Переломи нижньої щелепи: аналіз частоти виникнення, локалізації та ускладнень Текст научной статьи по специальности «Клиническая медицина»

КЛ1Н1ЧНА ТА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА МЕДИЦИНА

© Аветков Д. С., Локес К. П., Ставицький С. О., Яценко I. В., Розколупа О. О. УДК 616. 716. 4-001. 5-036. 86-08

Аветков Д. С., Локес К. П., Ставицький С. О., Яценко I. В., Розколупа О. О.

ПЕРЕЛОМИ НИЖНЬО'Г ЩЕЛЕПИ: АНАЛ1З ЧАСТОТИ ВИНИКНЕННЯ, ЛОКАЛ1ЗАЦП ТА УСКЛАДНЕНЬ

Вищий державний навчальний заклад Укра'Гни «УкраГнська медична стоматолопчна академiя» (м. Полтава)

Робота е фрагментом комплексно! НДР ВДНЗ Укра!ни «Укра1нська медична стоматологiчна акаде-мiя» «Оптимiзацiя консервативного та хiрургiчного лiкування хворих, що мають дефекти та деформацii, тканин щелепно- лицево! дiлянки», № держ. рее-страцп0110и004629.

Вступ. Проблема травматизму щелепно-лице-во! дiлянки е однiею з найактуальыших. У бiльшостi випадкiв пошкодження кiсток лицевого скелета ви-никають в результатi побутово! травми, часто пщ час бiйки. В останн роки значно збiльшився транспорт-ний i вуличний травматизм. Переважае щелепно-лицевий травматизм, особливо побутовий, у весня-но-лiтнiй перiод з великою ктьюстю святкових днiв.

Невогнепальнi переломи нижньо! щелепи ста-новлять вщ 85 до 90 % вЫх переломiв кiсток лицевого скелета. Така частота ушкоджень нижньо! щелепи обумовлена !! анатомiчними особливостями, бтьш висунутим положенням вiдносно iнших юсткок об-личчя [3, 5].

Переломи нижньо! щелепи виникають внаслiдок надмiрного !! перегину, стиснення, рiдше обриву. Перелом може бути прямим i непрямим. Прямий перелом вщбуваеться в мющ прикладання сили. Не-прямий перелом виникае на протилежнм сторонг

Дугоподiбна форма нижньо! щелепи створюе пе-редумови для утворення двостороных, множинних I непрямих переломiв. Локалiзуються невогнепальн1 переломи нижньо! щелепи по найменш мщним д^ лянкам юстки, таким як дiлянка кута, кла i ментального отвору, середня л^я [1-4].

На вiдмiну вщ губчасто! кiстки компактна харак-теризуеться меншою щiльнiстю кровоносних судин, що знаходяться в кюткових каналах. Осюльки кров проштовхуеться через вузькi судинн канали в такiй кiстки, травматичне ушкодження судинно! сiтки кiсткового каналу е негативним фактором для ре-паративно! регенерацi!. Тому важливу роль вщграе наявнiсть навiть мiнiмального диастазу 50-100 мм, при збтьшены якого сповтьнюеться репаративний остеогенез, аж до дисрегенерацп. [4, 6-7].

Метою даного дослщження явилось вивчення частоти переломiв нижньо! щелепи, методiв л^-вання i ускладнень у дорослих в Полтавсьюй областi.

Об'ект i методи дослщження. Був проведений статистичний аналiз первинно! документацi! щелеп-но-лицевого вщдшення Полтавсько! обласно! кл^ч-но! лкары за перiод з 2011 по 2013 роки. За звггний перюд надано медичну допомогу 2786 хворим, з них у 29 % випадюв спостеркалися переломи нижньо! щелепи.

У 60 % випадюв були вщзначеы односторонн1 переломи нижньо! щелепи. Найбтьш часто зустр^ чалися односторонн ангулярнi (32.5 %) та одно-стороны переломи тта нижньо! щелепи (20.2 %). 1з двостороннiх переломiв переважали ангулярнi в по-еднанн з переломом тiла щелепи (22.7 %) i переломи тта щелепи i суглобового вiдростка (10 %).

До 50 % хворих з переломами нижньо! щелепи надходили до стацюнару в стан алкогольного сп'яыння. Тимчасово! iммобiлiзацi! фрагмен^в нижньо! щелепи не спостер^али в жодного хворого.

У 11.1 % випадюв перломи нижньо! щелепи поед-нувалися iз закритою черепно-мозковою травмою, в 1.2 % - з переломами кюток носа, в 0.5 % з переломами вилично! юстки та в 0.5 % з переломами верх-ньо! щелепи.

