CC BY
24
УДК 33.65.005
JEL Classification: C60, L29, M29, L80 DOI: 10.15587/2312-8372.2019.161321
ДОСЛ1ДЖЕННЯ ПРАКТИЧНИХ АСПЕКТ1В МОДЕЛЮВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛ1ННЯ РИЗИКОСТ1ЙК1СТЮ Б1ЗНЕС-МОДЕЛ1 П1ДПРИеМСТВА РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА
Чатченко О. €.
1. Вступ
Ресторанний 6i3Hec пов'язаний i3 значною кiлькiстю ризикiв. Деякi ризики е простими i зазвичай не враховуються рестораторами, проте можуть мати прямий вплив на репутацш, фiнансовий стан i можуть спричинити негайну невдачу тдприемства ресторанного господарства. До того ж, частина ризиюв носить прихований характер та може призвести до втрати тдприемством ресторанного господарства конкурентних позицш у сферi ресторанного бiзнесу. Ризик складае об'ективно неминучий елем^нГ прийняття будь-якого управлiнського рiшення в силу того, що невизначенiсть - неминуча характеристика умов господарювання [1].
Управлшня ризиком на пiдприемствах ресторанного бiзнесу ускладнюеться також тим, що на тдприемствах дано!' галузi юнуе ймовiрнiсть настання i сприятливих подш, що теж е ризиком. Наприклад, великий потiк вiдвiдувачiв в кафе - це теж ризик, оскшьки кухарi та офiцiанти можуть бути не готовi до швидкого i якiсного обслуговування вiдвiдувачiв, що призведе до негативних наслщюв.
Будь-яка дiяльнiсть в умовах невизначеностi характеризуеться вщповщними цiеi дiяльностi видами ризикiв. Рiвень ризику залежить вiд безлiчi факторiв, як пов'язаних, так i не пов'язаних з дiяльнiстю пiдприемства. Керiвникам пiдприемств постiйно потрiбно приймати управлшсью рiшення в умовах невизначеностi. Значушдсть вирiшення даного питання посилюеться в умовах турбулентного зовшшнього середовища. Оскшьки, як показуе практика, в ризиковш ситуацп дуже часто фактично прийнятл управлiнськi рiшення, як правило, вдаиляються вiд ранiше узгоджених. Ризик завжди iснуе об'ективно, незалежно вiд того, враховують його чи нi. Наслщком прояву ризику е зниження ефективност дiяльностi пiдприемства в цiлому.
Тому актуальним е моделювання системи управлшня ризикостшюстю бiзнес-моделi пiдприемства ресторанного господарства, бо це створюе можливють не тльки контролювати ризикову ситуацш, але й допомагае уникнути майбутшх ризикiв. Ii впровадження створюе можливють шдготуватися до рiзного роду ризикових ситуацiй досягати стратегiчних бiзнес-цiлей.
2. Об'ект дослщження та його технолопчний аудит
Об'ектом дослгдження е процес управлшня ризикостшюстю бiзнес-моделi пiдприемства ресторанного господарства. Ефективна, гнучка i ризикостшка бiзнес-
модель пщприемства е одним з ключових фактор1в конкурентного усп1ху. Висока ризикостшксть б1знес-модел1 створюе можливють «захисту» тдприемства ресторанного господарства в1д р1зних флуктацш зовшшнього середовища.
Процес ускладнено тим, що б1знес-модель кожного тдприемства ресторанного господарства е шдивщуальною, осюльки в процес И формування використовуеться специф1чний наб1р стратепчних ресурс1в, можливостей та ключових компетенцш. Процес управлшня ризикостшюстю б1знес-модел1 тдприемства ресторанного господарства потр1бно розглядати як сукупшсть ризиюв. Ураховуючи галузев1 особливост ресторанного б1знесу дат ризики пов'язаш 1з формуванням та просуванням цшнюних пропозицш, 1з потоками надходження доход1в та 1з взаемовщносинами.
Отже, одним з проблемних мюць е дослщження аспеклв моделювання системи управлшня ризикостшюстю тдприемства ресторанного господарства з урахуванням ключових процес1в створення цшност1. Проблему можна вщнести до недостатньо вивчено!, що, вщповщно, розширюе спектр напрям1в наукового пошуку у даному напрямку.
3. Мета та задачi дослщження
Метою роботи е визначення етатв моделювання системи управлшня ризикостшюстю б1знес-модел1 пщприемства ресторанного господарства.
Для досягнення поставлено! мети були встановлеш наступш задача
1. 1дентиф1кувати групи ризиюв, яю впливають на стан системи управлшня ризикостшюстю б1знес-модел1 тдприемства ресторанного господарства.
2. Сформувати ключов1 системи управлшня цштстю, яю визначають стан системи управлшня ризикостшюстю та запропонувати основш етапи й моделювання.
