CC BY
81УДК 821.161.2
Мшенко О. В.
викладач кафедри фшософп i мовноТ пщготовки Академп пожежноТ безпеки iменi ГероТв Чорнобиля
Рецепцiя Шекспiра в укра'шськш культурi друго! половини Х1Х столiття: моделi штерпретацп i переклад
Феномен Втьяма Шекспiра, уже протягом чотирьох столпъ вiдчутно впливае на розвиток свтовоТ культури. Популярнiсть англiйського геыя "уах часiв i народiв" зумовлюеться не лише iдейно-естетичною глибиною його творчого доробку, а й спроможнютю впливати на формування того чи шшого нацюнального культурного канону.
Його спадщина стала невщ'емною частиною духовного життя людства, активно засвоюеться нацюнальними лiтературами усiх краТ'н свiту. У зв'язку з цим особливоТ актуальност набувае проблема рецепци творчостi англшського драматурга в усi епохи i в усiх краТнах.
Великим i безсумнiвним е вплив Шекспiра на украТнську лiтературу Х1Х столiття. Ним захоплювалися П. Кулiш, М.Старицький, П. Свенцщький, Ю. Федькович, М. Костомаров, Леся УкраТнка. Одночасно з проникненням у свгг шекспiрiвськоТ поези, яке поступово поглиблювалося, вiдбувалися процеси вдосконалення засобiв його передачi украТнською мовою.
У цiй статтi ми намагаемося дослщити рецепцiю творiв В. Шексшра в украТнськiй лiтературi на матерiалах перекладiв творiв «Макбет» i «Гамлет» украТнськими перекладачами другоТ половини Х1Х ст., спробувавши передовсiм звернутися до визначення домшант «художнього мислення» доби.
Вивчення специфки рецепцГ'' В.Шекспiра в культурному прост^ УкраТни Х1Х столбя е надзвичайно важливим в контекст з'ясування ролi цього видатного поета i драматурга у формуваннi й становленн загальноевропейськоТ культурно' парадигми. I. Лiмборський, звертаючись до iсторiТ рецепци Шекспiра у свiтовому i европейському контексп, пщкреслюе, що глобальнi проекци цiлковитого сприйняття/ несприйняття Шекспiра давалися взнаки - i про це сьогодш можна переконливо сказати - вже вщ часу Просвiтництва, яке остаточно закртило уявлення про евроцентризм, поклало початок модерностi, яка сьогодш вилилася в постмодершсть, мультикультуралiзм i глобалiзацiю[4, с. 247-251].
УкраТнський художнш переклад був зорiентований на штел^ентш верстви протягом XIX столiття, котрi у своТй переважнiй бiльшостi були
двомовними. Тому вж виконував не ттьки iнформацiйну функцiю, коли читач м^ ознайомитися з творами у росшських, нiмецьких, польських перекладах, а ще й з орипналом першотвору), але також функцш нацieтворчу. Цей переклад слугував появi прямого, без посереднимв, спiлкування украшськоТ культури з шоземними лiтературами.
Р. Гром'як акцентуе увагу на двох видах л^ературноТ рецепци - в iпостасi безпосереднього сприйняття твору у процес самостiйного читання i врахуваннi лiтературно-критичних оцiнок шших читачiв, що увиразнюе практичний (методичний, дискурсивний) аспект рефлексш з приводу л^ературних творiв, завдяки чому можна конкретнее говорити про якiсть, професшну зрiлiсть лiтературознавчих текстiв[5,с.78]. За Г. Яуссом рецеп^я, як естетичне поняття охоплюе одночасно два значення - активне й пасивне. Рецеп^я в ii естетичному розумiннi означае двостороннш акт, тобто враження вiд художнього твору i водночас спосiб, у який його приймае читач. Читач може по^зному реагувати на твiр: вш може ним захоплюватися, критикувати, гратися з його формою, тлумачити його змют, приймати визнан штерпретацп або заперечувати його. Рецептивна естетика спираеться в першу чергу на дiалектичну концепцю для не'' iсторiя iнтерпретацiй мистецького твору - це дiалог, гра запитань i вщповщей[1, с. 180]. Постать адресата з його особливостями в процесах сприймання художых творiв е центральною категорiею рецептивно'' критики. Саме вона визначае та спрямовуе прочитання текспв та 'х можливу iнтерпретацiю.
