CC BY
15
УДК 616.853:616.89-008.444-036
С.Г. Носов PEMICIÏ ПРИ ЕП1ЛЕПТИЧНИХ ПСИХОЗАХ:
КЛ1Н1КО-ПАТОГЕНЕТИЧН1 ЗАКОНОМ1РНОСТ1 ФОРМУВАННЯ
Резюме. В статье представлен обзор литературы по проблеме классификации, типологии, диагностики и динамики ремиссий у больных эпилептическими психозами с различным типом течения. Приведены данные о классификации ремиссий при эпилепсии в целом, на основе которых рассмотрены вопросы клинических особенностей ремиссий при транзиторных, приступообразных, хронических эпилептических психозах. Представлены сведения о роли преморбидных черт личности и специфических болезненных личностных особенностей в формировании определенных клинических проявлений эпилептических психозов и терапевтических ремиссий. Уделено внимание клинико-патогенети-ческим особеностям формирования ремиссий эпилептических психозов при различном типе течения эпилептической болезни. Освещен вопрос особенностей возникновения ремиссий при редукции бимодальных эпилептических психозов с различным типом течения. Рассмотрены особенности клинической и нейрофизиологической динамики при хронических эпилептических психозах. Отмечены недостатки освещения в литературе ремиссий при альтернативних и неальтернативных эпилептических психозах.
Summary. In this article literature review on the problem of classification, typology, diagnostics and dynamics of remissions in the patients with epileptic psychoses with different types of clinical course is given. The data on classification of remissions in epilepsy as a whole, around which questions of clinical peculiarities of remissions in transitory, attack-like, chronic epileptic psychoses are given. The evidence of the role of premorbid characteristic features of personality and specific painful personal peculiarities in formation of definite clinical manifestations of epileptic psychoses and therapeutic remissions are presented. Attention to clinical-pathogenetic peculiarities of remissions formations of epileptic psychoses in different type of epilepsy course is paid. A question of peculiarities of remissions initiations in reduction of bimodal epileptic psychoses with different type of course is elucidated. The peculiarities of clinical and neurophysiological dynamics in chronic epileptic psychoses are considered. The shortages of remissions elucidation in alternative and non-alternative psychoses in literature are noted.
Днтропетровсъка державна медична академiя кафедра ncuxiampiï факультету тслядипломно'1 oceimu (зав. - д.мед.н., проф. Л.М.Юр 'ева)
Ключовi слова: етлепия, епшептичт психози, ремШг ncuxo3ie, формування ремiсiй, динамжа ремШй, патогенетичнi закономiрностi розвитку ремШй, преморбiднi особистiснi особливостi, специфичнi змти особистостi при епшепси, клтчна i електрофiзiологiчна дiагностика Key words: epilepsy, epileptic psychoses, psychoses remissions, clinical manifestations and dynamics of remissions, pathogenetic regularities of remissions development, premorbid personal peculiarities, specific epileptic personality disorders, clinical and electroencephalographic diagnostics
Проблема ремюш етлептичного захворюван-ня е маловивченою пор1вняно з дослщженнями шших клшчних та терапевтичних аспектов цього захворювання.
С.А.Громов, Ю.В.Попов та Т.Н.Федотенкова (1995) [7] розподшяють ремюи при епшепси на ремюи епшептичних напавдв та ремюи епшеп-тичного захворювання, поняття яких вбирае в себе повне або часткове припинення напавдв, норм^защю невролопчного стану, електро-фiзiологiчного функщонування головного мозку, припинення або часткову редукщю продук-тивних i негативних психiчних розлащв i3 вщпо-
вщним рiвнем сощально1 та професшно1 адап-таци хворих.