3. Розробити комплекс альтернативних управлшських зусиль для пщвищення р1вня ризикостшкост б1знес-модел1 пщприемства ресторанного господарства.
4. Дослщження кнуючих р шень проблеми
Досл1дженню теоретичних 1 методолопчних аспеклв управлшня ризиками присвячеш роботи багатьох учених. У цих роботах дослщжено теоретичш основи управлшня ризиками тдприемства, за результатами яких доведено, що для збереження життездатносл будь-яке тдприемство повинне прагнути не до уникнення ризику, а вмгги правильно оцшювати його р1вень. А також безпосередньо управляти ним з метою обмеження. Для цього необхщш своечасне врахування фактор1в ризику при прийнятт управлшських ршень та квал1ф1кована оргашзашя процесу управлшня ризиковою ситуащею вщповщно до мшливих умов зовшшнього та внутршнього середовища [1, 2].
Теоретичш аспекти управлшня ризиком висвплено в роботах [3, 4]. Зокрема, в роботах [5, 6] наводяться емтричш докази стосовно вартост ризику. Безумовно, сьогодш вартють ризику для будь-якого суб'екта господарювання досить висока, що обумовлюе необхщшсть швелювання ризиками.
В робот [7] доведено, що створення на пщприемств1 гнучко! та адаптивно! системи управлшня ризиками дозволяе адекватно реагувати на р1зного роду ризиков1 ситуацп.
Придшяеться значна увага ризикам при впровадженш iнновацiйних бiзнес-моделей шдприемств рiзних сфер економiчноi дiяльностi. Найбiльш переконливо практичш аспекти управлiння ризиком при формуванш iнновацiйноi бiзнес-моделi приведено у робот [8]. Результати цих доошджень показали, що найбiльш суттевий вплив на шновацшш бiзнес-моделi мають операцшний, технiчний та ринковий ризики. Разом з тим, будь-яка шновацшна модель з часом потребуе трансформацii та адаптацп вiдповiдно змiни факторiв зовшшнього середовища, яке, в свою чергу, породжуе виникнення нових видiв ризику.
У роботах [9, 10] автори узагальнили комплекс заходiв щодо мiнiмiзацii наслiдкiв прояву ризику в дiяльностi пiдприемств. Як правило, головна мета програми управлiння ризиками на пiдприемствi полягае в забезпеченнi сприятливих умов його усшшного функцiонування в умовах ризику. Разом з тим, будь-яка програма управлшня ризиками потребуе вщповщного коригування та врахування галузевоi специфши.
Автор роботи [11] характеризуе ризикостшюсть як стiйкiсть до впливу ризиюв. Як правило, низька чутливiсть пщприемницько1' дiяльностi до впливу ризикiв досягаеться за допомогою адекватних i ефективних пщприемницьких рiшень.
У роботах [12, 13] автори розглядаю ^ь питання оцiнки ризикiв на окремих етапах формування бiзнес-моделi пiдприемства. Автор роботи [13] при визначенш рiвня ризикозахищеност пiдприемства видтяе проблему iнтегрального оцшювання показникiв фiнансово-господарськоi дiяльностi. Як правило, для комплексно1' оцiнки ризику в системi управлiння бiзнес-моделлю пiдприемства потрiбно акцентувати увагу на факторах зовшшнього середовища.
1снуе значна кiлькiсть методик дiагностики ризикiв. Методичнi аспекти дiагностики ризикiв описанi у роботi [14]. П1дхщ дозволяе оцiнити технологiчнi, оргатзацшш та комерцiйнi ризики на щдивщуальнш основi. Проте, запропонований пiдхiд не враховуе шформацшний, iнвестицiйний, майновий та iншi види ризикiв, характернi для шдприемств ресторанного господарства.
Отже, розглянуто основш дослiдження, присвяченi теоретичним та методичним аспектам управлшня ризиками на тдприемствах та визначеш основш ключовi проблеми, як виникають в процес управлiння ризиками. Крiм того, були розглянул основнi види ризикiв шновацшних бiзнес-моделей пiдприемств. Однак, значне коло прикладних питань, пов'язаних з моделюванням системи управлiння ризикостiйкiстю бiзнес-моделi тдприемства ресторанного господарства з урахуванням галузево!' специфжи вимагае практичного розв'язання. Особливо1' гостроти дане питання набувае в умовах зростаючо1' волатильностi зовнiшнього середовища, рiзного роду невизначеностей, властивих попиту, пропозицп, дiй стейкхолдерiв, якостi ресторанного продукту, доступносп робочо1' сили, прийняття продукту ринком, технiчному прогресу. До того ж, формування оптимально1' бiзнес-моделi пiдприемства ресторанного господарства неможлива без урахування фактору ризику. Вщсутнють ушверсальних методiв оцiнки ризику та засобiв його мiнiмiзацii робить перспективним питання моделювання системи управлiння ризикостiйкiстю бiзнес-моделi пiдприемства ресторанного господарства.
