CC BY
125переводческих соответствий не означает обязательного появления таких соответствий в любом переводе, если в оригинале использована данная единица. В ряде случаев условия употребления языковой единицы в контексте вынуждают переводчика отказаться от использования регулярного соответствия и найти вариант перевода, наиболее точно передающий значение единицы ИЯ в данном контексте. Нерегулярный, исключительный способ перевода единицы оригинала, пригодный лишь для данного контекста, называется окказиональным соответствием или контекстуальной заменой.
В современной лингвистике большое внимание уделяется осмыслению и изучению языка как системы. Одним из основных принципов в языкознании становится системный подход к изучению языка и его уровней. Многообразие подходов к восприятию системности языка, прежде всего, свиде-
тельствует о сложности, многомерности, многоас-пектности, противоречивости и вариативности самой системы языка, его уровней и единиц.
Литература
1. Мартынова, Н.А. Роль терминологической лексики в формировании коммуникативной компетенции специалиста [Текст] : Н.А. Мартынова// Общество и человек. - 2014. - № 1 (7). - С. 67-72.
2. Мартынова Н.А. Терминология как конститутивный элемент научного текста: сопоставительный анализ англоязычного и русскоязычного юридического дискурсов [Текст] : Н.А. Мартынова //В сборнике: Жанры и типы текста в научном и медийном дискурсе межвузовский сборник научных трудов ответственный редактор Пастухов Александр Гавриилович. Орел, 2014. С. 158-167.
3. Гринев, С.В. Введение в терминоведение [Текст] /С.В. Гринев. - М.: Московский лицей, 1993. - 309 с.
АДЕКВАТНОСТЬ I ЕКВ1ВАЛЕНТН1СТЬ У ПЕРЕКЛАД1 МОВНИХ
ОСОБЛИВОСТЕЙ
Сгтко А.В.
Нацюналъний aeia^ûHuû утверситет, кандидат фiлологiчних наук
Струк 1.В.
Нацiоналъний авiацiйний утверситет, кандидат фiлологiчних наук
Кшв
ADEQUACY AND EQUIVALENCE IN RENDERING LANGUAGE PECULIARITIES
Sitko A.V.,
National Aviation University, Ph.D. in Filology
Struk I.V.,
National Aviation University, Ph.D. in Filology, Kyiv
АНОТАЦ1Я
Пропонована розвщка присвячена проблемi адекватносп та екивалентносп вщтворення мовних особливостей. Виокремлено перекладацьш прийоми, якими послуговуеться перекладач для забезпечення адекватного розумшня рецитентом мовних особливостей у перекладних творах американського письменника М. Твена.
ABSTRACT
The suggested exploration is devoted to the problem of Adequacy and Equivalence in rendering Language Peculiarities. Translation methods which should be used by the Translator to help the Reader to understand Language peculiarities in the translated works of American writer Mark Twain are figured out.
Ключовi слова: Марк Твен, мовш особливосп, дефжсащя, малапротзм, сенс, стратепя, форма, художнш переклад.
Keywords: Mark Twain, language peculiarities, defixation, gobbledygook, sense, strategy, form, literary translation.
Постановка проблеми. На сучасному еташ розвитку перекладознавства питання, на кшталт пе-рекладносп i неперекладносп, адекватносп та екивалентносп перекладу, е предметом найб№шо! полемiки у науковому середовищ^ особливо, якщо це стосуеться мовних особливостей, яш, школи, е обернено пропорцшними до мови перекладу, зввдси, вони не можуть бути перекладеш без твор-чого проникнення перекладача у суть тексту.
Аналiз останшх дослвджень i публжацш.
Проблема адекватносп та екивалентносп у переда-ванш мовних особливостей, використаних у романах Марка Твена з англшсько! мови украшською, окремо ще не дослщжувалась. Питання адекватносп та екивалентносп, як загальних категорш вiдтворення вторинного тексту запропоноване в працях С. Амелiни [1], М. Гарбовського [4], Н. Га-леево! [3], В. Виноградова [2], В. Демецько! [6], Г. Снчево! [10], А. Рап [19], Ю. Плетенецько!