Перший момент, що пов'язуе проблему рецепци iз художшм перекладом - це мова, яка е головним джерелом для розкриття потен^алу сприйняття тексту, як вважае М. Лановик. При перекладi вщбуваеться «переорiентацiя» тексту та його значення на шший потенцiал, запропонований шоземною мовою[2, с.249].
Першим з укра'нських перекладачiв, який почав працювати над перекладами Шекспiра, а саме твору «Макбет», був П. Кулш Але сам переклад цього твору, на думку Лес Украшки, був невдалий i у 1898 роц вона власноруч прийнялася його перекладати. У перекладi яскраво вiдображуеться ii своерiдна iнтерпретацiя твору - втьна асоцiацiя, яка пiдкреслюе голос щирого укра'нця. Перша сцена «Макбета» починаеться дiалогом вiдьом на полi:
When shall we three meet again? Коли ми стрнемось, сестриц? In thunder, lightning, or in rain? Чи в грiм, чи в дощ чи в блискавицi? (W. Shakespeare) [13, с. 135] (перекладЛес Укранки) [ 3, с. 318]
Якщо переклад Лес Украшки порiвняти з до^вною передачею цього уривку «Коли ми втрьох зустршемось знов?/ В rpiM, в блискавицi або в дощ?», ми побачимо, що Леся Украшка ввела слово «сестрицЬ, що, на наш погляд, по - перше, забезпечуе бтьш зрозумiлий переклад, що саме вщьми збираються зус^тись, а по - друге, цей оклик нагадуе таке знайоме звертання дiвчини до сво'х подружок, що свщчить про нацiональне сприймання твору письменницею.
Порiвняймо переклад Юрiя Федьковича, який почав працювати над перекладом твору «Макбет» в кшц 60 - на початку 70-х рош. Переклад цього твору Федькович робив не з англшських оригiналiв, а з ымецьких перекпадiв, тобто вдавався до методу опосередкованого перекладу, який був популярний у Х1Х столгт. Звершмося до його перекладу «Макбету»:
Коли знов ся зйдем докупи, сестриui?
Чи в дощ, чи в громи, чи в блискавиui?
(переклад Ю. Федьковича) [ 7, с. 265]
Аналiзуючи переклад Федьковича, можна одразу пом^ити, що мова його перекладу насичена укра'нськими щюмами, фразеолопзмами, народнопоетичними образними висловами, як мютять часто гуцульський колорит. Наприклад, слово «знов ся», що означае знову, а фразеолопзм «зшдем до купи», що означае зустртися. Слово «thunder» вш перекладае як «громи», тобто вдаеться до множини, в той час як у самого Шексшра та у перекладi Лес Укра'нки це слово ужито в одниш. До того ж, Ю. Федькович намагався продемонструвати мову саме ЗахщноТ Укра'ни, передати и колорит при перекладi.
У художньому перекладi важливим вважаеться бачення перекладачем внутршнього свiту оригiналу, особливою рисою укра'нського перекладу, на наш погляд, е така штерпрета^я твору, яка була б зрозумта для кожного, тому школи переклад мае такий нацюнальний колорит. Саме це дозволяе наблизити твiр великого Шексшра до народу - це i народш вислови, i особиста подача шшомовно''' шформаци.
Звернiмося до першо''' половини Х1Х столiття, а саме до перекладацько' творчостi М. Костомарова, який був прихильником вщомого англшського драматурга та перекладачем його творiв. М. Костомаров добре володiв англшською мовою i тому працював з творами орипналу. Вiн зробив спробу перекласти пiсню Дездемони, назвавши свш вiрш «Верба». Це вiльний пересшв, зроблений в дусi
украшських народних шсень сентиментального звучання з формою пестливих ^в:
Ой, вербице зеленая, Вербонько моя! Пд вербою зеленою Д'вочка сидла I бдную головоньку Дол'1 похилила. [8, с. 365]
Таю перестви були характерною формою засвоення шшомовних поезш в украшськш лiтературi того часу. У перекладi простежуеться мова вжитку русизмiв такi як: <«фвочка» замiсть укра'нського слова <«фвчина» або <«фвчинка», «зеленая» замють «зелена», «бщная» замiсть «бщна». Почерк перекладу украшського письменника школи нагадуе переклади Кулiша, який часто, як i Костомаров вдавався до русизмiв. Плiдна перекладацька дiяльнiсть видатних письменнимв переконуе, що слiд шукати не еквiвалент слова, а «перекладати» думку, почуття автора оригiналу, душевний настрiй лiричного героя, проникаючи у глибину поетики шонацюнального твору.