5. Методи дослщжень
Шд час виконання роботи застосовано загальнонауковi та спешальш методи дослiдження:
- аналiзу та синтезу - для технолопчного аудиту об'екту дослщження;
- структуризацй' - для визначення основних груп ризиюв, щентифкаци елементтв системи ризнкосгшкосп бiзнес-моделi тдприемства ресторанного господарства;
- теорн нечiтких множин - для моделювання системи управлшня ризикостшюстю бiзнес-моделi тдприемства ресторанного господарства;
- матричного аналiзу - для побудови вщношень мiж станом системи управлiння ризикостiйкiстю бiзнес-моделi пiдприемства ресторанного господарства та ïï компонентами;
- експертних оцiнок - для оцшки елементiв системи ризикостшкост бiзнес-моделi пiдприемства ресторанного господарства;
- одномiрного та багатомiрного статистичного аналiзу даних - для узагальнення результатв моделювання системи управлiння ризикостiйкiсю бiзнес-моделi пiдприемства ресторанного господарства.
6. Результати дослщжень
Одним iз способiв розв'язання нечiтких проблемних ситуацiй е теорiя нечiтких множин та нечiтких мiр, основоположником якоï е вiдомий американський вчений Лофти Заде [15]. Теорiя нечiтких множин дозволяе враховувати о^м кiлькiсних показникiв ще й яюсш аспекти, якi не мають точноï числовоï iнтерпретацiï. Загальнi характеристики ризику дозволяють вважити дану категорiю нечггкою характеристикою. Тому для оцiнки системи управлшня ризикостшюстю бiзнес-моделi пiдприемства ресторанного господарства може бути застосований шструментарш теорн нечлких множин.
Моделювання системи управлшня ризикостшюстю бiзнес-моделi пiдприемства ресторанного господарства грунтуеться на основi теорн нечлкого моделювання. Деталiзацiя етапiв моделювання наведена на рис. 1.
На початковому етат моделювання системи управлшня ризикостшюстю бiзнес-моделi тдприемства ресторанного господарства необхщно щентиф^вати основнi дескриптори, яю визначають стан системи управлiння ризикостшюстю бiзнес-моделi пiдприемства ресторанного господарства. Нехай об'ект L (система управлiння ризикостшюстю бiзнес-моделi пiдприемства ресторанного господарства) мае / cyrreBi параметри, /?„ де i е (1,/), описуе стан /-того параметра системи, вектор B={bi} - стан всього об'екта управлшня. Початковий стан системи управлшня ризикостшюстю бiзнес-моделi тдприемства ресторанного господарства буде характеризуватися вектором В0. Вщношення QB^B визначае взаемний вплив елеменлв системи управлiння ризикостiйкiстю окремо!' бiзнес-моделi пiдприемства ресторанного господарства. Зазначимо, що данi зв'язки суттево залежать вiд початкового стану системи управлшня ризикостшюстю бiзнес-моделi пiдприемства ресторанного господарства. Позначимо вщношення, що обумовлене В0, таким чином: QB0B^B.
Рис. 1. Структура процесу моделювання системи управлшня ризикостшюстю бiзнес-моделi тдприемства ресторанного господарства (розроблено на основi [15, 16])
Вектор N={N1} характеризуе стан системи управлiння ризикостiйкiстю окремо! бiзнес-моделi тдприемства ресторанного господарства (вхiднi елементи, як впливають), а вектор К={к} - стан компоненлв бiзнес-моделi (вихщт елементи об'екта, що пцщягають впливу). При цьому N с= В, К а В, (Аг и К)В.
З множини внутршшх зв'язк1в важливим е QN^■K, тобто зв'язки, що характеризують вплив складових системи управлiння ризикостшюстю на компонента б1знес-модел1 шдприемства ресторанного господарства, де (2\^к Ох >к с= 0!'£и-
Оцiнку стану системи управлiння ризикостiйкiстю бiзнес-моделi пiдприемства ресторанного господарства доцiльно здшснювати за видiленими в роботi [17] компонентами бiзнес-моделi: системою створення щнносп (кД системою формування пропозицii (к2), системою створення споживчо! цiнностi (к3). Означенi компоненти бiзнес-моделi в сукупностi формують вектор К=(к1 к2 к3). Вважаючи на це, система управлшня ризикостшюстю бiзнес-моделi пiдприемства ресторанного господарства повинна охоплювати спектр трьох груп ризиюв, а саме:
1) пов'язаних iз формуванням та просуванням цшшсних пропозицш (пД
2) пов'язаних iз потоками надходження доходiв (п2);
3) пов'язаних iз взаемовiдносинами з клiентами/споживачами (п3). Означенi групи ризиюв в сукупностi формують вектор Ы=(п} п2 п3).
