CC BY
10
УДК 811.ПГ255.3
О. Г. Павленко
АВТОРСЬКЕ «Я» В ПЕРЕКЛАДАХ МИКОЛИ ДМИТРЕНКА
У статт1 висвтлено роль перекладацького доробку Миколи Дмитренка в украгнському лтературно-мистецькому простор1 другог половини ХХ столття, обхрунтовано мотивацтт алгоритми вибору твор1в для перекладу, визначено основт принципи перекладацьког концепцИ митця.
Клю^о^^ слова: художтй переклад, лтературний процес, мотивацтний алгоритм, авторство, перекладацью тактики, абсолютизащя авторського контексту, етнолтгв1стичний тдх1д.
DOI 10.34079/2226-3055-2019-12-21-75-83
Постановка проблеми. Сучасш перекладознавчi студп переконливо демонструють багатоаспектшсть концептуальних пiдходiв щодо штерпретацп та оцшки художшх текспв шшою мовою. Включаючи в себе широке коло питань - вщ створення типологий перекладiв у розмштп !х методiв, функцiй i дiй - до окремих аспектiв аналiзу лiтературних явищ, перекладознавство вийшло на порубiжжя сумiжних гуманiтарних наук, засвiдчуючи трансформацiю дослщницького канону i спонукаючи до оприявлення ютотних аспектiв iснування художнього перекладу в нов^нш системi координат.
На авансцену наукового защкавлення сьогоднi виходить потреба використання вщповщних методологiй, спроектованих на вивчення ушкально'1 природи цього явища не лише в контекстi традицшно-усталених, апробованих численними фiлософськими дослiдженнями поглядiв, але й у комплексi власних характеролопчних чинникiв, позначених новими досягненнями в цариш теоретичного осмислення природи художньо'1 творчостi, формування нових, часом досить несподiваних, а iнодi й суперечливих дослщницьких технiк. Осмислення украшського художнього перекладу англомовно'1 прози друго'1 половини ХХ ст. - його доцшьносп й функцiональностi пiд кутом зору порiвняльного лiтературознавства акцентуе на «больових точках» лiтератури-реципiента, зумовленостi чужого / шшого в нацiональному л^ературному процесi, значення самого процесу перекладання, пов'язаного з фактами вибору, здшсненого перекладачем, його мотивацiйного алгоритму, що саме i зумовлюе актуальнiсть ще'1 розвiдки.
Мета статтi полягае в обгрунтуванш ролi перекладацького доробку Миколи Дмитренка у лтературно-мистецькому просторi друго'1 половини ХХ столiття через визначення мотивацшних механiзмiв вибору творiв для перекладання, аргументацп авторських концепцiй здшснених ним перекладiв як джерела щейно-тематичного оновлення укра'шсько'1 лiтератури зазначено'1 доби.
Анал1з останн1х дослщжень 1 публжацш. Дослiдженню художнього перекладу як загальнол^ературно'1 проблеми, зокрема, висвiтленню його ролi у формуваннi концепцп нацюнально'1 л^ератури друго'1 половини ХХ столiття присвячено низку наукових праць (С. Басснет, Л. Венуп, Р. Доценко, Р. Зорiвчак, В. Карабан, В. Коллер, В. Комюаров, В. Коптшов, М. Новикова, М. Стрiха, О. Тетерша, К. Райс, О. Чередниченко, Р. Штольце та ш.), у яких з'ясування iманентноi сутi цього феномену обертаеться довкола його осмислення в перюд становлення та розвитку ново'1
украшсько'1' лiтератури (О. Тетерiна, Г. Сковорода, М. О^ха) Х1Х - початку ХХ столбя, що мало принциповий вплив на розвиток теорп украшського поетичного перекладу.
Вiдтак перспективним е проекщя на «суб'ект» перекладу, творчий профшь перекладача, обумовлений читацькою рецепцiею, л^ературними традицiями та ситуацiею доби друго'1 половини ХХ столiття.
