CC BY
1410. П.В. Яньшин Введение в психо семантику цвета / Петр Всеволодович Яньшин: [уч. пособ]. — Самара: Изд-во Сам.ГПУ, 2001. — 189 с. — [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://colormind.narod.ru
11. Синельников В. В. Таинственная сила слова. Формула любви. Как слова воздействуют на нашу жизнь / Валерий Владимирович Синельников. - М.: Центрполиграф, 2006. - 255 с.
fl^epena inrocrpaTMBHoro MaTepiany:
1. Petit Ours Brun découvre la ferme
2. Petit Ours Brun part à l'avanture
3. Petit Ours Brun va dormir chez son cousin
4. Petit Ours Brun joue à la dinette
5. Petit Ours Brun fait des crêpes
6. Petit Ours Brun a un secret
7. Petit Ours Brun aime trop les bonbons
8. Petit Ours Brun prend son bain
В1ДТВОРЕННЯ СУРЖИКОВИХ ЕЛЕМЕНТ1В ПРОЗИ Ю.АНДРУХОВИЧА У ПЕРЕКЛАДАХ АНГЛ1ЙСЬКОЮ ТА ПОЛЬСЬКОЮ МОВАМИ
Нечипоренко Мирослава Юривна
асистент кафедри теоргг та практики перекладу
з англшсько'г мови 1нститут фшологгг
Кигвський нацюнальний ушверситет iменi Тараса Шевченка
REPRODUCTION OF SURZHYK UNITS OF YURI ANDRUKVOVYCH PROSE WRITINGS IN THE ENGLISH AND POLISH TRANSLATIONS
M. Yu. Nechyporenko, assistant of the chair of theory and practice of translation from the English language, Institute of Philology, Taras Shevchenko National University of Kyiv
АНОТАЦ1Я
У статтi порушуеться проблема можливостi вiдтворення у перекладi суржику на прикладi суржикових одиниць прозових творiв найбшьш перекладуваного шоземними мовами сучасного украгнського письменника, Юрiя Андруховича. До^джуються тдходи до вiдображення цих етноспецифших елементiв, обрат англомовними та польськомовними пе-рекладачами. Висвтлюються особливостi та вiдмiнностi у тдходах, котрих дотримуються перекладачi.
ABSTRACT
The study investigates the possibilities of rendering surzhyk through the example of the surzhyk units found in the texts of the most extensively translated into foreign languages modern Ukrainian writer, Yuri Andrukhovych. It covers the approaches to the culture-specific elements chosen by the Anglophone and Polish translators of Andrukhovych prose writings. The focus is set on the peculiarities and differences in these approaches.
Ключовi слова: суржик, художнш переклад, авторський стиль, постмодершзм, етноспецифiчна одиниця.
Key words: surzhyk, literary translation, individual style of a writer, postmodernism, culture-specific unit.
Укра'нський постмодершзм всшяко експериментуе з мовою, мобШзуючи ресурси, що нарощувалися у нш впродовж столггь. Лггературознавщ неодноразово вказу-вали на перебування творiв, особливо роману «Рекреацп», Ю. Андруховича «в складному дiалозi з травестованою «Еневдою»» [16, с. 248] Котляревського, зокрема, що сто-суеться мови. Н. Зборовська, наприклад, пише: «Бубаб^ти вперше лиературно осмислюють котляревщину, вибираю-чи 11 як традищю мови, свггосприймання, героя, як еди-ний текст, що не пародшеться, бо оргашчно входить в су-часний контекст» [14, с. 78]. А О. Гнатюк з того ж приводу зауважуе: «Знаменно, що Андрухович такою мiрою вико-ристав постат та образи «Еневди» Котляревського, твору, який прийнято вважати початком новггаього перюду в украшськш лиератур^ мiж шшим, з огляду на послвдовне вживання розмовно!' народно!', не книжно!' мови. Травестая Котляревського знаменито використовуе зикнення мiж народною мовою та постатями з Олiмпу. Стратепя Андруховича ждобна» [9, с. 18]. У четвертш, п'ятш та шостш частинах «Еневди» наявш, зокрема, латинсько-украшсь-ю макарошзми, котрi у творах Андруховича ввдлунюють росшсько-украшським суржиком.
Здшснивши аналiз останшх дослвджень i публжацш про суржик, можна твердити наступне: у лггературознав-
чому аспекта це явище розглядали таю дослвдники як П. Бшоус, Н. Дзюбишина-Мельник, Т. Гундорова, Л. Масенко, М. Рябчук та ш.; у рiчищi вггчизняного мовознавства його вивчала значна кшьюсть вчених, серед яких В. Дончик, Т. Кузнецова, Л. Масенко, Т. Свердан, О. Пономарiв, О. Сербенська, Л. Радик, В. Радчук, О. Руда. У контекста пе-рекладознавства фактично не ^нуе розввдок про суржик. Чи не единим ввдомим нам прикладом, е стаття В. Радчука «Суржик як недопереклад», яка торкаеться проблеми вар-варизмiв у доробках перекладачiв з англшсько!' украшсь-кою (або ж, у ширшому розумшш, - будь яко!' пари мов, мiж якими здшснюеться переклад). Можна припустити, що ввдсутшсть дослвджень з цього питання у перекладо-знавчш наущ, пов'язана з тим, що суржик (принаймш, усввдомлено) не використовуеться у текстах будь-яко!' з фахових мов, а отже не ^нуе потреби його перекладати i теоретично осмислювати те, як це зробити максимально адекватно. бдину писемну царину, в якш суржик може вшьно побутувати, становить художня лггература. Украш-ська ж художня лггература перекладаеться за кордоном настшьки спорадично i нечасто, що напрямок художньо-го перекладу з украшсько!' мови шоземними в цшому за-лишаеться на сьогодшшнш день мало розробленим у на-уковому плаш. А якщо сюди додати ще й те, що суржик
вщносно не поширене явище у вггчизнянш лиератур^ не дивно, що вiн досi не звертав на себе пильно! уваги дослщ-ниюв-перекладознавщв i становить проблему, що потре-буе всебiчного вивчення.
