CC BY
306. E-Promt Professional v7.0 ERRE. Версия 2000/XP/2003 French-Russian-French - 780 000 слов.
7. Financial Management (En-Ru) (к версии Lingvo 12). Финансовый менеджмент Новый англо-русский толковый словарь. ©ABBYY Software, 2006; © «Экономическая школа», 2006. 5 тыс. статей.
8. Idioms (En-Ru) (к версии Lingvo 12). Большой англо-русский фразеологический словарь. © «Русский язык-Медиа», 2006, Кунин А.В. 20 тыс. фразеологических единиц.
9. Informal (En-Ru) (к версии Lingvo 12). Новый англо-русский словарь современной разговорной лексики. © «Русский язык-Медиа», 2003, Глазунов С.А. 16 тыс. статей.
10.Law (En-Ru) (к версии Lingvo 12). Англо-русский юридический словарь. © «РУССО», 2003, Андрианов С.Н., Берсон А.С. и др. 50 тыс. слов и словосочетаний.
11.LingvoEconomics (En-Ru) (к версии Lingvo 12). Англо-русский экономический словарь. © ABBYY Software, 2001. 50 тыс. статей.
12.LingvoUniversal (En-Ru) (к версии Lingvo 12). Англо-русский словарь общей лексики. © ABBYY Software, 2006. 100 тыс. статей.
13.Management (En-Ru) (к версии Lingvo 12). Менеджмент и экономика труда. Новый англо-русский толковый словарь. © ABBYY Software, 2006; © «Экономическая школа», 2006. 8 тыс. 500 статей.
14.Marketing (En-Ru) (к версии Lingvo 12). Маркетинг и торговля. Новый англо-русский толковый словарь. © ABBYY Software, 2006; © «Экономическая школа», 2006. 12 тыс. статей.
15.www.franklang.ru
УДК 82.09 (Гал)/7.03
Прушковська 1.В.,
кандидат фтолопчних наук, асистент кафедри тюркологи 1нституту фтологп КНУ iм. Тараса Шевченка
ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ УКРАТНСЬКОЮ МОВОЮ МЕСНЕВ1 ШЕЙХА ГАЛ1БА «ГЮСН ТА АШК»
Переклади художн1х твор1в Туреччини украшською мовою з'явилися вже у 20-х роках ХХ ст. Першим видатним перекладачем з турецькоГ мови е Василь Дубровський. Його перу належать переклади твор1в Халще Ед1п Адивар, Халща Реф1ка, Якуба Кадр1 Османоглу, Омера Сейфеддша. Зго-
дом заявили про себе й ^i перекладач^ TaKi як В. Софронов, О. Ганусець, I. Щербша, Д. Гринько, Г Халимоненко, О. Кульчинський. Кiлькiсть пере-клaдiв укра'нською мовою 3i схiдних мов е мiзерною, тому кожен новий переклад стае важливим кроком у розвитку укра'нського сходознавства. У нашм доповiдi вперше розглядаються дiлеми перекладу украшською мовою месневi турецького поетa-суфiя Шейха Гaлiбa "Гюсн та Ашк" (XVIII ст.).
Творчiсть Шейха Гaлiбa наснажена духовною мiстичною тради-цiею, корiння яко' у глибинах юторп, пов'язаних iз суфiзмом. Езоте-ричний характер суфiзму ускладнюе процес створення об'ективних конотацй Ця ситуа^я регулюеться зверненням до словникiв, як фксу-ють суфiйськi значення ^в. У багатьох випадках лише культурне знання спроможне заповнити ц розбiжностi мiж семантичною структурою слова та прагматикою мови. Не дивно, що у мистецькому творi виникають шби два рiзних незалежних тексти: один - поетичний, що стосуеться плану вираження, шший - суфшський - iз царини штерп-ретацп змiсту. Але крiм об'ективних конотацш у мовi кожного поета виникають ще й особисл, суб'ективнi конотацп, якi вiдобрaжaють aсоцiaтивно-обрaзну картину св^у митця [2, 138].