SCIENCES OF EUROPE # 10 (10), 2016 | PHILOLOGICAL SCIENCES
[Ошибка! Источник ссылки не найден.7], O.
Чередниченка [2323], Д. Ольховникова [16], М. Маркино! [18]. Мовнi особливосп як явище худож-нього мовлення та частина авторського стилю пись-менника завжди привертали увагу укра!нських та закордонних лiнгвiстiв i перекладачiв. Зокрема, до-слвдженню граматичних особливостей художнього слова у лiтературi присвячеш роботи Н. Немцово! [1414].
Видшення мевир1шеми\ частин загальноТ проблеми. Адекватшсть та еквiвалентнiсть мовних одиниць, як сфера штерпретацп i творчих перекла-дацьких рiшень завжди привертала увагу перекла-дознавцiв. Однак вiтчизнянi дослвдники здебшь-шого надавали перевагу адекватносп ввдтворення тексту, тодi як екшвалентшсть у передаваннi мовних особливостей мовами оригiналу та перекладу укра!нською лише частково знайшли свое воображения у працях дослвднишв Е. Денежно! [77], Т. Ди-тини [88], О. Ребрiя [2020]. Зввдси, дослiдження понять адекватностi та екивалентносп сприятиме по-глибленому вивченню особливостей вiдтворення мовних особливостей, увиразнюючи мету щеТ статтi.
Виклад основного матерiалу. Рiзновек-торнiсть проблеми адекватносп й еквiвалентностi перекладу обумовлена безлiччю рiзних пiдходiв до розумiння означених понять. До прикладу, адекватшсть - це функцюнальна тотожшсть орипналов^ тодi як еквiвалентнiсть розумiеться як бшьш-менш точне ввдтворення його змюту [23, с. 153]. У широкому розумшш цi поняття ототожнюються, як-от: «екшвалентшсть е тотожнiстю, адекватшстю, адек-ватним перекладом» [11, с. 205]. Зввдси, доцiльним вбачаемо !х розгляд як взаемодоповнюючих одне одного понять, що мають взаемодiяти з метою добору найбтш влучного перекладацького варiанту. Однак чи мае адекватшсть перевагу над екшвалент-ним перекладом, особливо якщо мова iде про вщтворення мовних особливостей? Двозначна думка знаходить лише одне ршення - текст мае бути зрозумшим i доступним читачевi, тобто бути адекватним. Однак iнша сторона схиляе до думки М. Гарбовського, котрий наголошуе, що саме еквiвалентнiсть допомагае розмежовувати «мож-ливе» ввд «не можливого», що е ефективним прийо-мом для уникнення «максималiзму» шд час перекладу тексту [4, с. 265]. Росшський дослвдник В. Виноградов у сво!х роботах головний акцент ро-бить на дослiдженнi екшвалентносп вважаючи, що шд цим поняттям сл1д розумiти збереження ввднос-но! рiвностi змютово!, смислово!, семантично! ш-формаци, що мiститься в оригiналi та перекладi [22]. Таке трактування, на думку вченого, «вiдбивае повноту i багаторiвневiсть» термiну, проте вводячи поняття «ввдносно! еквiвалентностi» дослвдник пе-реконливо наголошуе на тому, що двi абстрактнi iстоти: закордонний читач гкс та вiтчизняний книголюб црек не можуть iснувати в однш площиннi. Досвiдчений перекладач не дасть цим площинам переткнутися, адже у «художнього перекладу е свш творець, свiй мовний матерiал i свое життя в мов-ному, л1тературному i соцiальному середовищi, що вiдрiзняеться ввд середовища першотвору» [22,
123
а 9-13]. Це пояснюе тдмшу перекладачами, до прикладу, дiалекту мови орипналу дiалектом мови перекладу, що мае позитивний вплив на читацьку аудиторш, однак не передае смислову, семантичну, стилютичну та функцiонально-комунiкативну ш-формацп первинного тексту, а ввдтак не може свщ-чити про еквiвалентнiсть вщтворення дiалектного мовлення. Зввдси, варто пам'ятати, що екшвалент-нiсть на противагу адекватностi мае пряму залеж-шсть ввд мети, особливостей тексту перекладу, стилю, штенцш автора, на котрi власне мае робити акцент перекладач для досягнення успiшного перекладу. Основне завдання нашо! розвiдки зокрема i теори та практики перекладу загалом полягае у здшсненш максимально можливого перенесення всього масиву мовних особливостей у перекладний текст. Тобто, для створення екшвалентного перекладу «необхвдним е урахування змiсту та смислу усього тексту оригiналу» [20, с. 110].