Важливу роль у розвитку та ощнщ ремюи вщтрають таю фактори, як етоолопя епшепси (наявнють оргашчного ураження мозку або спад-ково1 готовносто до розвитку захворювання, тяж-кють, давнють етлептичного процесу, вш початку епшепси, тип перебту епшепси (сприятливий, середньопрогредiентний, несприятливий або злоякюний), наявнють та переважання вогнище-вого або безвогнищевого етлептичного процесу, його локалiзащя та латералiзащя, швидкють та повнота редукци патолопчних проявiв на ЕЕГ,
КЛШ1ЧНА МЕДИЦИНА
преморбщш особистюш риси хворих, наявнiсть псиичних розладiв, 1хня яюсна та кiлькiсна характеристика i динамша розвитку, своeчаснiсть початку, обсяг та ефектившсть антиепшептично1 терапи та засобiв лiкування психiчних розладiв.
Видiляють терапевтичш та спонтаннi ремюи [6]. Пщ терапевтичними ремiсiями розумiють т1, що формуються внаслiдок лiкувального впливу тривало!, багаторiчноl фармакотерапи, бюлопч-них та психотерапевтичних засобiв. Терапевтичш ремюи оцiнюють за такими показниками [1]: повне припинення епiлептичних напавдв та установлення контролю над ними; покращення соматичного i псиичного стану; змши праце-здатностi i сощально1 адаптаци. Крiм того, до-дасться редукцiя пароксизмально1 активностi на ЕЕГ [3]. Мшмальним термiном ремюи деяю автори вважають 2 роки [26], тодi як iншi вченi приходять до висновку про можливiсть оста-точно1 оцiнки ремiсiй пiсля 3-5 роюв лiкування хворих [10, 13].
Видшяють три типи терапевтичних ремюш при епшепси (повна стiйка; неповна стшка; не-повна нестiйка) [8], а також два клшчних варiанти !х формування: критичний (швидке та повне припинення проявiв захворювання) i л> тичний (поступове зменшення проявiв епшепси в процесi ефективно1 терапи) [27].
Видiляють чотири етапи формування тера-певтично1 ремюи при епшепси [1, 3, 13]: 1 етап -розвиток неповно1 та нестшко1 ремюи (зниження частоти та тяжкосп епiлептичних нападiв, зменшення психопатолопчних проявiв захворювання), 2 етап - формування стшко1 неповно1 ремюи (зникнення пароксизмально1 та психопатоло-пчно1 симптоматики, зникнення власне епшеп-тично1 активностi на ЕЕГ з можливим збережен-ням умовно епшептично1 активност^, 3 етап -повна ремюя протягом 3-5 рокiв (повна вщ-сутнiсть всiх проявiв захворювання на фош лшу-вання), 4 етап - розвиток повно1 та стшко1 ремюи (повна вiдсутнiсть проявiв епшептичного захворювання протягом бiльше 5 роюв на фонi зменшення дозувань препарата i пiсля закшчення проведення лiкувальних заходiв).
У лiтературi вiдомi небагаточисленнi, пооди-нокi описання структури та тривалостi ремiсiй тсля закiнчення таких проявiв епшепси, як пси-хози з рiзним типом перебиу. Цi вiдомостi, на жаль, не завжди систематизовано вiдображають структуру та динамшу психiчного стану хворих на епшепшю у перiодах мiж психотичними епiзодами. Маловiдомими е особливосп дина-мiки особистiсних змiн тд час розвитку епшеп-тичного захворювання ^ зокрема, особливостi
особистюних проявiв у станi ремюи епшеп-тичних психозiв. Це зумовлюе актуальнють огля-ду лiтератури, який наведено в робот^ що про-понуеться [8, 10, 12, 27].
За Б.А.Казаковцевим [10], вцщляють три типи перебиу епiлептичних психозiв. Транзитор-ний тип перебiгу епiлептичних психозiв характе-ризуеться наявнiстю психотичних розладiв три-валiстю вiд декiлькох годин до декшькох дiб (не бшьше 6-7 дiб) в залежностi вщ особливостей психопатолопчно1 симптоматики: психози з потьмаренням свiдомостi (сутiнки, делiрiй) три-вають вiд декiлькох годин до доби, тодi як галюцинаторно-маячнi психози тривають пере-важно до трьох дiб, а манiакальнi психози мають загальну тривалiсть понад 3 доби. Характерними рисами транзиторного психозу також е полiмор-фiзм психопатолопчно1 симптоматики, швидкий початок та закiнчення психотичного стану. Вщ-мiчаеться також сучасний патоморфоз у клшч-нiй структурi транзиторних психозiв: порiдшали дизфоричнi та сутiнковi психози серед транзиторних психотичних розладiв, тодi як зростае кшькють афективно-маячних та кататонiчних проявiв.