Виклад основного матер1алу. У ходi дослiдження культурогенезису авторсько'1' концепцп перекладацтва, позначеною естетизащею мистецтва й пошуком нових форм художнього самовираження, важливим е класичне розумшня поняття авторства. Отадiею переходу явища в новий стан фахiвцi називають час зрiлого середньовiччя -XIII ст., коли слово «аиСог» i похiднi вiд нього поняття (<^еге», «augere», «ашео») закрiплюються в словнику освiчених европейцiв (де також мае об^ i грецький термш «autentim»). У середньовiчнiй культурi поняття «ауктор» («auctor») спiввiдноситься з щеею авторитету («auctoritas»), згiдно з якою автор не тiльки виступае об'ектом, гiдним прочитання, а й таким, що заслуговуе на довiру. Виходячи з цього, ауктор -це той, хто «здшснюе акт творчосп», сприяе виникненню й утвердженню будь-чого, i в сучасному розумiннi цього поняття постае як шдивщуум, носiй особистiсних iнтенцiй та яскраво виражено'1' суб'ективностi. Згiдно з класифшащею, вмiщеною в рукописi францисканського ченця святого Бонавентури, щ лексеми позначають участь iндивiдуума у твореннi письмового (у середньовiччi - рукопису, манускрипту), тексту якому довiренi рiзнi ролг котювальника, «який нiчого не змшюе та не додае до первинного твору»; компилятора, який обмежуеться лише об'еднанням окремих його фрагментiв; коментатора, який «додае сво'1' мiркування до думок шших»; i нарештi ауктора, який надае перевагу власним словам та звертаеться до висловiв шших лише з метою тдтвердження» [4, с. 39]. Згодом у сприйнятп поняття авторства посилюеться й увиразнюеться особистюне начало, одним iз прюритетних показникiв чого виступае iдея авторитету, позначена креативнютю, мистецьким самовираженням, що стввщноситься з конкретною особистiстю, яка з плином часу стае «юторико-культурним знаком» [4, с. 38]. Уявлення про авторитет, «суму повноважень» автора як суб'екта дп змщуеться в перспективу сприйняття «особистiсного авторства» [7], що також виявляеться через тексти шшо'1' культури, коли в штерпретацп перекладач виступае митцем, що мае власний голос, шдивщуальшсть та ушкальну, вщмшну вiд iнших, стильову манеру, попри приналежшсть до певно'1' юторично'1' доби. До цього сузiр'я iмен зараховуемо сучасного украшського перекладача Миколу Андршовича Дмитренка, який i нинi перебувае в невпинному творчому пошуку.
М. Дмитренко з'явився на втизняному перекладацькому Олiмпi вiдразу по закшченню 1952 року фiлологiчного факультету Кшвського державного унiверситету iм. Тараса Шевченка. Отримавши диплом викладача англшсько'1' та французько'1' мов, працював у видавнищ^ «Днiпро», обiймаючи посаду завщувача вiддiлу зарубiжноi лiтератури. Хоча перекладач не зараховуе себе до поколшня шютдесятниюв, його мистецька позицiя завжди була i е такою, щоб через живе, лiтературне (пiдкреслено нами - О. П.) украшське слово донести сучасному читачевi художнiй стиль шшомовних письменникiв таким чином, щоб вш навiть не вiдчув, що перед ним перекладена верая. Перекладач особливо откуеться саме лiтературною мовою, у зв'язку з чим навгть опосередковано звинувачуе вiдомого укра'1'нського перекладача Р. Доценка за його перекладацью «новотвори», якi, за його словами, не вмщуються у 11-томне видання академiчного тлумачного словника укра'1'нсько'1' мови. З ще'1' ж причини вш зараз працюе над перевиданням перекладу роману О. Уайльда «Портрет Дорiана Грея», здшсненого Р. Доценком, який, на його думку,
«надто завантажений лексикою, що тягне мову назад». Про це перекладач po3noBiB у приватнш розмов^ продемонструвавши свое переконання такими прикладами з роману: «робтня художника» («а чому не студiя художника? - запитуе М. Дмитренко» - О. П.), «дрантя», «здмухнув», «вiдвiдини», «уперщив ii пужалном», «препишт вдовички», «призахiдне сонце» та ш. Витончений лшгвют, вш ще школярем мрiяв перекладати твори св^ово! класики, а коли отримав едину четвiрку в табелi успiшностi тшьки за те, що в екзаменацшному диктантi з росшсько!' мови зробив помилку у словi «расчёт», написавши його з подвоеною «с», це бажання переросло у творче покликання.