Частиною загально! проблеми вивчення суржика у пе-рекладознавчому вимiрi е дослiдження його як етноспец-ифiчноi риси тексту, що являе собою важливий елемент цШсно! мовно! тканини твору i авторського стилю вщ-повiдного письменника.
Мета ще! розвiдки полягае у з'ясуванш пiдходiв до вiдтворення суржикових одиниць творiв Ю. Андрухови-ча «Рекреацп» та «Московiада» в англомовних та поль-ськомовних перекладах ромашв, встановленнi рiвня по-слiдовностi перекладачiв у реалiзацil обраних пiдходiв, визначення вщмшностей та особливостей кожного з них з огляду на контекст цшьових культур.
Використання такого вияву ^рово! лшгв^тично! по-ведiнки як суржик е одшею iз прикметних у етноспецифiч-ному планi рис творiв Ю. Андруховича. Порушення мовно! норми покликане у творах Ю. Андруховича служити реалiзацil завдання вiрогiдного змалювання дiйсностi, зо-крема того и фрагменту, що стосуеться актуально! мовно! ситуацii в Украшь Передусiм же гетероглосiя у письменника е чи не найважлившим засобом з^тавлення та про-тиставлення геро!в. Дуже чiтко i послщовно вiн надiляе рiзнi категорii персонажiв рiзними видами мовлення, котрi можна умовно визначити як груповi щюлекти.
В. Радчук, привертаючи увагу до проблеми двоетшч-ностi, пов'язано! з поширенням суржику, називае остан-нш «вiчно перехщна мiшанка - супутниця етшчно! мар-гiналiзацii» [17, с. 42]. Суржикомовш геро! Андруховича не переймаються питаннями етнiчного самовизначення, однак визначення ними свое! життево! позицп майже завжди розташовуе !х на одному з суспшьних маргiнесiв. Суржик у Андруховича - найчастше ознака належност персонажа, що ним розмовляе, до одше! з маргiнальних суспшьних груп, у певну взаемодш то з одшею, то з шшою з котрих за сюжетом вступае протагошст (протагошсти). В окремих випадках, коли персонажа-суржикомовця не можна однозначно зарахувати до маргiналiв, суржик з його вуст з огляду на те, що у реальному жига цим рiз-новидом розмовного мовлення послуговуються мало освiченi прошарки населення, слщ сприймати в найбшьш узагальненому розумшш мовного явища, що «для автора е синошмом примiтивности» [10, с. 330]. Суржикомов-нi дiйовi особи у творах письменника завжди прямо чи опосередковано опонують центральному героевi (героям) i нiколи не вирiзняються анi розумом, анi моральними чеснотами. Така авторська установка створюе вщносно кожного наступного героя-суржикомовця у читацькому уявленнi стереотип, згiдно з яким цей герой за браком осо-бливих якостей мае з'явитися у тексл лише задля коротко! сутички (часто у прямому смисл^ з персонажем першого плану - завщомо е героем другорядним, котрий ^тотно не вплине на розвиток ди.
Вкладаючи в уста дшових осiб певно! категорп суржик, Андрухович не тшьки майстерно витворюе доскона-лу iлюзiю дiйсностi, але й художньо доводить i закршлюе незаперечний зв'язок мiж мовою людини та !! внутрiшнiм
свгтом, на котрий вказують лiнгвiсти: «Сьогоднi слово суржик (курсив авторки висловлювання - М. Н.) почали вживати i в ширшому розумiннi - як назву здеградова-ного, убогого духовного свгту людини... Скалiчена мова отуплюе людину, зводить !! мислення до примйива. Адже мова виражае не тшьки думку. Слово стимулюе свщом^ть, пiдпорядковуе !! собi, формуе» [19, с. 6-7]. Поведшка сур-жикомовних геро!в Андруховича е блискучою лгтератур-ною iлюстрацiею до тверджень учених «про «суржикову картину свиу» суржикомовного шдиввда, певну структу-ровану модель внутршнього духовного Я, яка зумовлюе вiдповiдну модель реального простору, що структуруеться за образом i подобою внутрiшнього» [18, с. 40].
З огляду на описану вище важлив^ть i чисельнiсть функцiй, котрi виконуе суржик у творах Ю. Андруховича, пошуки адекватних шляхiв його вщображення у перекладах видаються вже не просто пошуками ввдповщних способiв репрезентацi! нацiонального колориту, але пошуками адекватних засобiв вщтворення складного со-цiолiнгвiстичного пiдfрунтя оригшальних текстiв.