Необхвдними умовами збереження форми та смислу мовних одиниць е те, що, по-перше, перекладач розтзнае прийоми i тактики, яш автор вико-ристовуе для створення стилютично! одиницi, подруге, вщшукуе та шдбирае подiбнi стилiстичнi елементи для ввдтворення первинного семантич-ного значення у друготворi.
Тут варто згадати класифiкацiю Ю. Найди, яка включае так1 типи еквiвалентностi, як формальну та динамiчну [26, с. 159]: перша концентруеться на формi i контекстi поввдомлення (передбачае перенесення елеменпв першотвору в мову i культуру друготвору, що власне вимагае додаткових пояс-нень та коментарiв), динамiчна еквiвалентнiсть по-лягае у тому, щоб зберегти автентичне сприйняття тексту первинним та вторинним читачами худож-нього тексту. Тобто, при перекладi художнього тексту необхвдно враховувати реакцш щльово! ауди-торп. Окрiм того, важливо пам'ятати, що сенс твору школи замiщуе синтаксис, а буква поступаеться мюцем власнiй смисловiй доцiльностi [26, с. 162]. На цьому етат пiдходимо до прагматично! екшвалентносп, котра у переважнiй кiлькостi робгг (див. Н. Немцова [14], О. Шевцова [24]) прирiвнюеться до адекватносп та робить головний акцент на важ-ливостi суб'ективних вимог та очшуванш вiд чи-тача. Тобто, прагматична екшвалентшсть регламен-туе доцшьшсть використання мовних засобiв для рiзних категорiй читачiв заради досягнення природ-ностi у рамках друготвору.
Денотативна екшвалентшсть у рамках теорi! перекладу передбачае створення якнайближчого до орипналу перекладу. З точки зору теори перекладу вона мае право на юнування, однак варто перейня-тися питанням, чи така тактика буде доречною з по-зици читацького сприйняття, чи не зруйнуе смисло-вого та прагматичного навантаження твору з точки зору щльового читача, котрий е ноаем мовно! си-стеми, вщмшно! ввд мовно! системи першотвору? Наша ввдповщь - нi. Оск1льки, як зазначае росшський науковець М. Гарбовський, читачевi «уже нецiкаво знати про що пише автор орипналу. Йому щкаво знати, як це «звучить» мовою оригiналу» [4, с. 411].
Деяш сучасш дослiдники (до прикладу С. Амелша) сввдчать про те, що екывалентшсть (коно-тацп) б№шою мiрою «залежать вiд мовця або певно! групи мовцiв, яка !х використовуе. Однак, низка соцiальних i психосоматичних дослiджень, проведених зарубiжними вченими, засввдчила, що окремi конотаци подме бiльшiсть носив мови певно! стльноти» [1, с. 8]. Тому, дозволимо собi не погодитися з твердженням Ю. Оболенсько!, що переклад школи не буде вдентичним оригiналовi i «серйозний читач розумiе, що перед ним один iз «субститупв» оригiналу, котрий може бути замше-ний iншим, що задовольнятиме його вимоги у вiдповiдностi до культурно-юторичного контексту. Таким чином, навiть найкращий переклад художнь-ого тексту потрiбно розглядати як всього-на-всього тимчасовий екшвалент» [15, с. 138-139]. До прикладу, укра!нська дослiдниця Н. Гоца вважае, що досягнення еквiвалентностi у перекладi емотивно насичено! лексики та нацiонально-специфiчно! лексики е можливим «за допомогою вживання лексики з вiдповiдним конотативним значениям» [5, с. 56]. Такий шдхвд нам видаеться виваженим та доцшь-ним для перекладу мовних особливостей, осшльки «вiдсутнiсть усталеного екывалента зовсiм не виключае можливiсть його ситуативного ство-рення, причому з часом, поширюючись у соцiумi приймаючо! мови, такий еквiвалент може потен-цiйно набути усталеного характеру» [20, с. 143]. Дал^ використовуючи проаналiзований теоретич-ний матерiал, спробуемо проаналiзувати шляхи еквiвалентного ввдтворення