Необходимость внедрения комплексной системы управления рисками на предприятиях реального сектора экономики Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

1.С. Якось

НЕОБХ1ДН1СТЬ УПРОВАДЖЕННЯ КОМПЛЕКСНО1 СИСТЕМИ УПРАВЛ1ННЯ РИЗИКАМИ НА ПВДПРИСМСТВАХ РЕАЛЬНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМ1КИ

Будь-який пiдприeмець прагне вести свою дiяльнiсть таким чином, щоб звести можливу величину збитюв до мiнiмуму, а величину прибутюв - до максимуму. Щоб досягти усшху в цьому прагненнi необидно в рамках пiдприeмства використовувати здобутки науки у сферi управлiння ризиками та передовий досвщ пiдприeмств, що активно та досить успiшно впровадили систему ризик-менеджменту.

Економiчний ризик е динамiчною величиною. На нього впливають оргашзацш-ний, економiчний, матерiальний, техшчний та iншi фактори. Вони вiдрiзняються змiстом, часом ди, особливостями впливу, величиною завданих втрат. Ц фактори потребують рiз-них пiдходiв до розроблення заходiв, спрямо-ваних на зниження !х негативного впливу на результати дiяльностi тдприемства.

Усi види ризикiв тiсно взаемопов'язанi, вплив на один iз них може спричинити коли-вання iншого чи навт !х комплексу, тобто ризики, що виникають в одних пiдроздiлах, можуть спричинити втрати в шших струк-турних ланках, тому управлiння ризиками потребуе системного тдходу.

Проблема управлшня ризиком, подолання невизначеностi постiйно актуальна в будь-якому секторi економiки. Кожний економiчний суб'ект на всiх рiвнях стикаеться з неординарними ситуацiями, незапланованими або непередбаченими обставинами, на котрi необидно адекватно реагувати. I саме комплексна ситема управлшня ризиками дозволяе керiвництву приймати правильш, науково обгрунтоваш управлiнськi рiшення.

Питанню ризик-менеджменту на тд-приемствi, а також питанню розробки й упровадженню системи управлшня ризиками на шдприемсга присвяченi пращ В.В. Вгг-лiнського, С.М. Клименка, О.С. Дуброво!, В.В. Лук'яново!, Т.В. Головач та ш. Проблема необхщносп управлiння ризиками на пiдприемствах висв^лена в рядi перiодичних видань. Та незважаючи на це питання залишаеться вщкритим, адже необхiднiсть

упровадження системи управлшня ризиками однозначно не шдтверджена.

Мета статп - пояснити суть та призначення ризик-менеджменту на шдпри-емствц переконати в доцiльностi й необхщ-ностi впровадження комплексно! системи ризик-менеджменту на втизняних пiдпри-емствах.

Ризики юнували завжди, проте датою народження ризик-менеджменту як системного шдходу i нового управлiнського рiшення формально можна вважати середину XX ст. У 1955 р. професор страхування У. Снайдер уперше запропонував термш «ризик-менеджмент», а Р. Галлахер у 1956 р. уперше описав професда ризик-менеджера. 1з цього часу почалося узагальнення i активний аналiз ушх знань про ризики, почалося формування ново! управлшсько! науки [1].

Незважаючи на те що питання ризику вивчаеться вже протягом досить значного промiжку часу, серед науковцiв i дос немае едино! думки щодо визначення ризику.

Одним iз найпоширенiших визначень ризику е можливють небезпеки, невдачi та понесення втрат. В економiчнiй лiтературi найчастiше зустрiчаються такi трактування ризику:

комбiнацiя ймовiрностi подi! та !! наслiдкiв [8];

ймовiрнiсть тдприемства зазнати збит-кiв у результат здiйснення пiдприемницько! дiяльностi [9, 32];

дiяльнiсть, пов'язана з подоланням невизначеносп в ситуацi! неминучого вибору, у процес якого е можливiсть яюсно i кiлькiсно оцiнити ймовiрнiсть досягнення передбаченого результату, невдачi, вiдхилення вщ мети [3, 7];

ймовiрнiсть втрати тдприемством частини сво!х ресурсiв, недоодержання доходiв чи появи додаткових витрат у результатi здiйснення певно! виробничо! i фiнансово! дiяльностi [7, 8];

об'ективно-суб'ективна категорiя, що пов'язана з подоланням невизначеносп, випадковостi, конфлiктностi в ситуаци

© Якось 1рина Сергивна - студент.