Результати дослiджень та 'Гх обговорення. При пошкодженнi кiсток лицевого скелету мало мюце травматичне пошкодження головного мозку рiзного ступеня тяжкост не менше, нiж в 60 % випад-кiв. Найчастiше дiагностували закриту черепно-моз-кову травму (ЗЧМТ): струс i забiй головного мозку рiзного ступеня тяжкостi. Струс головного мозку е легкою формою ЗЧМТ ВЫ характеризуемся корот-кочасною втратою свщомост^ станом оглушення, ретроградною амнезiею, головним болем, нудотою, блюванням. Реальна оцшка цих симптомiв у оЫб у станi алкогольно! iнтоксикацi! значно ускладнена. Забiй головного мозку - ЧМТ середнього або важко-го ступеня тяжкост^ яка характеризуеться наявнютю в мозку контузiонних вогнищ. Забм головного мозку може супроводжуватися крововиливами в рiзнi вщ-дiли мозку або його оболонок. У даних випадках огляд та лкування хворих проводилося сптьно з невропатологами, нейрохiрургами, ЛОР-лкарями та офтальмологами, при необхщност залучалися вузькi фахiвцi рiзних проф^в.

За даний перюд спостерiгалися хворi вiком вщ 15 до 81 року. Ус вони були розподiленi на 6 основних вкових груп: 1 група (15-20 роюв) - 18.9 %; 2 група (21-30 роюв) - 38.8 %; 3 група (31-40 роюв) - 23.9 %; 4 група (41-50 роюв) - 11.1 %; 5 група (51-60 роюв) - 5.4 %; 6 група (старше 60 роюв) - 1.9 % випадюв вщповщно. Найбтыша частота переломiв нижныо! щелепи спостерiгалася в 2 i 3 вiкових групах, тобто в групах найбтыш працездатного населення.

У вщдтены проводилося комплексне л^вання хворих (медикаментозне та оперативне). Фкса^я кiсткових вiдламкiв може бути здмснена ортопе-дичними (консервативними) i оперативними методами. З методiв лiкування найбiлыш часто застосо-вувалося двущелепне шинування за Тiгерштедтом з мiжщелепним витягуванням (93.3 % випадюв), з них ттыки в 1 % випадюв використовувалася гладка шина-скоба. У 6.7 % був проведений остеосинтез. Застосовувався юстковий шов (3 %), остеосинтез за допомогою спиц Юршнера (3 %) i остеосинтез тита-новими мiнi-пластинами (0.7 %).

Оперативне закртлення уламкiв нижныо! щелепи застосовуетыся в тих випадках, коли ортопедичне л^вання не може бути ефективним. Остеосинтез показаний у випадках значного змщення в^амюв. недостатныо! кiлыкостi стмких зубiв або повно! аден-тп, при високих переломах гiлок нижныо! щелепи з вивихом або роздробленютю суглобово! головки, интерпозиции м'яких тканин в щтини перелому.

У даний час найбтыш поширеним методом оперативного лкування переломiв нижныо! щелепи е остеосинтез металевий дротом з титану, нержавю-чо! хромонкелево! сталь Металевi спицi застосову-вали при лшмних переломах серединного i бокового вщдьтв щелепи, гiлки, наявност дефектiв кiстки до 2 см.

Середнiй термiн перебування в щелепно-лицыо-вому вщдтены склав до 7 лiжко-днiв, надалi хворi виписувалися з полiпшення на амбулаторне долко-вування до хiрурга-стоматолога в пол^ыку за мю-цем проживання.

З ускладнены мали мiсце гематоми, що нагно!ли-ся (1.8 %) i флегмони рiзних клiтковинних просторiв голови та ши! (7.9 %). Дан ускладнення спостерка-ли у хворих, що надмшли у вщдтення в пiзнi термь ни пюля травми, що займалися самолiкуванням i не виконували лiкарсыкi призначення. Подiбнi запалын1 ускладнення переломiв нижныо! щелепи призводи-ли до необхiдностi додаткового оперативного втру-чання - розкриття абсцеЫв i флегмон.