У доробку М. Дмитренка, в основному, прозовi переклади, серед яких вагоме мюце посщають зразки детективного жанру А. Конан-Дойля, а також твори О'Генр^ Майн Рща, Марка Твена, Джона Уейна, Рафаеля СабатЫ, Безша Девiдсона. Свое захоплення детективною прозою перекладач пояснюе тим, що вона «легко читаеться i провокуе читача до лопчного мислення, дедукцп, обгрунтування думок та шдуктивних суджень». Зараз перекладач працюе над новими перекладами А. Конан Дойла та на замовлення видавництва «Краша мрш» перевидае здшснеш ним украшсью версп, зокрема «Скандал у Богемп» («A Scandal in Bohemia»), «Спшка рудих» («The Red-headed League»), «Встановлення особистостi» («A Case of Identity»), «Таемниця Боскомсько! долини» («The Boscombe Valley Mystery»), «П'ять апельсинових зерняток» («Thе Five Orange Pips»), «Людина з вивернутою губою» («The Man with the Twisted Lip»), «Блакитний карбункул» («The Adventure of the Blue Carbuncle»), «Пютрява с^чка» («The Adventure of the Speckled Band»), «Палець шженера» («Thе Adventureof the Engineer's Thumb»), «Знатний холостяк» («The Adventure of the Noble Bachelor») та ш.
Особливютю власно! перекладацько! концепцп М. Дмитренко вважае очшування дiалогу з майбутнiм читачем. Пщ час приватно! розмови митець зазначае: «В сво!х перекладах я завжди орiентуюсь на «зустрiч» iз читачем, й тому маю перед ним вщповщальшсть донести вс художнi деталi i навiть окремi нюанси, закладеш автором оригiналу». Усвiдомлюючи те, що матерiя художнього тексту мае бшьш широкi параметри вимiрювання, нiж реальна авторська «присутшсть», перекладач нiби проектуе щншсш площини тексту на штелектуальний досвiд читача, вiдкриваючи, таким чином, активний, вшьний, нiчим не обмежений доступ до «ютинного смислу» вщтвореного ним авторського тексту. Попри стриману ощнку власно! ролi «компiлятора», яким е перекладач, М. Дмитренко демонструе свое авторське перекладацьке «Я», проголошуючи тим розумшня читачем його перекладацько! шдивщуальносп.
Основу авторсько! моделi перекладу М. Дмитренка складае поеднання суперечливих властивостей, що супроводжують переосмислення традицшно! ролi перекладача як виконавця, тяжшням до iндивiдуально-орiентованоi позицii письменника, а також передбачення розумшня професшного статусу перекладача, наближеного до умов сьогодення. Це означае обов'язкове врахування сощально-юторичного контексту, дiалектичного спiввiдношення об'ективного й суб'ективного в переклад^ i взагалi розумiння перекладу як «живого витвору» лiтератури, що «з одше! культури переходить у творчо трансформованому виглядi в контекст iншоi культури, вступаючи з ним у тюну взаемодiю, i тим самим, продовжуючи свое життя у ньому» [2, с. 18]. До перекладiв тих чи тих творiв М. Дмитренка спонукають школи вже наявнi переклади украшською або росiйською мовами. Перечитуючи 1'х (професiйна цiкавiсть!), вiн часто порiвнюе 1'х з ориг1налом i виявляе часом нiчим не виправдаш розбiжностi, вiдхилення вiд лiтературноi норми та iншi невiдповiдностi,
вщчуваючи при цьому, що можна зробити краще. Так вiдбуваeться i зараз, коли, щоб натрапити на noTpi6Hy фразу, образ, алiтерацiю чи необхщний лексичний вiдповiдник, перекладачевi доводиться довго шукати вдалих рiшень, «прокручувати» чисельну кшьюсть варiантiв i зрештою вибрати найвлучшший. Для М. Дмитренка не юнуе дрiбниць чи будь-яких другорядних проблем у перекладь Кожна деталь шшомовного тексту вщточуеться ним так невимушено i спiвзвyчно, що шстинктивно втрачаеться вiдчyття того, що маеш справу не з оригiнальним твором.