Поширення суфiзму в лiтерaтурi "спричинило революцiю, яка призвела до символiзaцi''' мови, розриву образу та дмсносл, яку вЫ змальовуе. З часом символiчнi значення переходять у галузь об'ективних мовних коно-тацм i сaмi стають основою для побудови образу" [2, 216]. Водночас мова поези вбирае в себе суфмсью конотацп символiчно''' лексики i розкривае бaгaтоплaновiсть мовного та поетичного мислення у сво'й практик [2, 218].
Особливостi традицш течи тасаввуф у поези Шейха Гaлiбa вирiз-няються використанням специфiчноl' суфшсько''' символiки, пщнесе-но' та посилено' iндiйським стилем. Iндiйський стиль - це дуже важ-ливий зааб збагачення та розвитку поези нaродiв Сходу як в щейно-тематичному, так i в естетичному плат. Автори висловлюють сво' почуття крiзь призму складних поетичних прийомiв - метафор, але-горiй, ппербол, нaтякiв та загадок [1, 208]. Яскравим прикладом лп"е-ратури шдшського стилю суфiйського спрямування е месневi Шейха Гaлiбa "Гюсн та Ашк". Цей твiр складаеться з 2041 бейта та чотирьох тaрдiе. Мотивом твору е предмет ошки i мета життя автора - шлях духовного удосконалення людини.
Месневi неодноразово перекладалося сучасною турецькою мовою:
1.Cevat Ahmet (Emre). Hüsün ve A§k. - istanbul, 1932.
2.Kocatürk Vasfi Mahir. §eyh Galip Hüsn ile A§k. - istanbul, 1944.
3.Gölpinarli Abdülbaki. §eyh Galib Hüsn ü A§k. - istanbul, 1968.
4.Ayan Orhan Okay-Hüseyin. §eyh Galip Hüsn ü A§k. - istanbul, 1975.
5.Nur Dogan Muhammet. §eyh Galip Hüsn ü A§k. - istanbul, 2003.
Крiм цих перекладiв турецькою мовою, здiйснено переклад анг-лiйською мовою Е. ^ббом, а також украТнською мовою автором доповд
Мова героТв твору фксуе единий тип свiдомостi та еднють слiв i думок. Негативнi персонажi рiдко висловлюються, за них говорять Тхш вчинки. За традицiями лггератури Дивану текст починаеться з iмен Аллаха, а кожен бейт е закшченою думкою.
Культурно-художнiй шар твору насичений активно присутшми ре-мшюцен^ями (традицiйнiсть сюжету, трактування канонiчного тексту, присвята поету Румi та монологи про поезш, противага твору «Гай-рабад», посилання на вiдомих л^ературних героТв тощо). Компози-цiя твору вщмшна вiд традицiй лiтератури Дивану, що разом iз вве-денням новацш до традицiйного сюжету вказуе на новаторську ак-тивнiсть автора. Твiр вражае обiзнанiстю поета з юламською культурою, класичною л^ературою, полiтичною думкою стародавнiх часiв i своеТ доби, а також його прагненням гармоншно поеднувати усе це зi знаннями про тогочаснi вiяння культури, полiтики, мистецтва [4, 16]. Твiр "Гюсн та Ашк" е не лише ноаем символiчних та алегоричних значень, у ньому об'еднан ус знання класичноТ лiтератури та непе-ревершено схарактеризовано внутрiшнiй св^ людини завдяки вико-ристанню шдшського стилю [4, 16].