Найменшу тривалiсть (години-доба) мають транзиторш психози з галюцинаторно-маячними та кататошчними проявами i розладами свщо-мосп, тодi як середня тривалiсть психотичних сташв властива психотичним станам iз галюци-наторними сенестопатичними та виразними веге-тативними проявами, а найбшьшою виявляеться тривалiсть у хворих на транзиторш психози з машакальними етзодами. Чим довше перебiгае транзиторний епшептичний психоз, тим менше виражена гострота стану.
Пiд нападоподiбними епiлептичними психозами розумiють стани тривалютю вiд декшькох тижнiв до декшькох мюящв, тодi як хрошчш психози представленi безперервно перебiгаючим психотичним процесом iз перiодами пiдвищення та зниження штенсивносп психiчних розладiв. Найменша тривалiсть (вiд декiлькох днiв до 1 мюяця) була характерна для нападоподiбних психозiв iз переважанням парано1дальних та ка-татонiчних розладiв, тодi як середня тривалiсть (вiд 1 мюяця до 1 року) була притаманна психозам iз машакально-маячною та паранойяльною клшчною картиною, а багаторiчний перебiг на-падоподiбних психозiв спостерiгався при наяв-ностi афективно-маячних та афективних (депре-сивно-манiакальних) ктшчних проявiв. Най-частiше при нападоподiбних психозах спостерь гаються психотичнi розлади з афективно-маяч-ним синдромом. Для психозiв з афективно-маяч-
ними, галюцинаторно-маячними проявами при-таманнi полiморфiзм та ускладнення клшчно1 картини протягом епiлептичного захворювання.
Розрiзняють також ремiсп та штермюи [4, 23, 40]. До штермюш належать епiзоди захворювання, вшьш вiд психопатолопчно1 симптоматики, тодi як ремюи з дефектом характеризуются наявнiстю продуктивних i (або) нега-тивних розладiв на етапах поглиблення специ-фiчних змiн особистостi та формування етлептичного недоумства парщального типу.
В залежносп вiд типу перебiгу етлептичного психозу ремюи мають певнi клшчт особливостi [9, 28, 30, 31].
Мiж епiзодами транзиторних епiлептичних психозiв спостерiгаються ремюи рiзноl якостi та тривалосп - до одного року та бшьше одного року. У хворих iз транзиторними психозами, у ктшчнш картинi яких переважали виразт афективнi розлади, спостерiгались ремюи трива-лiстю до одного року, досить високо! якостi, з малою вираженютю як продуктивних, так i негативних розладiв. Бiльш тривалi за термшом, але низькi за якiстю ремюи виявлялись тсля розвитку транзиторних психозiв з афективно-маячною та галюцинаторно-маячною симптоматикою у зв'язку з непотьмаренням свiдомостi i зростаючими проявами епшептично1 психонега-тивно1 симптоматики аж до розвитку проявiв недоумства. Пщвищена тривалiсть ремiсiй була пов'язана з поступовим зниженням активност етлептичного процесу i зростаючою його стаб> лiзацieю на вiддалених етапах етлептичного зах-ворювання.
