CC BY
32
А.1. Акмаев, Н.В. Коваленко
РЕСУРСНО-В1ДТВОРЮВАЛЬНИЙ П1ДХ1Д ДО ОЦ1НКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТ1 П1ДПРИСМСТВА
Аналiз тенденцiй розвитку свггово1 економiки показуе, що найважливiшою домiнантою, яка невдовзi буде впливати на бiзнес в Украшу е глобалiзацiя. З кожним роком стае дедалi менше бар'ерiв мiж крашами в пересуваннi товарiв, робочо'' сили та капiталiв. Най-ближчим часом плануеться вступ Украши до Свггово1 органiзацГi торгiвлi.
Глобалiзацiя, з одного боку, надае новi можливостi розвитку пiдприемств, зростанню 'х прибутковостi шляхом вiдкриття нових товарних ринюв, використання шоземно1 робочо'' сили, зарубiжних iнвестицiй тощо. З шшого -глобалiзацiя призводить до появи нових, важкорозв'язуваних проблем. Одшею з них е проблема пщвищення конкурентоспроможносп вiтчизняних пiдприемств як на зовшшньому, так i на внутрiшньому ринках.
У процес розвитку глобалiзацii тдприемства наражаються на великi труднощi, у них виникае потреба постшного адаптування практики ведення бiзнесу до мшливих умов внутрiшнього та зовнiшнього середовища, i, як нiколи ранiше, актуалiзуються питання пiдвищення 1х конкурентоспроможностi.
Проведений аналiз свiтового досвiду засобiв забезпечення конкурентоспроможносп в умовах глобалiзацii показав, що найбiльш високими темпами
зростала в тих крашах, де держава не позбавляла нацюнальних виробниюв зовшшньо'1 конкуренци, а створювала умови, яю сприяли економiчнiй модернiзацГi та послщовному зростанню конкурентоспроможностi. Водночас лiбералiзацiя iмпорту в менш розвинутих крашах, яю здiйснювали структурнi реформи, спрямоваш на пiдвищення конкурентоспроможностi нацюнально'1 економжи в галузях з пiдвищеним рiвнем додано'1 вартостi, була орieнтована на певний оптимальний рiвень захисту, який знижувався лише з пщвищенням конкурентоспроможносп нацiональних виробникiв у процесi здшснення структурних реформ усерединi краши.
Ниш бшьша частина продукци украшських тдприемств не може конкурувати iз зарубiжними аналогами. Для украшських пiдприeмств, яю не мають багатого досвiду роботи в умовах жорстко'1 конкуренци, наслщки глобалiзацii можуть бути вкрай негативними. В умовах лiбералiзацii нацюнально'1 економжи надзвичайно важливого значення набувають дослiдження теоретичних та практичних питань щодо забезпечення
конкурентоспроможносп вггчизняних пiдприeмств як на нацюнальному, так i на свповому ринку.
Проблематицi формування
мiжнародноi конкурентоспроможно'1
© Акмаев Анатолш 1сайович - доктор економ1чних наук, професор. Донбаський державний техшчний ушверситет, Алчевськ. Коваленко Натал1я Валеривна - кандидат економ1чних наук, докторант. 1нститут економ1ки промисловосп НАН Украши, Донецьк.
конкурентоспроможнiсть виробниюв системи присвячено багато наукових
ISSN 1562-109X
праць. Се-
ред них дощльно вщзначити роботи Ж.-Ж. Ламбека, М. Портера, С. Фшера, Д. Хайека. Серед росшських теоретикiв можна назвати В. 1ноземцева, В. Кочето-ва, О. Некшелова. Цiкавi та rрунтовi публшацп у сферi мiжнародноi конкурентоспроможносп належать О. Бiлорусу, I. Бураковському, В. Гейцю, Б. Губсько-му, М. Дудченку, Ю. Козаку, А. Кредюо-ву, М. Крижановському, Д. Лук'яненку, Ю. Макогону, В. Новицькому, В. Онщен-ку, С. Панченку, Ю. Пахомову, А. Поруч-нику, А. Рум'янцеву, В. Сщенку, С. Соколенку, Н. Татаренко, А. Фшпенку, О. Швиданенку.