Вважаеться, що друготвiр мае бути тотожним оригiналовi за змiстом i еквiвалентним йому за формою. Загальновизнаною е скпаднють перекладу творiв форм поетичного мовлення, основами якого е метричнють, ритмка, римування. Це стосуеться особливо тих момен^в, коли мова орипналу та мова перекладу походять з рiзних мовних сiмей (тобто ук-раТ'нська - iндоевропейська мовна ам'я, турецька - уралоалтайська). Безумовний iмператив перекладацькоТ дiяльностi, вирiшальна та не-вiд'емна умова перекладу - вщтворення значення першотвору. Твiр «Гюсн та Ашк» написаний Ыдмським стилем, який за мУмальнм кiлькостi слiв у бейт умiщуе максимально широке, глибоке значення. Для вщтворення значення першотвору украТнською мовою довелося використати майже вдвiчi бтьше слiв, ыж в оригiналi, i тому довелося надати перевагу прозовому перекладу. У кшц перекладу подано глосарш понять (351 пози^я). Його форма видалася нам найзручышою, адже вдалося уникнути пояснень у самому переклада аби не переобтяжувати тексту. Необхщысть тлумачення специфiчних суфiйських символiв, розумшня яких сприяе розкриттю задуму автора першотвору, зумовила список глосарш (власн iмена героТв рiзних класичних творiв, про якi згадуе автор, поетв, фiлософiв, iмена янголiв, пророкiв, топоыми явного та неявного свп"у, назви сур та аятiв Корану, Тхне тлумачення, музичнi шстру-менти суфив, релiгiйнi святинi мусульман тощо).
Месневi "Гюсн та Ашк" мае багато рiвнiв, за поверхневим рiвнем виявляються глибиннi рiвнi символiв, образiв, iдей.
В основi твору лежить тема божественно!' любовi творЫня до Творця та Творця до творшня. Любовно-суфiйська символiка е оболонкою фтософсько''' тематики. Ашк (Любов) хоче бути поряд iз молодою дiвчи-ною Гюсн (Краса). Аби геро''' могли бути разом, Ашк повинен дютати-ся Дiйар-и Кальб (Кам'яниц серця). Подолавши усi пастки, Ашк дютаеться Кам'яницi Серця, султаном яко''', як виявилося, е Гюсн (Краса). Шейх Гал1б у пригодах Ашка описуе символiчний шлях дервша до божественно'' любовi, де пригоди - це уболiвання душi й серця, процес вибору правильного шляху. Ашк дютаеться Кам'яниц серця, господарем яко' е Гюсн, i це означае, що Любов i Краса завжди поряд, тому що вони неподтьш, адже божественна краса i божественна любов е бажанням кожного суфiя:
Це була така приемна новина, в якй з1бралися вс його бажання; то був такий стан, кращий за вс стани на земл/ [4, 385].
Пригоди Ашка на шляху до кохано''', боротьба з велетнями та вщьмою, таемничий колодязь - усе це символiзуе шлях дервша до найвищо''' мети: самовдосконалення та злиття з Творцем. Гюсн та Ашк е власними iменами, як можна трансл^ерувати або транскрибувати для збереження колориту мови орипналу. Так само 'х можна перекла-сти, адже вони мають певний смисл, необхщний для розумшня й сприйняття тексту перекладу. Обидва ц варiанти ми використовуемо у своему перекладк При перекладi само'' назви месневi ми пропонуе-мо залишити справжню назву твору, транкрибуючи власн iмена, хоча i не заперечуемо и переклад у дужках. У нашому ршенш ми спирае-мося на аспект метафорики ^в, притаманний уам суфiйським тво-рам. Якщо перекладати назву з урахуванням алегоричност ^в, то вона буде виглядати приблизно так: «Божественна краса i любов мюршща до не''». Якщо ж залишити назву просто як «Краса i Любов», то вона, на нашу думку, не несе того глибокого значення, яке мютить-ся у нш. Недоречним е також варiант перекладу слова аюк як кохан-ня, адже йдеться про любов духовну, а не земну.
1мена вах головних геро'в месневi у перекладi укра'нською мо-вою транскрибованi, у дужках поданий переклад значення iмен. Ашк (Любов), Гюсн (Краса), Сюган (Божественне слово), 1смет (Пре-чистiсть), Гайрет (Захоплення), Гайрет (Стшкють), рiд Мухаббетогул-лари (^ти Любовi), Гюшрюба (Оманлива) - вс вони асоцiюються з вщповщними образами-символами.
