Mishra R, Khan TS. Cutaneouss in ustractinas sociation with traumatic in juryto the teeth. Int J ClinPediatr Dent. 2013;6(3):205-7.
25. He L, Zhang J, Jiang H, Yang Q, Zhuang H. Earre construction form icrotiawith craniofacial deformities. Zhongguo Xiu Fu Chong Jian Wai Ke Za Zhi. 2012;26(12):1477-81.
26. Parashar A, Sharma R. Un favour able out comes in maxill of acial in juries: How to avoidand manage. Indian J. Plast Surg. 2013;46(2):221-34.
27. Cerulli G, Carboni A, Mercurio A, Perugini M, Becelli R. Soccer-related craniomaxillofacial in juries. J. Craniofac. Surg. 2002;13(5):627-30.
28. Swathi N, Umadevi J. Anun detected in traorbital for eign body after a «trivial» facial in jury. J Craniofac Surg. 2014;25(5):1782-3.
29. Sharipov EM. Kliniko-diagnosticheskie aspektyi sochetannoy chelyustno-litsevoy i cherepno-mozgovoy travmyi [avtoreferat]. Tver: 2011. 22 s. [in Russian].
30. Schipskiy AV, Godunova IV. Prichinyi retsidivov kistoznyih obrazovaniy chelyustey. Stomatologiya. 2016;95(2):84-8. [in Russian].
31. Zyikin AG. Kompleksnyiy podhod k ranney diagnostike odontogennyih kistoznyih obrazovaniy chelyustey razlichnogo geneza, sklonnyih k retsidivu i agresivnomu infiltrativnomu rostu. Problemyi stomatologic 2014;6:31-4. [in Russian].
32. Arotiba JT, Ogunbiyi JO, Obiechina AE. Odontogenic tumours: a 15-year review from Ibadan, Nigeria. Br. J. Oral Maxillofac. Surg. 1997;35(5):363-7.
33. Tekkesin M, Olgac V, Aksakalli N, Alatli C. Odontogenic and non odontogenic cysts in Stambul: analysis of 5088 cases. Head Neck Pathol. 2012;34(6):852-5.
34. Kozlov VA. Hirurgicheskaya stomatologicheskaya pomosch v poliklinike. M.: Meditsina; 1985. 272 s. [in Russian].
35. Manor E, Kachko L, Puterman M. Cystic lesions of the jaws - a clinicopathological study of 322 cases and review of the literature. Int. J. Med. Sci. 2012;9(1):20-6.
36. Nunez-Urrutia S, Figueiredo R, Gay-Escoda C. Retrospective clinico pathological study of 418 odontogenic cysts. Med. Oral Patol. 2010;15(5):767-73.
37. Efimov YuV, Shabanova NV, Efimova EYu, Dolgova IV. Profilaktika posleoperatsionnyih oslozhneniy u bolnyih s okolokornevyimi kistami chelyustey. Volgogradskiy meditsinskiy zhurnal. 2014;1(41):45-6. [in Russian].
38. Barkov VN. Eksperimentalno-morfologicheskoe obosnovanie primeneniya neyropeptidov i demineralizovannogo kostnogo matriksa pri lechenii bolnyih s kistamichelyustey [avtoreferat]. Orenburg: 2004. 19 s. [in Russian].
39. Meningaud, J, Oprean N, Pitak-Arnnop P, Bertrand J. Odontogeniccysts: a clinical study of 695 cases. J. Oral Sci. 2006;48(2):59-62.
40. Bayramukov HH. Lechenie okolokornevyih kist chelyustey cheloveka [avtoreferat]. Voronezh: 2002. 19 s. [in Russian].
41. Ivaschenko NI, Ivaschenko AN. Kista kak prichina pereloma verhniy chelyusti. Stomatologiya. 2008;87(4):46-7. [in Russian].
42. Akinyamoju AO, Gbadebo SO, Adeyemi BF. Periapical lesions of the jaws: a reviewof 104 cases in Ibadan. Ann. Ib. Postgrad. Med. 2014;12(2):115-9.
43. Prockt AP, Schebela CR, Maitoetal FD. Odontogenic cysts: analysis of 680 cases in Brazil. Head Neck Pathol. 2008;2(3):150-6.
44. Melnik EA. Otsenka ispolzovaniya autologichnyih stromalnyih kletok zhirovoy tkani pri hirurgicheskoy lechenii kistoznyih obrazovaniy chelyustey [dissertatsya]. Stavropol: 2011. 170 s. [in Russian].
45. Okada K, Rysavy S, Flores A, Linguraru M. Nonin vasive differential diagnosis of dental periapical lesions in cone-beam CT scans. Med. Phys. 2015;42(4):1653-65.
ПОШИРЕН1СТЬ ТА ЕТ1ОЛОГ1ЧН1 ЧИННИКИ ВИНИКНЕННЯ ДЕФЕКТ1В К1СТОК ЛИЦЕВОГО СКЕЛЕТУ
Пантус А. В., Рожко М. М., Ярмошук I. Р., Грекуляк В. В., Когут В. Л.