Iдентифiкацiя визначеного спектру ризиюв здшснюеться на основi методiв нечiткоi логiки. Для ранжирування груп ризиюв та iндикаторiв у кожнш групi використовуеться шкала Саатi [16].
Оцшка ступеня ризику за складовими елементами /-о! компоненти бГзнес-моделi К та елементiв системи ризикостшкост N здiйснюеться на основi методу експертних оцшок [18]. Для оцшки використовуеться 5-бальна шкала, вiдповiдно яко! - 1 бал характеризуе найнижчий вплив ризику, вщповщно, 5 балiв - найвищий вплив. Отриманi результати приводяться до штервалу (0;1).
Визначення впливу вектору N на вектор К здшснюеться на основi нечггких оцгнок з Гнтервалу (0;1), при цьому нечпка оцiнка 0,5 описуе нейтральнi вгдношення. Посилення негативного або позитивного зв'язку характеризуе наближення до меж оцГнного iнтервалу (0 або 1). Сшд зазначити, що важливим е сп1вставлення якiсних вiдтiнкiв для нечггких оцiнок, що визначають стан i вгдношення: оцiнка 0,5 характеризуе нейтральний рiвень зв'язку та середнгй р1вень впливу об'екту. Посилення зв'язку мГж елементами та пгдвищення рГвня впливу мГж ними характеризуе межа оцшного штервалу нечпко1' оцшки вгд 0,5 до 1.
Отже, вгдношення м1ж станом системи управлшня ризикостшюстю бiзнес-моделi шдприемства ресторанного господарства та й компонентами описуеться матрицею:
й
в о _
М^К —
Ь21 ъ22 Ь23
^31 ^32 Ьзз J
(1)
Для розшзнавання дескриптору цшьових орiентирiв та вгдношень мГж параметрами об'екта Г цшями пiдприемства ресторанного господарства слад зробити наступш припущення:
- вектор (}= , де ;' е (1 ,р), описуе стан результуючих параметр! в системи управлшня ризикостшюстю;
- О0 - поточний стан цих параметрГв системи, що характеризуе показники ефективност управлшня ризиком.
Позначимо стан параметрГв, що характеризують ефектившсть управлшня ризиком, вектором Ж, при цьому .
Для оцшки стану ефективност управлшня ризикостшюстю бГзнес-моделГ шдприемства ресторанного господарства доцшьно врахувати значення таких показниюв, як:
- рГвень рентабельност (g1);
- стушнь досягнення бГзнес-цшей (g2);
- рГвень лояльност споживачГв ^7).
Визначеш показники ефективностг дГяльностг формують вектор 0=(^1 g3).
Своею чергою, фактичш значення показникiв ефективност управлiння ризикостiйкiстю бiзнес-моделi визначають стан управлшня за кожною компонентою бiзнес-моделi, що визначаеться вiдношенням Дана ощнка
здiйснюеться аналогiчно попередньому вщношенню на основi нечiтких оцiнок:
_
к^с; -
СШ\\ 1ЮХ2
Ш 21 Х022 ®23
^31^32 Щ-З )
(2)
Побудована нечiтка матриця дозволяе визначити перелш параметрiв, що впливають на досягнення повно! вiдповiдностi параметрiв ризикостшкост бiзнес-моделi потребам пiдприемства ресторанного господарства в цшому.
Спираючись на необхщшсть комплексного пiдходу до формування бiзнес-моделi пiдприемства, встановлено, що цiльовi установки пiдприемства ресторанного господарства залежать вiд:
- стану системи управлшня ризикостшкстю бiзнес-моделi;
- вiдношень мiж параметрами об'екта та показниками ефективност
Означена залежнiсть може бути представлена у видi наступно! моделi:
С = Р(Ы, (3)
Значення параметру О залежить вiд ступеню складност та характеру взаемодiй мiж аргументами: N, Зазначимо, що стушнь
складностi залежить вiд елементно! повноти формального опису, математичного апарату, що використовуеться, кшьюсно! або яюсно! визначеностi параметрiв задачi.
З метою забезпечення узгодженост параметрiв стану системи управлшня ризикостшюстю доцiльно здiйснити операцш максимiнноi композицii. Це сприятиме збереженню яюсного навантаження, отриманого в результат нечгтких оцiнок.
Сутнiсть операцii максимшно! композицii полягае в наступному:
- для формування елементу Ц результуючоi матриц визначаються попарнi мммуми;
- попарш мiнiмуми визначаються серед вщповщних елементiв /-того рядка першо1' та у-того стовпця друго1' матрицi;
- зi знайдених мiнiмумiв обираеться найбшьший.
Такий пiдхiд е виправданим, осюльки при умовi низького рiвня впливу /-го параметру ризикостшкост на результуючий показник ефективност управлiння бiзнес-моделлю тдприемства можливiсть його пiдвищення вiдсутня.