Приклади застосування автором суржика покликаш створити i охарактеризувати «вгадуваний, називний тип» [11, с. 69] героя. У ромаш «Рекреацi!» суржиком послугову-ються повiя Марта (прикметно, що у творах Андруховича суржик - типова ознака представниць ще! "професп", при-гадаймо собi Лiлю й Марлену iз "Дванадцяти обручiв"), у котро! ночуе Мартофляк, та наркоман, якого по дорозi до готелю зустрiчають дружина Мартофляка, Марта, i Хом-ський.
Зiставивши вiдрiзки внутрiшнього монологу Марти, позначеш суржиком, та варiанти !хнього перекладу, запро-понованi М. Павлишиним та О. Гнатюк, таю, як, примiром уривок маеш отут одiяло i подушку, стели собi на пiдлозi, а менi вже надо!ло, заколебали ви мене ва, вгомонiться нaрештi, скоро третя ноч^ а ви тут розверещалися, як не-дорiзaнi, в мене люди ввддихають, один поет iзвесний, я зайшла в кiмнaту до себе, бородатий уже спав на мойому лiжку, одггий [1, с. 87]/ here's a blanket and a pillow, bed down on the floor, I've had enough, I'm sick of all of you, why don't you all shut up at last, it's nearly three and you're squealing like stuck pigs, I've got people resting here, one of them is a famous poet, I went into my room, the bearded guy was already asleep on my bed, he was dressed as before [2, с. 88]/ masz tu koc i poduszk^, posciel se na podlodze, dose juz, mam tego powyzej uszu, uspokojcie si§ w koncu, trzecia godzina prawie, a wy si§ wydzieracie, jakby was kto ze skory obdzieral, tu ludziska odpoczywaj^, jeden znany poeta, weszlam do siebie do pokoju, brodacz juz spal na moim lozku, lak przedtem, ubrany [3, с. 68] помiчaемо, що суржиковi елементи першотвору не знайш-ли у перекладах вщображення, тим часом як поряд iз дia-лектизмами, сленговими, лайливими словами i т. i. суржик у Андруховича виступае одшею з характеристичних деталей мовлення персонaжiв. У перекладознавчш лiтерaтурi ввдзначаеться важлив^ть ролi таких деталей i вщтворення !х у переклaдi для досягнення комушкативно! е^ва-лентноста цшого. Деталь у мовленнi персонaжiв, доводять вченi, «виконуе низку ктотних функцiй:
- дозволяе пiдключити читача до сшвтворчосл в оцiнцi литературного героя,
- сощально характеризуе i художньо iндивiдуалiзуe його образ,
слугуе знаком-репрезентантом свого ноая та ш-формацп про нього, реалiзовуючи категорiю ретроспек-ци» [7, с. 135],
тому втрата ii у перекладi означатиме втрату iстотного складника художнього твору.
Надiляючи калiченою мовою повш Марту, Андрухо-вич послуговуеться принципом практично! транскрипцii при вживленш росiйських слiв до мовного середовища тексту (касету, стидно, iзвесний, цвети, квартару, похожий), подекуди супутньо характерним для суржика чином перекручуючи вимову (полотенцем, заколебали, конфе-ти, получила, вопше) або створюючи химерш мутацii на морфологiчному рiвнi (одiяло, надо'ло, вiддихають, мой-ому, одиий, непонятне, послiдня, Микола Кондратович). Фонетико-морфолопчних особливостей суржику не ввдо-бражае жоден iз перекладiв, але коли, ввдтворюючи мовну партiю повii, М. Павлишин не вiдбивае неунормованого характеру мовлення персонажу взагал^ О. Гнатюк робить певнi спроби надати ввдповвдному фрагментовi свого варiанту перекладу просторiчного забарвлення методом компенсацii. З щею метою вона використовуе форму зво-ротного займенника se, яку можна охарактеризувати як недбалу заметь граматично правильно! sobie: posciel se na podlodze... [3, с. 68], idz se poszukaj mlodej... [3, с. 69], а також морфолопчне зрощення zem замiсть сполучення самостiйноi i служб ов о! частин мови ze jestem: "a co, nie wierzylas, zem poeta" [3, с. 69], що у сучаснш Польщi е рад-ше формою говiрковою, а у художньому творi вкаже на те, що геро'ня послуговуеться нелiтературною мовою.