Резюме. Розповсюджешсть запальних процесiв щелепно-лицево! дiлянки з року в piK збiльшуeться. Зми нюеться не ттьки частота, але й характер проттання запальних пpоцесiв. Частота piзних форм остеомieлiту сягае 30%. Поeднанi травми щелепно-лицево! дтянки ускладненi посттравматичними дефектами мстково! тканини займають одне з прюритетних мiсць у pеконстpуктивнiй хipуpгi!.
Встановлено, що найбiльша частота припадае на хpонiчнi запальнi процеси та травми щелепно-лицево! ди лянки. Серед таких патологш - хpонiчнi остеомiелiти щелеп, атрофп мстково! тканини комipкового вiдpостка верхньо! та комipково! частини нижньо! та кiсти щелеп. Саме даний вид патологш як правило потребуе реа-б^тацшно! програми по вщновленню втрачено! мстково! тканини. Що стосуеться онкопатологш, то на етат реабЫтацп хворих реконструктивна хipуpгiя, як правило, стикаеться з постpезекцiйними станами щелеп, як1 в бiльшостi випадмв потребують ендопротезування.
Ключов1 слова: остеомiелiт, запальнi процеси, кiсти, пухлини.
РАСПРОСТРАНЕННОСТЬ И ЭТИОЛОГИЧЕСКИЕ ФАКТОРЫ ВОЗНИКНОВЕНИЯ ДЕФЕКТОВ КОСТЕЙ ЛИЦЕВОГО СКЕЛЕТА
Пантус А. В., Рожко Н. М., Ярмошук И. Р., Грекуляк В. В., Когут В. Л.
Резюме. Распространенность воспалительных процессов челюстно-лицевой области из года в год увеличивается. Меняется не только частота, но и характер протекания воспалительных процессов. Частота различных форм остеомиелита достигает 30%. Сочетанные травмы челюстно-лицевой области осложненные посттравматическими дефектами костной ткани занимают одно из приоритетных мест в реконструктивной хирургии.
Установлено, что наибольшая частота приходится на хронические воспалительные процессы и травмы челюстно-лицевой области. Среди таких патологий хронические остеомиелиты челюстей, атрофии костной ткани альвеолярного отростка верхней и альвеолярной части нижней и кисты челюстей. Именно данный вид патологии как правило требует реабилитационной программы по восстановлению утраченной костной ткани. Что касается онкопатологий, то на этапе реабилитации пациентов реконструктивная хирургия, как правило, сталкивается с пострезекционными состояниями челюстей, которые в большинстве случаев требуют эндопротезирования.
Ключевые слова: остеомиелит, воспалительные процессы, кисты, опухоли.
PREVALENCE AND ETIOLOGIC FACTORS OF DEFECTS OF THE BONES OF THE FACIAL SKELETON
Pantus A. V., Rozhko M. M., Yarmoshuk I. R., Grekulyak V. V., Kogut V. L.
Abstract. The prevalence of inflammatory processes of the maxillofacial area increases year by year. Changes not only the frequency but also the nature of the inflammatory processes. It was found that the greatest frequency is due to chronic inflammatory processes and injuries of the maxillofacial area. Among these pathologies are chronic osteomyelitis of the jaw, bone tissue atrophy of the alveolar appendix of the upper and lower alveolar parts, and jaw cysts. The frequency of various forms of osteomyelitis reaches 30%. Combined injuries of the maxillofacial area complicated by post-traumatic defects of bone tissue occupy one of the priority places in reconstructive surgery. Traumatic lesions of the jaw-cranial-facial area carry not only post-traumatic defects and deformities, but also a direct threat to human life.
Treatment of patients with defects in the maxillofacial area is currently the most urgent problem not only for dentistry but also for maxillofacial reconstruction surgery. This type of pathology usually requires a rehabilitation program for the restoration of lost bone tissue. Regarding to oncopathology, at the stage of rehabilitation of patients, reconstructive surgery, as a rule, is in contact with post-junction jaw states, which in most cases require an endoprosthetic.
Traumatism of the site of the maxilla complex is most difficult to be corrected, requires additional reconstruction and is combined with damages to the base of the skull. This is due to the peculiarities of the anatomical structure of the upper jaw and the topological closeness to the anatomical structures of the base of the skull and the central nervous system. The conducted statistical analysis by many authors showed that at a frontal impact in the area of the middle line in 88% of the nazoemodial complex in combination with the wall of the ophthalmics is damaged.
As for the age group, the greatest number of injuries to the bones of the facial skeleton occurs from 20 to 30 years, which often leads to the disability of such patients. The biggest problem faced by specialists is the problem of rehabilitation of such patients.
The results of research conducted by many authors do not always coincide with the statistical analysis of other researchers, which is related to the examination of different incompatible age groups, lack of sufficient diagnosis and not always the availability of highly skilled care.
Key words: osteomyelitis, inflammatory processes, cysts, tumors.
Рецензент - проф. Аветиков Д. С.
Стаття надшшла 25.01.2019 року