П.Кулш був одним з перших в УкраТж, хто порвав з традицiею травестiйних переспiвiв i переробок. Саме йому належить прюритет у виробленн засад вiтчизняного адекватного перекладу. Хоча письменник взявся до ц1еТ справи у другiй половинi свое'' творчосп, але основи дiяльностi його як перекладача закладалися значно ранiше - у перюд формування лiтературно-естетичних поглядiв. Важливим чинником, котрий сприяв перекладацькш практицi П.Кулiша, було знання багатьох шоземних мов. Крiм укра'нсько''', росшськоТ, польсько', старослов'янсько'', вiн володiв французькою, англiйською, нiмецькою, iталiйською, староеврейською, шведською, вивчав також грецьку, арабську. Це дозволяло осягнути спадщину шшомовних мищв у всш глибинi, безпосередньо сприймати своерщносп форми i змiсту.
Серйозн спроби на нивi перекладу, розпочат П.Кулiшем у 50-х роках, були тюно пов'язанi з його культурницькими переконаннями. Вш стверджував, що розвиток украТнськоТ наци залежав передусiм вiд розвитку культури. З цих позицш головним завданням вiтчизняного письменства вважав вироблення та утвердження лпературноТ мови. Сшвставлення текстiв оригiналiв з перекладами засвщчують, що Кулiш намагався повноцшно передати змiст першотвору та зберегти його iдейно-естетичне наповнення, проте меншу увагу звертав на
форму. Такий шдхщ був продиктований, з одного боку, об'ективним станом укра'нського письменства друго''' половини Х1Х стол^тя, а з iншого - особливостями перекладацько''' манери письменника. Звернiмося до першотвору та перекладу «Гамлета»:
Thus conscience does make cowards of us all And thus the native hue of resolution Is sicklied o'er with the pale cast of thought, And enterprises of great pith and moment With this regard their currents turn awry, And lose the name of action. - Soft you now! (W. Shakespeare) [ 12, с. 89]
От так-то совсть трусами нас робить I так природний рум'янець вдваги Вкриваесь бл'дним покостом задуми, I замисли могутн та важк Bid погляду сего звертають набк I тратять назву д/'л. То гадИ
(переклав П. Кулш) [10, с. 125]
Лесю УкраУнку деяк переклади Кулша обурювали, i вона називала Тх «грубими до божевтля». Адже кулшевий переклад насичений багатьма русизмами, що псують украТнську мелодшну мову. Так, у перекладi вжит таю слова: «совють», «тратять», «дт», «трус». З одного боку, перекладацька дiяльнiсть П.Кулша знаменувала новий етап, важливий для подальшого розвитку украТнськоТ орипнальноТ лп~ератури, з шшого - зумовлювала остаточне становлення украТ'нського художнього nовновартiсного перекладу.
На протевагу Леа Укра'нки, Максим С^ха вважае: «...подеколи саме Кулш виявився ближчим до стилю Шекспiра, — проти дуже багатьох п/'зн/'ших укра/нських переклад'в, як мимоволi пдвищують стиль оригiналу» [9, с. 71]. Порiвняймо переклад «Гамлета» М. Старицького, який був здшснений у 1882 роцк
I раднiшi ми терпiть тут лихо, Нж порватися до кра/в незнаних. Так одваги прирожденна барва Полотне вд бл/'доУ думки; Так завзятi й запальн замiри З свого шляху вмить звертають набк
I втрачають самих вчинюв ймення
Перед тою гадкою... Цсс!.. тихо!.. [6, с. 147]
Переклад Старицького простший ыж Кулша. Рiзнi мотиви лiрики Старицького концентруються навколо головного образу його Батьшщини, який генетично пов'язаний з укра'нським фольклором. У перекладi очевидним е надмiрна любов Старицького до Укра'ни, що пiдкреслюе патрютизм до кражи: про що б поет не говорив, яку б тему не порушував, завжди перед його очима стояла рщна земля, поневолена й знедолена.