Для знаходження матрицi О^^, що виявляе неявш зв'язки мiж станом системи управлшня ризикостшюстю та показниками ефективност управлшня здшснюеться помноження матриць та
Отже, матриця матиме наступний вид:
а
•а
№и _
.К^С —
- Г)во (
Ь2\ЙУ21 Ь22т22 Ь23т23
Ь3\Ш3\ ¿32®;32 ЬззЩз
'11 "12 "13
ЬИ Ьу> Ь;
23
^¿31 ¿32 ¿33 У
®21 ®22 ^31^32 Ж33 у
На основi зазначено! математично! гтераци визначаеться взаемозв'язок м1ж системою управлшня ризикостiйкiстю бiзнес-моделi пiдприемства ресторанного господарства та показниками ефективностi управлiння за кожною компонентою.
Бажаний стан параметр1в, що визначае досягнення шдприемством ресторанного господарства щльового р1вня показникв ефективносп, задаеться вектором Si.
Я, =(1; 1; 1).
(5)
Досягнення визначених еталонних (бажаних) значень показникiв ефективност управлiння бiзнес-моделлю вимагае певного стану системи управлшня ризикостшюстю. Це обумовлюе необхiднiсть визначення еталонних (бажаних) значень двох параметрiв: стану компонентiв бiзнес-моделi та стану системи управлiння ризикостшюстю бiзнес-моделi. Дану оцiнку доцiльно здшснювати за допомогою максимiнноi композицii мiж вектором еталонних (бажаних) значень показниюв ефективностi управлiння бiзнес-моделлю та вщповщними нечiткими матрицями QK^G та Вектори N та К
визначаються наступним чином:
(Ьптп ЬГ)тХ2 к Ьпт21 Ь22т22 Ь23хю23 Ъ?лт?л Ь32ы)32 Ъ33т33
\
•(1 1 1)=(1 1 1).
(6)
К-1 —
(к 1± \wi-s
кпт21 к22т22 ктзхютз к?лг0?л 1г32т32 к33т33
Л
•(111) = (111).
(7)
У
На 5 еташ здшснюеться розрахунок максимшно1 композицп Дана
композицiя обчислюеться мiж наступними елементами:
- вектором наявного стану системи управлшня ризикостшюстю (М>);
- нечiткою матрицею впливу кожно! i-оi тдсистеми на показники ефективност1 управлшня б1знес-моделлю ((¿л >(:).
Розрахунок максимшно! композицii здiйснюеться за наступною моделлю:
^Ьу — * 'Ом^-С
(8)
Вектор Т0 обумовлюеться реальним станом системи у ^равлшня ризикостiйкiстю, визначеним на попередньому еташ до^дження. Пiсля цього отримаш значення показникiв ефективностi порiвнюються з еталонними значеннями з метою визначення розривiв мiж ними AG=(G0-Gt), обумовлених iснуючими розривами AN=(N0-Nt).
В залежносл вiд абсолютного значення наявних розривiв (AN,) визначаеться вектор управлшських зусиль. Реалiзацiя розроблених управлiнських ршень буде сприяти покращенню стану окремо!' пiдсистеми управлiння ризикостiйкiстю бiзнес-моделi пiдприемства ресторанного господарства.
Ураховуючи, що стан системи управлшня ризикостшюстю бiзнес-моделi шдприемства залежить також вiд ступеня розвитку складових елементiв /-о!" компоненти бiзнес-моделi (K), актуалiзуеться питання розрахунку максимшно!' композицп ( (7„(/0 ). Дана композшця описуе зв'язок м1ж вектором стану системи
компонентов б1знес-модел1 ( М, ) та нечлкою матрицею впливу кожно! i-oï ni денете м и на показники ефективност управлшня б1знес-моделлю (Qx >(; ). Розрахунок максимiнноï композицiï здшснюеться за моделлю:
G0(K)=K0 -Qx^C; ■ (9)
Отриманi в результатi розрахунюв значення показникiв ефективностi порiвнюються з еталонними з метою визначення розривiв мiж ними AG=(G0-Gt). Зазначимо, що фактичш значення AG, обумовлеш iснуючими розривами у межах складових компоненлв бiзнес-моделi AK=(K0-Kt):
- системи створення щнносл (kj);
- системи формування пропозицн (k2);
- системи створення споживчоï цiнностi (k3).
Результати розрахунюв, отримаш на даному еташ, створюють можливiсть здiйснити правильний вибiр оптимальних управлiнських зусиль вiдносно кожно!' компоненти бiзнес-моделi пiдприемства ресторанного господарства. Зазначимо, що шформацшною основою даного вибору е абсолютне значення розривiв (AK,).