Запор1зька державна 1нженерна академ1я.

TSSN 1562-109Х

неминучого вибору i яка вiдображаe стушнь досягнення суб'ектом очiкуваного результату [6, 22].

Досить часто топ-менеджери багатьох шдприемств не розумдать або не зовшм точно уявляють сутнiсть поняття ризику, а отже, i неправильно тлумачать цш та завдання, яю мае вирiшувати ризик-менеджмент на шдприемствь

По-перше, призначення ризик-менедж-менту - виявляти можливi ризики i попереджувати !х, а не займатися !х наслiдками. По-друге, ризик-менеджмент являе собою сукупшсть методологiй i процешв, використання яких е важливим саме для досягнення стратепчних цiлей оргашзаци, але не для визначення стратеги розвитку [1].

Ризик-менеджмент - центральна частина стратепчного управлшня органiзацiею. Це процес, слiдуючи якому органiзацiя системно анатзуе ризики кожного виду дiяльностi з метою максимально! ефективностi кожного кроку ^ вiдповiдно, вше! дiяльностi пiдприемства загалом.

Задача ризик-менеджменту - це щен-тифiкацiя ризикiв та управлшня ними. Це означае виявлення вшх потенцiйних «негативних» i «позитивних» факторiв, що впливають на органiзацiю, що збшьшуе iмовiрнiсть успiху i мiнiмiзуе iмовiрнiсть вiдхилення та невизначеностi в досягненш поставлених цiлей.

Ризик-менеджмент мае являти собою постiйний процес, який аналiзуе розвиток пiдприемства в рус^ а саме минуле, тепершне та майбутне пiдприемства в цшому. Вiн мае бути iнтегрований у загальну культуру оргашзаци, прийнятий i схвалений керiвництвом, а потiм донесений до кожного сшвроб^ника оргашзаци як загальна програма розвитку з встановленням конкретних завдань на мiсцях. Ризик-менеджмент як едина система управлшня ризиками мае мютити програму контролю за виконанням установлених завдань, оцшку ефективностi заходiв, що проводяться, а також систему заохочення на вшх рiвнях оргашзаци [8].

В iдеалi для функцiонування ризик-менеджменту мае юнувати орган управлш-ня ризиками з певними функцюнальними обов'язками та необхвдними матерiальними, фiнансовими, трудовими, шформацшними

ресурсами. На пiдприемствi мае бути створено спещальний структурний пiдроздiл - вщдш управлiння ризиками на чолi з ризик-менеджером (на малих тдприемствах обов'язки ризик-менеджера може виконувати фiнансовий менеджер). Бiльшiсть великих захщних фiрм мають у штатi спещального менеджера з ризику, який подшяе вiдповiдальнiсть за ризикованi рiшення з шшими менеджерами компани (маркетолог, менеджер iз персоналу, iнженер iз техшки безпеки). Вiн належить до перших помiчникiв вищого керiвництва. Ризик-менеджер поряд iз вiдповiдними спецiалiстами бере участь у прийнятп ризикових ршень та шукае способи уникнення небажаних ризиюв [4]. Функцiями ризик-менеджера е:

розробка загально! програми управлiння ризиками i загальних положень стратеги шдприемства з питань управлiння ризиками;

реалiзацiя програми управлiння ризиками на стратепчному й оперативному рiвнях;

пiдвищення рiвня обiзнаностi з питань управлiння ризиками серед пращвниюв пiдприемства;

розробка внутршньо! системи управлiння ризиками й оргашзацшно! структури;

монiторинг ефективностi реалiзацil програми управлшня ризиками i внесення вщповщних змiн;

координацiя взаемодп рiзноманiтних структурних шдроздшв пiдприемства;

розробка програм зниження позапланових втрат i заходiв iз пiдтримки безперервностi бiзнес-процесiв;

складання звтв для керiвництва та зовнiшнiх контрагент [8].

Проте не слiд забувати, що ризик-менеджер особисто не приймае управлшських рiшень; його завдання -шдтримка керiвництва у прийнятп обгрунтованих рiшень i оперативний контроль за ризиками.

Управлшня ризиками охоплюе комплекс заходiв, спрямованих на пiдвищення результативностi дiяльностi пiдприемства та мiнiмiзацiю (чи майже повне усунення) можливих збиткiв у процес здiйснення тих або шших операцiй. Узагаль-нена схема процесу управлiння ризиками подана на рисунку.