1накше пiдходять перекладачi до ввдтворення суржику, що злiтае у «Рекреащях» з уст наркомана. Доброю шюстра-цiею цього буде наступний приклад:
- А ти! - крикнув наркоман. - Ти, старий! Ти вдар мене от сюда. - Вш показав на груди. - Вдар. Поняв, ти, казьол?! [1, с. 105]
"And you!" shouted the junkie, "you, old man! Hit me right here." He pointed to his chest. "Hit me. Do you understand, you old goat?" [2, с. 107]
- Ty! - krzykn^l narkoman. - Ty, stary! Uderz mnie tu. -Wskazal na piersi. - Uderz. Ponial, ty, kaziol**?[3, с. 86]
У англшському перекладi ввдсутня усяка мовна пбри-дизащя, проте помггне бажання перекладача розфор-малiзувати текст. З щею метою вш використовуе сленгове слово "junkie", заметь книжного "drug addict", перекладаю-чи оригшальне "наркоман", котре в украшськш мовi зву-чить щлком офщшно. Завдяки такому, у незвичний споаб застосованому, прийому компенсаций перекладач створюе лшгастичну ситуащю, де одне стилктично марковане слово покликане викликати той самий ефект, що й у текста першотвору суржик. Мова персонажа в англшському варiантi перекладу мае достатнш рiвень розмовноста, щоб читач повiрив, що перед ним справдi людина не найвища за суспшьним становищем. Дещо дивним е, однак, викори-стання М. Павлишиним питомо слов'янсько! образностi при ввдтворенш вульгаризму "казьол", котрий маемо в текста оригшалу. "Казьол" у нього перетворюеться на "old goat", тим часом як мовна сввдом^ть англомовного чита-
ча не сприймае такий еттет як лайку, тим паче настшьки частотну i звичну, якою вона е для людини, штегровано! в росшську мовну дiйснiсть. З огляду на це в перекладi ан-глiйською мовою варто було б використати один iз легко розтзнаваних англофоном вульгаризмiв, близьких за зна-ченням до цього росшського.
У польському перекладi використано шшу стратегiю: тут фраза "Поняв, ти, казьол?!" ввдтворюеться перекла-дачкою за допомогою практичноi транскрипцii, а внизу сторшки додаеться виноска-переклад "**Jasne, ty pedale?". Слiд зауважити, що О. Гнатюк обирае пвдхвд, котрим теоретики перекладу, зокрема Влахов i Флорш, радять ко-ристуватися при перекладi iншомовних вкраплень. Пере-кладачка у цьому випадку ращонально враховуе обидва ймовiрнi варiанти: розумiння i не розумiння росiйськоi мови рiзними представниками цiльовоi аудиторii. Однак шшу фразу наркомана: "Ти вдар мене от сюда", що теж мае в собi ознаки суржика, О. Гнатюк перекладае без ураху-вання ii особливостей. Виходить, що в перекладi актуаль зуються лише певш вiдрiзки тексту, а точнiше всього 40 % фраз наркомана, де у першотворi був суржик. Непослвдов-но ввдтворено перекладачкою також суржикову лексему поняв [1, с. 105, 106, 107] у двох випадках за допомогою практичноi транскрипцп як ponial [3, с. 86, 88] i в одному випадку за допомогою перекладу як zrozumiales [3, с. 87].
У мовленш шчного наркомана до росшсько-украшсь-кого суржику домшуються ще й англшсью слова, запи-саними автором у першотворi за допомогою практичноi транскрипцii. Розгляньмо два подаш нижче приклади, аби порiвняти стратегii, застосованi перекладачами у двох з^тавлюваних випадках.
1. - Старий, ти крейзь [1, с. 105]
"Old man, you're crazy". He said "crazy" in English. [2, с. 106]
- Stary, jestes crazy. [3, с. 86]
2. - Що не треба? - спитав наркоман. - Що не треба? Ти крейзi вумен. Ти не туда йдьош...[1, с. 105]
"What do you mean, 'don't'?" asked the junkie. "What do you mean 'don't'? You're a crazy woman. You're going the wrong way..." [2, с. 107]
- Komu dac spokoj? - zapytal narkoman. - Komu? Jestes crazy woman. W kulki lecisz?.. [3, с. 86]
Як бачимо, до ввдтворення англомовних вкраплень в украшському текста перекладачi обирають рiзнi тдходи. Очевидно, що перекладачевi на англшську мову склад-тше зберегти цей колоритний штрих першотвору i зро-бити так, щоб вш не злився з рештою тексту. Тому, коли англомовне вкраплення зустрiчаеться в оригiналi вперше, М. Павлишин подае у своему варiантi перекладу, причо-му прямо поряд iз фразою, де його було вжито, а не внизу сторшки, невеличку примггку щодо вживання героем англщизму. Ця примика сприймаеться в англшському текста скорш як авторське зауваження, а не як пояснен-ня, зроблене перекладачем для цшьово! аудиторп. Дшсно, автори подекуди пояснюють прямо в текста оповщ, слова яко! iноземноi мови поруч iз рвдною використовують iхнi героi, а що одним iз засадничих принцитв постмодернiз-му е рiзноманiтнi форми пвдключення до гри з текстами, що найяскравше проявляеться в штертекстуальноста, то
хвд М. Павлишина видаеться цшком прийнятним. Схва-лення такого тдходу знаходимо також у Влахова i Флорь на, котрi пишуть, що "натяки на iншомовнiсть можна за необхвдноста комбiнувaти з поясненнями. Таю натяки на шшомовшсть з боку перекладача виявляться ще бiльш неввдворотними, якщо твiр перекладаеться мовою самого вкраплення...» [8, с. 337] Пояснювальна фраза не може вповш компенсувати втрату колориту, але здатна дати чи-тaчевi перекладу уявлення про мовну неоднорвдшсть пер-шотвору, щоправда вiдповiдну "нотатку" М. Павлишину, певно, слвд було зробити i перекладаючи фрагмент тексту, який ми позначили як приклад 2. У там, з того, що там, де можна було aктуaлiзувaти у переклaдi англшсью елементи першотвору, М. Павлишин здшснюе це, можна зробити висновок, що вш уважний до сгатстики Андруховича i дбае про те, щоб рiвень aдеквaтностi тексту перекладу тек-стовi оригiнaлу був якомога вищим.