У класичному месневi обов'язковою е тема "чужий край", "чужа сторона" або ж тема подорожi героя з метою доказу сво'х почуттiв
коханiй. Цi теми пов'язанi також з певними географiчними об'ектами: Меджнун подався до пустел^ Фергад намагаеться пробити гору Бюю-тун. Особливiсть месневi "Гюсн та Ашк" полягае у тому, що вперше в юторп л^ератури Дивану подорож героя (Ашка) не е справжньою фiзичною дiею, його шлях е процесом внутршнього пошуку, станом душi. Тому всi топошми неявного свiту у друготворi представлен перекладом значення: Мiсце Значення, Водойма Щедрот, КраТна Сер-ця, Звалище Горя, Фортеця Затюссувер, Кам'яниця Серця тощо.
У месневi Шейха Гал1ба, як i в уах суфiйських творах, наявнi ейдо-си любовi та вiри. СуфГТ для позначення любовi у своТй поезп використову-вали, крiм безпосереднього слова любое, ще й слово вино, яке натякае на сп'яншня вщ духовноТ любовi [5, 449-450]. Вино часто згадуеться зi словом келих, яке доповнюе образнiсть вина i нагадуе собою келих серця.
Тод! ^би кол/'р вина злтав / починав спвати келиху, наче соловейко [4, 341].
Як зауважують автори "КласичноТ юламськоТ' фтософГГ lбрагiм Тофiк та Артур Сагадеев, "дуже часто непiдготовленому читачевi важко зро-зумiти, що то воно за вино та сп'яншня, про яке йдеться у суфшськш поезп" [6, 274-275].
Пщтвердженням того, що слово вино використовували суфп у переносному значены, е варiативнiсть його поеднання зi словами, як позначають рiзнi почуття та риси характеру людини: чистота душi, туга, журба, думки, натхнення, дружба:
Моя душа ковтнула вина туги, а з мо'/'х очей ллються перлини журби! [4, 361].
МоУ оч'! стали бутоном, сповненим росою сл'з, стали келихом вина туги [4, 363].
МоУоч'! дуже червонi, мо'Угуби теж хвор'!, коли я п'ю вино слова, то воно мен здаеться отрутою смертно!години [4, 365].
Невщ'емною частиною теми вина в суфшськш лiтературi е образ келаря або чашника. Вщомо, що термш <^акЬ> (саю) в лiтературi Дивану мае дектька штерпретацш: 1.Чашник, який прислуговуе на святах, розливае вино; 2. Кохана, один погляд якоТ змушуе п'яшти закоханого, наче вщ вина; 3. Любов, кохана мюрща, тобто Аллах. Отже, для правильного тлумачення суфшського тексту ми вживаемо обидва переклади: «келар» - коли йдеться про Аллаха, адже цей термш використовуеться в укра'Тнськш лiтературi як поняття церков-но-релИйне; «чашник» - коли йдеться про симпатичного парубка, який розливае вино.
У месневi Шейха Галiба головний герой Ашк неодноразово звертаеться до келаря (коханоТ) з проханням про допомогу, порятунок:
Келарю! Будь милостивим, я ычого не тямлю; дай мен забути про все, моГ ноги зв'язан'! путами! [4, 127].
Келарю, допоможи мен, тому що я у безвиход, я маю клопоти; я покупець страждань на базар горя [4, 129].
Одним з аспекпв суфшськоТ образност й символiзму, який е дуже важливим для правильного розумшня багатьох текслв, е образысть лл~ер [3, 317]. Символiзм лiтер арабськоТ' абетки спираеться насамперед на основне джерело юламського свггу, написане арабським письмом -священну книгу мусульман «Коран». Кожна лп~ера, навiть кожна крапка лп"ер е важливою, невiд'емною частиною письма, найменша змiна в якш може призвести до псування, перекручування змюту.