лексичних особливостей, взятих з творiв Марка Твена «Пригоди Тома Сойера» та «Пригоди Гекльберрi Фiнна». Перша мовна особливють, взята з твору, - дефшсащя -«дефiсне написання цшьного слова з певною експресивною метою» [21, с. 91], не викликае особ-ливих труднощiв у переклада Наприклад, у творi «Пригоди Гекльберрi Фiнна» фiксуемо такий переклад: («Good-ness gracious»[33, с. 112] - «Гос-поди помилуй!» [31, с. 124]). Зважаючи на устшну ре-алiзацiю мовно! особливостi у рамках друготвору дозволимо собi не погодитися з думкою досввдче-ного теоретика В. Медведева, який зазначае таке: «схоже до того як два яйця, незважаючи на зовшшню схожесть, позбавленнi взаемозв'язку так i у випадку еквiвалентного перекладу схожють не розкривае 1хню суть» [13, с. 105]. У цен^ уваги пе-рекладача мае бути передача идейного змiсту твору зi збереженням форми як засобу вираження цього змюту [22, с. 267]. Звщси, форма не може iснувати окремо ввд сенсу, i перекладач мае це враховувати. Так, наприклад, шша лексична особливiсть, яка по-лягае у спаяносп мовних компонентiв, може бути идентично ввдтворена у друготворг Однак, тут варто чiтко розумгги, що читач дiзнаеться вiд ще! мовно! особливостi. Як1 емоцi! вона викличе? Що розповiсть? У такому випадку варто звернути при-скшливу увагу на контекст. Наскрiзний аналiз мовно! особливостi у творах «Пригоди Тома Сойера» та «Пригоди Гекльберрi Фшна» сввдчить, що злиття лексем виникае в результатi швидкоплинносп мови, а ввд так перенесення мовно! особливостi у
вторинний текст е можливим лише за умови систематичности або ж пояснювального коментаря. Наприклад: -"Goodnessgracioussakes, I'd a ben afeard to live in sich A" [33, с. 195]; - «Я б у такому будинку побоялася жити, хай Бог милуе!» [30, с. 196]; - «Крий боже, мет було б страшно жити в такт...» [29, с. 482]; - «Я б у такому будинку побоялася жити, Боже борони!» [31, с. 520].
Певну складнють для перекладача становить спорадичне явище малапрошзму. Такий тип лексичних особливостей «сввдчить про чимат амбщц дшових оаб, що не вiдрiзняються особливим ште-лектом. Iнконгруентнiсть мiж претензiйнiстю та не-уцтвом i лежить в основi комiчного потенщалу да-ного прийому» [12, с. 12]. За таких умов, доречним способом подолання труднощiв перекладу мовно! особливосп е «лiнгвiстичний i соцюкультурний ко-ментар, який однак, не повинен «вплггатися» у сам переклад, а додаватися до тексту» [9, с. 12]. Наприклад, мовна особливють dolphin/dauphin у пере-кладi I. Базилянсько! ввдтворена за допомогою лек-семи дельфiн з подальшим коментарем - Том хотгв сказати дофт, французький спадкоемець [31, с. 45].
Таким чином шдходимо до шших мовних особливостей: власне невiрно написанш слова, наприклад: old cretur/old creature та складш для розумшня слова, як-от: parlyment/parliament. Коли пе-рекладач працюе з неправильно написаними словами, вш може використовувати вщповвдний прийом недоладного написання, наприклад: «old cretur» - «стригань» зашсть старигань. Якщо це складнi для розумшня слова, то техшка перекладу також може супроводжуватися iмiтуванням ав-торського способу творення слiв, а за необхвдносп - супровiдним коментарем. Наприклад, В. Ле-вицька, прагнучи зберегти подiбнiсть написання лексичного вщхилення ввд норми «Mary Antonette/MarieAntoinette» [ 33, с. 75], використовуе складне iм'я «Маргя Антуанетта» [30, с. 76] без дефюу, що вочевидь суперечить граматичним нормам укра!нсько! мови, а вщтак сввдчить про адек-ватнiсть вiдтворення асощативно -образно! шфор-мацi! першотвору.