Завдання О. Гнатюк у цьому випадку завдяки об'ек-тивнiй лiнгвiстичнiй дшсноста простiше, нiж завдання М. Павлишина. У своему вaрiaнтi перекладачка, однак, вщмо-вляеться нaслiдувaти принцип практично! транскрипцп, застосовано! до aнглiцизмiв у мовленш наркомана в ори-пналь У вiдповiдних мiсцях вона "перекладае" !х англш-ською i записуе ввдповщно до aнглiйського правопису. Ба-чимо, що хоч жодного разу !хш переклaдaцькi рiшення не були тотожними, пщхвд О. Гнатюк до вщтворення суржику у мовленнi геро!в «Рекреaцiй» е так само ситуативним, як i пiдхiд М. Павлишина. О. Гнатюк - перекладачка винахвд-лива, що знаходить досить своервдш шляхи розв'язання складних завдань. Вона так само мае гострий перекла-дацький зiр, що у цьому рaзi (при вщтворенш суржику) дозволило !й вiдпрaвити читaчевi свое! цiльово! aудиторi! сигнал також i про характеристичну деталь у мовленш повп Марти.
Трое геро!в, у чи!х мовленневих пaртiях присутнш суржик, е у ромaнi «Московiaдa». Це кишеньковий злодiй, «Циганський барон», що викрадае у Отто фон Ф. гама-нець, Руслан, що, падае з пожежно! драбини, повертаю-чись з «походу» за горшкою, та росiйський поет бжевтн, «котрий заходить у чужi юмнати не постукавши, бо вва-жае себе господарем на всьому просторi - вщ Карпат до Тихого Океану?» [4, с. 35] i не виходить iз пaртi!, бо вона вщае всiм, нaвiть повiями?
В англомовному переклaдi суржик у мовленш злодiя нейтрaлiзуеться, в той час як у польськомовному акту-aлiзуеться за допомогою транскрибування сумШ росшсь-ких i укра!нських отв латинкою та видiлення реплiк курсивом:
1. - Каюе грошi, каюе грошi, о чом шепчеш, синок? -залопотав вш. [4, с. 81]
"What money, what are you blabbering about, sonny?" he started mumbling. [6]
- Kakije hroszi, kakije hroszi, o czom ty szepczesz, synok? - wydyszal. [5, с. 118]
2. - Бо я здам ево в любую касу i грошi получу, - цишч-но пояснив барон. [4, с. 82]
"Because I can return it to a travel agency and get the money back," explained the baron cynically. [6]
- Bo ja zdam jewo w liubuju kasu i hroszi poluczu - odparl
cynicznie baron. [5, с. 119]
Осюльки гра 3i шрифтами цшком вщповвдае тверджен-ню про те, що «основн прикметн риси постмодершстсь-ких текстав маркован на фразовому рiвнi, де впадае в око» серед iншого «незвичайне друкарське оформлення речен-ня» [12, с. 453], обраний польським перекладачем споаб aктуaлiзaцiï позначених суржиком реплж злодiя у текстi перекладу видаеться прийнятним з функщонального по-гляду: як в оригшал^ так i у переклaдi реплiки aктуaлiзу-ються у прийнятому у нaуковiй лiтерaтурi розумiннi: «чи-тач «наштовхнувшись» у текста на яю-небудь згадки про певну ситуащю чи ïï детали про жести, пейзаж, вираз об-лич персонaжiв, подробицi iнтер'еру i т. i., починае чути, бачити, чути носом i сприймати дотиком звуки, фарби, запахи, тала i речЬ [13, с. 30]. Як читач оригшалу, так i чи-тач перекладу ввдчувае зикнення мовлення героя з унор-мованим вaрiaнтом авторського мовлення, а також проти-ставлення мовноï пaртiï «негативного» персонажа мовним партаям персонaжiв «позитивних», котрi перебувають у зв'язку прямо!' взаемозалежноста з незaсмiченою суржиком украшською мовою. Проте, оскiльки «якою б не була специфжа шрифтового видшення у текстах рiзних функ-щональних стилiв, змiнa шрифту у кожному конкретному випадку переслвдуе свою конкретну мету, розшифровка якоï вельми релевантна для адекватного сприйняття дано-го текстового фрагменту» [15, с. 143], саме лише шрифтове тдкреслення мовленневоï специфiчностi реплiк персонажа видаеться недостатшм для досягнення комунiкaтивноï адекватноста вiдповiдних фрaгментiв тексту першотвору i перекладу, бо значна частина чита^^ аудиторп, молоде поколiння полякiв, що в переважнш своïй бiльшостi не володiе росiйською мовою, здатне буде сприйняти лише екзотичний бж мовноï пaртiï персонажа, семантика ж ïï залишиться для неï вельми туманною, якщо не зовам недоступною. Якщо перекладач схилився до такого вaрiaнту рiшення вiдтворення суржику, варто було б подати переклад видшених у цшьовому текстi за допомогою шрифту фрагментав у примиках.