Особлива увага тд час аналiзу структури ремiсiй вiдводиться розгляду особистюних проя-вiв хворих [11, 22, 37]. Питання учасп премор-бiдних рис особистостi в розвитку та структуру-ваннi транзиторного етлептичного психозу ще далеке вiд повного висв^лення. З лiтератури вiдомi тшьки деякi кореляци виникаючих у хворих сутшкових психозiв iз такими особис-тiсними особливостями, як стенiчнiсть, недо-вiрливiсть та образливiсть. У перюди iнтермiсiй особистiснi прояви у хворих визначаються пере-важно преморбiдними, допсихотичними особи-стiсними особливостями, зокрема такими, як етлештаднють, екстравертованiсть, стенiчнiсть. При цьому у хворих особистют риси були менш вираженими порiвняно зi зростаючими когттив-ними розладами. Тим часом, тд час формування деменци на вiддалених етапах розвитку етлептичного захворювання спостерталась вiдносна збереженють ядра особистостi хворих iз проявами гшерстетчносп, психiчноl ригiдностi, его-
центризму, зниження критичних функцiй, появи уповшьнення рухомо1 активностi, конфлiктностi. Рщше виявлялись експлозивнiсть, реактивна ла-бшьнють, пiдвищена самооцiнка, схильнiсть до паранойяльних реакцiй, неадекватнiсть рiвню домагань, а також деяю "позитивт" риси хворих, таю як конформнють та альтру1зм. Схильнiсть до почащення виникнення повторних епiзодiв транзиторного психозу спостерталась на етапi ет-лептично1 деменци з експлозивними розладами.
Виявлет взаемозв'язки мiж типом психо-тичних розладiв та особливостями преморбiдних та отриманих тд час розвитку епiлептичного захворювання рис особистост (хоча це виз-наеться не всiма авторами), що спiвпадаe з вiдносною збереженiстю у хворих на транзиторт психози ядра особистосп [15, 25, 29].
Тим часом у лiтературi вiдмiчаеться, що ок-ремий вплив преморбiдних та "морбщних" (пов'язаних з епiлепсiею) особистюних особли-востей на розвиток певних клiнiчних проявiв транзиторних психозiв видшити вкрай важко через малу тривалють транзиторних психозiв i утруднення спостертання розвитку симптоматики протягом тривалого перюду для формування вщповщних висновкiв [18, 32]. Однак виявлено, що до розвитку етлептичного психозу з рiзним типом переб^у протягом тривалого часу виникала акцентуацiя преморбщних особис-тiсних рис, на фот яко1 i у патогенетичному зв'язку з якою виникало формування специ-фiчних для епiлепсiï змiн особистосп, i цей особистiсний симптомокомплекс впливав на розвиток певних кттчних проявiв психозу. При цьому психози бiльшоï тривалостi розвивались на фот виражетших особистiсних змiн порiв-няно з короткочасними психотичними розлада-ми, i змши особистостi у хворих на хротчт епiлептичнi психози важче було вщокремити вiд проявiв психозу порiвняно з транзиторними та нападоподiбними психозами [11, 17, 21].
Тривожт риси характеру та висока реактивна лабшьнють особливо чiтко проявлялись при розвитку транзиторних психозiв iз галюцина-торними та псевдогалюцинаторними переживан-нями, а формуванню афективно-маячних розла-дiв сприяли такi особливостi особистосп, як схильнiсть до утворення вщривчастих понад-цiнних iдей, фантазування, шдозршивють поряд iз неадекватнiстю та афективною вибуховiстю.
Перебiгу епiлепсiï з вщставленою екзацер-бацiею епiлептичного процесу властивий пол> морфiзм пароксизмальних проявiв, переважання в структурi психозiв маячних та галюцинаторних розладiв, наявнiсть помiрно виражених ознак
КЛ1Н1ЧНА МЕДИЦИНА
штелектуально-мнестичного дефекту протягом ремюш психотичних розладiв, поступове зрос-тання специфiчних змiн, поеднане з хрошзащею психотичних проявiв, i багатовогнищевий характер розладiв бюелектрично1 активностi головного мозку [10, 19].
При несприятливому перебиу епшепсп, який виникае на фош виражено1 оргашчно1 патологи головного мозку, виникають част полiморфнi та генералiзованi судомнi, безсудомнi напади, у структурi психотичних станiв проявляються ка-татонiчнi розлади, перебiг епшептичних психозiв тривалий або хронiчний, у хворих рано виникають виражеш специфiчнi змiни особистостi або епшептичне недоумство з брутальною екс-плозивнютю, великою кiлькiстю рiзноманiтних когнiтивних штелектуально-мнестичних розла-дiв, електроенцефалографiчнi прояви з лобною або лобно-скроневою локалiзацiею епшептич-ного вогнища [2, 10, 38].