Метою статт1 е вдосконалення пiдходiв до ощнювання
конкурентоспроможностi пiдприемств в умовах штеграци економiки Украши у свiтовий економiчний простiр.
Фахiвцi виокремлюють дев'ять груп, яю характеризують наявнi методи визначення та ощнювання рiвня конкурентоспроможностi тдприемства1. Це методи:
1) засноваш на аналiзi порiвняльних переваг;
2) що базуються на теори рiвноваги фiрми й галузi;
3) побудоваш на пiдставi теори ефективно'1' конкуренци;
4) заснованi на теори якосп товару;
5) матричнi методи ощнювання конкурентоспроможносп;
6) комплекснi (у тому чист iнтегральнi);
7) метод, заснований на теори мультиплiкатора;
8) метод визначення позици в конкуренци з точки зору стратепчного потенцiалу тдприемства;
Теоретичш основи конкурентно! стратеги тдприемства: Монограф1я / За заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Ю.Б. 1ванова, д-ра екон. наук, проф. О.М. Тищенко. - Харшв: ВД «1нжек», 2006. -384 с.
9) засноваш на порiвняннi з еталоном (модифшащя комплексних методiв iз застосуванням iнтегральних оцiнок).
Ранiше проведеними
дослщженнями доведено, що економiчна категорiя «конкурентоспроможнiсть» мае iнституцiйний характер. У статус iнституцiй, якi формують змют щ€1 категори, можна розглядати державу, регюнальну владу, приватних та колективних власниюв, акцiонерiв, персонал пiдприемства, потенцшних власникiв тощо.
Кожна з шституцш мае свое розумiння конкурентоспроможностi тдприемства, визначае сво! складовi конкурентоспроможностi.
Виходячи з базових штереав кожно'1 шституцп, можна розглядати окремо сутнiсть
конкурентоспроможносп пiдприемства та показники 11 ефективносп. Так, для держави показником, що характеризуе конкурентоспроможнiсть пiдприемства, е його стале функщонування, здiйснення вщрахувань до державного та мiсцевого бюдже^в, рiзних фондiв, сприяння створенню нових робочих мюць. Для приватного власника показником конкурентоспроможностi е отримання прибутку. Для менеджерiв великих корпорацш - обсяг продажiв, тому що вш впливае на рiвень !х заробiтноi плати. Працiвники конкурентоспроможнють пiдприемства насамперед визначають за наявнютю робочих мiсць та рiвнем зароб^но'].' плати. Конкуренти
пiдприемства його стшкють вимiрюють часткою внутрiшнього або зовшшнього ринку, яку воно займае.
Таким чином, на наш погляд, ощнка рiвня конкурентоспроможностi
пiдприемства повинна мати
шституцшний характер.
Розгляд шституцшних складових конкурентоспроможносп пiдприeмств повтше вiдображаe ïï сутнiсть.
Деякi фахiвцi, визначаючи конкурентоспроможнiсть, ураховують iнтереси окремих шституцш, а саме споживачiв та покупщв продукцГï. Але в жодному з визначень не беруться до уваги штереси власникiв пiдприeмства. На нашу думку, урахування штереав власникiв е неодмiнною складовою оцiнки конкурентоспроможностi
тдприемств.
Слiд зауважити, що окремi формулювання конкурентоспроможностi пiдприемства враховують звичайнi або модифжоват показники його прибутковостi, але штереси власника не обмежуються виключно отриманням прибутку.
За останш роки бшьш нiж третина промислових тдприемств були збитковими. Справд^ прибуток сам по ^6î характеризуе пщвищення рiвня конкурентоспроможностi пiдприемства, але вш багато в чому е результатом вщтворювальних процесiв, реалiзованих у минулi перiоди, наприклад ранiше впроваджених шновацш. I якщо на пiдприемствi в даний час не запровадити нових товарних або технолопчних шновацш, не пщготувати персонал до нововведень тощо, то воно може загинути протягом життевого циклу рашше впроваджених шновацш.