Сьогодш укра'нський перекладач знову в пошуку, i в цьому вкотре переконуешся, коли зазираеш до його творчо'' лабораторп. Працюючи над замовленням видавництва «Кра'на мрш» (кiлькарiчна ствпраця перекладача з цим видавництвом пов'язана з тим, що за сво'' переклади вiн не вимагае велико'' грошово'' винагороди й, за його словами, займаеться щею справою заради власного задоволення), М. Дмитренко плануе свою роботу таким чином, щоб вщчувати неперервшсть i, не порушуючи плинностi думки, завжди демонструвати готовшсть вирiшyвати складнi перекладацькi завдання. Його затверджений план-проект як спроба поставити тд контроль власну перекладацьку творчють, розглядаеться як нацшенють на майбутш хyдожнi вiдкриття. Саме з таких позицш митець осмислюе працю перекладача взагалi й цитуе у зв'язку з цим артикyльованi свого часу О. Пушкшим слова про «перекладачiв як поштових коней просв^ництва», наголошуючи, що переклад - це кроттка праця, яка винагороджуеться творчим натхненням i задоволенням вiд досягнутих результат. Те, як виважено ставиться перекладач до кожно'' фрази першотвору, засвщчуе, що навiть з простою, як на перший погляд фразою, вш дiе обмiрковано й обережно, зважуючи yсi «за» i «проти». Так, у приватнш бесiдi М. Дмитренко щкавиться найвлyчнiшим варiантом перекладу з англшсько'' «he lives poetry», що в загальному сена означае, що «поезiя складае частину його життя», проте перекладач вивчае вс контексти i доходить висновку, що в оригiналi йдеться про псевдопоета, «творчють» якого взагалi не можна назвати творчютю, i вiднаходить еквiвалент «горе-поет».
Такий пiдхiд до перекладу, заснований на мовно-стилютичному нюансyваннi першоджерела, безперечно, потребуе вщ перекладача певних тактик. З огляду на це, М. Дмитренко акцентуе на необхщносп формування взаемин мiж автором твору i перекладачем, проголошених свого часу М. Лукашем, якого вважае авторитетною ф^урою в царинi перекладу: щоб якомога точшше передати задум автора, частково чи повнютю «перекладач мае тдкорити свою волю автору», а таке «тдкорення» можливе лише з добро'' волi перекладача та за умови надзвичайно позитивного ставлення до автора оригшалу. Саме тому, «аби перекласти вдало, треба злитися з автором в едине цше, закохатися в нього, в його твiр» [3, с. 62].
З цього приводу перекладач зазначае, що навт за наявносп численних розбiжностей на структурному i лексико-семантичному рiвнi мiж англшською та укра'нською мовами, варто збер^ати всi закладенi автором смисли, трансформуючи лише лексичш форми 'х вираження, застосовуючи прийоми калькування, транскодування, контекстуально'' замши, смислового розвитку, антонiмiчного та описового перекладу тощо, яю в основному використовуються для передачi безе^валентно'' лексики (власнi назви, абревiатyри, багатозначш слова, фразеолог1зми, авторськi неологiзми, культурш та iсторичнi реалii тощо). Така перекладацька настанова на «абсолютизащю» авторського контексту простежуеться в М. Дмитренка, перш за все, на структурному рiвнi. Так, у збiрцi оповщань А. Конан Дойла «Людина з Бейкер-стргг», до яко'' yвiйшли 11 оповщань, збережено послщовшсть роздiлiв, форм внутршшх дiалогiв, графiчного оформлення лиспв, авторських посилань, поданих латинською мовою.
Наявний варiант перекладу «Етюд у багрових тонах» у першому його прочитаны перекладачем мав назву «Червоним по бтому», а «П^трявоИ cmpi4KU» -«Строката бинда». Iншi оповщання, що в англiйськомy варiантi вийшли пщ назвою «The Adventure (укр. «Пригоди» - О. П.) of the Blue СагЬипс1е», «The Adventure of the Speckled Band», «The Adventure of the Musgrave Ritual», «The Adventure of the Devil's Foot» в укра'нському варiантi мають бшьш конкретне наповнення (з вилученням першого слова з назви кожного оповщання) - «Голубий карбункул», «П^трява стрiчка», «Обряд родини Масгрейвiв», «Дияволова нога». Для пщсилення ефекту загадковосп й таемничосп, перекладач навт залишае поданий в оригiналi рукопис («Райптська загадка»), презентуючи його в украшськш версп, не порушуючи навт структури побудови цього письма: «Якщо ви прийдете за чверть дванадцяту до сх1дних eopim, то д1знаетесь про щось таке, що вас дуже здивуе i, може бути, стане вам, а також Ант Морр^он у великй пригодi. Тшьки шкому не кажть про цю справу» [1]. М. Дмитренко не тшьки збер^ае виважений стиль англшського письма, а й спiвмiрно вщтворюе його графiчнy оболонку (курсив, пщкреслення, роздiловi знаки): «Му dear Watson, I write these few lines through the courtesy of Mr. Moriarty. He has been giving me a sketch of the methods by which he avoided the English police. I am pleased to think that I shall be able to free society from any further effects of his presence, though I fear that it is at a cost which will give pain to my friends, and especially, my dear Watson, to you. Very sincerely yours, Sherlock Holmes» [5] - «Дорогий Вотсоне, -мовилось у записщ, - пишу вам щ рядки завдяки ласкавостг мютера Морiартi, який чекае на мене, щоб остаточно виршити питання, котрi стосуються обох нас. Вш стисло змалював меш способи, з допомогою яких йому пощастило уникнути англшсько'' полщп. Мет приемно думати, що нарешт я зможу звтьнити сустльство вiд незручностей, пов'язаних з його юнуванням. Але, боюсь, заплатити за це доведеться цшою, яка засмутить могх друзiв, i особливо вас, мш дорогий Вотсоне. Залишаюсь, дорогий друже, щиро ваш. Шерлок Холмс» [1].