Участь особистюного фактору у формуванш клшчно1 картини хвороби спостерiгалась i при нападоподiбному перебiгу епiлептичного психозу. Розвитку психотичних сташв сприяли схиль-нiсть хворих спиратися на рiзнi реальнi поди для обгрунтування власних висновкiв, можливiсть психогенного запуску i оформлення тривалого психотичного етзоду. Дохвороблива схильнiсть до фантазування проявлялась у хворих iз тривалими машакально-маячними нападами. Тривожний афект переважав у випадках розвитку депресивно-парано1дних нападiв психозу три-валiстю до 2 мюящв. У випадку збiльшення тривалост психозу допсихотична вираженiсть тривоги знижувалась [20, 24, 35].
Нападоподiбнi психози змшювались досить тривалими (вiд декшькох мiсяцiв до 1 року) ш-термiсiями або ремiсiями з резидуальними про-дуктивними розладами, а також ремюями з поеднанням психопродуктивних та негативних розладiв.
Тривалiсть ремюш сшвпадае з певними кль шчними !х проявами. За даними Б.А.Казаковцева [10], короткочасш ремюи тривалiстю вщ де-кiлькох дiб до 1 мюяця характеризувались оста-точним маяченням i кататоно-маячними розладами при наявност ознак деменцп. Середня тривалють ремiсiй (вiд 1 мiсяця до 1 року) спостериалась при наявност та переважаннi в клiнiчнiй картиш негативних розладiв. Найтри-валiшi ремюи (бiльше 1 року) характеризувались наявнютю резидуальних кататонiчних проявiв [10, 14, 26, 39].
Тим часом не встановлеш закономiрностi ди-намiки тривалосп ремюи у випадках пере-
важання в клiнiцi ремiсiй еволюцшно молодо1 або еволюцiйно давньо1 психопатолопчно1 симптоматики.
Тривалiсть iнтермiсiй, якi спостериаються у 17% випадкiв [5, 10] ремюш нападоподiбних психозiв, е дуже рiзноманiтною i коливаеться вiд декшькох мюящв до декшькох роюв. Пщ час iнтермiсiй психiчний стан хворих характеризуемся вiдсутнiстю виражених особистюних та iнтелектуальних розладiв i вщповщае характеристикам преморбiдних рис особистосп або рисам особистостi, якi сформувались пiд час епiлептичного захворювання до виявлення перших ознак психозу. У структурi iнтермiсiй не-рщко спостерiгаються особистiснi риси, що сприяють соцiальнiй адаптацil хворого: гiперсо-щальнють, конформнiсть, альтру1зм. Iнтермiсil при нападоподiбних епiлептичних психозах спостерiгаються рiдше, шж при транзиторних психотичних розладах, !м притаманна менша, нiж при транзиторному перебиу, збереженiсть особистiсних рис, яю сприяють соцiальнiй адаптацil хворих. При нападоподiбних епiлеп-тичних психозах рщше спостерiгаються iнтер-мiсil порiвняно з ремюями, серед яких перева-жають стани з поеднанням продуктивних та негативних розладiв, i ремiсil за власною структурою наближаються до ремюш гшерстешчного типу.
У структурi особистосп у хворих пiд час ремюш нападоподiбних психозiв без виражених негативних проявiв переважають епiлептоlднi та екстравертш риси, стенiчнiсть i досить висою адаптацiйнi спроможностi. Цi особистiснi особ-ливостi змiнюються на наступних стащях захворювання, пiд час розвитку ремюш з продуктивною та негативною симптоматикою. З ураху-ванням бшьшо1 прогредiентностi епiлептичного процесу при нападоподiбному перебiгу психозiв пiд час наступних ремюш спостериаеться зро-стання проявiв специфiчних змiн особистостi i, насамперед, негативних особистюних рис; у багатьох хворих виявляеться i зростае значне зниження критики, психiчна ригiднiсть, гипер-стенiчнi риси, брадипсихiзм, егоцентризм, схиль-нiсть до реакцiй паранойяльного типу, реактивна лабшьнють, конфлiктнiсть при високш самооцiн-цi, невисокий рiвень самоконтролю та неадек-ватний рiвень домагань [5, 16].