Висновки. Таким чином, аналiз роботи щелепно-лицыового вщщпення Полтавсыко! обласно! клiнiчно,i лкары показав доситы високу ефективнiсты системи реабтггацп постраждалих з переломами нижныо! щелепи i визначае перспективи подалышого вдоско-налення квалiфiковано! допомоги патентам, звертае увагу на соцiалыну профтактику травматизму в побу-тi. Особлива увага повинна бути звернена на надан-ня першо! допомоги постраждалим у першi 2-3 дiб пюля травми i вибiр оптималыно! тактики л^вання. Покращення матерiалыно-технiчного забезпечення вщдшення дозволиты ширше використовувати опе-ративн методи лiкування переломiв кiсток лицевого скелету iз застосуванням мiнi-пластин та компресй но-дистракцiйного апаратiв. Адекватне своечасне обстеження хворих сприятиме складанню прогнозу переб^ репаративних процесiв травмованих юстко-вих структур, вибору iндивiдуалыних схем л^вання пацiентiв, запобiгання небажаних ускладнены.

Перспективи подальших дослiджень. Плану-етыся проведення подалышого статистичного аналь зу показниюв переломiв кiсток лицевого скелету та поеднаних пошкоджены щелепно-лицево! дтянки.

Лiтература

Артюшкевич А. С. Характер посттравматической регенерации нижней челюсти в зависимости от способа остеосинте-за. / А. С. Артюшкевич, И. А. Швед // Стоматология. - 1998. - Т. 77, № 1. - С. 12-15.

Баскевич М. Я. Актуальные вопросов регенерации, остеорепарации и лечения переломов. / М. Я. Баскевич. -М., 1992. - 124 с.

Бернадский Ю. И. Травматология и восстановительная хирургия черепно-челюстно-лицевой области / Ю. И. Бернад-ский. - 3-е изд., испр. и доп. - М.: Мед. лит., 2006. - 456 с.

Дубровина И. А. Судебно-медицинская оценка огнестрельных переломов плоских костей : автореф. дис. на соискание ученой степени доктора мед. наук : спец. 14. 00. 24 «Судебная медицина» / И. А. Дубровина. - СПб., 2006. - 28 с. Панкратов А. С. Теоретическое и практическое обоснование методов оперативного лечения больных с переломами нижней челюсти и их осложнениями / А. С. Панкратов, Т. Г. Робустова, А. Г. Притыко // Рос. стомат. журнал. - 2005. -№ 1. - С. 42-45.

Fernandez-Tresguerres-Herr^ndez-Gil I. / Physiological bases of bone regeneration II. The remodeling process / I. Регпбп-dez-Tresguerres-Hernandez-Gil, M. A. Alobera-Gracia, M. del Canto-P^ar^n, L. Blanco-Jerez // Med. Oral. Patol. Oral. Cir. Bucal. - 2006. - Vol. 11. - P. 151-157.

Fregene A. Alteration in volumetric bone mineralization density gradation patterns in mandibular distraction osteogenesis following radiation therapy / A. Fregene, X. L. Jing, L. A. Monson, S. R. Buchman // Plast. Reconstr. Surg. - 2009. - Vol. 124, №4. - P. 1237-1244.

Thomas A. Bone regeneration: new findings and potential clinical applications / A. Thomas, M. D. Einhorn, A. Cassandra, M. D. Lee // J. Am. Acad. Orthop. Surg. - 2001. - Vol 9, №3. - P. 157-165.

УДК 616. 716. 4-001. 5-036. 86-08

ПЕРЕЛОМИ НИЖНЬОТ ЩЕЛЕПИ: АНАЛ1З ЧАСТОТИ ВИНИКНЕННЯ, ЛОКАЛ1ЗАЦП ТАУСКЛАДНЕНЬ Аветшов Д. С., Локес К. П., Ставицький С. О., Яценко I. В., Розколупа О. О.

Резюме. Метою нашого доотдження було вивчення частоти переломив нижньо! щелепи, методiв л^ван-ня i ускладнень у дорослих в Полтавсьюй область Для цього був проведений статистичний аналiз первинно!

документацИ щелепно-лицевого в1дц1лення Полтавсько! обласно! кл1н1чно1 лкары за пер1од з 2011 по 2013 роки. За зв1тн1й перюд у 29 % пац1ент1в щелепно-лицевого стацюнару визначали переломи нижньо! щелепи. У 60 % випадюв вщм1чали оцноб1чн1 переломи нижньо! щелепи. Найчаст1ше мали м1сце оцноб1чн1 ангулярн1 (32.5 %) та оцноб1чн1 переломи тта нижньо! щелепи (20.2 %). Серец цвоб1чних перелом1в переважали ан-гулярн у поецнанн1 з переломом тта щелепи (22.7 %) та переломи тта щелепи та суглобового вщростка (10.0 %). У 11. 1 % випадюв перелом нижньо! щелепи поеднувався 1з закритою черепно-мозковою травмою, у 1.2 % - з переломами юсток носу, у 0.5 % - з переломами вилично! юстки та в 0,5 % - з переломами верх-ньо! щелепи.