Для оцiнки спрямованостi управлшського впливу по вiдношенню до певноï компоненти бiзнес-моделi пiдприемства необхiдно встановити вщповщну композицiю зв'язку (Kr). Дана композишя формуеться на основi поеднання вектору стану системи управлшня ризикостшюстю бiзнес-моделi (N0) та нечлкою матрицею впливу ni денете м ризикостшкост на складов!
компоненти б1знес-модел1 ( QN^K )• Розрахунок описано!' максимшно1 композицп здшснюеться за моделлю:
Kf=N{rQN^K. (10)
Отримаш значення дозволяють охарактеризувати цiльовий (бажаний) стан компоненлв системи управлiння ризикостшюстю бiзнес-моделi пiдприемства ресторанного господарства.
За результатами розрахунюв, проведених на даному етат, визначаються можливостi застосування управлшського впливу до окремо1' компоненти бiзнес-моделi. Широта даних можливостей визначаеться в залежност вiд розмiру вщхилення реального стану компонентiв бiзнес-моделi вщ можливого Чим бiльше значення показника Д^ тим, вiдповiдно, меншi можливостi пiдприемства ресторанного господарства вщносно покращення стану компоненти бiзнес-моделi.
Це пов'язано з тим, що обсяг управлшських зусиль пiдприемства ресторанного господарства матиме зворотну залежнють вiд ДОскiльки у структурi системи управлiння ризикостiйкiстю бiзнес-моделi пiдприемства можуть мати мюце елементи, якi не шддаються управлiнському впливу, а залежать вiд iнших факторiв.
Для визначення вщносно1' значущостi управлiнських зусиль запропоновано штегральний показник ризикостiйкостi бiзнес-моделi (ТлгхК):
1^-^ШгЩ. (11)
На даному етапi здiйснюеться обгрунтування iнтервалiв значення ^ на основi узагальнено1' оцiнки середшх величин. Для цього визначено мтмальне (0,0) та максимальне (1,0) значення. Дiапазон змiни значень показника ^хК розраховуеться за критерiем Фiшберна [17]:
_ 11пк IIIах- !т:к 1пI п
1шк~ 1 + 3,322 ^ф ' (12)
де Inxkmax, Inxkmin - максимальне та мтмальне значення показника для прийняття ршення стосовно управлiння ризикостiйкiстю бiзнес-моделi шдприемства; l - кiлькiсть спостережень.
PiBern управлiнських зусиль вiдносно покращення стану системи управлшня ризикостiйкiстю бiзнес-моделi шдприемства ресторанного господарства залежить вщ фактичного значення показника INxK. З метою пiдвищення рiвня ризикостiйкостi бiзнес-моделi шдприемства ресторанного господарства встановлено альтернативш рiвнi управлiнських зусиль та запропоновано комплекс вщповщних управлiнських рiшень (табл. 1).
За результатами практично!' апробацн запропонованого пiдходу для оцiнки системи управлшня ризикостшюстю на ТОВ «1нтерфуд-Харюв» (Укра!на) сформован^ са лиц QN^G.
(1,0 0,6 0,8^ (1,0 0,8 0,6^
Qn^C —QN\K
f)W о _
0,5 0,8 0,6 0,5 1,0 1,0
1,0 1,0 0,8 0,6 0,8 1,0
(1,0 0,9 1,0^ 0,8 1,0 0,9 1,0 0,9 1,0
Розраховано вектори Nt та Kt.
(1,0 0,9 0,8 1,0 0,9 1,0 0,9 1,0
•(1 1 1)=(1 1 1).
К, — —
(1,0 0,8 0,6^ 1,0 1,0 0,8 0,6 0,8 ОД
•(1 1 1)=(1 1 1).
Таблиця 1
Комплекс управлшських ршень щодо пiдвищення рiвня ризикостiйкостi _бiзнес-моделi пiдприемства ресторанного господарства_
Р1вень управлшських р1шень Рекомендован управлшсью р1шення
Оптим1зацшний (мшмзащ йний) 0,0</№к<0,3 1) проведения часткових, непринципових змш б1знес-модел1; 2) внесення незначних коректив1в в д1яльшсть тдприемства ресторанного господарства; 3) адаптащя б1знес-модед1 до р1зного роду вплив1в зовшшнього 1 внутр1шнього середовища; 4) синхронне управлшня компонентами та факторами розвитку б1знес-модел1
Допустимый 0,31</мк<0,60 1) оновлення поточно! б1знес-модел1 тдприемства ресторанного господарства; 2) трансформащя компонеппв б1знес-модел1 тдприемства ресторанного господарства; 3) реал1защя можливостей мшм1зацп розриву м1ж поточним та бажаним станами системи управлшня ризикостшюстю б1знес-модел1
Критичний 1мк>0,61 1) змша концепци д1яльност1 тдприемства ресторанного господарства; 2) решжишринг б1знес-процес1в д1ючо! б1знес-модел1 за системами створення щнносп, формування пропозицп та створення споживчо! щнносп
Зпдно з табл. 2, ризикостшюсть бiзнес-моделi ТОВ «1нтерфуд-Харюв» е низькою, рiвень необхiдних управлiнських зусиль е критичним.