У структурi ремюш тривалютю бiльше року з наявнютю резидуально1 продуктивно1 симптоматики найчастше спостерiгались нестiйкi, минущi афективно-маячнi розлади або понадцшш утво-рення. Рщше виявляються ремiсil з остаточними кататоно-маячними та кататошчними проявами у
виглядi "м'яко1' кататонiï" зi стереотипнiстю по-ведiнки та особливостями моторики.
Ремюи з проявами дефекту характеризувались наявнютю афективно-маячних та кататонiчних розладiв на фот деменцiï. У клiнiчнiй картин ремiсiй з негативними проявами провщними розладами були синдром недоумства або прояви специфiчних змiн особистостi (монотонна рипд-на активнiсть, недостатнiсть спiлкування з ото-ченням, понадцiнне вiдношення до власних обов'язюв).
На початку, тсля перших нападоподiбних психозiв, спостерiгаються специфiчнi змiни осо-бистостi, якi часто поеднуються iз остаточними продуктивно-психотичними розладами.
У прших випадках виявлялись ремiсiï з наявнютю в клшщ просто деменцiï, а також деменци, що поеднуеться з афективними розладами (шдвищеною збудливютю, гнiвливiстю, неадекватнiстю домагань, егоцентризмом, схиль-нiстю до самохвальства). Поряд з афективними розладами на наступному етат розвитку деменци з'являлись або тдсилювались моторна упо-вiльненiсть, шертнють, педантичнiсть, стерео-типнiсть дiяльностi, самозадоволення у поеднан-нi з егоцентризмом. На заключному етапi розвитку епшептично1' деменцiï в ремiсiï виявляються значнi iнтелектуально-мнестичнi розлади, олто-фазiя, малорухомiсть. Поряд iз завершенням формування штелектуально-мнестичного дефекту у хворих виникае тзня ремiсiя у психотичнш симптоматицi зi зменшенням гостроти афектив-них розладiв та зростаючою уривчастостю маячення, дефiцитарним полiморфiзмом психо-патолопчних проявiв.
Видiляють також бiмодальнi епшептичт психози [33, 36], коли поспктальт транзиторнi або нападоподiбнi психози згодом трансформуються у нападоподiбнi штерштальш психотичнi стани. 1снують клiнiко-патогенетичнi взаемозв'язки мiж цими типами психозiв. У несприятливому ви-падку часткова або повна ремюя iнтерiктальних психозiв поеднуеться з альтернативною актив> зацiею вщповщного постiктального психозу. Тим
часом недостатньо описан подальшi шляхи та патогенетичш особливостi трансформацiï постш-тальних психозiв з можливим формуванням ре-мюш рiзноï якостi.
При хронiчному перебту епiлептичних пси-хозiв терапевтичнi ремюи в повному сенс не-можлив^ а спостерiгаються перiоди зменшення (стабшзаци психiчного стану) та збiльшення вираженосп психотичних розладiв, якi чергу-ються мiж собою. Неможливiсть формування якюних ремiсiй при хронiчних психозах зумов-лена тяжкiстю, стiйкiстю, вираженiстю продуктивних проявiв захворювання (галюцинаторно-маячш розлади, афективно-маячнi розлади з ка-татонiчними елементами, кататонiчнi розлади, поеднаш з афективно-маячними розладами) i негативних розладiв (вираженi специфiчнi змiни особистосп або епiлептична деменцiя), патоге-нетично тюно пов'язаних мiж собою. Негативна симптоматика характеризуе поеднання рис преморбщу з негативними проявами захворювання. Серед преморбщних особливостей особистосп хворих iз розвитком хрошчного афек-тивно-маячного епiлептичного психозу перева-жають астенiчнi, тривожнi риси, схильнють до фантазування, тодi як у хворих на хрошчш психози з кататошчними розладами серед дохво-робливих рис особистостi спостерiгаються труд-нощi адаптацiï, iстеричнi риси, реактивна лабшьнють [10, 39].