На першому еташ ризик-менеджменту доцiльним е оцшка господарсько! ситуаци та виявлення вше! сукупностi ризикiв, !х джерел, об'екНв. Спочатку визначають

найбiльш iмовiрнi й небезпечнi ризики та поступово переходять до найменш iмовiрних, формуючи портфель iдентифiкованих ризикiв. Це_

Ощнювання господарсько! ситуацi! на пiдприемствi та виявлення ризикiв

I

Аналiз ризикiв

I

I

Яысний аналiз

Кiлькiсний аналiз

iдентифiкацiя всiх можли-вих на пiдприемствi ризикiв;

установлення потенцiйних зон ризику;

виявлення джерел та причин ризику;

визначення практично! ви-годи та ймовiрних негативних насладив, яы можуть мати мiсце тд час реалiзацi! ри-зикового ршення

визначення ймовiрнос-тi появи ризикових подш та !х наслiдкiв;

кшькюне оцiнювання ступеня ризику;

встановлення допустимого для конкретно! ситуаци рiвня ризику

Регулювання ступеня ризику

Вибiр напрямiв та методiв регулювання

|->1

Реалiзацiя обраних методiв

Т

Оцiнювання результатiв та !х коригування

Контроль за процесом управлшня ризиками

Рисунок. Процес управлгння ризиками тдприемницьког дгяльностг на тдприемствг

дуже складний процес, де необхвдт висока квалiфiкацiя, добрi знання особливостей еко-номiчних, технологiчних, технiчних та оргаш-зацiйних процесiв. Виявлення може здшснюватися через застосування комплексу формальних i неформальних пiдходiв, методiв, заснованих на використаннi суб'ективно! чи об'ективно! iнформацi!. Наявно! iнформацi! мае бути достатньо для прийняття адекватних ршень на всiх етапах ризик-менеджменту.

Аналiз рiвня пiдприемницького ризику - найвiдповiдальнiший i методично складний етап процесу управлшня, вщ якостi проведення якого залежить ефектившсть ризик-менеджменту взагалi. Вiн передбачае кшьюсну та якiсну оцiнки ризику [4]. Проводячи оцшку ризику важливо шдтримувати баланс мiж точнiстю прогнозу i складнiстю розрахункiв. Звичайно, що

кiлькiснiй оцiнцi ризикiв надаеться перевага в результат !! бiльшо! шформативноси, проте деякi ризики, в основному операцшного характеру, досить важко кшьюсно оцiнити, i не завжди доцшьно проводити !х кiлькiсну оцiнку [2].

Оскшьки управлiння ризиками е частиною практичного менеджменту, воно потребуе постшного оцiнювання та переоцiнювання як власне допустимого рiвня ризикiв для даного тдприемства, так i прийнятих рiшень, у зв'язку з постшно мiнливими внутрiшнiми та зовнiшнiми чинниками, що впливають на його дiяльнiсть.

Пiсля iдентифiкацi! та оцiнки ризику необхщно переходити до етапу регулювання ступеня ризику (управлшня ризиком), який охоплюе двi стадп:

B^ip методiв управлiння ризиком (з оцшюванням ïx поpiвняльноï ефективностi на 0CH0Bi piзноманiтниx кpитеpiïв);

безпосеpеднiй вплив на стутнь pизикiв через pеалiзацiю обраних методiв оптимiзацiï ризику [4].

Пюля визначення методу упpавлiння ризиком власники ризиюв розробляють контpольнi процедури, спрямоваш на те, щоб сигналiзувати про наближення pизиковоï по-дiï та pеалiзовувати обраний спосiб управлш-ня. Дуже важливою в системi управлшня ризиками е подальша оцiнка ефективносп за-xодiв, направлених на боротьбу з ризиками [2].

На еташ оцiнювання pезультатiв та ïx коригування вщбуваеться визначення на основi системи показниюв pезультативностi ступеня нейтpалiзацiï можливих втрат, економiчностi та доцiльностi заxодiв (спiввiдношення витрат на регулювання ступеня ризику до pозмipу можливих збитюв), величини сукупного ризику господарсько1' дiяльностi пiдпpиемства з урахуванням проведених заxодiв щодо його оптимiзацiï. Прийняття та pеалiзацiя piшень про регулювання ступеня ризику потребуе також розробки та виконання процедур контролю за процесом ризик-менеджменту.