Таблиця 2
Розрахунок штегрального показника ризикостшкост бiзнес-моделi _ТОВ «1нтерфуд-Харюв» (Украша)__
Параметри системи ризикостшкосп б1знес-модел1 1ндикатори ощнки параметру Значення розриву (А), коефщ1ент
1 2 3
Ризики б1знес-модел1 Пов'язаш 1з формуванням та просуванням щншсних пропозицш (п1) -0,43
Пов'язат 1з потоками надходження доход1в (П2) -0,37
Пов'язат 1з взаемовщносинами з кл1ентами/споживачами (п3) -0,50
Продовження таблиц 2
1 2 3 !
Складовi цiннiснi компоненти бiзнес-моделi Система створення цшносп (Akj) -0,32
Система формування пропозицп (к2) -0,31
Система створення споживчо'1 цiнностi (кз) -0,30
1нтегральний показник ризикостшкосп бiзнес-моделi (Inxk) 0,63
PiBeHb управлшських ршень щодо тдвищення рiвня ризикостшкосп бiзнес-моделi Критичний
Реашзацш комплексу, рекомендованих в табл. 1, управлшських зусиль дозволить ТОВ «1нтерфуд-Харюв» пщвищити ршень ризикостiйкостi його бiзнес-моделi.
7. SWOT-аналiз результатiв дослщженн
Strengths. Сильнi сторони до^дження полягають у тому, що запропонований шдхщ до моделювання системи управлiння ризикостiйкiстю бiзнес-моделi тдприемства ресторанного господарства дозволяе на засадах теорн нечiтких множин урахувати взаемовплив трьох специфiчних груп ризикiв. Данi ризики пов'язаш iз формуванням та просуванням цшнюних пропозицiй, пов'язаних iз потоками надходження доходiв, пов'язаних iз взаемовщносинами з клiентами/споживачами. До того ж, перевагою шдходу е можливiсть визначення комплексу управлшських рiшень щодо забезпечення своечасно! реакцii пiдприемства ресторанного господарства на рiзного роду ризики в умовах ресурсних та часових обмежень.
Weaknesses. Слабкою стороною запропонованого шдходу е те що, достовiрнiсть i надiйнiсть параметрiв системи управлiння ризикостшюстю бiзнес-моделi пiдприемства залежать вiд компетентност фахiвцiв, залучених до дано! оцшки. Отже, експерти повиннi володiти досвщом управлiння ризиками. Крiм того, при визначенш оптимально! кiлькостi експертiв слщ враховувати момент особисто! зацiкавленостi, який може стати суттевою перешкодою для отримання достовiрних результатiв оцiнки.
Opportunities. Слщ зазначити, що в подальшому процес управлiння ризиками можна доповнити оцшками компетентностi експертiв, узгодженостi !х думок та достовiрностi методiв експертного оцшювання. Для цього можна удосконалити iснуючi програмнi комплекси, якi оснащеш процедурами створення i обробки шформацн, засобами графiчноi вiзуалiзацii, додатковими системними i сервiсними засобами для роботи з оцшками експерпв i результатами !х аналiзу.
Threats. До загроз управлiнню ризикостiйкiстю управлiння бiзнес-моделлю тдприемства ресторанного господарства можна вiднести приховаш ризики, якi мають невизначений характер прояву та несуть у собi потенцшну небезпеку i складнiсть наслщюв. Прихованi ризики можуть суттево впливати на зниження ефективност реалiзацii бiзнес-моделi пiдприемства ресторанного господарства.
S. Висновки
1. Iдентифiковaно три групи ризикiв, якi впливають на стан системи yпрaвлiння ризикостiйкiстю бiзнес-моделi шдприемства ресторанного господарства: пов'язаш iз формуванням та просуванням цiннiсниx пропозицiй, iз потоками нaдxодження доxодiв та iз взaeмовiдносинaми з клieнтaми. Вони передбачають врaxyвaння широкого спектру ризикiв основниx стрyктyроyтворюючиx процесiв з yрaxyвaнням галузево!' специфiки пiдприeмств ресторанного господарства.
2. Сформовано ключовi системи yпрaвлiння щншстю при yпрaвлiннi бiзнес-моделлю пiдприeмствa ресторанного господарства: створення щнноси, формування пропозицп та створення споживчо1' цiнностi. Вони виступають шструментом загально1' системи управлшня яюстю на пiдприeмствax ресторанного господарства та створюють можливють yрaxyвaння ризиюв за всiмa основними бiзнес-процесaми.