Нас^зний множинний аналiз перекладiв свщ-чить про спорадичшсть тако! стратегi!, тому спробуемо здшснити переклад наступно! лексико-се-мантично! особливостi (Nebukadnezar) самостшно. Автор створюе слово за допомогою замши голос-них звуков, тому передати смисловий iнварiант видiлено! лексеми можна у схожий спосiб. Напри-клад:
Nebokoodneezer/Nebukadnezar ^ о\и, oo\a, ee\e, ea [32, с. 127];
Навуходоносор/Навухадоносар ^ о\а, о\а (переклад наш - А.С., I.C.).
Не меншу складнють для перекладача становить i передавання слiв з додатковим, смисловим та емотивним навантаженням, яке використовують не лише для того, щоб схарактеризувати персонажа, але й висловити глибину задуму автора. Наприклад, Гекльберрi Фiнн, так описуе зовнiшнiсть свого батька: «...a white to make a body's flesh crawl - a
tree-toad white, a fish-belly white» [32, с. 27]. Ця цитата, на думку сучасного дослшника мовотворчосп Марка Твена Д. Вуд, мае сво1м завданням ввдтво-рити нас^зну проблему сощально! нерiвностi, яка у даному уривку мае шшу мету - пригноблення рiв-них за сощальним статусом людей: «так само як чо-рношкiрий чоловш, до прикладу, Дж1м шдко-ряеться бiлiй господинi, так i Гек, який мае свiтлий колiр шшри, мусить коритися бiлому господаревi, на rai якого виглядае засмаглiшим» [27Ошибка! Источник ссылки не найден., с. 86].
Смисловi лексеми вимагають неабиякого твор-чого розумiння глибин авторського штенцп; ба-чення сюжетно! лшп загалом та образiв персонажiв зокрема. Дозволимо собi припустити, що аномалл можна перекласти за допомогою такого прийому як (1) пiдмiна значения, наприклад «coase comb» -«гребгнець». Техшка хоч i використана у творi «Пригоди Гекльберрi Фiнна» для вiдтворения неправильно написаного слова, однак збертае сми-слове напруження, а ввдтак е наочним прикладом можливого перекладу «навантажених» слiв. У словнику украшсько! мови читаемо: (1) гребшка для розчiсуваиия льону, конопель, шерстг; (2) викори-стовуеться для ткання килимiв (3) решiтка; (4) орнамент розпису писанки [25, с. 323]. Уважний i до-свщчений читач розумiе, що раб Дж1м метафорично спiввiдносить предмет особисто! гiгiени з неусвiдомленим порiвиянням себе з твариною, тобто людиною, яка позбавлена вибору та власно! думки.
Висновки i перспективи досл1дження. Отже, задля еквiвалентного вiдтворения мовних особли-востей песонаж1в художнього твору перекладачi найчастiше вдаються до таких прийомiв, як-от: iмiтуваниям авторського способу творения ^в, де-фiксацiя, невiрне написаиия та пiдмiнна значення. Тож можна шдсумувати, що для створення устш-ного перекладу необх1дним е урахування форми та смислу усього тексту орипналу [20, с. 110]. Осшльки, форма мовних особливостей бере безпо-середню участь у передачi 1х сенсу, вважаемо, що перекладач повинен насамперед прагнути до еквiвалентностi перекладу, а далi виходячи з принципу адекватносп, тобто смислового добору сиг-ментiв вихвдно! мови прагнути до творчого та креативного пошуку вдалих прийомiв i способiв 1х перекладу. Перспективним у цьому видi перекладу вбачаемо комплексне дослщження вiдтворения фо-нографiчного, граматичного та синтаксичного рiвнiв мовних особливостей у переклада
Лiтература
1. Амелша С. Конотативна еквiвалентнiсть у перекладi // «Фiлологiчнi студи», № 11, 2014.