Невiд'емним етапом роботи ризик-менеджменту мае стати оргашзащя заxодiв щодо виконання намiченоï програми дш з упpавлiння ризиками - визначення вцщв заxодiв, обсягiв i джерел ix фiнансування, конкретних виконавцiв та стpокiв виконання. У пpоцесi управлшня ризиками господарсько].' дiяльностi мае також здшснювати контроль за ходом виконання дш iз ризик-менеджменту.

Обов'язковою умовою дiевоï системи ризик-менеджменту е дотримання певних пpинципiв, основнi з яких такi:

усвiдомлення прийняття ризиюв; особиста вiдповiдальнiсть кожного учасника ризик-менеджменту; колепальшсть i демократизм у груш спещатспв, що займаються проблемами ризику;

коректне формулювання мети упpавлiння ризиками та можливють впливу на тi характеристики ризиюв, якi сприяють досягненню мети;

об'ективнiсть, достовipнiсть, повнота й надiйнiсть iнфоpмацiï;

охоплення упpавлiння ризиком усix горизонтальних i вертикальних iеpаpxiчниx piвнiв пiдпpиемства, оргашчний зв'язок усix

упpавлiнськиx елементiв шдприемницького ризику (системний пiдxiд);

незалежнiсть управлшня окремими ризиками;

зютавлешсть piвня pизикiв, що приймаються, з piвнем доxiдностi тдприемства та його фшансовими можливостями;

мiнiмiзацiя спектра можливих ризиюв та ступiнь ïx впливу;

швидка pеакцiя суб'екта

господарювання на внутpiшнi та зовнiшнi змши, якi виявляються в pеалiзацiï ризику;

урахування фактора часу в управлшш ризиками;

мiнiмiзацiя витрат на оpганiзацiю та здшснення ризик-менеджменту;

iнновацiйний пiдxiд до управлшня ризиками.

Таким чином, управлшня

господарськими ризиками спрямоване на щентифшащю, аналiз, регулювання всix видiв ризику тдприемства, що мають мiсце в його операцшнш, фiнансовiй та стратепчнш дiяльностi. Кiнцевою метою ризик-менеджменту виступае цшьова функцiя пiдпpиемництва, яка полягае в отриманш найбiльшого прибутку за оптимального для суб'екта господарювання, piвня ризику [4].

Грамотно побудована система управлшня ризиками дозволяе тдприемству до-сягти таких результат:

пiдвищити кеpованiсть бiзнесу; скоротити можливе шахрайство; полiпшити якiсть упpавлiнськиx pi-шень, що приймаються;

пiдвищити ефектившсть

прогнозування, у тому числi шляхом накопичення iнфоpмацiйноï бази за юнуючими ризиками;

надати пpацiвникам пiдпpиемства на-бip зpозумiлиx критерив для оцшки можливих pизикiв;

виступити iнстpументом мотиваци персоналу тощо.

Кpiм того, iнтегpоване управлшня ризиками iз самого початку функщонування забезпечуе позитивний зовнiшнiй ефект, сама лише присутшсть системи пiдвищуе привабливють i пpозоpiсть пiдпpиемства для акцiонеpiв, впливае на кредитний рейтинг, демонструе вщповщшсть упpавлiння пiдпpи-емством кращим сучасним тенденцiям.

Зрештою, основна перевага впровадження системи упpавлiння ризиками

- це шдвищення конкурентоспроможност та кашт^заци пiдприeмства. Таким чином, зацiкавленiсть у ризик-менеджмеш! невипад-кова, адже це нова «фiлософiя» управлiння, яка приносить неймовiрнi результати у випадку ïï грамотного упровадження [2].

Про ефектившсть упровадження комплексноï системи управлiння ризиками на mдприемствi вказують такi ключовi фак-тори:

iнтеграцiя оцiнки ризиюв у стратегiчнi й оперативнi процеси. Оскiльки процес управлiння ризиками стае невщ'емною частиною оперативного управлiння, менеджери стають обачнiшими, приймаючи управлiнськi ршення;

упровадження ефективнiшоï анал^ич-ноï техшки та технiки раннього попередження. Виявлення ризиюв на рiвнi бiзнес-процесiв приводить до прийняття бiльш зважених управлшських рiшень;

полiпшення у вимiрюваннi та мошто-рингу конкретних ризикiв. Пщготовка звiтiв про ключовi ризики дозволить обмшюватися знаннями за рiзними аспектами системи управлшня ризиками;

зменшення кшькосп негативних подiй порiвняно з середшм показником по гагузi;

зниження витрат на залучення капiталу та збшьшення вартостi акцiй [10].