В. Чернецький не акцентуе реплж «Барона» у своïй версiï «Московiaди», однак це можна було б досить просто зробити за допомогою ввднайдення суржиковi функцiо-нального ввдповщника, котрим мiг би стати, наприклад, англомовний злодшський жаргон. Такий перекладацький хщ дозволив би охарактеризувати персонажа як представ-ника певноï соцiaльноï групи i донести негативний ощноч-ний заряд постaтi, що вступае в конфлжт з протaгонiстом, закодований у ïï мовленш, до читача перекладу, адже саме тдкреслено карикатурне, знущальне, пересмiшниць-ке мовлення цього персонажа чи не найбшьшою мiрою викликае вiдрaзу до нього у читача оригшалу, що перебу-вае на бощ головного героя.
Руслан позiрно не е персонажем негативним, адже коли вш гине, Отто фон Ф., датчик особистих якостей уах iн-ших персонaжiв, згадуе про нього не зi зл^тю чи роздра-туванням, а винятково iз жалем про безглуздо втрачене життя. Про Руслана ми знаемо надзвичайно небагато: за його словами, вш служив у десанта. I це все. Основною ж, центральною темою ешзоду, пов'язаного з ним, е спиртне. Вш постукав до Отто фон Ф. вже будучи напщпитку, роз-
мовляв Í3 ним винятково про горшку (навггь фраза, в якш bíh повiдомив про службу у вшську, служила винятково однiй MeTi: переконати господаря дозволити йому спу-ститися пожежною драбиною, що проходила коло вжна кiмнати головного героя, i податися на пошуки жадано!' випивки). Впродовж розвитку дй' в ромаш Отто фон Ф. сам вживае багато алкоголю, а тому Руслан е скорiшe ввдо-браженням, одновимiрним втiлeнням певно!' його сторо-ни, а не його антагошстом. Проте, коли Отто фон Ф. без-настанно розмiрковуе про кохання, патрютизм, родиннi зв'язки etc. та через сво!' переконання i принципи вскакуе у рiзнi халепи, i щ роздуми i пригоди тдтримують у ньому життя i устшно змагаються з алкогольним зацiпeнiнням, прагнення Руслана обмежеш лише горiлкою. Вона е його единою думкою. Саме одновимiрнiсть персонажа i стае врешта причиною його смерть Неоднозначшсть образу цього героя ввдбита автором у його мовнш парта!': мака-ронiзмiв у нiй дещо менше, шж у мовлeннi iнших дiйових оаб.
Томанек у своему варiантi перекладу дае лише одну вказiвку на те, що реплжи Руслана позначен суржиком. Вiн, як i у випадку з мовною партiею «Циганського Барона», транскрибуе звертання Камандiр, яке у пeршотворi зустрiчаеться чотири рази поспшь. Усiх iнших спотворе-них суржиком слiв вiн не передае:
1. - Не, ти не врубаешся, камандiр, пореш гарячку. У тебе коло вжна проходить пожежна драбина, поняв? Я полiзу, - вш показав руками i трохи ногами, як буде лiзти.
- Я в десанта служив, поняв? Я й to6í можу водяри принести. Заодно. [4, с. 20]
- Nie no, ty nic nie jarzysz, kamandir, bredzisz cos. Kolo twojego okna wisi drabina przeciwpozarowa, kapujesz? I ja zejd^ - pokazal r^kami i troch^ nogami, jak b^dzie schodzic.
- Sluzylem w desancie, kumasz? Tobie tez mog^ przyniesc. [5, с. 31]
2. - Я вже тут, камандiр, - поввдомив радiсно. - Вибач, що так довго. Уявляеш, навiть у таксопарку не було, Там сьогодш !'х рекет шуганув. Тодi я до Волод^ у Володi теж по нулях. Довелося взяти у в'етнамця за двадцять п'ять. Сука вузькоглаза! Убив би! Ну, та шчого, зараз юрнемо, Ваня... [4, с. 21]
- Juz jestem, kamandir - oswiadczyl radosnie. - Wybacz, ze tak dlugo. Wyobraz sobie, ze nawet w bazie nie bylo. Sploszyli ich tam dzisiaj reketierzy. No to ja do Wolodii, a u Wolodii tez ni cholery. Trzeba bylo brac od Wietnamczyka po dwadziescia pi^c. Skosnooki sukinsyn! Zabilbym! No, ale nic, zaraz sobie walniemy, Wania... [5, с. 33]
Слово kamandir, на нашу думку, як i слова подiбним чином актуалiзованi у мовленш «Барона», потребуе тлу-мачення у виносщ, шакше читачам, що не знають росшсь-ко!', нeзрозумiло буде, що Руслан звертаеться до Отто фон Ф. не лайкою, яка як вставне слово або словосполучення на письмi теж найчасташе видшяеться комами, а з трохи фамшьярною, але все ж повагою.