Запропоновано основш етапи моделювання системи шдприемства ресторанного господарства. Вони передбачають визначення взаемозв'язку мiж елементами системи управлшня ризикостшюстю бiзнес-моделi пiдприeмствa ресторанного господарства та показниками ефективност yпрaвлiння за кожною компонентою. А також визначення т спiвстaвлення пaрaметрiв системи ризикостшкост бiзнес-моделi з еталонними значеннями.
3. Розроблено комплекс aльтернaтивниx yпрaвлiнськиx ршень, реaлiзaцiя якиx дозволить пiдвищити рiвень ризикостiйкостi бiзнес-моделi пiдприeмствa ресторанного господарства.
Практичне значення результатв дослiдження полягае в обгрунтуванш основниx етaпiв моделювання системи управлшня ризикостшюстю бiзнес-моделi пiдприeмствa ресторанного господарства та визначення комплексу aльтернaтивниx yпрaвлiнськиx рiшень.
Лiтератyра
1. Турко M. O. Теоретичш основи управлшня ризиками шдприемства // Економжа шдприемства та управлшня виробництвом. 2007. № 5. С. 85-89.
2. Тарасова К. И. Качественный анализ рисков деятельности предприятия // Oрaлды гылым жаршысы (Уральский научный вестник). Экономические науки. 2013. № 28 (76). С. 72-80.
3. Purdy G. ISO 31000:2009-Setting a New Standard for Risk Management // Risk Analysis. 2010. Vol. 30, Issue 6. P. 881-886. doi: http://doi.org/10.1111/j.1539-6924.2010.01442.x
4. Кравченко В. Розробка сучасного стандарту з управлшня ризиками -важливий чинник шдвищення ефективност шдприемницько1' д1яльност в Укрш'ш // Теоретичш та прикладш питання економки. 2008. Вип. 17. С. 159-166.
5. Гросул В. А., Баламут Г. С. Omrna ризикостшкост в системi адаптацшного yпрaвлiння розвитком торговельного шдприемства // Молодий вчений. 2016. № 12 (39). С. 727-729.
6. Hoyt R. E., Liebenberg A. P. The Value of Enterprise Risk Management // Journal of Risk and Insurance. 2011. Vol. 78, Issue 4. P. 795-822.
doi: http://doi.org/10.1111/j.1539-6975.2011.01413.x
7. Копытина М. В. Адаптивная структура системы управления рисками проекта // Восточно-Европейский журнал передовых технологий. 2012. № 1/3 (61). C. 15-19. URL: http://journals.uran.ua/eejet/article/view/9135
8. Taran Y., Boer H., Lindberg P. Incorporating Enterprise Risk Management in the Business Model Innovation Process // Journal of Business Models. 2014. Vol. 1, Issue 1. Р. 38-60.
9. Chesbrough H. Business Model Innovation: Opportunities and Barriers // Long Range Planning. 2010. Vol. 43, Issue 2-3. P. 354-363. doi: http://doi.org/10.1016/j.lrp.2009.07.010
10. Рщук Л. I., Кушлик О. Ю. Шдхщ щодо розробки програми управлшня ризиками на mдприемствi // Проблеми i перспективи розвитку тдприемництва. 2015. № 1 (8), Т. 2. С. 77-82.
11. Зубова Л. В. Определение рискоустойчивости предпринимательских решений // Бизнес в законе. Экономико-юридический журнал. 2015. №2 5. С. 215-218.
12. Fielt E. Conceptualising Business Models: Definitions // Frameworks and Classifications. 2013. Issue 1 (1). Р. 85-105.
13. Артищук I. В. Управлшня ризикозахищешстю торговельного тдприемства // Збiрник наукових праць Нацюнального люотехшчного ушверситету Украши. 2011. Вип. 21.5. С. 153-159.
14. Keizer J. A.. Halman J. I. Diagnosing risk in radical innovation projects // Research-Technology Management. 2007. Vol. 50. P. 30-36.
15. Zadeh L. A. Fuzzy sets // Information and Control. 1965. Vol. 8, Issue 3. P. 338353. doi: http://doi.org/10.1016/s0019-9958(65)90241-x
16. Saaty T. L. Decision making — the Analytic Hierarchy and Network Processes (AHP/ANP) // Journal of Systems Science and Systems Engineering. 2004. Vol. 13, Issue 1. P. 1-35. doi: http://doi.org/10.1007/s11518-006-0151-5
17. Гросул В. А., 1ванова Т. П. Практичт аспекти управлшня яюстю при формуванш бiзнес-моделi шдприемства ресторанного господарства // Вюник НТУ «ХП1». Серiя: Механко-технолопчш системи та комплекси. 2016. №2 7 (1179). С. 132-137.
18. Riid A., Rüstern Е. Transparent Fuzzy Systems in Modelling and Control // Interpretability Issues in Fuzzy Modeling. 2003. Vol. 128. P. 452-476. doi: http://doi.org/10.1007/978-3-540-37057-4_19