Брак же ефективно1' структури управлiння ризиками може призвести до невтiшних наслiдкiв, що наочно демонструють банкрутства таких компанш, як Global Crossing, WorldCom та Adelphia Communications. Саме тому на початку ХХ1 ст. регулюючi органи рiзних краш розробили ряд закошв та положень, обов'язкових для учасниюв ринку цiнних паперiв:

закон Сарбейнса-Ок^ (США, 2002 р.). Сутнiсть закону полягае в тому, що шдпри-емства зобов 'язаш протоколювати вс сво1' бiзнес-процеси й оперативну дiяльнiсть у подробицях;

стандарт ERM COSO (США, 2004 р.), розроблений Комтетом спонсорських органiзацiй комiсiï Тредуея та PWC;

стандарт FERMA (Свросоюз, 2004 р.), створений 1нститутом ризик-менеджменту (IRM) i Асоцiацiею ризик-менеджменту та страхування (AIRMIC), тощо.

Стандарти ERM COSO та FERMA мало чим вiдрiзняються один вщ одного: перший бiльшою мiрою являе собою варiант

штегрованого пiдходу з бшьшим нахилом у теорiю, а останнш - скорiше опис процесу, як мае працювати система в конкретнш компанп. Таким чином, св^ова економiчна наука, яка протягом багатьох десятирiч зай-маеться проблематикою ризик-менеджменту, не лише приклала багато зусиль для дослщ-ження його рiзноманiнтних аспектiв, але й довела сво! рекомендацii до стану практичного впровадження [5].

Головна проблема керiвництва полягае не стiльки у виборi базових стандартiв, скiльки в ix адаптацii пiд специфiку господарсько! дiяльностi.

Висновки. Беззаперечною умовою ефек-тивно! дiяльностi суб'екта господарювання мае стати формування системи ризик-мене-джменту на шдприемствь У зарубiжниx кра!нах менеджмент ризикiв господарювання вже давно став невщ'емною складовою системи управлшня шдприемством у цiлому. Адже грунтовний аналiз, проведення iдентифiкацii, оцiнки та подальшого коригування ступеня ризику необхщш для прийняття стратегiчниx, iнновацiйниx, швестицшних рiшень; прогнозування кон' юнктури ринку, маркетингових дослiджень тощо.

Ризик-менеджмент - це серйозний управлшський шструмент, що дозволяе вчасно виявляти i попереджувати прояви та масштабнiсть можливих ризикiв. До того ж вс процедури системи управлiння ризиками повинш мати циклiчний характер, якщо суб'ект господарювання хоче досягти позитивного результату вщу системи ризик-менеджменту на шдприемствь

Л^ература

1. Баринов М. Риск-менеджмент: средство борьбы с неопределенностью. - www.risk-manage.ru.

2. Винокурова Е. Риск-менеджмент: инновации в управлении // Connect. - 2007. -№ 4.

3. Донець Л.1. Економiчнi ризики та методи !х вимiрювання: Навч. пошб. - К.: Центр навч. лгт., 2006. - 312 с.

4. Клименко С.М., Дуброва О.С. Об-грунтування господарських ршень та оцшка ризиюв: Навч. поаб. - К.: КНЕУ, 2005. - 252 с.

5. Кравченко В.А. Стан управлшня тд-приемницькими ризиками: украшська спе-

цифша // Проблеми системного тдходу в економщь - 2007. - № 3.

6. Лук'янова В.В., Головач Т.В. Економiчний ризик: Навч. roci6. - К.: Академвидав, 2007. - 464 с.

7. Машина Н.1. Економiчний ризик та методи його вимiрювання: Навч. roci6. - К.: Центр навч. лгг, 2003. - 188 с.

8. Стандарты управления рисками FERMA. - www.ferma-asso.org.

9. Устенко О.Л. Теория экономического риска: Моногр. - К.: МАУП, 1997. - 164 с.

10. Шемякина Т. ERM: модно или полезно? // Риск-менеджмент. - 2007. - № 910.