Таким чином, вiдомi особливосп формування ремiсiй при епшептичних психозах iз тран-зиторним та нападоподiбним типом перебiгу, при цьому якють та тривалiсть ремiсiй при транзиторних психозах часпше помiтно вища, нiж при нападоподiбних психотичних станах. Тим часом потребують розгляду питання особливостей формування ремюш при альтерна-тивних епiлептичних психозах порiвняно з тими, що формуються за загальним, неальтернативним мехашзмом, що мае теоретичне й практичне значення для виршення проблем дiагностики, лiкування, прогнозу, експертизи.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Болд^1рев А.И. Психические особенности больных эпилепсией.-М.:Медицина, 2000.-384с.
2. Болд^1рев А.И. Социальный аспект больных эпилепсией.-М.:Медицина,1997.-С.74-86.
3. Вайнтруб М.Я. Эпилепсия как хронические дизритмии головного мезга.-М., 2000.-С.80-171.
4. Голодец Р.Г. Эпилепсия и психотические состояния // VII Всерос. съезд психиатров.-М., 1990 -Т.2.-С.12-14.
5. Голубков О.З. Структура стойких изменений психики при эпилепсии // Вюн. епшептологи. - 2003 -№2. - С.3-16.
6. Громов С.А., Лобзин В.С. Лечение и реабилитация больных эпилепсией.-СПб.: 1993.-236с.
7. Громов С.А., Попов Ю.В., Федотенкова Т.Н. Ремиссии эпилепсии.-СПб.: 1995.-95с.
КЛШ1ЧНА МЕДИЦИНА
8. Епшепая: Учбовий поабник / Миронен-ко Т.В., Казакова С.£., Померанцева Т.1. та iH. - Лу-ганськ: 2005. - 96с.
9. Зенков Л.Р. Клиническая эпилептология.-М.: МИА, 2002. - 416с.
10. Казаковцев Б.А. Психические расстройства при эпилепсии.-М.: 1999.-416с.
11. Калинин В.В. Эпилепсия как нейропси-хиатрическая проблема // Психиатрия и психофармакотерапия. - 2004. - Т.6, №1. - С.63-69.
12. Карлов В.А. Эпилепсия как клиническая и нейрофизиологическая проблема // Журн. неврологии и психиатрии им.С.С.Корсакова.-2000.-Т.100, вып9.-С.7-16.
13. Мельник В.И. Эпилепсия в судебно-психи-атрической клинике.- К.: Наук. свiт, 2005. - 299с.
14. Музычук Л.Э. О бредовых синдромах при эпилепсии // Вюн. епшептологп. - 2004. - № 2 (9-10). - С.57-62.
15. Петрухин А.С. Нейропсихиатрические проблемы эпилепсии // Неврол. журн.-1999.- №.4.-С.4-10.
16. Усюкина М.В. Клиника и судебно-психи-атрическая оценка психических расстройств при эпилепсии // Рос. психиатр. журн.- 1998.- №4.-С.44-48.
17. A study of epilepsy-related psychoses / Roy A.K., Rajesh S.V., Iby N. et al. // Neurol.India.-2003.-Vol.51, N3.-P.359-360.
18. Adachi N., Matsuura M., Hara T. Psychoses and epilepsy: are interictal and postictal psychoses distinct clinical intities? // Epilepsia.-2002.-Vol.4, issue 12.-P.1574-1582.
19. Ashidate N. Clinical study on epilepsy and psychosis // Seishin Shinkeigaku Zasshi.- 2006.-Vol.108, N3.-P.260-265.
20. Cognitive abnormalities in schizophrenia and schizophrenia-like psychosis of epilepsy / Nathaniel-James D.A., Brown R.G., Maier M. et al. // J. Neuropsychiatry Clin. Neurosci.- 2004.-Vol.16, N4.-P.472-479.