2. Виноградов В. Введение в переводоведе-ние (общие и лексические вопросы). - М., 2001. -224 с.
3. Галеева Н. Переводимость и некоторые принципы достижения адекватности перевода // «Перевод как процесс и как результат: Язык, культура, психология», 1989.
4. Гарбовский Н. Теория перевода. - М., 2004. - 544 с.
5. Гоца Н. Адекватшсть та екшвалентшсть перекладу при передачi розумово! лексики в афро-американському ромаш укра1нською мовою, № 6, 2009.
6. Демецька В. Теорiя адаптаци в перекладi : дис...д. фiлол. наук. - К., 2008. - 580 с.
7. Денежна E. Ввдтворення йоркширського дiалекту в украшських перекладах (на матерiалi роману Д. Г. Лоуренса «Коханець ледi Чатерлей») // «Науковi записки Юровоградського державного пе-дагогiчного ушверситету iменi В. Винниченка», № 81 (4), 2009.
8. Дитина Т. Мова як репрезентащя сощально! влади : до питания перекладу регiональних варiантiв ашлшсько! мови укра!нськими дiалек-тами (на матерiалi роману З. Смгг «Бш зуби» та його перекладiв) // «1ноземна фшолопя», № 124, 2012.
9. Добровольский Б. Лексические трудности перевода в лингвокультурном аспекте (на материале романа Кристы Вольф «Медея» и поэмы Венедикта Ерофеева «Москва-Петушки») : автореф. дис. ... канд. филол. наук, 2009. - 27 с.
10. Снчева Г., Струк I. Деформащя аномалш дiалектного мовлення головних та другорядних ге-ро!в М. Твена // «Шляхи подолання мовних та ко-мунiкативних бар'ерiв : методика викладання гу-маиiтарних дисциплiн студентам немовних спещальностей», 2015.
11. Короткова Л. Семантико-когштивний та функцiональний аспекти текстових аномалш у су-часнш англомовнiй художиiй прозi : автореф. дис. ... канд. фшол. наук, 2001. - 30 с.
12. Кутоян А. Композицiйно-мовленневi за-соби створення комiчного в текстi англшсько! ко-медп : автореф. дис. ... канд. фшол. наук, 2007. -19 с.
13. Медведев В. Проблема интерпретации в переводе. Экспрессивность текста и перевод. - Казань, 1991. - 128 с.
14. Немцова Н. Способы передачи грамматических отклонений от нормы при переводе с английского языка на русский : на материале произведений М. Твена : автореф. дис. ... канд. филол. наук, 2011. - 321 с.
15. Оболенська Ю. Художественый перевод и межкультурная коммуникации. - М., 2006. - 335 с.
16. Ольховников Д. Проблемы адекватности передачи языковых единиц текста при переводе // «Семантика текста и проблемы перевода», 1984.
17. Плетенецька Ю. Переклад жаргонiзмiв, сленгу, вульгаризмiв та рiзновидiв сощального дiалекту в творi Дж. Селшджера «Над прiрвою в жип» // «Науковi записки Нацюнального ушверситету «Острозька академiя»», № 61, 2016.
18. Маркина М. Адекватность как переводческая проблема (функциональный подход) [Электронный ресурс] / Режим доступа : http ://www. nbuv. gov.ua/portal/natural/vdpu/Movozn/ 2008_14/article/ 32.pdf.
19. Рап А. Жанровi особливостi англомовно! лiтератури жахiв та !х вiдтворения укра!нською мовою : дис. ... канд. фшол. наук, 2016. - 223 с.
20. Ребрш О. Сучасш концепци творчосп у переклада - Х., 2012. - 376 с.
21. Рева Н. Засоби графiчного оформлення тексту // «Науковi записки», № 89, 2010.
22. Сгтко А. Проблема ввдтворення граматич-но! семантики iнтерогативiв засобами цiльово! мови // «Проблеми семантики, прагматики та ко-гнiтивно! лiнгвiстики», № 22, 2012.