А. Ыковський розглядае переклад Старицького у двох аспектах - з погляду перекладацько''' техшки та укра'нськоТ мови. Перекладацький метод Старицького, який I. Франко розкритикував з погляду вiршознавства, дослщник реабiлiтуе, висуваючи такi аргументи: 1) ритм у перекладi залежить тiльки вiд перекладача; 2) головним завданням перекладу е вщтворення колориту першотвору та мови оригiналу; 3) буквальнють -неможливе явище у переклад^ 4) оригiнал шекспiрових рядкiв неможливо передати укра'нською мовою без скорочень, адже укра'нська мова не така «компактна», як англшська [6, С.ХХХМ]. А. В. Нiковський доводить те, що шяко''' гостро'' лексики у М. Старицького не було, а було творення вихщних форм з уже юнуючих за вама законами украТнськоТ мови: М. Старицький немов би бачив розвиток укра''нсько''' мови на десятилггтя наперед, оскiльки чимало з його новотворiв стали широко вживаними [6, С. XXVII - XXXVII. , С.ХХХ11].
Так, перекладацька дiяльнiсть М. Старицького та П. Кулша розглядаються крiзь призму укра'нсько''' лiтератури i мови, тому укра'нського читача цiкавитиме шлях iноземного автора до укра'нського письменства, суб'ективнi обставини зацкавлення укра'нством, нiж розвиток його рщно''' лiтератури, а звiдси - штерес, як саме твiр сприйнято i перекладено за нормами шшо''' поетики [11 ,с. 101].
Шексшр створюе напружено драматичне i поетично натхненне бачення життя. Кожен твiр являе собою свiт у м^атюрк При всiй рiзноманiтностi жанрiв i сюжетiв творiв Шекспiра, кожен перекладач створюе у нашiй уявi образ 'хнього творця. У кожного, е свое вщчуття художньо'' шдивщуальносп Шекспiра.
Тогочаснi митцi прагнули вписати Шексшра в парадигму розвитку укра'нсько''' лiтератури, показуючи, що твори Шексшра актуальн i зрозумiлi для укра'нського читача, оскiльки показують тi психолопчы стани та iсторичнi ситуацп XIX стол^тя. Рецепцiя Шекспiра у
письменнимв Х1Х столiття постае бiльшою 1^рою антикано^чною, позаяк переклади Шекспiра не сттьки вiдтворюють особливостi художнього мислення Шексшра, скiльки специфiку розумiння феномену художносп у перекладачiв.
Лiтература
1. Ганс Роберт Яусс. Рецептивна естетика i л^ературна комунiкацiя / Сучасна лггературна компаративiстика: стратеги i методи. Антолопя/ За заг. ред. Дмитра Наливайка. - К.: Вид. дiм «Киево-Могилянська академiя», 2009. - 487 с.
2. Лановик М. Теорiя вщност художнього перекладу: лiтературознавчi проекци. - Тернопiль:Редакцiйно-видавничий вiддiл ТНПУ, 2006. - 470 с.
3. Леся Укра'нка. Зiбрання творiв у 12-ти т. - К.: Наукова думка, 1975.
4. Лiмборський I. «Наш Шексшр», або доля шедеврiв свтового письменства за доби глобалiзацil/I. Лiмборський // Всесвiт. -Ки'в, 2010,№ 9/10.-С.247-251
5. Лiтературознавча рецепцiя i компаративiстичний дискурс: Монографiя / За редак^ею Романа Гром'яка. - Терношль: Пiдручники i посiбники, 2004. - 367 с.
6. Ншвський А. Укра'нський переклад «Гамлета»/ А. Ыковський // Шекспiр В. Гамлет / В. Шексшр; пер. М. Старицького; ст. С. Родзевича; ред., ст. й прим. А. Ыковського. - Б.м.: Книгосшлка, [1928.] - С. XXVII - XXXVII.) С. 147.
7. Писання Осипа Юрiя Федьковича. Драматичш переклади. Львiв, 1902. Т. 3, ч. 2. - XIII+532 с.
8. Твори А. Метлинського i М. Костомарова. У Львовi 1906.
9. Стрiха М. Укра'нський художнiй переклад: мiж лiтературою i нацiеторенням / М. Стрiха - К.: Факт - Наш час, 2006. - 344 с. -(Сер. «Висока полиця».
10. Шексшр У. Гамлет, принц данський: Переклад П. А. Кулша. Виданий з передмовою i поясненнями Др. 1в. Франка/ У. Шексшр -Львiв: Укра'нсько-руська видавнича спiлка, 1899. - 172 с.
11. Шм^ер, Тарас. Iсторiя укра'нського перекладознавства XX сторiччя. - К.:Смолоскип, 2009. - 342 с. - (Серiя «Пролегомени».
12. Shakespeare W. Hamlet prince of Denmark/ W. Shakespeare -New York: Penguin Books, 1985. - 179c.
13. The Works of Shakespeare in four volumes. Moscow, 1938, vol. IV. - 876 p.