Крiм того, тимчасова збитковють пiдприемства може бути результатом процесу його реконструкций технiчного переозброення або, не виключено, результатом приховування прибутюв. У перших двох випадках - реконструкщя, технiчне переозброення - конкурентоспроможнють не тшьки не буде знижуватися, а й пщвищиться.
Залежно вщ особливостей функцiонування тдприемства в той або шший час кожен власник, о^м
збiльшення прибутку, може мати й сво'1' штереси. Наприклад: збшьшення частки ринку, шновацшний розвиток
пiдприемства, його диверсифiкацiя, отримання доходу вщ iнших сво'1'х фiрм, якi е постачальниками ресурсiв для цього тдприемства або реалiзують його продукщю тощо.
Виходячи з точки зору власника конкурентоспроможнють тдприемства можна розглядати як стан його дiяльностi в безперервно довгому потощ оновлення виробництва та виробничих вщносин у процес вщтворення.
Удосконаленню механiзму
ощнювання конкурентоспроможносп тдприемства сприятиме пропонований авторами ресурсно-вщтворювальний пщхщ до визначення та ощнювання конкурентоспроможносп тдприемства.
Виробнича дiяльнiсть тдприемства за своею сутнютю е процесом залучення, перетворення та вщтворення ресурав. Чим менше вихiдних ресурав витрачаеться на отримання ресурсу, який виробляеться, та чим вища його щннють для споживачiв, тим вищi ефективнiсть виробництва i його
конкурентоспроможнють.
Процес вщтворення полiтекономiя розглядае як вщтворення матерiальних благ, робочо'1' сили й виробничих вщносин i розрiзняе два види вщтворення: просте та розширене. Просте означае, що виробництво в час повторюеться у незмшних масштабах. Розширене вiдтворення мае мюце в тому разi, коли виробництво з року в рж повторюеться у зростаючих масштабах.
При розширеному вiдтвореннi економiчне зростання може вщбуватися двома шляхами: екстенсивним або iнтенсивним, тобто при незмшнш або зростаючiй продуктивностi працi.
Деяю спецiалiсти виокремлюють i третiй тип економiчного розвитку -«детенсивний», коли для виробництва з
додатково! одинищ продукцп необхiдно обсяги ресурав додатково збiльшити бiльш як на одиницю. На думку авторiв, детенсивний розвиток е характерним для умов макроекономiчного дерелюгування виробництва.
З нашо! точки зору, у сучасному динамiчному зовшшньому середовищi просте вiдтворення призводить до втрати пщприемством позицiй на ринку, тому таке вщтворення не може бути визначене як прийнятне. Основним видом вщтворення стае шновацшно-розширене.
Економiчна теорiя в основному дослiджуе вщтворення робочо! сили, капiталу, виробничих вщносин. Однак е багато iнших складових ефективносп дiяльностi пiдприемства, якi теж вщтворюються i якi можна прирiвняти до економiчних ресурсiв. Вони
дослщжуються вiдокремлено, поза межами загального вщтворювального процесу.
Це вiдтворення шформаци про ринки, постачальниюв ресурсiв i споживачiв, шформащя про конкурентiв, про досягнення НТП тощо, це вiдтворення iмiджу фiрми, вiдтворення вiдносин з контрагентами, вщтворення шформованосп потенцiйних споживачiв про продукщю фiрми тощо.
У свою чергу вщтворення матерiальних благ, робочо! сили вщбуваеться через частковi
вiдтворювальнi процеси. Наприклад, вщтворення робочо'1' сили на
пщприемсга можна розглядати у вщтворювальному процес навчання, пiдвищення квалiфiкацii пращвниюв, у вiдтворювальних процесах залучення фахiвцiв на ринку працi тощо.
Кожен iз вiдтворювальних процесiв, якi вщбуваються на пiдприемствi, мають свою лопку й термiн кругообiгу, свою галузеву специфшу, свою внутрiшню динамiку, свш особливий вплив на конкурентоспроможнiсть пщприемства.
За цих обставин вимiрювання рiвня конкурентоспроможностi окремого
пiдприемства методом прямого зютавлення зробити неможливо.