23. Чередниченко О. Про мову i переклад. - К., 2007. - 248 с.
24. Шевцова О. Сшввщношення перекладо-знавчих феномешв «адекватшсть» та «екывалент-нiсть» // «Мовш i концептуальнi картини свиу», № 42, 2012.
25. Словарь укрансько! мови [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://r2u.org.ua/.
26. Nida E. Toward a science of translating. - Leiden, 1964. - 334 p.
27. Wood D. Character Synthesis in The Adventures Of Huckleberry Finn // "The Explicatof', № 2, 2012.
28. Твен М. Пригоди Тома Сойера [Пер. з англ. Ю. Корецького]. - К., 1962. - 175 с.
29. Твен М. Пригоди Тома Сойера. Пригоди Гекльберрi Фшна [Пер. з англ. I. Стешенко, В. Митрофанова]. - К., 1990. - 496 с.
30. Твен М. Пригоди Гекльберрi Фшна [Пер. з англ. В. ЛевицькоГ]. - К., 2009. - 368 с.
31. Твен М. Пригоди Тома Сойера. Пригоди Гекльберрi Фшна [Пер. з англ. I. БазилянськоГ]. -Х., 2013. - 544 с.
32. Twain M. The adventures of Tom Sawyer [Ed. by P. Stoneley]. - New York, 2007. - 238 p.
33. Twain M. The adventures of Huckleberry Finn [Ed. by J. Manis]. - РА., 1998. - 204 p.
ОНТОЛОГИЯ ДИСКУРСА, ХУДОЖЕСТВЕННОГО ДИСКУРСА В КОГНИТИВНО-ДИСКУРСИВНОЙ ПАРАДИГМЕ ЯЗЫКА
Туманова А.Б.
Ли В. С.
Салханова Ж.Х
Профессора Казахского национального университета им. Аль-Фараби
Алматы
ONTOLOGY OF DISCOURSE, FICTION DISCOURSE IN THE COGNITIVE-DISCOURSE PARADIGM OF THE LANGUAGE
Tumanova A.
Lee V.
Salhanova Zh.
Professors of Kazakhskiy Nationalniy Universitet imeni Al-Farabi, Almaty
АННОТАЦИЯ
Статья посвящена проблеме определения сути терминов «дискурс», «художественный дискурс» в когнитивно-дискурсивной парадигме языка. В ней представлен краткий обзор научной литературы по интерпретации основных понятий речь, текст, дискурс, помогающий авторам выразить к ним свое отношение и понимание. Для обеспечения самостоятельности суждений авторами вводятся собственные определения ключевых терминов: «дискурс», «художественный текст», «художественный дискурс». В процессе настоящего исследования выявлена потенциальная возможность толковать понятие художественный дискурс не только с помощью понятий текст, художественный текст, но и посредством установления соотношения данного понятия с термином «творческий контекст». В связи с этим в статье рассматриваются такие понятия, как контекст, стилема, стилистическая система, «лик» писателя, творческий и нетворческий контекст и др. Объектом для исследования послужили труды зарубежных, российских и казахстанских ученых по рассматриваемой проблематике. В ходе работы использованы следующие методы исследования: сравнительно-сопоставительный, семантико-сопоставительный, трансформационный, описательный, анализ и синтез, методы обобщения и систематизации и др.
ABSTRACT
The article is devoted to the problem of definition of the essence of the term "discourse", " fiction discourse" in the cognitive-discourse paradigm of the language. It presents the short review of scientific literature on interpretation of the basic concepts speech, text, discourse, which helps authors to express their attitude and understanding. For ensuring independence of judgments own definitions of key terms "discourse", the "fiction text", the " fiction discourse" are authors introduced. In the course of the real research potential opportunity to interpret concept art discourse not only by means of concepts text, fiction text, but also by means of defining of the ratio of this concept with the term "creative context" is revealed. In this regard in the work such concepts as context, stilema, stylistic system, the writer's "face", creative and non-creative context, etc. are considered. As the object for research works of foreign, Russian and Kazakhstan scientists on the considered problem served. During the work the following