В англомовному варiантi перекладу спроби додатково актуалiзувати рeплiки Руслана (^м вiдтворeння розмов-них i сленгових елементав) не спостeрiгаеться:
- Не, ти не врубаешся, камандiр, пореш гарячку. У тебе коло вжна проходить пожежна драбина, поняв? Я жшзу,
- вш показав руками i трохи ногами, як буде лiзти. - Я в десанта служив, поняв? Я й тобi можу водяри принести. Заодно. [4, с. 20]
"Nah, you don't see it, boss, and talk bull. You have the fire escape going by your window, understand? I'll climb down," he showed with his arms, and also with his feet a little, how he'd climb. "I served in the marines, got it? I can bring you some booze too." [6]
Майже повна ввдсутшсть у перекладачiв прагнення надати мовленню Руслана штенсивного просторiчного забарвлення, притаманного йому в першотворi через спо-лучення суржику з нелиературними елементами мови, призводить до повно! втрати у цшьових текстах характеристично! деталi вдюлекту персонажа, а отже не зовам адекватного уявлення читачiв цшьово! аудиторп про цю дшову особу.
Росшський поет бжевМн - прихильник iмперськоi iдеi, котрий, за його власним зiзнанням «кiнчае ввд самого тiльки слова «iмперiя»» [4: 18], носiй переконань, воро-жих переконанням центрального персонажа. Коли Отто фон Ф. каже, що хоче тти додому iз фантасмагоричного бенкету у тдземеллях московського метро, бо мае досить товариства бжевтна та шших «рiдкiсних мудакiв» [4: 115] бжевтн вiдповiдае йому, регочучи: «Тут наш дiм. Тут наше тдземне серце. Тут тепер Росiя - едина й недшима. I ми зввдси вже не вийдемо, поки там, нагор^ нашi танки не вичавлять останне пвно з останнього ворога. I тодi ми вийдемо на свггло ново! Росii, старо! Росп, з ясними iкона-ми й монаршими святинями в руках.» [4: 115].
Суржик у мовленш бжевтна, як i у мовних партаях «Циганського Барона» та Руслана, в англомовному пере-кладi абсолютно нейтралiзуеться:
1. - I ти тут, браташка! Радий, що ти серед наших! Я знав, що Укра'на буде з нами! Все-таки ми слов'яни, (...) його мать! [4, с. 112]
"And you too are here, brother! I'm so glad you are one of us! I knew that Ukraine will be with us! After all, we are Slavs, damn it!" [6]
2. - Отто фон Ф., мш друг, захвдноукрашський поет i хороший парень! - ввдрекомендував тебе бжевтн довко-лишшм лобурякам... [4, с. 112]
"Otto von F., my friend, a West Ukrainian poet and a nice guy!" Yezhevikin introduced you to the characters sitting nearby. [6]
У перекладi польському в складi реплж бжевтна, де кiлькiсно у вах випадках переважають украiнськi слова, актуалiзуеться лише одне росiйське слово «повсеместно», записане автором у першотворi за допомогою практично! транскрипцп:
- До консолвдацп! - трiумфально мовив бжевтн. - Тепер усiх задавимо. Повсемесно! [4, с. 113]
- Do zjednoczenia! - oznajmil triumfalnie Jezewikin. -Teraz zgnieciemy wszystkich. Powsiemiesno! [5, с. 161]
Як i у попередшх випадках П. Томанек видшяе це слово у перекладi за допомогою записування його з використан-ням практично! транскрипцп i без тлумачення у виносщ. Але якщо у випадку з мовною партаею Руслана перекла-дач послвдовно вiдтворюе у такий споаб повторюване у оригiналi слово Камандiр - Kamandir, то слово повсемесно
у шшш реплщ бжевтна, bîh не транскрибуе, а перекла-дае - wszçdzie, виявляючи, таким чином, непослвдовшсть, адже у першотворi функщональне навантаження цього слова однакове в обох випадках:
- Дшо ясне, храм нада ввдбудувати, - глибокодумно погодився бжевтн. - Стiльки повсемесно цих жидiв, екстрасенсiв розвелося, а ще наркоманiв, гомiкiв, лесбiя-нок... [4, с. 113]
- Sprawa jest jasna, trzeba odbudowac swi^tyniç - zgodzil siç z Ц glçbok^ mysl^ Jezewikin. - Tylu wszçdzie tych Zydow, energoterapeutow siç namnozylo, a do tego jeszcze narkomanow, pedalow, lesbijek... [5, с. 162]
Здшснивши аналiз вiдтворення суржику в мовних партаях геро1в ромашв Ю. Андруховича «Рекреацй» та «Московiада», доходимо висновку, що в орипнальних текстах вiн об'еднував геро1в певного типу, вводив 1х у пев-ну спорiдненiсть. У перекладах же цю спорiдненiсть мiж суржикомовними героями Андруховича зруйновано через те, що перекладачi у кожнш конкретнш ситуацй' (iнодi вимушено, а часто й сввдомо) обирали щоразу iншу тактику. Якщо за допомогою функщональних вiдповiдникiв у перекладах реплжи дiйових осiб, позначенi суржиком, вдавалося актуалiзувати, то психосоцiальну едшсть, ство-рювану автором в орипнальних творах вагомою мiрою лiнгвiстичним способом, зберегти не вдалося принаймш з трьох причин:
- суржик е, по-перше, винятково специфiчним лшгвь стичним феноменом, поширеним лише на територп Украь ни, що не мае аналопв анi в англомовному свт, анi в Польщ^ тому при його вiдтвореннi перекладач стикаеться з труднощами, подiбними до тих, що постають при ввдтво-реннi реалiй, коли цiльовiй аудиторп перекладу не знай-оме явище, що згадуеться у першотворi. Вш - украшська лiнгвiстична реалiя або ж лакуна.