Рiвень конкурентоспроможносп пiдприемства пропонуеться визначати експертним методом на пiдставi iнтегрального показника шляхом урахування значень основних
вщтворювальних процесiв за формулою багатомiрноi середньо!
X
Рк =
X
,=1
(1)
де Р ы - рiвень /'-го вiдтворювального процесу;
ki - ваговий коефщент значення /'го вщтворювального процесу у забезпеченш конкурентоспроможносп пiдприемства.
Якщо ваговi коефiцiенти значення окремих вщтворювальних процеав
п
встановлювати за умов X ki =1, то
,=1
формула (1) матиме вид
Рк =±Ы.. (2)
,=1
Формування кiнцевого набору вщтворювальних процеав для оцiнювання рiвня
конкурентоспроможностi пiдприемства та визначення 1'х вагових коефiцiентiв здiйснюеться експертами на пiдставi логiчного аналiзу з урахуванням специфжи дiяльностi пiдприемства.
Рiвень окремого вщтворювального процесу пропонуеться визначати величиною вщ 0 до 1 порiвнянням стану цього вiдтворювального процесу з його найкращим станом на спорщнених пiдприемствах галузi.
Якщо рiвень
конкурентоспроможностi визначити за формулою (2), то його значення буде
перебyвати в iнтервалi вiд 0 до 1. При цьому слiд мати на yвазi, що навiть при ВИСОКОМУ значеннi рiвня
конкyрентоспроможностi пiдприeмство може не досить ефективно конкyрyвати з виробниками товарiв-аналогiв. Це можливе в тих випадках, коли при високому рiвнi бiльшостi
вiдтворювальних процесiв один або декшька «критичних» вiдтворювальних процесiв мають низький рiвень. Пiд критичними розумшть процеси, без яких неможливе ефективне функщонування пiдприeмства. Саме вони насамперед мають включатися до кiнцевого набору вщтворювальних процесiв для оцiнювання рiвня
конкyрентоспроможностi пiдприeмства й бути об^ктом першочергово'1 уваги yправлiнського персоналу.
Треба тдкреслити, що поeднання запропонованого шституцшного та ресyрсно-вiдтворювального пiдходiв до ощнювання конкyрентоспроможностi пiдприeмства маe велике значення в умовах глобалiзацiï. Так, у зв'язку з лiбералiзацieю внyтрiшнього ринку бшьшють вiтчизняних пiдприeмств можуть виявитися
неконкурентоспроможними не тшьки на свгговому, але i на нацiональномy ринку. Це пов'язано з високою енергоeмнiстю вiтчизняного виробництва, домiнyванням консервативних технолопчних yкладiв, високим ступенем зносу основних фондiв, неефективною пiдтримкою вiтчизняних товаровиробниюв тощо. Бiльшiсть таких пiдприeмств маe високий конкурентний потенцiал, який у разi фор-мування ефективних умов його розвитку може сприяти пщвищенню рiвня конкyрентоспроможностi пiдприeмств через певний час. Слщ зауважити також, що юнування бiльшостi пiдприeмств, якi сьогодш не e вповнi конкурентоспромож-ними, але мають значний конкурентний потенщал, цшком виправдане, оскiльки
вони здшснюють вiдрахyвання до державного та мюцевого бюджетiв, рiзних фондiв, ïx пращвники отримують заробiтнy плату, частку яко! вони витрачають на отримання вггчизняних товарiв i послуг, тим самим фшансуючи розвиток iншиx пiдприeмств тощо. Тому з точки зору штереав краши фyнкцiонyвання таких пiдприeмств e доцшьним за умови розвитку ïx конкурентного потенцiалy.
Висновки. Запропонований
iнститyцiйний та ресурсно-
вiдтворювальний пiдxiд до оцiнювання конкурентоспроможносп дозволяe
кожнiй iнститyцiï (державi, регюну, власнику, менеджеру та iн.), виходячи зi свох'х базових iнтересiв, формувати набiр вiдтворювальниx процесiв для ощнки конкyрентоспроможностi пiдприeмства й встановлювати ïx ваговi коефiцieнти на пiдставi лопчного аналiзy та зважаючи на очшуваний економiчний ефект для тieï або шшо'х iнститyцiï.