Але не лише Коран, як одне цте, слугував ознакою непереверше-ностi у лiтературi Дивану, а й окремi лiтери арабського письма, якими написаний Коран, були певними образами суфшськоТ поезп. Наприк-лад, Елiф ( З ) - Е^ - перша лл~ера арабськоТ абетки, яка складаеться з прямо! вертикально!' лшп. Тт написання на початку, всередин та кшц слова е незалежним та неповторним, вона не з'еднуеться з лп"ерою, яка йде пюля не'!. Вертикальну, витончену лл~еру елiф часто використовува-ли поети для порiвняння з витонченою фiгурою коханоТ. Для кращого розумшня порiвнянь iз лггерами арабськоТ абетки, якi зустрiчаються у месневi Г^ба, в укра'Тнському перекладi ми запропонували графiчний варiант лл"ери з фонетичним вiдпо-вiдником у дужках.
Коли Гюсн у школi промовляла лтеру Г(епф), то )й одразу спадала на думку красива шия Ашка /))' "Ах!"сягало аж сьомого неба [4, 93].
Якщо вона казала М (дж1'м), то ця лтера нагадувала )й пасма во-лосся коханого, вона бачила тисяч'! значень одн'ё)'крапочки [4, 95].
Вона бо)ться гострих, наче кинджал, та схожих на лiтеруС (ра) його бр'в, на вустах у не)'постiйно iм'я вуст коханого, схожих на лтеру г (м'!м) [4, 95].
Його зуби, схож'! на лтеру У (сн), як пилка, знищували паростки '!(життя [4, 95].
Не можна не погодитися з думкою Р. Зорiвчак про те, що «переклади збагачують не лише цтьову л^ературу, а й загальну скарбни-цю св^ово! л^ератури, що е не лише сумою найкращого з нацю-нальних письменств. Це - нова якють, що виникае завдяки свщомо-му обмшу культурними цшностями мiж народами».
Свое уявлення про той чи шший народ ми формуемо, насамперед, через уявлення про його культуру. Л^ература мютить у собi певн культуры коди та надае вщомосп про штелектуальнють та духовнють народу чи наци. Л^ературу ми мусимо сприймати через призму ху-дожнього перекладу, i перекладач стае сшвавтором письменника або
поета, дае творам друге життя вже в шшш MOBi, вiдроджуючи та вщтво-рюючи його засобами ^еТ мови.
Лггература
1. История персидской и таджикской литературы: Пер. с чешс. - М.: Прогресс, 1970. - 440 с.
2. ПригаринаН.И. Индийский стиль и его место в персидской литературе. - М.: Изд-во «Восточная литература», 1999. - 328 с.
3. Шиммель А. Мир исламского мистицизма. - М.: Алетейа, 2000.
- 416 с.
4. NurDogan M. Husn u A§k. Metin-nesre qeviri- Notlar ve agklamalar.
- istanbul: Otuken, 2003. - 420 s.
5. Rypka J. History of Iranian Literature / edited by Karl Jahn, D.Reidel.
- Dordrecht: Puplishing company, 2007. - 955 с.
6. Taufic I., Sagadeev A. Classical islamic philosophy: transl. from Russian. - Moscow: Progress publishers, 1990. - 350 p.
УДК 81'25: 81'373: 32: 81"42: 82-2
Соловей А.С.,
викладач кафедри теорп та практики перекладу з англшсько'Т мови Херсонського державного университету
ПЕРЕВОД ПОЛИТИЧЕСКОЙ ЛЕКСИКИ В ДРАМАТИЧЕСКИХ ТЕКСТАХ
Политическая лексика, как и любая специальная лексика, может функционировать не только в естественных для нее контекстах, т.е. в собственно политических текстах, но и в текстах принадлежащим другим дискурсам. При этом политическая лексика претерпевает некоторые изменения, а ее перевод осуществляется на принципах, отличных от принципов перевода в политическом дискурсе. Одним из наиболее контрастных по отношению к политическому дискурсу является художественный дискурс. В то же время такая разновидность художественного дискурса, как драматургия, оказывается близкой к политике, так как они имеют общую характеристику - обязательное наличие конфликта.
Цель данной статьи - определить специфику перевода политической лексики в драматических текстах. Перевод политической лек-