Перекладач вщчувае yd тонкощi оповщно' манери англшського письменника, з уама притаманними особливостями детективного жанру, що здшснюеться через оргашчне поеднання цшковито'' вигаданосп подш зi скрупульозною точшстю i предметшстю уах подробиць i деталей, з якою автор зображуе Шерлока Холмса i Ватсона. Знання точних наук, сухе i точне мислення е пщгрунтям неспростовносп 'хньо' логiки, що захоплюе читача, який стежить за пригодами анал^ично'' думки та процесами мислення персонажiв А. Конан Дойла (основна мета авторсько'' концепци перекладу М. Дмитренка - О. П.). Вщтвореш образнi характеристики головних персонаж1в - принцип дедуктивного мислення, залiзна логiка, разюча спостережливють, вмiння вiртyозно робити бездоганнi висновки з шяк не пов'язаних мiж собою наявних фактiв, надають 'м можливостей розiбратися в найзаплyтанiших злочинах.
Саме таю враження читач отримуе вщ перекладу, в якому М. Дмитренко за допомогою художньо-образних засобiв мовлення гармоншно вщтворюе закладеш автором оригшалу iнтенцii: «No clue?» - asked Holmes, cocking his eye at the colonel. «None as yet. But the affair is a petty one, one of our little country crimes, which must seem too small for your attention, Mr. Holmes, after this great international affair» [5] -«1 мяких ключiв до розгадки?» - спитав Холмс, косуючи очима на полковника. -«Поки мяких. Але справа ця незначна, такий со6i дрiбний сшьський злочин. Шсля тie'i гучног мiжнародноi справи, мштере Холмсе, вт не вартий вашог уваги» [6]1.
1 Тут i дат посилання подаемо за електронним виданням.
Творчою знахiдкою перекладача е вiдтворений е^валент «he's our leading man about here», що у вiдривi вщ контексту мае бути перекладено як «вш у нас головний тут» (зокрема, так було в перекладi П. Таращука). Мовне вiдчуття нюанав першотвору пiдштовхуе перекладача до використання шшого еквiвалента: «He's our leading man about here, is old Cunningham, and a very decent fellow too» - «Тут у нас вш перший сквайр, цей старий Канншгхем, i дуже порядна людина» [1].
М. Дмитренко влучно використовуе властивi дiалогiчному мовленню просторiччя, короткi привiтання, вигуки та ш: «Holmes waved away the compliment, though his smile showed that it had pleased him» [5] - «Холмс вiдмахнувся вiд комплiмента, хоч з його посмшки було видно, що вш йому приемний» [1]; «Holmes shrugged his shoulders with a glance of comic resignation towards the colonel, and the talk drifted away into less dangerous channels» [5] - «Холмс знизав плечима, з комiчною смирентстю глянув на полковника, i розмова потекла по менш небезпечних каналах»; «Oh, the fellows evidently grabbed hold of everything they could get. The county police ought to make something of that,» said he; «why, it is surely obvious that» [5] - «О, хлопщ, мабуть, хапали все, що потрапило тд руку. Полщя графства мала б зробити з цього певш висновки. Адже цшком очевидно, що... »; «But I held up a warning finger» [5] - «Але я застережливо тдняв палець» [1].
Для пщсилення ефекту невизначеносп й заплутаносп справи в оригiналi використано нетиповий для англшсько! вираз «а baddest business» (англ. «bad» -«поганий» мае ступшь порiвняння «the worst» - «найпрший»), яку перекладач досить влучно вщтворюе в переклада «Ah, then, we'll step over afterwards», said the colonel coolly settling down to his breakfast again. «It's a baddish business», he added when the butler had gone; He'll be cut up over this, for the man has been in his service for years and was a decent man» [5] - «А-а, тодi ми зараз там будемо, - мовив полковник, спокшно беручись знову за снщанок. - Препогане дто, - додав вш, коли дворецький вийшов. - Це його вб'е, бо кучер служив у нього багато роюв i був гарним пращвником» [1].