- по-друге, дотепер перекладознавцями не лише не було вироблено единого тдходу до ввдтворення суржику, але й навггь не було запропоновано проектних варiантiв його ввдбиття у цшьовому текста будь-якою мовою. Воче-видь, така ситуащя спостерiгаеться через те, що новггня украшська лiтература досi надзвичайно мало представлена шоземними мовами, а та переклади, що iснують, не ставали поки предметом ретельного наукового вивчення.
- по-трете, кожен ешзод, у якому Андрухович виво-дить на авансцену оповiдi суржикомовного героя, потре-буе з боку перекладача здшснення глибокого аналiзу його вдейного наповнення та можливого культурного коршня з одночасним проведенням пильного аналiзу мовностиль стичного iнструментарiю, задiяного у ньому автором. На завадi дотриманню единого тдходу до вiдтворення суржику у мовних партаях персонажiв може ставати помiж iншим значна конвергенщя у першотворi мовностилiстич-них засобiв на невеликiй текстовiй дшянщ.
Продовженням проведеного нами дослiдження ввдтворення суржикових одиниць текстав Андруховича в англомовних та польськомовних перекладах, може стати вивчення цього сегменту перекладiв творiв письменника шшими iноземними мовами та ж^вняння обраних пере-кладачами стратегш та тактик. Також серед перспектив,
яю вiдкривaе ця наукова розввдка, - дослiдження вiдтво-рення шоземними мовами суржикових елементав текстав шших укра!нських письменникiв, наприклад, Б. Жолдака та Л. Подерев'янського, представниюв Ки!всько! iронiчно! школи, коли !хш твори з'являться у перекладах.
Список лгтератури:
1. Ю. Андрухович. Рекреацй. - Львiв: ЛА «Пiрaмiдa», 2005. - 144 с.
2. Yuri Andrukhovych. Recreations. Translated and with an introduction by Marko Pavlyshyn. Canadian Institute of Ukrainian Studies Press. Edmonton. Toronto, 1998. - 133 p.
3. Jurij Andruchowycz. Rekreacje. Przeklad Ola Hnatiuk. -Izabelin. Swiat literacki, 2005. - 112 s.
4. Ю. Андрухович. Московiaдa, Роман жaхiв. - 1ва-но-Фрaнкiвськ: Лiлея-НВ, 2000. - 140 с.
5. Jurij Andruchowycz. Moscoviada. Powiese grozy. -Wolowiec: Wydawnictwo Czarne, 2004. - 195 s.
6. Yuri Andrukhovych. The Moscoviad. Translated by Vitaly Chernetsky. Manuscript.
7. Березняк М. А. Характеристическая деталь в речи персонажей и адекватность её передачи при переводе // Контрастивное исследование оригинала и перевода художественного текста. Сборник научных трудов. - Одесса: Изд-во ОГУ, 1986. - С. 129-135.
8. С. Влахов, С. Флорин. Непереводимое в переводе. -М.: Высшая школа, 1986. - 416 с.
9. О. Гнатюк. Авантюрний роман // Ю. Андрухович. Ре-креацп. Романи. - К.: Видавництво «Час», 1997. - 288 с.
10. О. Гнатюк. Прощання з iмперiею: Укра!нсью дис-кусп про вдентичшсть. -К.: Критика, 2005. - 528 с.
11. Дончик В. Мова не винна (Про суржик, двомовшсть i грамотшсть на укра!нському ТБ) // Слово i Час, 2001. № 2. - С. 68-77.
12. Загштко А. Типолопчш вияви постмодершстського синтаксису // Wyraz i zdanie w j^zykach slowianskich 5 / Pod red. Michala Sarnowskiego i Wlodzimierza Wysoczanskiego. -Wroclaw: Wydawnictwo Uniwersytetu Wroclawskiego, 2005.
- S. 453-459.
13. Западное литературоведение XX века: Энциклопедия. - М.: Intrada, 2004. - 560 c.
14. Зборовська Н. Завершення епохи, або укра!нська лиературна ситуащя кшця 1980-90 рр // Кур'ер Кривбасу. 1996. № 61/64. - С. 76-83.
15. Колегаева И. М Экспрессивная графика в оригинале и переводе художественной и научной прозы // Контра-стивное исследование оригинала и перевода художественного текста. Сборник научных трудов. - Одесса: Изд-во ОГУ, 1986. - 163 с. - С. 142-160.
16. М. Павлишин. Що перетворюеться в «Рекреащях» Ю. Андруховича? // Канон та жоностас: Лгтературно-кри-тичш статта. - К.: Час, 1997. - С. 237-254.
17. В. Радчук. Параметри i взaемодiя мов // Дивослово.
- 2005. - №7.
18. Т. Свердан, Л. Радик. «Суржиюзащя» сучасних ви-дань для дгтей. Дивослово. №2. 2006. - С. 40-43.
19. Сербенська О. Антисуржик. - Львiв, 1994. - 152 с.