21. Complete remission of epileptic psychoses after temporal lobectomy: case report / Marchetti R.L., Tavares A.G., Gronich G. et al. // Arg. Neuropsiquiatr.-2001.-Vol.59,N3.-P.802-805.
22. D'Alesso L., Kochen S. Esquizofreniform psychoses after epilepsy surgery. A case of forced normalization fenomena // Acta Esp. Psyquiatr.-2001.-Vol.29, N5.-P.351-354.
23. De Toffol B. Epileptic psychoses // Rev.Neurol.-2003.-Vol.159, N2.-P.216-217.
24. Dulac O. New concepts on epileptic encephalopathy. Nosographic classification // Epilepsia.- 2002.-Vol.43, Suppl. 8.- P. 31.
25. Gaitatzis A., Trimble M.R., Sander J.W. The psy-
chiatric comorbidity of epilepsy // Acta Neurol.Scand.-2004.-Vol.110, issue 4.-P.207-220.
26. Gelisse P., Samuelian J.C., Genton P. Epileptic psychoses // Rev.Neurol.-2002.-Vol.158, N6-7.- P.661-668.
27. Kanemoto K., Tsuji T., Kawasaki J. Reexamination of interictal psychoses based on DSM IV psychosis classification and international epilepsy classification // Epilepsia.-2001.- Vol.42, issue 1.-P.98-103.
28. Kanner A.M. Psychoses of Epilepsy: A Neurologist's Perspective//Epilepsy Behav. - 2000. - Vol.1, N 4.- P.219-227.
29. Kanner A.M., Palac S. Neuropsychiatry complications of epilepsy//Curr. Neurol. Neurosci. Rep.-2002.-Vol.2, N4. -P.365-372.
30. Matsuura M. Epileptic psychoses and anticon-vulsant drug treatment // J.Neurol.Neurosurg.Psychiatry.-1999.-Vol.67.-P.231-233.
31. Pollock D.C. Models for understanding the antagonism between seizures and psychoses // Prog. Neuro-psychopharmacol.Biol.Psychiatry.-1987.-Vol.11, N4.-P.483 - 504.
32. Postictal mania associated with frontal lobe epilepsy / Nishida T., Kudo T., Nakamura F. et al. // Epilepsy Behav.-2005.-Vol.6, N1.-P.102-110.
33. Reccurent postictal psychoses after remission of interictal psychoses: further evidence of bimodal psychoses / Adachi N., Kato M., Sekimoto M. et al. // Epilepsia.-2003.-Vol.44, N9.-P.1218-1222.
34. Schizophrenia-like psychoses arising de novo following a temporal lobectomy: timing and risk factors / Shaw P., Meller J., Henderson M. et al. // J.Neurol. Neurosurg. Psychiatry.-2004.-Vol.75, N7.-P.1003-1008.
35. Schizophrenia-spectrum psychoses in people with and without intellectual disability / Bouras N., Martin G., Leese M. et al. // J. Intellect .Disabil Res.- 2004..-Vol.48, N 6.-P.48-55.
36. Taneli B. Epileptic phenomena underlying psychiatric disorders: schizophrenic disorder, affective and anxiety disorder // Epileptologia.- 2001.-Vol. 9, Suppl. 1.-P. 18-19.
37. Thompson A.E., Epstein A.J. Psychiatric aspects of epilepsy//Vertex.-2002.-Vol.13, N49.-P.205-211.
38. Toone B.K. The psychoses of epilepsy // J.Neurol.Neurosurg. Psychiatry.-2000.-Vol.69, N1.-P.1-3.
39. Trimble M. A neurobiological perspective of the behaviour disorders of epilepsy // Ron M.A., David A.S. Disorders of Brain and Mind. - Cambrige University Press, 1998.-P.233-251.
40. Wolf P., Trimble M.R. Biological antagonism and epileptic psychoses // Brit.J.Psychiatry. - 1985.- Vol.146. - P.272-276.
♦