Розумшня тексту перекладачем здшснюеться через стилютичний аналiз тексту оригшалу, що не тшьки надае можливосп для вибору мовних засобiв, а й забезпечуе обгрунтовашсть i коректнють подальших етатв у процес перекладу. Отже, вщштовхуючись вщ критично! штерпретацп творiв англшського прозшка, перекладач щоразу встановлюе моменти близькост чи вщдаленосп украшсько! версп вщ оригiналу. Це особливо простежуеться в добiрному використаннi одиниць з нестандартною залежшстю, якi представляють певнi труднощi для перекладу, i доволi часто за браком теоретичних узагальнень перекладачi потрапляють у тенета власно! безпорадносп або, виходячи зi становища, вдаються до перекладацького свавшля. Зрештою, такий стан перекладацько! справи, можливо, був би до вподоби невибагливому перекладачев^ щоб не доводилося надмiрно обтяжувати себе муками пошуку - досить лише натрапити на перший-лшший (часто хибний) вщповщник, а то й просто вщмовитися вiд перекладу, запевнивши читача в марност подолання культурно! чи лшгвютично! «перешкоди».
Зовсiм iнакше розв'язуе таю перекладацью проблеми М. Дмитренко. За його словами, вш будуе мiж першотвором i перекладом «промiжну дистанщю», вiдкриваючи окремий «файл», куди заноситься шформащя про всi, на його думку, перекладацью недомисли та курйози. Вдале використання перекладачем лексем i словосполучень спостер^аемо в такому уривку: «But he was off like a deer after the shot that killed poor William Kirwan was fired» - «Але вт зник iз швидшстю оленя, як тшьки гримнув пострш, що обiрвав життя нещасного Вшьяма Кервена»; «Having found nothing, they
tried to divert suspicion by making it appear to be an ordinary burglary, to which end they carried off whatever they could lay their hands upon» [5] - «Ичого не знайшовши, вони намагались вiдвернути вiд себе тдозру, для чого зробили так, щоб усе мало вигляд звичайшстько'г крадiжки зi зламом, бо прихопили з собою те, що потрапило тд руку» [1].
Гнколи тематичш зсуви в перекладi виникають унаслщок втрати окремих денотативних вщношень: надання переваги конотацп за рахунок денотацп, що призводить до вщтворення перекладачем оргашчно'' форми письма, як, наприклад, у цьому приклада «The J.P. shrugged his shoulders and led the way into his own chamber, which was a plainly furnished and commonplace room» - «Мировий суддя знизав плечима й повiв нас у свою спальню, просто умебльовану й шчим не примкну юмнату»; «We passed the pretty cottage <...> and walked up an oak-lined avenue to the fine old Queen Anne house, which bears the date of Malplaquet upon the lintel of the door» [5] -«Ми проминули гарненький котедж, <.. .> i увшшли в обсаджену дубами алею, що вела до ошатного будинку в стилi королеви Анни з датою битви тд Мольплаке над дверима» [1].
Повш лексичш е^валенти вщстежуемо i в наступному уривку: «We come now, however, to a point which is of importance. You may not be aware that the deduction of a man's age from his writing is one which has been brought to considerable accuracy by experts. In normal cases one can place a man in his true decade with tolerable confidence». - «А втсм, зараз ми пщходимо до пункту, який для нас дуже важливий. Ви, мабуть, не знаете, що експерти навчилися з неабиякою точтстю визначати вЫ людини з ii почерку. В нормальних випадках вони можуть зробити це з точтстю до чотирьох-п'яти ротв» [1]. У цьому випадку перекладач навт вдаеться до уточнення, наголошуючи на техшчнш довершеносп графолопчно'' експертизи: «a man in his true decade» (укр. «точний вЫ людини»), яке перекладач вщтворюе як «з точтстю до чотирьох-п'яти ротв» i далi знову вщтворюе змют, використовуючи повш е^валенти: «I say normal cases, because ill-health and physical weakness reproduce the signs of old age .looking at the bold, strong hand of the one, and the rather broken-backed appearance of the other, which still retains its legibility although the t's have begun to lose their crossing, we can say that the one was a young man and the other was advanced in years without being positively decrepit» [5] - «Я кажу: в нормальних випадках, - тому що погане здоров'я або фiзична квол^ть дають ознаки похилого вшу навт у юнака. В нашому ж випадку, дивлячись на смшивий, твердий почерк одного й на якийсь горбатий почерк другого, ще досить розбiрливий, хоч лтера «t» в нього вже почала втрачати поперечну риску, ми можемо сказати, що один з тих, хто писав, молода людина, а другий - старий, хоч ще й не зовам немiчний» [1].