Ключов1 слова: перелом, нижня щелепа, анал1з.

УДК 616. 716. 4-001. 5-036. 86-08

ПЕРЕЛОМОВ НИЖНЕЙ ЧЕЛЮСТИ: АНАЛИЗ ЧАСТОТЫ ВОЗНИКНОВЕНИЯ, ЛОКАЛИЗАЦИИ И ОСЛОЖНЕНИЙ

Аветиков Д. С., Локес Е. П., Ставицкий С. А., Яценко И. В., Розколупа А. А.

Резюме. Целью нашего исследования было изучение частоты переломов нижней челюсти, методов лечения и осложнений у взрослых в Полтавской области. Для этого был проведен статистический анализ первичной документации челюстно-лицевого отделения Полтавской областной клинической больницы за период с 2011 по 2013 год. За отчетный период у 29 % пациентов челюстно-лицевого отделения наблюдались переломы нижней челюсти. В 60 % случаев были отмечены односторонние переломы нижней челюсти. Наиболее часто встречались односторонние ангулярные (32. 5 %) и односторонние переломы тела нижней челюсти (20. 2 %). Из двусторонних переломов преобладали ангулярные в сочетании с переломом тела челюсти (22. 7 %) и переломы тела челюсти и суставного отростка (10. 0 %). В 11. 1 % случаев перелом нижней челюсти сочетался с закрытой черепно-мозговой травмой, в 1. 2 % - с переломами костей носа, в 0. 5 % с переломами скуловой кости и в 0. 5 % с переломами верхней челюсти.

Ключевые слова: перелом, нижняя челюсть, анализ.

ийС 616. 716. 4-001. 5-036. 86-08

Mandibular Fractures: Analysis of Frequency, Localization, Complications

Avetikov D. S., Lokes E. P., Stavickij S. A., Yacenko I. V., Rozkolupa O. O.

Abstract. Injuries of maxillofacial area are one of the most urgent. In most cases, damage to the facial bones is a result from a severe injury, often applied during a fight. In recent years traffic and street injuries significantly increased.

Non-gunshot mandibular fractures ranges from 85 to 90 % of all fractures of the facial bones. This frequency of mandibular damage caused by its anatomical features, more advanced position in relation to other facial bones.

The aim of our study was to investigate the incidence of fractures of the mandible, treatment and complications of adult patients in the Poltava region. A statistical analysis of the primary documentation maxillofacial department of Poltava Regional Hospital for the period from 2011 to 2013 was made.

During the reporting period medical treatment was received to 2786 patients, 29 % of them had the mandibular fractures .

In 60 % of cases there were diagnosted unilateral mandibular fractures. Most frequent was unilateral angular (32.5 %) and unilateral fractures of the mandibular body (20.2 %). Bilateral fractures dominated angular combined with a fracture of the mandibular body (22.7 %) and fractures of the mandibular body and articular process (10.0 %).

In 11.1 % of cases fracture of the mandible were combined with closed craniocerebral trauma, 1.2 % - with fractures of the nasal bones, 0. 5 % with fractures of the zygomatic bone and 0. 5 % with fractures of the upper jaw.

Approximately 50 % of patients with mandibular fractures admitted to hospital in a state of alcohol intoxication. Temporary immobilization of the lower jaw fragments was not observed at any patient.

Damages of the facial bones were occurred with traumatic injury of brain varying severity not less than at 60 % of cases. A closed brain injury (intracranial injury): concussion and contusion of brain of varying severity were diagnosed most often.

During this period patients aged 15 to 81 years were occurred. All of them were divided into six main age groups: group 1 (15-20 years) - 18.9 %, group 2 (21-30 years) - 38.8 %, group 3 (31-40 years) - 23.9 %, group 4 (41 -50 years) - 11.1 % 5 group (51-60 years) - 5. 4 % 6 group (over 60 years) - 1.9 %, respectively. The highest frequency of mandibular fractures was observed in 2 and 3 age groups, ie groups most able-bodied population.

Fixation of bone fragments was carried out by orthopedic (conservative) and operational methods. The intramax-illary fixation by Tigershtedt were used (93.3 % of cases), of which only 1 % of cases used slick tire-bracket. In 6. 7 % was used osteosynthesis. Used bone suture (3 %), osteosynthesis using Kirschner's pin (3 %) and osteosynthesis by titanium mini-plates (0.7 %).

Keywords: fracture, mandible, analysis.

Рецензент - проф. Рибалов О. В.

Стаття надшшла 5. 06. 2014 р.