Етнолшгвютичний пщхщ перекладача до аналiзy мовних явищ, який побудований на взаемодп мовних i культурних параметрiв певно'' спшьноти, надае йому можливостей вщнаходити е^валенти, враховуючи «культурш сценарп» («cultural scripts»), основою яких виступае рiзноаспектнiсть у способах мовленнево'' поведшки певно'' мовно'' спшьноти. Осмислюючи мовленневi стратеги, властивi англшськш мовнш культур^ М. Дмитренко зосереджуеться на притаманних 'й правилах «позитивного мислення» («positive thinking»), «самовозвеличення» («self-enhancement»), «незалежносп» («autonomy»), «гарного самопочуття» («feel good») тощо i вщповщно до цього вщтворюе репшки головних геро'в: «Excellent!» - «Блискуче!»; «But very superficial», - said Holmes» - «Але все це - речi нескладш, - мовив Холмс»; «I consider it the greatest privilege» - «вважаю за велику честь»; «My dear sir» -
«Любий сер»; «by Jove» - «присягаюсь Юттером»; «роп my word» - «слово честг»; «I don't think you need alarm yourself» - «думаю, не треба хвилюватися через це»; «I have had a charming morning» - «В мене був чудовий ранок»; «If you will permit me» - «з вашого дозволу» та ш. До цього також залучаемо i властивi англшцям коротю реплши, якi адекватно вiдтворено в переклада «yes, Sir»; «рrecisely»; «naturally»; «undoubtedly»»; «sure»; «it does give a clue» - «саме так», «природно», «безумовно»; «це дае ключ до розумтня» та ш.
У деяких випадках спостер^аемо вщмшносп регiстрiв мовлення, пов'язанi з вщтворенням у перекладi сталих висловiв, фразеологiзмiв, iдiоматичних конструкцiй англiйського розмовного стилю, i перекладач, усвiдомлюючи це, якнайретельшше добирае кожне слово: «Tut, man» - «То годибо, голубе»; «it's as clear as day!» -«це ясно як день!»; «there cannot be the least doubt in the world» «не може бути шякого сумтву»; «Why on earth should two men write a letter in such a fashion?» - «Але з яког це речi двом особам треба було писати листа в такий споаб?»; «obviously the business was a bad one» - «Очевидно, дмо було не з чесних» та ш.
Розмiрковуючи над явищами неперекладносп, М. Дмитренко зазначае, що завжди прагне !х долати тшьки через «кшькаразове повернення» до першотвору, оскшьки процес перекладу для митця постае не в лшшнш площиш, а мае зворотно-поступальний характер. Це дае перекладачевi тдстави розглядати рецептивне середовище як концентращю очшуваних реакцш та ймовiрних ощнок майбутнього рецитента, як спосiб зреалiзувати власну вiзiю iншомовного лiтературного твору в його цшсносп й актуальностi щодо часово! та культурно-юторично! перспективи.
Висновки. Можна говорити, що момент повного рецептивного осягнення оригшалу для М. Дмитренка вщбуваеться лише тодi, коли перекладач «розкодовуе» втiленi автором оригшалу контексти, окреслеш вичерпнiстю «прогалин» або «лакун», наповнюе вщтворений ним текст новими значеннями, залишаючи за собою право на домислювання чи уявне дописування !х атрибутивних ознак. При цьому вш враховуе внутршньо-особиспсш запити кожного рецитента, стввщносячи !х з власними стереотипами втзнавання й осмислення образно-тематичних та стильових особливостей тексту оригшалу.
Ушкальна лiтературна ерудицiя М. Дмитренка, тонке вщчуття художнього слова i величезний творчий арсенал його фантазп дозволяють укра!нському читачевi отримати т1 ж самi враження вщ перекладу англiйськоi книги, що й читач, який е представником шшо! культури. Саме це е перекладацькою метою, моделлю бажаного результату й невпинним прагненням перекладача до нових творчих пошуюв.
Перспективою подальших дослщжень е аналiз явищ неперекладносп в украшських перекладах англомовно! прози, здшснено! М. А. Дмитренком.
Список використано'1 л1тератури
1. Дойл А. К. Райгггська загадка [Електронний ресурс] / А. К. Дойл. - Режим доступу : https://read-online.in.ua/read/rajhitska_zahadka ; Doil A. K. Raihitska zahadka [Elektronnyi resurs] / A. K. Doil. - Rezhym dostupu : https://read-online.in.ua/read/rajhitska_zahadka
2. Зорiвчак Р. П. Украшський художнш переклад як нащетворчий чинник / Р. П. Зорiвчак // Зарубiжна лггература. - 2007. - Квггень (№ 14). - С. 1-5 ; Zorivchak R. P. Ukrainskyi khudozhnii pereklad yak natsiietvorchyi chynnyk / R. P. Zorivchak // Zarubizhna literatura. - 2007. - Kviten (№ 14). - S. 1-5.
3. Корунець I. В. Теорiя i практика перекладу (аспектний переклад) : тдруч. / I. В. Корунець. - Вшниця : Нова кн., 2003. - 448 с. ; Korunets I. V. Teoriia i praktyka
perekladu (aspektnyi pereklad) : pidruch. / I. V. Korunets. - Vinnytsia : Nova kn., 2003. -448 s.
4. Bennett A. The Author / A. Bennett. - New York : Routledge, 2005. - 151 p.
5. Doyle A. C. The Reigate Puzzle [Electronic resource] / A. C. Doyle. - Mode of access : https://sherlock-holm.es/stories/pdf/a4/1-sided/reig.pdf
6. Doyle A. C. The Adventures of Sherlock Holmes [Electronic resource] / A. C. Doyle // Literature Network. - Mode of access : http://www.online-literature.com/doyle/adventures_sherlock/
7. Love H. Attributing Authorship : An Introduction / H. Love. - Cambridge : Cambridge University Press, 2002. - 271 p.
OraTra Hagrnm.na go pegaK^i 31.10.2019.
O. Pavlenko
TRANSLATING SELVES OF MYKOLA DMYTRENKO
This paper reflects on the key issues of literary translation approaches suggested by Mykola Dmytrenko, an outstanding Ukrainian prose translator. Despite the vast research made by Ukrainian and foreign scholars regarding the translation (A. Bennet, S. Bassnet, M. Strykha) little is known about the contribution made by Ukrainian translators to the promotion of the Ukrainian literature on the international arena. Mykola Dmytrenko's original arguments coming from value-based interview questions reveal the nature of translating process in terms of cultural transfer with a special emphasis on the literary standards and the distinctive nature of translation paradigm. As many translation theorists and researchers claim, there has been an accepted recognition of the fact that the use of the strategies and techniques of contemporary linguistics shift away to cultural studies.
This article attempts to outline the scope of translation as a process by syndicating various extralinguistic phenomena as they occur in Mykola Dmytrenko's translation project. Firstly, his translation programme embraces the issues of self with their close relation to the problems of cultural identity and the ones connected with tracing the target text within its new sociocultural context. Secondly, Mykola Dmytrenko's translations provide his exceptional position in developing general principles through which he adequately clarifies the algorithm of choosing literary texts for translation and sheds light on the author selection as well as the ways literary translation networks function in a number of respects.
Furthermore, the translator aims his works to be viewed in a broader context of building up the relations with the author of the original on the equal basis so that the target reader wouldfeel he deals with the original text, not with the translation. With this purpose, Mykola Dmytrenko claims that he not only aspires to getting Ukrainian readers acquainted with the masterpieces of world literature, but also aims to develop the ability of cultivating their deductive skills as well as sharpening observation and forming the power of imagination. These explicate the reasons for the translator's selection of literary texts by A. C. Doyle («A Scandal in Bohemia», «The Red-headed League», «A Case of Identity», «Boscombe Valley Mystery», «The Five Orange Pips», etc.).
All these have been illustrated by the examples from A. Conan Doyle's collection of detective stories «The Adventures of Sherlock Holmes» («The Reigate Puzzle»).
So, the translator's pragmatic view comes to be both from an inborn talent and a professional skill to produce the target text of the highest quality.
Key words: literary translation, literary process, motivational algorithm, authorship, translation tactics, absolutisation of the author's context, ethnolinguistic approach.
